«Штрихи до портрета Наталії Кобринської»

Бібліографічний список статей до 170 років від дня народження Наталії Кобринської (1855-1920), письменниці, журналістки, громадської діячки, учасниці феміністичного руху

Я через літературу дійшла до

зрозуміння жінки в суспільстві.

Н. Кобринська

Письменниця, видавчиня, громадська діячка, врешті-решт, зачинателька українського жіночого руху — роль Наталії Кобринської у нашій історії не втрачає своєї значимості, попри те, що з дня її народження минуло вже 170 років. Вона стояла біля витоків фемінізму загалом — найпершою досконало трактувала жіноче питання, випереджаючи навіть європейські тенденції, вказувала на його гідне вирішення словом і ділом.

Саме ця видатна українка створила у 1884 році першу феміністичну організацію «Товариство руських жінок», видала перший жіночий альманах «Перший вінок» у 1887-му. Словом, була першою всюди. Хоча життя її було не солодким — сучасники називали завжди усамітнену Кобринську «чорною пані»: усе життя вона носила чорний одяг і тільки на свята вдягала народний.

Біографія

З ЦВІТУ НАЦІЇ

Наталія Кобринська походила зі священицького роду Озаркевичів, відомого своєю культурно-просвітницькою діяльністю. Народилася вона 8 червня 1855 року в селі Белелуя в Галичині. Її мати Теофілія також походила з давнього українського роду Окуневських.

Батько, греко-католицький священик, Іван Озаркевич був депутатом Галицького сейму і Австрійського парламенту (Райхсрату), громадським діячем, поетом, перекладачем. Дід Іван, теж священик.

Змалку вона обожнювала читати, а бібліотека у Озаркевичів була знатна. Власне, саме любов до читання багато в чому й сформувала її — проштудіювавши твори провідних філософів, економістів та ідеологів того часу, Наталя

натрапила й на тему боротьби за права жінок. І, читаючи християнську літературу, вже помічала суперечності й не розуміла, чому жінка має коритися чоловікові.

НЕДОВГЕ ЩАСТЯ

Будинок Наталії Кобринської, в якому вона проводила роботу серед жінок

У 1874 року 19-річна закохана Наталя вийшла заміж за теолога Теофіла Кобринського. Її обранець був досконалий — шляхетний чоловік з ніжною душею, чудовий співак та композитор, що цікавився етнографією, записував народні пісні, колядки та перекази. А також заснував у Снятині міську читальню і хор.

Ґрунтовно освічений, він усіляко сприяв інтелектуальному зростанню й молодої дружини. Й цілковито прийняв її умови — не надто переобтяжуватися хатньою роботою, не робити культу з родинних обов’язків, не народжувати дітей, а натомість присвятити себе служінню своєму народові.

Таке служіння Наталя вбачала зокрема й у боротьбі за жіночі права. У цьому чоловік теж її підтримував.

Подружня ідилія тривала лише кілька років: у 1882-му Теофіл Кобринський несподівано помер, а Наталя у 27 років стала вдовою.

У день поховання вона відрізала свої довгі коси й поклала коханому в домовину — на знак вічної вірності. А потім полишила Снятин і повернулася до батьківського дому. Не було меж її тузі й відчаю, без коханого життя здавалося геть порожнім…

Аби донька не занедужала з туги, батько відвіз її до Відня – вдихнути вільного європейського духу. Тут Наталя увійшла до товариства українських студентів «Січ», познайомилася з публіцистом, літературознавцем та громадським діячем Остапом Терлецьким, який істотно вплинув на її подальший шлях.

Рукопис Наталі Кобринської

Саме Остап Терлецький, оцінивши майстерність та емоційність усних оповідей Наталі, умовив її взятися за перо. І у 1883-му Кобринська пише перше своє оповідання «Пані Шумінська», перейменоване згодом на «Дух часу» — про роздуми багатодітної матері, діти якої не слідують традиціям і звичаям, а обирають власні життєві шляхи.

Оповідання отримало загальне схвалення віденського товариства українців, й успіх надихнув Наталю писати далі.

У 1884 році виходить її повість «Задля кусника хліба», головна думка якої — жінка сама має дбати про своє місце в суспільстві, а не бути утриманкою чоловіка. Сміливо як для ХІХ століття!

Наталя остаточно вирішила: її життєва мета — реалізувати ідеї фемінізму через літературні твори. Починання Кобринської привітав Іван Франко: «Чи знаєте Ви, що се Ви написали таку штуку, котрій рівної вся наша література галицька досі не видала?»

Провідною темою творчості Наталі стало становище жінок у суспільстві та шляхи його покращення. Причому йшлося на лише про побут, а й почуття власної гідності. Своїми поглядами Кобринська випереджала навіть тенденції тогочасної Європи — звільнення українки від усталеної жіночої ролі, здобуття нею власного голосу і власних громадянських прав, зокрема на здобуття вищої освіти. Згодом Кобринська доведе, що здатна не лише озвучувати ідеї, а й реалізовувати їх.

ЖІНОЧЕ ТОВАРИСТВО

Наталя досконало розуміла потребу економічного, політичного, побутового розкріпачення жіноцтва. Розуміла також: щоб досягти цієї мети, треба піднести жінку до розуміння своєї цінності, вказати, як стати корисною для суспільства. На її думку, це можна було зробити, лише об’єднавши жінок і згуртувавши їх навколо прогресивних європейських ідей.

Для цього за її ініціативою й було створено «Товариство руських жінок», перші загальні збори якого пройшли 8 грудня 1884 року у Станіславі (Івано-Франківську). Власне, цей день і вважається початком українського жіночого руху. Адже ці перші жіночі збори були тріумфом нових ідей, що захопили уми й серця жіноцтва.

На з’їзді було проголошено ідею соборності України й праці для народу, особливо для піднесення культурного рівня сільського жіноцтва

У цілому ж Кобринська формулювала завдання «Товариства» так: «Ми поклали собі метою впливати на розвій жіночого духа через літературу, бо вона була всебічним образом ясних і темних сторін суспільного ладу, його потреб і недостатків».

Наталя Кобринська з колегою та колежанкою

Саме таку літературу творила й сама Наталя, наголошуючи: «Я через літературу дійшла до зрозуміння жінки в суспільстві, тож хотіла і других повести за собою». А ще вела інтенсивне листування з громадськими діячами та письменниками: Іваном Франком, Михайлом Павликом, Іваном Нечуєм-Левицьким.

ПЕРШИЙ ВІНОК

За три роки сталася ще одна знакова подія — Наталя Кобринська разом з Оленою Пчілкою за підтримки Івана Франка видали жіночий альманах «Перший вінок». Надрукували його завдяки приватним пожертвам та власним коштам Олени Пчілки.

Письменниці були з усіх теренів України, адже Кобринська палко вітала культурне єднання західноукраїнських земель з наддніпрянською Україною

Також на сторінках альманаху Наталя Кобринська опублікувала програмні для фемінізму статті: «Про рух жіночий в новійших часах», «Руське жіноцтво в Галичині в наших часах», «Замужня жінка середньої верстви», «Про первісну ціль Товариства руських жінок в Станіславові».

Загалом це була антологія жіночої творчості, зібрана, упорядкована й видана жінками. «Перший вінок» також заклав основи розвитку жіночих часописів — ті, що видавались пізніше, мали його як орієнтир.

Першодрук жіночого альманаху “Перший вінок”

ПЛІДНА ПРАЦЯ Й ТРОХИ МРІЙ

Учасники з’їзду українських письменників з нагоди виходу в світ «Енеїди» Івана Котляревського. Наталя Кобринська третя зліва у першому ряді

І все-таки це була подія — альманах «Перший вінок» засвідчив початок нової епохи в Україні, становлення національно свідомого жіночого голосу. Саме зі сторінок альманаху прозвучала смілива й майже безпрецедентна на той час ідея жіночої університетської освіти.

У 1893-1896 роках Наталя продовжила займатися видавничою справою. Її видавництво «Жіноча справа» випустило у світ три книги альманаху «Наша доля»

У цих книгах було надруковано літературні твори жінок, статті про жіночий рух, звернення до уряду про дозвіл жінкам навчатися в університетах, про організацію дитячих захоронок (садочків), особливо по селах. Загалом проєкт мав грандіозну мету — об’єднати на ґрунті національної свідомості та боротьби за свої права не лише галичанок, а й жінок із усієї України.

ДИСКУСІЯ З ЦЕТКІН

    Клара Цеткін та Наталія Кобринська

Долучалася Наталя Кобринська і до загальноєвропейських дискусій на тему фемінізму, зокрема з Кларою Цеткін. Як і решта соціалісток Європи, Цеткін запевняла, що не слід відокремлювати жіноче питання, бо воно не є окремим: другорядна роль жінки в суспільстві є лише віддзеркаленням капіталістичної системи.

Жіноче питання може вирішитися позитивно тільки через національне самоусвідомлення та ґрунтовну освіту: вільна жінка – передусім свідома жінка

Кобринська наполягала, що другорядна роль жінок і особливо подвійний визиск їх (робота в хаті й поза хатою) триватиме й тоді, коли буде повний соціалізм. Жінка зможе вирватися з патріархального рабства лише тоді, коли матиме економічну незалежність, можливість реалізуватися в освіті й науці, буде усвідомлювати себе самостійною одиницею, а не додатком до чоловіка.

Життя показало, що Клара Цеткін помилялася, а Наталя Кобринська таки ж мала цілковиту рацію. В омріяній оазі соціалізму, жінка була пригноблена, як ніде й ніколи: в жодному суспільстві не було таких спрацьованих, втомлених та невдоволених життям представниць «прекрасної статі», як у радянському.

ЧАСИ ЛИХОЛІТТЯ

Кобринська повертається до Болехова і відновлює роботу свого видавництва. Вона планує новий великий проєкт, а саме – видати твори як українських авторів, так і переклади зарубіжних, в яких би йшлося про жінок, кожна з яких виконала якусь визначну місію у своєму житті. Тим вона сподівалася заохотити жінок вийти за поріг своєї хати й активно включитися в освітню, соціально-громадську, культурну й політичну працю для блага власного народу. На жаль, Перша світова війна завадила реалізації цих планів.

Наталя Кобринська у зрілому віці

Війна безпосередньо торкнулася Наталії — у 1915 pоці її заарештували й звинуватили в шпигунстві

Останні роки життя Кобринська майже не писала. Розчарування, самотність, постійна тривога віднімали геть усі сили. У 1918 pоці вона підготувала збірку «Воєнні новели», сповнену болю через долю українського народу, розділеного кордонами, втягненого у війни за чужі інтереси… Це бyла її лебедина пісня.

Зима 1920 року вдалася сніжною й морозною. Повертаючись зі Львова до Болехова, Наталя змерзла і в дорозі заразилася тифом. Її знайшли мертвою 22 січня, тому й записали цю дату. Велике життя закінчилося так сумно…

Ольга Кобилянська присвятила Наталі Кобринській один із найкращих своїх творів — повість «Людина». Українські письменники Галичини видали збірку творів, присвячених її пам’яті – «Першому українському борцеві за права жінки». А на її могилі зробили напис, як вона заповідала «Мені вже серце не болить» (як боліло за долю українського жіноцтва досі).

ЖИВА ПАМ’ЯТЬ

            На місці хати Наталії у Болехові встановили пам’ятний знак. У 2005 році там відкрили її музей

            Бібліографія життя та творчості

(подано у зворотній хронології)

2025

Асадчева, Тетяна. Замість російського байкаря — українська письменниця-феміністка: у столиці з’явилася вулиця Наталії Кобринської [Електронний ресурс] = https://vechirniy.kyiv.ua/news/108354 / / Асадчева, Тетяна  // Вечірній Київ. - 2025. - 6 лют. У межах дерусифікації змінила свою назву вулиця Івана Крилова у Дарницькому районі столиці. Вона заходиться у селищі Бортничі, яке ще у 1988 році включили до складу міста Києва. У грудні 2024 року вулицю офіційно перейменували на честь української письменниці та засновниці організованого фемінізму в Україні — Наталії Кобринської. Свого часу відома українська літературна і громадська діячка та публіцистка стала засновницею жіночого руху в Галичині, активно відстоюючи матеріальне і духовне визволення жінки, її право на самореалізацію і подолання усталених стереотипів у тогочасному суспільстві

2024

Камеристий-Брайтенбюхер, Ростислав. Панянки з Товариства руських женщин [Електронний ресурс] = https://nv.ua/ukr/ukraine/events/tovaristvo-ukrajinskih-zhinok-chogo-dobivalis-pershi-ukrajinski-feministki-istoriya-z-nv-50399317.html : коли з'явилися і чого прагнули перші справжні українські феміністки / Камеристий-Брайтенбюхер, Ростислав // NV. - 2024. - 8 бер. Жіночі організації на території сучасної України виникли ще у XIX столітті, але часто вони були пов’язані з церквою, розвагами та благодійністю, і про права жінок там не йшлося. Все змінилось, коли 140 років тому з’явилось Товариство українських жінок (спочатку — Товариство руських женщин)

Наталія Кобринська: історія першої української феміністки та розвиток жіночого руху в Україні [Електронний ресурс] = https://pereiaslav.city/articles/365327/nataliya-kobrinska-istoriya-pershoi-ukrainskoi-feministki-ta-rozvitok-zhinochogo-ruhu-v-ukraini / Інф. "Переяслав.city" // Переяслав.city. - 2024. - 16 черв. 8 грудня 1844 року в Станіславові (тепер – Івано-Франківськ) за ініціативи Наталії Кобринської було засновано «Товариство руських женщин», яке у 1922-му перейменовано на «Товариство українських жінок». Ця дата стала початком українського жіночого руху, якому у 2024 році виповнюється 140 років! Історію життя першої української фенімістки

Швець, Алла. "Бути собою і лиш собою": 10 тез українського фемінізму від Наталії Кобринської [Електронний ресурс] = https://genderindetail.org.ua/library/mova-i-literatura/10-tez-ukrainskoho-feminizmu-vid-natalii-kobrynskoi.html / Швець, Алла // Гендер в деталях. - 2024. - 14 жовт. Історія українського жіночого руху починалася з тих засадничих принципів та ідей, довкола яких почала розбудовуватися концепція українського фемінізму, показавши свою актуальність і тяглість в різні періоди життя української жінки. В середині 1880-х років ХІХ століття Наталія Кобринська, зачинателька українського жіночого руху, заклала основи нового світосприйняття й позиціонування жінки в суспільстві, адаптувавши до національних викликів новітні емансипаційні віяння Європи

2023

Жаркова, Роксолана. "Чорна пані" Наталія Кобринська [Електронний ресурс] = https://povaha.org.ua/chorna-pani-nataliya-kobrynska-rozpovidayemo-pro-zasnovnytsyu-ukrayinskogo-feminizmu/ / Жаркова, Роксолана  // Повага. - 2023. - 7 бер. . Наталія Кобринська стихійно увірвалася не лише в тогочасний літпроцес, представлений передусім чоловіками, а й заявила про себе як про небуденну особистість. Якби не вона, ми не говорили б настільки голосно про феміністичне русло українського модернізму, про такий важливий нині (а наприкінці ХІХ століття - викличний, радикальний) фемінізм, про жіночу солідарність у творчості та громадському житті, сестринство і фемактивізм

Стражник, Людмила. Стежками Наталії Кобринської [Текст] / Стражник, Людмила // Голос України. - 2023. - 17 лист. (№231). - С. 11. Міська рада за сприяння Українського культурного фонду реалізує проєкт популяризації творчого спадку відомої письменниці та громадської активістки Галичини. Це завдяки перемозі в конкурсі Українського культурного фонду з проєктом "Створення культурно-туристичного маршруту "Шляхами Наталії Кобринської в місті Болехові"

2022

Наталія Кобринська - палка поборниця жіночої долі... [Електронний ресурс] = https://vseosvita.ua/blogs/nataliia-kobrynska-palka-pobornytsia-zhinochoi-doli-71451.html / Інф. "Всеосвіта" // Всеосвіта. - 2022. - 8 черв. Я через літературу дійшла до зрозуміння жінки в суспільстві. Н.Кобринська Серед тих, хто разом з Іваном Франком, Михайлом Павликом та їх однодумцями ступав "до бою нового", відважно займав аванпости у битвах "чоловіцтва із звірством", були й жінки

2019

Рудяченко, Олександр. Визволителька жіноцтва Наталя Кобринська першою в XIX ст. порушила питання про права українок [Електронний ресурс] = https://day.kyiv.ua/article/kultura/vyzvolytelka-zhinotstva / Рудяченко, Олександр // День. - 2019. - 12 черв. Замолоду Наталя перетворилася на неформального лідера молодіжної групи, яка утворилася навколо її братів-гімназистів — Володимира (1853-1922 рр.), котрий став священиком, та Лонгина (1859-1940 рр.), який вивчився на правника

2008

Панченко В. Феміністка [Текст] = https://day.kyiv.ua/article/istoriya-i-ya/feministka  : шлях Наталі Кобринської / В. Панченко // День. - 2008. - 16 лют. (№29). - С. 7. У Болехові мені хотілося побувати передусім тому, що там жила Наталя Кобринська, перша українська феміністка (народилася вона 8 червня 1855 р. у селі Белелуя, але більша частина життя цієї надзвичайно колоритної галицької діячки була пов’язана таки з Болеховим). До 150-літнього ювілею письменниці земляки відкрили на її честь меморіальний музей — його теж хотілося побачити

КНИГИ

 з фонду Молодіжної

Антологія української фантастики XIX-XX ст. [Текст] : Літературно-художнє видання / Уклад. і передм. Ю.Винничук; Худож. Г.Кісель. - Харків : Фоліо, 2017. - 607

Ґотична, або романтична, фантастика в Україні виникла на основі давньої української літератури і народної міфології. Романтики захоплювалися казками й містикою, і згодом міфічні істоти заполонили українську поезію і прозу. Українська народна демонологія набула такої популярності, що захопила не тільки українських, а й російських та польських письменників. Але ані в Росії, ані в Польщі не існувало такого багатства міфологічних образів і сюжетів

Бабкіна, Катерина. Сила дівчат. Маленькі історіїї великих вчинків [Текст] : Видання для дітей / Бабкіна, Катерина, Лівін, Марк ; Худож. А.Сарвіра, Ю.Твєрітіна. - К. : Книголав, 2018. - 112 с.

«Сила дівчат: маленькі історії великих вчинків» ? збірка п’ятдесятьох життєписів видатних українок, до якої увійшли оповіді про Катерину Білокур, Лесю Українку, Лілію Пустовіт, Ліну Костенко, Ольгу Харлан, Софію Яблонську тощо. Авторами текстів стали Катерина Бабкіна та Марк Лівін, ілюстрацій - Анна Сарвіра та Юлія Тверітіна. Книжка створена, «щоби захоплюватися не завжди простими життями та не завжди справедливо оціненими досягненнями українських жінок та дівчат усіх часів

Бунтарки: нові жінки і модерна нація [Текст] : Есеї / Вст. сл. В.Агєєвої. - К. : Смолоскип, 2020. - 368 с.

Перед вами книжка про справжніх бунтарок — українських письменниць другої половини ХІХ та початку ХХ століття, які знаходять свої голоси у літературі й публіцистиці та починають відстоювати власний простір — як приватний, так і публічний. Дванадцять історій про життя та творчість найбільш знакових українських авторок, які активно порушували питання про статус і права жінки у своїх текстах

Українська модерна проза [Текст] : Антологія / Упор. уклад. Ю.Винничук; Худож. О.Гугалова. - Харків : Фоліо, 2018. - 507 с.

«Українська модерна проза» представляє майже невідомі твори переважно забутих письменників початку ХХ сторіччя – Марка Черемшини, Євгена Мандичевського, Василя Пачовського, Івана Липи, Євгенії Ярошинської та багатьох інших. Щоб якнайповніше зазнайомити читачів з працями саме цих, забутих митців

Це зробила вона [Текст] : Літературно-художнє видання. - К. : Видавництво, 2018. - 104 с.

Це перша ілюстрована книга про видатних українок. Їхні історії захоплюють, їхній внесок вражає, їх приклад надихає. Сьогодні ми привідкриємо завісу таємничості, щоб побачити справжню роль українських жінок в науці, політиці, культурі України. Пліч-о-пліч з чоловіками вони творили нову Україну. Пліч-о-пліч з чоловіками вони йшли до своєї мети. «Це зробила вона». Це зможете зробити і ви. 104 сторінки про успіх, натхнення й наснагу йти до своєї мети

Чорт зна що. У кігтях Хапуна [Текст] : Антологія. Т.1 / Упоряд., редактор, автор передм. Ю.П.Винничук; Худож.-оформлювач О.А.Гугалова-Мешкова. - Харків : Фоліо, 2019. - 495 с

Книга «Чорт зна що. У кігтях Хапуна» – унікальна антологія, присвячена найпопулярнішому персонажеві української міфології – чортові. Тут представлені найцікавіші твори нашої літератури, де діє ця лиха, хитра, підступна, а деколи кумедна, добродушна і навіть добра істота, яка інколи ще й здатна на шляхетні вчинки і палке кохання. До неї увійшли середньовічні апокрифи та житія святих, моторошні оповіді отців церкви XVI-XVIII ст.: Петра Могили, Стефана Яворського, літописця Самійла Величка, оповідання класиків – Олекси Стороженка, Володимира Короленка, Наталени Королевої, сучасних авторів – Емми Андієвської, Володимира Єшкілєва, та багатьох інших

WEBліографія

https://ukrainky.com.ua/nataliya-kobrynska-persha-ukrayinska-feministka/  – “Чорна пані” Наталія Кобринська – перша українська феміністка

Інтернет-ресурси

https://vseosvita.ua  – сайт порталу «Всеосвіта»

http://www.golos.com.ua – сайт газети «Голос України»

https://www.day.kiev.ua  – сайт газети «День»

https://ukurier.gov.ua – сайт газети «Урядовий кур`єр»

https://povaha.org.ua  – сайт порталу «Повага»

https://nv.ua  – сайт журналу «NV»

https://genderindetail.org.ua – сайт порталу «Гендер»

Підготувала бібліограф Качановська Н.В.