«Петро Могила. Світоч нації»
Біобібліографічний список до 425-річчя від дня народження Петра Симеоновича Могили (1597-1647), українського церковного та культурно-освітнього діяча, богослова, митрополита Київського, Галицького і всієї Русі (з 1633 р.)
«Не просто український патріот, а велетень-патріот,
що запліднив українську культуру на цілі віки вперед»
/ Історик церкви, єпископ Сильвестр Гаєвський /
Саме Петра Могилу, а не більш відомого в Європі та США «короля-сонце» Людовіка ХIV Французького названо журналом «Тайм» людиною ХVII століття /газета «День»/
До біографії
Завдяки невтомній діяльності Петра Могили, Київ у другій чверті ХVІІ ст. перетворився на центр православної європейської освіченості й богословської культури. Місце конфесійної нетерпимості попередніх десятиліть заступили ідейна толерантність і прагнення до культурно-духовного синтезу. Митрополитові була близькою ідея зближення східної і західної церков, навіть їхнє об’єднання на конфедеративних засадах. Могилянське богослов’я піднесло Київ на рівень найважливіших теологічних центрів християнського світу, підтверджуючи метафоричне визначення міста як “Другого Єрусалима”. Тут під егідою митрополита в 30-40-х роках XVІІ ст. зросла нова генерація мислителів, які знали давні й нові європейські мови й мали належну філософську підготовку.
Запозичено з http://prostir.museum/ua/post/27642
Петро Могила: воїн, дипломат, святий
Пів століття його життя – це реформи, які визначили розвиток українського суспільства на віки вперед. Свою кар’єру він почав як воїн, а закінчив як церковник. Очевидно, Петро Могила розумів, що подвиги на релігійному полі далекосяжніші. Тому він легалізував і реформував Православну церкву. Успішно розвивав книгодрукування й освіту. Заснував Києво-Могилянську академію. Помер у статусі митрополита Київського, Галицького і Всієї Руси. І запам’ятався як діяч, що прагнув зробити Київ “другим Єрусалимом”
Розум, віра й багатство
Майбутній київський митрополит народився 21 грудня 1596 році в тогочасній столиці Молдовського князівства Яссах (нині – Сучава). Про його дитинство і юність майже нічого невідомо. Утім, можна з упевненістю назвати три речі, які сформували особистість Могили.
Петро Могила
“Це розум, віра й багатство, – стверджує історик отець Юрій Мицик. – Петро народився в заможній і впливовій родині. У своїй діяльності він завжди робив наголос на освіті, книгодрукуванні й підтримці Православної церкви. Тож можна припустити, що саме в такому дусі його виховували”.
Є докази, що госпóдарська династія Могил була міцно пов’язана з Православною церквою, зокрема щедро фінансувала храми в Галичині, через що там цей рід шанували.
Симеон Могила, батько Петра Могили
Симеон Могила, батько Петра, на схилі літ був спочатку господарем Волощини. А згодом, після смерті старшого брата Єремії, молдовським господарем. У своїй політичній діяльності Могили орієнтувалися на Річ Посполиту й були споріднені з низкою українських православних та польських католицьких великих родів, наприклад, Вишневецькими й Корецькими. Саме ці зв’язки згодом зіграли важливу роль у житті Петра Могили.
Про матір Петра – Маргіт (Маргариту-Меланію) – відомо вкрай мало. За одними даними, вона була угорською княгинею, за іншими – дочкою молдовського логофета Гавриляшка. У шлюбі Симеона Могили й Маргіт народилося шестеро синів: Михайло, Гавриїл, Петро, Мойсей, Павло та Іоанн. І троє доньок: Роксана, Феодосія та Анастасія. Петро Могила був третім із синів.
Коли Петрові було десять років, Симеон Могила загинув. Його начебто отруїла вдова старшого брата, щоби привести до влади свого сина. Маргіт разом із дітьми була змушена переїхати до Речі Посполитої, а саме на Львівщину, де мала родичів і підтримку. Незабаром померла і вона.
Станіслав Жолкевський, опікун Петра Могили
Опікуном Петра став магнат Станіслав Жолкевський, друга особа після короля Речі Посполитої Сигізмунда ІІІ Вази. Його родове гніздо було в Жовкві під Львовом. Дослідники припускають, що початкову освіту Петро Могила міг здобути у Львівській братській школі або ж при дворі Жолкевських.
Є гіпотези, що молодий Могила навчався в закордонних університетах, але поки що документальних підтверджень немає. Хоча освіту він точно отримав блискучу.
“Після закінчення Львівської братської школи Петро Могила міг продовжити навчання в славетній Замойській академії, що була розташована в родовому гнізді князів Замойських – Замості. Це місто на польсько-українському етнічному прикордонні”, – пояснює отець Юрій Мицик.
Досягнувши повноліття, Петро Могила добре знав молдовську, церковнослов’янську, польську, латинську, грецьку, є дані, що і французьку мови. Володів він і руською, яка була найбільш наближена до нинішньої української. Мав глибокі знання з історії і протягом усього життя займався самоосвітою.
Отець Юрій Мицик розповідає, що Петра Могилу розглядали як імовірного претендента на молдовський чи волоський престол. Він був перспективним кандидатом із нового, прогресивного покоління. “У 1619-1622 роках Петро Могила брав участь у роботі місцевих сеймиків, навіть сейму Речі Посполитої. Це стало цінними досвідом у галузі державного та політичного життя. Мав і військовий досвід – брав участь у Цецорській битві 1620-го та в Хотинській битві 1621-го”, – розповідає історик.
Петро Могила – учасник переможної Хотинської битви 1621 року проти мусульманських завойовників.
Картина художника Юліуша Коссака, 1892 рік
Фото: wikipedia.org
Реформатор Києво-Печерської лаври
Залишилися вкрай скупі відомості про те, чим займався Петро Могила в період між участю в Хотинській битві й посвятою в сан архімандрита Києво-Печерської лаври. Десь тоді в його свідомості сталися глибокі світоглядні зміни, які й дали початок подальшій діяльності в Православній церкві. Дехто з дослідників вважає, що до цього спричинилася участь у битвах.
Майбутній митрополит переїхав із Белзького воєводства до Києва, поблизу якого придбав нові маєтності. Він не поривав зв’язків з елітою Речі Посполитої. Але водночас почав зближуватися з українським православним духовенством, насамперед із митрополитом Київським Йовом Борецьким. Активно цікавлячись церковними справами, Могила поволі наближався до чернецтва.
Свято-Успенський собор Києво-Печерського монастиря. Картина художника Василя Верещагіна
П’ять років, з 1622-го до 1627-го, Петро Могила був послушником в одному зі скитів Києво-Печерської лаври під Києвом. Він вів аскетичне життя, постив і багато молився. Навесні 1627 року помер архімандрит Захарія Копистенський. А вже в грудні того ж року Петра Могилу висвячують на його посаду – очільником Києво-Печерської лаври. На той момент йому було 30 років.
Новий архімандрит взявся за відродження і зміцнення святині. У цьому його підтримував митрополит Йов Борецький. Могила оточив себе мудрими сподвижниками, яким довіряв і яким міг доручити важливі завдання.
Передовсім він почав очищати ряди лаврських ченців від тих, хто прийняв постриг не за покликом душі, а з меркантильних мотивів, або не відповідав вимогам лаврського життя. За два роки на новій посаді із 80 монахів архімандрит залишив при собі тільки 18.
Він прагнув, щоби молодь отримувала гідну богословську освіту, а тому за власний кошт відправляв її вчитися за кордон. А вже восени 1631 року на території Києво-Печерської лаври відкрив богословську школу – за зразком єзуїтських колегій. Найкраще із західної освіти він імплементував у православну систему.
“Також під його керівництвом лаврська друкарня перетворилася на потужний науково-культурний осередок. За п’ять років там видали близько 15 книг і брошур, – розповідає отець Юрій Мицик. – Також Петро Могила взявся за виправлення й очищення тогочасних богослужбових книг. Книги були рукописними, а, отже, часто містили помилки, суб’єктивні інтерпретації та різні положення з католицьких та протестантських видань”.
Він і сам був автором успішних праць. Його “Православне сповідання віри” і “Требник” були перевидані в Європі 25 разів упродовж XVII–XVIII століть, наголошує історикиня й дослідниця історії Києво-Могилянської академії Зоя Хижняк.
Титульна сторінка "Требника" Петра Могили, 1646 рік
Також архімандрит прагнув наблизити книжну церковнослов’янську мову до живої руської, якою тоді говорили на етнічних українських землях. Він вважав, що до Бога треба звертатися рідною мовою.
“Петро Могила вживав дуже багато українських слів, завдяки чому процес богослужіння українізувався і став зрозумілішим для простолюду”, – пояснює отець Юрій Мицик.
Могила також ініціював відновлення національних святинь, реставрацію стародавніх храмів, ікон та канонізацію українських святих.
Відродження Православної церкви в Речі Посполитій
30 квітня 1632 року помер король Сигізмунд III, який фанатично підтримував унію та активно дискримінував Православну церкву. Після його смерти найбільші шанси на корону отримав його старший син Владислав. Королевич потребував підтримки не лише католицької шляхти, а і православної, а також Війська Запорозького, яке хотів залучити до Смоленської війни та битв проти Османської імперії. Заради цього він був готовий піти на деякі поступки в церковних питаннях.
Тоді за участи Петра Могили склали вимоги королевичу від Православної церкви. Зокрема, йшлося про легалізацію відродженої вищої православної ієрархії, повернення Православній церкві храмів, монастирів та маєтностей, ліквідацію унії. Як зазначає Юрій Мицик у книжці “Святий Петро Могила”, архімандрит Києво-Печерської лаври зайняв непохитну позицію в цьому питанні, не погоджуючись на компроміси. Зрештою, Владислав хоч і не скасував унії, проте погодився легалізувати православну ієрархію, гарантував православним вільне відправлення богослужінь, будування нових храмів і ремонт старих, відкриття шкіл, семінарій і друкарні. 13 листопада 1632 року Владислав ІV став королем і заприсягся виконати всі ці умови.
Наступного року церковний Собор обрав, а Владислав ІV затвердив новим митрополитом Київським, Галицьким і Всієї Русі Петра Могилу.
“Попри всю мою пошану до попередників Петра Могили, ніхто з них не зміг зрівнятися з ним, як реформатором Православної церкви, – наголошує Юрій Мицик. – Випробувавши модель перетворень на лаврському ґрунті, він поширив їх на всю митрополію. Насамперед він прагнув повернути предстоятелю Київської митрополії належні йому права і владу. Для цього святий узяв під контроль духовний стан і досягнув значних змін у його кількісному й особливо якісному складі. Це стосувалося насамперед єпископів – найближчих і найважливіших ієрархів після митрополита”.
Петро Могила (зліва навколішках) з розпису в церкві Спаса на Берестові в Києві
У той час Православна церква на українських землях була основним носієм історичних і культурних традицій народу. Проте вона перебувала в занепаді. Того ж року, що й народився Петро Могила – 1596-го – була підписана Берестейська унія, що дала початок значним змінам в українському церковному житті. Згідно з нею, більшість ієрархів Київської митрополії на чолі з митрополитом Київським вийшли з-під канонічної підлеглости Константинопольському патріархату та приєднались до Римо-католицької церкви. Більшість храмів та монастирів відійшли уніатам.
Цьому передувало утворення нової держави – Речі Посполитої. У 1569 році Корона Польська та Велике князівство Литовське уклало Люблінську унію, внаслідок чого виникла нова держава. Це призвело до стрімких процесів полонізації й покатоличення населення, переважно еліти. Унаслідок цих перипетій роль Київського митрополита відчутно послабилася, а в самій Православній церкві регулярно виникали конфлікти. Петро Могила зміг повернути їй законність і більшість прав. Зрештою, активне реформування Православної церкви, розпочате Петром Могилою, мало вагомий вплив на все тогочасне суспільно-політичне життя.
Петро Могила присвятив значну частину свого життя розвитку православного шкільництва та освіти в Україні
Освітня реформа. Києво-Могилянська академія
Ще в 1631 році він уклав знакову обітницю: “Я, Петро Могила, милістю Божою архімандрит Київський, Печерський, видячи в Церкві Православній велику втрату душ людських через неосвіченість духовних и невчення молоді, за ласкою й поміччю Божою й за власною волею моєю умислив фундувати школи, аби молодь у побожності, у звичаях добрих, у науках вільних вихована була”.
Заснована Петром Могилою в 1631 році Лаврська школа у 1632-му була об’єднана з Київською братською школою, до фундаторів якої включають Галшку Гулевичівну й Петра Конашевича-Сагайдачного. Так виникла Києво-Братська (Могилянська) колегія. Але Петро Могила прагнув для неї статусу академії, тобто вищого навчального закладу.
У своїй книзі отець Юрій Мицик пише, що 14 березня 1633 року Петро Могила отримав від короля Владислава IV грамоту на право надання статусу академії, але коронні канцлери не доклали до привілею своєї печатки, тому він не мав жодної юридичної сили. Це було зроблено свідомо, адже в академії вже можна було читати богослов’я, а еліта католицької Речі Посполитої не хотіли зміцнення Православної церкви. Лише через чверть століття на підставі Гадяцького договору 1658 року Києво-Могилянський колегіум формально стане академією. Утім, увесь цей час у ньому, не афішуючи цього, уже викладали богослов’я.
Навчання ґрунтувалося загальноприйнятій у європейських навчальних закладах програмі – це сім вільних наук. Повний курс навчання тривав 12 років, усього викладали 30-32 предмети. Спудеї колегіуму вивчали катехизис, арифметику, геометрію, нотний спів та музику, поетику й риторику, ораторське мистецтво, мови.
Проєкт надбудови Академії або "Абрис" Старого акдемічного корпусу Києво-Могилянської академії. Архітектор Шедель, 1731 рік
“Вершиною освіти, до якої сягали не всі вихованці, були філософія та богослов’я. Могилянські вчені досліджували окремі проблеми філософії, писали твори, проводили філософські диспути, до яких залучали і студентів. Тобто вже за св. Петра Могили відбувається становлення в Україні професійної філософії”, – пише отець Юрій Мицик.
Серед студентів Києво-Могилянської академії є чимало імен, які увійшли в історію. Це – український православний діяч Інокентій Гізель, філософ Григорій Сковорода, церковний і освітній діяч, мовознавець Мелетій Смотрицький, архієпископ Чернігівський і Новгород-Сіверський Лазар Баранович, перший український учений-орієнталіст Василь Григорович-Барський та багато інших. З навчальним закладом пов’язані імена гетьманів України: Юрій Хмельницький, Іван Самойлович, Іван Мазепа, Пилип Орлик.
Людина діалогу й дипломат
“Якщо коротко підсумувати ключові здобутки Петра Могили, то це легалізація й розвиток Православної церкви в Речі Посполитій, заснування Києво-Могилянської академії та видання першого православного катехизису. А ще він увів українську мову в широкий вжиток”, – підсумовує Юрій Мицик.
Власноручний підпис Петра Могили
Петра Могилу називають людиною діалогу й дипломатом. Він прагнув примирення Церков, що часто викликало підозри й нерозуміння. Вів діалог з уніатами, щоби здобути поступки для Православної церкви. Вів діалог із Військом Запорозьким, деякі представники якого звинувачували Петра Могилу в симпатіях до уніатів. Жив у непростий час і мусив ухвалювати непрості рішення. Утім, його перевагою було те, що він чітко бачив, яким має бути результат, – і досяг його.
Помер Петро Могила 1 січня 1647 року, пробувши митрополитом 14 років. Був канонізований усіма автокефальними Церквами Вселенської церкви, лише Російська православна церква канонізувала його як місцевошанованого святого. Свою велику бібліотеку разом з усім нерухомим майном і великою сумою коштів заповів Києво-Могилянському колегіуму.
Марія Семенченко
https://localhistory.org.ua/texts/statti/petro-mogila-voyin-diplomat-sviatii/
Бібліографія статей
А найкраще, мабуть, сказав про нашого героя його послідовник, відомий письменник і проповідник Лазар Баранович: «При тому пастирю прийнялась у нас добра нива. Не можна досить оплакати Могилу: був він нам отець і пастир любий».
2021
Лютий, Тарас. Могилянська твердиня знань 10 Квіт [Текст] = https://m.tyzhden.ua/column/251766 / Лютий, Тарас // Український тиждень. - 2021. - 10 квіт. На українських землях наука вабила люд навіть за обмеженої можливості її здобувати. Випускники Могилянсьої академії виконували важливі державні справи, йшли на церковну службу, засновували заклади освіти, працювали в магістратах і канцеляріях військових управлінь, ставали правниками та видатними діячами культури. В академії було вісім класів. Перші чотири - граматичні
2019
Шекет, Юля. Петро Могила: зброя науки [Текст] = https://persons-journal.com/journal/799/1336 / Шекет, Юля // Личности. - 2019. - № 12. - С. 74-89. Завдяки Могилі й заснованій ним школі освіта в Україні зробила такий відчутний якісний стрибок, що його наслідки відчувалися багато років. Грушевський був певний, що «аж до останньої русифікації, проведеної наприкінці ХVII століття, Київська Академія, а з нею й східноукраїнське громадянство, в ній виховане, жили спадщиною Могили, його духом». Та далеко не всі були в захваті від діяльності освіченого й енергійного митрополита. Багато хто, як Пантелеймон Куліш, вважав його «поляком в православних ризах» – так би мовити, ворожим агентом
***
Личности [№12(131)/2019] [Текст]: литературно-художественный журнал. №12(131)/2019 / Под ред. Ю.Белецкого; Предисл. ред.; Худож. Д.Суглобов, К.Левская. - К. : ООО "Издательский Дом Личности", 2019. - 128 с.
2018
Золотоноша, Лілія. В «Уваровському домі» розповіли про маловідомі сторінки життя Петра Могили [Електронний ресурс] = http://www.golos.com.ua/article/309242 / Золотоноша, Лілія // Голос України. - 2018. - 26 жовт. (№ 202). У Ворзелі, що на Київщині, в музеї історії та культури «Уваровський дім» відбулася I Міжнародна науково-практична конференція «Митрополит Петро Могила: маловідомі сторінки життя». Ініціатором заходу виступив Науково-освітній центр патріотичного виховання Університету «Україна». Серед організаторів конференції – Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова, Національна спілка краєзнавців України, музей історії та культури «Уваровський дім», Товариство румунської культури України ім. Петра Могили та МГО «Українське козацтво»
2015
Гай, Наталка. Хрест і шабля Петра Могили [Текст] = http://www.kreschatic.kiev.ua/ua/4607/art/1422385479.html: виставка ознайомлює з двома періодами життя київського митрополита / Гай, Наталка // Хрещатик. - 2015. - 28 січ. (№11). - С. 5. У «Софії Київській» триває експозиція, присвячена визначній історичній постаті. Пройшовши військову службі в Речі Посполитій, Петро Могила більшу частину свого життя поклав на укріплення української православної церкви та відновлення давньоруських храмів
2014
Баркін, Олександр. Світоч нації [Текст] = http://www.kreschatic.kiev.ua/ua/4416/art/1391634077.html: Митрополит Київський і Галицький Петро Могила невтомно боровся за торжество православ'я / Баркін, Олександр// Хрещатик. - 2014. - 6 лют. (№16). - С. 19. Особистість Святителя Петра Могили й донині інтригує своєю загадковістю. Починаючи з того, що історики сперечаються, визначаючи дату його народження (розбіжність становить 20 років), ламають списи, оцінюючи мотиви рішень митрополита, його діяльність, духовну спадщину. Але всі вчені, і вітчизняні, і закордонні, визнають: Петро Могила - постать, велич якої справедливо позначена в історії терміном "могилянська доба". Час, у який жив і діяв святий, був переломним у долі нашої держави
2008
Гудзик, Клара. «Нам потрібно вчитися...» [Текст] : Кафедра Митрополiта Петра Могили / Гудзик, Клара // День. - 2008. - 25 січ. (№13). - С. 8. Цього року минає 375 років із того часу, як Київську митрополичу кафедру Української православної церкви посів Петро Могила (1596-1647), який справив суттєвий - хоча не всіма оцінений позитивно - вплив на розвиток не тільки українського православ’я, але й загалом суспільства
2001
Сюндюков, Iгор. Петро Могила: екуменiст i просвiтник [Електронний ресурс] = https://incognita.day.kyiv.ua/petro-mogila-ekumenist-i-prosvitnik.html : або Європейський вибiр українського митрополита / Сюндюков, Iгор // День. - 2001.- 13 січ. 14 січня, православна Церква відзначає день святителя Петра Могили, митрополита Київського
Києво-Могилянська академія: твердиня знань та її засновник
Справа в тому, що Могила вважав: не так «ревності у вірі» бракує нашим священикам, як справжньої культури, знання мов, творів отців церкви та й текстів Святого Письма. Ось чому, коли він нарешті здійснив свою давню мрію, об’єднав засновану ним же школу Києво-Печерської Лаври та школу Київського братства, створивши знамениту Києво-Могилянську колегію (згодом, далеко після смерті Могили – Академія), то зробив все, щоб його духовне дітище стало кращим осередком культури у Східній Європі. https://incognita.day.kyiv.ua/petro-mogila-ekumenist-i-prosvitnik.html
2021
Лютий, Тарас. Могилянська твердиня знань 10 Квіт [Текст] = https://m.tyzhden.ua/column/251766 / Лютий, Тарас // Український тиждень. - 2021. - 10 квіт. На українських землях наука вабила люд навіть за обмеженої можливості її здобувати. Про це ще з XІV століття свідчили списки студентів-рутенців університетів Кракова, Праги, Болоньї, Падуї, Гайдельберга, Лейпцига, Сорбонни. Випускники Могилянсьої академії виконували важливі державні справи, йшли на церковну службу, засновували заклади освіти, працювали в магістратах і канцеляріях військових управлінь, ставали правниками та видатними діячами культури. В академії було вісім класів. Перші чотири - граматичні
2019
Шекет, Юля. Петро Могила: зброя науки [Текст] = https://persons-journal.com/journal/799/1336 / Шекет, Юля // Личности. - 2019. - № 12. - С. 74-89. Завдяки Могилі й заснованій ним школі освіта в Україні зробила такий відчутний якісний стрибок, що його наслідки відчувалися багато років. Грушевський був певний, що «аж до останньої русифікації, проведеної наприкінці ХVII століття, Київська Академія, а з нею й східноукраїнське громадянство, в ній виховане, жили спадщиною Могили, його духом». Та далеко не всі були в захваті від діяльності освіченого й енергійного митрополита. Багато хто, як Пантелеймон Куліш, вважав його «поляком в православних ризах» – так би мовити, ворожим агентом
2016
Назаровець, Сергій. 3D-принтер в академічній бібліотеці [Текст]: з досвіду роботи Наукової бібліотеки Національного університету "Києво-Могилянська академія" [Текст] / Назаровець, Сергій // Вісник книжкової палати. - 2016. - № 11. - С. 12-13. У статті висвітлено досвід використання 3D-принтера в Науковій бібліотеці Національного університету "Києво-Могилянська академія", а саме його практичне впровадження в навчальний процес. Досвід застосування технологій 3D-друку може бути успішно використаний у подібних сервісах інших академічних книгозбірень
Шутко, Леся. У Могилянці навчатимуть політиків нової формації [Текст]: Престижний виш пропонує магістерську програму з публічного управління та адміністрування [Текст] = http://ukurier.gov.ua/uk/articles/u-mogilyanci-navchatimut-politikiv-novoyi-formaciy/ / Шутко, Леся // Урядовий кур`єр. - 2016. - 14 лип. (№130). - С. 3. Престижний виш пропонує магістерську програму з публічного управління та адміністрування
2015
Кальницький, Михайло. "Могилянка" готується до ювілею [Текст] = http://eveningkiev.com/article/18992 // Вечірній Київ. - 2015. - 15 січ. (№2). - С. 14-15. Рік, що настав, ознаменується чотирьохсотою річницею заснування Києво-Могилянської академії. Також варто згадати про те, як вихованці "Могилянки" у старі часи поширювали серед українців традиції святкових різдвяних містерій
Скринченко, Володимир. Vivat Academia, [Текст] = http://www.day.kiev.ua/uk/article/ukrayina-incognita/vivat-academia: або Похвальне слово для Академії Київської / Скринченко, Володимир // День. - 2015. - 3-4 квіт. (№58-59). - С. 8. Києво-Могилянській академії – 400 років! Цей заклад бере свій початок з 1615 року – від заснування Київської братської школи, об’єднаної згодом із Лаврською школою в єдиний православний навчальний заклад під назвою Києво-Братська колегія. Та головним внеском у справі створення Академії, безперечно, слід вважати самовіддану працю Петра Могили, митрополита Київського, якому вдалося надати цьому закладові масштабу церковно-освітнього та духовного центру України. Саме під його ім’ям увійшла Київська академія в історію української вищої освіти
2014
Онищенко, Оксана. Могилянка. Благодійний бал [Електронний ресурс] = http://gazeta.dt.ua/EDUCATION/mogilyanka-blagodiyniy-bal-_.html / Онищенко, Оксана // Дзеркало тижня. - 2014. - 11-18 квіт. (№13). Суспільні трансформації починаються з центрів незалежної думки, точок кипіння, які продукують нові ідеї для позитивних змін. Роль таких точок мають узяти на себе прогресивні університети. Вони повинні не просто продукувати інновації, а об'єднувати навколо своїх ідей представників різних сфер суспільного життя – науки, бізнесу, культури. Тих, хто поділяє цінності цих університетів і здатен продукувати ідеї та смисли для позитивних змін у суспільстві. Прикладом такого об'єднання навколо ідей стала благодійна кампанія "Свобода. Лідерство. Інновації. Творимо майбутнє разом!", ініційована одним із найстаріших і найпрогресивніших вишів країни – Національним університетом "Києво-Могилянська Академія" (НаУКМА). Кампанія розпочалася благодійним вечором. Усі кошти, зібрані на ньому, підуть на підтримку стратегічних проектів Могилянк.
2013
Гриневич В. Могилянська книгарня [Текст] / В. Гриневич // Голос України. - 2013. - 8 лют. (№26). - С. 14. До київських книгарень, які можна перерахувати на пальцях, нещодавно додалася ще одна - "Могилянська книгарня" у приміщенні однойменної академії. Після тривалої перерви її було реанімовано завдяки підтримці Міністерства освіти і науки, молоді та спорту, а також спільними зусиллями президента видавничої організації "Юрінком Інтер" та Києвомогилянки
2011
В'ячеслав Брюховецький: "Першу кімнату для Могилянки я виграв у шахи" [Текст] / Розмову вів Станіслав Бондаренко // Літературна Україна. - 2011. - 13 жовт. (№39). - С. 12-13. Києво-Могилянська академія, цей чи не найавторитетніший виш України, відзначає 20-річчя свого відновлення. Головним "реаніматором" Могилянки є, як відомо, її багаторічний президент В'ячеслав Брюховецький, який в останні роки переселився у скромний кабінет на волоській вулиці, а до його посади додалося щеодне слово: "почесний". Тут і відбулася розмова з доктором філологічних наук, Героєм України В'ячеславом Брюховецьким про непрості роки відновлення вишу…А також про його особисті наукові набутки та втрати
Дроздовський, Дмитро. Університетська свобода у глухому куті [Текст] = http://dt.ua/EDUCATION/universitetska_svoboda_u_gluhomu_kuti-89666.html / Дроздовський, Дмитро // Дзеркало тижня. - 2011. - 15-21 жовт. (№37). - С. 12. Як і личить європейському університету, відроджена Києво-Могилянська академія відзначила своє двадцятиріччя потужною науковою конференцією «Шляхи свободи», що днями пройшла в НаУКМА. Роль університетів у європейській історії величезна. Становлення Кембриджу, Сорбонни, Болонського чи Яґеллонського університетів – це історія європейського державотворення, розвиток філософії ідей, зріз суспільних процесів. Саме в такому ключі Могилянка вирішила відзначити своє 20-річчя у відродженому статусі: через аналіз здобутого досвіду та окреслення стратегії майбутнього в контексті української політики, культури, історії ідей. На конференції можна було побачити відомих науковців і освітян, політиків, дипломатів і журналістів
"Ми залишаємося під величезним впливом автора-творця" [Текст] = http://litukraina.kiev.ua/45veretelnyk.html / Розмову вела Софія Мамчич // Літературна Україна. - 2011. - 24 лист. (№45). - С. 12. Чому широкий загал сприймає українську літературу скептично? Про вплив на її імідж шкільної освіти та графоманії, про значення постаті Тараса Шевченка для наших сучасників та про літпроцес загалом говоримо з Романом Веретельником, доктором філософії в галузі славістики (PhD, Оттавський університет, Канада), викладачем Національного університету "Києво-Могилянська академія"
Моренець В. Суть моменту [Електронний ресурс] = http://www.day.kiev.ua/560: як відбувається світоглядна та ідеологічна переорієнтація суспільства на «вогні Кремля» / В. Моренець // День. - 2011. - 22 лют.(№31). Останній рік (уже майже рік!) Могилянка перебуває на вістрі найгостріших питань українського духовно-культурного та академічного життя. Перебуває в якомусь особливому напруженні, ніби в найвищій точці вітчизняної «вольтової дуги»
Трегуб, Ганна. Історія небайдужості з часів воєн і пожеж [Текст]: киянам і туристам не треба кудись особливо далеко ходити, аби відкривати для себе незнану історію Києва, репрезонтовану унікальними спорудами, з історією не менш цікавою та динамічною, ніж у світових архітектурних пам'яток / Трегуб, Ганна // Дзеркало тижня. - 2011. - 29 січ.-4 лют.(№3). - С. 15. Посеред київського Подолу, на одній зі сторін Контрактової площі, стоїть будівля, без якої неможливо уявити собі подільську панораму. Йдеться про Староакадемічний, або Мазепин, корпус Києво-Могилянської академії - свідка визначних культурних та історичних подій національної історії.
2010
Бородюк Н. Мазепа і Могилянка: невідомі універсали [Текст] / Н. Бородюк // Урядовий кур'єр. - 2010. - 12 бер.(№46). - С. 19. "Іван Мазепа і Києво-Могилянська академія" - таку назву має виставка, яка триває у приміщенні Стародухівської церкви цього навчального закладу. Стосунки гетьмана з Могилянкою мало досліджені через масове знищення тогочасних документів виконавцями царської волі. Загальновідомо, що саме за гетьманування Івана Мазепи ця інституція досягла найвищих щаблів розквіту, за його ініціативи отримала підтвердження свого академічного статусу, він був її щедрим благодійником. Експозицію виставки також доповнюють копії гравюр із зображенням гетьмана провідних майстрів української графіки кінця XVІІ - поч. XVІІІ ст. із музейних зібрань Росії, Польщі, України. Ці шедеври українського мистецтва періоду бароко відображають історію передусім Могилянки, бо створені в стінах закладу
Десятерик Д. Заборонено забороняти! [Текст]: боротьба з цензурою набирає обертів / Д. Десятерик // День. - 2010. - 20 січ.(№7). У Культурно-мистецькому центрі Києво-Могилянської академії відбулася літературна акція «АнтиНЕК: ні цензурі!» за участю Юрія Андруховича, Андрія Бондаря, Леся Подерв’янського. Привід для спільного виступу настільки відомих і водночас несхожих літераторів, на жаль, вже добре відомий. НЕК – Національна експертна комісія з питань захисту суспільної моралі
Захаров, Денис. Освіта в Козацькій державі. Та деякі аналогії [Електронний ресурс] = http://www.day.kiev.ua/295116/ / Захаров, Денис // День. - 2010. - 8 квіт. (№61). Загальновідомо, що освітнім закладом першої величини в Україні XVII-XVIII ст. була Києво-Могилянська академія. Славу Могилянки творили, в першу чергу, її керівники та викладачі, серед яких було немало видатних вчених та письменників, що складали цвіт української інтелектуальної еліти того часу
Самокиш, Ігор. Книги говорять тільки в тиші... [Електронний ресурс] = http://www.day.kiev.ua/309103: у «Могилянці» для дослідників і науковців відкрито архів Джеймса Мейса / Самокиш, Ігор // День. - 2010. - 14 вер.(№164). Напередодні вихідних у Києво-Могилянській академії відкрився меморіальний кабінет Джеймса Мейса - відомого політолога, науковця, дослідника українського Голодомору, співробітника «Дня».
Тисячна Н. «Некруглий» ювілей [Електронний ресурс] = http://www.day.kiev.ua/313178 / Н. Тисячна // День. - 2010. - 19 жовт.(№189). Напередодні вихідних студенти Могилянки відзначали «професійне» свято - День академії. Датою її заснування вважається 15 жовтня 1615 року
Тисячна Н. Iван Мазепа – в універсалах і гравюрах [Текст]: експозиція триватиме до квітня у Києво-Могилянській академії / Н. Тисячна // День. - 2010. - 26 січ.(№11). - С. 1. 2009 рік був проголошений Роком Івана Мазепи. Це була ініціатива «Дня» спільно з Національним музеєм історії України. Напередодні вихідних у музеї Києво-Могилянської академії (приміщення Святодухівської церкви) відкрилася виставка «Іван Мазепа та Києво-Могилянська академія». В її основі гравюри із зображенням гетьмана та панегіричні тези на його честь (із музейних та бібліотечних колекцій України, Польщі й Росії). Іван Степанович був щедрим благодійником цього навчального закладу.
Щоб рідне слово не вмирало [Текст] / Розмову вела Наталя Бородюк // Урядовий кур'єр. - 2010. - 20 лют.(№33). - С. 10. Тільки із здобуттям незалежності українська мова посіла належне їй місце в житті країни - 10-та стаття Конституції України надала їй статусу державної. Вже з початку 90-х років минулого століття сфери її застосування розширилися, зокрема, через впровадження в адміністративно-управлінську систему, освіту, нею почали активніше послуговуватися в інших галузях суспільного життя. Та чи вдалося переломити ситуацію, позбутися меншовартісного значення, яке насаджувалося за часів колишніх імперій? Про це наша розмова з відомим мовознавцем, професором Національного університету "Києво-Могилянська академія" Ларисою Масенко
2009
Могилянці незабаром 400! [Текст]: навчальний заклад відзначив черговий день народження / Матеріали підготувала Марія Бєляєва // Вечірній Київ. - 2009. - 20 жовт.(№136). - С. 7. - У п'ятницю Києво-Могилянська академiя влаштувала свято на честь 393-річчя. Цього дня могилянці традиційно віддали шану найславетнішому своєму спудею - Сковороді, на акції "чистий Сковорода" стираючи пил буденщини з чобіт великого філософа.
Тисячна Н. ELibUkr [Текст]: цей проект сприятиме обміну інформацією між світовою та українською академічними спільнотами / Н. Тисячна // День. - 2009. - 28 січ.(№12). 26 січня у Києво-Могилянській академії було представлено унікальний проект «Електронна бібліотека України (ELibUkr): створення центрів знань в університетах України». ElibUkr має на меті сприяти інтеграції української академічної спільноти до світової науки. На практиці це виглядатиме таким чином, що вітчизняні науковці та студенти матимуть доступ до глобальної цифрової мережі науково-дослідницької інформації. Передбачається, що система обміну інформацією між Україною та світовою академічною громадою буде двонаправленою, тобто навзаєм для ознайомлення чи вивчення пропонуватимуть здобутки наших вчених через відкриті електронні архіви та електронні журнали
2008
Сюндюков І. Немає майбутнього без пам’яті [Текст]: у Національному університеті «Києво-Могилянська академія» відбувся науково- мистецький круглий стіл «Голодомор 1932-1933 років в Україні як злочин геноциду» / І. Сюндюков // День. - 2008.- 7 (№22). - С. 4.
Ярошенко Т. Відроджена бібліотека відродженої академії [Текст] / Т. Ярошенко // Культура і життя. - 2002.- 20 листоп. (№42). - С.4. - Сьогодення наукової бібліотеки Національного університету "Києво-Могилянська академія".
Список літератури із фондів МСМБ
Петро Могила. Києво-Могилянська академія
Перебуваючи на посаді архімандрита, Петро Могила згуртував довкола себе освічених людей. Восени 1631 року на території Києво-Печерської лаври відкрив першу школу. Викладання у Лаврській школі велося латиною, польською мовою, створювалася за зразком провідних шкіл того часу – єзуїтських колегій, всього навчалося понад 100 учнів. Петро Могила добре усвідомлював значення освіти в розвитку суспільства, прагнув заснувати в Києві школи, які відповідали б потребам часу, ні в чому не поступалися подібним європейським навчальним закладам. Задовго до відкриття школи, турбуючись про досвідчених викладачів, Петро Могила добирав здібних молодих людей, своїм коштом відправляв їх за кордон на навчання.
Лаврську школу, об'єднану в1632 році з братською, згодом було перетворено на Києво-Могилянську колегію, яку було проголошено правонаступницею Київської Академії, заснованої Ярославом Мудрим. Автор «Історії Русів» з цього приводу писав, що гетьман Сагайдачний: «спорудив Братський Київський монастир на Подолі під розпорядженням того ж Наказного Гетьмана Петра Жицького, яко в архітектурі тямущого; надав тому монастиреві заможні села і поновив у ньому з допомогою Митрополита Київського Петра Могили стародавню Київську Академію, засновану з часів останнього хрещення Русі, але від нашестя на Русь Татар приховану по різних монастирях і пещерах».
Колегію організували за зразками єзуїтських навчальних закладів. Студенти вивчали тут три мови: грецьку, латинську і церковнослов'янську, студіювали богослов'я та світські науки. Серед випускників цієї колегії була чимало представників еліти тогочасної України і Білорусі
Борисенко, Володимир Йосипович. Курс української iсторiї [Текст]: з найдавнiших часiв до ХХ столiття: Навчальний посiбник / Борисенко, Володимир Йосипович ; Передм. авт.; Худож. Г.Т.Задніпряний. - 2-ге вид. - К. : Либiдь, 1998. - 616 с.
Видатні постаті в історії України ІХ-ХІХ ст. [Текст]: короткі біографічні нариси. Історичні та художні портрети: Довідкове видання / Авт.-упорядн.: В.І.Гусєв, В.П.Дрожжин, Ю.О.Калінцев, О.Г.Сокирко, В.І.Червінський. - К. : Вища школа, 2002. - 359 с.
Енциклопедія українознавства [Текст]. Т.3. - Репринтне вiдтворення видання 1955-1984 рр. - К. : Глобус, 1996. - 400 с.
Жуковський, Аркадiй. Петро Могила й питання єдності церков [Текст] / Жуковський, Аркадiй ; Передм., упоряд., комент. Ю.Iванченка; Прим. В.Шевчука; Худож. І.Динник. - К. : Мистецтво, 1997. - 304 с.
Історія України [Текст] : курс лекцій у 2-х кн. Т.1: від найдавніших часів до кінця XIX ст. / Авт. Л.Г.Мельник, В.Д.Баран, О.І.Гуржій, М.В.Демченко, А.М.Катренко та ін.; Під ред. С.О.Васильченко, Ю.Г.Медюк; Худож. М.П.Черненко. - К. : Либідь, 1991. - 576 с.
Історія України в особах [Текст]: IX-XVIII ст. / Авт. кол.: В.Замлинський, І.Войцеховська; В.Галаган та інш.; Вступ. сл. В.Замлинського; Худож. Т.М.Канарська. - К. : Видавництво "Україна", 1993. - 396 с.
Історія філософії України [Текст]: підручник / Упоряд. М.Ф.Тарасенко, М.Ю.Русин, А.К.Бичко та ін. - К. : Либідь, 1994. - 416 с.
Києво-Могилянська академія в іменах ХVII-XVIII ст. [Текст]: енциклопедичне видання / Упоряд. З. І. Хижняк; За ред. В. С. Брюховецького. - К. : Академія, 2001. - 736 с.
Крип'якевич, Iван Петрович. Огляд iсторї України [Текст]: посiбник / Крип'якевич, Iван Петрович ; Вступ. сл. Ю.М.Алексєєва; Худож. Є.В.Чурій. - К. : Вища школа, 1995. - 143 с.
Микитась, Василь Лазарович. Давньоукраїнськи студенти і професори [Текст] / Микитась, Василь Лазарович ; За ред. В.А.Азархіна; Худож. В.П.Кузь. - К. : Абрис, 1994. - 288 с.
Попович, Мирослав Володимирович. Нарис історії культури України [Текст] : науково-популярне видання / Попович, Мирослав Володимирович ; Під ред. Л.І.Маслова, Н.І.Гриценко. - 2-ге вид., доп. - К. : АртЕк, 2017. - 730 с. Ця книга являє собою нарис історії культури України як комплексу характерних матеріальних і духовних здобутків суспільства; до духовної культури включаються при цьому не тільки література, філософія та різні мистецтва, а й спосіб життя, система цінностей, традицій та вірувань. Вона може бути корисною всім, хто цікавиться минулим України, внеском її народу в скарбницю світової культури. Розрахована на широке коло читачів
Сорока, Юрій. 100 важливих подій історії України [Текст] / Сорока, Юрій Володимирович ; Худож.-оформлювач О.А.Гугалова-Мєшкова. - Харків : Фоліо, 2018. - 205 с. Ця книга є спробою об’єднати під однією обкладинкою найвагоміші моменти нашої історичної спадщини і продемонструвати, що, попри все, Україна пам’ятає своє минуле і має намір, враховуючи свій багатющий історичний досвід, будувати власне щасливе майбутнє
Україна Incognita [Текст] / За заг. ред. Л. Івшиної. - 4-е вид., стер. - К. : ЗАТ "Українська прес-група", 2005. - 400 с.
Хижняк, Зоя Ивановна. Киево-Могилянская академия [Текст] / Хижняк Зоя Ивановна ; Вст. сл. авт. - К. : Вища шк. Изд-во при Киев. ун-те, 1988. - 268 с.
Хижняк, Зоя Іванівна. Історія Києво-Могилянської академії [Текст] / Хижняк, Зоя Іванівна, Маньківський, Валерій ; Худож. М.М.Яцишин. - К. : КМ Академія, 2003. - 184 с.
Чайковський, Андрій Якович. Олексій Корнієнко [Текст]: історична повість для серед. та старш. шк. віку / Чайковський, Андрій Якович ; Передм. авт.; Упорядк., післям. та прим. М.І.Дубини; Худож. О.Басс. - К. : Веселка, 1992. - 413 с.
WEB–ліографія
«Православне сповідання віри» (1640)
«Требник Петра Могили» (1646)
Переклад «Учительне євангеліє» Каліста староукраїнською мовою
***
http://litopys.org.ua/mykytas/myk05.htm ПЕТРО МОГИЛА І КИЇВСЬКИЙ КОЛЕГІУМ
https://localhistory.org.ua/texts/statti/petro-mogila-voyin-diplomat-sviatii/ Петро Могила: воїн, дипломат, святий
http://na-skryzhalyah.blogspot.com/2016/11/blog-post_25.html Незвіданий Петро Могила: від народження до заповіту
https://kpba.edu.ua/statti/285-petromogula.html Життя та діяльність Київського митрополита Петра Могили
https://osvita.ua/vnz/reports/history/4097/ Петро Могила: життя та діяльність митрополита
https://www.5.ua/kultura/predky-i-spadkoiemtsi-petra-mohyly-shcho-i-komu-v-ukraini-zalyshyv-syn-moldavskoho-kniazia-233545.html Предки і спадкоємці Петра Могили
В «Уваровському домі» розповіли про маловідомі сторінки життя Петра Могили
https://www.ebk.net.ua/Book/biographies/ts_d_u/part1/115.htm Петро Могила. Коротка біографія
https://www.youtube.com/watch?v=35Jygawp_2Y Петро Могила. Біографія. Історія України
http://prostir.museum/ua/post/27642 Могила Петро (1574 або 1597–1647)
https://incognita.day.kyiv.ua/petro-mogila-ekumenist-i-prosvitnik.html Петро Могила: екуменiст i просвiтник або Європейський вибiр українського митрополита
https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/2159054-svatitel-petro-mogila-bezdilla-porodzue-grih.html Святитель Петро Могила: «Безділля породжує гріх»
Вшанування пам’яті Петра Могили
Помер Петро Могила, як вигравірувано художником Іллею на срібній пластині, прикріпленій до труни, о третій годині ночі 1 січня 1647 р. (за новим стилем). Поховання відбулося після заміщення залишених Петром Могилою церковних посад: архімандритом Києво-Печерської лаври було обрано Йосипа Тризну, а київським митрополитом – Сильвестра Косова. Труна з тілом небіжчика простояла в соборі Святої Софії до 19 березня. Того дня її при великому скупченні народу перевезли до Успенської церкви Печерської лаври й опустили в яму у лівому (північному) криласі, неподалік західної пари підкупольних пілонів, де було споруджено саркофаг із червоношиферних плит, обкладених цеглою.
Майже триста років ніхто не тривожив вічного сну митрополита. Але під час Другої світової війни, в листопаді 1941 p., Успенський собор висадили в повітря. Вибухівку заклали саме біля місця поховання Петра Могили, тому труну з прахом засновника Києво-Могилянської академії було повністю знищено.
Гранітна плита на могилі Петра Могили – зліва від головного входу в Успенський собор.
Хоч Могила не здійснив усіх своїх задумів (зокрема, об’єднання українських церков, видання Біблії та «Патерика», завершення відбудови деяких храмів), він назавжди залишився у нашій історії. Якщо оцінювати діяльність митрополита, як вимагали давньоримські історіографи, «без гніву й упереджень», то слід схилитися перед величчю цього сина Молдови, котрий присвятив усього себе Україні, яку називав «отчизною милою», «отчизною коханою». З огляду на значний внесок у розвиток вітчизняної культури Петра Могилу сміливо можна назвати, за словами, вміщеними в його епітафії, «великим і славним мужем».
Запозичено: http://na-skryzhalyah.blogspot.com/2016/11/blog-post_25.html
Пам'ятник Петру Могилі на території Києво-Печерської Лаври
Пам'ятник Петру Могилі в селі Михайлівка-Рубежівка
Пам'ятник Петру Могилі на території МАУП
Вулиці, названі на честь Петра Могили в різних населених пунктах України
Нагрудний знак «Петро Могила» – заохочувальна відзнака Міністерства освіти і науки України. Відзнаку названо іменем українського освітнього діяча петра Могили. Має третій (найвищий) ступінь серед відзнак, запроваджених міністерством.
Нагрудним знаком відзначаються наукові та науково-педагогічні працівники, а також інші особи за значний особистий внесок у розвиток вищої освіти, які домоглися значних успіхів в організації навчальної, науково-методичної та науково-дослідної роботи, підготовці та підвищенні кваліфікації наукових та науково-педагогічних кадрів, розвитку педагогічної науки, створенні підручників і навчальних посібників для вищих навчальних закладів. Втратив чинність
Церква на честь святителя Петра Могили в Херсоні
Петро Могила» – срібнаювілейна монета номіналом 10 гривень,
Випущена Національним банком України. Присвячена 400-річчю від дня народження Петра Симеоновича Могили (1596-1647) – визначного церковного, культурно-освітнього і політичного діяча України першої половини XVII ст., митрополита Київського і Галицького (з 1632 р.), одного із засновників першої вищої школи в Україні і Східній Європі – Києво-Могилянської колегії (з часом – академії).
Монету введено в обіг 25 грудня 1996 року. Вона належить до серії «Видатні особистості України».
Аверс
На аверсі монети зображено фрагмент гравюри І. Щирського «Тріумфальне знамено» на честь ректора (1697-1702) Києво-Могилянської колегії Прокопа Калачинського. На передньому плані фрагмента зображено Афіну Палладу як алегоричний символ науки. У руці вона тримає древко корогви, що переходить у декоративне барокове обрамлення аверсу. Поряд з покровителькою науки — група студентів Києво-Могилянської академії. На задньому плані зображено будинок цього навчального закладу. Довгий час опікуном, «довічним охоронцем і наставником» Києво-Могилянської колегії був саме Петро Могила. На тлі фрагмента в центрі монети розміщено зображення малого Державного герба України. По колу монети написи: вгорі «УКРАЇНА», внизу в два рядки «10 ГРИВЕНЬ». Під зображенням будинку академії розміщено написи: ліворуч 1996 – рік карбування монети, праворуч у два рядки розміщені позначення і проба дорогоцінного металу «Аg 925» та його вага у чистоті «15,55». Вся композиція обрамлена орнаментом у стилі українського бароко.
Реверс
На реверсі монети зображено портрет Петра Могили, за аналог якого взято живописний портрет митрополита, виконаний невідомим художником XVIII ст. (зберігається у Національному музеї історії України). Праворуч над жезлом у три рядки написи: «ПЕТРО МОГИЛА і 1596-1647».
Художники: Таран Володимир, Харук Олександр, Харук Сергій, Козаченко Віталій.Cкульптор – Котович Роберт.
Додаток
ЯК СІМ'Я ПУРІЧЕ СТАЛА МОГИЛАМИ
/Фрагменти/
За легендою, 1486 р. під час битви між молдавським господарем і його суперником під воєводою Штефаном Великим було вбито коня. Якийсь джура підвів до князя свого коня, але невисокий Штефан не зміг його осідлати. Тоді джура на прізвисько Пуріче (purice, румунською – "блоха") сказав: "Княже, я згорнуся горбочком, на який стане твоя світлість і сяде на коня". Так і зробили, а Штефан після перемоги змінив прізвисько джури на Мовіла (що означає "могила", "горбок").
У середині XVI ст. Іоан Мовіла (Могила) займав найвищу в Молдавському князівстві посаду великого логофета (канцлера). Він одружився з дочкою господаря Петра Рареша Марією, і в них народилося троє синів: Георгій став митрополитом молдовським, Ієремія – господарем Молдови (1596-1606), а Симеон – господарем і у Валахії (1600-1602) і князем Молдови (1606-1607). Ієремія і Симеон Могили підтримували найтісніші зв'язки з Польщею, мали там маєтності, родичалися з тамтешніми магнатами.
При цьому Могили зберігали православну віру. Брати Ієремія і Симеон Могили збудували православний монастир Сучевиця в Південній Буковині, сприяли завершенню будівництва православної Волоської церкви у Львові. Не раз захищали інтереси львівських братчиків та інших православних. Дочка Ієремії Регіна Могилянка заснувала три православні монастирі у Лівобережній Україні – Густинський під Прилуками, Мгарський під Лубнами і Ладинсько-Підгірський на р. Удаї.
Монастир Сучевиця
ПРЕТЕНДЕНТ НА МОЛДАВСЬКИЙ ПРЕСТОЛ
Петро Могила народився 21 грудня, імовірно, 1596 р. Рік народження досі викликає суперечки. Дату встановлено за днем пам'яті канонізованого митрополита київського, галицького і всієї Руси Петра Ратненського, на честь якого і назвали третього сина Симеона Могили. Що ж до року народження, то ним називали і 1597, і 1596, і 1574.
1607 p., після загибелі Симеона Могили, розгорілася жорстока боротьба між удовами молдавських господарів Ієремії та Симеона. Спочатку доля посміхнулася Маргіті – матері Петра Могили. Її сина Михайла, на два роки старшого за його двоюрідного брата Костянтина, проголосили господарем. Та згодом перемогла Єлизавета, дружина Ієремії, син якої Костянтин став на престол за допомогою польських магнатів. Петро тоді був ще дитиною і тільки-но починав освіту.
Після смерті батька й невдалої спроби матері відібрати престол для старшого брата Михаїла родина Симеона Могили переїхала до Речі Посполитої. Зберігся лист Маргіти Могилини, написаний у Дідилові на Львівщині (поблизу Кам'янка-Бузького р-ну) 1614 р., в якому вона просить львівських братчиків з'ясувати непорозуміння, що виникли між ними і вчителем її синів, котрого вона з цією метою посилає до Львова
Інтернет-ресурси
http://www.golos.com.ua – сайт газети «Голос України»
https://day.kyiv.ua – сайт газети «День»
http://litukraina.kiev.ua – сайт газети «Літературна Україна»
https://ukurier.gov.ua – сайт газети «Урядовий кур`єр»
http://kreschatic.kiev.ua – сайт газети «Хрещатик»
http://www.dt.ua – сайт тижневика «Дзеркало тижня»
https://tyzhden.ua – часопис «Український тиждень»
https://persons-journal.com – сайт журналу Личности
Бібліограф-упорядник: Наталя Фоміна
Наповнення ЕСКС: Мілашенко Т.І., Фоміна Н.І., Качановська Н.В.