Волонтери за покликом душі. Анна-Марія

Спустілий двір. Авто перед перешкодою - шлагбаум. За кермом авто дівчина, зовсім юна. Привезла їжу старенькому.

«Чи можете підти зі мною, самій моторошно?»

Йдемо разом. Вправно поставила баночки у холодильник, гаряче - на стіл. Старенький обіймає, дякує. Вибачається, що турбує. Сльози у всіх. 

У Анни-Марії питаю, чи візьме дівча мою літню консервацію? Йдемо до мене. 

Репетує: «Досить викладати, бо хто зна як воно далі буде.»

А чи не маєте пустої скляної тари? Для обідів, що готують волонтери.

Звісно, дівча. 

Дихання перехоплює...