Дорогі друзі! Щодня ми працюємо над тим, щоб користування бібліотекою було зручним і приємним для вас! Для того, щоб скоротити час очікування, а також дотримуватися соціальної дистанції — зареєструйтесь в бібліотеці он-лайн!.
Останнє оновлення: 1.07.2022 р.

Український спротив: 50 років від «генерального погрому» українського шістдесятництва. Операція «Блок»

Тематичний список джерел до 50-х роковин

від початку «великого погрому» – операції КДБ «Блок»

проти українських дисидентів «Шістдесятництво»

«Шістдесятники»опозиційний владі рух творчої молоді, що сповідувала нові, відмінні від офіційної комуністичної ідеології думки й прагнула оновлення радянського режиму шляхом реформ. На хвилі боротьби із проявами сталінізму рух об’єднував молоду українську інтелігенцію, яка прагнула своєю творчістю сприяти піднесенню національної свідомості, відродженню української мови, культури тощо.

У період «відлиги» під впливом лібералізації суспільного життя серед інтелігенції з’явилася творча молодь, яка прагнула вийти за межі соціалістичного реалізму. Відображенням цього став рух «шістдесятників».

Критичне ставлення до дійсності, притаманне «шістдесятникам», формувалося під впливом гуманістичних цінностей західної культури, які в умовах лібералізації радянського режиму проникали в Україну.

Із 1958 р. в республіці було відновлено видання журналу «Всесвіт», де українською мовою друкували найкращі зразки тогочасної західної літератури. З’явилися раніше недоступні твори А. Камю, А. де Сент-Екзюпері, Ф. Кафки, Е. Хемінгуея, Е.-М. Ремарка та інших зарубіжних письменників. Це мало значний вплив на світогляд молоді, сприяло утвердженню розуміння змісту загальнолюдських цінностей.

«Шістдесятники» не боролися з існуючим ладом, а виступали за його оновлення шляхом реформ на основі західноєвропейських уявлень про соціалізм. Серед них була поширена теза про «соціалізм із людським обличчям». Так, вони виступали за визнання пріоритету прав людини, рівність усіх, у тому числі вищих посадовців, перед законом, верховенство суспільства над державою, подолання відірваності від західної культури, невтручання партійних ідеологів у творчий процес. Крім цього, для українських «шістдесятників» надзвичайно важливими були проблеми, пов’язані зі станом національної культури. Вони виступали на захист рідної мови та вітчизняної історії, намагалися сприяти популяризації в народі здобутків української літератури й мистецтва, виступали проти обмежень, що накладав на творчість соціалістичний реалізм.

Представник українського національного руху, історик В. Мороз про діячів, які представляли «шістдесятників» в Україні

...То було молоде покоління, яке пішло в університети, яке могло вже подумати про щось інше, а не тільки про елементарні умови існування... Чорновіл, наприклад, був редактором комсомольської загальноукраїнської газети. Дзюба був одним із найважливіших критиків у Спілці письменників України. Стус був аспірантом в Інституті літератури в Києві. Одним словом, люди на найвищих щаблях, які в комуністичному істеблішменті (політична еліта  Ред.) могли далеко піти. Але це були найкращі люди у моральному розумінні... Вони відчували, що проповідувати те, у що не віриш, просто робити кар'єру, дивитись, як твій народ російщать,  це багно. Значить, у тих людей виникло природне бажання вирватися з багна.

На початку 1960 р. в Києві за сприяння міського комітету комсомолу утворився клуб творчої молоді «Сучасник» із секціями кіно, театру, письменницькою, художньою і музичною. Його очолював Лесь Танюк. Досить швидко клуб став популярним серед молодих митців. Тут завжди мали популярність лекції І. Світличного, І. Дзюби, Є. Сверстюка, присвячені проблемам розвитку української літератури. З історії та мистецтвознавства України читали лекції О. Апанович, М. Брайчевський та М. Логвин. Чимало прихильників поезії збирали вечори Ліни Костенко, В. Симоненка та І. Драча. До членів клубу належали А. Горська та В. Чорновіл. Представники влади звинувачували членів клубу в організації «націоналістичних зібрань». Поступово діяльність клубу здобувала визнання, і він перетворювався на відому громадську організацію. А. Горська, Лесь Танюк і В. Симоненко вивчали матеріали про поховання жертв сталінських репресій

1937-1938 рр. у Биківні. Підсумком їхньої роботи став меморандум до міської ради з вимогою встановлення пам’ятника жертвам репресій.

У 1962 р. аналогічний клуб «Пролісок» виник у Львові. Він став осередком «шістдесятників» Західної України. Серед його учасників були літературознавець М. Косів, поет І. Калинець, мистецтвознавець Б. Горинь, його брат психолог М. Горинь та інші. Члени клубу, на відміну від київського «Сучасника», часто торкалися гострих національних проблем України, не уникали політизації своєї діяльності.

Клуби «шістдесятників» існували також в Одесі, Черкасах, Дніпропетровську, Запоріжжі та інших містах.

У грудні 1962 і березні 1963 р. відбулися зустрічі М. Хрущова з творчою інтелігенцією країни, на яких він різко звинуватив її у формалізмі, авангардизмі та безідейності. Ці роки вважають завершенням «відлиги» в інтелектуальному житті. В Україні після цього партійна преса розпочала кампанію цькування «шістдесятників», їх звільняли з роботи, забороняли друкувати твори тощо. Найбільше зазнали переслідувань за «формалістичні викрутаси» І. Дзюба, І. Драч, Ліна Костенко, І. Світличний та Є. Сверстюк. Після цього київський клуб творчої молоді «Сучасник», а незабаром аналогічні осередки «шістдесятників» в інших містах було закрито.

У період хрущовської «відлиги» в Україні виник дисидентський рух, що став новою формою української національно-визвольної боротьби. Це була мирна ненасильницька форма опозиційної діяльності щодо влади, яка прагнула досягти своєї мети шляхом організації та проведення різноманітних агітаційно-пропагандистських акцій. Дисиденти вели боротьбу лише конституційними засобами.     

Фрагмент статті запозичено з: https://uahistory.co/pidruchniki/gisem-ukraine-history-11-class-2019-standard-level/9.php

«Шістдесятники» та їхній внесок у розвиток культури

Різдвяний вертеп у домі Садовських у Львові. Стоять ліворуч: Любомира Попадюк, Василь Стус, Олена Антонів, Ірина Калинець, Марія й Ганна Садовські, Михайло Горинь; сидять - Стефанія Шабатура (циган), Мар’ян Гатало, Олександр Кузьменко

Шістдесятники –  назва нового покоління радянської та української національної інтелігенції, що ввійшла в культуру та політику в СРСР в другій половині 1950-х –  у період тимчасового послаблення комуністично-більшовицького тоталітаризму та хрущовської «відлиги» найповніше себе творчо виявила на початку та в середині 1960-х років. Шістдесятники виступали на захист національної мови і культури, свободи художньої творчості. 

Основу руху шістдесятників склали письменники Іван Драч, Микола Вінграновський, Василь Симоненко, Ліна Костенко, Є. Гуцало, художники Алла Горська, Віктор Зарецький, режисер Лесь Танюк, кінорежисери Сергій Параджанов, Юрій Іллєнко, перекладачі Григорій Кочур, Микола Лукаш. 

Шістдесятники протиставляли себе офіційному догматизмові, сповідували свободу творчого самовираження, культурний плюралізм, пріоритет загальнолюдських цінностей над класовими. Шістдесятники розвинули активну культурницьку діяльність, яка виходила за межі офіціозу: влаштовували неформальні літературні читання та художні виставки,вечори пам’яті репресованих митців, ставили замовчувані театральні п’єси. З появою шістдесятників гостро постала проблема «батьків і дітей» у літературі. Молода генерація закидала «літературним батькам» відповідальність за сталінські злочини, пристосуванство до деспотичного режиму, творчу імпотенцію. Українські митці-шістдесятники своїми творами і активною громадською діяльністю намагалися відроджувати національну свідомість, боролися за збереження укр. мови та культури. У своїх творах намагалися говорити про реальні проблеми життя, болючі питання, замовчувані у часи сталінізму і які хвилювали тогочасне укр. суспільство. На початку 1960 р. діяли клуби творчої молоді – київський «Сучасник» і львівський «Пролісок», які стали центрами громадської діяльності Шістдесятників. У клубах відбувалися літературні зустрічі, вечори пам'яті, театральні постановки, де молоді митці формували власний світогляд та світобачення своїх слухачів і читачів. З середини 1960-х шістдесятники розпочали формування політичної опозиції комуністичному режиму і незабаром стали активними учасниками дисидентського руху в Україні, зокрема як члени Української гельсінської групи.

http://studies.in.ua/ru/kultura-ukrainy-shpargalki/582-55-shstdesyatniki-ta-yihny-vnesok-u-rozvitok-kulturi.html

"БЛОК" − операція по винищенню українців

У ніч із 12 на 13 січня 1972 року Москва розпочала масові репресії проти української свідомої інтелігенції. Винищувальна операція проти всього активного українства отримала таємну назву «БЛОК».

Протягом всього 1971 року КДБ пильно стежило за дисидентами, діячами культури, митцями, публіцистами, філософами, лікарями та навіть за інженерами й механіками. Самвидав піднімав голову, народні маси дослухалися до свідомого українства, а рух за демократію набирав обертів, впевнено штовхаючи пекельну машину СРСР до розвалу, та розгортаючи боротьбу за політичну незалежність. Щоби розпочати хвилю вбивств та арештів, каральна система чекала лише вдалого моменту. І момент таки настав.

З архівів КДБ при Ріді Міністрів Української РСР, 1972 рік.

Арешт Ярослава Добоша

Ярослав Добош – громадянин Бельгії, українець за походженням, член «Спілки української молоді». Перебуваючи в Україні, нібито під виглядом туриста, йому вдалося отримати фотокопії «Словника рим української мови» Святослава Караванського (на той момент уже в’язня російських тюрем). Ярослав прагнув вивезти плівку за кордон і там уже видрукувати повноцінною книгою, але під виглядом перевірки документів 4 січня на станції Чоп його затримали.

Далі – за звичним сценарієм: ув’язнення, катування, залякування і за обіцянку

бути відпущеним Добош у «всьому» щиросердечно розкаюється і признається.

"Покаяння" бельгійського студента

Матеріали прес-конференції під гучними заголовками "Українські буржуазні націоналісти - найманці імперіалістичних розвідок" КГБ розмістив у республіканських і обласних газетах та на радіо.

Сам Ярослав Добош, помилуваний радянською владою, повернувся до Бельгії. Тут він відмовився від озвучених у Києві свідчень як від поданих під примусом.

Так закінчилася для нього ця справа, натомість в Україні її відголос лунав ще довго...

Це й послужило спусковим крючком для псів радянської системи.

Леоніда Світлична, дружина літературознавця Івана Світличного, так описала той зловісний день:

"12 січня, 8.15 ранку. Я вже одягнена, збираюся на роботу, приймати іспити в студентів. Дзвінок у двері; як звичайно, відчиняю я. Перед дверима багато людей, показують ордер на обшук... Почався детальний обшук: ретельно розглядають кожну книжку, газету, кожен аркуш паперу. Шмональників семеро (в тому числі і "понятих"-сексотів). У якій справі, що шукають - невідомо.

Забирають книжки, машинописи, купу українського і російського самвидаву, записники, друкарську машинку, радіоприймач, магнітофонні стрічки з унікальними записами Василя Симоненка, Василя Стуса, Бориса Мамайсура... Я напружено чекаю Надійку [Світличну, сестру Івана, - авт.], не знаючи, що в цей час у неї теж роблять обшук, як і в десятків інших людей по всій Україні...".

Після проведених обшуків за гратами опинились : Василь Стус, Іван Світличний, Євген Сверстюк, В’ячеслав Чорновіл, Ірина Стасів-Калинець, Надія Світлична, Василь Романюк, Микола Плахотнюк, Леонід Плющ, Василь Рубан, Семен Глузман, Стефанія Шабатура – одиниці, з десятків незаконно ув’язнених.

Упродовж 12-14 січня заарештовано щонайменше 19 осіб: одинадцять - у Києві, вісім - у Львові.

З архівів КДБ при Ріді Міністрів Української РСР.

Література та речі, вилучені під час обшуку в квартирі В'ячеслава Чорновола

18 січня 1972 року

Василь Яківчик, лікар з Городенки, Івано-Франківської області, згадує: "Сумнозвісний січень 1972 р., коли на голови шестидесятників, наших друзів і близьких людей, посипалися жорстокі репресії - арешти, суди, ув'язнення. Багато тоді сімей ув'язнених залишились без годувальників, багатьох репресованих було позбавлено роботи, залишено їх без засобів існування...".

Під час допитів у львівському ізоляторі в Ірини Калинець та Стефанії Шабатури намагались вивідати інформацію про їхні зв'язки з іншими учасниками дисидентського руху (зокрема зі Стусом), обмін самвидавними брошурами, поіменний список учасників новорічної коляди, їхні зв'язки з іноземцями.

Заарештованих дисидентів залякували розстрілом, фізичними тортурами, завданням шкоди рідним і близьким.

Використовували також систему "каральної медицини": деяких, кого було складно звинуватити у порушенні відповідних статей кримінального кодексу, оголошували божевільними та ув'язнювали у спецпсихлікарнях.

Їх неодноразово викликали на допити як свідків під час проведення слідства проти затриманих. Розпочались масові звільнення з роботи, відрахування з вишів.

Львівський обласний суд звинуватив затриманих дисидентів у "виготовленні, розповсюдженні, зберіганні літератури наклепницького характеру, участі у вертепах, ворожому ставленні до радянської соціалістичної системи, ініціативі створення Громадського комітету захисту Ніни Строкатої.

Більшість отримала вирок позбавлення волі терміном на п'ять-сім років у таборах суворого режиму та три роки заслання.

Самвидавник Іван Гель отримав максимальний

Термін  з усіх увязнених - 10 років суворого режиму

 та 5 - заслання

Головною метою січневих репресій 1972 року була нейтралізація інтелектуальної еліти дисиденства, брутальна розправа з найактивнішими лідерами й залякування решти.

Якщо в січні заарештували 19 найпомітніших діячів руху, то загалом впродовж 1972 р. було засуджено 89 дисидентів (з них 55 із Західної України).

Відома дослідниця дисидентського руху Людмила Алексєєва потім напише: "Арешти виглядали як частина широко задуманого плану з викорінення самосвідомості українців".

Січневий погром 1972 р. й переслідування учасників вертепів перервали традицію публічної коляди на тривалий час і призупинили масове видання самвидаву.

До кінця 1974 року КГБ заарештувало 193 особи.

Ламалися – одиниці. Сотні – вистояли. Бо є щось, що значно більше і важливіше за власне життя чи свободу: Ідея Української Нації, віра в Бога, святий обов’язок перед «мертвими, живими й ненарожденними», Українська Самостійна Соборна Держава. Вони вистояли, боротьба проти російської комуністичної системи не припинялася. Після масових арештів дисидентів, мільйони українців дізналися про борців за незалежність, їхні ідеї ширилися масами.колінах.

Був запущений той ланцюг протесту та боротьби за незалежність, який урешті розвалив Союз й імперія зла рухнула.

Історія – циклічна. Одну систему замінює інша. Й сьогодні сотні добровольців скніють у тюрмах, а олігархічно-ліберальний режим блокує відродження національної ідеї та розбудову держави Україна. Ми боремося за свої етнічні землі, на які вкотре Москва накладає лапу, ми боремося за право називатися українцями й молитися Богові своєю мовою. Ми боремося – і ми переможемо.

Бо можна вбити людину й посадити її у камеру, але вбити Ідею чи зачинити її у в’язниці – не вдасться нікому.

Марта Кузів

Запозичено з:

https://pravyysektor.info/novyny-poglyad/blok-operaciya-po-vynyshchennyu-ukrayinciv

https://www.istpravda.com.ua/articles/2011/01/12/13866/

 

12 січня – 50-ті роковини від початку «великого погрому» – операції КДБ «Блок» проти українських дисидентів

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17.12.2021 № 1982-ІХ в Україні відзначаються 50-ті роковини від початку «великого погрому» – операції КДБ «Блок» проти українських дисидентів (12.01.1972). Національна рада звертає увагу керівників телерадіоорганізацій на необхідність внесення цього дня відповідних змін до програм теле- і радіопередач.

На початку 1970-х років Москва розв’язала масові репресії проти українських правозахисників, борців за вільну демократичну Україну, представників свідомої української інтелігенції.

З архівів КДБ при Ріді Міністрів Української РСР, 1972 рік.

Спеціальне повідомлення про проведення операції «БЛОК»

(обшуки та допити у містах Києві і Львові)

12-14 січня 1972 року КГБ УРСР розпочав «операцію «Блок», заарештувавши велику групу українських дисидентів. Серед них найвідоміші й знакові постаті – поет і перекладач Василь Стус, публіцист i літературний критик В’ячеслав Чорновіл, мислитель і філософ Євген Сверстюк, літературознавець і мовознавець Іван Світличний, правозахисник і релігійний діяч Іван Гель, письменниця і поетеса Ірина Стасів-Калинець, математик i публіцист Леонід Плющ, лікар і громадський діяч Микола Плахотнюк, правозахисник і публіцист Зіновій Антонюк, мистець-реставратор та інженер-механік Олесь Сергієнко, поет-шістдесятник Іван Коваленко, журналіст і письменник Михайло Осадчий, митець-килимар Стефанія Шабатура, громадський діяч, в’язень польських тюрем і радянських таборів Данило Шумук.

Загалом у 1972 році в Україні було заарештовано близько 100 осіб, понад 80 із них було засуджено за антирадянську діяльність.

https://www.nrada.gov.ua/12-sichnya-50-ti-rokovyny-vid-pochatku-velykogo-pogromu-operatsiyi-kdb-blok-proty-ukrayinskyh-dysydentiv/

Сорок років від дня «Генерального погрому»

Борис Захаров

12 січня виповнюється 40 років від дня найбільшої репресивної акції проти українських дисидентів, коли одночасно було заарештовано більшість відомих представників національно-демократичного руху і розпочався так званий «генеральний погром» українського шістдесятництва. Мимоволі згадуються Мойсеєві сорок років у пустелі – сорок років боротьби зі страхом, з несвободою в країні, з несвободою в собі. Багато змінилося з тих часів, але, на превеликий жаль, багато що залишається незмінним. Знову в Україні відбуваються політичні репресії, абсолютно радянські за своєю сутністю і формою, знов країною править банда у змові з окупантами, але вже немає страху, його знищили ті мужні люди в далекі 70-80-ті роки минулого століття. Шістдесятники зруйнували утопію про «нову» радянську культуру, про «нову» радянську людину і повернули словам і поняттям їх природне розуміння, вони повернули загальнолюдські цінності: віру в Бога, прагнення свободи.

Основним засобом боротьби шістдесятників з тоталітарним режимом був самвидав. У 1965-1972 роках український самвидав складався з художніх творів, документів та публіцистики. Він яскраво відображує історію опору тих років, одночасно являючи собою його невід’ємну частку.

З січня 1970 року почало виходити в самвидаві перше в Україні періодичне видання – «Український вісник» (УВ), на зразок московської «Хроники текущих событий» (ХТС). Але на відміну від ХТС, УВ містив не тільки інформацію про репресії та становище політв’язнів, а й подавав твори, поширені в самвидаві – дослідження з історії, дані щодо геноциду українців, літературознавчі роботи, вірші, прозу. Характерний високий професійний рівень видання.

УВ був створений за ініціативою В’ячеслава Чорновола, який і став головним редактором цього часопису. В редколегію також увійшли Михайло Косів і Ярослав Кендзьор[1]. У розповсюдженні УВ брала активну участь велика кількість дисидентів. УВ також передавався за кордон.

Ставлення до випуску УВ було неоднозначним. За словами Леоніди Світличної, Іван Світличний, коли УВ почав виходити, активно його розповсюджував, однак він був проти ідеї видання УВ, вважаючи, що це прискорить арешти. Подальші події показали, що він був правий[2].

Василь Овсієнко розповідає: «На п’ятому числі «Український вісник» обірвався – його зупинили в середині 1971 року, бо пішли чутки про те, що ось-ось почнуться арешти, і сам Нікітченко мав розмову з Іваном Світличним і сказав: «Доки ви не були організовані, ми вас терпіли. Відтак, коли у вас з’явився журнал, ми вас терпіти не будемо». Вирішено було зупинити видання «Українського вісника», однак уже було пізно»[3].

12-14 січня 1972 року були заарештовані всі відомі дисиденти: у Києві – Іван Світличний, Євген Сверстюк, Василь Стус, Леонід Плющ, Зіновій Антонюк, Іван Дзюба та інші; у Львові – В’ячеслав Чорновіл, Михайло Осадчий, Іван Гель, Стефанія Шабатура, Ірина Стасів-Калинець, трохи пізніше Ігор Калинець та інші. Наступна хвиля арештів відбулася у квітні-травні 1972 року.

Репресії 1972 року були загальноімперською акцією. В Москві та Новосибірську відбулись арешти за справою «ХТС». Георгій Касьянов пише, що, за неофіційними джерелами, 30 грудня 1971 року Політбюро ЦК КПРС «ухвалило рішення про початок загальносоюзної акції проти самвидаву». Партійне керівництво УРСР на чолі з Петром Шелестом підтримало ініціативу Москви, бо фактично вже не мало влади в республіці[4].

4 січня 1972 року був заарештований бельгійський громадянин, турист Ярослав Добош. Його «обробили» і примусили зізнатися, що він прибув «для виконання завдання закордонного антирадянського центру бандерівців ОУН». Багато дисидентів мають іншу думку щодо цього – що Добош був заздалегідь завербований КДБ. Але це, мабуть, не витримує критики.

Ось, що згадує з цього приводу Василь Овсієнко: «Як відомо, під новий 1972 рік в Україну приїхав Ярослав Добош. Він член СУМу, з Бельгії, йому 25 років. Він їхав через Прагу. Мені відомо, що моя однокурсниця Анна Коцур, лемкиня зі Словаччини, поїхала під Новий рік до Праги. Вона там мала зустріч із Добошем, про це я пізніше дізнався. Вона дала йому телефони львівських і київських шістдесятників, зокрема, й Івана Світличного. Він саме за оцими телефонами у Києві дзвонив до Світличного, до когось там ще, і зустрічався потім зі Світличним та іншими людьми… Я пізніше, коли був заарештований, читав покази Ярослава Добоша і дійшов висновку, що це була, мабуть, людина випадкова. Я не впевнений, чи він був справді завербований КДБ, чи це просто так, зі своєї наївності цікавився, чи мав якесь там завдання від своїх керівників чи не мав – Бог його знає. Але його КДБ використало досить таки вдало. Він розказав усе, що знав і чого не знав, виступив із заявою по телебаченню, та заява була опублікована у пресі. Його випустили, а все це стало приводом для масових арештів української інтелігенції»[5].

Арешти січня 1972 року так чи інакше пов’язували зі справою Я. Добоша. Сам Добош після зізнання був висланий за кордон. Після багатоденних допитів Зеновія Франко (онучка Івана Франка) визнала, що Добош – агент, і шістдесятники мали з ним контакт. Взагалі це була частина плану КДБ – примусити «зізнатися» і «щиросердечно покаятися» онучку Івана Франка – Зеновію Франко та племінницю Михайла Коцюбинського – Михайлину Коцюбинську. Виступ по телебаченню цих двох впливових у дисидентських колах пані завдав би вирішального удару по руху шістдесятників.

«Зеню Франко відразу засадили в 1972 році, а за мене взялися десь у березні», – згадує Михайлина Коцюбинська. – «І я дуже швидко зрозуміла план, який у них визрів. План визрів такий: об’єднати моє ім’я з Франко і пустити нас по телевізору разом. Ви можете собі уявити, як би це набагато сильніше прозвучало, ніж виступ у телевізорі лише Зені Франко. Її був, вона там, а я репресована. Її лист був у «Радянській Україні» – а мого не було»[6].

Михайлина Коцюбинська цей план поламала, незважаючи на усі погрози та хитрування КДБ. Не допомогли й очні ставки із З.Франко, не допомогли навіть погрози забрати доньку й позбавити М. Коцюбинську материнських прав.

Під час слідства заарештованих лякали розстрілом, фізичною розправою, лікуванням у спецпсихушці, а головне – розправою над близькими людьми. Однак із ключових постатей, окрім Івана Дзюби, ніхто не покаявся. Дзюбу «ламали» з квітня 1972 року до жовтня 1973 року. 16 березня 1973 року він був засуджений на 5 років ув’язнення і 5 – заслання. 8 жовтня І. Дзюба написав прохання про помилування. Влада задовольнила прохання. Їй це було вигідно (один із лідерів руху опору, автор програмної роботи «Інтернаціоналізм чи русифікація?» визнав свої помилки). Слід зауважити, що І. Дзюба писав виключно про свої власні переконання і не дав на допитах жодних свідчень проти своїх друзів.

26 травня 1972 року П. Шелест був звільнений з посади першого секретаря ЦК КПУ, його місце зайняв В. Щербицький. За короткий час уся «команда» Шелеста була усунута від влади в республіці. Їх місце зайняли шовіністи-реакціонери – слухняні діти Москви.

Тим часом улітку й восени 1972 року відбулися судові процеси. Майже всіх засудили за відомою статтею 62 КК УРСР. До спецпсихлікарні потрапили Микола Плахотнюк, Леонід Плющ, Василь Рубан та Борис Ковгар.

Загалом по Україні у 1972 році за даними ХТС заарештовано 100 осіб[7]. За даними Людмили Алексєєвої, було засуджено 89 осіб. Із Західної України – 55 (з них 13 зі Львова). Зі Східної та Центральної України – 48 (з них 28 з Києва)[8]. За 1972-1974 роки за участь в українському національно-демократичному русі було заарештовано більше 122 осіб[9]. За останніми даними Харківської правозахисної групи, у 1972-1974 роках в Україні було заарештовано 193 особи, у тому числі за антирадянську пропаганду – 100 осіб, за релігійні переконання – 27 осіб.

Генеральний погром 1972 року поклав кінець руху шістдесятників і водночас став підґрунтям нової доби в історії руху опору. Насправді акція проти самвидаву вдалася. Самвидав перестав бути основним засобом боротьби з тоталітарним режимом. Розповсюдження самвидаву на деякий час значно зменшилося. На волі після арештів січня 1972 року були спроби продовжувати боротьбу у старий спосіб. У Львові з’явився випуск 6 УВ, підготовлений Михайлом Косівим, Ярославом Кендзьором та Атеною Пашко. Цей випуск УВ дістав назву «Львівський», бо майже паралельно з ним, у березні 1972 року, у Києві Василь Лісовий, Євген Пронюк та Василь Овсієнко видали спецвипуск УВ з інформацією про арешти, і теж під номером 6. Василь Лісовий написав відкритого листа до членів ЦК КПРС і ЦК КПУ, після чого був заарештований, тоді ж заарештували Євгена Пронюка, а Василя Овсієнка – через 8 місяців, у березні 1973 року.

Більш конспіративною була група Степана Хмари, вони теж упорядковували УВ:

7-9 випуски у 1974-1975 роках. Окрім Хмари, цією справою займалися Олесь Шевченко, Віталій Шевченко та Василь Карабік. Ця група була навіть ближчою до підпільного руху, ніж до шістдесятників: і за політичним змістом матеріалів, і за засобами конспірації. Числа 7-8 потрапили за кордон на фотоплівці. Заарештували Степана Хмару та інших лише у 1980 році.

Генеральний погром майже призупинив дисидентський рух у «великій зоні», проте тільки підняв дух опору в ув’язнених. Деякі дисиденти самі згадують, що, як не дивно, час, проведений у неволі – у «малій зоні», – був найцікавішим і навіть найкращим періодом їхнього життя. Микола Горбаль розповідає: «Коли я зустрівся зі Світличним вже на Уралі, потім з Антонюком, з Валерієм [Марченком] познайомився, я ніколи не був такий розкутий, ніколи в мене не було стільки гумору і ніколи я так багато не сміявся, як у таборі… Я собі дав слово, що ніколи не буду нарікати на Бога, бо Богу видніше, якими дорогами вести. Я цю фразу повторюю часто, щоб, можливо, люди знали, що не можна нарікати на долю. Бо, якщо тобі визначена отака дорога, то так воно, видно, й має бути. Мавши потім другий суд, я собі завжди це споминав, мавши потім третій суд... І це мене рятувало. Коли мене вже третій раз – з другого ув’язнення не випустили, а судили втретє, то я думаю собі: Боже, ну що це? Ну, вижив же я ці терміни – значить, так треба. І коли мене посадили потім в камеру із Семеном Скаличем, навіть думаю собі: Боже, та щоб це все почути – ці одкровення від цього чоловіка, то мені треба було попасти в цю камеру, а щоб попасти, треба було отримати термін!»[10]

Ігор Калинець згадує з цього приводу: «В таборі нам було фізично важко. Скажімо, ми були роз’єднані з рідним краєм, з сім’єю, з найріднішими. Спілкування було тяжке. Ми були в дуже драматичній ситуації, коли до тебе приїжджають на побачення старенька мати чи дочка маленька, і вони проїжджають кілька тисяч кілометрів, а тобі не дають того побачення, зривається все. Це було тяжко перенести. А з іншого боку, ми були якось вільні, духовно вільні. Ми, скажімо, скинули ту маску, яку ми носили там, у тому суспільстві, до арешту. Бо там треба було все-таки прикидатися, що ти не є, так би мовити, буржуазний націоналіст, що ти не є ворог радянської влади – що ти радянська людина, але ти вважаєш, що тут не так ведеться політика в національному чи якомусь іншому плані»[11].

Після «генерального погрому» рух опору відродився у другій половині 70-х років, коли основним засобом боротьби з системою став захист прав людини.

[1] Касьянов Г. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960-1980-х років. – К.: Либідь, 1995. – С. 117.

[2] Захаров Е. Диссидентское движение в Украине (1954-1987) // http://www.khpg.org.

[3] Аудіоінтерв’ю з В. Овсієнком. – Взяте Б. Захаровим, 1997 // Архів ХПГ. – С. 5.

[4] Касьянов Г. Цит. праця. – С. 121.

[5] Аудіоінтерв’ю з В. Овсієнком. – Взяте Б. Захаровим, 1997 // Архів ХПГ. – С. 5.

[6] Аудіоінтерв’ю з М. Коцюбинською. – Взяте Є. Захаровим, 1997 // Архів ХПГ. – С. 6.

[7] ХТС, вып. 28. – Нью-Йорк: «Хроника», 1974. – С. 18-24

[8] Алексеева Л. История инакомыслия в СССР. Новейший период. – М.: ЗАО РИЦ «Зацепа», 2001. – С. 25.

[9] Там само. – С. 24.

[10] Аудіоінтерв’ю з М. Горбалем. – Взяте В. Овсієнком, 1998 // Архів ХПГ. – С. 12-13.

[11] Аудіоінтерв’ю з І. Калинцем. – Взяте Б. Захаровим, 1997 // Архів ХПГ. – С.8.

https://khpg.org/1326207712

Після тюрем і психушок декому, як Леонідові Плющеві, вдалося врятуватись на Заході. Американська газета "Свобода", 1976 р.

Коли чоловіки пішли на новітню Січ Запорозьку, то їх заступили жінки. Випровадини за кордон Надії Світличної у жовтні 1978 року: зліва направо – Оксана Мешко, Віра Лісова,Михайлина Коцюбинська, Надія Світлична, Дарка Гусяк, Михайло Горинь, Атена Пашко, Валентина Чорновіл. Знімок Ольги Горинь

 

Шістдесятництво в ретроспективній WEB-ліографії від МСМБ

https://msmb.org.ua/biblioresursi/bibliografiya/osobistosti/alla-gorsyka-nezlamna-alla/

«Алла Горська. Незламна АЛЛА». До 90-ї річниці від дня народження Алли Олександрівни Горської, української художниці, діячки правозахисного руху 1960-х років в Україні. Бібліографічний список статей

https://msmb.org.ua/biblioresursi/bibliografiya/osobistosti/vingranovsykiy-mikola-z-lyubovyu-do-lyudey-i-slova/   Вінграновський Микола. «З любов'ю до людей і Слова»

Біобібліографічний список літератури до дня народження Миколи Степановича Вінграновського – українського поета-шістдесятника, кінорежисера, драматурга, актора

https://msmb.org.ua/books/thematic_bibliography/127/ Трагічний, величний і вічний Василь Стус.(до недожитого 70 ліття поета) Бібліографічний список статей

https://msmb.org.ua/vasyl-symonenko-ja-dlja-tebe-goriv/ Василь Симоненко: "Я для тебе горів, Український народе"Біобібліографічний список статей до 85-х роковин від дня народження поета-шістдесятника

https://msmb.org.ua/books/thematic_bibliography/316/  «Душа належить людству і епохам». До ювілею Ліни Василівни Костенко. Тематичний бібліографічний список статей

https://msmb.org.ua/biblioresursi/bibliografiya/osobistosti/mikola-rudenko-nebezpechniy-pravdolyub/  «Микола Руденко. Небезпечний правдолюб». Тематичний бібліографічний список статей

https://msmb.org.ua/biblioresursi/bibliografiya/osobistosti/zbagnuti-sviti-olesya-berdnika/ «Збагнути світи Олеся Бердника» Тематичний бібліографічний список статей

https://msmb.org.ua/biblioresursi/bibliografiya/osobistosti/prometey-ukrainsykogo-duhu-do-100-richchya-ivana-gonchara-skulyptora-hudozhnika-etnografa/ «Прометей українського духу» (До 100 річчя Івана Гончара – скульптора, художника, етнографа) Тематичний бібліографічний список статей

https://msmb.org.ua/levko-grigorovich-lukyanenko-spravzhnij-geroj-ukraini/ «Левко Григорович Лук’яненко – справжній Герой України» Тематичний бібліографічний список статей

https://msmb.org.ua/biblioresursi/bibliografiya/osobistosti/mikola-lukash-motsart-krainsykogo-perekladu/ Микола Лукаш – Моцарт українського перекладу. До 95-річчя від дня народження українського перекладача та поета. Тематичний бібліографічний список статей

Бібліографія статей

2021

Наєнко, Михайло. Григір і Ніла: зачаровані словом [Текст] / Наєнко, Михайло // Літературна Україна. - 2021. - 27 бер. Цього року Григір переступив би свій дев’яностий поріг. Ніла, як годиться, молодша за нього на десяток років, але обоє вони – з одного покоління. Покоління шістдесятників. Про Григора мені найбільше запам’яталася мить, коли він стояв неподалік виходу з Київської філармонії, притиснувши до серця отакенний букет квітів. Ми з дружиною виходили тоді з колонного залу філармонії і здогадувались: квіти Григір тримав для народної артистки України Ніли Крюкової. Бо ж вона щойно була на філармонійній сцені і незрівнянно прочитала там уривок iз роману Олеся Гончара «Тронка» («Гуси, гуси, нате вам на гніздо!») та його – лідера серед шістдесятників-новелістів – новелу «Кізонька». Ніла більше зосталася в пам’ятку, коли разом із численним загоном письменників та артистів ми 1989 року перебували в рейсі «Від серця Європи до серця України»

2020

Костура, Данута. Від «шістдесятників» до бранців Кремля [Текст] = https://day.kyiv.ua/uk/article/poshta-dnya/vid-shistdesyatnykiv-do-branciv-kremlya

 : про Вечір Різдвяних Василів / Костура, Данута // День. - 2020. - № 7-8, 17 січ. - С.13. Вечір під такою назвою відбувся в колонній залі Київради 12 січня. У ньому взяли участь колишні політв’язні Олег Сенцов, Олександр Кольченко та Володимир Балух. Упродовж 30 років під час Різдвяних свят у Києві відбувається захід «Вечір Різдвяних Василів». Започаткував його 1989 року Євген Сверстюк у пам’ять про Василів – Стуса, Симоненка, Чумака та Еллана-Блакитного, котрі народилися в ці святкові дні. Цьогоріч Вечір відбувся у День українського політв’язня. Саме цього дня 1972 року в Україні упродовж кількох днів було заарештовано цілу плеяду відомих представників національно-демократичного руху: Івана Світличного, Євгена Сверстюка, Василя Стуса, Івана Дзюбу, В’ячеслава Чорновола, Івана Геля та інших. Відзначається від 1975 року з ініціативи В’ячеслава Чорновола

Чадюк, Марія. «Виміри шістдесятництва» [Текст] = https://day.kyiv.ua/uk/article/ukrayinci-chytayte/vymiry-shistdesyatnyctva: обговорення книжки доктора філологічних наук, професора Людмили Тарнашинської / Чадюк, Марія // День. - 2020. - № 7-8, 17 січ. - С. 31. Ще одна, вже наукова праця, яка нещодавно побачила світ, – друге, доповнене видання книжки «Українське шiстдесятництво: профiлi на тлi покоління (iсторико-лiтературний та поетикальний аспекти)» доктора філологічних наук, професора Людмили Тарнашинської, презентація якого відбулася в книгарні «Є». Ця праця, як пояснила сама авторка, – продовження багаторічного дослідження теми шістдесятництва: від книжки «Художня галактика Валерія Шевчука», інтерв’ю з шістдесятниками до ґрунтовної монографії «Сюжет Доби: дискурс шістдесятництва в українській літературі ХХ століття». Нагадаємо також, що саме Людмила Тарнашинська стала ініціатором створення Центру дослідження проблематики українського шістдесятництва в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ

2019

Бінкевич, Олексій. Майстер пера Леонід Тома [Текст] / Бінкевич, Олексій // Літературна Україна. - 2019. - 3 серп. (№ 27-28) . - С. 8. Доля звела нас, тоді ще початківців, десчь на початку 70-их років минулого сторіччя, коли надворі стояли часи відлуння, започаткованого молодим шістдесятникам

Бондарук, Леся. Батько волинських шістдесятників [Текст] = https://lutsk.rayon.in.ua/topics/5010-batku-volinskih-shistdesiatnikiv-dmitru-ivashchenku-100-rokiv: батьку волинських шістдесятників Дмитру Іващенку – 100 років / Бондарук, Леся // День. - 2019. - 12 груд. (№ 229). - С. 20-21. Століття, як народився очільник волинських шістдесятників, педагог Дмитро Іващенко. Він народився 8 листопада у Шишаки Хорольського району на Полтавщині. У дитинстві став свідком Голодомору 1932-1933 років. У 1938 році вступив на філологічний факультет Одеського державного університету імені Мечникова. Однак навчання перервала Друга світова війна

Дмитро Іващенко і Дмитро Горинь. 2000-ті рр

Кир'ян, Надія. Жили в епоху з надзвичайними людьми [Текст] = http://slovoprosvity.org/2019/12/05/zhyly-v-epokhu-z-nadzvychaynymy-liud-my/ / Кир'ян, Надія // Слово Просвіти. - 2019. - № 49, 5-11 груд. - С. 9. Цього року відзначаємо 90-ліття від дня народження Алли Горської, видатної української художниці (працювала в галузі монументалістики, мозаїки, графіки, живопису), відомої правозахисниці-шістдесятниці, обставини вбивства якої досі оповито таємницею. З цієї нагоди завідувач Музею шістдесятників Олена Лодзинська упорядкувала та видала книжку “Спалах перед світанком” (видавництво “Кліо”, 2019). 23 листопада у цьому музеї відбувся захід, присвячений непересічній події. Учасники вечора оглянули виставку творів Алли Горської та її чоловіка Віктора Зарецького з фондової колекції Музею шістдесятництва та архіву онуки художниці Олени Зарецької, а також світлини з родинного альбому Зарецьких. До цієї події також вийшла марка: портрет Світличного роботи Алли Горської. Зала музею була переповнена: зібралися відомі учасники дисидентського руху 60-х років, художники, музиканти, громадські діячі, активна проукраїнська молодь

Лутицька, Людмила. 12 страв за рецептами... політв’язнів [Текст] = https://day.kyiv.ua/uk/article/den-ukrayiny/12-strav-za-receptamy-politvyazniv

: у Харківському літературному музеї підготували освітню програму, завдяки якій можна скуштувати на смак «Таборове Різдво» / Лутицька, Людмила // День. - 2019. - 27 груд.(№ 238-239). - С. 2. У Харківському літературному музеї підготували освітню програму, завдяки якій можна спробувати на смак «Таборове Різдво» заґратованих українських шістдесятників. Учасники заходу візьмуть участь у приготуванні 12 страв за рецептами політв’язнів. Їх віднайшли в спогадах Василя Стуса, Надії Світличної, Євгена Сверстюка, Ніни Строкатої, Стефанії Шабатури

Малюта, Іван. Не по свіжій пам’яті [Текст] / Малюта, Іван // Слово Просвіти. - 2019. - 8-14 серп. (№ 32). - С. 11. На перевидання книги “Незгодні” Георгія Касьянова очікували, як на підручник із протистояння радянському тоталітаризму. Надто важливою постала її перша з’ява (1994). І ось видавництво “Кліо” через чверть століття (2019) порадувало нею під тією ж промовистою назвою. Георгій Касьянов – доктор історичних наук, професор Києво-Могилянської академії. Спрямування цього фундаментального видання зрозуміле із підзаголовка: “Українська інтелігенція в русі опору 1960-1980 років”. А це – потяг до національно-культурного відродження, шістдесятники, самвидав і, звісно, репресії проти незгодних. В передмові до другого видання, писаній аж у США, автор скромно зізнається, що вже не планував такої роботи. І лише важливі події в Україні спонукали взятися за неї

Міщенко, Іванка. Пам’ять про Світличних виходить із сірої зони [Текст] = https://ukurier.gov.ua/uk/articles/pamyat-pro-svitlichnih-vihodit-iz-siroyi-zoni/: країна відзначатиме 90-річчя літературознавця, поета, політв’язня радянського режиму Івана Світличного / Міщенко, Іванка // Урядовий кур`єр. - 2019. - 6 квіт. (№67). - С. 3. В обласному музеї, який після переміщення з Луганська розташувався у Старобільську, можна оглянути спеціальну виставку «Гордість твоя, Луганщино», яку працівники створили до 80-річчя утворення області. Тут є розповідь про Миколу Руденка, засновника Української Гельсінської групи, Володимира Сосюру, Григора Тютюнника та Івана й Надію Світличних. Родичка Івана і Надії Світличних усе життя живе у селі Половинкине Старобільського району. Але вперше погодилася поділитися власними спогадами

Група шістдесятників біля музею М. Коцюбинського у Чернігові.

Зліва направо: Іван Драч, Микола Вінграновський, Григорій Сивокінь,

Леоніда Світлична, Михайлина Коцюбинська, Іван Світличний,1962 р.

Осипчук, Наталія. Ловець душ доброокий [Текст] = https://www.umoloda.kiev.ua/number/3509/188/137478/ / Осипчук, Наталія // Україна молода. - 2019. - 20 вер. (№ 105). - С. 14. 20 вересня виповнюється 90 років від дня народження літературознавця, мовознавця, перекладача, шістдесятника, лауреата Державної премії України імені Тараса Шевченка, члена Міжнародного ПЕН-клубу. Його життєвий чин лише підтверджує: схід України в усі часи народжував справжніх патріотів.

Слабошпицький, Михайло. Бути Юрієм Щербаком [Текст] / Слабошпицький, Михайло // Слово Просвіти. - 2019. - 24 жовт. (№ 43). - С. 10-11. Ось несподівано з’являється в українській прозі потомствений киянин (і не філолог чи журналіст, як переважна більшість, а кандидат меднаук, епіде міолог) Юрій Щербак. Юрій Щербак став другим полюсом прози шістдесятників. Він єдиний серед них урбаніст. За багатьма його творами можна не тільки вивчати топографію Києва (з новими й старими назвами його вулиць, конкретними будинками з їхніми історіями та історіями їхніх насельників); у романах та оповіданнях Щербака чимало історій родинних династій киян

Слабошпицький, Михайло. Якщо в людини багато минулого [Текст] =https://day.kyiv.ua/uk/article/cuspilstvo-osobystist/yakshcho-v-lyudyny-bagato-mynulogo : 28 вересня Дмитро Павличко відзначатиме 90-річчя / Слабошпицький, Михайло // День. - 2019. - 27 вер. (№ 176-177). - С. 14. "Наші шістдесятники, і не лише наші, а й з інших республік СРСР, суспільний статус яких сформулював Євген Євтушенко так: «Ми – діти двадцятого з’їзду», щиро віддали данину наївним ілюзіям про те, що всі трагедії і злочини в суспільстві – це від тих збочень сталінського режиму, коли було викривлено ленінські настанови, і партія «збилася з правильного курсу» через узурпацію влади в країні Сталіним та його клевретами. Згадаймо, що й Іван Дзюба в своїй відомій праці «Інтернаціоналізм чи русифікація?» аргументує свої позиції ленінськими тезами. Він неоднораз пояснював: то не був хитрий тактичний хід автора – автор тоді справді так думав

Тарнашинська, Людмила. "Пекучий моральний максималізм" [Текст] = https://dt.ua/personalities/pekuchiy-moralniy-maksimalizm-323475_.html: 20 вересня виповнилося б 90 років шістдесятнику-дисиденту Іванові Світличному / Тарнашинська, Людмила // Дзеркало тижня. - 2019. - 14-20 вер. (№ 34). - С. 10. Поет, перекладач, літературний критик, громадський діяч, шістдесятник-дисидент, правозахисник, багаторічний політв'язень –  він був душею українського шістдесятництва, його натхненником, совістю і надією. Це його названо "архітектором шістдесятницького руху" (М.Горинь), "двигуном руху шістдесятників (Б.Горинь), "лицарем Духу" (Г.Севрук), "садівником" (Р.Корогодський), "доброоким" (В.Стус), "світлом у темряві" (В.Вовк), "Його Світлістю" (М.Косів), "трудівником" (Є.Сверстюк), "носієм любови" (І.Калинець), "володарем духу і королем спокою" (М.Горбаль), "поетом і лицарем" (Л.Копелєв). Уже ці метафоричні означення характеризують Івана Світличного як людину неабиякої сили духу, душевної чистоти й доброчесности, свідому високої місії й готову пройти свій земний шлях до кінця

Тарнашинська, Людмила. «Шляхетний Iдальго» [Текст] = https://day.kyiv.ua/uk/article/kultura/shlyahetnyy-idalgo: Микола Лукаш в інтер’єрі українського шістдесятництва / Тарнашинська, Людмила // День. - 2019. -18 груд.( № 233) . - С. 6-7. 19 грудня минає 100 років від Дня народження славетного перекладача. Цей ювілей наукова та літературно-мистецька спільнота відзначає, зокрема, такими заходами, як міжнародна наукова конференція «Микола Лукаш: спадщина, рецепція, пам’ять» і наукова конференція «Микола Лукаш та його спадщина в контексті української та європейської культур»... Тож яким був цей дивовижно скромний геній, блискучий лінгвіст, знавець двадцяти двох мов (перекладав із вісімнадцяти), котрий за радянських часів подарував українському читачеві понад тисячу видатних творів світової літератури, представивши рідною мовою понад сто зарубіжних авторів, серед яких, зокрема, й вершинні твори – «Фауст» Й.-В. Ґете, «Дон Кіхот» Сервантеса, «Декамерон» Дж. Бокаччо?

Цвіліховський, Віктор. Остання краплина Стусової крові [Текст] = https://dt.ua/HISTORY/ostannya-kraplina-stusovoyi-krovi-327357_.html: рік, що минає, мимоволі видався роком Василя Стуса / Цвіліховський, Віктор // Дзеркало тижня. - 2019. - 26 жовт. (№ 40). - С. 15. 19 листопада 1989 року. Київ, Софійська площа. Люди зібралися на похорон Василя Стуса, Олекси Тихого і Юрія Литвина. Вперше радянська міліція не трощила українські прапори, винесені на столичні вулиці. Попри відсутність ювілейних дат (цьогоріч відомому поетові й борцеві за волю України виповнився б 81 рік, а від дня смерті минуло 34), згадували Стуса доволі часто. Інтерес до непересічної особистости

19 листопада 1989 року.

м. Київ, Софійська площа.

Люди зібралися на похорон Василя Стуса, Олекси Тихого і Юрія Литвина. Вперше радянська міліція не трощила українські прапори, винесені на столичні вулиці.

2018

Громадська, Лариса. З когорти волелюбних: на Київщині відбувся вечір пам'яті шістдесятника Бориса Мамайсура [Текст] = http://www.umoloda.kiev.ua/number/3390/164/128270/ / Громадська, Лариса // Україна молода. - 2018. - 23 лист. ( № 128). - С. 14. На Київщині в селі Вороньків Бориспільського району, відбувся літературний вечір «Поет зі штормової хвилі», присвячений пам’яті шістдесятника, члена Національної спілки письменників Бориса Мамайсура. Поетові цьогоріч 15 серпня могло б виповнитися 80 літ.

Поліщук Тетяна. "Лицар-шістдесятник" [Текст] = https://day.kyiv.ua/uk/article/kultura/lycar-shistdesyatnyk: 8 липня Лесю Танюку виповнилось би 80! / Поліщук Тетяна // День. - 2018. - 4 лип. (№ 115). - С. 10. Танюк умів уважно слухати, миттєво реагував на події. Як він твердо і переконливо приймав рішення. Він багато читав, а скільки знав! Як невтомно працював, як невситимо вихоплював нове та цікаве. А як він відважно боронив те, у що вірив, як цікаво було з ним, як надійно, як дисципліновано писав свій щоденник, десятиліттями обкрадаючи власний сон, як тішився молодими зухвалими талантами, як любив своїх найдорожчих - дружину і доньку

Салига, Тарас. ...На межі двох епох [Текст]: Є.Маланюк, М.Рильський і П.Тичина та інші / Салига, Тарас // Літературна Україна. - 2018. - 8 бер. (№ 9). - С. 4-5, 15. Інтерпретатор творчості М.Рильського і Є.Маланюка, відомий поет із Галичини Богдан Крацків, що теж топтав гіркі еміграційні дороги, високо оцінював Маланюка за його послідовне ставлення до Рильського та підтримку ітрактування українського шістдесятництва

Самченко, Валентина. "...Усе пройди й винести зумій" [Текст] = http://www.umoloda.kiev.ua/number/3302/196/122522/: Вінничина, Донецьк і Київ сформували незламний дух Василя Стуса / Самченко, Валентина // Україна молода. - 2018. - 20-21 квіт. (№ 44). - С. 13. У рік 80-річчя поета-дисидента, дух українства якого не скорила радянська влада, варто згадати, якого він роду і що змогло сформувати справжнього патріота

"...Усе пройди і винести зумій" [Текст]: Вінничина, Донецькі Київ сформували незламний дух Василя Стуса // Україна молода. - 2018. - 20 квіт. (№ 44). - С. 13. "Людина ця - оголене сумління", так характеризувала Василя Стуса активна учасниця руху шістдесятників, літературознавець Михайлина Коцюбинська

2017

Загайкевич, Алла. Небесно-блакитні інструменти [Текст] = http://mobile.tyzhden.ua/magazine/494: як складалася доля української електроакустичної музики від 1960-х років і дотепер / Загайкевич, Алла // Український тиждень. - 2017. - 5-11 трав. (№ 18). - С. 44-47. Електроакустична музика, створена з відповідними технічними засобами, в Україні з'явилася в середины 1960-х. Їх постання ми пов'язуємо з колом композиторів "Київського авангарду"

Руденко, Анастасія. «Олекса Тихий – пророк на Донбасі...» [Текст] = https://day.kyiv.ua/uk/article/cuspilstvo/oleksa-tyhyy-prorok-na-donbasi: «День» дізнався, як відбувається «повернення» імені безкомпромісного борця проти русифікації України / Руденко, Анастасія // День. - 2017. - 11 серп. (№ 140-141). - С. 11. Олекса Тихий. Видатний педагог, який замість кафедри мав каторгу. У липні цього року минуло 40 років ганебному судовому процесу у «справі Руденка – Тихого», котрих за літературну творчість було звинувачено в «антирадянській агітації та пропаганді» й у «незаконному зберіганні зброї». Олексі як «надзвичайно небезпечному рецидивісту» присудили десять років позбавлення волі у виправно-трудовій колонії особливого режиму із засланням на п’ять років. Це ув’язнення стало для Тихого останнім - він брав активну участь в акціях протестів у колонії, кілька разів оголошував голодування (найдовше – 52 доби) і 1984 року помер у тюремній лікарні

Олена Лодзинська: "Наша мета - нести пам'ять про борців за Незалежність" [Текст] / Спілкувався Едуард Овчаренко // Слово Просвіти. - 2017. - 14-20 вер. (№ 37). - С. 8-9. В основу колекції Музею шістдесятництва лягли приватні зібрання та колеції шістдесятників -дисидентів: художні твори, зразки самвидаву, рукописи, тематична бібліотека, унікальні фотографії та документи, особисті речі

2016

«Караюсь, мучусь, але не каюсь» [Текст] = http://www.day.kiev.ua/uk/article/ukrayinci-chytayte/karayus-muchus-ale-ne-kayus

: поет та дисидент Ігор Калинець – про історичний «ланцюжок» української боротьби та неповинність духу / Спілкувався Дмитро Пальчиков // День. - 2016. - 15 січ. (№4-5). - С. 31. У 1965-му, 50 років тому, влада СРСР розпочала першу хвилю масових арештів українських шістдесятників. Поет та дисидент Ігор Калинець – один із чільних представників цієї генерації. На початку 1970-х за участь у дисидентському русі Калинця було засуджено на шість років ув’язнення суворого режиму й три роки заслання. Розмова з паном Ігорем відбулася останніми днями 2015 року, щоб згадати ті часи й зрозуміти, як після випробувань радянським режимом залишитися вірним своїм ідеалам

Здоровило, Тарас. Видала копірка [Текст] = http://www.umoloda.kiev.ua/number/2820/164/98238/: книгу спогадів написав двічі засуджений шістдесятник Іван Русин / Здоровило, Тарас // Україна молода. - 2016. - 27 трав. (№67). - С. 14. У Музеї шістдесятництва у Києві нещодавно презентувалм книжку «Невільничі мандри». Її автор – Іван Русин, один із маловідомих широкому загалу «аборигенів» шістдесятництва, колишній «зек», який народився у 1937 році ще «за Польщі», у Речі Посполитій, майже все життя прожив у Києві, а зараз бавить онуків у США. Він написав не просто свою історію –  а історію одного з блискучої плеяди шістдесятників, якому довелося двічі стояти перед «совєцьким» судом, причому вдруге –  за сфабрикованим кримінальним звинуваченням. У книжці є свідчення про друзів-шістдесятників Панаса Заливаху, Євгена Сверстюка, Аллу Горську, Івана Світличного. А також про ворогів-кадебістів. Ця книга про те, як інтелігентний українець зберігає власну та національну гідність у «малій» та «великій» кримінальній зоні

Коцарев, Олег. Вірші під знаком самодостатності [Текст] = http://day.kyiv.ua/uk/article/ukrayinci-chytayte/virshi-pid-znakom-samodostatnosti

: «Смолоскип» представив збірку Василя Лісового / Коцарев, Олег // День. - 2016. - 5 серп. (№138-139). - С. 31. У видавництві «Смолоскип» з’явилася книжка, яка розширить ваше уявлення про літературу українських шістдесятників-дисидентів. Це збірка поезій і есеїв Василя Лісового «Під знаком Омеги». Василь Лісовий був дисидентом і політв’язнем, поетом, філософом і громадським діячем. «Під знаком Омеги» знайомить саме з творчим напрямком активності автора, а не з його громадянським чином

Здоровило, Тарас. Нескорена КДБ Надія [Текст]: як Надія Світлична з Аллою Горською їздила в Донецьк малювати, а згодом подарувала Україні Музей шістдесятництва / Здоровило, Тарас // Україна молода. - 2016 - 15 груд. (№ 161). - С. 11. Нещодавно був ювілей Надії Світличної. У день 80-річчя жінки-дисидента в Музеї шістдесятництва відкрилася тематична виставка. Пані Надія відійшла в іншосвіт у 2006 році. Як наголосила завідувач музею Олена Лодзинська, коли розбирали її архів – найменше матеріалів знаходили про саму пані Надію. Вона збирала безцінні спогади й документи про багатьох – для радянської влади –  «інакодумців», опікувалася всіма, намагалася обігріти, врятувати, допомогти всіма засобами не лише своїм друзям. Саме Надія Олексіївна – ініціатор створення Музею шістдесятництва у Києаві та його засновниця. Її ідею згодом підхопив Микола Плахотнюк, котрий був головою громадської організації «Музей шістдесятництва» у Києві. Аж 18 років музей ішов до свого відкриття, а нині є філією Музею історії Києва

Фольварочний, Василь. Андрій Демиденко [Текст] / Фольварочний, Василь // Українська літературна газета. - 2016. - 25 лист. (№ 23). - С. 6-7. Андрій Демиденко вміє працювати з молодими талантами, літстудійцями. Його обличчя, як і душа відкриті для молоді. А скільки великих, видатних, знаменитих композиторів не лише України окрилюються натхненням від поезії Андрія Демиденка

2015

Здоровило, Тарас. Дисидент із Тихого Хутора [Текст] = http://www.silskivisti.kiev.ua/19258/index.php?n=27556: шістдесятники / Здоровило, Тарас // Сільські вісті. - 2015. - 16 черв. (№63). - С. 3. Нещодавон в Музеї шістдесятництва відбувся вечір пам’яті Миколи Плахотнюка – дисидента, співзасновника й першого завідувача цього закладу. Там же відкрилася документальна виставка «Микола Плахотнюк. З вірою в майбутнє України». Спогадами про Миколу Григоровича поділилися соратники, однодумці.

 

 

 

Список літератури із фондів МСМБ

Бердиховська, Богуміла. Україна: люди і книжки [Текст] : Нариси, есе: Науково-популярне видання / Бердиховська, Богуміла ; Пер. з пол. Т.Довжок; Передм. авт. - К. : К.І.С., 2009. - 232 с.

Буняк, Софія. У калейдоскопі долі [Текст] : художньо-публіцистичне видання / Буняк, Софія. - К. : Смолоскип, 2019. - 176 с.

Вінграновський, Микола Степанович. Вибрані твори в трьох томах [Текст] : Поезії. Т.1 / Вінграновський, Микола Степанович ; Худож. Л.Бейгер; Передмова: Т.Салиги. - Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2004. - 400 с.

Вінграновський, Микола Степанович. Манюня [Текст]: повісті. Оповідання. Есе / Вінграновський, Микола Степанович. - Львів : Літопис, 2003. - 320 с.

Гель, Іван. Виклик системі: український визвольний рух другої половини XX століття [Текст]: науково-популярне видання / Гель, Іван ; Під ред., упоряд. І.Єзерської; Вступ. ст. М.Маринович. - Львів : Часопис, 2013. - 392 с.

Гримич, Галина Михайлівна. Загадка творчого бунту [Текст]: новелістика українських шістдесятників: Літературно-критичний нарис / Гримич, Галина Михайлівна ; Під ред. О.І.Никанорової; Худож. Л.М.Горошко. - К.: Український письменник, 1993. - 248 с.

Грицак, Ярослав. Нарис історії України. Формування модерної нації XIX-XX століття [Текст]: науково-популярне видання / Грицак, Ярослав. - К.: Yakaboo Publishing, 2019. - 656 с.

Дзюба, Іван Михайлович. Гармонія крізь тугу дисонансів... [Текст]: науково-популярне видання / Дзюба, Іван Михайлович, Костенко, Ліна Василівна; Пахльовська, Оксана Єжі-Янівна. - К.: Либідь, 2016. - 584 с.

Дзюба, Сергiй. Заборонений. Історія життя і боротьби Василя Стуса [Текст]: Роман / Дзюба, Сергiй , Кірсанов, Артемій . - Харків: Ранок: Фабула, 2019. - 176 с.

Касьянов, Георгій Володимирович. Незгодні: Українська інтелігенція в русі опору 1960-80-х років [Текст] / Касьянов, Георгій Володимирович. - К. : Либідь, 1995. - 224 с.

Касьянов, Георгій. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960-1980-х років [Текст]: науково-популярне видання / Касьянов, Георгій ; Вст. сл. авт. - Видання друге, випр. і доповн. - К.: ТОВ "Видавництво "Кліо", 2019. - 248 с.

Костенко, Ліна Василівна. Триста поезій [Текст] : Вибране / Костенко, Ліна Василівна ; Упор. О.Пахльовська, І.Малкович. - 7-ме вид. - К. : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2015. - 416 с. : іл. - (Українська Поетична Антологія). - ISBN 9786175850350

Коцюбинська, Михайлина Хомівна. Листи і люди [Текст]: Роздуми про епістолярну творчість / Коцюбинська, Михайлина Хомівна ; Передм. авт. - К. : Дух і літера, 2009. - 584 с.

Коцюбинська, Михайлина. Мої обрії [Текст]. Т.2 / Коцюбинська, Михайлина. - К.: Дух і літера, 2004. - 386 с. Краса і сила українського слова. Хрестоматійні тести ХХ століття [Текст]: навчальний посібник за програмою 11 класу / Упоряд. і авт. Юлія Солод. - К. : Світло знань, 1988. - 608 с.

Кульчицький, Станіслав Владиславович. Історія України [Текст] : підручник для 10 класу загальноосвітніх навчальних закладів: Рівень стандарту, академічний рівень / Кульчицький, Станіслав Владиславович, Лебедєва, Юлія Геннадіївна. - К. : Генеза, 2010. - 304 с.

Кульчицький, Станіслав Владиславович. Червоний виклик. Історія комунізму в Україні від його народження і до загибелі [Текст] : наукове видання. Кн.3 / Кульчицький, Станіслав Владиславович ; Під ред. Ю.Олійник; Післ. авт. - В суперобкладинці. - К. : Темпора, 2013. - 388 с.

Молода нація [Текст]: альманах: Українська Гельсінкська Група: 30 років героїзму (1976-2006): Матеріали конференції / Ред. кол. І.Гирич, Р.Семків, П.Вознюк, О.Обертас . - К. : Смолоскип, 2006. - 228 с.

Рух опору і самооборони в Україні [Текст] / Ред. і вступ. ст. Є.Федоренка. - Нью Йорк : Молода Україна, 1977. - 120 с.

Блудні сини України [Текст] / Сверстюк, Євген Олександрович ; За ред. О.Рибалко; Передм. авт.; Худож. О.Заливаха. - К. : Знання, 1993. - 255 с.

Симоненко, Василь. Ти знаєшь, що ти - людина? [Текст] / Симоненко, Василь ; Передм. та прим. Т.Ю.Блєдних; Худож.-оформлювач В.М.Карасик. - Харьков : Фоліо, 2017. - 409 с.  - ISBN 9789660354616

Сверстюк, Євген Олександрович. На полі чести: У 2-х книгах [Текст] : Літературно-художнє видання. Кн.1 : Невже то я? / Сверстюк, Євген Олександрович ; Упор. О.Сінченко; Худ. оф. Н.В.М'ясковської. - К. : Кліо, 2015. - 368 с.

Солод, Юлія Дмитрівна. Українська література - ХХ: погляд на межі тисячоліть [Текст] / Солод, Юлія Дмитрівна. - 2-ге вид., виправлене, доповнене. - К. : Світло знань, 1999. - 448 с.

Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР [Текст] : Суспільно-політичне видання / Уклад. В.Капіані; Гол. ред. О.С.Кандиба. - Харків : Віват, 2020. - 688 с. : іл. - (Історія та політика). - ISBN 9789669429278

Стус, Василь Семенович. Дорога болю [Текст]: поезiї / Стус, Василь Семенович ; Передм. І.Драча; Упоряд. та пiслям. М.Х.Коцюбинської; Фотогр. з архів. - Изд. 2-е, перероб. і доп. - К.: Радянський письменник, 1990. - 252 с.

Стус, Василь. Палімпсест : Вибране / Стус, Василь. - К. : Факт, 2003. - 432 с. : іл. - Абетковий покажчик творів: с.414. - ISBN 9668408136

Стус, Василь. Листи до сина [Текст] : Літературно-художнє видання. / Стус, Василь ; Упоряд, передм., коментарі Д.Стуса. - Харків : Ранок, 2019. - 280 с. : іл. - ISBN 9786170957719

Стус Василь [Текст] : Феномен доби: Сходження на Голгофу слави / В. Стус ; Уклад.С.Гальченка, Д.Стуса. - К. : Знання, 1993. - 96 с. - (Б-ка ж-лу "Пам'ятки України". Серія 1, Українське відродження: Історія і сучасність. Кн. 14) (Серія 6, Письменники України та діаспори. Вип.1-2). - ISBN 5777008127

Українське шістдесятництво. Профілі на тлі поколінь

Шановні користувачі та гості бібліотеки!

Книгу можете отримати для домашнього читання у відділі обслуговування МСМБ за адресою вул. Толстого, 49.

Довідки за телефонами:

(044)288-30-12

(044)287-00-10

Тарнашинська, Людмила. Українське шістдесятництво: профілі на тлі покоління (історико-літературний та поетикальний аспекти) [Текст]: Науково-популярне видання / Тарнашинська, Людмила ; Наук. ред.: М.Жулинський; Вступ. сл. автора. - 2-ге вид., доп. - К. : Смолоскип, 2019. - 592 с.

У монографії досліджено історико-літературний та поетикальний аспекти українського шiстдесятництва в iменах. Такий персоналiстський вимiр (окремi профiлi на тлi поколiння) дозволяє читачеві побачити епоху i в постатях, i через призму творчостi, а також скласти уявлення про «зоряний iнтеграл» того поколiння, яке залишило значний слiд у свiдомостi українства. До другого видання ввійшли персоналії, відсутні у попередньому, яке побачило світ у видавництві «Смолоскип» 2010 року. Видання розраховане на науковцiв, викладачiв, студентiв, аспiрантiв, широке коло тих, кого цiкавить iсторiя та проблематика українського шiстдесятництва. Воно становить осердя трилогії авторки з цієї проблематики, до якої входять також монографії «Сюжет Доби: дискурс шістдесятництва в українській літературі ХХ століття» та «Шевченко –  поет сучасний»: прочитання крізь призму шістдесятництва»

Український декламатор [Текст]: збірка віршів для української молоді / Упоряд. Н.Зінкевич, О.Зінкевича; Передм. Р.Семківа. - К. : Смолоскип, 2006. - 400 с.

Шевчук, Валерій Олександрович. На березі часу.Мій Київ.Входини [Текст]: Повість-есе / Шевчук, Валерій Олександрович. - К. : Темпора, 2002. - 272 с.

Яременко, Василь Васильович. "Щоб правду більше не кидали за грати..." [Текст]: літературний портрет Василя Симоненка / Яременко, Василь Васильович. - 3-є вид. - К. : Веселка, 2007. - 23 с.

WEB -ліографія

https://www.istpravda.com.ua/digest/2011/04/11/35474/view_print/

КГБ проти українських дисидентів. Справа "Блок"

https://www.radiosvoboda.org/a/generalnyi-pogrom-ukraina-srsr-dysydenty/29702972.htmlДень політв'язня.50 років тому СРСР вчинив «генеральний погром» українського шістдесятництва

https://censor.net/ua/photo_news/3240530/operatsiya_blok_ta_rizdvyani_represiyi_u_sbu_rozpovily_yak_radyanska_vlada_borolasya_z_ukrayinskymy

Операція "Блок" та Різдвяні репресії: У СБУ розповіли, як радянська влада боролася з українськими традиціями. ФОТО

http://museum.khpg.org/1326211822  САЙТ  Віртуальний музей   Дисидентський рух в Україні

https://www.slideshare.net/Katerina27/ss-54040098 Шістдесятники. ПРЕЗЕНТАЦІЯ

https://uahistory.co/pidruchniki/gisem-ukraine-history-11-class-2019-standard-level/9.php

https://www.jnsm.com.ua/h/0112P/ Операція «Блок»

Додаток:

Ретроспективна бібліографія статей

Багацька Л. Новий Симоненко [Електронний ресурс] = http://www.umoloda.kiev.ua/number/1833/164/65070/:у збірці творів поета зібрано відредаговані вірші й тексти, що раніше не публікувалися / Л. Багацька // Україна молода. - 2011. - 11 лют.(№22).Велелюдна презентація нової книжки відбулася 9 лютого у столичному Будинку вчителя. Видало збірку незалежне видавництво «Смолоскип», для якого Василь Симоненко був знаковим поетом: у період роботи в еміграції воно називалося його ім’ям. Тому логічно, що саме книжкою цього автора видавництво відкриває свою нову серію «Шістдесятники», яку скоро поповнять вибрані твори Миколи Вінграновського та Василя Стуса...

Бєляєва М. В столиці триває місяць Вінграновського [Текст] = http://www.kreschatic.kiev.ua/ua/4261/art/1366139554.html: одному з найяскравіших шістдесятників присвячена низка творчих акцій / М. Бєляєва // Хрещатик. - 2013. - 17 квіт. (№54). - С. 7. Виповнюється 30 років від дня видання повісті Миколи Вінграновського "Літо на Десні" та дитячої збірки "На добраніч", а також десять років із часів публікації його останньої повісті "Манюня". Організатори проекту, присвяченого Миколі Вінграновському, пропонують киянам разом згадати цю талановиту людину, яка творила поза часом. У рамках "Місяця Миколи Вінграновського", що проводиться в квітні, реалізують різнопланові ініціативи: від ретроспективи фільмів знаменитого актора і режисера, фото-, відео- і музичного проектів до конкурсу ілюстраторів та українських школярів

Бондаренко, С. Горение Горыня при прохладе властей [Текст]: известному украинскому диссиденту, одному из лидеров шестидесятников исполнилось 75 / С. Бондаренко // Киевские ведомости. - 2005.-23черв(№128). - С.10.

Грабовський С. Слово про Дзюбу: інакшість високоосвіченої людини [Електронний ресурс] = http://www.day.kiev.ua/212973 / С. Грабовський // День. - 2011. - 26 лип.(№129). Додати щось до того, що було в ці дні сказано про Івана Михайловича Дзюбу, дуже важко (див. «День» від 22-23 липня. –  Ред.). Практично неможливо. До того ж, ідеться не просто про абстрактну постать достойника української культури, а про людину, з якою твої батьки були добре знайомі понад півстоліття тому, ще із Дзюбиних аспірантських років. І взагалі, коли Іван Михайлович бачив тебе ще першокласником, а потім запрошував на роботу до редагованої ним «Сучасності», то це, ясна річ, змушує до особливої відповідальності. У статті те, про що ніхто ще, здається, не писав

Гризун, А. Поміж чуттями і дивами [Текст]: До 70-річчя від дня народження Володимира Коломійця / А. Гризун // Дивослово. - 2005.- №11. - С. 46-48. Про Володимира Коломійця, як одного з націкавіших поетів-шестдесятників

Дроздовський, Дмитро (заст. голов. ред. журн. "Всесвіт"). Обрії Михайлини Коцюбинської [Текст] / Дроздовський, Дмитро // Дивослово. - 2011. - № 2. - С.63-64.

Дроздовський, Дмитро. "Схились до мушлі спогадів - і слухай..." [Текст] : Михайлини Коцюбинської не стало у Різдвяний день. А в такі дня шлях до раю значно ближчий. Янголи одразу забирають душі правевдників у Царство Боже / Дроздовський, Дмитро // Дзеркало тижня. - 2011. - 15-21 січ. (№1). - С. 11.Вона - людина-епоха. Коли такі люди є час спокійно прямує далі. Такі люди мають дивовижну здатність тримати небо на плечах. Вона була людиною шістдесятницького гарту. Одна з останніх підсумкових праць Михайлини Коцюбинської - "Мої обрії", книжка спогадів, книжка спостережень, книжка-історія. Коцюбинська прожила життя, гідне пошани. Шлях виважений і спокійний, стоїчне тримання спини, неможливість зігнутися під обставинами, здатність вийти з гри, коли життя примушує тебе бути рабом

Івшина,Л. Шістдесятникі.Пройдене перед прийдешнім [Текст]: Михайло Коцюбинський, Павло Тичина, Василь Стус, Борис Антоненко-Давидович у житті Михайлини Коцюбинської / Л. Івшина // День. - 2005.-18лют.(№29). - Сю18.

Мачківський, Микола. Згадаймо всіх - поіменно! [Текст] / Мачківський, Микола ; Продовження.Початок в №44 // Літературна Україна. - 2009.-24-30 січ.(№2). - С.4. "Шістдесятництво" - це моноліт, хоча й рухливий, неоднозначний, і аж ніяк не постмодернізм чи післямодернізм...У шістдесятників є не тільки мажорні, оптимістичні гами. Вистачає в них і мінорних

Наєнко М. Шістдесятництво: в історії і в сучасності [Текст] / М. Наєнко // Літературна Україна. - 2008. - 7 серп.(№30). - С. 5. - Продовження в №30-34. Закінчення у №35.

Панченко В. Iван ДЗЮБА: Я не тільки шістдесятник [Електронний ресурс] = Живемо, як писав поет, «в часи перехідні». Хоч-не-хоч, а воно само виходить говорити із священнослужителем/письменником/музикантом про суспільно-політичні проблеми. Та все ж напередодні ювілею Івана ДЗЮБИ говоритимемо про літературу. Останні роки Івану Михайловичу доводилося часто давати коментарі, що називається, на злобу дня. Незважаючи на те, публіцист і громадянин Дзюба був у паритеті із Дзюбою-літературознавцем / В. Панченко // День. - 2011. - 22 лип.(№127-128).

Сайко Л. «Символ шістдесятників» [Електронний ресурс] = http://www.day.kiev.ua/212880: У Євгена Концевича часто гостювали Алла Горська, Іван Світличний, Василь Стус, Іван Дзюба... / Л. Сайко // День. - 2011. - 22 лип.(№127-128). 21 липня минув рік, відколи не стало «символу і легенди покоління шістдесятників» Євгена Концевича. Його ім’я асоціюється не з письменницькою й не з перекладацькою цариною, де він, безперечно, себе проявив, а передусім із мужньою, духовно сильною особистістю, яка, незважаючи на численні випробування, випромінювала оптимізм і любов

Тарнашинська, Л. Українське шістдесятництво [Текст]: аберація явища у постмодерному прочитанні / Л. Тарнашинська // Слово і час. - 2006.-(№3). - С.59-71.

Тисячна Н. Шістдесятники [Текст]: портрет української інтелігенції ХХ століття / Н. Тисячна // День. - 2009. - 31 жовт.(№197).У видавництві Українського католицького університету вийшли друком спогади Романа Корогодського «Брама світла: Шістдесятники». Це –  друга книжка із серії «Брама світла», що була задумана автором як портрет української інтелігенції ХХ століття. Після раптової смерті Романа Корогодського у 2005 році друзі зібралися і доопрацювали матеріали, що частково вже були опубліковані, а частково зберігалися в його архіві. «Брама світла: Шістдесятники» – спомини і роздуми про кращих представників покоління 60-70-х років –  поетів, художників, літературознавців, кіномистців (Василя Стуса й Василя Симоненка, Івана Дзюбу й Аллу Горську, Євгена Сверстюка й Івана Світличного, Опанаса Заливаху й Михайлину Коцюбинську...) – учасників дисидентського руху, які творили підѓрунття для нинішньої незалежності України

Шапіро О. Українська мистецька "Відлига" [Текст]: дійові особи 60-70-х років / О. Шапіро // День. - 2007.- 16 лют. (№28). - С. 18. Українське мистецтво - живопис, графіка, архитектура у 60-70-х роках 20 сторіччя

Додатково бібліографію 40 статей за темою дивіться в СКС на сайті бібліотеки:

http://185.185.253.53/MarcWeb2/Default.asp

Інтернет-ресурси:

https://day.kyiv.ua – сайт газети «День»

http://litukraina.kiev.ua – сайт газети «Літературна Україна»

http://www.silskivisti.kiev.ua – сайт газети «Сільські вісті»

http://www.umoloda.kiev.ua – сайт газети «Україна молода»

https://litgazeta.com.ua – сайт газети Українська літературна газета

https://ukurier.gov.ua – сайт газети «Урядовий кур`єр»

http://kreschatic.kiev.ua – сайт газети «Хрещатик»

https://tyzhden.ua – часопис «Український тиждень»

http://www.dt.ua – сайт тижневика «Дзеркало тижня»

http://slovoprosvity.org – сайт тижневика «Слово просвіти»

 

Бібліограф–упорядник: Фоміна Н.І

СПІЛКУЙТЕСЯ З НАМИ:

  • blog
  • facebook
  • tweetter
  • youtube
  • youtube
  • youtube
  • pinterest
  • Instagram

НАШІ НАГОРОДИ

Дізнатися наші реквізити для добровільних пожертв бібліотеці — Конт.тел. (бухгалтерія бібліотеки):
(044) 288-23-36

(044) 288-30-12
lib@msmb.org.ua

ВГОРУ