«Василь Симиренко - великий меценат та громадський діяч»

Бібліографічний список статей до 190-річчя від дня народження Василя Симиренка (1835-1915) вченого, промисловця, інженера, підприємця, цукровара, мецената

"Найвидатніший, найщиріший українець з-поміж так званих буржуїв, який захоплювався українською справою не тільки до глибини своєї щирої душі, а й до глибини своєї кишені" (Є. Чикаленко)

7 березня 2025 року виповнилося 190 років з дня народження.

Василь Федорович Симиренко народився 1835 року в селі Млієві Черкаського повіту Київської губернії (тепер Черкаської обл.) у родині Федора Степановича та Анастасії Михайлівни (Яхненко) Симиренків. Батьки мали козацьке коріння, але були народжені вже в кріпацтві й тільки викупившись у поміщика, здобули волю. Федір Степанович разом з тестем Михайлом Яхненком та його синами в першій чверті ХІХ ст. заснували торгове підприємство «Брати Яхненко і Симиренко», яке досить швидко розвинулось і стало відомим у всій країні та навіть за її межами. Торговий дім «Брати Яхненко і Симиренко» мав головну контору в Одесі, магазини та склади – у Млієві, Городищі, Миколаєві й Севастополі. З 1840-х років підприємці розгорнули справу цукроваріння.

Великим Хорсом у колах української інтелігенції Києва називали Василя Федоровича Симиренка, відомого цукрозаводчика і мецената (1835-1915). Мабуть, він через те й дістав ім’я язичницького бога Сонця, що без сонячної енергії неможливе життя. Так само без фінансової підтримки Симиренка нереальними були б численні національно-культурні проекти, що їх задумували українські діячі 1870-1910-х років.

За значний внесок у розвиток Одеси царським указом від 10 квітня 1832 року власники фірми отримали статус купців першої гільдії та звання спадкових почесних громадян міста; протягом багатьох років обиралися гласними Одеської міської думи та управи, а також міськими головами. Думаючи про майбутнє родинної справи, подружжя Симиренків бажало й мало можливість дати пристойну освіту своїм нащадкам.

Один із найбільших благодійників України – Василь Симиренко, майже забутий українцями.

Він не має ні меморіальних таблиць, ні вулиць, ні музеїв, а коли кажеш, що в Києві немає вулиці Василя Симиренка, всі роблять із тебе неука, і кажуть що вулиця Симиренка є. Звідки їм знати, що то вулиця відомого вченого-селекціонера Льва Симиренка? Нечуй-Левицький, Василь Симиренко, Євген Чикаленко – великі українці, які жили у Києві, але сучасні українці, напевне не такі великі, не називають вулиці їхніми іменами. Поглянувши на карту Києва багато хто скаже, що вулиця Нечуя є, але ж ніхто не звертає уваги, що це одна із найбільш занедбаних вулиць міста, в приватному секторі на Солом’янці. А де вулиці видатних козацьких ватажків? Данило Нечай, Іван Чорнота, Мартин Небаба, Станіслав Морозенко, Семен Палій, Іван Підкова, Тарас Трясило – саме ці неймовірні полководці дозволяють нам гордитися Україною, але усім ніби байдужа ця історія…

Федір Симиренко був кріпаком, але сам зміг викупитись, почав торгувати і… у 1834 році спорудив перший у Російській імперії пісково-рафінадний завод. Це був перший із «цукрових королів» - за ним вже були Харитоненки і Терещенки. Сини Федора – Платон і Василь продовжили батькову діяльність, але ми зараз не про видатну родину Симиренків, а про одного її представника – Василя Федоровича.

Василь Симиренко на поштовій марці 1996 року (ліворуч)

У 1873 році Василь Симиренко придбав стару напівзруйновану цукроварню у селі Сидорівка, недалеко від Корсуня. Відновивши завод та впровадивши власні запатентовані технологічні розробки (Василь мав інженерну освіту), розширивши асортимент виробництва (крім цукру там робили ще й мармелад та пастилу) Симиренко зробив підприємство надприбутковим і перетворився на мільйонера.

Продовжуючи справи рано померлого брата Платона, Василь почав займатись благодійністю. У своїй Сидорівці він створив театральну трупу, в якій, якийсь час, працювали Михайло Старицький і Марія Заньковецька.

 В Сидорівці він збудував дві школи – ремісничу та сільськогосподарську. Навчання в них велося виключно українською мовою. Також Василь почав фінансувати книгодрукування – за його кошти було видано немало україномовних книг, в тому числі й два «Кобзаря» Шевченка.

Василь переїхав до Києва, де купив ділянку й за проектом архітектора Ніколаєва, звів розкішну садибу (Десятинна, 9).

У створеній Симиренком театральній трупі певний час працювала Марія Заньковецька

Тут він неймовірно розширив простори своєї благодійності. 35 тисяч рублів він дав на часопис «Київська старовина», а потім ще й щорічно покривав його дефіцит. За його кошти почали друкувати перші україномовні щоденні газети «Громадське слово» і «Рада», а також часописи «Україна» і «Літературно-науковий вісник». Велику допомогу Симиренко надавав закордонним виданням про Україну «Україніше Рундшау» та «Рутеніше рев’ю», фінансував хор Миколи Лисенка.

Фото: Часопис "Київська старовина" видавався із 1882 року.

Спроби реанімувати видання в УРСР у 1970-х роках зазнали невдачі. Після розпаду СРСР друк журналу поновили.

На фото - титульний аркуш часопису 1898 року(wikipedia.org)

Фінансову допомогу від Василя Симиренка отримували Михайло Драгоманов (якому він дав гроші на друкарню), Михайло Коцюбинський, Ілля Шраг, Олександр Кістяківський, Павло Чубиннський, Петро Ніщинський. 100 тисяч золотих рублів Василь Федорович виділив Науковому Товариству ім. Т.Шевченка, на купівлю будинку-резиденції у Львові.

Перелік благодійних справ Симиренка нескінченний. Він навіть дав 500 рублів терористам – вони скоїли вдалий замах і вбили російського ката, міністра внутрішніх справ, Плеве – першого автора ідеї «малєнькай пабєданоснай вайни» для прикриття зубожіння країни.

Не маючи дітей свій величезний спадок – понад 10 мільйонів золотих рублів, Василь Федорович заповів на розвиток української науки і культури. Спеціально було створено комітет розпорядників, в який увійшли: Володимир Антонович, Микола Лисенко, Левко Симиренко, Володимир Леонтович, Михайло Грушевський і той самий Євген Чикаленко.

У Києві Василь Симиренко купив ділянку й за проектом архітектора Ніколаєва, звів розкішну садибу за адресою Десятинна, 9. Проживав у ній з 1899 по 1915 рр. В кінці 1990-х на будинку встановлено меморіальну дошку.

Садиба Василя Симиренка після його смерті, згідно із заповітом, перейшла у власність Українського наукового товариства.

Нині в будівлі резиденція посольства Великої Британії.

Бібліографія статей

2022

Маленков, Роман. Василь Симиренко був найкращим меценатом Києва. Але сьогодні його майже не пам'ятають [Електронний ресурс] = https://www.rbc.ua/ukr/travel/vasiliy-simirenko-luchshim-metsenatom-kieva-1656928502.html / Маленков, Роман  // РБК-Україна. - 2022. - 8 вер. У столиці немає вулиці та навіть меморіальної таблиці на честь благодійника Василь Симиренко - один із найвидатніших меценатів Києва, який жив на рубежі 19 та 20 століть. За його кошти почали друкувати перші україномовні щоденні газети. Він фінансово допомагав Михайлу Драгоманову, Михайлу Коцюбинському, Павлу Чубинському та іншим видатним людям. Однак постать благодійника зараз мало хто пам'ятає

2021

Бурбан, Володимир. Сонячне суцвіття Симиренків [Електронний ресурс] = http://www.silskivisti.kiev.ua/19855/index.php?n=47878 / Бурбан, Володимир // Сільські вісті. - 2021. - 29 січ. (№ 7)  У січні відзначаємо 200-ліття од дня народження Платона Федоровича Симиренка — визначного українського підприємця, економіста, мецената, батька і діда знаменитих садівників і новаторів Левка і Володимира Симиренків. Славнозвісний рід Симиренків можна назвати уособленням незнищенності роду українського. А щодо прізвища, то виникло воно, мабуть, під впливом польської мови (ренка — рука) і означало «семирукий», тобто вправний, діяльний, хазяйновитий. Хресна дорога Симиренків, немає ціни українським самородкам. Українську оселю не уявити без доглянутого саду, а сад — без яблуні Симиренка

7 березня. Пам'ятні дати [Електронний ресурс] = https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3202956-7-berezna-pamatni-dati.html / Інф. "Укрінформ" // Укрінформ. - 2021. - 7 бер. Цього дня народився Василь Симиренко - український промисловець, винахідник, інженер-конструктор та технолог у галузі цукроваріння, меценат української культури

2019

Вольвач, Петро та ін. Знакові дати 2020-2021-го [Текст] = https://m.day.kyiv.ua/uk/article/poshta-dnya/znakovi-daty-2020-2021-go : громадськість закликає владу відзначити на державному рівні ювілеї представників п’яти поколінь родини Симиренків / Вольвач, Петро та ін. // День. - 2019. - 8-9 лист. (№ 205-206). - С. 20. Знакова для України родина Симиренків упродовж трьох століть зробила колосальний внесок у становлення та розбудову української державності. У різні історичні епохи її представники працювали в царині внутрішньої та зовнішньої торгівлі, цукрового виробництва, машино— та суднобудування, вітчизняної науки, особливо промислового плодівництва, помології та соціології. Надзвичайно велика роль родини Симиренків у збереженні та розвитку української культури, літератури, театрального та хорового мистецтва, книгодрукування, шевченкознавства, історичних та етнографічних досліджень

2016

Шама, Олег. Первая сахарная [Текст] : 100 выдающихся личностей в истории Украины / Шама, Олег // Новое время страны. - 2016. - 22 апр. (№15). - С. 62-65. Більш ніж 200 років тому кріпосні селяни з міста Сміла Федір Симиренко та Степан Яхненко купили собі свободу та створили першу в Україні мережу цукрових заводів і компанію з багатомільйонним обігом

2014

Пришутов, Едуард. З кріпаків - у власники заводів [Текст] = http://www.ukurier.gov.ua/uk/articles/z-kripakiv-u-vlasniki-zavodiv/  : цукровари Симиренки дбали про робітників і допомагали письменникам / Пришутов, Едуард
// Урядовий кур`єр. - 2014. - 14 січ. (№6). - С. 12.
До кінця минулого століття небагато наших співвітчизників знали про Симиренків. Не згадували про них і в засобах масової інформації. Хоча ця родина зробила великий внесок в економічне і духовне відродження України

2013

Панченко, Володимир. Великий Хорс [Електронний ресурс] = http://www.day.kiev.ua/uk/article/kultura/velikiy-hors : Чому українські культурні проекти кінця ХІХ - початку ХХ століть мали присмак цукру? / Панченко, Володимир // День. - 2013. - 18 січ. (№8). Великим Хорсом у колах української інтелігенції Києва називали Василя Федоровича Симиренка, відомого цукрозаводчика і мецената. Мабуть, він через те й дістав ім’я язичницького бога Сонця, що без сонячної енергії неможливе життя. Так само без фінансової підтримки Симиренка нереальними були б численні національно-культурні проекти, що їх задумували українські діячі 1870-1910-х р

Література до теми з фондів Молодіжної

Історія України в особах [Текст] : XIX століття / Автори: В.С.Шандра, Т.Б.Ананьєва; С.Г.Біленький, І.І.Глизь та ін.Худож. В.О.Павленко. - К. : Україна, 2015. - 368 с.

Книга містить нариси про найвидатних діячів суспільно-політичного життя, яскравих представників науки, культури й мистецтва, які залишили помітний слід в української історії XIX століття

Інтернет-ресурси

https://www.rbc.ua  – сайт порталу «РБК-Україна»

http://www.silskivisti.kiev.ua – сайт газети «Сільські вісті»

https://ukurier.gov.ua – сайт газети «Урядовий кур`єр»

http://www.day.kiev.ua – сайт газети «День»

https://nv.ua – сайт журналу «NV»

Підготувала бібліограф Качановська Н.В.