«На мінному полі пам’яті» — книга присвячена Максиму Кривцову

Книга Максима «Далі» Кривцова «На мінному полі пам’яті» — це щоденникові записи, есеї, оповідання, які зібрав та упорядкував його друг і побратим Валерій Пузік.

Максим Кривцов — український військовий, поет, фотограф, вихователь, волонтер. Пішов добровольцем на війну у 2014 році. Фіксувати свої думки він почав з 2015 року, коли служив у складі 5-го батальйону ДУК «Правий сектор» та у складі Бригади швидкого реагування Національної гвардії України. Потім працював у Центрі реадаптації та реабілітації учасників АТО та ООС «ЯРМІЗ» і в благодійній організації Veteran Hub. Працював фотографом і ментором у проєкті для дітей «Строкаті єноти». У 2022 році знов повернувся на фронт і служив кулеметником та водночас активно писав поезію, фотографував побратимів, продовжував вести щоденник.

Загинув Максим, захищаючи Україну, 7 січня 2024 року на Харківщині.

Він прожив яскраво своє життя, пройшовши крізь війну, творчість, біль та втрати, залишивши слід у серцях людей, які його знали. В цій книзі збережені його слова, його голос, думки, які не дають нам забути.

Максим Кривцов був творчою людиною і написав чимало поезії та прози, які на жаль не були видані за його життя. Це збірки поезій: «Хто вбив слона» (2015 рік), «Євангеліє від осені» (2018 рік), «Євангеліє від війни» (2020 рік), оповідання, новели, записки. Тільки після смерті була опублікована його перша книга «Вірші з бійниці» видавництвом «Наш формат», яка увійшла в перелік найкращих книжок 2023 року за версією ПЕН.

Редактор-упорядник книги «На мінному полі пам’яті» Валерій Пузік — український художник, письменник, режисер. Народився у 1987 році у селі Теліжинці Хмельницької області. Автор низки новел та оповідань. Режисер документальних короткометражних стрічок, а також відеопоезій. У січні 2015 року пішов добровольцем на фронт. Брав участь у бойових діях на Донбасі в складі 5 батальйону Добровольчого українського корпусу Правого сектору. Разом з побратимами зняв короткометражний документальний фільм «Перемир’я» за який отримав Спеціальну відзнаку на фестивалі «86». З березня 2022 року перебуває у складі Збройних Сил України. Перебуваючи на війні написав книгу «З любов’ю — тато», яка увійшла до переліку найкращих прозових книжок 2023 року за версією ПЕН.

 Книга «На мінному полі пам’яті» про війну, але не про вибухи та стрілянину, хоча вони пронизують кожну сторінку, вона про справжнє життя, про тишу після бою, про запах ночі на передовій, про втрату побратимів. Це щоденник людини, яка була чесною із собою та світом.

«Далі» вже немає з нами, але він живе в нашій пам’яті завдяки цим текстам, записам і світлинам.

Останній вірш Максима, який він опублікував у Фейсбук:

Моя голова котиться від посадки до посадки
як перекотиполе
чи м’яч
мої руки відірвані
проростуть фіалками навесні
мої ноги
розтягнуть собаки та коти
моя кров
вифарбує світ у новий червоний
Pantone людська кров
мої кістки
втягнуться в землю
утворять каркас
мій прострелений автомат
заржавіє
бідненький
мої змінні речі та екіпу
передадуть новобранцям
та скоріше б уже весна
щоб нарешті
розквітнути
фіалкою.

Вічна пам’ять Максиму.