«В.І. Вернадський – явище унікальне в історії науки і мистецтва з часів Відродження»

Бібліографічний список статей

до 160-річчя від дня народження Володимира Вернадського (1863-1945)

До 160-річчя від дня народження Володимира Вернадського (1863-1945) - вченого-енциклопедиста, філософа, природодослідника, творця теорій: про біосферу та ноосферу, організатора і першого президента Української Академії наук, засновника Національної бібліотеки Української Держави (нині - Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського.

Ви знаєте, як мені дорога Україна
і як глибоко українське відродження проникає
в мій національний і власний світогляд… Я вірю в майбутнє…»
(із щоденника Володимира Вернадського)

Володимир Вернадський (1883-1945) - основоположник геохімії, біогеохімії, вчення про біосферу та ноосферу. Однак у центрі уваги вченого були не лише питання природознавства, а й історії та розвитку суспільства, єдності природних та соціальних процесів в їхньому взаємозв’язку.

Народився Володимир Вернадський у Петербурзі, в сім'ї відомого економіста, викладача Київського університету, нащадка запорізьких козаків. У 1868 році сім’я переїхала до Харкова, де батько Вернадського став директором Харківської контори Державного банку і де майбутній вчений вчився в класичній гімназії. Дитинство та юнацькі роки Вернадського були тісно пов’язані з Полтавщиною. Вищу освіту вчений здобув у Петербурзькому університеті, його вчителем і науковим керівником був Василь Докучаєв – основоположник ґрунтознавства, що й визначило майбутню долю Вернадського як природодослідника, гуманіста й мислителя.

Після більшовицького перевороту в Петербурзі вчений із захопленням сприйняв звістку про повну самостійність України, яку проголосила Центральна Рада. У своєму щоденнику, характеризуючи тогочасну політичну ситуацію, він написав: «…Дуже сумно і тривожно за майбутнє… Більшовицький рух, поза сумнівом, має коріння в населенні, у простолюдді, в натовпі. Він не вірить інтелігенції». Згодом Вернадський переїхав в Україну, де йому запропонували очолити майбутню Українську академію наук. На першому ж засіданні Комісії для вироблення законопроекту про заснування УАН, Вернадський підкреслював її національно-державну роль, значення для зростання української національної свідомості і культури через глибоке наукове студіювання минулого та сучасності, що дозволить представляти Українську академію у всесвітній спілці академій як рівноправну. І, попри те, що влада в Києві у 1918-1919 рр. постійно змінювалась, Вернадський залишався тут і продовжував працювати над організацією УАН. Крім того, при УАН було створено Національну бібліотеку України, що функціонувала під керівництвом Тимчасового комітету на чолі з Вернадським (тепер Центральна наукова бібліотека ім. В.Вернадського НАН України).

У 1919 році Київ захопили більшовики, і вчений змушений був переїхати спочатку до Ростова-на-Дону, а потім і в Крим. Там у жовтні 1920 року він був обраний ректором Таврійського університету, а вже через півроку більшовики вислали Вернадського з Криму, і він повернувся до Петрограда. Володимир Іванович постійно перебував під пильним наглядом, навіть був арештований - його підозрювали в шпигунстві, він побував у камері попереднього ув’язнення Петроградської Надзвичайної комісії. Але заступництво колишнього студента Миколи Семашка, тодішнього наркома здоров’я, врятувало йому життя. У 1922 році Вернадський створив Радієвий інститут у Ленінграді і до 1939 року його очолював.

Творча спадщина вченого це 473 наукові праці, і кілька книг, найвідомішою з яких є «Біосфера», видана у 1926 році. Крім того, Вернадський був організатором багатьох наукових напрямів - генетичної мінералогії, геохімії, біогеохімії, геохімічної еволюції, геохімії ландшафтів, радіології, гідрогеології, наукознавства, вчення про живу речовину, був основоположником теорій біосфери й ноосфери, збагатив науку ідеями про роль живих організмів у геохімічних процесах, висунув ряд наукових положень важливого практичного значення.

Наразі в Україні його ім'я носить Інститут загальної та неорганічної хімії НАНУ, Національна бібліотека України, Таврійський національний університет, Українська антарктична станція і одна з найвищих нагород Національної Академії наук, яку за «видатні досягнення в галузі природничих, технічних та соціогуманітарних наук» вручають до дня народження академіка.

Рід Вернадських має глибокі українські корені

Рід Вернадських має глибокі українські корені: один з його далеких предків під час Визвольної війни українського народу 1648-1654 років виступав на боці козаків, діти служили в козацтві старшинами. Дворянство вислужив дід Василь, який відтоді став писатися Вернадським. Батько Володимира, Іван Васильович, народився у Києві, очолював кафедру в Київському університеті, згодом – кафедру в Московському університеті.

Після більшовицького перевороту в Петербурзі вчений із захопленням сприйняв звістку про повну самостійність України, яку проголосила Центральна Рада. У своєму щоденнику, характеризуючи тогочасну політичну ситуацію, він написав: «…Дуже сумно і тривожно за майбутнє… Більшовицький рух, поза сумнівом, має коріння в населенні, у простолюдді, в натовпі. Він не вірить інтелігенції».

Згодом Вернадський переїхав в Україну, де йому запропонували очолити майбутню Українську академію наук. На першому ж засіданні Комісії для вироблення законопроекту про заснування УАН, Вернадський підкреслював її національно-державну роль, значення для зростання української національної свідомості і культури через глибоке наукове студіювання минулого та сучасності, що дозволить представляти Українську академію у всесвітній спілці академій як рівноправну. І, попри те, що влада в Києві у 1918-1919 рр. постійно змінювалась, Вернадський залишався тут і продовжував працювати над організацією УАН.

При УАН було створено Національну бібліотеку України, що функціонувала під керівництвом Тимчасового комітету на чолі з Вернадським (тепер Центральна наукова бібліотека ім. В. Вернадського НАН України).

У своїх спогадах Володимир Іванович зазначав: «Мені дорога Україна і… українське відродження проникає в мій національний і власний світогляд… Я вірю і в майбуття України та в її Академію наук…»

Працював у наукових установах Німеччини, Австрії, Італії та Франції.

Наукова спадщина В. І. Вернадського

У працях з історії науки і наукового світогляду В. І. Вернадський звертав увагу, що чим далі вдумуватися у досліджувані явища, глибше їх аналізувати, тим вагоміші результати можна отримати. Він зазначав, що на науковий світогляд дослідника і його наукову діяльність значний вплив справляють умови зовнішнього середовища - суспільний устрій держави, організація освіти й викладання, стан техніки й науково-технічний прогрес тощо.

При вирішенні наукових завдань В. І. Вернадський розрізняв два типи досліджень:

Перший з них – це точний опис подій, фактів у їх часовій послідовності, тобто створення фактичної основи, емпіричного матеріалу для отримання наукових висновків.

Другий – це виявлення законів розвитку явища, його еволюції, закономірностей наукового пізнання, розкриття зв'язку між різними явищами й фактами 

Основними принципами наукового пошуку мають бути осмисленість дій та об'єктивний науковий аналіз, обачність і обґрунтованість наукових передбачень, на цій основі суворе регулювання практичної діяльності. З таких позицій наука може трактуватися, за В. І. Вернадським, як нова матеріальна сила перетворення людського суспільства.

Геніальні ідеї В. І. Вернадського про загальні закономірності розвитку наукової думки, науковий світогляд, його погляди на використання продуктивних сил, розвиток природознавства є важливою теоретико-методологічною основною дослідження сільського господарства – аграрної ланки економіки. Саме тут закони природи тісно переплітаються із соціально-економічними законами, споконвічними людськими традиціями і виробничими навиками до праці на землі. Із незліченних видів людської діяльності землеробство, за висловом великого українського вченого XIX ст. Сергія Подолинського, є найпродуктивнішою, найкориснішою працею, яка в десятки разів збільшує вироблений природою продукт".

Найяскравіші факти з біографії вченого

1. Довкілля Вернадський рекомендував досліджувати в контексті взаємозв'язку з історією людства. Саме такий підхід є базовим у світогляді вченого і його науковій діяльності.

2. 1880 року написав свій перший вірш про Україну.

3. Вернадський розробив концепцію ноосфери, згідно з якою сформулювали принципи взаємодії природи та суспільства.

4. Створив нову науку – радіогеологію, що вивчає закономірності природних ядерних перетворень у речовині Землі та їхніх проявів у геологічних процесах.

5. 1918-го будинок Вернадського, побудований в Полтаві, розгромили більшовики. Навіть незважаючи на те, що в Україну прийшли німці, вчений зміг організувати кілька геологічних екскурсій, а також виступити з доповіддю на тему "Жива речовина".

6. Велике значення Вернадський приділяв воді. Він наголошував, що вода займає окреме місце в історії нашої планети, оскільки немає жодного природного утворення, яке могло б зрівнятися з нею щодо впливу на перебіг основних геологічних процесів. 1933 року опублікували першу частину його монографії "Історія природних вод". Вона унікальна через кількістю порушених і досліджених автором проблем, постановку і глибину опрацювання багатьох із них, обсяг і скрупульозність вивченого матеріалу.

7. Критичну оцінку в публікації "Українське питання і російське суспільство" Вернадський дає моделі взаємовідносин між російським та українським народами. Акцентує увагу вчений на постійному прагненні росіян до домінування.

8. Вернадський, як і його батько, називав себе пантеїстом. Пантеїзм – філософсько-релігійне вчення, основні ідеї якого полягають у обожнюванні природи, боготворінні всього створеного і ототожненні Бога з природою.

Бібліографія статей

(подана у зворотній хронології та алфавіті авторів)

2022

Бурбан, Володимир. Вірив у величне майбутнє України [Електронний ресурс] = http://www.silskivisti.kiev.ua/19985/index.php?n=51926 : ім’я нашого співвітчизника – Володимира Івановича Вернадського (1863-1945) – сяє у плеяді найобдарованіших людей планети / Бурбан, Володимир // Сільські вісті. - 2022. - 8 лист. (№41). В особі ж українця Володимира Івановича Вернадського маємо видатного мислителя-природознавця, який поєднав у собі мінералога, кристалографа, геолога, ґрунтознавця, хіміка, біолога, основоположника геохімії й біохімії, автора досліджень з радіології, гідрогеології, теоретичних розробок про рідкісні й розсіяні елементи. Організував пошук і вивчення радіоактивних мінералів. У колі його інтересів – історія науки, зокрема філософії, слов’ян, проблеми вищої освіти. Ідеї Вернадського лягли в основу вчення про біосферу

2021

Присухін, Сергій. Українська філософія першої половини ХХ століття: Володимир Вернадський [Текст] / Присухін, Сергій // Слово Просвіти. - 2021. - 28 жовт.- 3 лист.(№43). - С. 8-9. Видатним досягненням української філософії ХХ століття стало вчення про біосферу і ноосферу та оригінальний варіант антропокосмізму, презентовані геніальним мислителем і вченим Володимиром Вернадським (1863- 1945)

2018

Ладановська Д.О. Біогеохімія та внесок В.І.Вернадського та В.В.Ковальського у її розвиток [Текст] / Д. О. Ладановська // Країна знань. - 2018. - № 5. - С. 17.
Цілісною науковою основою, що впливає розв'язанню багатьох проблем, пов'язаних із забрудненням природного середовища і стала біогеохімія у другій половині XX cтоліття. І хоча внесок українських учених у розвиток цієї науки є значним, проте він залишається недостатньо відомим

Ясь, Олексій. Українська академія. Рік 1918 [Текст] = https://dt.ua/SCIENCE/ukrayinska-akademiya-rik-1918-293604_.html : 1917 рік приніс реальні надії та перспективи щодо конституювання Академії / Олексій Ясь // Дзеркало тижня. - 2018. - 10 лист. (№ 42-43). - С. 10. "Головні особливости в організації Української Академії Наук зв'язуються з тим, що вона твориться в XX сторіччю під впливом рівночасної сили двох потоків, які викликають її до життя і з яких один – то національна самосвідомість українського громадянства, а другий – то неминучі заходи, щоб видобутися з наслідків усесвітньої кризи… В першім відділі – на відміну від Академій усього світу – мають науковий розвиток ті парости знаття, що для них основа – дослідження українського народу… В цім відділі Української Академії, що його викликано потребами української національної самосвідомости, закладається орган наукової праці, який іще ніколи і ніде не існував…"

Папакін, Георгій. Ідея, час якої назрів-2 [Текст] : Павло Скоропадський та Українська академія наук / Папакін, Георгій // День. - 2018. - 30 лист. (№ 218-219). - С. 21. - поч.№208-209, №213-214. Від Володимира Вернадського (першого президента ВУАН до Бориса Патона. Отаким був складний, непростий, проте унікальний історичний шлях, пройдений нашою Академією наук

Савіна, В.В. 100-річний ювілей Національної академії наук України [Текст] / В. В. Савіна // Країна знань. - 2018. - № 9-10. - С.2-7. 100 років тому здійснилася віковічна мрія української інтелігенції про створення національного наукового центру, який об'єднав би усі творчі сили, розпорошені в університетах, інститутах, лабораторіях, наукових товариствах, спрямував би їхню діяльність на благо українського народу

КНИГИ до теми з фондів МСМБ

Видатні постаті в історії України XX ст. [Текст] : Короткі біографічні нариси / Авт.-упорядн.: В.І.Гусєв, О.В.Даниленко, Л.В.Іваницька, О.М.Назарчук, Н.В.Терес, В.І.Червінський. - К. : Вища школа, 2011. - 391 с. : іл. - Слово до читача: с.5. - ISBN 9789666423927

Шендеровський, Василь. Нехай не гасне світ науки [Текст] : 50 нарисів про українських вчених: Науково-популярне видання / Шендеровський, Василь ; Під ред. Е.Бабчук. - К. : Рада, 2003. - 416 с. : іл. - Переднє слово: с.5; Покажчик персоналій: с.406. - ISBN 9667087514

Національна академія наук України, Національна бібліотека України імені В.І.Вернадського. Володимир Іванович Вернадський. Вчений, мислитель, громадянин [Текст] : Праці вченого та література про нього з фондів Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського: Бібліографічний покажчик / Уклад. Л.В.Бєляєва, Л.С.Новосьолова. - К. : Національна бібліотека України ім. В.І.Вернадського, 2003. - 260 с. - Передмова: с.3; Іменний покажчик: с.235. - ISBN 9660228406

Рябчук, Микола Юрійович. Постколоніальний синдром [Текст] : Спостереження / Рябчук, Микола Юрійович ; Вст. сл. авт. - К. : К.І.С., 2011. - 240 с. : іл. - (Сучасність). - Покажчик першопублікацій: с.233. - Від автора: с.3; Покажчик персональний: с.235. - ISBN 9789662141665

WEBліографія

https://osvita.ua/vnz/reports/geograf/23241/ - Наукові ідеї Володимира Вернадського

https://dovidka.biz.ua/volodimir-vernadskiy-biografiya-korotko  -  Володимир Вернадський біографія коротко

https://gazeta.ua/articles/edu-and-science/_8-cikavih-faktiv-pro-vchenogo-volodimira-vernadskogo/825369   - 8 цікавих фактів про вченого Володимира Вернадського

Інтернет-ресурси

https://day.kyiv.ua   - сайт газети «День»

https://dt.ua - сайт газети «Дзеркало тижня»

http://www.silskivisti.kiev.ua  - сайт газети «Сільські вісті»

http://slovoprosvity.org    - сайт газети «Слово Просвіти»

https://skylots.org-журнал - сайт журналу «Країна знань»

Підготувала бібліограф Качановська Н.В.