«Софія Русова. Жінка, якою пишаємось»
Бібліографічний покажчик до
160-річчя від дня народження
Софії Русової (1856-1940),
української громадської діячки, педагога
Софія Федорівна Русова
Біографія
Народилася Софія Русова 18 лютого 1856 року в аристократичній родині в селі Олешня Городнянського повіту (нині Ріпкінський район) Чернігівської 12 губернії. Батько Федір Ліндфорс – швед за походженням, був відставним російським офіцером, мати – Ганна Жерве – француженка, високоосвічена й інтелігентна жінка, але рано пішла з життя, коли Софійці ще не було й чотирьох років. Вихованням Софії займався батько і старша сестра Марія та няня, проста українська селянка, про яку з теплотою згадувала Софія все життя. Були й гувернантки, які навчали іноземним мовам: французької, англійської та німецької. Дитячі роки її пройшли у спілкуванні та іграх з селянськими дітьми, спостереженнями за працею селян і їх злиденним життям. Батько мав ліберальні погляди, користувався повагою селян, які у роки земельної реформи обрали його своїм мировим посередником. Сестра Марія відкрила школу в селі Олешня для навчання селянських дітей, підтримувала постійні контакти з прогресивними представниками української інтелігенції, які були частими гостями у садибі Ліндфорсів. До того ж у сім’ї була багата бібліотека – твори Руссо, Вольтера, Гете, Міллера, Байрона, Мішо, Тургенєва. Ці перші родинні враження зародили в чулій душі дівчинки паростки демократизму й народності.
Початкову освіту Софія здобула вдома. В десять років вона вступила до третього класу найпрестижнішої у Києві Фундуклеївської жіночої гімназії, яку закінчила у 1870 році з золотою медаллю. Раптова смерть батька у 1871 році змінює життя Софії. Вона глибоко осмислює своє духовне і громадське призначення і вирішує присвятити своє життя педагогічній справі.
У 1871 році Софія Федорівна в свої п’ятнадцять років разом із старшою сестрою відкрила в Києві перший україномовний дитячий садок і зблизилась духовно з членами Старої Громади. Цьому сприяло близьке знайомство з сім’єю відомого українського письменника М. Старицького, діти якого відвідували її дитсадок і який познайомив сестер з родиною українського композитора М. Лисенка та інших видатних діячів української культури, членів Старої Громади – М. Драгомановим, В. Антоновичем, П. Чубинським, П. Житецьким, Ф. Вовком, О. Русовим та ін. Сестри Ліндфорс надають у вечірні години приміщення дитячого садка для зібрань Громади та репетицій п’єс українською мовою, яка на той час, згідно з валуєвським указом, була під забороною. Софія також бере діяльну участь у виставах, включається у вивчення української культури, мови, етнографії, фольклору. З того часу її життя назавжди пов’язується з боротьбою за відродження самобутності українського народу, його мови, культури, освіти. У 1874 році Софія Федорівна одружилася з Олександром Русовим.
О. Русов, як статистик, мав часті переїзди: Чернігів, Ніжин, Херсон, Полтава, Одеса, Київ – і де б не перебувала родина Русових, Софія Федорівна активно включалася в роботу місцевих громад, просвіт: у відкриття дитячих садків, початкових шкіл, книгозбірень, підготовку вистав, лекторіїв, видання літератури тощо. Царський уряд прискіпливо стежив за розгортанням національно-визвольного руху в Україні. Після розгрому Кирило-Мефодіївського братства за членами всіх об’єднань української інтелігенції встановлюється „негласный надзор”. Не оминула ця чаша і родину Русових. Протягом періоду з 1880 по 1905 роки Софію Федорівну заарештовували п’ять разів, проте це не схитнуло її переконань, а лише посилило їх, загартувало її волю у боротьбі за національно-культурне відродження України, передусім її мови та національної системи виховання, як основних засобів формування національної свідомості і національної психології народу.
Революція 1905 року дає С. Русовій надію на визволення України з-під гніту царської імперії. Вона працює в комісії, створеній Академією наук для визнання української мови, з її ініціативи був скликаний з’їзд народів російської держави, на якому порушувалось питання про надання повної автономії кожному народу в економічному і культурному житті, створення шкіл для всіх народів з рідною мовою навчання, приймає активну участь у Всеросійському з’їзді вчителів (1905 р.). У цей час С. Русова розробляє і читає курс лекцій з української літератури для слухачок Бестужівських курсів у Петербурзі, там же за її участю була видана безцензурна збірка „Кобзаря” Т. Г. Шевченка. У 1906 р. С. Русова видає „Український буквар”, в основу якого взяла розробки О. Потебні, який ще у 60-х рр. ХІХ ст. працював над підручником для українських недільних шкіл. Це був сміливий крок, бо таких підручників українською мовою російська цензура не пропускала, до того ж революція пішла на спад, і у країні посилювалась реакція.
Статтею „Хроніка національної школи” у 1907 р. у журналі „Русская школа” С. Русова відкриває низку публікацій, присвячених аналізу проблем національної школи різних народностей Росії, зокрема, білорусів, українців, бурятів, вояків, калмиків, мордвинів, чувашів, євреїв, якутів, татар, чемерисів. У своїх статтях С. Русова розкриває шовіністичну русифікаторську політику царату в галузі народної освіти, показує, як багатовікове гноблення, централізація і русифікація освіти особливо відбилася на національній гідності, самосвідомості і психології народів.
Після повернення до Києва у 1909 р. С. Русова працює викладачем педагогіки у Фребелівському жіночому інститут, який готував працівників дошкільних закладів та викладає французьку мову у Комерційному інституті. Уже маючи певний досвід педагогічної роботи, С. Русова ґрунтовно вивчає основні зарубіжні концепції реформування школи, працює над створенням контурів української національної системи освіти. Свої думки вона викладає на шпальтах журналу „Світло”, першого україномовного педагогічного часопису, співредактором якого була і сама Софія Федорівна. На сторінках журналу піддавалась гострій критиці існуюча система освіти, методи навчання і виховання старої школи, основані на примусі і авторитаризмі, відриві від життя, висвітлювалась робота земських шкіл, становище вчителів, подавалась інформація про різні освітянські форуми, аналізувалися педагогічні ідеї і погляди відомих педагогів – П. Лесгафта, М. Пирогова, Л. Толстого, а також українських діячів культури – Т. Шевченка, Б. Грінченка, М. Драгоманова, П. Житецького, М. Коцюбинського, М. Сумцова та ін. За період існування журналу (1910–1914 рр.) С. Русова надрукувала на його сторінках понад 100 своїх праць – статей, розвідок, методичних заміток, публіцистичних статей, оглядів, рецензій. Найвагомішими з них є „Нова школа”, „Ідейні 14 підвалини школи”, „Дитячий садок на національному ґрунті”, „До сучасного становища народного вчителя”, „Лесгафт і його педагогічні ідеї”, „Думки М. Драгоманова про освіту” та ін.
Стрижневою ідеєю, що проймає всі педагогічні пошуки С. Русової, є створення національної системи освіти. Як педагог-філософ і педагог- практик вона глибоко усвідомлювала, що школа й виховання мають функціонувати у повній відповідності з особливостями й потребами своєї країни, нації. З утворенням Української Народної Республіки Софія Русова входить до Центральної Ради і Секретаріату освіти, в якому очолила дошкільний і позашкільний відділи. Вона рішуче втілює в життя гасло: „Українізація народної освіти, всіх її організацій”. С. Русова бере саму активну участь в освітянських форумах: Всеукраїнському з’їзді вчителів (квітень 1917 р.), на якому була створена Всеукраїнська вчительська спілка, яку очолила С. Русова; Всеукраїнському професійному учительському з’їзді (серпень 1917 р.), на якому було вироблено план націоналізації освіти та організації українського вчительства. На ІІ Всеукраїнському з’їзді вчителів спільно з органами місцевого самоврядування (серпень 1917 р.), присвяченому проблемі націоналізації освіти, з основною доповіддю з цієї проблеми виступила Софія Федорівна. Вона наголошувала, що „доля, щастя нашого народу залежить від того, як ми проведемо в життя дороге, велике гасло: вільна національна школа для виховання вільної свідомої дужої нації”. Щоб успішно виконати це своє призначення, школи в Україні, на думку С. Русової, мають бути різними за змістом, формами, методами і організацією навчання і виховання, але всі вони повинні бути національними за своєю сутністю, передусім навчання в оновленій школі повинно вестися рідною мовою, учні мають глибоко пізнавати рідне фізичне й соціальне оточення. За словами С. Русової, всі народності, які проживають в Україні, повинні знати її мову, літературу, географію, історію. З цього виходить, що українознавство має бути обов’язковим для всіх шкіл України. Воно повинно стати основою національного виховання. 7 листопада 1917 р. С. Русова виступила співзасновником Педагогічної Академії для підготовки вчителів українознавства. У Києві, Одесі, Катеринославі (нині Дніпропетровськ) за її підтримки при університетах створювались факультети з українською, єврейською, польською мовами викладання. Були підготовлені плани про відкриття українських гімназій в містах України. Сама Софія Федорівна очолює українське відділення у Фребелівському інституті і читає лекції з педагогіки українською мовою, розробляє концепцію українського дитячого садка, яку виклала у праці „Дошкільне виховання” (1918 р.), розробляє основні засади позашкільної роботи і викладає їх у праці „Позашкільна робота і засоби її проведення”. Після відкриття у Кам’янці-Подільському українського університету С. Русова на запрошення І. Огієнка, ректора університету, викладає там педагогіку.
Як досвідчений педагог, відомий вчений, член Центральної Ради і Міністерства освіти, голова Всеукраїнської учительської спілки С. Русова виступає одним із фундаторів та членів редакційної колегії часопису „Вільна українська школа” (1917–1920 рр.). Цей часопис став 15 віддзеркаленням визвольних змагань українського народу в галузі освіти. На його сторінках висвітлювались шляхи реформування шкільної системи в Україні, документи уряду та керівних освітніх установ, наукові підходи та практичний досвід, здійснювався аналіз класичної педагогічної спадщини та новітніх течій у сучасній зарубіжній педагогіці (педагогічні погляди А. Я. Коменського, Ж. Ж. Руссо, Г. Кершенштейнера, Дж. Дьюї та ін.) та освітнє життя в Російській Федерації (погляди П. П. Блонського, С. Т. Шацького). У цілому простежується реформаторський підхід до організації навчально-виховного процесу, в основу якого клалися принципи націоналізації і демократизації освіти, принцип єдиної трудової (діяльної) школи. Актуальними є й сьогодні думки С. Русової про те, що „пошана й любов до свого народу виховує в дітях пошану й любов до інших народів”, що саме національна система забезпечить підготовку нового покоління людей, відданих інтересам народу, палких патріотів, здатних вивести народ з культурної, економічної відсталості в ряди високорозвинених цивілізованих націй, що „школа є глибоке прагнення кожного народу знайти себе як відокремлену частину людства і свідомо розуміти своє місце серед людності всього світу, свою національну роль у світовому культурному русі”.
Софія Русова жила й працювала в епоху бурхливих реформ в педагогічній теорії та практиці, в час, коли розвивалось „нове виховання”, в багатьох зарубіжних країнах виникали авторські школи, інноваційні форми й методи організації навчально-виховного процесу, що призвело до появи ряду течій: експериментальної педагогіки, прагматичної педагогіки, теорії вільного виховання, теорії трудової школи та ін. С. Русова аналізує цей рух і зазначає, що „такий стан сучасного нового виховання по всій Європі, в Північних Штатах Америки за настирливістю своїх вимог, за гострою критикою минулого можна назвати революційним; він хоче все минуле відкинути, збудувати вмить оце нове, нову школу, якої вимагає психологія душі дитини і соціально-економічний стан народного життя. Але за глибиною своїх принципів, за своїми моральними теоретичними вимогами цей рух є еволюційний, міцно зв'язаний із найяснішими ідеалами найкращих мислителів минулих епох. У цьому його сила. Сучасна педагогіка не відкине себе від раціональних традицій минулих епох. Вони дають їй лише ту життєву форму, якої вимагає даний час у того чи іншого народу. І в цьому нерозривному зв'язку з минулими ідеалами є його сила, його забезпеченість у майбутньому” [4, с. 6–7].
Одним із головних завдань нової школи, на думку С. Русової, є збудження, виявлення і розвиток самостійних творчих сил дитини, її творчого мислення. Як і більшість прогресивних вітчизняних і зарубіжних педагогів кінця ХІХ – початку ХХ століття вона різко критикувала існуючу школу за придушення волі та активності дитини, пасивне слухання та тривале сидіння за партою, підкреслюючи, що така організація навчання не відповідає природі дитини. Вона зазначала, що прагнення дитини до будь-якої діяльності – гри, праці чи творчої самодіяльності – є її найсильнішим життєвим прагненням, „і можна собі уявити, – писала з цього приводу С. Русова, – який гріх брала на себе стара школа (на жаль, ще існуюча) 16 своїми методами пасивного навчання, нехтуючи всю дитячу рухливість та безпосередню творчість. Це й шкодило тим, що паралізувало живу, самостійну душу дитини, а також псувало характер, бо воля закладається й розвивається лише на ґрунті активності” [2, c. 115]. Вона відстоювала педоцентриський підхід до організації шкільного життя, який розуміла як глибоку індивідуалізацію навчально-виховного процесу на основі вивчення дитини, її інтересів, нахилів, схильностей, можливостей, біологічних ритмів, тощо. Софія Русова наголошувала, що сучасна педагогіка в своєму теоретичному дослідженні й у практичній реалізації має користуватися науковими вказівками філософії, етики, психології, соціології та соціальної психології. За її глибоким переконанням головною відміною нового виховання є те, що воно базується на власному зусиллі самої дитини, її не тренують зверху за певним трафаретом, а ставлять її перед самостійним розв’язанням різноманітних проблем – і моральних і наукових, що зумовлює розвиток усіх її здібностей, зміцнення волі й усіх творчих сил.
С. Русова входила до Міністерства освіти Української Народної Республіки і за доби Центральної Ради, і Гетьманату, і Директорії. Весь цей час вона брала найактивнішу участь у вирішенні науково-педагогічного обґрунтування нової української школи, роз’ясненні сутності українізації, в оновленні змісту, форм і методів навчання і виховання.
У період визвольних змагань (1917–1920 рр.) С. Русова написала понад 15 праць, серед них „Нова школа”, „Націоналізація школи”, „Позашкільна освіта та засоби її проведення”, „У дитячому садку”, підручники – „Український буквар” (ІІ видання), „Початкова географія”, „Методика початкової географії”, „Початковий підручник з французької мови” з українським коментарем та ін.
Після остаточного приходу до влади більшовицького уряду С. Русова зневірилась у можливості національного відродження України, зазнає переслідувань з боку нової влади і це змушує її емігрувати до Чехословаччини, яка на той час стала осередком української культурної еміграції. У Празі С. Русова веде активну педагогічну і науково-видавничу діяльність: бере участь у створенні і діяльності Українського Високого педагогічного інституту, української гімназії, Української Академії в Падебрадах, захищає докторську дисертацію з соціальної педагогіки, керує дитячим притулком для дітей емігрантів і одночасно веде велику роботу з підготовки і видання монографій і підручників: „Єдина діяльна (трудова) школа”, „Нова школа соціального виховання”, „Теорія і практика дошкільного виховання”, „Дидактика”, „Нові методи дошкільного виховання”, „Теорія педагогіки на основі психології”, „Сучасні течії в новій педагогіці”, „Історії педагогіки”, „Соціальна педагогіка” та ін.
С. Русову завжди глибоко хвилювало жіноче питання. З молодих літ вона обстоювала ідею про важливу роль жінки в загальнокультурному житті країни, підготувала книгу про визначних українських жінок. Вона постійно проводила велику роботу серед жінок, залучаючи їх до громадських справ. Коли в період існування Української Народної Республіки була створена Українська жіноча національна рада, С. Русова відразу активно включається в її роботу, а згодом її обирають головою цієї 17 організації. Головною метою Ради було об’єднання всіх жіночих організацій в Україні і їх зв’язок з закордонними організаціями, утвердження авторитету і визнання України в світі. В еміграції жіноча Українська Рада продовжила свою діяльність і С. Русова з властивим їй ентузіазмом й енергією керувала роботою цієї організації до кінця свого життя. Як представниця України вона брала участь у всесвітніх жіночих конгресах в Гаазі, Женеві, Відні, Копенгагені.
Оцінюючи сьогодні роль С. Русової в розвитку педагогічної думки в Україні, можна однозначно стверджувати, що її творчий доробок є внеском у скарбницю не лише української, а й світової педагогіки, що її ідеї – це не лише минуле, вони не обмежені часовими рамками, бо є глибоко науковими, народними, просякнуті ідеями гуманізму, спрямовані в майбутнє. Її думки набувають особливого звучання в час кардинальної зміни підходів до дитини, до філософії освіти і виховання, що постали у зв’язку з розбудовою вільної, самостійної України. Як гасло звучить і сьогодні заклик С. Русової: „В наші часи бути гарним педагогом – це бути справжнім реформатором майбутнього життя України, бути апостолом Правди й Науки. Тільки великими зусиллями таких апостолів Україна матиме чесних діячів-патріотів, вмілих практичних робітників і соціально об’єднану, інтелектуально розвинену народну масу”. Учитель, говорить С. Русова, завжди повинен пам’ятати, що його покликання не можна ні з чим поставити поруч, бо „хіба є в кожного народу щось коштовніше, ніж душі його дітей, і хіба є обов’язки вищі за обов’язки виховати з них людей – громадян?”. Є. І. Коваленко, канд. пед. наук, професор, зав. кафедри педагогіки і пед. майстерності Ніжин. держ. ун-ту ім. М. Гоголя.
Є. І. Коваленко, канд. пед. наук, професор,
зав. кафедри педагогіки і пед. майстерності Ніжин. держ. ун-ту ім. М. Гоголя
ОСНОВНІ ДАТИ ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНОСТІ С. Ф. РУСОВОЇ
18 лютого 1856 р. – народилася у с. Олешня на Чернігівщині у високоосвіченій родині Ліндфорсів.
1866 р. – переїзд сім'ї Ліндфорсів до Києва. Вступ Софії до Фундуклеївської гімназії.
1870 р. – закінчила Фундуклеївську гімназію з золотою медаллю.
1871 р. – смерть батька. Відкриття першого дитячого садка у Києві сестрами Ліндфорс – Марією та Софією.
1872 р. – стала членом українського товариства в м. Києві, куди входили відомі діячі науки й мистецтва – В. Антонович, Ф. Вовк, М. Драгоманов, П. Житецький, О. О'Коннор, П. Косач, М. Лисенко, О. Русов, М. Старицький, П. Чубинський.
1874 р. – вийшла заміж за Олександра Русова.
1876 р. – подружжя Русових перевезли на Україну підготовлені ними та видані у Празі два томи „Кобзаря” Т. Шевченка, куди ввійшли заборонені рукописні вірші поета без цензурних скорочень.
1876–1901 рр. – здійснювала активне громадське і культурне життя у Чернігові, Єлисаветграді, Харкові, Одесі, Херсоні, Вінниці.
1880–1905 рр. – у боротьбі за національно-культурне відродження України С. Русову заарештовували п’ять разів.
1902 р. – вимушений переїзд родини Русових із Полтави до Петербурга.
1905 р. – участь у Всеросійському з’їзді вчителів у Петербурзі.
1906 р. – видання двох підручників на українській мові: „Початкова географія” і „Буквар”.
1907 р. – вийшла стаття „Хроніка національної школи” в журналі „Русская школа”.
1909 р. – переїзд до Києва, початок роботи викладачем педагогіки у Фребелівському жіночому інституті.
1910 р. – викладач французької мови у Комерційному інституті, член вчительської колегії комерційної школи і вчительського товариства.
1910–1914 рр. – співредактор та автор публікацій першого україномовного педагогічного часопису „Світло”.
1911–1913 рр. – поїздки до Брюсселя та Берліну, знайомство з роботою зарубіжних дитячих садків.
19 1915 р. – евакуація родини Русових до Саратова, де перебував Комерційний інститут у роки Першої світової війни. Смерть чоловіка – О. Русова.
1916 р. – повернулась до Києва: викладала педагогіку у Фребелівському інституті, французьку мову – у Комерційному.
1917 р. – працювала у Центральній Раді Української Народної Республіки (УНР) під керівництвом М. Грушевського. Очолювала два відділи Міністерства освіти України – позашкільної освіти та дошкільного виховання.
7 листопада 1917 р. – виступила співзасновником Педагогічної Академії для підготовки вчителів українознавства.
1917–1920 рр. – голова Всеукраїнської учительської спілки, член редакційної колегії часопису „Вільна українська школа”.
1919 р. – читала лекції у м. Кам'янець-Подільський у Першому українському університеті на запрошення ректора І. Огієнка.
1920 р. – прийняла рішення емігрувати через переслідування радянської влади – перейшла річку Збруч і дісталася до м. Львів.
1921 р. – отримала запрошення читати лекції в Українській академії у Подебрадах у Чехії. Українська Жіноча Рада делегувала С. Русову у м. Гааз на збори Інтернаціональної Жіночої Ради. Від неї світова громадськість дізналась про голод в Україні.
1923–1927 рр. – брала участь у розробці організаційних питань щодо створення у м. Прага Українського Педагогічного інституту ім. М. Драгоманова. Були надруковані нові праці С. Русової – „Теорія і практика дошкільного виховання”, „Дидактика”, „Нові методи дошкільного виховання” та ін.
1937 р. – увійшла до ради Світового союзу жінок.
5 лютого 1940 р. – Софія Русова померла у Празі, де й похована.
Найважливіші принципи педагогічної концепції С.Русової:
гуманізм;
демократизм;
народність;
природовідповідність;
культуровідповідність;
особистісно орієнтований підхід;
соціальна обумовленість виховання;
загальнолюдські цінності.
Ідея національного виховання в педагогічній спадщині Софії Русової
Центральне місце в багатогранній педагогічній спадщині вченої займає концепція української національної системи освіти і національного виховання, у межах якої отримали своєрідну інтерпретацію найважливіші фундаментальні теоретико-методологічні проблеми – мета, завдання, зміст, методи, принципи, форми освіти, навчання й виховання.
Ідея національного виховання – головна й визначальна в педагогічній концепції С.Русової. У центрі педагогічної концепції вченої перебуває дитина з її природженими задатками, здібностями, можливостями, талантами.
Головне завдання виховання – забезпечення розвитку відзначених чинників, а також національної самосвідомості і загальнолюдської моралі; формування соціально зрілої, працелюбної, творчої особистості, здатної до свідомого суспільного вибору і збагачення інтелектуального, духовного, економічного, соціально-політичного і культурного потенціалу свого народу.
Концепція рідної української школи
Успішно вирішувати ці завдання покликана рідна українська школа – школа рідної мови, гуманна й демократична, у якій уся структура, система, мета й завдання, зміст і методи, принципи і форми, сам дух наповнені ідеєю українства, забезпечення всебічного і гармонійного розвитку дитини.
Система освіти, школа, виховання, за Русовою, повинні здійснюватися, насамперед, згідно з принципом природовідповідності виховання, який передбачає, що виховання повинно ґрунтуватися на науковому розумінні природних і соціальних процесів, узгоджуватися з загальними законами розвитку природи і людини.
Запозичено: http://rusovasophia.blogspot.com/
Бібліографія статей
Базильчук Г. Українка по духу [Текст]: за книгою "Видатні постаті України", МАУП, К., 2004 / Г. Базильчук // Культура і життя. - 2006. - 8 бер.(№9-10). - С. 7. Про Софію Русову, українську громадську і культурно-освітню діячку, педагога
Гупало, Сергій. Хрест великої українки [Електронний ресурс] = http://www.day.kiev.ua/uk/article/ukrayina-incognita/hrest-velikoyi-ukrayinki : 18 лютого виповнюється 150 років із дня народження Софії Русової / Гупало, Сергій // День. - 2006. - 16 лют. (№24). - С. 8. Основоположниця української дошкільної педагогіки, просвітителька, визначна громадська та державна діячка України Софія Федорівна Русова. В історію Софія Русова увійшла як видатний український педагог, авторка концепції національного виховання. Однак її педагогічні твори, мемуари й щоденник для широкого загалу в Україні стали доступними тільки протягом останніх десяти років
Дацюк, Галина. Раз добром нагріте серце… [Електронний ресурс] = http://incognita.day.kiev.ua/raz-dobrom-nagrite-sercze.html: до дня народження Софії Русової / Дацюк, Галина // День. - 2014. - 17 лют. Жодне більш-менш помітне явище в Україні – в галузі освіти, культури, громадського і політичного життя ХІХ початку ХХ століть – не обходилося без участі родини Русових - Ліндфорсів, великих подвижників української справи. Мало ще знаємо про цих людей. Відкриваючи сьогодні архівні документи, праці, щоденники, листи, спомини, усвідомлюємо, який це особливий материк. І що більше інформаційного матеріалу, то виразніше входить у культурний простір цей феномен, рельєфніше вимальовується яскравий приклад життя, яке вони з вірою у серці віддавали на вівтар свободи України, що стала для них рідною. Йдеться, найперше, про Софію та Олександра Русових
Кравченко О. Дисципліна розумної ласки [Текст]: упродовж останніх років галузь освіти зазнала істотних змін. Проте ми маємо й власну педагогічну теорію, розроблену століття тому Софією Русовою. Це концепція національної школи / О. Кравченко // Вечірній Київ. - 2005. - 10 бер. (№42). - С. 3. "Мета національної школи - утвердження українського народу як рівного з-поміж рівних народів світу", - писала Софія Русова
Литвиненко Н. Софія із Олешні [Текст]: за радянської влади про неї та її родину не згадували - аристократи, емігранти. І лише із здобуттям Україною незалежності їх було повернуто із небуття. Нині Олешня знаменита вже не так гончарством, як тим, що є батьківщиною Софії Русової, якій нещодавно виповнилося 150 років / Н. Литвиненко // Сільські вісті. - 2006. - 16 бер.(№30). - С. 1 Що примусило дочку російських аристократів так полюбити Шевченка і його народ, щоб піти за них у в'язницю й на чужину?
Литвиненко, Наталя. Жінка, якою пишаємось [Текст] = http://www.silskivisti.kiev.ua/18707/index.php?n=10913 / Литвиненко, Наталя // Сільські вісті. - 2011. - 14 жовт. (№117). - С. 5. У селі Олешня, що у Ріпкинському районі на Чернігівщині, святкували: минуло вже двадцять років, як українській та світовій спільноті було заново відкрито ім’я видатної особистості, уродженки села Софії Русової. В Олешню приїхали артисти з Чернігівської обласної філармонії та представниці Союзу українок. Вони відвідали музей видатної чернігівчанки, капличку, де поховані її батьки, церкву, збудовану коштом Федора Ліндфорса, виступили перед жителями села. У Чернігові цими ж днями пройшли всеукраїнська наукова конференція та урочистий концерт, присвячені 20-річчю повернення імені й творчої спадщини С.Русової рідному краєві. Хто ж ця жінка, що нею так пишаються земляки?
Майборода В. "Той народ бере перемогу, який має найкращу школу" [Текст]: до 150-річчя від дня народження Софії Русової / В. Майборода // Урядовий кур'єр. - 2006. - 16 лют.(№32). - С. 16. З іменем Софії Русової, видатного педагога-практика, вченого-теоретика, професора, літературознавця, публіциста, автора підручників, перекладача, фундатора ряда вищих навчальних закладів та педагогічної академії, керівника-організатора освітньої галузі, члена Української Центральної Ради, відомого громадсько-політичного діяча, пов'язане національне відродження нашого народу
Олександра Попелюк. Мати українських дітей [Електронний ресурс]= http://www.umoloda.kiev.ua/regions/0/174/0/56275/: педагогічні праці Софії Русової і сьогодні є основою для національної освіти в Україні / Олександра Попелюк // Україна молода. - 2010. - 18 лют. (№31). Софія Русова створила оригінальну концепцію національного виховання, розробила принципи української національної школи. На думку Русової, кожна школа повинна мати національний характер, в програмі навчання перше місце належить предметам національним — мова, література, історія, географія свого народу. Нація народжується біля дитячої колиски, тільки на рідному грунті. Серед рідної пісні й рідного слова здатна вирости свідома дитина. Важливе місце в системі національного виховання Софія Русова відводила рідному слову: «Мова є дзеркалом народного духу, психології кожного народу...»
Проскура О. За ідеями Песталоці та Фребеля [Електронний ресурс]= http://www.day.kiev.ua/uk/article/cuspilstvo/za-ideyami-pestaloci-ta-frebelya: про новації німецьких педагогів вперше заговорила Софія Русова — рівно сто років тому/ О. Проскура // День. - 2009. - 8 жовт.(№180). Уже кілька десятиліть повертаються в Україну праці видатного педагога, історика, діяча освіти, організатора дошкільних закладів, шкіл, просвіт, жіночого руху - Софії Русової. Вона розв’язувала в галузі освіти кілька завдань - створення системи національної освіти та залучення надбань світового досвіду та світової науки до побудови концепції українського дитячого садка, школи, підготовки вчителів. Одна з таких робіт, ювілей якої відзначається цього року, - стаття у часописі «Світлиця» про Песталоці-Фребелівський будинок у Берліні, який вона відвідала в 1909 році. Ця інституція почала працювати як народний дитячий садок, що був заснований у Берліні ще в 1867 році під керівництвом особливого комітету, в який входили професори Вірхов і Мішле
Синекоп, Людмила. Софіїн день [Текст] = http://dt.ua/articles/88799: 155 років від дня народження Софії Русової. Чи гідно ми пошановуємо це ім'я? / Синекоп, Людмила // Дзеркало тижня. - 2011. - 1-7 жовт. (№35). - С. 11. Софіїному дню стільки ж літ, скільки нашій незалежності. На батьківщині видатної просвітительки - Чернігівщині - вже стало доброю традицією відзначати 30 вересня Софіїн день та проводити заходи, присвячені Дню вчителя. Ці дві дати настільки органічно пов’язані, що святкуються одночасно. Пам’ятній даті приурочена всеукраїнська наукова конференція «Русівські читання», яка об’єднала дослідників спадщини Софії Русової з різних куточків України. Після конференції її учасники вирушать у село Олешня, де долучаться до традиційних святкувань Софіїного дня. Цей день відкриває щоразу нові сторінки з життєпису і творчого доробку особистості світового значення. Уже традиційно в День Віри, Надії, Любові педагоги Київської школи-дитячого садка ім. С.Русової прямують поклонитися землі, яка народила й виплекала одну з наймудріших постатей в українській культурі
Тютюнник Є. Донька чернігівської землі [Електронний ресурс] = http://www.ukurier.gov.ua/index.php?articl=1&id=18379: виповнилося 155 років з дня народження видатної української просвітительки і громадської діячки Софії Русової / Є. Тютюнник // Урядовий кур'єр. - 2011. - 22 лют.(№33). - "Світло душі твоєї засяяло в рідній Олешні і світить усій Україні в її невпинному поступі до волі, до відродження" - такі слова написали земляки із села Олешні Ріпкинського району на Чернігівщині на пам'ятному знаку Софії Федорівні. Тут щоосені наприкінці вересня, а також з 5 по 18 лютого відзначають дні Софії.
Список літератури із фондів МСМБ
Русова, Софія Федорівна. Вибрані педагогічні твори [Текст] / Русова, Софія Федорівна ; Вступ. ст. О.Проскури; Худож. Т.Я.Смолякова. - К. : Освіта, 1996. - 304 с.
***
Історія української школи і педагогіки : навч. посіб. [Текст] / За ред. О.О.Любара. - К. : Т-во "Знання", 2003. - 450 с. : Іл. - (Вища освіта ХХІ століття). - Передмова: с.9; Післяслово: с.450. - ISBN 9666201801 : (В пер.) 32-00.
Качкан, Володимир Атаназійович.
Українське народознавство в іменах у 2-х ч. Ч.1 [Текст] / Качкан, Володимир Атаназійович. - К. : Либiдь, 1994. - 336 с. : Іл. - Передмова А.Г.Погрібного: с.3; Іменний покажчик: с.328. - ISBN 5325003496 : (В палiт.) 0-91.
Міністерство освіти і науки України.
Персоналії в історії національної педагогіки: 22 видатних українських педагоги [Текст]: підручник / Під заг. ред. А.М.Бойко. - К. : Професіонал, 2004. - 576 с.
Самі про себе [Текст]: автобіографії видатних українців XIX-го століття / Ред. Ю.Луцького. - Нью Йорк : Вид-во Української Вільної Академії Наук у США, 1989. - 327 с.
100 знаменитых женщин Украины [Текст] / Авт.: В.М.Скляренко, Т.В.Иовлева, Я.А.Батий, М.А.Панкова; Худож. Л.Д.Киркач-Осипова. - Харьков : Фолио, 2006. - 511 с.
Українки в історії [Текст] / За заг. ред. В.Борисенко. - 2-ге вид., стереотип. - К. : Либiдь, 2006. - 328 с.
Українська педагогіка в персоналіях [Текст] . Кн.2. - К. : Либідь, 2005. - 552 с.
Шаров, Ігор. Вчені України [Текст]: 100 видатних імен / Шаров, Ігор. - Від автора: с.5. - 481 с. : іл.
Шендеровський, Василь. Нехай не гасне світ науки [Текст]: 50 нарисів про українських вчених: Науково-популярне видання / Шендеровський, Василь ; Під ред. Е.Бабчук. - К. : Рада, 2003. - 416 с.
Список літератури із мережі
Педагогічні твори Софії Русової
У цьому виданні вперше зібрані педагогічні твори С. Русової з теоретичних і практичних питань розвитку національної освіти. Русова, С. Вибрані педагогічні твори [Текст]: у 2 кн. Кн.1 / С. Русова ; за ред. Є. І. Коваленко. – К. : Либідь, 1997. – 272 с. До 1 кн. увійшли основні статті педагога з питань організації національної освіти, історії педагогіки та праці з теорії і практики дошкільного виховання. Русова, С. Вибрані педагогічні твори [Текст]: у 2 кн. Кн.2 / С. Русова ; за ред. Є. І. Коваленко. – К.: Либідь, 1997. – 320 с. До 2 кн. увійшли найважливіші праці С. Русової еміграційного періоду з питань організації навчально-виховного процесу у загальноосвітні й школі та грунтовний курс дидактики. | |
Софія Русова: з маловідомого і невідомого[Текст] : Т. 1 : "Несторка української педагогічної літератури..." / упоряд. : О. Джус, З. Нагачевська. – Івано-Франківськ : Гостинець, 2006. – 456 с. До першої частини хрестоматійного видання увійшли наукові та науково-популярні статті, замітки, огляди, переклади, рецензії педагогічної тематики С. Ф. Русової, вміщені на сторінках західноукраїнських періодичних видань і часописів українського зарубіжжя першої третини XX ст., та рукописи вченої, зосереджені в архівах України. Переглянути зміст. Софія Русова: з маловідомого і невідомого [Текст]: Т. 2 : "Сеньйорка українського жіноцтва..." / упоряд. : З. Нагачевська, О. Джус. – Івано-Франківськ : Гостинець, 2007. – 364 с. Другий том містить тексти її виступів, мемуарів, звернень до різних міжнародних інституцій, у яких актуалізується питання про місце і роль жінки у соціально-культурному житті 1920-1930-х рр., вихованні дітей та молоді, публікації про С. Русову культурно-освітніх діячівта педагогів ХХ ст. Переглянути зміст. | |
Русова, С. Ф.Теорія і практика дошкільного виховання [Текст] / С. Ф. Русова. – Львів ; Краків ; Париж : Просвіта, 1993. – 127 с. – (Популярна енциклопедія "Просвіти"; Ч. 4) У книзі авторка аналізує проблему початків дитячої свідомості, соціальних інстинктів морального виховання, мови, дає практичні поради, тексти казок оповідань, розробки ігор та забав. Для вихователів та вчителів молодших класів, молодих батьків, студентів педагогічних вузів, усіх хто цікавиться проблемами виховання дітей і організації їх дозвілля. Переглянути зміст | |
Література про життя і діяльність С. Ф. Русової | |
Софія Федорівна Русова (1856-1940) [Текст]: освітні діячі періоду УНР // Історія педагогіки України в особах : навч. посіб. для вищ. пед. навч. закладів / В. А. Мосіяшенко, О. І. Курок, Л. В. Задорожна. – Суми, 2005. – C. 174-180. У 1917 р. Софія Русова - член Української Центральної Ради, одночасно очолювала департамент дошкільної освіти та виховання, Центральне бюро Всеукраїнської учительської спілки. Виступала за дерусфікацію шкіл. | |
Ідея національної школи С. Русової [Текст]// Історія педагогіки: навч. посіб. для студ. вузів / М. В. Левківський. – 3-є вид., перероб. та допов. – К.: ЦУЛ, 2008. – С. 144-145. Автор зазначає, що принциповою основою змісту навчально-виховного процесу у дошкільних навчальних закладах та школах С. Ф. Русова вважала рідну мову, національні свята та обряди, християнські цінності українського народу. | |
Русова Софія Федорівна (1985-1960) [Текст]: педагог, громадська діячка, просвітителька // Українська педагогіка в персоналіях : навч. посіб. для студ. вузів : у 2 кн. Кн. 2 : ХХ століття / О. В. Сухомлинська, Н. Б. Антонець, Л. Д. Березівська, Л. С. Бондар; за ред. О. В. Сухомлинської. – К., 2005. – С. 136-145. Про невтомну просвітительку, видатного громадсько-політичного діяча, письменника і перекладача, педагога України, країни, що стала її батьківщиною. | |
Русова Софія Федорівна (1856-1940) [Текст]: відомий український педагог, громадський діяч, організатор жіночого руху // Маловідомі першоджерела української педагогіки (друга половина ХIХ- ХХст.) : хрестоматія / упоряд.: Л. Д. Березівська та ін. – К. : Наук. світ, 2003. – С. 137 – 153. В книзі надруковано праці Софії Русової: "Просвітницький рух на Вкраїні", "Дитячий сад на національнім грунті", "Ідейні підвалини школи" | |
Опанасенко, Н. Софія Русова про роль національної школи у формуванні особистості молодшого школяра [Текст] / Н. Опанасенко // Наукові записки ТНПУ ім. В. Гнатюка. Сер. Педагогіка / редкол.: М. Вашуленко, Я. Кодлюк, В. Кравець та ін. – Тернопіль, 2008. – № 6. – С. 25-29. Розглядаються ідеї видатного педагога України щодо побудови процесу навчання в національній початковій школі, спрямованого на гармонійний творчий розвиток особистості школяра у контексті сьогодення. |
Садиба Софії Русової, с. Олешня
Історико-меморіальний музей Софії Русової відкрито в 2013 році
у селі Олешня Ріпкинського району, що на Чернігівщині
Садиба розташована в 55 км від Чернігова, в історичній мальовничій сільській місцевості серед сосен і дубів. уссо тут народилася і проживала Софія уссова (1856-1940) – видатний український педагог і громадський діяч. Всього в 1 км від садиби знаходяться Блакитні озера відомі чистотою своїх вод – улюблене місце відпочинку гостей з України, Росії, Білорусі та навіть країн Прибалтики. Садиба Софії Русової в с.Олешня – це місце як для спокійного сімейного відпочинку так і для проведення корпоративних заходів.
http://siver.org.ua/?p=3739
адреса:. вул. Лермонтова, 42, с.Олешня, Ріпкинський район, Чернігівська обл, Україна
моб.: +38 093 912 51 11, +38 050 313 44 68
www.ozera.cn.ua
Електронна пошта: s_rusova@i.ua
календар роботи садиби: цілорічно
Вшанування памяті
Похована на Ольшанському цвинтарі у Празі.
В Олешнянській сільській школі відкрили її світлицю-музей.
Створений Благодійний фонд ім. С.Русової.
Створено історико-культурний комплекс «Садиба-музей С.Русової» в с. Олешні, проведено реконструкцію будинку, де народилася, й жила Софія Русова.
Створено оздоровчий та науково-методичний центр в с. Олешні, на базі садиби Софії Русової, який став осередком виховання та освіти дітей за методикою Софії Русової.
Нагрудний знак
Вшановуючи внесок С. Русової у розвиток педагогічної науки та її роль у створенні національної системи освіти, 2005 року Міністерство освіти і науки України запровадило нагрудний знак «Софія Русова». Ним нагороджують наукових, науково-педагогічних і педагогічних працівників за значні особисті успіхи у галузі дошкільної та позашкільної освіти.
Обласна Премія імені Софії Русової
Обласна Премія імені Софії Русової, була створена 29 листопада 2006 Чернігівською обласною радою
Україна
Чернігівська обласна рада
(шоста сесія п'ятого скликання)
РІШЕННЯ
29 листопада 2006 року
Про заснування щорічної обласної Премії імені Софії Русової
працівникам загальноосвітніх, професійно-технічних, дошкільних
та позашкільних навчальних закладів
З метою піднесення ролі та авторитету педагога в суспільстві, заохочення педагогічних працівників до творчої, результативної праці та підвищення престижності вчительської професії, керуючись частиною 2 статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», обласна рада вирішила:
- Заснувати, починаючи з 2007 року, обласну щорічну Премію імені Софії Русової в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, законодавчо встановлених на відповідний рік, за рахунок загального обсягу бюджетних асигнувань на освіту.
- Установити, що зазначена Премія вручається один раз на рік десяти лауреатам незалежно від розміру заробітної плати, пенсії, інших доходів не заборонених законодавством.
- Затвердити Положення про щорічну обласну Премію імені Софії Русової працівникам загальноосвітніх, професійно-технічних, дошкільних та позашкільних навчальних закладів.
- Обласній державній адміністрації для нагородження педагогічних працівників зазначеною Премією щорічно передбачати в обласному бюджеті відповідні видатки за рахунок загального обсягу бюджетних асигнувань на освіту.
- Контроль за виконанням рішення покласти на постійну комісію обласної ради з питань освіти, науки, культури та інформаційної сфери.
Нагрудний знак „Софія Русова”, затверджений М-вом освіти і науки України у 2005 р. | Статуетка до 150-річчя від дня народження С. Ф. Русової, запроваджена у 2006 р. |
Заклади та організації, що носять і виборюють ім’я Софії Русової та працюють за її педагогічною системою
Центр педагогічної спадщини С. Ф. Русової (Ріпкинська гімназія)Ріпкинська гімназія
Чернігівська обл., смт. Ріпки, вул. Святомиколаївська, 43
т.: (04641) 2-18-09
(063) 978-94-44;
У гімназії діє Центр русовознавства.
Директор: Наталія Миколаївна Корж
e-mail: gimnazia@cg.ukrtel.net
Загальноосвітня середня школа
ім. Софії Русової в с. Олешні
с. Олешня, Ріпкинський р-н, Чернігівська обл.
У школі діє музей Софії Русової.
У жовтні 2007 року директор Олешнянської школи Петро Григорович Куліш отримав обласну Премію імені Софії Русової
Дитячий садочок імені Софії Русової у Києві
Освітньо-виховний центр Софії Русової (на базі дитячого садка № 409, м. Київ)
вул. Юності, 12
т.: 513–22–18; 513–15–44
Школа-дитячий садок ім. С. Ф. Русової.
Тут діє музей СФ Русової
м. Київ, пр-т Правди, 82
тел.: 434-53-33, 434-49-55
Дошкільний навчально-виховний заклад № 13
м. Ніжин, вул. Березанська, 12а,
т.: 2–37–01 (Центр Софії Русової з 1995 р.)
Дитячий навчальний заклад № 28 Центру С. Ф. Русової,
м. Прилуки, вул. Переяславська, 39,
т.: (04637) 3–12–03
Івано-Франківська загальноосвітня школа-садок І ступеня № 7
м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, 28, т.: 4–80–48
Колектив цього навчального закладу працює за ідеями С. Ф. Русової, вивчає її спадщину
Інтернет – ресурси
http://vechirniykiev.com.ua - сайт газети „Вечірній Київі”
http://www.golos.com.ua - сайт газети «Голос України»
http://www.day.kiev.ua - сайт газети «День»
http://www.dt.ua - сайт тижневика «Дзеркало тижня»
http://www.silskivisti.kiev.ua - сайт газети „Сільські вісті”
http://www.umoloda.kiev.ua - сайт газети «Україна молода»
http://www.ukurier.gov.ua - сайт газети «Урядовий кур’єр»
http://rusova.at.ua/index/0-2 Біографія
http://subject.com.ua/psychology/history_pedagog/27.html Педагогічна спадщина Софії Русової
https://kneu.edu.ua/ua/University_en/about_university/milest_of_hist/fam_teachers/rusova/ Посестра Лесі Українки
http://rusovasophia.blogspot.com/ Педагогічні ідеї Софії Русової
http://rusova.at.ua/?page5 Благодійний фонд С. Русової
http://library.kr.ua/elib/ind_rusova.html Славетні жінки України Софія Русова - талановита дочка України
http://newvv.net/culture/literature/206059.html «Майдан Софії Русової» відкрито в «Інтермеццо»
Фільмографія:
https://www.youtube.com/watch?v=jF0shXz7pD8 СОФИЯ РУСОВА.avi
http://rusovasophia.blogspot.com/ С. Ф. Русова – видатний педагог, психолог, громадський діяч
https://www.youtube.com/watch?v=HDUUMOSE4DY Шляхами Софії Русової
https://www.youtube.com/watch?v=y6EWo2bgWDc Софіїн день. Про Софію Русову.