Анна Грувер. «Її порожні місця»

Анна Грувер народилася в квітні 1996 року у Донецьку. Після закінчення школи вступила до Московського Літературного інституту ім. Горького. У 2012 році у віці 16 років Грувер, як талановита поетка, була зарахована до Спілки письменників Москви. Молодій поетесі пророкували успішне майбутнє. Але з початком війни у 2014 році Анна принципово припиняє писати вірші російською, а в 2017-му покидає навчання в московському вузі і повертається в Україну.

Її вірші друкувались у журналах «ШО», F-Letter, на порталах Litcentr, Soloneba та ін., перекладалися англійською, французькою, польською, литовською, румунською мовами, івритом. Дівчина перекладає з польської і на польську есеї і сучасну поезію, з англійської переклала збірку оповідань Кеті Ферріс «хлопцідівчатка /boysgirls/» (2021). Вона є авторкою поетичної книжки «За вашим запитом нічого не знайдено» (2019), лавреаткою літературного конкурсу видавництва «Смолоскип» у поетичній номінації (III премія), співредакторкою журналу Paradigma (2019-2021). Брала участь у фестивалях «Книжковий Арсенал» і Translatorium (2021), українсько-ізраїльськихчитаннях «Голоси України», читаннях Your Language My Ear від PEN America і University of Pennsylvania (2022) та ін.

У травні 2023 року Анна Грувер, разом з поетесою та журналісткою Оленою Гусейновою, відмовилися від участіулітературному фестивалі Prisma Vista через участь у ньому російських авторів.

Я просто хочу поділитися моментом: // I just want to share a moment:

…саме ці слова мені сказав європеєць, коли надіслав

фотографію з московської опери, не назвавши її.

я запитала: Moscow. він уточнив: Newopera.

                            і саме цими словами я відповіла йому на оперу,

                    коли надіслала донецький аеропорт до початку війни і

                    після розбитий розбомблений зруйнований зрівняний не

                           з землею а з окупантськими мріями про рай на

                            землі окупантський рай на землі виглядає як

                    донецький аеропорт випалений чорний від зрівняння

                    він сказав: I wanted to share a moment of classical music.

                            і я сказала: you know, I wanted to share a moment…

Наразі Грувер вивчає юдаїку в Яґеллонському університеті Кракова. До 2022-го жила у Харкові. Зараз живе на дві країни.

Бібліотека пропонує до читання роман Анни Грувер — «Їі порожні місця». Книга вийшла друком у Видавництві Старого Лева 2022 року, обкладинка — Ілони Сільваші. Це дебютна проза авторки.

Анна і Сара — дві дівчинки з різних часів. Перша живе з дідусем, якого називає Шаша, прогулює школу, грає на гітарі та курить на підвіконні. Друга пише щоденник, закохана у хлопця, на ім’я Льоня, створює колажі та має порушення зі слухом.

Це могла б бути історія про подруг, але їх розділяє більш ніж сімдесят років. Це могла б бути історія про підлітковий бунт, дорослішання і примирення. Але це історія про втрати. Про рани, про невимовний біль, про порожні місця, які мусять бути заповненими, щоби рухатися далі.

Розповідь ведеться здебільшого від імені Анни Дерман, чотирнадцятирічної переселенки з Донецька, котру виховує дідусь. Сюжет розгортається в основному навколо її стосунків з набагато старшим вчителем музики, що користується беззахисністю своєї учениці та вступає з нею в сексуальні відносини. Авторка книги також Анна. І частково роман є автобіографічним. Після публікації книги Анна Грувер написала, що дуже хотіла б, щоби її роман прочитали ті, хто дозволяють собі переводити тему насильства над неповнолітніми в площину жартів або дискурсу «сама винна». Анна Дерман була невинною в тому, що з нею робили. Тому роман також про безпеку, якої можуть нахабно й жорстоко позбавити. Не тільки в межах власного міста чи домівки, а й в межах власного тіла.

У всій цій реальності, де переважають втрати, Анна все ж намагається знайти те, що могло б дати їй відчуття важливості. І знаходить, точніше знаходять її. Одного разу Анні приснився щоденник дівчини-єврейки. Дівчину звали Сара Берг.

Другою сюжетною лінією є щоденник глухої єврейської дівчини Сари Берг, написаний у 1938-1941 роках. Сара також потрапляє в аб’юзивні відносини, а ще в її житті теж є місце для творчості — дівчина створює незвичайні колажі і ховає їх у підвалі свого будинку. Анна відчуває певний зв’язок з Сарою, що примушує її не просто зануритися в пошуки щоденників Берг, а прожити свою, пов’язану з ними, історію.

Про насилля в тексті читати особливо боляче, розуміючи, що кожна така історія живе не лише на сторінках книжок.  Проте перед нами з’являється і доросла героїня — Аня, яка точно знає, що ця історія не зламає юну музикантку: 

«Є така дитина, дівчина, жінка, Анна Дерман — це я. Я є. Я плачу. Можу плакати. Я музикантка. Він не зламав мене». 

Насправді роман вийшов – прекрасний!

Читайте, насолоджуйтесь.