«Петро Калнишевський. Останній кошовий Січі Запорізької»

Бібліографічний список статей до 221-ї річниці від дня смерті Петра Калнишевського

Портрет Петра Калнишевського. Художник Наталя Павлусенко

«Услід за гетьманом»

Ярослав Баштевич

13 листопада 1803 року на 113 році життя на Соловецьких островах у Білому морі на півночі російської імперії помер останній кошовий отаман Запорозької Січі Петро Калнишевський. Символічно, що, напередодні, у січні цього ж року помер і останній гетьман Війська Запорізького Кирило Розумовський (1728-1803).

Петро Іванович Калнишевський народився 1691 р. в селі Пустовійтівка на Слобожанщині. Родина майбутнього отамана переселилася сюди з Правобережної України ще перед Хмельниччиною. На жаль, до 1750 р., коли Петро Калнишевський записався козаком до Кущівського куреня Новопокровської січі, про нього не має достовірних джерельних згадок, але є чимало легенд та переказів. У 1754-1762 рр. він перебував на посаді військового осавула та військового судді, у 1759, 1761 рр. був похідним полковником Війська Запорозького Низового, а за 1762-1775 рр. близько десяти разів переобирався на посаду кошового отамана Війська Запорізького (так козацтво обирало хіба Івана Сірка, століття перед ним).

У вересні 1762 р. уже новообраний отаман разом з військовим писарем Іваном Глобою приїхали на коронацію Катерини. Оскільки Калнишевський не сподобався імператриці, на Січ надійшов наказ відсунути його від кошового отаманства, що й було зроблено у грудні 1762 р. та через тиск імператриці він не обирався аж до 1765 р.

Здобутки останнього кошового надзвичайно великі. За час свого отаманування Калнишевський перетворив запорозькі землі на житницю всієї Російської імперії та колонізував ці землі. На кошти козацького вождя проводилася й велика меценатська діяльність, особливо, у справі підтримки православної церкви. На останньому етапі існування Запорозької Січі отаман лояльністю до влади всіляко намагався зберегти й навіть розширити козацькі права та відстояти перед сусідами міжнародний статус Війська Запорізького Низового, особливо після ліквідації Гетьманщини. Вагомою була й роль запорожців у черговій російсько-турецькій війні 1768-1774 рр., зокрема, Калнишевський вміло організував розвідувальну систему на території Кримського ханства, за що згодом уся козацька старшина була нагороджена Катериною II золотими медалями на Андріївській стрічці, а Калнишевському присвоєно звання генерал-лейтенанта російської армії.

Втім, уже згодом царський уряд віддячив запорожцям «по-справжньому». З ліквідацією Запорозької Січі 1775 р. майже всіх запорозьких ватажків було ув’язнено та заслано до Сибіру. Доля ж самого Калнишевського фактично була невідомою до середини XIX ст., коли українському історику Петру Єфименку вдалося відшукати в архіві Архангельської губернії документи про заслання останнього кошового отамана у Соловецький монастир, де він провів у одиночній камері під суворою охороною 1776–1801 рр. Після звільнення він залишився ченцем при цьому ж монастирі та помер 13 листопада 1803 р.

У такій камері кошовий Калнишевський провів чверть століття

Вікно в’язничної камери кошового отамана Петра Калнишевського на Соловках

«Перед нами маленькі, аршина в два, двері з крихітним віконечком посередині: двері ці ведуть до житла в’язня, куди і ми входимо. Воно має форму лежачого урізаного конуса з цегли завдовжки аршина чотири, завширшки сажень, висота при вході три аршини, у вузькому кінці — півтора. При вході праворуч ми бачимо лаву — ложе для в’язня... На другому боці — залишки розламаної печі. Стіни... сирі, плісняві, повітря затхле, сперте. У вузькому кінці кімнати — маленьке віконце вершків шість у квадраті, промінь світла наче крадькома, через три рами і двоє грат тьмяно освітлює цей страшний каземат. При такому світлі читати можна було в найсвітліші дні, й то з великим напруженням зору. Якщо ув’язнений пробував крізь це вікно подивитися на світ Божий, то його погляду відкривалося саме кладовище, розташоване просто перед вікном. Тому, хто пробув близько півгодини в задушливій атмосфері каземату, стає душно, кров приливає до голови, з’являється якесь безмежне відчуття страху. В кожного, хто тут побував, навіть у найсуворішої людини, мимоволі виривається з грудей якщо не крик жаху, то тяжке зітхання і з язика злітає запитання: «Невже тут можливе життя? Невже люди були настільки міцні, що зносили роки цього домовинного існування?»

Так описав каземат Калнишевського, що знаходився у Головенковій вежі Соловецького монастиря, історик М. Колчин.

Сторінки біографії Петра Калнишевського

1691 рік — Петро Калнишевський народився в с. Пустовійтівка, яке зараз знаходиться в Роменському районі Сумської обл.
1699 рік — прибув на Запорізьку Січ.
1752-1761 рр. — неодноразово обирається військовим полковни­ком, тобто очолює різні військові операції, у тому числі і гайдамацьке повстання на Правобережжі.
1754 рік — обраний військовим осавулом, тобто відповідав за організацію війська.
1756 рік — входить до депутації козаків, що їздила у Санкт-Петербург до імператриці Єлизавети Петрівни.
1763-1765 рр. — обраний генеральним суддею.
1765-1775 рр. — Петро Калнишевський обраний кошовим отаманом Запорізької Січі, тобто є першим серед козаків.
1775 рік — заарештований царським урядом і засланий до Соловець­кого монастиря. Після ліквідації Січі колишнього кошового отамана пере­везли до Петербурга. Військова колегія визнала його винним у непокорі уряду. Старого отамана засудили до смертної кари, яку на прохання його «друга» Потьомкіна замінили довічним ув’язненням у Соловецькому монастирі.
1801 рік — Петро Калнишевський отримав свободу, проте не побажав нею скористатися, залишившись жити при монастирі.
12 листопада 1803 року — останній кошовий отаман Запорізької Січі помер на Соловках.

Бібліографія статей

(подано в алфавіті авторів)

Віжунов, Володимир. Перший український в’язень Соловків… [Текст] = https://shron3.chtyvo.org.ua/Viisko_Ukrainy/2018_N09_215.pdf? / Віжунов, Володимир // Військо України. - 2018. - № 9. - С. 48-51. Сьогодні бранцями Кремля є понад 70 українців. Майже 350 років тому на Соловецьких островах опинився останній кошовий Запорозької Січі Петро Калнишевський: він став чи не першим українським політичним бранцем, відкривши своєрідний перелік «ворогів Москви». З часом вони обчислялися мільйонами. У Соловецький монастир кошового запроторили на довічне заслання, звинувативши в надуманому «віроломному буйстві та розоренні російських підданих»

Діланян, Анатолій. Останній із кошових [Текст] = https://zn.ua/ukr/SOCIUM/ostanniy_iz_koshovih_do_200-richchya_vid_dnya_smerti_petra_kalnishevskogo.html: до 200-річчя зі дня смерті Петра Калнишевського / Діланян, Анатолій // Дзеркало тижня. - 2003. - 8 лист. (№43). - С. 23. Життя Петра Івановича Калнишевського та його діяльність — дзеркальне відображення історії Запорізької Січі, її успіхів, труднощів та протиріч. Зовсім не випадкові трагічні долі останнього кошового і самої Січі. Ім’я Петра Калнишевського тривалий час було таємницею. Хто ж він насправді — борець чи жертва? Царський чиновник, котрий впав у немилість? Чи він зазнавав тортур, бо хотів кращої долі для України?

Захарчук, Оксана. Останній оборонець вольностей Запорізького козацтва [Електронний ресурс] = https://universum.lviv.ua/data/magarticles/files/3403.pdf: до 220-річчя від дня смерті Петра Калнишевського / Захарчук, Оксана // УНІВЕРСУМ. - 2023. - №9-10. - С. 46-48. Як високоморальна та глибокодуховна людина Петро Калнишевський виявив найдосконалішу Божу заповідь – любов до ворогів, найвищий приклад смирення і терпіння, жертовної любові до Бога і рідного українського народу. Життя Калнишевського – це великий подвиг любові та миротворництва. Святості останнього кошового отамана Запорізької Січі ніхто не може заперечити. Хочеться вірити, що його ім’я Господь запише у книгу вічного життя. І тому цілком закономірно, що легендарний український державний діяч, славний кошовий отаман Запорізької Січі Петро Калнишевський ще у 2008 р. канонізований Українською Православною Церквою Київського Патріархату як святий. Його незнищенний волелюбний дух витає між нами, бо, як сказав святий Димитрій Ростовський (Данило Туптало), «святі – батьківщини своєї після смерті не покидають»

Корсун, Костянтин. Фантастичний українець, який прожив 113 років. Петро Калнишевський [Електронний ресурс] = https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/2572690-fantasticnij-ukrainec-akij-proziv-113-rokiv-petro-kalnisevskij.html / Корсун, Костянтин // Укрінформ. - 2018. - 4 лист. 215 років тому на Соловках помер останній кошовий отаман Запорозької Січі – уродженець села Пустовійтівка (нині ­Роменського району на Сумщині) Цей фантастичний українець прожив 113 років

Коцур, Анатолій. Голгофа останнього гетьмана [Текст] = https://umoloda.kyiv.ua/number/49/163/1003 / Коцур, Анатолій // Україна молода. - 2003. - 30 жовт.(№201). - С. 11. Мученицька доля останнього кошового Запорозької Січі Петра Івановича Калнишевського є одним із найяскравіших прикладів історичної несправедливості, яка багато віків тяжіла над нашим народом. Цікаво, що Калнишевський — єдина в історії України відома особа, життя якої припадає на три століття: народився в ХVІІ, діяв протягом ХVІІІ, а помер у ХІХ ст. У ці дні саме спливає 200 років з дня смерті гетьмана, який 25 останніх років свого життя відсидів у кам'яній пастці на Соловках

Кулиняк, Данило. Лицар Дикого Поля [Електронний ресурс] = https://www.umoloda.kiev.ua/number/2580/163/90971/ / Кулиняк, Данило // Україна молода. - 2014. - 17 груд. (№188). Хтозна, чи існувала б нині Україна в сучасних межах, якби не послідовна подвижницька довготривала діяльність Петра Калнишевського. Він розсилав своїх гінців по українських землях, запрошуючи безземельне та малоземельне городове козацтво, посполитих селян переселятися на пониззя Дніпра, на території січових паланок, і в такий спосіб «залюднювати» правічні січові простори. Це було справді державне рішення, тільки так українські козаки могли врятувати свої землі від остаточної російської колонізації, а отже, зберегти їх для України. Нині, з огляду на наш тривожний час, державотворча діяльність Петра Івановича Калнишевського стала особливо актуальною — її потрібно всіляко популяризувати.

Хриєнко М. Ніч у камері останнього кошового отамана [Текст] = https://day.kyiv.ua/article/panorama-dnya/nich-u-kameri-ostannoho-koshovoho-otamana: наприкінці жовтня, 210 років тому, завершилося 25-річне перебування за ґратами Петра Калнишевського — першого українського в’язня Соловецьких островів / М. Хриєнко // День. - 2011. - 20 жовт. (№189). - С. 1, 6.

Чорна, Світлана. Останній кошовий і на Соловках у свої 112 років розмовляв українською [Текст] = http://www.golos.com.ua/Article.aspx?id=303518: 14 жовтня - День українського козацтва / Чорна, Світлана // Голос України. - 2013. - 12 жовт. (№191). - С. 12. Історію життя останнього отамана Запорозької Січі Петра Калнишевського на Соловецькому острові, де він провів у засланні чверть століття, переповідають не лише екскурсоводи, а й місцеві мешканці. На Соловки козацького ватажка за порадою приписаного до Кущівського куреня Грицька Нечеси, так називали січовики князя Потьомкіна, відправила Катерина ІІ. Про долю Петра Калнишевського нічого не було відомо майже сто років

Соловецький монастир кілька століть був водночас і тюрмою

Канонізація

Грибовський, Владислав. Страсті по Калнишу [Текст] = https://tyzhden.ua/strasti-po-kalnyshu/: що відомо науці про канонізованого останнього кошового отамана Січі / Грибовський, Владислав // Український тиждень. - 2015. - 13-19 лист. (№45). - С. 40-43. Калнишевський був лояльним до монархії Романових. Його кар’єра почалася з переслідування гайдамаків за наказом російського уряду в 1754 році. Той-таки уряд погодив його участь у запорозьких депутаціях до Петербурга. Та остаточно булаву за ним закріпили у березні 1765 року з подання керівника Малоросійської колегії Петра Румянцева. Саме російська підтримка дозволила йому впродовж 10 років перебувати на посаді кошового й перетворити січову раду на формальність. То за що ж тоді російська монархія його покарала?

День пам'яті Петра Калнишевського: останній кошовий приєднаний до лику святих [Електронний ресурс] = https://umoloda.kyiv.ua/number/0/196/161919/ / Інф."УМ" // Україна молода. - 2021. - 13 лист. Останній кошовий отаман Запорозької Січі у 1762, 1765-1775 рр. Петро Калнишевський помер у Соловецькому монастирі (Російська імперія) 13 листопада 1803 року. У 2008 році Помісний Собор Української православної церкви Київського патріархату (нині ПЦУ) благословив приєднати праведного Петра Багатостраждального (Калнишевського) до лику святих. У 2015 році його канонізувала також УПЦ Московського патріархату

Позняк-Хоменко, Наталка. Таки святий козак [Електронний ресурс] = http://www.umoloda.kiev.ua/number/2588/116/91209/: останнього кошового отамана Запорозької Січі Петра Калнишевського канонізувала і УПЦ МП / Позняк-Хоменко, Наталка // Україна молода. - 2015. - 6 січ. (№1). Напередодні Нового року собор Української православної церкви Московського патріархату канонізував українського національного героя великомученика Петра Калнишевського — останнього кошового отамана Запорозької Січі. Шість років тому таке ж рішення прийняв собор УПЦ Київського патріархату, відзначивши подвижницьке життя легендарного кошового

Книги до теми з фондів Молодіжної

Антонович, Володимир Бонiфатiйович. Про козацькі часи на Україні [Текст] / Антонович, Володимир Бонiфатiйович; Передм. В.Симовича; Післям. М.Ф.Слабошпицького; Комент. С.Д.Василюк, І.Б.Гирича; Вступ. сл. авт.; Худож. В.С.Василенко. - К.: Видавництво художньої літератури "Дніпро", 1991. - 238 с.

Апанович, Олена Михайлівна. Гетьмани України і кошові отамани Запорозької Січі [Текст] / Апанович, Олена Михайлівна ; Передм. авт.; Худож. Є.І.Муштенко. - К.: Либідь, 1993. - 288 с.

Градова, Анна. Гетьмани України. Історії про славу, мудрість і відвагу [Текст]: Науково-популярне видання / Градова, Анна. - Харків: Віват, 2015. - 352 с.

У книзі зібрані біографії керманичів України - гетьманів, чия посада протягом кількох століть була уособленням непереможного прагнення нашого народу до волі й державної самостійності, а їхній життєвий шлях - славетними і водночас трагічними сторінками української історії

Гуржій, Олександр Іванович. Козацька Україна. Історія Гетьманської держави (XVII-XVIII ст.) [Текст]: Науково-популярне видання / Гуржій, Олександр Іванович, Чухліб, Тарас Васильович. - К.: Арій, 2020. - 368 с.

Українська держава - Гетьманщина, була утворена в середині ХVII століття. Початок Першому Українському Гетьманату було покладено шляхом суворих повстань і революції. Засновником Гетьманщини був гетьман Богдан Хмельницький, який з 1648 по 1657 роки був гетьманом України-Русі, а також представляв законодавчу та судову владу країни. Дана книга розповідає про найвизначніші історичні моменти того періоду. Крім цього, в книзі йдеться про найвидатніших особистостей того часу. Серед них, кошові отамани Запорізької Січі Іван Сірко, Кость Гордієнко і Петро Калнишевський, а також, легендарні полководці Богдан Хмельницький, Дмитро Вишневецький та Петро Сагайдачний

Історія України в особах: Козаччина [Текст]: Науково-популярне видання / Авт.-упор. В.М.Горобець, О.І.Гуржій, В.М.Матях та інш. - К.: Україна, 2013. - 304 с

Кащенко, Адріан Феофанович. Оповідання про славне Військо Запорозьке низове [Текст]: Коротка історія Війська Запорозького з малюнками, картами й планами: Оповідання / Кащенко, Адріан Феофанович; Вступ. ст. О.Гончара; Упор., передм., прим. С.П.Пінчука; Худож. Ю.Кудя. - К. : Веселка, 1992. - 271 с.

Кулиняк, Данило Іванович. Соловецький в'язень. Останній кошовий Січі Запорізької [Текст]: Історичний нарис / Кулиняк, Данило Іванович; Вступ. ст. О.Гончара; Упор., передм., прим. С.П.Пінчука; Худож. Ю.Кудя. - К.: Радянський письменник, 1991. - 71 с.

Сегеда, Сергій Петрович. Гетьманські могили [Текст]: Науково-популярне видання / Сегеда, Сергій Петрович; Худож. Н.Бридня. - К. : Наш час, 2009. - 440 с.

«Згадайте праведних гетьманів: Де їх могили?» – із сумом і гіркотою запитував себе та сучасників Тарас Шевченко на сторінках поеми «Гайдамаки». Справді – де? Чи збереглося місце останнього спочинку славетного гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного? Які таємниці криються довкола поховання Богдана Хмельницького – очільника Національно-визвольної війни українського народу 1648-1657 років? Як сталося, що гетьман Петро Дорошенко був похований у далекому Підмосков’ї? Де упокоївся Іван Мазепа і чи збереглася його могила? Чому життєвий шлях останнього кошового отамана Запорозької Січі Петра Калнишевського завершився на похмурих Соловках? Це далеко не повний перелік запитань, відповіді на які читач знайде на сторінках цієї книги. Оповіді про місцезнаходження та долю поховань визначних державних, військових і культурних діячів ведуться на тлі бурхливих подій української історії. Видання призначене для широкого кола читачів, які цікавляться історичним минулим України.

Вшанування пам’яті

Пам`ятки історії Запорізької Січі та козацтва - це національне надбання українського народу. Пам`ятник останньому кошовому отаману Петру Калнишевському знаходиться в невеликому селі Пустовійтівка Сумської області, де він народився у 1691 році. Монумент встановлено в 1991 році на честь 300-річчя земляка і з тих пір почалося поступове будівництво повноцінного меморіального комплексу

Про введення в обіг пам'ятної монети

Нацiональний банк України з 29 березня 2012 року ввів в обіг пам'ятну монету "Петро Калнишевський" номiналом 10 гривень. Пам'ятна монета входить до серiї "Герої козацької епохи" і присвячена вiйськовому та полiтичному дiячевi XVIII ст., вiйськовому суддi, останньому кошовому отаману Запорiзької Сiчi Петру Калнишевському, який пiд час росiйсько-турецької вiйни 1768-1774 рр. показав себе талановитим полководцем. Монету виготовлено зi срiбла 925-ї проби

На аверсі монети зображено загальну для цієї серії композицію, що втілює ідею соборності України: малий Державний Герб України підтримують гербові фігури архістратига Михаїла і коронованого лева - символи міст Києва і Львова, над якою рік карбування монети - 2012, угорі півколом розміщено напис НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ, унизу - 10/ГРИВЕНЬ.

На реверсі монети зображено на фоні кам`яного муру стилізований портрет Петра Калнишевського, та по колу розміщено написи: ОСТАННІЙ КОШОВИЙ ОТАМАН ЗАПОРОЗЬКОЇ СІЧІ ПЕТРО КАЛНИШЕВСЬКИЙ, праворуч - роки життя 1691/1803.

Вертіль, Олександр. Свята Покрова, мати козацька [Текст] = https://ukurier.gov.ua/uk/articles/svyata-pokrova-mati-kozacka/: під оберегом Богородиці міцніє дух волелюбства нащадків славних запорожців / Вертіль, Олександр // Урядовий кур'єр. - 2010. - 14 жовт.(№191). - С. 1, 5. На Сумщині відкрили пам'ятний знак на честь останнього кошового отамана Запорозької Січі Петра Калнишевського і якого побратими називали козацьким батьком. Цей знак з'явився в козацькому сквері студентського містечка Сумського національного педагогічного університету. З такою ініціативою виступили козаки Сумської паланки міжнародної громадської організації "Козацтво Запорізьке"

Зиль, Андрій. Споруджувач пам’ятника [Електронний ресурс] = https://old.day.kyiv.ua/uk/article/istoriya-i-ya/sporudzhuvach-pamyatnika: людина, яка відродила пам’ять про Петра Калнишевського / Зиль, Андрій // День. - 2010. - 29 жовт.(№197-198). Після зруйнування Січі 1775 року російськими військами царський уряд за «протекцією» Г. Потьомкіна заховав кошового отамана в кам’яний мішок Соловецького монастиря. Хто ж першим зробив крок до увічнення його пам’яті, хто проявив милосердя й шану до його вже тлінних останків? Шукати довго ім’я цієї людини не доводиться. Це архімандрит Олександр, в миру Андронік Іванович Павлович

Пам`ятник праведному Багатостраждальному Петру Калнишевському

 Чорна, Світлана. Пам’ятник Петру Калнишевському - символ нескорених [Текст] = http://www.golos.com.ua/article/309499 / Чорна, Світлана // Голос України. - 2018. - 2 лист. (№207). - С. 15. Пам’ятник останньому отаманові Запорозької Січі Петру Калнишевському, який нещодавно відкрили на вулиці Калнишевського в Оболонському районі столиці, став одним із популярних туристичних об’єктів Києва. Встановили монумент козацькому ватажкові на території Спасо-Преображенського храму зусиллями Оболонської РДА та Всеукраїнського благодійного фонду імені Святого Петра Калнишевського

WEBліографія

Калнишевський Петро Іванович. ГЕРОЇ УКРАЇНИ: «Гетьманщина». [Електронний ресурс] / Електрон. дані. – Режим доступу https://heroes.profi-forex.org/ua/kalnishevskij-petro-ivanovich. - Заголовок з титул. екрану. Мова укр., рос., англ. – Останнє поновлення: 2024

Василь Овсієнко. Соловки отамана Петра Калнишевського. [Електронний ресурс] / "СоловкиЭнциклопедия" - международный образовательный проект о Соловках, Соловецком монастыре и концлагере. Електрон. дані. – Режим доступу https://www.solovki.ca/ukrainskie_solovki/ovsienko_02b.php. Заголовок з титул. екрану. Мова укр., рос., англ. – Останнє поновлення: 2024

200 років тому, 31 жовтня (12 листопада за н. ст). 1803 року у віці 112 років на Соловках помер останній кошовий Січі Запорозької Петро Іванович Калнишевський. Народився він близько 1690 чи 1691 року (так подають в енциклопедіях) в селі Пустовійтівка Лубенського полку. Був військовим осавулом, потім суддею Війська Запорозького низового, 1762 року обраний кошовим, але того ж року після зустрічі в Москві з царицею Катериною ІІ усунутий з посади.

http://prosvit.in.ua/history/kalnysh.html – Петро Калнишевський

https://shpolyanochka.com.ua/petro-kalnishevskij-dolya-ostannogo-koshovogo-otamana-3/ – ПЕТРО КАЛНИШЕВСЬКИЙ: доля останнього кошового отамана

https://kpi.ua/kalnyshevsky – Петро Калнишевський – останній кошовий Запорізької Січі

https://www.pavlusenkoart.com.ua/petro-kalnyshevsky – Історія створення портрету Петра Калнишевського

Інтернет-ресурси

http://www.golos.com.ua – сайт газети «Голос України»

https://day.kyiv.ua – сайт газети «День»

https://zn.ua – сайт газети «Дзеркало тижня»

http://www.umoloda.kiev.ua – сайт газети «Україна молода»

https://tyzhden.ua – тижневик «Український тиждень»

Підготувала бібліограф Мілашенко Т. І.