Історія міста Маріуполь в новій книзі Ірини Пономарьової

Маріуполь – велике місто на південному сході України, на березі Азовського моря у гирлі річок Кальміус і Кальчик. Назва міста дослівно перекладається як «Місто Марії», йому присвячували вірші, пісні та романи. Маріуполь став символом нескореності і надії.

У книзі Ірини Пономарьової «Маріуполь на хвилях історії (1780-2022 рр.)» зібрано надзвичайно цінний матеріал з історії міста, який було зафіксовано у документах Маріупольської міської думи та Маріупольського грецького суду, міських часописах і записах мандрівників, купців, послів, у листівках і фотографіях, спогадах і переказах містян та розповідях про артефакти, що зберігалися до повномасштабного вторгнення в Маріупольському краєзнавчому музеї.

Авторка розповідає про історію міста від часів, коли у Надазов’ї запорізькі козаки заснували зимівники і до російської окупації у 2022 р. У книзі йдеться не лише про людей і події, а й про атмосферу Маріуполя, що поступово розвивався і ставав українським промисловим центром і яке знищили російські війська лише за перші два місяці окупації, свідком чого була сама Ірина Пономарьова. Також авторка розкриває питання ідентичності, збереження культурної спадщини та незламності перед викликами та загрозами.

Ірина Семенівна Пономарьова – докторка історичних наук, дослідниця етнокультурної спадщини греків та інших народів Надазов’я та історії Маріуполя. Має багаторічний досвід у вищій освіті та академічної діяльності. Обіймала посаду декана історичного факультету Маріупольського державного університету. Була запрошеною професоркою в Міжнародному елліністичному університеті (м. Салоніки, Грецька Республіка, 2011 р.) та Іонічному університеті (м. Керкіра, Грецька Республіка, 2015 р.). З 2017 р. – професорка Донецького національного медичного університету, з 2022 р. – запрошена дослідниця в Інституті середземноморських досліджень (м. Ретімно, о. Крит, Грецька Республіка).

         Директорка видавництва «Кліо», де було видано книгу, Віра Соловйова, так відгукувалась про спілкування з Іриною Пономарьовою: «Ці розмови були неймовірними. Вона розповіла й про те, що пережила в Маріуполі під час окупації. Я не знала, як після всього побаченого та пережитого людина може знайти в собі сили. Але в її голосі завжди відчувалася любов – любов до міста, до людей. Ірина Пономарьова була надзвичайно стійкою – працювала над книжкою попри боротьбу з хворобою, про що я дізналася згодом».

         Ірина Семенівна побачила лише фото сигнального примірника, а саму книжку не встигла, померла від недуги в листопаді 2024 року. Свою роботу присвятила маріупольцям.