«Правда і домисли про українську народну поетесу»
Бібліографічний список статей до 400-річчя від дня народження Марусі Чурай - легендарної української народної співачки та поетеси часів Хмельниччини
Ця дівчина не просто так, Маруся.
Це — голос наш. Це — пісня. Це — душа.
Коли в похід виходила батава,—
її піснями плакала Полтава.
Що нам було потрібно на війні?
Шаблі, знамена і її пісні.
Легендарна народна співачка, що за переказами жила в Полтаві; їй приписують авторство низки пісень: «Ой, не ходи, Грицю», «Котилися вози з гори», «Засвіт встали козаченьки» та ін. Тиху журливу пісню «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» люблять і співають до сьогодні, вона існує в записах фольклористів, обробках композиторів, перекладах на німецьку, чеську, французьку, польську, англійську мови.
Вічна тема кохання, зради і помсти хвилює і бентежить наші душі, як хвилювала душі наших далеких предків століття тому. Чарівна мелодія і високе поетичне слово огортають слухача смутком і співчуттям до бідного Гриця і до дівчини, яка його згубила, до скороминущості й трагічності такого короткого і такого солодкого людського життя.
Слід додати, що жодна з пісень не мала такого впливу на українську літературу, як ця. Сюжет «Гриця» став основою для творів Л. Боровиковського («Чарівниця»), С. Руданського («Розмай»), М. Старицького («Ой не ходи, Грицю»), О. Кобилянської («У неділю рано зілля копала»), І. Микитенка («Маруся Шурай»), І. Сенченка («Ой не ходи, Грицю, та на вечорниці»), Л. Костенко («Маруся Чурай») та багатьох інших авторів.
За переказами, Маруся Чурай народилася в 1625 (за іншими версіями — у 1628 або 1629) році в сім’ї козацького сотника Гордія, який був одним із провідників антипольського повстання. Після смерті батька, котрий був одним зі старшин під час Повстання Острянина та у 1638 році як бунтівник спалений на багатті у Варшаві, залишилася жити з матір’ю в Полтаві. Їхній будинок стояв на березі Ворскли, неподалік Хрестовоздвиженського монастиря, що зберігся досі.
В юності дівчина мала багато залицяльників, серед яких був молодий козак Іскра Іван Якович, але своє серце вона віддала Грицю Бобренку (за іншими версіями — Гриць Остапенко), сину хорунжого Полтавського полку, з яким згодом таємно заручилася. Зі спалахом Хмельниччини у 1648 році Гриць вирушив на війну, обіцяючи повернутись. Дівчина чекала на нього 4 роки. Проте коли Гриць повернувся до Полтави, він вже не звертав уваги на Марусю, бо покохав іншу, Ганусю із заможної полтавської сім’ї. Зраджена дівчина не витримала втрати та вирішила отруїти себе зіллям, що вона таємно взяла у місцевої бабусі-відьми, але яке ненароком випив Гриць.
Улітку 1652 року полтавський суд засудив Марусю до страти, але її було амністовано універсалом Богдана Хмельницького, який приніс Іван Іскра. Текст універсалу: «В розумі ніхто не губить, кого щиро любить. Отже, і карати без розуму не доводиться, а тому наказую: зарахувати голову полтавського урядника Гордія Чурая, відрубану ворогами нашими, заради чудових пісень, що вона їх складала. Надалі ж без мого наказу смертних вироків не здійснювати. Марусю Чурай з-під варти звільнити». Для покути дівчина ходила на прощу до Києва, але повернувшись у 1653 році до Полтави померла у віці 28 років, не перенісши смерті коханого (за іншими даними — в 1652 році у Полтаві від сухот невдовзі після амністії або стала монашкою якогось з українських монастирів)
Тексти пісень Марусі Чурай
Образ в культурі
1834 — «Чарівниця»: балада Левка Боровиковського (героїня — просто Маруся).
837 — «Чари»: п'єса Кирила Тополі.
1839 — «Маруся, малороссийская Сафо»: повість Олександра Шаховського.
1854 — «Розмай»: балада Степана Руданського (героїня — Тетяна).
1876 — «Ой не ходи, Грицю…»: оперета Володимира Александорова.
1882 — «Дай серцю волю, заведе в неволю»: п'єса Марка Кропивницького.
1887 — «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці»: драма Михайла Старицького.
1887 — «Маруся Чурай, українська піснетворка»: драма Григорія Бораковського.
1896 — «Маруся Чураївна»: драма Володимира Самійленка.
1909 — «В неділю рано зілля копала»: повість Ольги Кобилянської.
1934 — «Маруся Шурай»: історична п'єса Івана Микитенка (переробка драми М. Старицького).
1967 — «Марина Чурай»: драматична поема Івана Хоменка.
1968 — «Дівчина з легенди»: драматична поема Любов Забашти.
1975 — «До тієї Чураївни (Парубоцька балада)»: поема Бориса Олійника (збірка поезій «Гора»).
1978 — «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці»: художній фільм Ростислава Синько, за мотивами твору Михайла Старицького.
1979 — «Маруся Чурай»: історичний роман у віршах Ліни Костенко.
1990 — «Засвіт встали козаченьки…»: історична повість Валентина Чемериса.
До її образу зверталися також Іван Сенченко («Ой не ходи, Грицю, та на вечорниці»), Марія Вольвач (п'єса «Охайнулась, та пізно»), В. Черемша (повість «Маруся Чурай», 1969), Юзеф Богдан Залеський, Ольга Чюміна (Михайлова) та інші[
Пам'ятник Марусі Чурай в Полтаві
Приводом для встановлення монумента стали народні перекази та легенди про дівчину-полтавчанку Марусю, яка жила у ХVII cтолітті, і мала надзвичайно гарний голос і хист до складання пісень. Саме її творчому таланту приписується низка українських народних пісень, серед яких найвідомішими в наш час є «Ой, не ходи Грицю, та й на вечорниці», «Засвіт встали козаченьки». Зберігся в народі й переказ про те, як Маруся отруїла свого коханого Гриця, за те, що він зрадив їхньому коханню та одружився з багатою. Згідно з версіями гордовиту полтавчанку було страчено за звинуваченням в отруєнні коханого Гриця.
Пам'ятник Марусі Чурай (українській пісні) являє собою фігуру молодої дівчини в національному строї, що в легкій зажурі похилила голову; у лівій руці вона тримає оберемок рослин, а праву піднесла до обличчя.
Пам'ятник — заввишки 3,5 метра, відлитий з бетону, його верхня частина окована міддю.
Віють вітри, віють буйні (листівка-1) Марка «Маруся Чурай»
Бібліографічний список статей
(подано в алфавіті авторів)
2020
Ліна Костенко "Маруся Чурай". Історія написання та історична основа [Електронний ресурс] https://school58.org/teachers/%D0%9C%D0%B0%D0%BB%D1%8E%D0%BA%20-%D0%86%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B0%20/blog/lina-kostenko-%E2%90%9Cmarusya-churay%E2%90%9D-istoriya-napisannya-ta-istorichna-osnova / Інф. https://school58.org // 2020. - 14 квіт. Попри історичну амнезію, яка опосередковано культивувалася офіційною пропагандою у часи СРСР, українські митці продовжували створювати шедеври історичної літератури. Таким є роман у віршах "Маруся Чурай", у якому поєдналися історичні відомості (так званий дух доби), ліричність та щирість почуттів і глибокі філософські підтексти. Роман "Маруся Чурай" — історія та людські долі. Він є незвичайним твором і за формою, і за змістом. За формою -- в українській та й світовій літературі не так вже й багато романів у віршах
2009
"Це - голос наш. Це - пісня. Це душа" : Літературно-музична композиція за романом Ліни Костенко "Маруся Чурай" // Дивослово. - 2009.-24-30 січ.(№2). - С. 27 - 29. Композицію доцільно готувати з учнями 8 - 11 класів. Мета: глибше ознайомити учнів із життєписом легендарної української піснетворки Марусі Чурай, дати уявлення про світ її пісень, розвивати інтерес до народної творчості
2008
Рудяченко, Олександр. Маруся Чурай: скласти хоч пізній вінець [Текст] = https://dt.ua/personalities/marusya-churay-sklasti-hoch-pizniy-vinec-285274_.html : жінкою вона була унікальною — сильною, творчо потужною, навіть для Руїни — самостійною / Рудяченко, Олександр // Дзеркало тижня. - 2018. - 11 серп. (№ 29). - С. 11. 21 червня 1653 р., ще зовсім молодою, Господь покликав до себе вродливу та співучу українську піснярку Марусю Чурай. З огляду на вроду і талант, навіть літні баби біля труни не могли сказати, скільки рочків минуло небіжчиці — 28, 25, 24? Аби подовжити скороминуче життя полтавці, люди переказами та молитвами додавали Марусі віку — в легендах. З погляду сучасності, навіть здається, що реальність у її житті свідомо замінена на фантазію, бо в уяві легше домалювати, що мало статися
2007
Степаненко, М. Коло Марусі Чурай [Текст] = https://day.kyiv.ua/article/istoriya-i-ya/kolo-marusi-churay : трагедія безсмертної українки / М. Степаненко // День. - 2007.- 27 груд.(№14). - С. 7. Більш як 350 років тому з уст молодої української дівчини полетіла у світ тиха журлива пісня "Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці". Цю пісню люблять і співають до сьогодні, вона існує в записах фольклористів, обробках композиторів, перекладах на німецьку, чеську, французьку, польську, англійську мови
Степаненко, М. Слава сонцем засіяла Текст] : / М. Степаненко // Культура і життя. - 2007. - 7 бер. (№10). - С. 1, 2. Біографія Марусі Чурай
2006
Загурська, Е. Легенди про Марусю Чурай [Текст] = https://day.kyiv.ua/article/kultura/lehendy-pro-marusyu-churay : правда і домисли про українську народну поетесу / Е. Загурська // День. - 2006.- 16 груд.(№221). - С. 6. Одне з імен, яке стало невмирущою легендою, — Маруся Чурай — українська народна поетеса, співачка та композиторка, яка, за словами М.Стельмаха, «все своє любляче серце по краплині сточила в неперевершені пісні, що й зараз бентежно озиваються в наших серцях і вражають нас глибиною і щирістю висловленого в них почуття, довершеністю форми, чарівністю мелодій…»
Книги з фонду МСМБ
Костенко, Ліна Василівна. Маруся Чурай [Текст] : Історичний роман у віршах: Для ст. шкільн. віку / Костенко, Ліна Василівна ; Худож. Н.О.Лопухова. - К. : Веселка, 1990. - 159 с
Костенко, Ліна Василівна. Сад нетанучих скульптур [Текст] : Вірші, поема-балада, драматичні поеми / Костенко, Ліна Василівна ; Худож. І.В.Остафійчук. - К. : Радянський письменник, 1987. - 207 с. : iл. - ISBN 4702590200 : (В пер.) 1-40.
Слабошпицький, Михайло Федотович. З голосу нашої Кліо [Текст] / Слабошпицький, Михайло Федотович ; Передм авт.; Худож. О.І.Мікловда, А.І.Кліменко. - К. : Фірма "Довіра", 1993. - 255 с
Тридцять українських поетес [Текст] : Антологія / Упоряд., вступ. ст. і приміт. Л.І.Міщенко. - К. : Радянський письменник, 1968. - 296 с. : портр. - (Б-ка поета). - Українські поетеси дожовтневої доби: с.3; Примітки: с.267. - (В паліт.) 0-44.
Улюра, Ганна. Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві [Текст] : Науково-популярне видання / Улюра, Ганна ; Пер. сл. авторки; Худож. К.Залотарьова. - К. : ArtHuss, 2020. - 464 с.
113 письменниць: відомих, знаних, забутих. Ще і вже невідомих. Кожна з них зробила в літературі щось першою або зробила щось краще за інших. У кожної з них непересічна біографія. Їхні історії — про відмову від чогось: кожній щось було конче важливим на старті й поступово втрачало значущість у процесі письма. Це історії священних жертв і містичних ритуалів. Це утопія жіночої солідарності й продовження традиції. 113 письменниць пишуть одна одну. Читають одна одну. Співіснують поруч поза межами часу і простору. І сяють у темряві
Шпак, Віктор. Війна за правду на полі історії [№2 (квітень-червень)] [Текст] : Збірка публітично-історичних матеріалів. №2 (квітень-червень) / Шпак, Віктор ; Передм. авт.; Худож. В.Соболевський; Фотогр. з архів. газети "Урядовий кур'єр". - К. : Видавництво "Урядовий кур'єр", 2016. - 116 с.
WEBліографія
https://www.ukrlib.com.ua/sochm/printout.php?id=921 – Маруся Чурай – дівчина з легенди (Козацька співачка)
https://school58.org/teachers/%D0%9C%D0%B0%D0%BB%D1%8E%D0%BA%20-%D0%86%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B0%20/blog/lina-kostenko-%E2%90%9Cmarusya-churay%E2%90%9D-istoriya-napisannya-ta-istorichna-osnova – Ліна Костенко “Маруся Чурай”. Історія написання та історична основа
Інтернет-ресурси
https://day.kyiv.ua – сайт газети «День»
https://zn.ua – сайт газети «Дзеркало тижня»
https://dyvoslovo.com.ua – сайт журналу «Дивослово»
Підготувала бібліограф Качановська Н.В.