«Василь Мисик. Той, хто вижив на Соловках»

24-го липня виповнюється 118 років з дня народження уродженця Дніпропетровщини, поета, прозаїка, перекладача, лавреата Республіканської премії імені М. Рильського (1977 р., за поетичні переклади)  Василя Мисика, репресованого сталінською системою

«Василь Мисик – той, хто вижив на Соловках»
                                                                                                                                          Максим Стріха

Поетові й перекладачеві Василю Мисику в 1930-ті судилося пройти жахіття Соловків і все ж не загинути в Сандармосі, де капітан НКВД Матвєєв упродовж трьох листопадових днів 1937-го розстріляв цвіт української інтелігенції, а після неймовірних поневірянь повернутися наприкінці 1950-х до літературного життя, – аби розповісти про долю загиблих і продовжити їхню справу.

Блискучий перекладач

Василь Мисик народився 1907 року в селі Новопавлівка на Катеринославщині. Навчався в Харківському університеті, вивчав мови – західні й східні, ще студентом почав листуватися з маститим Миколою Зеровим. Двадцятилітнім дебютував збіркою поезій «Трави», у наступні роки встиг надрукувати ще чотири книги поезій і дві – нарисів. 25-річним видав дивовижно зрілу книжку перекладів з Роберта Бернса, де шотландський класик виглядав у своїй стихії – без елементів спрощення і полегшення, властивих для популярних російських перекладів Самуїла Маршака. Виконав найкращий на сьогодні переклад «Ромео і Джульєтти» Шекспіра (втім, надруковано його було вже наприкінці 1980-х, для Мисика вже посмертно).

А дебютував Мисик як перекладач іще наприкінці 1920-х. Його перекладацька манера формувалася під впливом Зерова й неокласиків. У другому виданні вибраних поезій Пушкіна за редакцією Павла Филиповича (1930) Мисику належать переклади віршів «Жив на світі лицар бідний», «Біси» та «Зимовий вечір».

«Чекісти не помиляються…»

Дальша доля Василя Мисика варта похмурого й макабричного пригодницького роману, який багатьом здався б неймовірним. У 1934-му він заарештований – замість іншого письменника, Василя Минка (якого не виявилося вдома, – а «чекісти» не хотіли повертатися з порожніми руками). Відтак на допитах від нього впродовж тривалого часу вимагали підписати стандартне звинувачення «Я, Василь Минко, визнаю, що є ворогом народу…» Єдине, на що спромігся молодий поет, так це врешті-решт довести слідчим, що він – не Минко. І тоді на другому місяці допитів йому запропонували підписати вже інший папір: «Я, Василь Мисик, визнаю, що є ворогом народу…»

На виїзному засіданні військової колегії Верховного суду СРСР на чолі зі зловісним Ульріхом 15 грудня 1934 року (невдовзі по вбивстві Кірова, коли Система вимагала крові) поет був одним з небагатьох, хто не погодився зі звинуваченням. Можливо, це його врятувало – надто вже абсурдну, навіть як на ті часи, справу відправили на дорозслідування, і до числа 28 розстріляних Мисик не потрапив.

Відтак поета було невдовзі засуджено на п’ять років не за політичною, а за «побутовою» статтею – визнати помилку і просто відпустити випадкову жертву «чекісти» вочевидь не могли.

Щасливчик: вижив у двох концтаборах

Зустрівшись на Соловках з ув’язненими Зеровим і Филиповичем, Мисик уникнув їхньої долі, оскільки за таборовими паперами письменником не значився. Відбувши перед війною термін, він повернувся до Харкова, де з’ясував, що в нього немає вже ні помешкання, ні шансів на роботу, а відтак мусив якось прилаштуватися в глухому селі. Потому були фронт, полон, німецький концтабір, участь у підпіллі, випадковий порятунок від розстрілу, коли гітлерівці у квітні 1945 ліквідовували в’язнів...

Поет міг лишитися на Заході – бо разом з групкою дивом зацілілих втікачів вийшов на американську частину (для спілкування з американцями перекладача Мисик не потребував!) Але він повернувся до рідного Харкова, – і знову йому пощастило, бо він не був повторно заарештований, як багато з тих, хто пройшов полон, а просто до кінця 1950-х працював на посаді обліковця в харківському трамвайному депо. Працював і писав вірші, не маючи жодних шансів дочекатися їхньої появи друком:

Копаються ґави в одвійках,
І скляно дзвенить од стежок.
Спокійно по косих лінійках
Спускається перший сніжок.

1948 року він укладає нову книжку перекладів з Бернса – і пише листа до Рильського з проханням допомогти її видати, - бо «на жаль, мені досі не пощастило зацікавити нею видавців. Висловлювання Фадєєва про Бернса і той інтерес, який становить він для нашого читача, через свою спорідненість з Шевченком, все ж дають мені надію коли-небудь привернути до цієї справи увагу видавців». Але ані посилання на авторитет тодішнього голови спілки письменників СРСР, автора «Молодої гвардії» Фадєєва, ані зусилля Рильського (який щойно сам пережив кампанію цькувань за «націоналізм») не допомогли – аж до початку хрущовського «реабілітансу» Мисик лишався поза літературою, й про саме його існування знало лишень вузьке коло людей.

Дозволили займатися літературою

Аж 1957 року укладач знаменитої діаспорної антології «Розстріляне Відродження» Юрій Лавріненко був неабияк здивований, побачивши у щойно виданому в Києві 3-му томі «Антології української поезії» кілька віршів давно зниклого Мисика, супроводжуваних короткою довідкою, яка сповіщала: поет «брав участь у Великій вітчизняній війні». Партія остаточно простила поетові його «гріхи» і дозволила йому повномасштабно займатися літературною працею.

1959 року таки вийшов Бернс (книжку, підготовлену спільно з іншим великим українським перекладачем Миколою Лукашем, було перевидано в серії «Перлини світової лірики» видавництва «Дніпро» 1965 року). У тій-таки серії 1968 року в перекладах і за передмовою Мисика вийшов томик вибраних поезій Джона Кітса. Паралельно поет активно реалізує свої «східні» зацікавлення: протягом 1962-1972 років у його перекладах з’являються «Вибране» Рудакі, «Рубаї» Хайяма, «Лірика» Гафіза.

Хайям українською

І немалою перевагою названих книжок порівняно з численними перекладами тих таки авторів російською було те, що Мисик перекладав безпосередньо з персько-таджицьких оригіналів. У листі до друга, поета Тереня Масенка від 14 грудня 1958 року Мисик писав: «Працюю зараз над перекладами з Рудакі. Заліз з головою в стару мову. Яка це сила, яке багатство. Російські переклади традиційно-умовні: всі східні поети звучать традиційно-однаково, мабуть, через трикляті підрядники».

Ось як відтворив Василь Мисик геніального Омара Хайяма:

І юних і старих - всіх поглинає час,
І невеликий нам дається днів запас.
Ніщо не вічне тут: ми підемо так само,
Як ті, що вже пішли й що прийдуть після нас.

Твій ворог - небеса коловоротні.
Без друзів ти, всі дні твої самотні.
Будь сам собою, не гадай про завтра,
В минуле не дивись, живи сьогодні!

Що знаєш ти? Адже ти сам - ніщо!
Ти вітер, дим, і весь твій крам - ніщо!
З обох боків у тебе небуття,
Ти весь в ньому, ти й тут і там - ніщо.

На такому ж високому рівні Мисик перекладав практично всіх східних класиків, – і ледве чи хтось ближчим часом зуміє скласти йому конкуренцію в цій царині.

Вулиця Мисика – вулиця Єсеніна

Помер Василь Мисик 1983 року в Харкові, – встигнувши отримати 1977 року перекладацьку премію імені Максима Рильського. По його смерті місцева письменницька організація просила міську владу назвати поетовим ім’ям вулицю, на якій він жив. Однак її невдовзі назвали вулицею Єсеніна – українського імені на своїй карті тодішній офіційний Харків вочевидь не потребував.

Відзначимо ще одну важливу деталь. Після участі в пушкінському однотомнику 1930-го року за редакцією неокласика Филиповича, Мисик практично не перекладав «з літератур братніх народів» (коли не йшлося про вже згадувану персько-таджицьку класику). Він уперто відкидав можливість вислужитися (а то й просто заробити), перекладаючи з білоруської чи російської чергові вірші про мир, про Леніна, про щасливе життя радянських людей. І під цим кутом зору харківський обком КПУ, відкидаючи пропозицію письменників про найменування вулиці іменем Мисика, вчинив по-своєму послідовно.

Детальніше: https://www.radiosvoboda.org/a/24492929.html 

Бібліографія статей

(подано в зворотній хронології)

2025

Зоц, Ігор. «Невтрачені імена» [Електронний ресурс] = https://litgazeta.com.ua/articles/ihor-zots-nevtracheni-imena/ / Зоц, Ігор // Українська літературна газета. - 2025. - березень (№3). Війна докотилася до східної межі Дніпровщини з Донеччиною: за останні тижні в селі Новопавлівка рашисти знищили авіабомбами чимало приватних домівок, а також Будинок культури, сільраду, амбулаторію, млин і ліцей з пам’ятною дошкою уродженцеві села – видному українському поету і перекладачеві Василю Мисику

2023

Боровець, Зенон. Василь Мисик – поет, перекладач, сходознавець, поліглот (40 років тому) [Електронний ресурс] = https://ukrpohliad.org/blogs/vasyl-mysyk-poet-perekladach-shodoznavets-poliglot-40-rokiv-tomu.html / Боровець, Зенон // Український погляд. - 2023. - 2 бер. «У творчому доробку поета не було творів гострополітичного змісту. Він не закликав до повалення політичного ладу, за панування якого зазнав стільки поневірянь… Він писав здебільшого філософську та пейзажну лірику, але для тодішнього режиму несприйнятним і небезпечним був сам тип людини, що його втілював поет, його бездоганність і шляхетність, багатьох дратував цей аристократизм жестів, ця зовнішня стриманість, вимогливість до себе», – Наталія Гриців - дослідниця творчости Василя Мисика

Камінська, Юлія. Той, хто повернувся з небуття [Електронний ресурс] = https://nasze-slowo.pl/toj-hto-povernuvsya-z-nebuttya/ / Камінська, Юлія // Наше слово. - 2023. - 27 серп. (№34). Життя і творчий шлях багатьох видатних представників українського письменства 20-30 років ХХ ст. є промовистою ілюстрацією страшного і трагічного звивистого шляху української історії, з її перехрестями, ярами та байраками, крутими підйомами й ще крутішими спусками. Поетові та перекладачеві Василю Мисику у 1930-ті роки довелося пройти жахіття і все ж не загинути у Сандармосі. Після неймовірних поневірянь він повернувся до літературного життя, аби розповісти правду про долю загиблих і продовжити їхню справу. Проте до кінця своїх днів не зачерствів душею, залишився незлобливим, врівноваженим і умиротвореним. Життєва філософія Мисика полягала в його словах: «Вони не розуміють, що найкращий спосіб “сховатися” від суворої дійсності – це активно включитися в її процес». Можливо, це і рятувало поета від страшних реалій

2018

Шуйський, Ігор. Із мороку небуття [Текст] = https://zn.ua/ukr/HISTORY/iz-moroku-nebuttya-295004_.html: маловідомі сторінки життя поета Василя Мисика / Шуйський, Ігор // Дзеркало тижня. - 2018. - 24-30 лист. (№ 45). - С. 15.

2017

Жадан, Сергій. Вулиця Мисика [Електронний ресурс] = https://tsn.ua/blogi/themes/zhittya/vulicya-misika-972973.html: дуже хотілося б більш уважного ставлення до всіх тих імен та явищ, без яких наша історія лишається неповною та викривленою / Жадан, Сергій // TСН.ua. - 2017. - 8 серп. 24 липня виповнилось сто десять років із дня народження Василя Мисика – дивовижного поета та перекладача, який більшу частину свого життя прожив у Харкові. Ювілей, утім, пройшов непоміченим. Мисика в Харкові знають мало, що всім нам – тут, у Харкові – звісно, честі не робить. Про нього пам'ятають його учні, які прийшли в літературу у сімдесятих-вісімдесятих, нашому поколінню про нього переповідали саме вони, а ось нам далі особливо й розповідати немає чого. Та й хто нас стане слухати

Ковальова, Олександра. Роздуми про сходження духу [Електронний ресурс] = https://litgazeta.com.ua/articles/rozdumy-pro-shodzhennya-duhu/ / Ковальова, Олександра // Українська літературна газета. - 2017. - 14 лип. (№14). 24-го липня виповнюється 110 років з дня народження поета і перекладача Василя Олександровича Мисика. Василь Мисик – унікальне явище в українській літературі ХХ ст… Унікальна його біографія: ранній високий злет і безодні нелюдських випробувань долі; унікальні людські риси: вищого порядку шляхетність і людяна мудрість; унікальна його спадщина: оригінальна творчість і численні переклади зі східних і західних мов. Усе це мало б підняти поета над його сучасниками і поставити на чільному місці, що зумовило б повторні перевидання його творів за життя і після смерті, а також посилене зростання інтересу до його творчості серед читацького загалу, інтенсивне дослідження його спадщини літературознавцями. Цього не сталося з багатьох причин…

2016

Базилевський, Володимир. Поет і його муза [Текст] / Базилевський, Володимир // Літературна Україна. - 2016. - 24 бер.(№11). - С.8-9. Доля Василя Мисика - вузол загадок і парадоксів. Його ранні твори - твори зрілого майстра, де сліди впливів майже не простежуються. Його знання мов несумісне з обставинами його життя

Котвіцька, Катерина. Цвіт кохання: Василь Мисик крізь призму листів і документів [Електронний ресурс] = https://www.umoloda.kiev.ua/number/3046/164/103383/ / Котвіцька, Катерина // Україна молода. - 2016. - 13 вер. (№114). Нове дослідження на документальній основі, в якій iдеться про страдницьке життя класика української літератури Василя Мисика. Більшість не відомих досі біографічних фактів видатного поета, прозаїка, перекладача, публікується вперше. Цю, без перебільшень, титанічну працю «Цвіт вишні, або Втрачене кохання Василя Мисика. Оповідь у листах і документах — iз коментарями» написав Олександер Шугай. Автор у новій праці, окрім біографічних фактів і документів, широко використовує епістолярій Мисика, даючи змогу йому самому коментувати ті чи ті події з його життя

2013

Василь Мисик: «Хочеться додому, до роботи, сняться книги і аркуші» [Електронний ресурс] = https://litgazeta.com.ua/articles/vasyl-mysyk-hochetsya-dodomu-do-roboty-snyatsya-knygy-i-arkushi/ / Інф. "УЛГ" // Українська літературна газета. - 2013. - 30 груд. Василь Мисик любив підкреслювати, що його творчість як перекладача була орієнтована і на захід і на схід, в ній гармонійно поєднувалось, здавалось, несумісне

2012

Руденко, Наталя. Дядя Вася – Василь Олександрович Мисик, яким я його пам’ятаю [Електронний ресурс] = https://www.radiosvoboda.org/a/24624375.html / Руденко, Наталя // Радіо Свобода. - 2012. - 24 черв. Писати спогади про людину видатну і легко, й важко водночас. Легко, тому що сама її велич підказує тон розповіді. Важко, бо цю людину довелося знати через родинні зв’язки, і в тому віці, коли її видатну діяльність я ще не могла оцінити. Проте пам’ять зберегла деякі яскраві враження, які дарують радість того, що в житті зустрілася ЛЮДИНА

Носков, Володимир. Василь Мисик – український Шекспір, Бернс і Хайям [Електронний ресурс] = https://www.radiosvoboda.org/a/24623223.html / Носков, Володимир // Радіо Свобода. - 2012. - 24 черв. У липні виповниться 105 років від дня народження одного з найкращих українських перекладачів Василя Мисика. Багато українців саме у його перекладі вперше прочитали хрестоматійні твори Вільяма Шекспіра, Роберта Бернса та Омара Хайяма. Більшу частину свого життя Василь Мисик прожив у Харкові. Його поетичний талант визнав сам Павло Тичина, однак повноцінному визнанню перешкодили спочатку Соловки – за нібито належність до ОУН, а потім – німецький полон

Твори Василя Мисика з фондів Молодіжної

Мисик, Василь Олександрович. Твори в 2-х т. [Текст] / Мисик, Василь Олександрович; Передм. М.Ільницького; Худож. Є.Ф.Сензюк. - К. : Видавництво художньої літератури "Дніпро"

Т.1 - 1983. - 335 с.

Т.2 - 1983. - 415 с.

Атом серця [Текст]: Українська поезія першої половини XX століття / Упор., вступ. ст. та прим. Ю.Коваліва; Худож. Б.Сушко. - К. : Веселка, 1992. - 350 с.

Соловей Е.С. Поезія пізнання [Текст]: Філософська лірика в сучасній літературі / Е. С. Соловей. - К. : Дніпро, 1991. - 271 с.

Література про Василя Мисика з фондів Молодіжної

З порога смерті [Текст]: Письменники України - жертви сталінських репресій / Упор., передм. О.Г.Мусієнко. - К. : Радянський письменник, 1991. - 494 с.

Книга "З порога смерті... Письменники України" присвячена пам'яті українських письменників, які стали жертвами сталінського терору. У книзі вперше поіменно названо письменників, які були репресовані, і розкрито методику та механізми політичних процесів над творчою інтелігенцією в довоєнний та повоєнний періоди, використовуючи матеріали архівів КДБ. Зокрема, у виданні згадуються розстріли українських письменників у Сандармоху та Биківн

Чорне і червоне: 100 українських поетів XX сторіччя [Текст] : Поетична антологія в 2-х томах: Навчальне видання. Хрестоматія / Укл. Б.Щавурський. - Тернопіль : Богдан, 2011. - 1376 с. Поетична антологія у двох томах — «Червоне і Чорне: 100 українських поеток ХХ сторіччя» та «Чорне і Червоне: 100 українських поетів ХХ сторіччя», упорядкована Борисом Щавурським, — це цікава спроба простежити шлях української літератури останнього століття. Кожен том — це понад 1300 сторінок віршів, зібраних під однією палітуркою, 100 життів, сто років самотності та любові найцікавіших ста поетів (чи поеток)

Шугай, Олександер Володимирович. Цвіт вишні, або втрачене кохання Василя Мисика [Текст] : Оповідь у листах і документах з коментарями / Шугай, Олександер Володимирович ; Післ. М.Слабошпицького, Г.Майфета. - К. : Ярославів Вал, 2016. - 608 с.

У книзі на документальній основі йдеться про страдницьке життя класика української літератури Василя Мисика. Більшість невідомих досі біографічних фактів видатного поета, прозаїка, перекладача, зокрема і з творчої лабораторії, публікується вперше. Видання проілюстроване унікальними світлинами і розраховане на широке коло читачів

WEBліографія

https://www.calameo.com/books/000632945c539c2c55eb7 – Український письменник Василь Мисик (1907-1983 рр.)

https://kharkiv-nspu.org.ua/wp-content/uploads/2021/08/Mysyk_-163-396.pdf – ТЕПЛА ХВИЛЯ МИСИКОВИХ СЛІВ (репортажі та інтерв’ю Ірини Мироненко)

http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/host/viking/db/ftp/univ/sip/sip_2017_04.pdf – СТИЛЬ І ПЕРЕКЛАД Збірник наукових праць

Інтернет-ресурси

https://zn.ua – сайт газети «Деркало тижня»

https://www.umoloda.kiev.ua – сайт газети «Україна молода»

https://litgazeta.com.ua – сайт «Української літературної газети»

https://nasze-slowo.pl/ – «Наше слово» – газета для українців у Польщі

Підготувала бібліограф Мілашенко Т. І.