«Спалений поет доби «Розстріляного відродження Володимир Свідзінський»

Бібіліографічний список статей до 140-річчя від дня народження Свідзінського Володимира Євтимовича (Юхимович) (1885-1941), українського поета доби «Розстріляного відродження», літературознавця, перекладача, жертви сталінських репресій

Біографія

1885, 8 жовтня — у селі Маянів Подільської губернії народився Володимир Свідзинський, поет та перекладач.

Родичі по лінії батька й матері були священиками. Традиції таких родин вимагали продовження дітьми династії духовників. Тому Свідзінський отримав духовну освіту. Згодом закінчив Київський комерційний інститут й історико-філологічний факультет Подільського університету. Заприятелював із Юрієм Липою та Людмилою Старицькою. Деякий час жив у Житомирі, Кам’янці-Подільському й Харкові. Займався редакторською та науковою роботою. Писав ліричні вірші й баллади.
Його творчість неоднозначно сприймалась сучасниками. Валер’ян Поліщук критикував поета за відсутність у творах громадянських мотивів. Емануїл Райс, французький славіст, говорив: «Світ Свідзинського. Це країна, де ще не ступала людська нога, країна, що вражає своєю новістю та незвичністю. Занурившись у неї, не знайдеш доріг назад. Ця країна — найзаповітніша прабатьківщина нашої душі, така далека, така глибока, така прихована, що тільки велике чародійство могло злегка відкрити її для нас».

Так як його батько був священником, то він також продовжив його діяльність. Спочатку навчався в Тиврівському духовному училищі (1894-1899 роки), а згодом в Подільській духовній семінарії (1899-1904 роки). Після цього Свідзінський деякий час з 1906 року провчився на економічному відділі Київських вищих комерційних курсів.

Свій перший вірш надрукував у 27 років. У 1912 році в журналі «Українська хата» вперше надрукував свій вірш «Давно, давно тебе я жду…». Тоді поету будо 27 років.

Досліджував ткацтво та служив в армії. Володимир Свідзінський досліджував ткацький промисел. Для цього збирав інформацію про господарства, які займалися ткацтвом (близько 1607 господарств).

Він їздив у експедиції. Під час них відвідав шістнадцять населених пунктів в різних регіонах України (Могилівський, Гайсинський, Балтський, Проскурівський, Ямпільський, Ольгопільський, Летичівський та Літинський повіти). Така його мандрівка тривала три місяці: від 1 червня до 15 вересня 1913 року.

У 1916 році текст науковця про ткацький промисел надрукували в книзі «Кустарні промисли Подільської губернії». Крім того, Свідзінський також досліджував графічне оформлення старовинних греко-католицьких метрик. Написав статтю «Народні українські пісні про останню світову війну».

У 1915 році він мешкав у Житомирі. Тут працював у канцелярії, а згодом — обліковим урядовцем. З 1916 по 1918 рік служив в армії під час Першої світової війни. Тоді його мобілізували до війська Російської імперії.

Після цього він мешкав у Кам’янець-Подільському. У цьому місті працював редактором. З 1919 року навчався на історико-філологічному факультеті Подільського університету. В цей час познайомився з відомими представниками тодішньої української інтелігенції, як-от: Людмилою Старицькою-Черняхівською, Юрієм Липою та Осипом Назаруком.

Був двічі одружений. Свідзінський був одружений із Зінаїдою Сулковською. Згодом у них народилася донька Мирослава. Однак після переїзду до Харкова подружжя розлучилося. Дружина переїхала з донькою до Вінниці.

Вдруге поет одружився з Оленою Кондратьєвою у 1928 році. Однак пара довго не прожила разом, бо згодом розручилася.

Володимир Свідзінський з донькою та дружина поета - Зінаїда Сулковська (ліворуч)

Працював архіваріусом та перекладав іноземні твори. У 1921 році Володимир Свідзінський працював архіваріусом в Кам’янець-Подільському. Потім став керівником  архівів повітового комітету охорони пам'яток старовини, мистецтва та природи в цьому місті.

У 1922 році він працював з подільськими греко-католицькими метриками, рукописними книгами та стародруками. Після цього організував випуск видання «Метрики XVIII в.»

Свідзінський навчався в аспірантурі (1923-1925 рр.) на кафедрі соціальної історії в Кам’янець-Подільському інституті. Під час цього періоду свого життя досліджував про аграрні рухи на Поділлі в XX столітті, приватновласницькі маєтки селян, боротьбу подільських селян із польськими легіонерами в 1918 році тощо. Написав розвідку «Економічна еволюція господарства селян тарнорудського маєтку».

Крім дослідницької діяльності, Володимир Свідзінський перекладав тексти іноземних авторів з французької, німецької, іспанської, польської, вірменської, білоруської, грузинської мов. Це були переклади комедій Арістофана, Гесіода, Публія Овідія Назона, Адамам Міцкевича, Віктора Гюґо, Янка Купала, Акакія Церетелі тощо.

«Свідомо самоізолювався од світу»: про поетичну творчість Свідзінського

У 1922 році вийшла перша збірка віршів Володимира Свідзінського «Ліричні поезії». Через п’ять років надрукували другу — «Вересень». Дебют поета в літературному українському дискурсі сприйняли досить неоднозначно. Деякі літературознавці критикували стиль Свідзінського. Зокрема, Іван Дніпровський та Валер’ян Поліщук вказували на відсутність громадської тематики в його текстах.

Крім того, були різкі висловлювання про збірку «Вересень». Їх написав Яків Савченко. Він зазначив, що творчість Свідзінського поза добою, бо він запізнився зі своїми віршами.

Водночас Василь Стус інакше інтерпретував поезії Свідзінського та вбачав у них особливий стиль. Він писав, що його «вірші — наскрізь асоціальні, сповнені якоїсь таємничої внутрішньої самодостатності без будь-яких зовнішніх намірів».

Василь Стус писав статті про поезію Свідзінського

Також Василь Стус підкреслив в статті «Зникоме розцвітання особистості», що поезії автора притаманна виняткова замкнутість – «герметизація духу». Однак таким чином поет «замикається, щоб зберегтися» та «не помилитися у власній суті».

«Його поезії – то міра авторського самодовіряння й самоприналежності, інтимні щоденникові записи інтелігента, що свідомо самоізолювався од світу»,  писав Стус про тексти Свідзінського.

 Після 1927-го перестав друкуватись, перейшовши у «внутрішню опозицію». «В цій позиції, — пише Стус, — єдиний його порятунок і надія на вижиття. Замкнутися, щоб зберегтися. Змаліти, щоб не помилитися у власній суті. Стати збоку, щоб не бути співучасником...»

 1939-го Свідзінський написав вірша «Блукаю вдень то в луках, то в гаю».

 Стус говорив, що за такі рядки в СРСР розстрілюють.

 Тоді іду блукати в інші луки.

 Там холодом північної роси

 Торкаються мене невидні руки

 Із темряви, з Великої розлуки

 Звучать давно безмовні голоси…

 Володимир Свідзинський з донькою Мирославою, кінець 1920-х рр

 1940-го у Львові вийшла збірка «Поезії». Юрій Яновський керував проектом. Серед поезій є вірш, у якому прославляється Сталін. Це викликало дискусію, чи міг він належати Свідзінському. Стус заперечив таку можливість. Аргументуючи тим, що стиль написання непритаманний Свідзінському. Існує припущення, що того вірша написав Яновський. Показати нещодавно анексованій Західній Україні, що поети-вихідці з усіх регіонів підтримують Сталіна.  До кінця вересня 1941-го залишався у Харкові. З наближенням нацистських військ до міста спецагенти НКВС здійснювали вибіркові арешти української інтелігенції, яка не евакуювалася. Донька поета згадувала, що перед арештом за ним слідкували і «чорний ворон» стояв біля будинку. Під конвоєм заарештованих гнали на схід. Потім у сараї в селі Непокритому на Харківщині спалили. Разом з поетом згоріла частина рукописів ненадрукованих віршів. 

Третя і остання прижиттєва книга «Поезії» Свідзінського вийшла у 1940 році Львові під керівництвом Юрія Яновського. До цієї збірки увійшли не всі тексти, які запропонував автор. Ба більше, на сторінках книги з невідомих обставин з'явився вірш про Сталіна. Василь Стус заперечив, що цей текст належить Свідзінському, оскільки має іншу манеру написання. Тому існує думка, що вірш міг додати саме Юрій Яновський.

Збірки поезій Володимира Свідзінського.

Багато текстів Володимира Свідзінського не збереглися. Сьогодні можна прочитати близько 96 поезій автора, які вдалося вивезти за кордон Олексі Веретенченку. Саме він у 1975 році видав збірку «Медобір». Відомо, що саме так мав назвати поет свою четверту збірку, яку він вже упорядкував. Однак рукописи цієї книги згоріли в пожежі, тому не збереглися.

В українській літературі доби «Розстріляного відродження» особливе місце займає Володимир Свідзінський. Однак він як багатогранна особистість з самобутньою творчістю залишається досить маловідомим для пересічного читача.

Останні роки життя Володимира Свізінського минулу в трагічний обставинах. 27 вересня 1941 року в Харкові поета заарештував НКВД. Його звинуватили в антирадянській пропаганді та мали відправити на заслання.

Існує свідчення, що Свідзінського та інших в’язнів не вивезли конвоєм на заслання, а помістили в закинутому будинку та підпалили. Це сталося в селищі Непокрите на Харківщині. Так, радянська влада вбила Володимира Свідзінського 18 жовтня 1941 року.

Володимир Свідзінський передбачив власну смерть у вогні, що відобразилось у віршах. Зокрема у збірці «Вересень» 1927-го є поезія:

В полум’ї був спервовіку

І в полум’я знову вернуся...

І як те вугілля в горні

В бурхливім горінні зникає,

Так розімчать, розметають

Сонячні вихори в пасма блискучі

Спалене тіло моє...

 (уривок з поезії Володимира Свідзінського, збірка «Вересень»)

Бібліографічний список статей

(подано в алфавіті авторів)

2017

Головко, Тарас. Мовні стратегії Володимира Свідзінського "Невпізнанний гість. Доля і спадщина Володимира Свідзінського" повертає до життя самобутнього лірика, якого сміливо можна арахувати до когорти найталановитіших українських поетів [Текст] / Головко, Тарас // Слово Просвіти. - 2017. - 23-29 бер. (№ 12). - С. 13. Елеонора Соловей — відомий літературний критик і літературознавець. Її фундаментальна розвідка

2015

Соловей, Елеонора. "Ненадивляний світе..." [Текст] : до 130-х роковин від народження Володимира Свідзінського / Соловей, Елеонора // Українська літературна газета. - 2015. - 25 вер. (№19). - С. 1, 14-15. Попри всі зусилля відновити справедливість і віддати належну шану митцеві, що став би окрасою будь-якої літератури, якби не був українським письменником лихого двадцятого століття - Володимир Свідзінський залишається "невпізнаним гостем", постаттю загадковою і все ще недостатньо знаною

Вогненна мить трагічної біографії [Текст] = http://ukurier.gov.ua/uk/articles/partijnij-forum-nezdijsnenih-obicyanok/ : 75-річчя загибелі Володимира Свідзінського / Підготував Віктор Шпак  // Урядовий кур`єр. - 2016. - 11 жовт. (№191). - С. 7. Поет-лірик і талановитий перекладач, який вільно володів польською, французькою й іспанською мовами, народився в сім’ї церковного псаломщика на Вінниччині, а мученицьку смерть прийняв на Харківщині. Свідзінського за життя нещадно критикували за «формалізм», «фаталізм», «анахронізм», внаслідок чого з 1927 року його твори перестали друкувати. Однак навіть вимушено перейшовши на перекладацькі хліби, він залишив один із найкращих в українській літературі поетичний переклад «Слова про Ігорів похід»

Мовні стратегії Володимира Свідзінського [Текст] = https://day.kyiv.ua/article/kultura/movni-stratehiyi-volodymyra-svidzinskoho : літературознавець Елеонора Соловей розказала «Дню» про архівні знахідки і долю поета «Розстріляного Відродження» / Спілкувався Тарас Головко // День. - 2017. - 29 бер. (№54). - С. 10. Відомий літературний критик і літературознавець, доктор філологічних наук, провідний науковий співробітник Інституту літератури НАН України, лауреат двох престижних літературних премій імені Сергія Єфремова та Василя Стуса написала надзвичайно цікаву книжку про одного з поетів «Розстріляного Відродження

2011

Горбатюк В. "Землі ласкавої куточок милий" [Текст] : Дні Володимира Свідзінського на Хмельниччині / В. Горбатюк // Літературна Україна. - 2011. - 10 лист. (№43). - С. 1, 15. Ще за життя Володимира Свідзінського його поезію не сприймала ортодоксальна радянська критика. По його смерті режим намагався кинути ім'я поета в забуття. Та не завжди над високим словом владні лихі часи. До рідного народу повертається і вдатний поет Володимир Свідзінський — його страдницьке житя з трагічною смертю, його творчість

2007

Соколова, Вікторія. Художня функція риторичних фігур у поезії В.Свідзінського / Соколова, Вікторія // Слово і час. - 2007. - №11. - С. 13-18. Поезія Володимира Свідзінського зворушує щирими почуттями й мудрими думками, яскравими образами

2006

Дубік О. З днем поривним... [Текст] : Другий Кам'янець-Подільський період у житті Володимира Свідзінського (1918-1925 рр.) / О. Дубік // День. - 2006. - 10 лист. (№195). - С. 8. Коротка біографія Володимира Свідзінського

2004

Клименко В. Великдень Володимира Свідзінського [Текст] : У вересні й у двох томах / В. Клименко // Україна молода. - 2004. - 7 жовт. (№187). - С. 13. Презентація повного коментованого видання творів Володимира Свідзінського у двох томах подарувала надію на нове, повне, фахове і любовне прочитання української культури

2003

Мельник В. "Друг, що загинув передчасно" [Текст] : Вінницький журналіст дослідив в архівах життєві перипетії Олега Свідзинського, тим самим ліквідувавши ще одну невелику білу пляму в долі відомого українського поета Володимира Свідзинського / В. Мельник // Україна молода. - 2003. - 2 вер.(№159). - С.12.

2001

Кернер, Г. Мiфотворчiсть у поезiї Богдана-Iгоря Антоновича i Володимира Свiдзинського / Г. Кернер // Сучаснiсть. - 2001. - №12. - С. 125-139.

КНИГИ  з фонду Молодіжної

Біла, Анна. Символізм [Текст] : Наукове видання / Біла, Анна. - К. : Темпора, 2010. - 272 с. : іл. - Список рекомендованої літератури: с.250. - Вступ: с.7. - ISBN 9789668201899 : (В паліт.) 42-00.

Розстріляне Відродження. Золоті рядки української репресованої поезії [Текст] : Літературно-художнє видання / Укл. С.Заготова; Худож. О.Перепелиця, В.Лукаш. - Донецьк : ТОВ "ВКФ "БАО", 2009. - 320 с.

Розстріляне Відродження... Це назва найтрагічнішого з часів, який пережила вітчизняна культура в 30-ті роки ХХ століття. Багато поетів, прозаїків, перекладачів, літературних критиків, літературознавців, викладачів, театральних діячів стали тоді жертвами сталінського режиму. До видання ввійшли твори поетів тієї бурхливої й драматичної доби — Василя Бобинського, Олекси Влизька, Миколи Вороного, Михайла Драй-Хмари, Дмитра Загула, Миколи Зерова, Майка Йогансена, Мелетія Кічури, Юрія Липи, Ладі Могилянської, Олега Ольжича, Євгена Плужника, Валер'яна Поліщука, Володимира Свідзінського, Михайля Семенка, Олени Теліги, Дмитра Фальківського, Павла Филиповича, Миколи Філянського, Василя Чумака, Григорія Чупринки. Своєю творчістю вони засвідчили вірність і відданість рідному народові

Розстріляне Відродження. Куліш, Налепинська-Бойчук, Падалка, Підмогильний, Плужник, К.Поліщук, Сівдзінський. Книга 3 [Текст] : Літературно-художнє видання / Худож.-оформл. О.А.Гугалова-Мєшкова. - Харків : Фоліо, 2023. - 350 с.

Розстріляне відродження — духовно-культурне та літературно-мистецьке покоління 1920-1930-х рр. Його розвиток відбувався в умовах масових переслідувань. Більшість авторів репресував сталінський режим. До цього видання увійшли твори авторів, яких розстріляли за те, що були українцями: п’єса «Маклена Ґраса» Миколи Куліша, частково роман «Невеличка драма» Валер’яна Підмогильного, «Гад Звіринецький» Клима Поліщука, а також частково роман «Недуга» та поезії Євгена Плужника, який помер від сухот у концтаборі, і поезії Володимира Свідзінського, якого спалили живцем. Розстріляли й Івана Падалку та Софію Налепинську-Бойчук, репродукції їхніх картин є у кольоровій вкладці

Соловей, Елеонора. Упізнання святого. Нові маленькі повісті, історії, спогади, сильвети [Текст] : Літературно-художнє видання / Соловей, Елеонора Степанівна (Гончарик). - К. : Дух і Літера, 2020. - 304 с

Історії про книжки, картини, світлини, реліквії, а також про людей, що все те створювали — гарно вкладаються в авторський жанр маленької евристичної або мемуарної повісті, іноді доволі розлогої, часом радше евристичної новели, параболічної мініатюри чи лаконічної сильвети когось із улюблених митців і науковців. Есеїстичний стиль, дрібка ліричної іронії чи гумору, аналітика без «розумування» і любов без афектації виявилися оптимальними для розповіді про улюблені проєкти, дослідницькі сюжети, зустрічі, здобутки і неминучі, на жаль, утрати. Попри позірну мозаїчність і різноплановість цих оповідок та спогадів — цілісність книжки творять не лише стиль, інтонація, а й особливий контрапункт тематичних перегуків, наскрізних «культурних героїв» із їхніми неповторними обличчями, як-от Василь Стус або Лесь Курбас, Євген Сверстюк, Михайлина Коцюбинська, Роман Корогодський, Лесь Танюк. І звичайно ж — Володимир Свідзінський

WEBліографія

https://dyvys.info/2024/10/18/volodymyr-svidzinskyj-pro-zhyttya-poeta/  – Про поета «Розстріляного відродження» Володимира Свідзінського

https://podolyanin.com.ua/history/7664/   – Найпрекрасніша з квіток українського саду

Інтернет-ресурси

https://umoloda.kyiv.ua/  – сайт газети «Україна молода»

https://day.kyiv.ua – сайт газети «День»

http://slovoprosvity.org  – сайт газети «Слово просвіти»

https://ukurier.gov.ua – сайт газети «Урядовий кур’єр»

https://litukraina.com.ua  – сайт журналу  «Літературна Україна»

Підготувала бібліограф Качановська Н.В.