Хрещення Русі - цивілізаційний вибір Володимира Великого.
Прийняття християнства - акт надзвичайно великої ваги, найголовніше досягнення Володимира Великого. Але він був далеко не першим чоловіком, який взяв і приніс християнство в до того язичницьку Русь. Християни були на Русі і задовго до нього. Згідно з християнськими переказами, один з 12 апостолів Ісуса Христа – Андрій Первозванний відправився проповідувати нову віру спочатку в Північне Причорномор’я, в Скіфію, а звідти піднявся вгору по Дніпру і навіть поставив хрест на пагорбах, де згодом виник Київ. У Русі до князювання Володимира християнська релігія не мала статусу державної, хоча київські князі, починаючи з Аскольда, часто або самі ставали християнами, або лояльно ставилися до Христової віри. За правління князя Ігоря (912–945 рр.), як свідчить літописна згадка, датована 944 роком, на Подолі в Києві була церква святого Пророка Іллі. Дружина Ігоря - княгиня Ольга (945– 969 рр.) - близько 957 року прийняла хрещення в Константинополі. Ольга стала першою правителькою Русі, що офіційно прийняла християнство. Продовжити справу своєї бабусі - хрестити Київську Русь і проголосити християнство державною релігією - зміг лише князь Володимир Великий.
У 10 столітті Київська Русь була досить могутньою державою феодального типу, в якому на високому рівні знаходилося ремісниче мистецтво, і яке активно вело торгівлю з сусідніми державами. Однак держава було роз’єднаним, що призводило до частих міжусобиць. Русі було потрібно щось, що дозволило б об’єднати всі князівства, і для Володимира, який переміг своїх братів у боротьбі за престол, віра в єдиного Бога стала ключем до побудови могутньої та єдиної держави. Крім того, були налагоджені дружні зв’язки з Візантією та іншими європейськими державами, однак для більш тісного партнерства потребувалося введення Християнства в якості єдиної ідейної платформи.
Князь Володимир Великий (гравюра І. І. Матюшина з малюнка Ф.Г. Солнцева, 1889)
Прийшовши до влади за допомогою варязької дружини і язичницької еліти, Володимир задля їх інтересів запровадив язичницький пантеон богів. На початку свого князювання Володимир намагався пристосувати язичницьку релігію до нових завдань, які стояли перед ним. У 980 р. з метою зміцнення держави він хотів об’єднати божества різних слов’янських племен і неслов’янських народів і забезпечити єдиний для всієї держави культ. «Повість минулих літ» оповідає, що у Києві, на горі перед княжим теремом, Володимир збудував нове капище, на якому було виставлено найголовніших язичницьких богів, головним з яких був Перун. Поруч стояли зображення Дажбога, Стрибога, Симарига, Хорса і Мокоша. Так Володимир хотів об’єднати народи своєї держави. Але, як виявилося згодом, язичницька релігія була непридатною для державного об’єднання. Трохи згодом Володимир, переконавшись, що для зміцнення держави та її престижу потрібна нова віра, вирішив прийняти християнство та охрестити весь свій народ.
Відповідно до літопису Нестора, князь посилав своїх посланців до представників різних релігій, його вибір зупинився саме на християнській. Таке рішення не було випадковим. Окрім релігійних мотивів, важливу роль у прийнятті християнства відіграла політична та культурологічна доцільність такого кроку, адже християнство в тогочасному цивілізованому просторі відігравало ключову роль. Прийняття християнської релігії забезпечило князеві Володимиру та його державі моральний престиж, надавало їй легітимного статусу серед інших країн і змінило ставлення їхніх правителів до Русі. Хрещення східних слов’ян, які проживали на той час у межах Київської держави, активно сприяло поширенню писемної культури. Саме монастирі були місцем розвитку писемності. Тут переписували книги, тим самим утверджуючи християнську культуру. Хрещення – це не тільки нова віра чи нова релігія – це дещо ширше: наприклад, це архітектура, бо ж треба було християнські храми, церкви будувати. Хрещення відкрило перед князем і політичною елітою Русі можливості для так званої «шлюбної дипломатії». Тобто можна було укладати шлюби з представниками або представницями владних родин Європи. Хрещення перетворило варварську перед тим країну «на краю Європи» на пост-варварську, цивілізовану країну.Згідно все того ж літопису, найбільше князю Володимиру сподобалася пишна краса візантійського богослужіння, і тому було прийнято рішення прийняти християнство східного, візантійського, православного обряду, а не західного, католицького.
Князь Володимир був мудрим державним діячем і чітко розумів, що язичницька віра Київської Русі є гальмом і перешкодою, як культурному, так і політичному розвитку держави. Також язичництво не сприяло зміцненню сильної княжої влади (а саме до цього він прагнув). Чому так відбувалося? На це є ряд причин:
Язичницьких вірувань у наших предків, древніх слов’ян дійсно було дуже багато. Ті імена язичницьких богів, які нині у всіх на слуху: Перун, Дажбог, Велес, Ярило та інші, це просто найпопулярніші серед божеств язичницького пантеону, а насправді у кожного племені, в кожному місті і селі були якісь свої боги-покровителі, і все це розмаїття богів не сприяло єднанню племен. Як наслідок це вело і до політичного ослаблення Київської Русі.
Язичницькі звичаї подекуди були досить жорстокими, часом навіть практикувалися людські жертвоприношення. Зокрема людські жертви приносилися верховному богу Перуну. Язичницька віра Київської Русі стала вкрай не вигідна у зовнішній політиці, коли більша частина Європи вже стала християнською. Після прийняття християнства покращилися загальні звичаї, зникли людські жертвопринесення, багатоженство відтепер було заборонено, покращилося ставлення до жінок.
Хрещення відбулося у часи послаблення внутрішньополітичного стану у Візантійській імперії.У другій половині 80-х рр. Х ст. вибухає вкрай небезпечне антиурядове повстання на Сході імперії, очолюване Вардою Фокою і підтримане населенням Таврії. Скрутне становище, у якому опинився імператор Візантії, змусило його звернутися до Києва з проханням про військову допомогу. Умови, за якими Київ погоджувався допомогти Візантії, продиктував Володимир. За ними київський князь зобов'язувався допомогти імператору придушити повстання, а за це той мав би віддати за Володимира свою сестру Анну та сприяти хрещенню населення Київської держави. При цьому Володимир спочатку отримав відмову, і тільки захоплення ним візантійській колонії Херсонесу (Корсунь) примусило Візантію укласти цю угоду.
Військо Володимира розгромило заколотників у Візантії, а влітку 988 р. великий князь Володимир Святославович був охрещений в церкві св. Іакова в Херсонесі й одружився з Анною. Шлюб з Анною, забезпечив подальше зміцнення союзу з Візантією. А такий союз в цілому був вигідний Київській Русі, що терзалася зі сходу набігами печенігів та половців. Наприкінці літа він зі своєю новою дружиною повернувся до Києва і наказав усім прийняти нову віру. Хрещення киян, за літописом, відбувалося на р.Почайні, притоці Дніпра.
«Хрещення Русі», картина Василя Перова
Нова віра сприяла остаточному розкладу родового ладу й формуванню та зміцненню нових феодальних відносин у східних слов’ян. Це означало, перш за все, проведення великої державної реформи: на Русі з'явився новий громадський інститут - церква. З тих пір вона зберігає єдину систему управління: митрополит (з 1589 року - патріарх) - єпархії (області) на чолі з архієпископами і єпископами - парафії (парафіяльні храми зі штатом священнослужителів - кліром) - монастирі (громади відреклися від світу ченців-ченців , які взяли обітниці нестяжанія, безшлюбності і слухняності).Не менш важливою функцією церкви стала турбота про бідних і знедолених. Церковні влади заохочували милостиню, влаштовували богадільні; в "церковному будинку" могла знайти притулок незаміжня жінка з дитиною; під особливим покровительством перебували паломники, "кульгавого і сліпці".
Християнство, як релігія загальноприйнята в Європі, ще більше зблизила давньоукраїнську державу з європейськими країнами, підняла їхні стосунки на новий рівень.Завдяки прийняттю християнства підвищився престиж Київської Русі на міжнародній сцені. Так що наступник князя Володимира, Ярослав Мудрий вже спокійно міг здійснювати династичні шлюби, віддаючи своїх дочок заміж за французького та шведського королів, таким чином, зміцнюючи зовнішньополітичні відносини. Якби Русь залишалася язичницькою, таке було б неможливо.
Під впливом християнства поступово відбулася докорінна зміна світобачення та світосприйняття населення Давньоруської держави. Церква впливала на поліпшення сімейних відносин і взагалі моральності в руському суспільстві.
У державі швидко поширювалася грамотність, підтвердженням тому є стародавні літописи, що стали цінним внеском у міжнародну культуру. Християнізація сприяла приїзду великих майстрів-живописців, зодчих, книжників.
Після хрещення з’явився новий стан-духовенство, чисельність якого швидко збільшувалася і приводила до істотних змін в структурі суспільства.
Зрештою, Русь більше не виглядала варварською державою з жорсткими обрядами в очах європейців, яким вона залишалася протягом багатьох століть.
Джерела:
https://www.radiosvoboda.org/a/xreshchennia-rusi-pryxid-cyvilizaciji/30072988.html
https://travel-in-time.org/uk/mandrivki-chasom/hreshhennya-rusi-knyazem-volodimirom/
Див. також
https://kyivpastfuture.com.ua/pam-iatnyk-volodymyru-velykomu-istoriia-ta-lehendy/ - Пам’ятник Володимиру Великому. Історія та легенди
СПІЛКУЙТЕСЯ З НАМИ:
НАШІ НАГОРОДИ
Дізнатися наші реквізити для добровільних пожертв бібліотеці —
Конт.тел. (бухгалтерія бібліотеки):
(044) 288-23-36