«Євген Черняхівський – засновник національної хірургічної школи»

Бібліографічний список до 150-річчя від дня народження

Євгена Григоровича Черняхівського(1873-1938), вченого, лікаря-хірурга, педагога

Біографія Євгена Черняхівського

Видатний український вчений-хірург, співзасновник першого українського медичного факультету в УHP, професор і перший ректор Київського інституту охорони здоров'я, заступник голови Медичної секції ВУАН, видатний спеціаліст у галузі судинної хірургії, автор новаторських праць та посібників, укладач української медичної термінології, талановитий педагог, усунутий комуністичною владою в 1929 році

Народився Євген Черняхівський 1873 р. у сім'ї священика Григорія Черняхівського в селі Мазепинці Васильківського повіту на Київщині. Його старший брат Олександр Черняхівський (1869-1939) став професором гістології Київського медичного інституту, найстарший брат Михайло Черняхівський (1859-1922) був професором-хірургом Варшавського і Донського університетів. Середню освіту Євген отримав у 3-й Київській гімназії. Після її закінчення вступив на медичний факультет Університету св. Володимира.

У 1898 р. закінчив університет та отримав диплом лікаря. Почав працювати інтерном у хірургічному відділі Олександрівської лікарні Києва. Після закінчення інтернатури у 1901 році його залишили позаштатним ординатором і завідувачем хірургічного інфекційного відділу в тій же лікарні.

Олександрівська лікарня та Михайлівська церква, 1901 рік

Ще студентом Є. Черняхівський брав участь у діяльності українських організацій; незважаючи на повну русифікацію як університетських студій, так і лікарняної служби, плекав українську мову, був учасником українського культурного життя. Коли 1906 року у Києві почали організовувати Українське наукове товариство (УНТ), стає активним його членом, виступає з доповідями українською мовою на хірургічну тематику, публікує наукові статті в "Збірнику медичної секції УНТ".

У 1903 р. Є. Черняхівський очолює хірургічний відділ Олександрівської лікарні, яким до цього часу завідував М. Волкович. Протягом 1903—1904 рр, він виконав 554 операції. Результати оперативного лікування були непоганими, післяопераційна летальність становила 13,5 %. загальна — 8 %. Вчений надавав великого значення дотриманню найповнішої асептики, хоч у тодішніх умовах добитися цього було нелегко. В Олександрівській лікарні Є. Черняхівський почав глибоко розробляти питання хірургії серця і судин, а також зайнявся експериментальною хірургією.

1904 р. він першим серед київських хірургів успішно зашив рану серця. У 1905 р. Є. Черняхівський публікує статтю про зашивання рани серця. Праця була настільки цікавою і вагомою, що її передрукував німецький журнал. Авторитет молодого хірурга швидко зростає і, коли у 1908 р. створюється Київське хірургічне товариство, його секретарем стає Є. Черняхівський.

Одним з напрямків наукового пошуку вченого була трансплантація нирки. 1914 р. Є. Черняхівський опублікував повідомлення про унікальні на той час експерименти перещеплення нирки в пахвинну ділянку у собаки. У листопаді того ж року Євген Черняхівський виступив з доповіддю на урочистих зборах Київського хірургічного товариства. Є. Черняхівський друкує декілька великих статей з хірургії кровоносних судин у працях Київського хірургічного товариства (російською мовою), видає свої матеріали в Лейпцигу.

Після розпаду Російської імперії в роки Української національної революції Черняхівський брав активну участь в українському державотворенні. Є. Черняхівський був у числі організаторів і учасників першого Українського лікарського товариства в Києві, яке потім перетворилось у Всеукраїнську спілку лікарів. "Українські медичні вісти" від 20 липня 1918 р. повідомили про II Всеукраїнський з'їзд лікарів, де серед інших у восьмому пункті програми виступив професор Черняхівський з доповіддю "Питання медичної освіти на Вкраїні".

У серпні 1918 р. він серед ініціаторів створення першого українського медичного факультету в Києві. Призначений професором, організує тут кафедру клінічної хірургії — першу українську хірургічну кафедру на медичному факультеті. Не маючи підручників, словників, користуючись тільки тими науково-медичними працями, які були опубліковані УНТ у Києві та НТШ у Львові, Черняхівський вперше в нашій історії починає викладання хірургії українською мовою. Одночасно вчений починає працювати зі своїми співробітниками й однодумцями над першим українським підручником з хірургії та над російсько-українським медичним словником. У вкрай важких умовах того часу він не припиняє наукової роботи.

Зі встановленням комуністичного режиму тогочасні керівники не наважилися відразу усунути талановитого хірурга і відомого вченого. 19 березня 1920 р. Київський губернський відділ народної освіти за наказом №56 ліквідував існуючі університети. На базі медичного факультету Університету св. Володимира, медичного факультету Українського державного університету, Жіночого медичного інституту та Одонтологічного інституту було створено Інститут охорони здоров'я та призначено його директором професора Євгена Черняхівського. Великою заслугою професора Черняхівського було збереження викладання українською мовою, професорсько-викладацький склад та студентську аудиторію, які склали так звану українську лектуру, що проіснувала до 1925 р.

Проте вже в липні 1921 р. компартійні органи почали поступово прибирати до своїх рук керівництво вищими навчальними закладами. Цього ж році компартійні органи звільняють Є. Черняхівського з посади ректора, призначивши на його місце студента — політкомісара Леоніда Левітського (!). Пізніше студент-ректор став аспірантом і асистентом у клініці професора Т. Яновського, про подальшу його долю в історії інституту не згадується. Є. Черняхівський залишився професором, завідувачем кафедри.

У 20-х роках Є. Черняхівський друкує глибокі, аналітичні статті з питань патогенезу круглої виразки шлунково-кишкового тракту, клініки і патологічної анатомії карциноматозної бешихи та ін.

У 1923-1924 pp. Є. Черняхівський видав цінний науковий посібник у двох томах: "Хірургічна патологія і терапія", де всебічно розглядалося вчення про рани, антисептику й асептику, інші актуальні питання загальної хірургії. Це видання першого підручника з хірургії українською мовою — великий вклад професора Є. Черняхівського в українську медицину.

1924 року на кафедрі Є. Черняхівського почав працювати молодий здібний хірург Юрій Вороний. Продовжуючи роботу свого керівника, пізніше (1934) він здійснив першу в світі операцію перещеплення нирки у людини.

Є. Черняхівський, його співробітники та учні зробили великий внесок у вирішення проблеми переливання крові — розробили конкретні методики, впровадили їх у медичну практику. В клініці Є. Черняхівського вже з 1925 р. систематично проводились переливання крові (на той час їх тільки почали застосовувати), а Інститут переливання крові у Москві було організовано лише в 1926 р.

Професор Черняхівський багато уваги приділяє підготовці молодих фахівців, гуртує біля себе здібних лікарів і студентів, залучає молодь до науково-дослідницької роботи. Блискуче знання мов, європейської літератури, висока ерудиція, лекторська майстерність разом із талантом хірурга-клініциста й експериментатора, дозволили йому успішно згуртувати молодь для вивчення проблем хірургії, формуючи свою хірургічну школу

Як тільки з'явилась можливість розвитку української культури і науки, особливо у роки Української національної революції та в 20-ті роки, Євген Черняхівський однозначно заявив себе українським вченим. Українським не за місцем проживання, а за прагненням розвивати свою національну медичну школу, рідною мовою навчати студентів і розмовляти з хворими, виголошувати наукові доповіді і публікувати статті, видавати фахові підручники та популярні брошури, сприяти у своєму фаху реалізації національної ідеї. Починаючи з 1910 p., коли в Києві з'явилось перше українське наукове медичне видання, Є. Черняхівський друкує свої праці переважно українською мовою (окрім того також російською та німецькою).

Спостерігаючи репресії проти української інтелігенції, Є. Черняхівський не міг не бачити загрози з боку тоталітарного комуністичного режиму, і все ж він не йшов на компроміси, не писав статті із засудженням "ворогів народу", залишався самим собою, хоч, мабуть, розумів безперспективність цієї принципової позиції.

Наприкінці 1929 р. (коли ГПУ заарештувало його брата, професора-гістолога Олександра Черняхівського), професора Євгена Черняхівського посеред навчального року звільняють з роботи, постійно викликають на допити. Хоча вченому було лише 56 років, працювати йому вже не дозволили. Після усунення з медичного інституту він прожив ще 9 років.

У 1931 році вийшов друком російсько-український "Практичний словник медичної термінології", над яким Є. Черняхівський почав працювати ще в медичній секції УНТ разом з братом Олександром Черняхівським та іншими українськими лікарями. Словник видано у Харкові Державним видавництвом "Радянська школа". Видання словника могло стати визначною подією в розвитку українських вищих медичних шкіл. На жаль, дуже швидко більшовицький режим всю потугу свого репресивного і пропагандистського апарату скерував на придушення української національної культури і науки, знищення найкращих її представників, масове винищення голодомором українського села. Словник було вилучено з бібліотек і знищено, як "націоналістичну літературу", досі уціліли поодинокі його примірники. Лише друзі та знайомі вченого, які добре знали про його багатолітню працю, зокрема ті, що емігрували на Захід, називали це видання "Словником Є. Черняхівського".

Помер Євген Черняхівський 1938 року у забутті у віці 65 років. Похований в Києві на Лук'янівському цвинтарі.    

Міг ще працювати, готувати спеціалістів для свого народу, ставити і розв'язувати наукові проблеми, розвивати свою школу хірургів, але комуністичному режимові такі люди не були потрібними, їх якщо не вбивали або засилали в концтабори ГУЛАГу, або відбирали можливість займатися справою свого життя.

Могила хірурга

Науковий доробок професора Євгена Черняхівського — автора перших українських хірургічних праць і підручників, засновника першої української школи хірургів, першого ректора Київської вищої медичної школи партійні керівники викреслили з історії медицини в УРСР. Його не згадали ні в УРЕ, ні в БМЭ, ні до 100-річчя з дня народження; лише в окремих спеціальних статтях можна зустріти коротеньку інформацію про окремі фрагменти його діяльності. Хірургічна школа професора Черняхівського була приречена на повне забуття.

Тільки з розвалом комуністичної імперії у 1991 р. публікуються короткі відомості про вченого у виданнях КМІ. Характеристика Є. Черняхівського, як українського вченого, разом з бібліографією його праць з'явилися вперше в довіднику "Українські лікарі" (1994). Досить глибокий аналіз хірургічних праць вченого (опублікованих переважно російською мовою) зробив московський дослідник Марк Мірський 1994 року, який висловився у своїй статті про необхідність повернення імені Євгена Черняхівського в історію медицини.

Детальніше: Українські хірурги | Allref.com.ua

Бібліографія статей

Віленський, Юрій. Подвиги й драма хірурга Черняхівського [Електронний ресурс] = https://day.kyiv.ua/uk/article/cuspilstvo/podvigi-y-drama-hirurga-chernyahivskogo: людина, яка першою в Києві зробила операцію на серці / Віленський, Юрій // День. - 2007. - 24 січ. (№11). - С. 6. 1901 рік. Одного травневого дня молодий хірург Євген Григорович Черняхівський уперше в Києві врятував людину зі смертельно небезпечним пошкодженням, зумівши зашити рану серця. Загалом у світовій статистиці це була лише 86 операція такого незвичайного типу. Хто ж такий Євген Черняхівський?

Житный, Михаил. Знаменитые киевляне: хирург Евгений Черняховский [Електронний ресурс] = https://my-kiev.com/news/znamenitye-kievlyane-hirurg-evgenij-chernyahovskij-63740.html / Житный, Михаил // My-Kiev.com. - 2021. - 24 лист. В один із травневих днів 1901 року молодий хірург Євген Григорович Черняхівський вперше в Києві зумів буквально витягнути з пазурів смерті людину з дуже важким пораненням, зумівши ушити рану серця. Тоді у світовій статистиці це була лише вісімдесят шоста операція. Були потрібні сміливість і майстерність, щоб провести оперативне втручання і впоратися з важким пораненням. Євген Черняховський провів операцію блискуче

Малюта О. В. Подвижник української національної хірургії Євгеній Черняхівський [Електронний ресурс] = file:///C:/Users/Recepshen/Downloads/nvnmu_2013_2_25.pdf / О. В. Малюта // Науковий вісник Національного медичного університету імені О О. Богомольця. - 2013. - №2. - С. 115-119. Наукове дослідження присвячене хірургу, вченому, громадському діячу, що в національно-визвольних змаганнях українського народу 1917-1921 років, долучився як організатор медицини та практикуючий хірург до розвитку національної хірургії в Києві. Незважаючи на значні медичні відкриття через політичний процес "Спілки визволення України" у 1929 році, ім'я хірурга було забуте і відродилось лише на початку 1990-х років

Товкун, Лідія. Професор Є.Г. Черняхівський – учений, педагог, основоположник української хірургічної школи [Електронний ресурс] = file:///C:/Users/TIM/Downloads/327-Article%20Text-546-1-10-20181025.pdf / Товкун, Лідія // Переяславський літопис. - 2011. - Вип. №2. - С. 174-179. До видатних учених, котрі своєю наполегливою працею, цілеспрямованістю і талантом збагатили сфери громадського та культурного життя, зробили вагомий науковий і практичний внесок, але були незаслужено забуті тоталітарною державою, належить Євген Григорович Черняхівський. Вивчення багатогранної діяльності вченого-хірурга Є. Г. Черняхівського відкриває нові можливості в дослідженні становлення та розвитку хірургічної школи на початку ХХ ст., з’ясуванні основних етапів становлення та розвитку медицини, вищої медичної освіти на теренах України

Хорунжий, Юрій. Троє братів-професорів [Електронний ресурс] = http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5391 / Хорунжий, Юрій // Кримська Світлиця. - 2007. - 14 груд. (№50). Неподалік Білої Церкви і донині хлібодарить село Мазепинці. Уже в самій назві - інтрига! Чи не звідси родом славний гетьман Іван Мазепа? Саме так. А ще тут прийшли у світ тріо українських ескулапів - троє братів Черняхівських: Михайло, Олександр, Євген. Всі троє братів Черняхівських зробили значний внесок до медичної науки, а в практиці - певною мірою всі були причетні до лікування хворих в одній з найстаріших київських лікарень - Олександрівській. Тож варто було б увічнити їхні імена в нашій історії

Інтернет-ресурси

https://day.kyiv.ua – сайт газети «День»

http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5391  – сайт газети «Кримська Світлиця»

Підготувала бібліограф Мілашенко Т. І.