«Празька химера» - історії психологічної химерної реальності

До рейтингу найкращих українських книжок 2019 року за версією ПЕН увійшла письменниця й перекладачка Кононенко Євгенія, що зарекомендувала себе як авторка феміністичної думки. Своє визнання отримала саме за короткі жанри: новели, есеї, оповідання.

ПЕН-клуб – міжнародна неурядова організація, яка об’єднує професійних письменників, редакторів і перекладачів. Як запевняють самі представники організації, до топ-рейтингу потрапляють автори, чиї книжки нас надихають, змінюють та наповнюють. Книжки, які стали подіями і віддзеркалюють важливі тенденції.

У новій книзі Євгенії Кононенко «Празька химера» зображені враження від двотижневого перебування письменниці в серці Європи – Празі. Легко впізнати київські, сучасні або радянські, ландшафти. Однак тут на першому плані зображено не історичну частину міста (що вже було в попередніх текстах), а околиці.

Книга містить 12 новел й короткий вступ, у якому помітна алюзія на «Три К» – німецький вислів, який описує соціальне значення жінки лише в рамках «Kinder, Küche, Kirche», що в перекладі «Діти, Кухня, Церква». Авторка пише про «Три-Же цієї книги: ЖИТТЯ, ЖИТЛО, ЖІНКА». Ця книжка виростає з есе «Власний простір» Вірджинії Вулф. Це відомий усім феміністкам маніфест в якому англійська письменниця розповідає: для повноцінного розвитку жінці потрібні своє житло і свої гроші. Тільки елегантне феміністичне питання своєї приватної території у цій збірці постає у дуже не елегантних, хоча таким чином більш упізнаваних, пострадянських декораціях. І, здається, всі ці оповідання мімікрують у знайомі для дівчат казки про принцес, які видають у підкреслено рожевих обкладинках.

У перших оповіданнях книжки зберігається унікальна атмосфера казки, оскільки дія відбувається упо-справжньому «казкових» місцях – Празі й Парижі, а замість зачарованих замків – розкішні квартири в омріяних історичних районах.

Якщо зазвичай у казках оповідають про страшних чудовиськ, жаб чи дикунів, які магічним чином від дбайливого ставлення до них перетворюються на чарівного принца, то у «Празькій химері» бачимо протилежне перевтілення.

Тож, отримавши оцей власний простір, про який писала Вулф, дівчата перевертають типовий казковий сюжет.

Здається, кожен чоловік із цієї книжки опівночі перекидається на чудовисько. Істоту, яка, завоювавши жінку, прагне відвоювати її простір, перетворивши її на свою побутову, сексуальну чи інтелектуальну служницю, щоб живитися її енергією й користуватися її безоплатними послугами вічно.

Щоб завоювати жінку з квартирою, чоловіки готові стати прекрасними лицарами з надздібностями. Або принаймні перетворитися на чистих і невинних чоловіків, якщо вже ні вродою, ні корисними практичними навичками вони не відрізняються («Готелька на Борщагівці»). І поки жінки западають на своїх омріяних чоловіків, ті завойовують і відвойовують у них їхній простір. І звичайно ж, йдуть у той момент, коли нарешті знаходять кращий варіант.

Авторський стиль Євгенії Кононенко доволі оригінальний: елегантно виписані образи, коротко й влучно зображені реалії, без зайвих спецефектів і моралізаторства.

Якщо Ви ще не знайомі з цією авторкою, пропонуємо взяти до уваги книгу «Празька химера». Цікавий вечір вам гарантовано!