Перемога духу та зброї. Битва під Оршею
https://tydyvy.com/video/Dyk-RBI
Відомий історик, професор Острозької академії Петро Кралюк назвав Оршанську битву великим цивілізаційним протистоянням Європи, з якою підтримувало тісні зв’язки Велике Князівство Литовське, і Московії, яка незадовго перед цим скинула золотоординське іго, однак залишалася приблизно на такому ж ментальному рівні. Це позначилося і на озброєнні армій, і на тактиці ведення бою: тоді як московське військо використовувало переважно луки й бердиші (бойові сокири), намагаючись узяти чисельністю, то литвини (так у літописах називають підданих Великого Князівства Литовського, основну масу яких становили саме білоруси та українці) мали на озброєнні важкі гармати, самопали, ручниці (невеликі гармати, якi використовувала піхота), довгі піки й мечі і були більш маневрові. Була й інша принципова причина: після звільнення від іга московський князь Василій ІІІ розпочав кампанію зі «збору великоруських земель», а коли мети було досягнуто — почав задивлятися і на сусідів, висунувши претензії і на українські та білоруські землі, які тоді входили до складу Великого Князівства Литовського. Для литвинів же це була битва за незалежність своєї землі.
http://na-skryzhalyah.blogspot.com/2017/03/blog-post_40.html
Сплинуло 507 років... А чи змінилось щось? Ні... Все теж велике цивілізаційне протистояння Європи та московської орди, затоптування чисельністю проти передових технологій та імперські амбіції.
Нагадаємо про військову катастрофу, що трапилася з московитами понад 500 років тому. Наприкінці XV сторіччя між Литовською і Московською державами розгорнулася запекла боротьба за давньоруську спадщину. Питання стояло руба: кому в разі перемоги домінувати в Центрально-Східній Європі. У листопаді 1512 року цар Василій ІІІ без оголошення війни розпочав наступ на Велике князівство Литовське. Безпосередньою метою наступу став Смоленськ. У липні 1514-го московити оволоділи Смоленськом, і просувались далі на Захід. Великий князь Сигізмунд Кейстутович мусив вживати рішучих заходів, щоб врятувати свою країну, і тому з-поміж всіх кандидатів на гетьманську посаду обрав саме українського князя з Волині. Нащадок Рюриковичів, Костянтин Острозький, вже до того встиг прославивсь в боях з татарами. Литовська армія складалася з литовських, білоруських, українських, сербських, кримськотатарських, польських, угорських та німецьких загонів. Загальною кількістю 25-30 тасяч за різними джерелами. Московським військом, що налічувало майже 80 тисяч вояків, командували князі Михаїл Голіца-Булгаков та Іван Челяднін.
Князь Костянтин Іванович Острозький (бл. 1460-1530)
У битві під білоруською Оршею волинський полководець переміг завдяки продуманій тактиці. Успіх залежав від злагодженої комунікації. Напередодні Костянтин Острозький переправив основні сили з гарматниками через зібраний з човнів та колод понтонний міст над Дніпром і розвів війська на позиції. Увагу ворога відволікла легка кавалерія неподалік. Це була не єдина хитрість гетьмана - він сховав гарматників у засідці.
Десь опівдні 8 вересня Челяднін наказав правому полку атакувати лівий фланг, цю атаку союзники успішно відбили. Далі воєвода Іван Челядін сподівався на відкритий бій. Проте Костянтин Острозький несподівано припинив атаку і почав відступ. Вороги переслідували його військо і потрапили у засідку гарматників. Артилерійські залпи спричинили втрати противника і слугували сигналом до загальної контратаки союзницьких військ. У московитів почалася паніка.
До заходу сонця 8 вересня 1514 року загони Костянтина Острозького наздоганяли втікачів. Союзники взяли у полон 6 із 11 воєвод, а також 611 представників знаті, бояр. Під час битви та переслідування загинула майже половина московського війська. У полон потрапили Челяднин, обидва Булгакови, князі та воєводи з неабияким бойовим авторитетом, чи не весь "государів двір" та знані діти боярські. А "шерегових" вояків "шляхта без ліку по своїм маєткам розтягла". Із польсько-литовського боку загинуло приблизно 500 людей, серед них відважний Ян Зборовський. Пустошення Литви зупинилося, так і не розпочавшись. Хоч війна тривала до 1537 року, московити більше не наважувалися на масштабні польові зіткнення.
https://www.bbc.com/ukrainian/blogs-55218507
Битва закінчилася тактичною перемогою польсько-литовського війська, погромом московітської армії, проте стратегічне значення битви виявилося скромним. Мета польсько-литовського походу - повернення тільки що втраченого Смоленська - досягнута не була, і успіхи обмежилися лише зайняттям декількох малих пограничних фортець: Мстиславля, Кричева й Дубровно. Здавалося, шлях на Смоленськ був відкритий, однак сталося те, чого боявся князь Острозький. Більшість шляхти вже не хотіла воювати й почала збиратися додому.
А московський цар Василь ІІІ продовжив власну політику депортацій: мешканців Смоленщини відводили в московські області, а жителів ближніх до Москви областей переселяли в Смоленськ. Вже тоді це було державною політикою. Так Смоленськ став одним із «сакральних» місць російської імперії.
Проте, значення перемоги під Оршею неможливо переоцінити. Видатний тріумф польсько-українсько-литовсько-білоруської зброї під проводом волинського князя Констінтіна Острозького над сильним і безжальним ворогом не тільки повернув віру у власні сили, а й надовго, до середини XVII століття, заблокував експансію Кремля на захід.
Славетні традиції високотехнологічного бою продовжує 30-та окрема механізована бригада. З 2018 року бригада носить ім’я князя Костянтина Острозького. (Указ Президента України №232/2018 від 22.08.2018). Символом бригади став щит облямований жовтим кантом, розділений (розсічений) на червону та чорну половини. Щит містив геральдичну фігуру з герба князя Костянтина Острозького, названа «острогою» або «лицарською шпорою».
https://mil.in.ua/uk/news/brygada-imeni-knyazya-ostrozkogo-znyshhyla-zamaskovanu-tehniku-rf/
https://www.facebook.com/30brigade
Детальніше дивитися:
30-та окрема механізована бригада (Україна)
https://www.youtube.com/watch?v=O3FI6su7vrs Битва під Оршею: як Костянтин Острозький переміг рашистів
https://www.youtube.com/watch?v=IcCHA-H7f80 Битва під Оршею
Битва під Оршею - структура картини