Книги Ігоря Михайлишина, позивний «Піаніст», – тепер у нашій бібліотеці

Один з найкращих способів дізнатися про війну - прочитати книгу. Особливо написану людьми, що бачили воєнні дії на власні очі. Така література є нашою сучасною зброєю, адже в ній історичну хроніку й переживання людини важко підробити.

Наразі видано більше 120 книжок від ветеранів. Є тексти від різних людей: від воїнів, добровольців, журналістів, волонтерів… Мета цих книг – зафіксувати все, щоб люди пам'ятали про події, які тут відбувалися. Це крик, намагання достукатись до суспільства. Ці книги не є вигадкою, вони мають документальну основу.

Сьогодні ми презентуємо книги одного з представників так званої «ветеранської літератури» – Ігоря Михайлишина, юриста за освітою, піаніста Майдану, бійця батальйону «Донбас» і сержанта-гранатометника ЗСУ.

Про автора

Ігор Михайлишин народився 9 листопада 1990 року у смт Кути Косівського району Івано-Франківської області. З юридичної династії, його дід, батько, рідний брат – адвокати. Тому він також обрав цей шлях. Влітку 2013 року закінчив юридичний інститут у Чернівцях, планував працювати за фахом. Але у листопаді того ж року почався Майдан. Музика завжди була його хобі. Грав для себе, на публіці ніде не виступав – на Майдані це було вперше. Всі ми пам’ятаємо піаністів Майдану, проте мало хто знає, що потім ці люди, як і багато майданівцві пішли доровольцями на фронт. Ігор Михайлишин після участі в Революції Гідності вирушив на схід захищати державу. Встиг побувати в різних гарячих точках Луганщини і Донеччини. До лав добровольчого батальйону «Донбас» НГУ хлопець потрапив у червні 2014 року. Взяв позивний «Піаніст». У серпні 2014 року опинився у гущі Іловайського котла у протистоянні зі збройними силами РФ. Після вимушеної капітуляції провів 119 днів у полоні. Згодом повернувся на фронт у складі батальйону «Донбас-Україна» ЗСУ.

У 2017 році вступив до Київської муніципальної академії імені Р.М.Глієра, яку успішно закінчив. Видав перші дві книги з майбутньої трилогії «2014».

Зараз на фронті.

У фондах нашої бібліотеки є обидві книги Ігоря Михайлишина: «Танець смерті. Щоденник добровольця батальйону Донбас»,  «Фуга 119».

У 2019 році була написана книга: «Танець смерті. Щоденник добровольця батальйону Донбас». .Це перша книга трилогії. Сама назва вже говорить, що вона написана у формі щоденника, тобто це майже документальна книжка. Єдине що змінено в ній – це діалоги. Книгу писав з побратимами: брав у них інтерв’ю і віддавав на вичитку, щоб вони перевірили на правильність. Перша книга трилогії про гранатометний взвод, про літо 2014 року і закінчується вона виходом з Іловайська".

«Танець смерті» – музичний твір Ф. Ліста, який для Ігоря символізує війну, боротьбу добра і зла, якій немає кінця. У цій конфронтації доля однієї людини є настільки мізерною, що її просто не помічаєш. Але якщо придивитись, побачиш віддзеркалення глобальної баталії у внутрішньому світі людини. Єдине, що врятує від загибелі, – постійний рух. Рух є умовою життя. Умовою розвитку. Умовою перемоги.

У 2020 році виходить друга книга трилогії «Фуга 119».

Фуга»119» книга про ворожий полон, куди потрапили добровольці батальйону «Донбас» після боїв у місті Іловайськ. Реальність, яку неможливо передати традиційними формами написання. Переосмислення та пошук нового до застосування принципу побудови фуги – поліфонічного музичного твору. Структура книги орієнтована на подвійну (двотемну) триголосну фугу з кодою. Це дає змогу повною мірою передати сплетіння болю та жаху – звичної буденності полону, де вихід можливий тільки через смерть.

«Танець смерті» плавно переходить у «Фугу 119» ‒ какафонію знущань, трагічну мелодію випробувань, коли смерть регоче тобі в обличчя, а зв՚язані руки й ноги нездатні чинити опір. Читати ТАКЕ морально важко, але автор зумів талановито поєднати три сюжетні лінії, які я умовно назву «воля як ідеал», «неволя як випробування» і «вижити в любові до Вітчизни», тож коли прочитаєш перших неймовірно важких 15 сторінок, далі вже відірватись від тексту практично неможливо.

Запитання до автора

– Що плануєш на майбутнє?

– До війни планував. Коли в будинок переїду, до роботи стану, родину заведу, машину куплю… Все закінчилось тим, що я не адвокат, вивчаю музику й узагалі живу в іншій частині України.

– Ким себе відчуваєш – літератором чи музикантом?

– Добровольцем.