Київ. Керманичі столиці півтора століття тому
Інформаційн-історичний дайджест до Дня Києва
Павло Павлович Демидов Сан-Донато
Мер Києва 1871-1875
Зробив столицю Європейською
У середині ХІХ століття Київ вже можна було назвати сучасним європейським містом. Відрізнявся тогочасний Київ великою кількістю меценатів, які не шкодували своїх коштів на потреби міста. Одним з них був перший керманич Києва князь Павло Демидов Сан-Донато. З іменем князя пов’язано все, що з’явилося в місті на той час: реальне училище, реміснича школа, жіноча і чоловіча гімназії на Подолі, міська лікарня цесаревича Олександра, музичне училище…
До основних заслуг князя належить будівництво міської Думи, що довгий час вважалася архітектурною домінантою Хрещатика і сформувала Думську площу.
На жаль в 1941 будівля згоріла і після війни була знесена остаточно. Особливу увагу Павло Демидов приділяв освітнім закладам. Так, на створення київського університету святого Володимира він подарував 50 тисяч карбованців.
Павло Демидов через свої благодійні проекти втратив крісло
градоначальника Києва
Мер з Європи
31 січня 1871 року гласні (депутати) Київської міської думи обрали Павла Демидова градоначальником: «за» проголосували дві третини - 45 голосів з 67. Несподівано високий рівень підтримки пояснювався наявністю адмінресурсу. Генерал-губернатор в приватних бесідах з народними обранцями переконував, що найкраща кандидатура - Демидов. Що з того, що він недавно в місті? Зате Павло Павлович довго жив за кордоном (значить, зуміє надати Києву європейський лоск), він молодий (31 рік) і відомий в Європі (зможе залучити іноземні кредити). А щоб новообраний глава більше «Не пустував», Дондуков-Корсаков підшукав йому наречену - княжну Олену Трубецьку. Через чотири місяці відбулося весілля. Подружжя оселилося в садибі, купленій Демидовим на Бібіковському бульварі. Єдиною новацією Павла Павловича стало зведення нової будівлі Міської думи на Хрещатику. Чиновників насторожило, що міський голова запропонував їм відмовитися від будівництва деяких запланованих приміщень Думи заради економії кошторису. Але Демидов наполіг на своєму, і в підсумку замість 220 тис. карбованців витратили 110 тис.
Благодійник vs реформатор
Міський голова, як з'ясувалося, «не тягнув» на реформатора: з корупцією не боровся, зарубіжних кредитів не залучив, перемогти бідність не зміг. Єдине, в чому він досяг успіху, - це благодійність. Так, Олена Петрівна, щойно ставши дружиною градоначальника, запропонувала заснувати притулок для незаможних і внесла 5 тис. рублів на його облаштування.
У тому ж 1871 року Павло Павлович пожертвував 70 тис. рублів на будівництво 100-квартирного будинку для малозабезпечених і студентів. Названу суму міський голова вніс цільовим призначенням в банк. Настільки незвичайна ініціатива і широкий фінансовий жест викликали у голосних підозри: мовляв, Демидов таємно виношує корисливі плани. На засіданнях Думи, а потім і в міській пресі розгорнулися гострі дискусії. У чому полягала вигода мера - так і не визначили, але про всяк випадок від пожертвування відмовилися.
Гроші міського голови пролежали в банку рік, за цей час сума зросла до 73266 рублів. Демидов перерахував ці кошти на будівництво нового навчального закладу - першого в Києві реального училища. У серпні 1873 роки там почалися вступні іспити.
Після переобрання мером Густава Ейсмана, Павло Павлович продав нерухомість в Києві і назавжди залишив місто. Правда, з Флоренції продовжував перераховувати гроші на благодійність, виплачувати пенсії та допомоги малозабезпеченим киянам.
WEB-ліографія:
Демидов Сан-Донато Павло Павлович
https://www.peoples.ru/state/statesmen/pavel_demidov/ Павло Демидов. Біографія
https://everyday.in.ua/?p=5534 Повний список міських голів і градоначальників Києва, починаючи з 1835 р
https://msmb.org.ua/biblioresursi/bibliografiya/aktualyni-temi/kiivsyka-sorbonna-kiivsykiy-parnas/ Київська Сорбонна? Як починався Латинський квартал Києва?
Бібліограф-укладач: Фоміна Н.І.