«Збагнути світи Олеся Бердника»

Біобібліографічний покажчик

До 90-річчя від дня народження Олександра (Олеся) Павловича Бердника (1926 – 2003) українського письменника-фантаста, філософа, одного із засновників Української Гельсінської Групи, президента українського гуманістичного об'єднання «Українська Духовна Республіка»

«Наукова фантастика Олеся Бердника – це яскравий приклад нового мислення, що відкриває шлях до самопізнання, усвідомлення себе частиною великої духовної нації.
Відкрийте для себе творчість і Всесвіт Олеся Бердника! Справжня українська фантастика, українська філософія і українська проза» http://berdnyk.com.ua
«Є книги, які відтворюють дух часу. Вони становлять історичну спадщину людства. Є книги, які концентрують культурні змісти, належні якомусь народу. Вони є вмістом національної скарбниці. Є книги, що поєднують те й інше. Такі ми називаємо шедеврами, культурними подіями. А є й ті, що поєднують все часове загальнолюдське з концентровано національним. Вони, архетипові книги-міфи. Ними тримається людство. До останніх належить і "Зоряний Корсар" Олеся Бердника».

http://berdnyk.com.ua/materials/1/ Світотворче слово…

Коротка біографія

Олександр Павлович Бердник
(Григорій Волосожар – псевдонім)
(1927 – 2003)

Народився 25.11.1927 у с. Вавилове Снігурівського р-ну Миколаївської області, в родині коваля. Освіта середня-спеціальна. Закінчив театральну студію при Київському театрі ім. І.Франка (1949), актор.
Учасник Другої світової війни у 1943-1945 рр., рядовий; був поранений. У 1946 р. - демобілізувався.
Закінчив екстерном середню школу, навчався у театральній студії. Працював театральним актором, декоратором-вітражистом в об'єднанні "Художник".
1949 - заарештований, 1950 - засуджений на 10 років ув'язнення "за антирадянську діяльність". Відбував покарання на Півночі та в Казахстані.
1953 - засуджений за ст. 58-14 КК РРФСР на 10 років ув'язнення.
Звільнений за амністією у 1955 р.
Займався літературною діяльністю. Член Спілки письменників України (1957-1976), поновлений з 1987.
З 1974 домагався дозволу на виїзд з СРСР.
1976 - з бібліотек і книготорговельної мережі вилучено його книги.
1977 - написав звернення "До письменників України і світу" на захист М.Руденка і О.Тихого та низку документів Української Гельсінської Групи. Член-засновник Української Гельсінської Групи. Пише есе "Альтернативна еволюція", у якому представив своє бачення формування нового суспільства, нової людини, нових стосунків в оновленому світі (надісланий в ООН, зареєстрований як робочий елемент і опублікований у західних мас-медіа).
У березні 1979 – заарештований у грудні 1979 – засуджений, за звинуваченням у "антирадянській агітації та пропаганді", на 6 років ув'язнення та 3 роки заслання.
14.03.1984 - помилуваний Президією ВР УРСР.
У 1989 р. - заснував громадську організацію «Українська Духовна Республіка».
Читає курс лекцій "Школа Астростанкінгу".
Автор більше 50 книжок (список подається нижче)
Твори виходили у США, Канаді, Польщі, Японії, Чехії, Німеччині.
Володів польською мовою.
У 03.1994 р. - кандидат у народні депутати України.
Відомий ще під псевдонімом Григорій Волосожар
Помер 18 березня 2003 р.
За заповітом похований у селі Гребені.
Посмертно нагороджений Орденом «За мужність» I ступеню - за громадянську мужність, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і демократії та з нагоди 30-ї річниці створення Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінкських угод

До біографії

«Олесь Бердник уважно прислухався до надмірного. Для людини, що пройшла жорстоку школу життя, це рятунок - вслухатися в себе і у Всесвіт. Дитиною письменник пережив голодомор 33-го. Школярем - фашистську окупацію. В 1944-му добровольцем пішов на фронт. Демобілізований через поранення. Навчання в театральній студії київського театру ім. Івана Франка, журналістська робота. Все, здавалося, йшло до того, щоб зайнятися, нарешті, улюбленою справою - літературою, але в 1949 році - арешт по сумно знаменитій “п’ятдесят восьмій” статті. Достатньо було молодому актору висловити незгоду з партійною політикою, виступити на зборах, - і звинувачення в антидержавній діяльності не змусило себе чекати. З 1949 по 1955 рік - похмурі табори Печори й Казахстану. Необхідно було думати, як будувати життя далі: адже десять років ізоляції, а до них п’ять років висилки, та ще три роки позбавлення прав - краща частина життя. Миритися з такою страхітливою втратою Олесь Бердник не захотів. У таборі на Печорі почав готувати втечу, та спроба провалилася. Майбутнього письменника перекидають в інший табір. Карлаг - описаний багатьма каторжанами. Ще одна спроба втечі, знову невдала. Майбутнє відпливало в невідоми далі, неначе лінія горизонту. Лише в 1955 році Олесю Берднику вдалося вийти з таборів - по амністії.

Нова країна, нові люди. Від літератури вимагали конфліктів хорошого з кращим.

Але колишній в’язень вийшов на свободу із власними ідеями, глибоко обдуманими за роки ув’язнення. Дух і тіло. їхнє співіснування. Людина у світі, який розвивається. Космос духу. В 1957 році вийшла книга Олеся Бердника “Поза часом і простором”. Письменника не цікавили чисто літературні аспекти жанру, він прагнув виговоритися. Бердник одразу ввійшов до відомої “школи космістів”. Навіть назви книг говорять про прагнення до майбутнього, про палке бажання збагнути і передбачити розвиток людства.»

/Генадій Прашкєвіч/
http://chtyvo.org.ua/authors/Prashkievich_Hennadii/Liudyna_iz_Svitonii

«Хто ж він такий, оцей Олесь Бердник? В посланні до Папи зве він себе письменником. У відкритому листі до 1-го Секретаря ЦК КП України, Володимира Щербицького від дня 18 березня 1977 р., в листі, що був оприлюднений також на Заході в вільній українській пресі, він зве себе «фантастом, мрійником, футурологом, автором кількох десятків творів про майбутнє, про Новий Світ Любови і Єдности». Таке самоозначення дає привід літературознавцям, мовникам, футурологам для дослідження письменницького дорібку Олеся Бердника. Та все те не вичерпує глибини людського «Я» Олеся Бердника. Він же ж сам каже про себе, що є «автором десятків творів про майбутнє», та уточнює — «про Новий Світ Любови і Єдности». Якщо так, то тут відкривається поле для досліджування літературного дорібку Олеся Бердника під кутом бачення їхнього філософічного, соціологічного, а, можливо, й богословського, в найширшому розумінні цього поняття, змісту. На це недвозначно вказують деякі ствердження Олеся Бердника про себе самого в посланні до Папи Івана-Павла ІІ-го, не говорячи вже про сам вміст послання. І саме ці ствердження помагають нам розгадати таємницю його людського «Я».

І. Хресний життєвий шлях Олеся Бердника

Хто ж він, оцей Олесь Бердник? Його ім’я широко відоме в Україні, коли він працював актором в українських театрах в сорокових післявоєнних роках; популярним став він у п’ятдесятих роках, коли почав друкувати свої твори. Ось найважливіші дані на шляху його життя. Олесь Бердник народився дня 25 листопада 1927 р. в Вавилові Херсонської області у селянській сім’ї. І зараз же, з дитячих і юнацьких років, поставлена ця українська дитина, як зрештою мільйони українських дітей і юнаків, в конфліктну, психологічну й соціологічну, ситуацію: рідна почва, вікове підгруддя - українське, християнське. Віруючі православні батьки з хрещенням свого сина передають йому цю духовну спадщину. Та, з другого боку, в країні, де родиться Олесь Бердник, офіційною доктриною є атеїзм

… виховання й дозрівання Олеся Бердника проходило в найжорстокіших роках розгулу в Україні московсько-більшовицького режиму. Була це доба масового терору, ув’язнення і зсилок до таборів… Всі ті страхіття залишили глибокий слід в душі молодої людини. …

В часі світової війни 16-літнього юнака, Олеся Бердника, мобілізують у Червону Армію. З закінченням війни він студіює театральне мистецтво в Інституті ім. Івана Франка в Києві і в цих голодних післявоєнних роках, 1945-49, виступав актором на сценах українських театрів. За вістками, які продісталися до західного світу, в 1949 р. Олеся Бердника ув’язнюють і присуджують на заслання на Далеку Північ і на цілинні землі в Казахстані, де він важко працює до 1955 р. Були це роки масового вивозу української молоді з рідної землі і вислання в концентраційні табори праці. В офіційній версії називано цей процес … добровільним зголошенням на працю на т. зв. цілинних землях. Всі ці переживання - страхіття війни, нелюдська рабська праця в карних лагерах, відірвання від рідного ґрунту і рідного українського оточення, психічні знущання і тортури - кидають мислі Олеся Бердника в інший кращий світ, у світ фантазії і мрії, чого висловом є його творча письменницька діяльність, яку він виявляв з поворотом на батьківщину, починаючи з року 1956-го, в якому, між іншим, друкується його твір «Поза часом і простором». Не диво, отже, що Олесь Бердник зве себе письменником-фантастом, мрійником і футурологом…

Ставши членом Спілки Письменників України, оприлюднює свої нариси, оповідання, есеї в радянській періодичній пресі. Про шукання за «Новим Світом Радості і Любові» найкраще свідчать заголовки його фантастичних творів й оповідань упродовж років 1956–1964. Нам впадає в вічі і заставляє до призадуми одне: Олесь Бердник живе в іншому світі і спостерігає в ньому вічні елементи буття, його увагу приковують - «всесвіт», «час», «простір», наша планета - «Земля», «людина». У своїй візії бачить Олесь Бердник чудову гармонійну одність між тими елементами «божого творення»…

Фантаст, мрійник, футуролог перероджується у філософа. В країні, де офіційною доктриною є атеїзм і діялектичний матеріялізм, думка людини обезкрилена, закута. Тому творча думка Олеся Бердника могла виявлятися тільки в мріях та фантазіях. Та в роках 1971-72, як це бачимо з його біографічних даних, Олесь Бердник виступав з доповідями в різних більших містах України. Його слухачами є студенти і науковці. Улюбленими темами доповідей є філософські проблеми - погляди на Всесвіт, питання потойбічного життя, пов’язане з питанням про феномен людини і її суть. У своїх доповідях Олесь Бердник формулює свої думки стосовно народу, суспільства, цілого людства. Йому не чужі широкі вияви людської творчости в ділянках історії, культури, літератури, аж до містики включно. Реакція режимних критиків була гостра і негайна, скерована на духовну смерть творчої людини: за забороною дальших поїздок з доповідями слідує звільнення з праці. Зимою 1972-го року справу Олеся Бердника перебирає в свої руки КГБ і починає свої відомі методи «унешкідливлення» й «умертвлення» людини. …

Усунення зі Спілки Письменників України - рівнозначне з відібранням можливостей праці й заробітку. Людину присуджується на духовну смерть і жебруче животіння. Щоб зламати Олеся Бердника, КГБ погрожує ув’язненням. Олесь Бердник старається вирватися з цього смертного кола. …

З такою самою вірою, що десь у цьому світі повинні б ще жити люди з сумлінням та відчуттям справедливости, зустрінувшися з немилосердною мовчанкою на свої письма у владодержителів України, Олесь Бердник звертається до представників західного світу, між ними до Об’єднаних Націй, до Папи, до Президента ЗСА Форда. …

Але й тут віра Олеся Бердника в сумління людини даремна. Моральні й політичні представники західного світу воліють мовчати на голос горя української людини…

Документи Гельсінської спілки, підписані О.Бердником
Запозичено з сторінки Gromovytsia Berdnyk

З початком 1977 року Олесь Бердник стає основоположником і членом «Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінкських угод» і в такому характері підписує документи Групи та являється як свідок на процесах ув’язнених членів Групи.
В битві з безправ’ям, заповідаючи свою голодівку впродовж 40 днів, Олесь Бердник враховує можливість своєї смерти. Та він її не лякається: «У мене, та й Вас, є 40 днів, після яких кожного дня можна чекати тої гості, котра не минає нікого. Я волію в цих умовах піти їй назустріч, оскільки смерть в нашу епоху милосердніша, ніж люди!».

На Захід продістаються тільки скупі вістки про його долю. Відомо тільки, що Олесь Бердник працює і пише оповідання, есеї, поезії, з яких деякі доходять шляхом самвидавних видань у західний світ і тут друкуються в українській пресі та журналах.

Свої думки й ідеї, висловлені в названих літературних есеях і поезіях, Олесь Бердник конкретизує в цьому ж самому часі, як член Української Гельсінкської Групи і як член новоствореної «Ініціятивної Ради Альтернативної Еволюції» та «Ради Української Духовної Республіки», в письмах до Патріярха Йосифа Сліпого та Папи Івана-Павла ІІ-го, які датовані днем 25 листопада 1978 року. Вся ця творчість і праця, всі заходи в обороні людських прав та справедливости для масово ув’язнених в цьому часі українських патріотів, діячів правозахисного українського руху, відбуваються в країні безправ’я під «недрімаючим, - як каже Олесь Бердник, — оком» органів КГБ, яке посилює свої репресії і переслідування, грозить ув’язненням і проводить обшуки на квартирах, виарештовує чільних членів правозахисного руху, саджає їх до в’язниць і психушок, морально знущається над родинами, в тому числі і малолітніми дітьми ув’язнених і т. д.

…як повідомляє Пресова Служба Закордонного Представництва УГВР, - «З України прийшла вістка, яка підтверджує підозріння західних кореспондентів про те, що на початку березня ц.р. арештовано українського письменника, члена Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінкських угод Олеся Бердника». Згідно повідомлення цієї Пресової Служби Олеся Бердника арештовано на вулиці після того, як він вийшов із будинку Спілки письменників України, дня 6 березня 1979 року і відвезено до слідчого ізолятора КГБ в Києві.»

Запозичено з: http://chtyvo.org.ua/authors/Hrynokh_Ivan/Oles_Berdnyk_Utopist_chy_kharyzmatyk_na_obrii_druhoho_tysiacholittia_khrystyianstva_v_Ukraini/

Іван Гриньох. «Олесь Бердник: Утопіст чи харизматик …»

Бібліографія статей

2016

Букет, Євген. Людина з майбутнього [Текст] / Букет, Євген // Культура і життя. - 2016. -27 трав. (№21-22). - С. 11. У 2016-му минає 90 років від дня народження Олеся Бердника (1926-2003), письменника, фантаста, футуролога, філософа, громадського діяча

"Я була "сталкером-розвідником" [Текст] = https://day.kyiv.ua/uk/article/ukrayinci-chytayte/ya-bula-stalkerom-rozvidnykom: / Спілкувався Роман Гривінський // День. - 2016. - 12 жовт. (№ 184). Філософсько-футуристичне, езотеричне вчення, яке створив письменник-фантаст, дисидент, в’язень радянських таборів Олесь Бердник, має сьогодні чимало прихильників. Життя Олеся Бердника й запропонований ним проект перетворення соціуму й передусім людини досі викликає жваві суперечки, а його творча спадщина набуває нових смислів в контексті Майдану та російської агресії проти України. 27 листопада цього року Олесю Берднику могло б виповнитися 90 років. Напередодні ювілею говоримо із вдовою письменника - громадською діячкою, провідником-координатором ГО «Українська духовна республіка» Валентиною Бердник-Сокоринською - про майбутнє України, Росії, життєвий шлях дружини дисидента й духовний розвиток людської істоти

2014

За фентезі шість років таборів [Текст] = http://www.ukurier.gov.ua/uk/articles/rozstril-za-sproshenoyu-proceduroyu/: 35-річчя суду над Олесем Бердником / Підготував Віктор Шпак // Урядовий кур`єр. - 2014. - 13 груд. (№233). - С. 18. Колишнього фронтовика і видатного прозаїка-фантаста, виключеного у 1976 році зі Спілки письменників, судили як «особливо небезпечного рецидивіста» за ст. 62 ч. 2 («Антирадянська агітація і пропаганда») Кримінального кодексу УРСР та ст. 70 ч. 2 КК РРФСР. Насправді 6 років таборів суворого режиму стали карою за любов митця до України та створений ним стиль національного фентезі, який став явищем у світовій літературі

2012

Артющенко, Василь. Доля президента (Української Духовної Республіки) [Текст] / Артющенко, Василь // Дзеркало тижня. - 2012. - 7-13 квіт. (№13). - С. 16. Унікальна виставка в Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України - "Всесвіт Олеся Бердника". У рамках документально-книжкової експозиції було представлено близько 300 документів, які стосуються різних періодів життя та творчості письменника. Експозицію підготовлено з ініціативи Державної архівної служби України, а також дочки письменника Мирослави

Добровольська, Людмила. Велет українського духу [Електронний ресурс] = http://www.silskivisti.kiev.ua/18741/index.php?n=11778  / Добровольська, Людмила // Сільські вісті. - 2012. - 4 січ. (№1).  У Ржищеві, в музеї Івана-Валентина Задорожнього, громадськість міста над Дніпром вшанували пам’ять Олеся Бердника - письменника-фантаста, члена-засновника Української Гельсінської групи

2011

Збагнути світи Олеся Бердника [Текст] = http://www.day.kiev.ua/220233 / Інф. "День". Повідомляє УНІАН // День. - 2011. - 7 груд. (№223). - С. 7. У Житомирі відбувся VII Міжнародний мистецький благодійний фестиваль «Зоряна Україна» імені Олеся Бердника. Він приурочений до 85-річчя від дня народження визначного українського письменника, поета, мислителя, правозахисника і громадського діяча. Акція пройшла в приміщенні Обласної наукової бібліотеки імені О.Ольжича за участю українських та російських письменників. На фестивалі презентовано автобіографічний роман О.Бердника «Вічне начало», яким видавництво «Схід-Захід» започаткувало серію видань письменника

2008

Павловський М. Українець з безмежного Всесвіту [Текст]: вже шоста осінь, як осиротіла земля без Олеся Бердника - видатного українського письменника і мислителя, Великого Українця. І мого справжнього товариша - не лише по роботі, а й по життю / М. Павловський // Сільські вісті. - 2008. - 23 вер.(№112). - С. 4.

Сокоринська, Веда. Золоті ворота Олеся Бердника [Текст]  / Сокоринська, Веда // Літературна Україна. - 2008. - 11 груд.(№48). - С. 2. 27 листопада минуло б 82 письменникові, чия творчість належить до золотого фонду української літератури ХХ сторіччя.Дух та Україна - ці поняття в Олеся Бердника, автора ідеї Дховних Націй Землі, становлять одноцілість. Вітаючи пана Олеся в зоряних світах, подякуймо йому за натхненні слова, які й тепер, через 35 років після написання, хвилюють кожного, хто називає себе українцем: "Побратими, гляньте на руїни! То ж не прах, не камені прості, - То в Руці Святої України всесвіту Ворота Золоті..."

2007

Коробкова Т. Республіка Духу Олеся Бердника [Текст]: ми дуже мало знаємо сьогодні про творчість Олеся Бердника - цього видатного українського письменника, культурного діяча, філософа, поета. А це ж феноменальна постать, письменник-мислитель космічного масштабу! / Т. Коробкова // Сільські вісті. - 2007. - 14 вер.(№104). - С. 5. Спогади племінниці Олеся Бердника -Тетяни Веніамінівни Коробкової. Історія його життя очима родини, перепущена через серця рідних Олесю Берднику людей

Урок Сталіна - страшний [Текст]: свідчення про Голодомор 1932-1933 років, який пережила батьківська родина письменника-правдоборця Олеся Бердника / Підготувала Тетяна Коробкова // Сільські вісті. - 2007. - 10 серп.(№89). - С. 5.

2006

Закусило, Т. Героям - слава! Багатьом - посмертно! [Текст]: ордени "За мужність" учасники Гельсінської групи отримали через 30 років / Т. Закусило // Україна молода. - 2006 .- 11 лист. (№210). - С. 3. Президент України Віктор Ющенко вшанував учасників Української Гельсінської групи

2004

Ясень М. Вірю, стрепенеться Україна. [Текст] / М. Ясень // Україна. - 2004. - №10. - С. 9-12. Олесь Бердник не просто писав про майбутнє - він жив прийдешнім, прагнув підготувати свідомість юних поколінь до зіткнення з таємничим океаном життя. Олесь Бердник: по ньому залишилось близько п'ятидесяти романів, повістей та оповідань, довга низка публіцистичних творів, а также цілі розсипи віршів

2003

Нетудыхата Т. Вдова Олеся Бердника Валентина Бердник-Сокоринская[Текст]  : "Это была воля мужа - похоронить его во дворе нашей хаты в Гребнях..." [Текст] : Девять дней назад ушёл из жизни всемирно известный писатель-фантаст Олесь Бердник / Т. Недутыхата // Факты. - 2003. - 28 марта (№57). - С. 28.

Список творів О. Бердника

Докладніше на: http://berdnyk.com.ua/books/

Фантастична проза Олеся Бердника з фондів МСМБ:

Бердник, Олександр (Олесь) Павлович:

Вогнесміх [Текст]: роман-феєрія / Бердник, Олександр (Олесь) Павлович ; Худож. В.С.Соловйов; Під ред. А.К.Григоренка. - К. : Радянський письменник, 1988. - 542 с.

Діти Безмежжя [Текст] / Бердник, Олександр (Олесь) Павлович ; Ред. Г.Бердник; Худож. Л.Одинцова. - К. : Тріада-А: "Афон" ВД, 2004. - 680 с.

Звездный Корсар [Текст]: роман-феерия / Бердник, Олександр (Олесь) Павлович ; Под ред. Е.А.Метченко; Пер. с укр. автора. - М. : Советский писатель, 1991. - 384 с.

Лабіринт Мінотавра [Текст]: повісті / Бердник, Олександр (Олесь) Павлович ; Худож. Д.Заруба; Під ред. Л.М.Вороновича. - К. : Веселка, 1990. - 407 с.

Пітьма вогнища не розпалює... [Текст]: психоаналітична феєрія: Науково-фантастичний роман / Бердник, Олександр (Олесь) Павлович ; Худож. М.П.Артеменюк. - К. : Український письменник, 1993. - 303 с. :

Чаша Амріти [Текст]: роман-феєрія, історична повість-феєрія / Бердник, Олександр (Олесь) Павлович ; Худож. Т.Г.Єлістратенко; Під ред. О.Дмитренка. – К. : Дніпро, 1989. - 270 с.

Список літератури про Олеся Бердника з фондів МСМБ

Олесь Бердник [Текст] // «Фантасты Украины». Энциклопедический справочник. - Харьков: ИД «Инвестор», 2007. – С. 59-67, [текстография и библиография] – С. 64-67]

З порога смерті [Текст]: письменники України - жертви сталінських репресій / Під упор., передм. О.Г.Мусієнко; Худож. О.І.Яцун. - Вип.1. - К.: Радянський письменник, 1991. - 494 с.

Молода нація [Текст]: альманах: Українська Гельсінкська Група: 30 років героїзму (1976-2006): Матеріали конференції / Ред. кол. І.Гирич, Р.Семків, П.Вознюк, О.Обертас . - К. : Смолоскип, 2006. - 228 с.

Рух опору і самооборони в Україні [Текст] / Ред. і вступ. ст. Є.Федоренка. - Нью Йорк : Молода Україна, 1977. - 120 с.

Український декламатор [Текст]: збірка віршів для української молоді / Упоряд. Н.Зінкевич, О.Зінкевича; Передм. Р.Семківа. - К.: Смолоскип, 2006. - 400 с.

Хрестоматія української літератури ХХ століття [Текст] / Упоряд., післям. Є. В. Федоренко, П. Маляр; Худож. Р.Брух. - Вид. 2-ге, доп., перероб. - Нью-Йорк : Видавництво Шкільної Ради при УККА, 1997. - 400 с. :

Володимир Смирнів. Кoсмiчнi пoдoрoжi в твoрах Олеся Бердника [Текст] // Нoвi днi, 1985, вип. XXXVI (February) – с.2-6

Додаток:

Заповіт людям Землі

Люди Землі!
Я народився серед вас, навчався у ваших школах, мислив ва­шими словами, ідеями, дихав повітрям вашої планети. Я став сином людським. Довго, дуже довго я намагався збагнути ваші ідеали, ваші прагнення, щоб віднайти прийнятний для людства шлях до вселенської спів'єдності. І ось - замикається коло, що вичерпа­ло доцільність подальшого терпіння, бо милосердя Любові, хоч і невичерпне, проте тримається на вищій доцільності. Нині час тер­піння Любові для Землі завершується. Планета зобов'язана дати плід.

Минули напружені тисячоліття еволюції. Ви отримали від Космосу неоціненні скарби духу й розуму: вчення Свободи, полум'я Мужності, ідеал Героїзму. Посланців Великої Матері ви зробили своїми богами, своїми ідолами, створивши для них храми, музеї, мавзолеї. Але як ви скористалися тими дарунками для ос­мислення свого життя, як преобразили вищими ідеалами суспільство, людську душу, тіло, дії, слово і мисль?

Олесь Бердник 1973 р.

Олесь Бердник – Президент українського гуманістичного об'єднання «Українська Духовна Республіка»

Хартія Української Духовної Республіки

Ми зводили свій храм без доторку руки.../Ліна Костенко/

Село Витачів на Обухівщині – місце закладення пам’ятки про заснування Української Духовної Республіки
Із  «Хартії Української Духовної Республіки»

«Українська Духовна Республіка або Свята, Духовна Україна покликана до життя не умоглядними теоріями, а внутрішнім прагненням народного духу до саморозкриття. Дії та цілі, в яких донині розкривався творчий потенціал племен і націй, недостатні для розквітання невичерпної суті духу, бо вони обмежуються, головним чином, біологічною функціональністю і виводять з неї навіть ідеологічну та духовну базу. Тісні для національного духу також рямця державності й географічно-економічні риштування, бо вони спрямовують творчість народів у архаїчні колії примітивного життя.

Настав час нового ступеня буття для народів. Ця ступінь органічно виростає з минулих досягнень безлічі поколінь і творчих осяянь національного генія. Головне - вчасно відчути необхідність нового народження і рушити йому назустріч.

Численні соціальні концепції спрямовують розум людства до асиміляції націй, як тимчасових історичних об'єднань людей, котрі, буцімто, в епоху всеоб'єднання людства стають антагоністами і викликають почуття взаємовиключення й ненависті.

Такі концепції глибоко помилкові, злочинні й катастрофічні для Людини, як творящої істоти. Нація - не є плід концепцій, теорій чи якогось вчення. Це стихійна космоісторична реальність, така ж глибинна й самодостатня, як існування Всесвіту, як індивідуальність Людини, як нерушимі константи буття.

Можна сказати, що Нація - то Духовний Організм, в якому втілюється творчий дух Еволюції. Тому, шукаючи шляхи до творчої самореалізації народів планети і всього людства, ми маємо проблему Нації вирішити остаточно й безповоротно, щоб більше не повертатися до неї в сфері теоретичних спекуляцій. Помилковий вибір буде катастрофічний не лише для Нації, на яку замахується рука руйнатора чи асимілятора. Такий злочин завдає удару в серце всього людства, бо позбавляє його скарбів неповторного народного духу.

Така небезпека нависає над багатьма націями світу. Довкола їхніх доль точиться жорстока боротьба - явна й таємна. Руйнатори знають, що відверта декларація знищення національної неповторності викличе опір народного духу, тому вони озброюються примітивними концепціями про грядуще братерство народів, шлях до котрого лежить нібито через "злиття" націй у єдину нівельовану спільноту. Всім зрозуміло - і руйнаторам і тим, проти кого ведеться наступ, - що всі ці теорії - лише фіговий листок, що ним прикривається вовча морда антиеволюційного духу шовінізму та імперіалізму. Тому боротьба з цим духом повинна вестися не в сфері суперечок та доказів (що може доказати ягня вовкові?), а ґрунтуватися на Космічному Праві Нації на суверенний творчий вияв.

Історична реальність така, що Україна, як і багато інших націй, неспроможна вільно виявити свій творчий дух. Ще не сформувавши твердо своє національне обличчя, Україна тісно поєднала свою долю з могутньою жорстокою імперією, заміри якої були діаметрально протилежні волі Української Нації.

Всі спроби вийти на шлях суверенного розвитку жорстоко придушувалися, бо основою конфлікту і ставкою історичної гри були колосальні багатства України та географічно-економічні фактори, зв'язані з її буттям.

І нині інерція імперіалізму та шовінізму не лише не подолана, а набрала нових, вишуканих форм і грандіозних масштабів. В минулі десятиліття імперський волюнтаризм діяв брутально й жорстоко: в катівнях безслідно щезло мільйони душ - героїчних і ніжних, смиренних і мужніх, творящих і байдужих. Якщо дивитися на націю, як єдиний організм, то, можливо, слід говорити про коматозний стан народного тіла, про агонію і необхідність реанімації.

Гласність і демократизація, як засоби "штучного дихання" для потопаючого етносу, ніяк не можуть спрацювати в умовах кільцевої оборони переродженців і яничарів. Національний дух розчиняється в псевдоінтернаціональній метушні сучасності, вичерпуючи себе для чужих замірів та цілей. Древні традиції творчості та історичної спільноти забуті або девальвовані. Періодичні спектаклі по телебаченню, радіо чи на сценах не воскресять основного - єдиної народної самосвідомості!

Отже, альтернатива така: або Україна деградує і щезне, як унікальний національний творчий дух, або знайде для себе нове втілення.

Таким новим втіленням для національного самовідтворення є омріяна подвижниками з правіку космічна іпостась народу, - Українська Духовна Республіка, що має вивести свій народ на простори безсмертного духовного життя, і яка кличе всі братерські народи йти цим шляхом, щоб створити Зоряне Братерство Націй Планети.

Цією Хартією ми воліємо закласти підвалини, основи для Буття Святої, Духовної України, для пошуку вільних, небувалих ще форм творчого вияву, в яких міг би втілитися полум'яний Дух Еволюції.

а) Нація

Духовна Україна є братерством творящих душ, котрі об'єднуються віднині й довіку священною спілкою Любові й радості для ствердження принципово нового ступеня Еволюції.

В основу духовного кореня і творчого прояву Українська Духовна Республіка кладе зерна всіх культурних надбань історичної України. Найсвященніші з них - мова, фольклор, здобутки літераторів, митців, будівників, педагогів, мудреців, заповіти мужності й любові, співстраждання й свободи, залишені нам героями Січі Запорізької та невмирущим Кобзарем, генієм Каменяра, Лесі, Сковороди та цілого легіону відомих і невідомих подвижників.

Духовна Україна не статистичне об'єднання людей певного етнічного кореня, а незримий духовний організм, для діяльності якого достатньо двох душ - чоловіка й жінки. Участь в житті Духовної Республіки визначається не деклараціями, не клятвами, не членством в штучних організаціях, не запевненнями у вірності, а життєвим подвигом і духовною дією на благо Вітчизни та братерських народів.

Критерії буття Святої України:

Земля, що її обнімає історико-географічна Україна - це лоно, де формувався дух Нації. Проте для невичерпного саморозкриття необхідно переступити обмеження лона. Тому буття Духовної України природно переростає масштаби земної України, щоб мати змогу вийти на всесвітній простір діяння. Лише такий імператив Космічної Ери дозволить кожному народові осягнути астральну, зоряну динаміку дальшої еволюції.

Яке ставлення Духовної України до державної форми національного буття?

Нині дебатуються різні думки з приводу цього питання. Чи є держава сучасного типу неодмінною ознакою суверенності, до чого всі ми прагнемо? А може, навпаки? Може, ми самі одягли бюрократично-структурний хомут державності, замість того, щоб відтворити інші форми співжиття - природного, розкутого, радісного? Адже держави всіх епох і народів достатньо вже показали свою личину жорстокості, нещадності, примусу і безглуздої примітивної функціональності.

Традиційні держави, якими б прапорами та геральдичними знаками вони не прикривалися, є втіленням порочних, демонічних сил незгармонізованої ноосфери. Модифікувати їх - марна річ! Є лише один шлях до всебічного звільнення духовних еволюційних сил - громада, община, спілка, братство. Синонімів багато, проте суть одна: любовне об'єднання індивідуальностей і народів.

Духовна Україна мріє про Всесвітню Громаду, проте шлях до неї пролягає через ієрархічну структуру менших громад. Громади сільські, універсальні, які стали б природною лабораторією духовної самореконструкції народу, громади робітничі, мистецькі, релігійні, наукові, об'єднання громад - обласні, крайові. Національні Громади України, Росії, Литви, Грузії, Франції, Німеччини, Англії, Італії тощо. Всесвітня Спілка Національних Громад, як ступінь до Космічного, Зоряного Братерства мислячих істот.

Хтось заперечить: неможливо перейти до формування громадського життя в умовах світового протистояння - ідеологічного чи державного, економічного чи політичного.

Перший реальний крок - створення Духовних Республік в середовищі існуючих держав чи автономій. Такі зусилля дадуть поштовх до консолідації іманентних культурних потенцій, почнуть виховувати громадську думку в необхідності та неминучості Епохи Духовних Республік та Світової Громади народів.

Ініціативна Рада Духовної України, не втручаючись в народногосподарське життя держави, перейме на себе відповідальність за всю культурну, духовну стратегію національного поступу. Рада періодично скликатиме повноважні Конгреси українських громад Землі (те саме робитимуть духовні Ради інших націй) для координації творчого й духовного життя. Виникне Всесвітня Рада Духовної України для консолідації українських культурних сил, як в Материнській Україні, так і в діаспорі.

Всесвітня Рада Духовної України стає гарантом безсмертя національного духу, будуючи для цього в країнах розселення школи, вільні академії наук, храми тих чи інших релігій та вірувань, театри, видавництва, телерадіостанції, музеї, бібліотеки, Храми Краси, в яких можна інтегрувати всі надбання вселюдського генія.

Всесвітня Рада Духовної України входить у співдружність з іншими Радами братерських народів, коли такі виникнуть, щоб разом з ними сформувати Духовне Братерство Націй Землі.

Проблеми мілітаризації, що потрясають економіку й соціальну сферу тепер, можуть бути остаточно вирішені лише правдивою співдружністю Духовних Республік і національних Громад. Єдиний критерій вселюдської стратегії духу можливий також тільки при ліквідації держав, озброєних до зубів, опертих на тисячолітні амбіції партій, мафій, економічних кланів а то й просто політичних банд.

Ми розуміємо, що вищезгадані завдання неможливо здійснити з людиною ветхого історичного типу. Тому Духовна Україна наріжним каменем і передумовою свого існування ставить духовне визволення особи, громадянина, мислячої істоти.

б) Людина

Життя творить само себе. Тому будь-яка штучна концепція чи філософське кредо, не узгоджене з життям, стануть мукою для людей і не створять нічого, окрім хаосу та історично немічних форм, приречених на розпад.

Тому Духовна Україна бере за основу буття щодо своїх громадян найпростіші, найприродніші ідеали, прийнятні для кожної мислячої істоти:

Людина - зерно Єдиного Буття з невимірною потенцією творчого саморозкриття.

Людина - Безсмертна. В нащадках, в результаті творчості, в сфері розуму, в духосфері, в сфері чуття, в безлічі ще нерозкритих аспектів буттєвості. Людина - основа і критерій Буття, Суб'єкт, котрий став підвалиною самого Космосу. Людина - спадкоємець Всесвіту, отже - дбайливий брат рослинного й тваринного світу, котрий треба об'єднати любов'ю і красою. Це - стратегічне завдання і космічний борг перед Природою.

Для того, щоб ці духовні імперативи стали природними і зрозумілими, Духовна Україна надає першорядного значення освіті, школі, вихованню юних поколінь. Освіту треба звільнити від будь-яких ідеологічних диктатів та стереотипів. Напрямок і характер освіти обирає індивід - добровільно й незалежно, а не школа чи якийсь ідеологічний інститут. Єдиний критерій - дух любові й вселюдськості. Релігія також вимагає революційних метаморфоз. Релігія є глибоко інтимне, сокровенне життя індивіда, спрямоване до розкриття Духовного Зерна Особистості, а тому вона (релігія) повністю виключається із сфери догм, приписів, переслідувань, архаїчних ритуалів, нав'язування, протистояння.

Для того, щоб визволити Дух Людини для повної самореалізації, треба вже тепер відділити все духовне життя Нації (освіту, релігію, пізнання, творчість тощо) від державної юрисдикції і зосередити під захистом Духовних Республік.

Держава узурпує духовну силу народів і спрямовує її до руйнації, ворожнечі, історичних абсурдів, божевільних соціальних прожектів. Держава виснажує землі, природні ресурси, фауну і флору для антиеволюційних цілей, створюючи армію, апарат насильства, бюрократичні мафії, низку юридичних норм, що диктуються не необхідністю, а хаосом безперспективного сучасного життя. Коротше - держава розплоджує злочинну ситуацію і "бореться" з нею. До того ж, держава поглинає основний скарб Буття - душі юних поколінь, маніпулюючи їхньою свідомістю для нелюдської мети самоствердження влади або ідеологічних жупелів.

Тому Духовна Республіка визволяє особу від ілюзії державної необхідності і спрямовує її до влади духу.

Державним структурам залишиться сфера зв'язку, транспорту, підтримування порядку, оборони (доки вона необхідна), координація господарських функцій, міжнаціональна торгівля.

в) Людство

Створення Української Духовної Республіки чи інших національних об'єднань такого типу - не є справа дипломатичних переговорів чи парламентських директив.

Духовна Республіка народжується й будується в серці своїх громадян-ентузіастів, а тому її буття ні в чому не узурпує прав та привілеїв інших народів, партій чи ідеологій.

Духовна Україна розуміє людство, як Братерську Сім'ю Народів та Індивідуальностей, і на цій підвалині будуватиме своє життя, мету й творчу дію.

Життя - священний дарунок Космосу. Тому Духовна Україна вважає замах на життя Людини, думку про вбивство, ідею війни і саму війну - злочином супроти самого Духу Буття. Найближчим часом слід переосмислити ставлення мислячої істоти щодо всієї життєвої тканини Природи, бо фауна і флора - тіло Єдиного Життя, котре дало нам можливість піднятися до вершин самосвідомості й духовності. А тому Духовна Україна проголошує ідею братерської солідарності з рослинним і тваринним світом, маючи на меті формувати засади для Альтернативної Еволюції, при якій достойне, щасливе, творче місце займе всяка жива істота, здатна до еволюційної трансформації та одухотворення.

Таке кредо дозволить вирішити низку екологічних, демографічних, економічних та космологічних проблем.

Духовна Україна вірить у можливість побудови Світу Любові й Краси. А тому вона звертається до Людства з братерським закликом - розпочати нову ступінь Еволюції негайно, не відкладаючи. Лише таке духовне всепланетне будівництво дозволить уникнути катастрофи або хоча б зм'якшити її.

Українська Духовна Республіка відкриває Людству своє серце, сповнене любові, свої творчі скарби духу, нагромаджені національним генієм впродовж тисячоліть, і промовляє урочисто й щиро:

- Народжуйтесь, Народи-Брати, у Небо волі! Ви вільні - від війни, армій, партій, деспотій, ідеологій, марновірства, в'язниць, псевдозаконів!

Ви вільні - для любові, радості, творчості, молитви, пізнання, самопізнання, для всеоб'єднання Буття! МИР І БЛАГО - ВСІМ СВІТАМ!

7. Ми не претендуємо на вичерпні формулювання ідеї, на лідерство, на пріоритет. Ми лише передаємо естафету прадавнього заповіту пращурів, геніально висловленого Тарасовими словами: "Розкуйтеся, братайтеся!" Конкретизація всіх сторін національного життя під небом Духовної Республіки відбудеться природно й просто. То справа нової, вже святкової повсякденності грядущого.

Основне - загримів Дзвін Пробудження.

Як пробудитися? А просто: відкинувши тисячолітні забобони псевдовіри, псевдозакону, псевдознання. Дивніше всього те, що в Людині все є, але вона чогось шукає поза собою.

Любов - з нею, краса - з нею, мужність - з нею, знання - в її розумі й серці, невичерпні можливості трансформації матерії та її одухотворення - теж у ній.

Злочинність, гріховність, виродження, безнадія, бездуховність - то лише сутінки сплячого розуму, то - гіпноз темряви, навіяний віками лабіринтового шляху.

Вікові апокаліпсичні пророцтва про загибель людства - то програма демонічних сил, спрямованих на самознищення мислячої істоти Землі. Спочатку прищепити вірус гріховності, падіння, а потім розвинути його до комплексу неповноцінності і приреченості. Пітьмі майже пощастило здійснити злобну антилюдську програму - примару загибелі в ядерній пожежі ще не вдалося усунути.

Відкинути психічний морок, що сліпить душі багатьох поколінь, - складно! Але шлях єдиний і лише він приведе до Епохи Радості, до Сатья Юги - Світлої Ери, омріяної мудрецями Сходу і Заходу: це шлях до Світової Духовної Громади Народів і Племен.

Ми - Діти Духу, отже єдині, законні володарі Буття, зоряні спадкоємці. Це дає розуміння всієї космічної ситуації. Всі боги, демони, кумири, тирани, царі, диктатори, вся фантасмагорія соціальних утопій та переворотів, всі земні війни та імперії - лише марення сплячого духу, котрий повірив нічним привидам обману.

Відкинути все, все, все! Лишити тільки те, що не вмирає: любов, творчу силу вічного Преображення, прагнення до всеохоплення Сущого.

Такий важіль могутньої індивідуалізації може дати лише Матір-Нація, котра народила нас земними дітьми. Тепер черга за нами - підняти Образ Матері у небо, народитися разом з Нею у Вічність.

Мова-Логос, витікаючи з джерел земної історії, впадає в Ріку Всесвіту, стає Зоряним Океаном, запалює в небі зорі - самоцвіти краси. Прадавні думи й казки розривають шкаралупу символу і розквітають у вищій реальності новим змістом для тих, хто збагне їхню втаємничену суть.

Це - прекрасне прийдешнє розуму й духу.

А нині - ставаймо під прапор Духовної України, народжуймось у небо волі, пам'ятаючи дивовижні заповіти невмирущого Кобзаря:

Неймовірне пророцтво і прозріння в суть Буття! Творче діяння й любов - ось який заповіт Тараса для Синів України. А жадоба речей і ефемерних потреб, якими нас і нині жадають полонити сини темряви, - потворам вчорашнього дня, володарям обману. Хай вони лишаються у інферно-пеклі з своїми "багатствами".

Так радісно збагнути, що нічого не втрачено на жахливих стежках ілюзорного життя, - хіба що примари нікчемних містифікацій. Нам нема за чим жалкувати, бо все суттєве - не вмирає!

Навіть атомна потужність держав та імперій безсила зупинити народження Духовних Республік, прекрасних дочок Живого Бога. Тануть в імлі обриси ілюзорних храмів, деспотій, кривавих ешафотів, в'язниць.

Виростають блакитні Храми Духу на підмурку людського серця. Радіймо, духовні громадяни! Ми знову під люблячим оком Матері. Перед нами - нескінченна дорога творчості, радості, любові. Ідімо, сіймо зернята блага та миру, знання й дружби, збираймо Плоди Правди та Кохання. Материнський Сад, посаджений з правіку, збережений, доглянутий в найскрутніші віки темряви, очікує нас!»

1974 -1989  http://berdnyk.com.ua/mental/1/

Хрест, капличка та пам’ятний знак на честь заснування Української Духовної Республіки на дніпровських схилах, біля села Витачів Обухівського району

Інтернет-ресурси

http://www.day.kiev.ua  - сайт газети «День»
http://www.ukurier.gov.ua  - сайт газети «Урядовий кур’єр»
http://www.silskivisti.kiev.ua  - сайт газети «Сільські вісті»
http://berdnyk.com.ua/  - сайт, присвячений Олесю Берднику
http://www.archives.gov.ua/News/Berdnyk.pdf - Буклет до документально-книжкової виставки  (Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України)
http://berdnyk.com.ua/materials/3/ - Олександр Кіхно. Творчість Олеся Бердника в європейському культурному контексті
https://day.kyiv.ua/uk/article/cuspilstvo/gromovicya-berdnik-nayradisnishiy-moment-mogo-ditinstva-koli-tato-povernuvsya-z - Громовиця Бердник: «Найрадісніший момент мого дитинства - коли тато повернувся з ув ’язнення»
https://day.kyiv.ua/uk/article/ukrayina-incognita/oles-berdnik-yogo-rid-i-rodina Олесь Бердник, його рід і родина. Глибоке «коріння» життя
http://hkhm.blogspot.com/2012/11/oles-berdnyk-pitma-vohnyshcha-ne.html  - Читацький щоденник. Спогади доньки
https://www.facebook.com/groups/791143267603124/1054882811229167/?ref=notif&notif_t=group_activity Миті із життя Бердника Відеозапис
http://noogen.su/berdnik  И три корня срастутся любовью. Воспоминания о моем отце
https://www.facebook.com/groups/791143267603124/1218015168249263/?ref=notif&notif_t=group_activity&notif_id=1474957959673417 - Сторінка на Фейсбуці, присвячена Олесю Берднику
https://fantlab.ru/autor2821 Олесь Бердник. Літературна спадщина. Інтерв’ю
http://www.hvilya.com/news/klasik_zagrebelnij_i_recidivist_berdnik_valentini_masterovij_na_posvjatu/2015-09-15-7504 «Рецидивіст» Бердник
http://archivsf.narod.ru/article/1998/articl_0001.htm  Уривок із книги Миколи Руденко Про Олеся Бердника
http://buskl.blogspot.com/2012/11/blog-post_22.html  До дня народження письменника-фантаста Олеся Бердника
http://chtyvo.org.ua/authors/Berdnyk/ Олесь Бердник
https://day.kyiv.ua/uk/article/panorama-dnya/pishov-iz-zhittya-tvorec-mizhzoryanih-svitiv Пішов iз життя творець міжзоряних світів
http://chtyvo.org.ua/authors/Hrynokh_Ivan/Oles_Berdnyk_Utopist_chy_kharyzmatyk_na_obrii_druhoho_tysiacholittia_khrystyianstva_v_Ukraini/ Олесь Бердник: Утопіст чи харизматик на обрії другого тисячоліття християнства в Україні.
http://archivsf.narod.ru/1927/oles_berdnik/index.htm  Бердник Олесь Павлович
http://chtyvo.org.ua/authors/Prashkievich_Hennadii/Liudyna_iz_Svitonii/ Людина із Світонії. Ґєннадій Прашкєвіч
http://chtyvo.org.ua/authors/Berdnyk/ Твори Олеся Бердника
http://berdnyk.com.ua/materials/4/ "Слово про Олеся Бердника" Борис Олійник
http://berdnyk.com.ua/materials/2/ "Камертон Дажбога" як коловерть феєричних подій у спіралях еволюції Всесвіту
http://www.pisni.org.ua/persons/498.html Пісні на слова Олеся Бердника
http://berdnyk.com.ua/articles/1/ Олесь Бердник. Терновий вінець України
http://berdnyk.com.ua/articles/2/ Олесь Бердник. Падіння Люцифера
http://berdnyk.com.ua/articles/3/  Олесь Бердник. Я виступлю за правду
http://berdnyk.com.ua/articles/4/  Олесь Бердник. Де ви, кобзарі?..

Бібліографи-укладачі:
Фоміна Н.І,
Мілашенко Т.І.