Роман британської письменниці Рейчел Кларк «Любе моє життя» в Київській бібліотеці
«Любе моє життя» — це книжка про життєву необхідність людських стосунків, це сповнене любові послання до батька, професії і самого життя. Переклав книгу Андрій Мизак, літературна редакція — Мар’яни Савки.
У книжці «Любе моє життя» спеціалістка з паліативної медицини, докторка Рейчел Кларк, знайомить читачів з місцем своєї роботи — відділенням паліативної допомоги, де перебувають важкохворі пацієнти. Вона розповідає про ті речі, які більшість людей вважають занадто трагічними і воліють про них не думати.
Щодня докторка Кларк турбується і втішає людей, які наближаються до завершення свого життєвого шляху, допомагає тамувати біль і прийняти свою долю. Книга Рейчел Кларк «Любе моє життя» дозволить багатьом побачити хоспіс з незвичного ракурсу.
«Ми — єдиний вид зі всіх тварин, які знають, що помруть, і все ж продовжують брати банківські кредити, розбазарювати свій час, тобто поводитися так, ніби перед нами: ціла вічність", — каже один з героїв цієї книжки, і саме цими словами надихається її авторка у своїй роботі.
Авторка розповідає і про особистий досвід. 2017 року в її батька виявили невиліковну форму раку, і тоді вона зрозуміла: ніщо — навіть найкраща паліативна допомога — не в змозі втамувати біль від втрати близької людини. І все ж, стверджує Рейчел Кларк, у госпісі більше любові, сили, доброти, радості, ніжності, вдячності й співчуття, аніж ви можете собі уявити. Люди, які знають, що помирають, усвідомлюють, що їхній час минає. Тоді ж як всі решта не усвідомлюють марнотну плинність життя.
«Любе моє життя» — це розповідь про медицину в Британії та Україні, щоденну боротьбу зі смертю, підтримку, людяність та віру.
Книжка автобіографічна і навіть інтимна: письменниця детально змальовує перебіг хвороби батька, лікаря, який усе життя присвятив пацієнтам. Кларк не уникає найболючіших спогадів про запізнілу діагностику, безуспішні сеанси хіміотерапії, а також батькове рішення припинити лікування.
Поряд із особистою історією втрати — теплі й щемкі розповіді про пацієнтів хоспісу, які прагнуть проживати свої останні дні повноцінно. Дехто з них настільки переймається долею рідних, що забуває про страх власної смерті. Дехто, попри важку хворобу, з останніх сил намагається дочекатися дня народження внука. А дехто саме в хоспісі втілює найзаповітнішу мрію одружитись із коханим.
Письменниця ретельно обмірковує питання про те, яким має бути сучасний лікар. Книжка про навчання і вишкіл лікарів, завдяки яким вони стають безпомильними фахівцями, здатними зберігати дистанцію щодо хворих.
https://krytyka.com/ua/reviews/liube-mije-zhyttia
Коротко про авторку
Рейчел Кларк — британська письменниця, спеціалістка з паліативної медицини, лікарка. Вивчала філософію, політику та економіку в Оксфордському університеті та працювала тележурналісткою. За першим фахом Рейчел — телевізійний документаліст. Знімала репортажі та робила розслідування в зонах збройних конфліктів. Їі зйомки часів Другої конголезької війни були використані в кримінальних судах, що розглядали військові злочини.