Дорогі друзі! Щодня ми працюємо над тим, щоб користування бібліотекою було зручним і приємним для вас! Для того, щоб скоротити час очікування, а також дотримуватися соціальної дистанції — зареєструйтесь в бібліотеці он-лайн!.
Останнє оновлення: 20.05.2022 р.

«Терещенко Федір Артемійович. Українці, підприємці, меценати»

Біобібліографічний список до 190 років від дня народження Ф.А.Терещенка (1832-1894) підприємця, мецената, почесного громадянина Києва

Федір Артемійович Терещенко (1832-1894) вів своє походження від старшини лохвицького козацького полку. Його батько, Артемій Якович Терещенко (1793-1877), склав свій первісний капітал на торгівлі хлібом та постачання лісу, а накопичений капітал вигідно вклав в бурякоцукрову промисловість, яка розвивалась. До своєї діяльності він залучив і синів Миколу, Федора, Семена. Проживаючи в Глухові (Чернігівщина). Федір Артемійович з малих років почав допомагати батькові в його комерції. Часу на навчання майже не було, тому Федір закінчив лише Глухівське училище. Щоб отримати університетську освіту навчався приватним чином, а іспити здавав екстерном.

 Терещенки розширювали свої володіння, стали найбільшими землевласниками, власниками мільйонного статку, приділяли постійну увагу благодійності. Масштаби їх діяльності переросли розміри невеликого українського містечка, і в 1870 році батько і сини з сім'ями переїжджають спочатку в Москву, а в 1874-му до Києва (тільки Семен із родиною залишається в Курській губернії).

За три роки до смерті, у 1870-му, купець першої гільдії Артемій Якович Терещенко відійшов від активних справ, передоручивши їх синам, які організували «Товариство цукрових і рафінадних заводів братів Терещенків» з початковим капіталом у 3 млн рублів.

 

У тому ж 1870 році найвищим указом від 12 травня Артемій Терещенко за особливі заслуги і в нагороду за благодійну діяльність був зведений імператором Олександром II з усім потомством по чоловічій лінії в спадкове дворянство Російської імперії. Через три роки патріарх помирає.

Девіз їх родового герба - «Прагнення до суспільної користі!» (Стремление к общественнымъ пользам!) - відбивав не тільки успішну підприємницьку діяльність, але і благодійність, на яку родина виділяла надзвичайно великі кошти.

Федір Терещенко почав займатися громадськими справами ще у рідному Глухові. У 1858 році зовсім молодого 26-річного підприємця обрали попечителем Глухівської міської лікарні, був він також старшим бургомістром Глухівського городового магістрату, півроку навіть виконував обов’язки міського голови Глухова. На початку 1870 років, бажаючи розширити свою комерційну діяльність, брати Терещенки переїхали до Москви. Упродовж 1870-х років Федір Артемійович очолював ряд доброчинних комітетів і був членом різноманітних рад. У 1881 році Федір Терещенко перебрався на постійне місце проживання до Києва, невдозі був обраний гласним міської думи і виконував ці обов’язки цілих одинадцять років – від 1883 до 1894 року.

                           Колишній особняк Федора Терещенка розташований за адресою вулиця Терещенківська, 9.

Федір Артемійович Терещенко, переїхавши до Києва, придбав щойно зведений за проектом Володимира Ніколаєва особняк на вулиці Олексіївській (нині Терещенківській), 9. За пропозиціями архітектора Андрія Гуна Ніколаєв суттєво перебудував споруду. Для розміщення картинної галереї до власного особняка у 1884 році він добудував спеціальне приміщення з верхнім, крізь скляний дах, освітленням.Федір Терещенко влаштував картинну галерею з творів, які збирав багато років. У 1917 році у будинку діяв Секретаріат міжнародних справ УНР, а з 1922-го особняк набув музейного статусу: Крім колекції Федора Терещенка до експозиції залучили рештки кількох інших мистецьких зібрань Києва. 

Його громадське життя та благодійна активність у місті на фоні братових (Миколи Терещенка), можливо, не так помітні, але від того не менш важливі. Як і всі інші члени сім’ї, значну частину своїх доходів Федір Артемійович віддавав на благодійні цілі. Ці суми досягали величезних розмірів. Разом з Миколою вони фінансували будівництво та функціонування багатьох громадських установ і закладів освіти. Так, у 1874 році брати Терещенки доклали зусиль до розбудови Рубежівської колонії для малолітніх злочинців, яка розташовувалася поблизу Бучі. У лютому 1882 року у Києві на Подолі, вулиця Нижній Вал, почав працювати притулок. Це був перший подібний заклад у Києві, до того з більш ніж пристойними умовами проживання. У тому ж році за сприяння Федора Терещенка на вулиці Межигірській відкрився пологовий притулок для бідних породіль. Ще за рік на Подолі за ініціативи української інтелігенції та Товариства денних притулків для дітей робітничого класу (тобто дитсадків) було засновано притулок для двадцяти дітлахів.

Будучи членом Благодійного товариства, заснованого за приватної ініціативи жінок для допомоги бідним, Федір Артемійович вирішив, «зважаючи на сумлінну діяльність товариства та його велику користь», щороку вносити на його рахунок 1500 рублів.

Великим був внесок Федора Терещенка й у розвиток київських навчальних закладів. Особливо він опікувався тим, аби дати шанс здобути освіту молоді з бідних родин.

З 1887 року меценат утримував безкоштовні квартири для незаможних учнів, де проживало щорічно 150 осіб.

Від 1891 року в Києві функціонувало міське прикладне училище, назване на честь Федора Артемійовича, тому що саме він спонсорував навчання й виховання тут одночасно 200-250 дітлахів.

Від 1881 року він зголосився на опікунство Київською 2-ю чоловічою гімназією. У1886 році Федір Терещенко повідомив про намір художньо оформити домову церкву 2-їгімназії, і вже наступного року в храмі відбулося перше богослужіння.

10 травня 1891 року міська дума прийняла рішення за благодійницьку діяльність, в першу чергу, за облаштування притулку для породіль, удостоїти Федора Терещенка звання Почесного громадянина міста Києва.

12 червня того року київський цивільний губернатор Лев Томара у поданні генерал-губернатору писав: «В місті Києві заснований в поточному році пологовий притулок на кошти Дійсного Статського радника Федора Артемійовича Терещенкка… Київська міська дума, якій було донесено про заснування згаданого притулку, маючи на увазі висловлення глибокої поваги киян за створений ним в місті новий та корисний заклад, в засіданні10 травня цього року, одноголосно визначила: уповноважити Міського Голову на клопотання у встановленому порядку про присвоєння Федору Артемійовичу Терещенку звання почесного громадянина м. Києва». 16 липня 1892 року Міністерство внутрішніх справ повідомило про підтвердження рішення міської думи.

Федір Терещенко був пристрастним колекціонером тогочасного вітчизняного живопису. Займався колекціонуванням майже чверть століття, був знайомий з багатьма художниками, відвідував їхні майстерні, перебував з ними в листуванні. У його колекції з'являлося чимало творів дуже високого художнього рівня. . Відомий його портрет, написаний І. Крамським. На жаль, портрет цей втрачений в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років. Але саме завдяки Федору Артемійовичу в музеї знаходиться одне з найкращих творів І. Крамського «Селянин з вуздечкою. Міна Моїсєєв»(1883).

Перелік колекції Федора Терещенка відсутній, хоча відомо, що робіт було багато

Ще при його житті в пресі повідомлялося, що «зібрання картин Ф. А. Терещенка відкрито для публіки з 21 лютого по 1 квітня по суботах від 1 до 4 годин пополудні, вхід з двору». Фактично ж галерея була відкрита значно більш тривалий час, і є дані, що в окремі дні її відвідували до 1000 чоловік. Колекціонер орієнтувався і на існуючі пріоритети в сучасному йому мистецтві, прислухався до порад і рекомендацій художників, думці яких довіряв.

Федір Терещенко зміг стати на шлях перетворення особистого зібрання в загальнодоступне. Це заохочувалося П. Третьяковим, який писав Рєпіну: «... Є сильні конкуренти - пани Терещенки (я, втім, радий тепер, коли що їм дістається: мені здається, вони підуть по моєму сліду)».

Для розміщення картинної галереї до власного особняка на вулиці Олексіївській (нині Терещенківська), 9 у 1884 році він добудував спеціальне приміщення з верхнім, крізь скляний дах, освітленням. Федір Артемійович Терещенко зібрав цінну колекцію мистецьких творів і першим з колекціонерів Києва у 1887 році відкрив доступ до її вільного огляду. В лютому того ж року в київській пресі вийшло оголошення, що Федір Терещенко вівдкриває свою колекцію живопису для громадського відвідування, щоправда, лише на пару місяців і тільки раз на тиждень. Але і це було гідним провісником часів, коли стало почесним робити публічно доступними твори мистецтва з приватних збірок

Доля відміряла Федору Терещенко лише 62 роки. Помер 15 червня 1894 р., а 17 червня відспіваний у Георгіївській церкві. В поховальній процесії брав участь увесь Київ. Перевезений до Глухова, де похований у родинному склепі Анастасіївської церкви, спорудженої коштом сім’ї Терещенків.

Засновані ним заклади були передані у відомство Імператорського людинолюбного товариства. Але опікуватися ними продовжили спадкоємці – дружина та діти

У дітей Ф. Терещенко не було захопленості і пристрасті батька в придбанні і системному колекціонуванні творів мистецтва. Син, Федір Федорович, навчався на механічному відділенні Київського політехнічного інституту, але не закінчив його. Він захопився авіацією: отримавши диплом на звання пілота-авіатора, брав участь в будівництві аеропланів системи «Фарман», «Моран сольний», конструював свої літальні апарати, запатентував ряд винаходів.

                                                  

Надія Володимирівна Терещенко (Хлопова)            Зліва: Надія, Наталія, Федір – діти Ф. А. Терещенка 

                           з донькою Надією          

Молодша дочка, Наталя Федорівна, освоїла спеціальність акушерки, була одружена з графом С. Уваровим. Старша, Надія Федорівна вийшла заміж за В. В. Короб'їна-Муравйова-Апостола, що був у той час генеральним консулом в Будапешті. Таким чином, Терещенко поріднилися з ще одним відомим українським родом, висхідним до гетьмана Данила Апостола. У Муравйових-Апостолів було троє синів: Вадим (1907-1998), Андрій (1913-2001), Олексій (1914-2000). Двоє молодших, починаючи з 1984 року, часто бували в Києві і завжди приходили в будинок своїх предків, з великою повагою і теплотою ставилися до музею і його співробітникам.

Бібліографія статей

Козлов, Олександр. Родовід Терещенків за матеріалами РДІА [Електронний ресурс] = https://shron1.chtyvo.org.ua/Kozlov_Oleksandr/Rodovid_Tereschenkiv_za_materialamy_Rosiiskoho_derzhavnoho_istorychnoho_arkhivu.pdf?PHPSESSID=1crf9talg3aj5r3fkjuj3stjd6 / Козлов, Олександр // Генеалогічні записки. - 2009. - № 7. - С. 86-88. У надзвичайно цікавому та важливому для дослідників фонді Департаменту Герольдії Російського державного історичного архіву (м. Санкт-Петербург) зберігається справа про дворянство підприємців та меценатів Терещенків, вихідців з Глухівського повіту Чернігівської губернії, які зоставили свій слід не лише у рідному Глухові, а й у Києві, Москві та за кордонами Російської імперії. Справа, обсягом 140 аркушів, датується 1842–1888 рр.

Ніжинська, Тетяна. Хобі сім’ї Терещенків, яке стало культурною спадщиною киян [Електронний ресурс] = https://bigkyiv.com.ua/hobi-sim-yi-tereshhenkiv-yake-stalo-kulturnoyu-spadshhynoyu-kyyan\ / / Ніжинська, Тетяна // BIG KYIV. - 2020. - 12 лист. Переоцінити вклад Терещенків у розбудову Києва важко. Декілька поколінь цієї славетної родини займалися меценатством. Їх коштом були відкриті навчальні заклади, лікарні, побудовані храми та будинки. З великою цікавістю та захопленням Терещенки займалися і колекціонуванням, зрештою, саме експонати їх приватних колекцій і стали основою Київської картинної галереї та ряду інших відомих музеїв. А почалося сімейне «полювання» за шедеврами з захоплення мистецтвом Федором Артемовичем Терещенко, який спочатку зі старшим братом Миколою, а потім і сам став відвідувати виставки та знайомитися з художниками

Література до теми із фондів МСМБ

Бабаева, Эмма Аркадьевна. Наши коллекционеры. Поиски и находки : Из истории пополнения коллекции музея / Бабаева, Эмма Аркадьевна ; Предисл. И.Дыченко. - К. : НАН України, 2000. - 155 с. : ил. - Предисловие: с.4; Вместо предисловия: с.6.

Історія України в особах [Текст] : XIX століття / Автори: В.С.Шандра, Т.Б.Ананьєва; С.Г.Біленький, І.І.Глизь та ін.Худож. В.О.Павленко. - К.: Україна, 2015. - 368 с. : іл. –

Солдатова, Тамара Николаевна. Киевский музей русского искусства [Текст] : Путеводитель / Солдатова, Тамара Николаевна, Ладыженская, Екатерина Игоревна. - К.; Львов : Центр Европы, 2006. - 160 с.

 

Інтернет-ресурси

https://ukrrid.blogspot.com/2019/01/fedir-artemovich-tereschenko.html Впливові родини України

http://chervone.com/publ/rodina_tereshhenkiv/2-1-0-134  Родина Терещенків

Садиба Терещенка Ф. А. кін. 19 ст.

http://www.alyoshin.ru/Files/publika/malakov/malakov_066.html

Особняки Києва.  Історія спорудження особняка Ф. Терещенка.

https://media.zagoriy.foundation/speczproyekty/tereshhenky-czukrovi-imperatory-i-grandiozni-meczenaty/ – Терещенки: цукрові імператори і грандіозні меценати

https://landlord.ua/special-projects/vid-dribnoho-torhovtsia-do-tsukrovoho-hetmana-rozkvit-ta-zanepad-rodyny-tereshchenkiv/  Від дрібного торговця до цукрового гетьмана. Родина Терещенків

 

Бібліографи-укладачі: Мілашенко Т.І., Качановська Н.В.

Наповнення ЕСКС: Мілашенко Т.І., Фоміна Н.І., Качановська Н.В.

 

 

СПІЛКУЙТЕСЯ З НАМИ:

  • blog
  • facebook
  • tweetter
  • youtube
  • youtube
  • youtube
  • pinterest
  • Instagram

НАШІ НАГОРОДИ

Дізнатися наші реквізити для добровільних пожертв бібліотеці — Конт.тел. (бухгалтерія бібліотеки):
(044) 288-23-36

(044) 288-30-12
lib@msmb.org.ua

ВГОРУ