Поєднання пригодницького роману, поліцейського детективу і трилера в книзі Жан-Крістоф Гранже "Лонтано". (Із циклу "Читаємо українською")

Після здобуття ступеня магістра філософії у Сорбонні, Ґранже став копірайтером і працював у рекламному агентстві. У 1989 році у 28-річному віці він став відомим міжнародним кореспондентом, який працював для таких журналів як Paris Match, Sunday Times та National Geographic.

Згодом Ґранже почав працювати фрилансером, у своїй власній компанії L & G і самостійно оплачував свої подорожі. Написані ним репортажі з різних країн світу стали важливим джерелом натхнення і основою для його подальших літературних творів. Саме в цей період він отримав дві головні нагороди у світі журналістики: премію Рейтер (1991) і премію World Press (1992). У 1994 году Ґранже написав свій перший роман «Політ лелеки», який був відзначений більше критиками, (які розхвалювали його «багату уяву» та винахідливість) ніж широкою громадськістю. Втім його другий роман «Багряні ріки», став досить популярним, особливо після того, як цей твір був екранізирований Матьє Касовицем (стрічка «Багряні ріки»). До того ж автором сценарію був сам Ґранже. У головних ролях у фільмі знялися знамениті актори Жан Рено та Венсан Касель.  

У подальші роки письменник створив ще декілька романів, написав сценарій до фільму «Відок» й текст до коміксу «Прокляття Зенера».

З кінця 90-х років Ґранже остаточно покинув журналістську діяльність і зосередився на написанні творів. Майже всі твори Ґранже вже екранізовані, або знаходяться у стані підготовки до екранізації. Зокрема, за романом «Імперія вовків» кіностудіями Гомон і ТФ-1 було знято однойменний фільм знову за участю Жана Рено в ролі поліцейського, у 2006 році — фільм «Братство каменя», режисер — Гійом Ніклу. Книги Ґранже перекладено багатьма мовами. Вони видані в більш ніж 30 країнах. За право зняти за ними кінофільми змагаються провідні кіностудії Америки та Європи. «У цьому жанрі він геній», — пише про Ґранже часропис «Figaro».

Після виходу «Пурпурових рік» критики назвали Ґранже французьким Стівеном Кінґом, проте романи французького письменника реалістичніші, джерела страхіть більш матеріальні, конкретні, життєві, натомість вони менш психологічні. Жана-Крістофа Ґранже швидше можна охрестити «живописцем смерті»: через присутність в його книгах своєрідної естетики насилля та через наявність вкрай жорстоких, кривавих і похмурих деталей і описів. Характерною рисою творів Ґранже є стрімкий розвиток сюжету, який захоплює читача. Фінал творів — далеко не завжди хеппі-енд, нерідко Ґранже взагалі залишає його відкритим. Письменник став знаменитим завдяки тому, що не є типовим французьким беллетристоми. Жан-Крістоф був одружений з журналісткою Віржинією Люк, має чотирьох дітей.

Свою першу книгу "Політ лелек" Гранже присвятив дружині. Наступний успішний роман, "Лонтано", Гранже присвятив своїм донькам.

Визнаний майстер детективного жанру Жан-Крістоф Гранже у романі «Лонтано» залишився вірним собі.  Тут присутні елементи поліцейського детективу, трилеру, сімейної саги, пригодницького роману з містичним підтекстом. Жорсткий, навіть жорстокий розвиток подій, круті повороти сюжету аж до перенесення в джунглі Африки, несподівані розкриття справжнього обличчя членів сім’ї – все це не для вразливого читача, а для справжніх поціновувачів гострих детективів. Головним героєм роману є не просто сім’я Морванів, а цілий клан, суть огидності якого поступово розкривається у процесі розслідування загибелі курсанта Паризької авіаційної школи. Події розвиваються дуже стрімко і динамічно, фінал – абсолютно непередбачуваний. Моторошні сцени вбивств переплітаються з описом розваг паризького бомонду та дикими віруваннями і традиціями африканських племен.

Яскравий та динамічний детектив Жан-Крістофа Гранже в черговий раз підтверджує здатність автора тримати читача в напрузі до останньої сторінки. Але чим далі просувається співробітник поліції і головний герой книги Ервін Морван у розкритті справи, тим моторошнішими стають подробиці. Адже почерк маніяка-вбивці дуже схожий на почерк «Людини – Цвяха», злочини якого досліджував глава клану Морванів. Страшна правда стає відомою у фіналі та тримає ще довго читача у напрузі.

Дивитися тут.