"Ворог радянської влади"

Бібліографічний дайджест до 100-річчя від дня смерті
громадського та політичного діяча Симона Петлюри

"Держава не може існувати, маючи населення непевне, якому байдуже,
кому коритися, кому служити" (Симон Петлюра)

22 травня 1879 року у Полтаві народився журналіст, літературний і театральний критик, голова Директорії, Головний Отаман військ і флоту УНР Симон Петлюра.

Біографія

1. Народився в сім’ї міщан козацького походження. Батько – Василь Павлович – нащадок давнього козацького роду, мав власний дрібний візницький промисел. Мати – Ольга Олексіївна – походила з давнього козацького роду Марченків.

2. У Симона Петлюри було 8 сестер і братів. Старший брат Федір був членом Української революційної партії, загинув за нез’ясованих обставин у 1907 році. Молодший брат Олександр обрав кар’єру військового – капітан у царській армії, полковник в Армії УНР. Після Другої світової війни оселився в Канаді. Старша сестра Єфросинія в 1918 році постриглася в монашки і померла в монастирі (є версія, що це сталося під час його руйнування чекістами). За не зовсім зрозумілих обставин померла сестра Тетяна. Марина і Феодосія заарештовані НКВД 1937 року за звинуваченням у «поширенні петлюрівства», розстріляні. Племінник Петлюри Степан Скрипник (Мстислав) став першим Патріархом Київським і всієї України.

3. Початкову освіту здобув у церковнопарафіяльній школі. 1895 року вступив до Полтавської духовної семінарії. Захоплювався історією, хоровим співом, грою на скрипці, літературою. Гарно співав, грав у виставах. Світогляд юнака формувався під впливом Шевченкового «Кобзаря», творів Котляревського й історичної літератури. З 1898-го належав до таємного українського самоосвітнього гуртка, у 1901 році виключений з семінарії через революційний і «мазепинський» дух – за участь в організації виступу в семінарії композитора Миколи Лисенка.

4. 1900 року познайомився з харківським адвокатом Миколою Міхновським, автором брошури «Самостійна Україна». Петлюра стає активним членом Революційної української партії. 1901-го брав участь у Всеукраїнському студентському з’їзді, представляв громаду духовної семінарії.

5. Рятуючись від арешту, Симон Петлюра у 1902 році виїхав із приятелем Прокопом Понятенком на Кубань. У Катеринодарі (нині Краснодар) вчителював. Однак невдовзі був заарештований за діяльність у Чорноморській вільній громаді (Кубанській організації РУП) і поширення антиурядових прокламацій. Згодом його відпустили, але як «неблагонадійному» заборонили викладати. Тож кубанський історик, член-кореспондент Російської АН Федір Щербина запропонував упорядковувати архів Кубанського козацького війська. Там Петлюра зарекомендував себе як кваліфікований працівник. У той час він підготував першу наукову статтю «О языке народных школ Кубанской области».

На Кубані Петлюра почав писати статті для газет. 1902 року налагоджував співпрацю з «Літературно-науковим вісником», а наступного – «Записками Наукового товариства імені Шевченка». Писав також для РУПівських газет «Добра новина», «Праця», місячника «Гасло». На прохання РУП облаштував у власному помешканні мінідрукарню для виготовлення антицарських листівок. У грудні 1903-го його заарештували. У березні наступного року випустили під заставу, тож він виїхав до Києва.

6. Під час революції 1905 року брав активну участь у діяльності Української соціал-демократичної партії, що виокремилася з РУП. Наприкінці 1905-го після амністії повернувся до Києва. Наступний рік у Петербурзі редагував партійний орган «Вільна Україна», у Києві працював секретарем щоденної Чикаленкової газети «Рада». Навколо неї згуртувалися Борис Грінченко, Михайло Грушевський, Дмитро Дорошенко, Людмила Старицька-Черняхівська, Сергій Єфремов. 1907-1908 роки Симон Петлюра був співредактором органу УСДРП «Слово», дописував до журналу «Україна».

7. У «Літературно-науковому віснику» Симон Петлюра опублікував дописи про театральне життя в Україні. Злет його театрально-критичної думки припадає на 1906–1908 роки. Журнал «Україна» друкував статті «До ювілею Заньковецької», «Пам’яті Івана Тобілевича (Карпенка-Карого)», «Слово» – «Ювілей М. К. Заньковецької», «Уваги про завдання українського театру», «Мир» – «Українське село і його драматург (Карпенко-Карий – Тобілевич)».

8. 1909-го (за іншими свідченнями, 1911-го) оселився у Москві. На вечірці українського земляцтва познайомився з полтавкою, студенткою Московського університету Ольгою Більською. З 1910 року вони жили у цивільному шлюбі. В 1911 році в них народилась донька Леся. У Москві працював бухгалтером у транспортному товаристві «Росія», видавав коштом української громади журнал «Украинская жизнь».

Ольга Петлюра (Більська) з донькою Лесею

9. Після повалення самодержавства у 1917 році організував у Мінську (там на той момент мешкала родина) український з’їзд фронту, на якому його обрали головою Українського військового комітету Західного фронту і делегували на перший Всеукраїнський військовий з’їзд (відбувся 18–21 травня 1917-го в Києві). Його учасники обрали Симона Петлюру головою Українського Генерального Військового Комітету, а після утворення 28 червня того ж року Генерального Секретаріату Української Центральної Ради – першим Генеральним секретарем військових справ.

Свідоцтво Генерального секретаря військових справ Симона Петлюри. 5 липня 1917 року

Мітинг на Софійській площі в Києві з нагоди відкриття III Всеукраїнського військового з’їзду (в центрі – Симон Петлюра, Михайло Грушевський та Володимир Винниченко). Листопад 1917 року

10. 27 липня 1918 року Петлюру заарештували за звинуваченням у підготовці протиурядового заколоту. Майже 4 місяці його утримували в Лук’янівській тюрмі. 13 листопада звільнений. Виїхав до Білої Церкви, звідки керував антигетьманським повстанням Директорії УНР (у Білій Церкві тоді дислокувався загін Січових стрільців Євгена Коновальця). До складу Директорії Петлюру обрали заочно.

11. У грудні 1918-го Директорія повалила гетьманську владу. 19 грудня 1918-го українська армія увійшла в Київ. Почалося відновлення республіканського устрою та УНР. 22 січня 1919 року відбулося урочисте проголошення універсалу Директорії УНР про об’єднання УНР і ЗУНР в єдину державу. В цей час більшовицька Росія вдруге почала збройну агресію проти України. У травні Симон Петлюра очолив Директорію (одночасно вийшов із УСДРП). У важких внутрішніх і зовнішніх умовах 10 місяців він очолював збройну боротьбу Армії УНР проти червоної та білої Росії. За цих обставин багато уваги приділяв переговорам із представниками Антанти, Румунії, Польщі. Після укладення Варшавського договору з Польщею українські війська разом із польською армією повели наступ на більшовиків і 7 травня 1920 року здобули Київ. У жовтні 1920-го Польща уклала перемир’я з радянською Росією. Війська УНР, які в листопаді 1920 року перейшли Збруч, були інтерновані.

«Для мене почався вже суд історії. Я його не боюсь… Для мене вже з початку нашого руху ясним було, що наші національно державні змагання повинні перейти довгі щодо терміну і тяжкі своїми пробами митарства, поки ці змагання в певні державні форми скристалізуються… Я бачив, що українські партії мають силу революційну, деякі розкладову, а творчої, організаційної не мають… Вони не усвідомили головного: чи Україна, як самостійна держава, повинна в закордонній політиці спиратись на Европу чи на Москву – Азію? Виявилось, що азійська спадщина в нас – занадто ще сильна: с.-р., частина с.-д. (Винниченко) перевагу давали Москві, а не Европі. Спиратись треба було на Европу, яка, до речі, нас не знала і не розуміла, одночасно треба було творити власну силу. Чим скоріше у народу нашого скристалізуються почуття незалежности од Москви, тим скоріше ми матимемо самостійну Україну» (з листа Симона Петлюри до генерала-хорунжого Миколи Удовиченка. 1922 рік)

12. Російська пропаганда активно звинувачувала Петлюру у єврейських погромах. Відбулися криваві погроми євреїв. Здійснювані військами Антона Денікіна, червоноармійцями, різними грабіжниками та анархістськими загонами. 12 квітня 1919 року Директорія видала прокламацію, в якій ішлося: «Український уряд буде всіляко боротися з порушеннями громадського порядку, викриватиме й суворо каратиме заводіяк, злочинців та погромників. І перш за все уряд не потерпить ніяких погромів, спрямованих проти єврейського населення України, і вживатиме усіх засобів для знешкодження цих мерзенних злодіїв». Наступного дня Симон Петлюра як верховний головнокомандувач українського війська видав наказ арештувати та віддати під трибунал усіх вояків, що підбурювали до погромів.

27 травня 1919-го Директорія ухвалила закон про утворення Надзвичайної комісії для розслідування єврейських погромів. Винуватців передавали до військових трибуналів. Під Києвом було страчено чотирьох українців, які брали участь у погромах; у Райгороді – офіцера Міщука та кількох козаків; у містечку Смотрич – 14 козаків; страчено також отамана Семесенка – організатора страшного Проскурівського погрому в лютому 1919-го.

Зустріч Симона Петлюри на залізничному вокзалі у Фастові після звільнення міста від більшовиків. 29 серпня 1919 року

13. Москва постійно вимагала у Варшави видати Петлюру. Тож він змушений був постійно переховуватися. Під псевдо Полтавченко залишив Тарнов. Перебрався до  Варшави. Там продовжував проводити переговори задля підтримки УНР, здійснював політичне керівництво урядом і військовими підрозділами та інституціями на території Польщі. Після того, як виявилися спроби інфільтрації більшовицьких агентів до українських еміграційних осередків, Петлюра 1923 року з паспортом, на прізвище Степана Могили, через Будапешт (Угорщина), Відень (Австрія) та Женеву (Швейцарія) восени 1924 дістався Франції (згодом до нього приєдналися дружина й донька).

Прибуття Петлюри до Парижа суттєво пожвавило еміграційний політикум. Для його згуртування 1925 року створили тижневик «Тризуб». Для Петлюри паризький період позначений активною публіцистичною діяльністю: друкує багато статей на теми громадсько-політичного, культурного життя, національного визволення України, роздуми про Українську революцію, консолідацію політичної еміграції.

25 травня 1926-го біля 14-ї години загинув у Парижі від кулі більшовицького агента Самуїла Шварцбарта. Поховали Головного Отамана 30 травня на паризькому цвинтарі Монпарнас.

«Я вірю і певний, що Україна, як держава, буде. Може, не зразу такою великою, як нам хотілось би, але буде. Думаю я, що шлях для Української Державності стелиться через Київ, а не через Львів. Тільки тоді, коли Українська Державність закріпиться на горах Дніпра і біля Чорного моря, тільки тоді можна думати, як про реальну річ, про збирання українських земель, захоплених сусідами» (Із листа Симона Петлюри до Юрія Гуменюка. 1926 рік).

14. «Петлюрівщина». Процес над убивцею відбувався в атмосфері інспірованих і фінансованих Кремлем наклепів щодо антисемітизму Петлюри. На захист кілера виступив і Максим Горький. Більшовицька адміністрація залучала й маніпульований нею міжнародний робітничий рух. Під потужним тиском французький суд присяжних звільнив убивцю від покарання. В СРСР комуністична пропаганда вкорінювала в масовій свідомості поняття «Петлюра», «петлюрівщина», «петлюрівці» як ворожі, шовіністичні, буржуазні, антибільшовицькі явища.

У форматі та з шаблею: полтавський пам'ятник Петлюрі відливатимуть у Києві

За інформацією наданою Українським інститутом національної  пам’яті

Цікаві факти про Симона Петлюру

Петлюра мав псевдонім “Семен Панько” під час журналістської роботи, що додавало таємничості його статтям, ніби маска супергероя в світі політики.

Він був пристрасним театральним критиком і навіть писав рецензії на вистави, поєднуючи любов до мистецтва з боротьбою за українську мову на сцені.

Петлюра народився в сім’ї з 12 дітей, але вижив лише він і кілька братів і сестер, що підкреслює суворі умови життя в тодішній Полтаві.

Його мати померла в 1919 році під час погрому, що глибоко вплинуло на Петлюру, спонукаючи до жорсткішої боротьби проти антисемітизму.

У Парижі, де Петлюра жив в еміграції, він працював столяром, щоб заробити на життя, демонструючи скромність попри колишній статус лідера.

Його вбивство 25 травня 1926 року в Парижі Самуїлом Шварцбардом досі оточене теоріями змов, з версіями про радянський вплив.

Петлюра сприяв поширенню української музики, зокрема, через хор Олександра Кошиця, який представив “Щедрик” у світі.

Бібліографія статей

2026

Кульженко, Вікторія. Про це мовчать на уроках історії: ким була дружина Петлюри та чому ви про неї не чули Вікторія Кульженко [Електронний ресурс] = https://24tv.ua/trends24/druzhina-simona-petlyuri-shho-vidomo-pro-neyi-kim-vona-bula-buli_n2993638 / Кульженко, Вікторія // 24tv.uа. - 2026. - 21 січ. Період існування УНР був недовгим, проте дуже складним. Державу очолювали різні люди, проте наприкінці влада опинилась у руках Симона Петлюри. У нього була дружина – Ольга Петлюра, яка пройшла із ним всі складнощі та терпіла вибуховий характер.

Скотнікова, Ольга. Символ українського державотворення [Електронний ресурс] = https://vechirniy.kyiv.ua/news/127217/ : в Україні вшанують пам’ять Симона Петлюри / Скотнікова, Ольга  // Вечірній Київ. - 2026. - 16 трав. 25 травня 2026 року виповнюється 100 років з дня трагічної загибелі видатного українського державного і культурного діяча, борця за незалежність України у XX столітті, голови Директорії, Головного Отамана військ Української Народної Республіки Симона Петлюри. Симон Петлюра - український державний, військовий та політичний діяч, публіцист, літературний і театральний критик, а також засновник Українських збройних сил. На думку істориків Петлюра — ключовий діяч Української революції 1917–1921 років, борець за незалежність та символ українського державотворення. Його головні заслуги включають створення національних збройних сил, дипломатичну боротьбу за визнання УНР на міжнародній арені та збереження ідеї української державності в еміграції

Скотнікова, Ольга. «Симон Петлюра: життя за незалежність»: у центрі Києва відкрили вуличну виставку про видатного державотворця [Електронний ресурс] = https://vechirniy.kyiv.ua/news/127399/ / Скотнікова, Ольга  // Вечірній Київ. - 2026. - 20 трав. На Хрещатику відбулося офіційне відкриття виставки, приуроченої до 100-річчя з дня смерті видатного українського державного, військового та політичного діяча — Симона Петлюри. Виставка «Симон Петлюра: життя за незалежність» — розповідає про походження, родину та середовище, що сформували світогляд видатного державотворця: від семінариста й публіциста до учасника Української революції. Заступник Голови УІНП Володимир Тиліщак, на відкритті зазначив, що виставка розповідає про постать Петлюри, як особистості, що стала символом боротьби за українську державність і незалежність. За життя Петлюра став об’єктом російської імперської пропаганди

2025

Кудрявченко, Степан. Симон Петлюра цікаві факти: 7 маловідомих деталей [Електронний ресурс] = https://www.svitstyle.com.ua/symon-petlyura-czikavi-fakty-7-malovidomyh-detalej/ / Кудрявченко, Степан // SvitStyle. - 2025. - 16 окт.  Симон Петлюра постає перед нами як фігура, оповита туманом легенд і реальних подій, де кожна деталь біографії нагадує сторінку з епічної саги про боротьбу за незалежність. Життя Петлюри було сповнене контрастів: від семінарії, де його виключили за участь у патріотичних акціях, до еміграції в Галичину, а потім – до ролі журналіста в Києві та Москві. Він писав статті, критикував театральні вистави, але серце його завжди тягнулося до ідеї вільної України

"Програвши, Петлюра все одно переміг", — Станіслав Кульчицький [Електронний ресурс] = https://localhistory.org.ua/texts/interviu/progravshi-petliura-vse-odno-peremig-stanislav-kulchitskii/ / Спілкувався Лесь Белей // Локальна історія . - 2025. - 22 трав. Як головний отаман військ УНР втратив суб’єктність історичного дискурсу. Що йому завадило повторити успіх Маннергейма та Пілсудського. Якими були його стосунки з Петром Болбочаном, очільником Кримської операції. І що ми, українці, не добачили в цій непересічній історичній постаті — про це та інше розповідає історик Станіслав Кульчицький, автор праці «Симон Петлюра: "Я вірю і певний, що Україна як держава буде!"»

Сергійчук, Володимир. «Ніхто не може звинувачувати...» [Електронний ресурс] = https://umoloda.kyiv.ua/number/3976/196/191158/ : як російський соціаліст допоміг визнати непричетність Симона Петлюри до єврейських погромів / Сергійчук, Володимир  // Україна молода. - 2025. - 10 вер. (№036). Повстанський рух проти московської окупації України, який уособлювався з іменем Симона Петлюри, з початком 1920-х років набув такого розмаху, що вождь російських більшовиків ленін змушений був дати доручення сталіну й своїм чекістам убити провідника українського національно-визвольного руху. І коли в травні 1926 року на паризький брук пролилася кров Симона Петлюри, то москва кинулася звинувачувати покійного в організації єврейських погромів в Україні.

Перша леді УНР [Електронний ресурс] = http://www.silskivisti.kiev.ua/20068/index.php?n=54149  / Підготувала Лариса Пилипенко // Сільські вісті. - 2024. - 11 черв. (№24). Дружини видатних чоловіків завжди привертали увагу людей. І якщо нині майже кожен крок на виду, то раніше постаті перших леді здебільшого перебували в тіні. О. Більська також багато років була «за чоловіком» — Головним отаманом військ і Головою Директорії УНР С. Петлюрою, чиє ім’я ще за життя стало символом свідомого українства. На французькому кладовищі Монпарнас упокоїлася вся родина: Симон — він цурався свого імені Семен, Ольга та донька Леся. Застигли у вічності їхні імена, прах лежить у чужій землі, а дух витає над буремною Україною, яка століттями виборює свою незалежність

Тинченко, Ярослав. Тризуб Петлюри — для військових ЗСУ [Електронний ресурс] = https://localhistory.org.ua/texts/kolonki/trizub-petliuri-dlia-viiskovikh-zsu/ / Тинченко, Ярослав // Локальна історія . - 2024. - 14 лют.  Тризуби різних кольорів — залежно від роду військ — тепер носять на рукавах усі військовослужбовці Сухопутних військ Збройних сил України. Відповідний наказ № 606 підписав 20 листопада 2017 року тогочасний міністр оборони Степан Полторак. Його наповнення розробляли художник Олекса Руденко, історик Василь Павлів і журналіст Віталій Гайдукевич. Цей знак невипадковий — такий самий тризуб мав на своєму френчі Головний отаман УНР Симон Петлюра

2023

Катаєва, Марія. У Києві вперше представили ранній автограф Симона Петлюри [Електронний ресурс] = https://vechirniy.kyiv.ua/news/83505/ : він міститься на колективному вітальному листі композиторові Миколі Лисенку / Катаєва, Марія // Вечірній Київ. - 2023. - 29 трав.  Уперше у Музеї видатних діячів української культури експонують маловідомий автограф Симона Петлюри 1903 року з фондів. Це один із найбільш ранніх, ймовірно навіть перший, із зафіксованих документально, підпис Симона Петлюри. Такий, яким ми його знаємо з пізніших листів і розпоряджень Головного Отамана і Голови Директорії Української Народної Республіки. Міститься він на колективному вітальному листі композиторові Миколі Лисенку з нагоди 35-річчя його творчої діяльності від української громади Катеринодара (Кубань), активним учасником якої Симон Петлюра був на той час.Провела пошукову роботу у фондах Музею та ініціювала показ раритету наукова співробітниця Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАНУ, засновниця Інституту Леонтовича Тіна Пересунько. Вона ж припускає, що Симон Петлюра є автором вітального листа

Кривда, Марина. Уперше представили ранній автограф Симона Петлюри [Електронний ресурс] = http://www.golos.com.ua/article/371138 / Кривда, Марина // Голос України. - 2023. - 29 трав. У Києві в Будинку-музеї Миколи Лисенка було представлено маловідомий автограф Симона Петлюри. Його віднайшли в архівах музею і, ймовірно, він один із перших, зафіксованих документально. Міститься підпис на колективному вітальному листі композиторові Миколі Лисенку з нагоди 35-річчя його творчої діяльності. Що цікаво, написано цей лист українською громадою Катеринодара (Кубань), активним учасником якої тоді був Симон Петлюра

Палієнко, Марина. Паризькі адреси Головного Отамана [Електронний ресурс] = https://localhistory.org.ua/texts/statti/parizki-adresi-golovnogo-otamana / Палієнко, Марина // Локальна історія. - 2023. - 6 жовт. Після поразки визвольних змагань уряд УНР продовжував свою діяльність у Польщі. Проте підписання цією країною Ризького мирного договору з більшовицькою Росією навесні 1921-го унеможливило легальну роботу. Очільник УНР Симон Петлюра був змушений виїхати до Франції. У Парижі він провів останні півтора року свого життя. Шлях Симона Петлюри з Варшави до Парижа зайняв майже 10 місяців – від останнього дня 1923-го до жовтня 1924 року

Пересунько, Тіна. Залюблений у мистецтво головнокомандувач [Електронний ресурс] = https://localhistory.org.ua/texts/statti/zaliublenii-u-mistetstvo-golovnokomanduvach/ / Пересунько, Тіна // Локальна історія . - 2023. - 22 трав. Симон Петлюра — відомий перш за все як військово-політичний діяч. Голова Директорії, Головний Отаман військ і флоту Української Народної Республіки. Утім не менш вагомим є його культурний бекґраунд. До того як очолити військо і державу Петлюра був відомим театральним рецензентом та літературним критиком. Сам добре грав на сцені і любив співати, навіть диригував. За любов до музики Миколи Лисенка його вигнали із семінарії, з любові до пісні Миколи Леонтовича він ініціював один із найуспішніших проєктів культурної дипломатії в історії модерної України

Степанюк, Марія. Служив Україні, любив театр та відкрив Щедрика світові: ким був Симон Петлюра насправді [Електронний ресурс] = https://fakty.com.ua/ua/ukraine/20230727-sluzhyv-ukrayini-lyubyv-teatr-ta-vidkryv-shhedryka-svitovi-kym-buv-symon-petlyura-naspravdi / / Степанюк, Марія // Факти ICTV. - 2023. - 27 лип.  Постать головного отамана військ УНР, а згодом і голови Директорії Симона Петлюри - одна з тих, що знаменують початок Української держави. Минуло майже століття після вбивства Петлюри, а росіяни на чолі зі своїм диктатором продовжують вигадувати про нього різні нісенітниці та псевдоісторії. У прагненні демонізувати українських борців за незалежність там завжди ліпили наративи про "жахливих мазепинців, петлюрівців та бандерівців". Це свідчить лише про одне: що така "велична та грізна" Москва насправді завжди боялася та продовжує боятися українців та України. Та що ми знаємо про справжнього Симона Петлюру, окрім вигадок російської пропаганди та загальновідомих фактів

Суд виправдав убивцю Петлюри: дата [Електронний ресурс] = https://gazeta.ua/articles/history/_sud-vipravdav-ubivcyu-petlyuri-data/1033715 / Інф. "Країна" // Країна. - 2023. - 25 трав. Суд над вбивцею Симона Петлюри Самуїлом Шварцбардом проходив протягом 18–26 жовтня 1927-го у Парижі. Завербований радянськими спецслужбами емігрант з Російської імперії Самуїл Шварцбард розстріляв Головного отамана військ Української Народної Республіки Симона Петлюру в центрі Парижа 25 травня 1926-го. Від поранень українець помер у лікарні. Завдяки таємній діяльності Кремля, суд виправдав нападника

2022

Петлюра, Симон (член Директорії УНР). 22 січня — День Соборності України [Електронний ресурс] = http://www.silskivisti.kiev.ua/19949/index.php?n=50859 : цієї дати 103 роки тому в Києві на Софійській площі був проголошений Акт Злуки Української Народної Республіки та Західно-української Народної Республіки / Петлюра, Симон // Сільські вісті. - 2022. - 21 січ. (№ 5). Із виступу на урочистому проголошенні Акта Злуки. Київ, 22 січня 1919 р.

Сергійчук, Володимир. Європа знову боїться перемоги України [Текст] = http://www.golos.com.ua/article/361325 / Сергійчук, Володимир  // Голос України. - 2022. - 15 черв. (№123). - С. 19. Сто п’ять років тому французький уряд перед за-грозою окупації України більшовицькою Росією так і не зважився на офіційне визнання УНР. Тоді він вирішив, що буде кращим дочекатися взяття Києва червоними московськими військами, з якими спробувати увійти в зносини. Так, у Франції не сподівалися, що Україна піде на проголошення своєї незалежності. Тому повідомлення про IV Універсал Центральної Ради викликало там негативну реакцію. Відносини між Україною і Францією почали налагоджуватися лише після того, як гетьман Скоропадський змінив політичний курс від самостійності до федерації у складі Росії

2021

Найдюк, Олеся. Тіна Пересунько. Культурна дипломатія Симона Петлюри: «Щедрик» проти «русского мира». Місія Капели Олександра Кошиця [Електронний ресурс] = https://krytyka.com/ua/reviews/kulturna-dyplomatiia-symona-petliuru-shchedryk-proty-russkogo-mira-misiia-kapely-oleksandra-koshytsia : рецензія на книгу / Найдюк, Олеся // Критика. - 2021. - № 1-2. Це вже друге, розширене й доповнене видання, присвячене міжнародним ґастролям Капели під орудою Олександра Кошиця, що відбулися за ініціятиви голови Директорії УНР Симона Петлюри (2018 року вийшов збірник архівних документів «Світовий тріумф “Щедрика” — 100 років культурної дипломатії України»). Концепція книжки вибудовується довкола феномена української культурної дипломатії на матеріялі закордонного турне Капели Кошиця

Собецька, Яна. 142 роки тому народився Симон Петлюра [Електронний ресурс] = https://babel.ua/texts/64228-142-roki-tomu-narodivsya-simon-petlyura-zgaduyemo-citati-golovnogo-otamana-armiji-unr-pro-viynu-kulturu-rosiysku-propagandu-ta-svoyu-rol-v-istoriji : згадуємо цитати головного отамана армії УНР — про війну, культуру, російську пропаганду та свою роль в історії / Собецька, Яна , Раєвський, Дмитро // Бабель. - 2021. - 22 трав.  142 роки тому, 22 травня 1879 року, народився один з творців Української Народної Республіки — Симон Петлюра. Він був генеральним секретарем з військових справ і головним отаманом армії, очолював Директорію УНР після повалення гетьманату Павла Скоропадського. Петлюра залишив після себе чимало текстів — близько 150 статей, есеїв і листів, де виклав свої погляди на політику, війну та культуру. «Бабель» публікує найяскравіші цитати Симона Петлюри — про російську пропаганду, культурне відродження, Володимира Винниченка та нащадків, які будуть оцінювати діяльність самого отамана

2020

23 травня – День Героїв [Електронний ресурс] = https://uinp.gov.ua/pres-centr/novyny/23-travnya-den-geroyiv / Інф. УІНП // УІНП. - 2020. - 23 трав. Ідея Свята Героїв виникла у середовищі українських націоналістів. Уперше офіційно воно було запроваджене постановою ІІ Великого Збору ОУН, який відбувся у квітні 1941 року в Кракові: «Обов’язуючі організаційні свята є: свято соборності 22 січня, свято Героїв революції дня 23-го травня і День боротьби 31 серпня»

2019

Бабюк, Дмитро. "Держава не може існувати, маючи населення непевне, якому байдуже, кому коритися, кому служити" [Текст] = https://gazeta.ua/articles/history-journal/_derzhava-ne-mozhe-isnuvati-mayuchi-naselennya-nepevne-yakomu-bajduzhe-komu-koritisya-komu-sluzhiti/932417 : Симон Петлюра провів масову присягу чиновників і військових / Бабюк, Дмитро // Країна. - 2019. - 10 жовт. (№ 39). - С. 47-50. 3 червня 1919 року звільнила Кам'янець-Подільський – тепер Хмельниччина, від більшовиків. Місто стало тимчасовою столицею УНР. Але на схід від міста тривали бої з більшовиками. У вересні українські війська втрачають Київ. Їх атакують більшовики, білогвардійці та поляки – українці опиняються у "трикутнику смерті

Данилець, Олександр. Петлюрівські місця Полтави [Текст] = https://ukurier.gov.ua/uk/articles/petlyurivski-miscya-poltavi/ : сьогодні виповнюється 140 років з дня народження Голови Директорії УНР, державного, військового та політичного діяча, журналіста, літературного і театрального критика Симона Петлюри / Данилець, Олександр // Урядовий кур`єр. - 2019. - 22 трав. (№94). - С. 5. У радянській історіографії рідко вказували, що Симон Петлюра (1879—1926) народився в Полтаві. Багато сучасників-полтавців пережили культурний шок, дізнавшись, що він їхній земляк. Розповідає старший науковий співробітник науково-дослідного експозиційного відділу новітньої історії Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського Наталія Кузьменко

Ковальчук, Михайло. "Юнацтво зненацька кинулося до нього і з криком "Слава Україні!" понесли на руках [Текст] = https://gazeta.ua/articles/history...do...slava.../903246 : Володимир Винниченко звільнив Симона Петлюру, щоб догодити більшовикам / Ковальчук, Михайло // Країна. - 2019. - 16 трав. (№ 18, 19). - С. 63-67. У листопаді 1917-го більшовики вчиняють переворот і перебирають владу у Петрограді. Штаби Київського й Одеського військових округів підпорядковуються українському уряду. Це дозволяє активізувати роботу з українізації війська. Генеральним секретарем військових справ призначають Симона Петлюру – члена соціал-демократичної партії

Неїжмак, Василь. Закодовані стежки Симона Петлюри [Текст] = http://www.golos.com.ua/article/317311 / Неїжмак, Василь // Голос України. - 2019. - 22 трав. (№94). - С. 9. В обласному центрі під час інформаційно-просвітницького туру презентували новий екскурсійний маршрут «Полтавський період Симона Петлюри». Його розробниками — із використанням досліджень місцевих науковців і краєзнавців — стали працівники департаменту культури і туризму ОДА. Цю інноваційну екскурсію вони присвятили 140-річчю з дня народження видатного земляка — голови Директорії Української Народної Республіки, головного отамана її військ, ювілей якого відзначають 22 травня

Пустовгар, Олег. Україна і Полтавщина вшанували Симона Петлюру з нагоди його 140-річчя [Текст] / Пустовгар, Олег  // Слово Просвіти. - 2019. - 30 трав. ( № 22). - С. 1, 4. Відновлення наукових “Петлюрівських читань”. Масштабно і різнопланово відзначили 140-річчя з дня народження державного та громадсько-політичного діяча, журналіста, літературного і театрального оглядача, уродженця Полтави, Головного Отамана військ УНР Симона Петлюри. Заходи відбулися у рамках виконання розпорядження голови ОДА, яке два роки тому розробила і подала до облдержадміністрації “Просвіта”

Чорна, Світлана. У Києві відкрили барельєф отаману Симону Петлюрі [Текст] = http://www.golos.com.ua/article/312703 / Чорна, Світлана // Голос України. - 2019. - 23 січ. (№14). - С. 2. У Києві на будинку, що на перетині вулиці Симона Петлюри та бульвару Тараса Шевченка, відкрили барельєф Головному отаману військ і флоту Української Народної Республіки. У Києві це перший меморіальний знак на його честь. Виготовлено барельєф, автором якого є скульптор Василь Маркуш, за кошти Київської міськдержадміністрації

Швидченко, Тетяна. "Більшовики тікають із залізничної станції. Українці беруть [Текст] = https://gazeta.ua/articles/history-journal/_bilshoviki-tikayut-iz-zaliznichnoyi-stanciyi-ukrayinci-berut-yiyi-majzhe-bez-vtrat/941873 : армію Української Народної Республіки називали "лицарями абсурду" / Швидченко, Тетяна // Країна. - 2019. - 5 груд. (№ 47). - С. 46-50. Наприкінці 1919 року армія Української Народної Республіки опинилася у "трикутнику смерті" – між польськими, білогвардійськими і більшовицькими військами. Починалися холоди, лютувала епідемія тифу. Велика частина вояків була інтернована в польські табори. На території України залишалися близько 10 тис. бійців. Боєздатних – 2,5 тис. Головний отаман військ УНР Симон Петлюра хоче домовитися з поляками про спільний похід на більшовиків

2018

Хоменко, Олександр. Матеріали для перегляду процесу [Текст] = http://www.umoloda.kiev.ua/number/3381/196/127832/ : чотиритомне видання ілюструє правду про Головного отамана Армії УНР Симона Петлюру / Хоменко, Олександр // Україна молода. - 2018. - 7 лист. (№121). - С. 12. Видані цьогоріч у Львові чотиритомні матеріали «Паризький процес: причини, наслідки, реалії, перспективи» (загальна редакція професора Леоніда Рябошапки; Львів: Простір-М,) будуть дуже помічними для встановлення правди: у цьому корпусі документів уперше і в нашій державі, і в зарубіжжі з такою повнотою репрезентовано джерельний дискурс для оцінки трагедії, яка сталася 25 травня 1926 року на перетині вулиці Расін та бульвару Сен-Мішель. Оцінки справді неупередженої, опертої не на хитавицю крикливих емоцій, а на підставову основу автентичних свідчень

КНИГИ ДО ТЕМИ З ФОНДУ МОЛОДІЖНОЇ

Гирич, Ігор. Як Україна ставала українською. Громадсько-політичне життя на підросійській Україні ХІХ-поч.ХХ ст. [Текст] : Науково-популярне видання / Гирич, Ігор ; Передм. автора. - К. : Кліо, 2024. - 192 с.

Ця книжка присвячена суспільно-політичному життю підросійської України на зламі ХІХ і ХХ ст. Автор висвітлює історію українського національно-визвольного руху того часу, розглядає його на тлі інших національних рухів Центрально-Східної Європи, змальовує боротьбу українських інтелектуалів з Російською імперією та імперською громадською думкою, показує трансформацію поглядів українського інтелектуального середовища від федеративних ідей до самостійницького проєкту

Громенко, Сергій. Чому Україна виграє [Текст] : Науково-популярне видання / Громенко, Сергій. - Харків : Віват, 2023. - 432 с.

Росія програла нинішню «велику» війну – у цьому немає сумнівів. Бойові дії ще триватимуть, але своїх стратегічних цілей в Україні Кремль вже ніколи не досягне. То чому ж ця війна взагалі стала можливою і чому Москва вірила у свій блискавичний успіх на полі бою? Яке значення має Україна для Путіна особисто та Росії в цілому? Звідки взялися міфи про «ісконно русскій» Крим та «один народ»? Чим закінчиться війна і яке майбутнє чекає на Росію та Україну? «Чому Україна виграє» – це збірка текстів, які були написані з 2014 по 2022 рік і пройшли випробовування часом. Автор пропонує свої, часто неочікувані відповіді на головні питання сьогодення

Захтей, Андрій. Кримський бранець [Текст] : Літературно-художнє видання / Захтей, Андрій ; Передмова С. Куліда. - К. : Саміт-Книга, 2024. - 120 с

Ця книга розповідає про поневіряння у російських «зінданах» українця Андрія Захтея. Про його арешт структурами ФСБ, катування, судилище та перебування у в'язниці. А ще про операції радянських спецслужб проти українських діячів. Таких як Симон Петлюра та Роман Шухевич. І, ніде правду подіти, у багатьох спецопераціях проти українських патріотів брали участь наші співвітчизники манкурти та перевертні. Хоча люди вони були вельми талановиті й відомі своїми непересічними шедеврами

Солуха, Петро. Договір з Москвою проти гетьмана Павла Скоропадського [Текст] : Репринтне видання / Солуха, Петро. - К. : Центр учбової літератури, 2021. - 384 с.

Договір з Москвою проти гетьмана Павла Скоропадського це наслідок, що зіткнулися в Україні протилежні сили: одна - інтернаціональна, соціялізаторська, комунізуюча, поневолююча, друга - національна, патріотична, приватно-власницька, любляча волю. Від різниці світоглядів одних та других походить різниця розуміння подій, обставин, бажань та способів здійснення своїх ідей, ідеалів, а звідси різниця законодавства та будування держави

Шевельов, Юрій Володимирович. Я - мене - мені... (і довкруги). Спогади. 2. В Європі; Зустрічі з Романом Якобсоном [Текст] : Спогади. Ч.2 : В Європі / Шевельов, Юрій Володимирович ; Післям.,прим., упоряд. С.Вакуленка; О.Савчук; Худож. оформ. О.Чекаль; . - Харків : Видавець Олександр Савчук, 2021. - 896 с

Бездомний громадянин світу - Юрій Переможець (післямногослів'я замість післямова): 631; Іменний покажчик: с.874.

Другий том спогадів видатного українського науковця Юрія Шевельова (Шереха) розповідає про його життя у повоєнній Європі: Німеччині та Швеції. Додатком до другого тому є знана стаття «Мої зустрічі з Романом Якобсоном», що є частиною не написаного автором третього тому спогадів. Видання проілюстровано і містить 316 світлин; їх частина — публікується вперше. Текст доповнюють 1673 примітки та іменний покажчик. Післямова — упорядника видання п. Сергія Вакуленка

Цегельський, Лонгин Михайлович. Битва за соборність: від легенди до правди [Текст] : Науково-популярне видання / Цегельський, Лонгин Михайлович ; Вст. сл. П.Гай-Нижника. - К. : Видавець Олексій Бешуля, 2021. - 416 с.

У пропонованій праці проекту «LikБез. Історичний фронт» представлено спектр думок дослідників: від апологетів гетьмана до скептиків і противників. Окрім того, ми побачимо найширші кордони України, розбудову українського війська, відносини з Кримом, установлення кордону з Росією, який дуже несхожий на сучасний… Читач сам зможе оцінити постать Скоропадського, його дії та провести очевидні аналогії із сьогоденням

WEBЛІОГРАФІЯ

https://armyinform.com.ua/2021/05/22/czikavi-fakty-pro-symona-petlyuru/  –   Цікаві факти про Симона Петлюру

https://suspilne.media/poltava/751073-vorog-radanskoi-vladi-hto-takij-simon-petlura-ta-comu-ukrainciv-nazivali-petlurivcami/  – "Ворог радянської влади": хто такий Симон Петлюра та чому українців називали "петлюрівцями"

Інтернет-ресурси

https://gazeta.ua  – сайт журналу «Країна»

https://zn.ua – сайт газети «Дзеркало тижня»

ttps://umoloda.kyiv.ua – сайт газети «Україна молода»

https://day.kyiv.ua – сайт газети «День»

https://krytyka.com/ua – сайт журналу «Критика

https://ukurier.gov.ua – сайт газети «Урядовий кур’єр»

https://localhistory.org.ua – сайт журналу «Локальна історія»

Підготувала бібліограф Качановська Н.В.