«Петро Франко — трагічна доля талановитого сина Каменяра»

Бібліодайджест до136-ї річниці від дня народження Петра Івановича Франка (1890-1941) українського педагога, письменника, науковця-хіміка, учасника національно-визвольних змагань 1917-1920 років

Пластун, летун і депутат: до дня народження Петра Франка

Кажуть, на дітях геніїв природа відпочиває. У випадку із молодшим сином Івана Франка Петром це твердження не витримує критики, адже саме його природа обдарувала щедро. Він міг стати відомим спортсменом, педагогом, військовим, льотчиком, хіміком чи письменником. Власне, чому міг — на усіх цих теренах він здобув неабияких успіхів, ставши співзасновником «Пласту», «батьком» військової авіації Української галицької армії, автором 36 винаходів у галузі хімії (пов’язані із збільшенням терміну зберігання молока) та кількох книг, які мали своїх читачів і шанувальників.

Але для радянської влади він виявився надто яскравою і публічною особою. Тому в червні 1941 року коли до Львова наближалися війська вермахту, Петро Франко отримує наказ на евакуацію на схід. 28 червня він під вартою був проваджений до потяга. Більше живим його ніхто не бачив.

Від спорту до «Пласту»

Петро Франко народився в батькових Нагуєвичах, під Дрогобичем 28 червня 1890 року. Змалку був шибайголовою, із 12 років уже сам вибирався в мандри Карпатами, дуже любив їздити з батьком на рибу, захоплювався полюванням. Дуже любив усілякі екстремальні випробування. Мати часто застерігала в листах: «Пильнуйте за Петром, бо він же лазить по печерах, а то бездонна пропасть».

Взагалі Іван та Ольга Франки виховували дітей (а їх у родині було четверо) у майже спартанських умовах, змалечку привчаючи до простої селянської роботи. Ольга Франко у серпні 1904 року в листі до чоловіка повідомляла з Підгірців: «Діти могли би похвалитися умінням і працею. Гандзя уміє жати і їхати верхи на коні. Петрусь навчився плавати... Андрусь і Тарас возять снопи, косять сіно від рана до вечора».

Любов до природи та до екстріму вилилася у Петра Франка у серйозне захоплення спортом. Навчаючись у Львівській політехніці, він захопився футболом, тенісом, грав у футбольній команді «Україна», любив судити матчі, організовував спортивні товариства «Луґ», був членом «Сокола-батька», а пізніше здав іспит на право викладати руханку у гімназіях. Тоді ідеї фізичного вдосконалення були дуже популярними серед молоді, передусім завдяки сподвижництву теоретика і практика української національної фізичної культури, організатора сокільсько-січового руху Івана Боберського, з яким Франко-молодший був знайомий особисто.

До фізичного виховання додалося і патріотичне. Так восени 1911 року у Львівській академічній гімназії вчитель фізичного виховання Петро Франко разом з Іваном Чмолою створює перші пластові гуртки, проводить спортивно-військові заняття. Назву взяли від аналогії з англійським скаут — розвідник (пластунами звалися розвідники в козацькому війську). У 1913 році він став одним із ініціаторів першого з’їзду «Пласту», видав книжечку «Пластові ігри та забави». «Для нас, пластунів, Петро Франко найбільшою мірою співтворець Пласту — тієї організації, яка переможно пережила дві світові війни, ворожі окупації і сьогодні виховує оце вже п’яте покоління української молоді дослівно по цілому світу», - згадувала відома письменниця і журналістка Леся Храплива-Щур.

Пізніше, у 1922-му році, вчителюючи у Коломийській гімназії, Петро Франко знову створив пластовий гурток, цього разу – таємний, оскільки Польща боролася з будь-якими проявами самоідентифікації серед українців. Однак за деякий час пластуни настільки почали вирізнятися на загальному фоні своєю вихованістю й організованістю, що це не лишилося не поміченим. І хоча ніхто з гімназистів не відкрив таємницю, усіх 22-х пластунів зрештою було виключено з гімназії без права продовжити навчання в іншому польському навчальному закладі. А заодно — і шістьох вчителів, які за них заступилися. Серед останніх був і Петро Франко.

Крилаті першопрохідці

З початком Першої світової війни Петро Франко з багатьма друзями-пластунами записався до легіону Українських Січових Стрільців, де, прослуживши рік четарем сотні Романа Сушка (був і розвідником, і кулеметником) захопився літаками. У 1916 році його, як дипломованого інженера, відрядили в авіаційну школу в Райльовац, біля Сараєва, де він отримав кваліфікацію технічного старшини, і згодом деякий час служив у авіаційній частині на Італійському фронті.

Ці навики дуже стали в нагоді, коли проголошена у 1918 році Західно-Українська Народна Республіка взялася за формування підрозділів військової авіації Української Галицької армії. Петро Франко стає командантом «летунського відділу», сам бере участь у бойових операціях і як розвідник, і як винищувач. Головним завданням авіації УГА була повітряна розвідка, яка фактично стала єдиним джерелом інформації про розташування та пересування польських військ, але і повітряні бої, обстріли з повітря та бомбардування також траплялися.

В один із таких вильотів на початку 1919 року його літак збивають і Франко разом із другим пілотом, Романом Кавутою, потрапляють у польський табір для інтернованих Домб'є. Однак, довго там не затримується: вимінявши на фамільний золотий перстень польську уніформу в одного зі своїх охоронців, Петро тікає з табору і через Прагу, Відень, Будапешт та Станіславів повертається до своїх.

Чотар Петро Франко

Петра Франка по-праву вважають одним із фундаторів української військової авіації. Він особисто контролював розбудову аеродромів, навчання молоді, кілька разів літав у Проскурів, пропонуючи Директорії об’єднати сили і облаштувати під Проскуровом спільну авіабазу. Ще дві авіабази на той час діяли в Красному та Стрию. Його зусиллями до 1919 року авіазагін УГА налічував 35 старшин і 300 вояків і складався з 3 авіаційних сотень, авіашколи, технічної сотні і сотні обслуги. Після Чортківської офензиви частина цього авіазагону була переправлена в Кам’янець-Подільський і об’єдналася з авіазагоном УНР, частина була інтернована Чехословаччиною.

Заслуги Петра Франка високо відзначила Директорія — Симон Петлюра присвоїв воїну Франку звання полковника армії УНР. У квітні 1919 року Франко за рішенням уряду ЗУНР вирушив у Белград, щоб у складі Міжнародного Червоного Хреста займатися питаннями звільнення військовополонених. Коли у 1922-му він повернувся, Визвольні змагання, практично, закінчилися, тож він осів у Коломиї та повернувся до вчителювання та наукових дослідів. У 1923-му народилася його донька Віра, за два роки — Іванна (Ася).

Тріумф і трагедія

З радянською владою Петро Франко уперше зіткнувся віч-на-віч у 1931 році, коли його на прохання тодішнього президента Польської республіки професора Ігнатія Мосьціцького включили до групи польських інженерів, які поїхали працювати в СРСР на запрошення радянського уряду. П’ять років Петро Франко прожив у Харкові, займаючись в Інституті прикладної хімії проблемами збереження та переробки молока та молокопродуктів. Він же став свідком Голодомору, зберігши у своїй пам’яті страшні картини напівпримар, які в 1932-1933-му намагалися знайти в тодішній столиці порятунок. Уже одне це віднесло Петра Франка до неблагонадійних в очах НКВД. Як і те, що на неодноразові пропозиції від НКВС прийняти радянське громадянство, відповідав категоричною відмовою. Зрештою, у 1936 році як польський підданий, змушений був протягом доби залишити Радянську Україну, надавши розписку про нерозголошення відомостей про те, що бачив. Хоча таке не забувалося — після повернення на Галичину в приватних розмовах страшні факти, бувало, зривалися з вуст Франка. Це пізніше зіграло фатальну роль у його долі, приліпивши ярлик «націоналіст»..

Хоча, спочатку радянська влада спробувала переманити Петра Франка на свій бік. Одразу ж після приходу «перших совітів» у вересні 1939-го його викликали до щойно сформованого обкому КП(б)У. Там пояснили, що син Каменяра дуже потрібний радянській владі, наговорили компліментів, запропонували золоті гори. І він погодився, хоча у нього, за протекцією того ж Ігнатія Мосьціцького, включили до групи польських інженерів, яких запросив на роботу уряд Японії і 20 вересня делегація уже мала виїжджати.

Його обирають депутатом Верховної Ради УРСР. Саме Петро Франко зачитав на позачерговій сесії Верховної Ради УРСР ухвалене в Львівському оперному театрі рішення про включення Західної України до складу УРСР. Хоча, як згадував у одній із передач Вахтанга Кіпіані «Історична правда» директор Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка Богдан Тихолоз, уже тоді він відчував, чим це може обернутися. «Його зробили одним із фігурантів так званого Золотого вересня, він був у президії народних зборів, а потім — представником Галичини, що приїхав до Верховної Ради Радянської України і зачитував там «привітання від братів з-за Збруча». Та, коли чуємо цей запис кінохроніки, його голос дрижить. Ми відчуваємо, що насправді він почувався далеко не комфортно» — зазначав Тихолоз.

Напозір же все виглядало дуже пристойно. Ім’я Петра Франка та його брата Тараса не сходило з газетних шпальт. Петра призначили деканом товарознавчого факультету Українського державного інституту радянської торгівлі (нині — Комерційна академія) та директором щойно створеного музею Івана Франка з дуже пристойними окладами. Він став символом єднання наддніпрянців і галичан.

Однак це все була лише ширма. Щойно Німеччина із союзника Радянського Союзу у Другій світовій війні обернулася на ворога, із Москви надійшла вказівка евакуювати Петра Франка зі Львова, щоб не дати можливості йому компрометувати радянську владу можливою співпрацею з німцями. 28 червня його разом з мовознавцем Кирилом Студинським під вартою посадили на потяг до Києва. І на цьому сліди обох губляться.

Про загибель Петра Франка існує кілька версій. За однією з них потяг потрапив під обстріл на станції Прошова під Тернополем і коли Франко та Студинський залягли за насипом, конвой прошив їх кулеметною чергою, імітувавши спробу втечі. Однак, останні розсекречені матеріали дають дещо іншу картину. Зокрема, у тій же передачі «Історична правда» директор Міжнародного фонду Івана Франка Ігор Курус розповів, що вдалося розшукати шифротелеграму НКДБ СРСР за 9 червня 1941 року, у якій є прохання про дозвіл на розстріл Петра Франка. «Указаниями товарища Хрущова нами арестованы: Студинский, Франко, киевский артист Донец, националисты. В связи с тем, что вывести их из Киева затруднительно, считаем целесообразным их расстрелять. ЦК КПУ такого же мнения. Прошу немедленных указаний», — значилося в ній мовою оригіналу. «Є висока імовірність, що їх таки довезли до Києва. А потім не знали, що з ними робити, тому вирішили просто знищити. Тоді ж масштаб розстрілів був просто шаленим», — зазначив Богдан Тихолоз. Місце поховання Петра Франка досі лишається невідомим. Можливо, він став одноєю із численних жертв Биківнянських могил.

Наталка Позняк-Хоменко

Український інститут національної пам’яті: https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/statti/plastun-letun-i-deputat-do-dnya-narodzhennya-petra-franka

Бібліографія статей

2025

Коник, Анастасія. Петро Франко: між небом, війною і книгою [Електронний ресурс] / Медіа «Король Данило» - Електрон. дані. – Львів, 2025. – Режим доступу https://www.koroldanylo.com.ua/news/petro_franko_miz_nebom_viinoiu_i_knigoiu_do_135_riccia_vid_dnia_narodzennia_20112. - Заголовок з титул. екрану. Мова укр., англ. – Останнє поновлення: 2026. Наприкінці червня минуло 135 років від дня народження Петра Франка — українського інтелектуала, новатора, педагога, пластуна, військового летуна і письменника. Людини, яка мислила у просторі державності, виховання, науки і культури. І залишила після себе не лише спогади, а й книжки. Напередодні ювілею у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка відкрилася книжкова виставка, присвячена постаті Петра Франка, де представлено його літературну, наукову та перекладацьку спадщину. Саме вона дає нам змогу побачити не лише сина великого Каменяра, а окрему сильну постать, котра гідно пройшла крізь випробування свого часу

Скрипник, Олександр. Петро Франко. Таємниці життя і смерті [Електронний ресурс] = https://www.istpravda.com.ua/articles/2025/06/28/165103/ / Скрипник, Олександр // Історична правда. - 2025. - 28 черв. 28 червня 1890 року (як сам зазначав у автобіографії) народився наймолодший із трьох синів Івана Франка — Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни. Подробиці вбивства і досі остаточно не з'ясовані. Справа-формуляр на П. Франка з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дещо проливає світло на події, пов'язані зі скоєнням того злочину органами нквс.

2022

Скоростецький, Володимир. «Хімічив» та дописував повісті за батьком: що ми ще не знали про Петра Франка?! [Електронний ресурс] = https://armyinform.com.ua/2022/07/31/himichyv-ta-dopysuvav-povisti-za-batkom-shho-my-shhe-ne-znaly-pro-petra-franka/ / Скоростецький, Володимир // АрміяInform. - 2022. - 31 лип. На тлі величної постаті свого батька Івана, Петро Франко дещо відстає в публічності. Втім, яскрава і непересічна особистість сина Великого Каменяра, його життєві зацікавлення, бойовий шлях та спортивні досягнення часом породжують масу міфів та суперечок.

2021

Костура, Данута. Українська гілка скаутського руху [Текст]: сюди йдуть за покликом душі та серця, не отримуючи матеріального зиску. https://day.kyiv.ua/uk/article/poshta-dnya/ukrayinska-gilka-skautskogo-ruhu / Костура, Данута // День. - 2021. - 22-23 січ.(№9-10). - С. 13. Для багатьох українців поняття «пласт» і «скаути» ще досі є незрозумілими. Українські скаути теж ввели свої національні особливості, назвавши скаутський рух Пластом. Назва походить від слова «пластун» — так у козаків називали розвідників. З козацької термінології запозичено багато пластових термінів — булава, рій, станиця, курінь. Пласт з’явився в Україні у 1911 році. У його витоках стояв, зокрема, і син Івана Франка — Петро.

Нижник, Ольга. Цікаві факти про Петра Франка [Електронний ресурс] = https://frankovi.com.ua/tsikavi-fakty-pro-petra-franka/ / Нижник, Ольга // Проєкт «ФранкоVi». - 2021. Петро Франко — найменший син в родині Івана Франка та Ольги з роду Хоружинських. Народився 28 червня 1890 року в батьковому селі Нагуєвичі. Доля подарувала йому лише 51 рік… За своє коротке й передчасно обірване життя Петро Франко зробив неоціненний внесок у становлення української державності, авіаційну, видавничу та дослідницьку справу, розвиток спорту, молодіжного руху та хімічної науки… Спортовець, пластун, січовий стрілець, сотник УГА, авіатор, учений-хімік, винахідник, письменник, педагог, депутат, громадський діяч, перший директор меморіального музею Івана Франка у Львові…

Осипчук, Наталія. Син Каменяра, «батько» військової авіації УГА і співзасновник «Пласту» [Електронний ресурс] = https://www.umoloda.kiev.ua/number/3743/196/158329/: історія Петра Франка / Осипчук, Наталія // Україна молода. - 2021. - 25 черв. (№063).

Скоростецький, Володимир. Вінтажний галицький «воркаут», або Цікаві факти про сина «Каменяра» [Електронний ресурс] = https://armyinform.com.ua/2021/11/14/vintazhnyj-galyczkyj-vorkaut-abo-czikavi-fakty-pro-syna-kamenyara/ / Скоростецький, Володимир // АрміяInform. - 2021. - 14 лист. Петро Франко — особистість не менш цікава, аніж його славетний батько-літератор. Дослідники й досі віднаходять цікаві факти з його життя.

Сова, Андрій (історик). Тіловиховання та українська молодь, або [Електронний ресурс] = https://photo-lviv.in.ua/tilovykhovannia-ta-ukrainska-molod-abo-petro-franko-pro-rukhanku-v-serednikh-shkolakh-halychyny-naperedodni-pershoi-svitovoi-viyny/: Петро Франко про руханку в середніх школах Галичини напередодні Першо — сина Івана Франка, йдеться про розвиток фізичного виховання в українських середніх школах Галичини у 1911-1912 навчальному році. У публікації Петро Франко аналізує актуальні питання розвитку фізичного виховання (учительські кадри, фінансову базу, спортивну інфраструктуру тощо) в українських середніх школах Галичини у 1911/1912 навчальному році. Текст його публікації подано із збереженням мови і правопису оригіналу

Тихолоз, Наталя. Франко, син Франка. Легенда українського неба [Електронний ресурс] = https://localhistory.org.ua/texts/statti/franko-sin-franka-legenda-ukrayinskogo-neba/ / Тихолоз, Наталя // Локальна історія . - 2021. - 23 лист. Долю воєнних конфліктів упродовж тисячоліть вирішували на землі. Лише на початку ХХ століття небо стало ареною бойових дій, а військова авіація — новою потужною зброєю. Українець, який одним із перших зрозумів, що перемогти на землі неможливо без панування в небі, — син українського письменника Івана Франка. Ця історія написана людською кров’ю і повітряними слідами літаків — про іншого Франка, про польоти не лише в уяві, а й наяву

2020

Тихолоз, Наталя. «Расстрелян за националистическую деятельность…» [Електронний ресурс] = https://www.istpravda.com.ua/articles/2020/09/14/158111/: таємниця смерті Петра Франка / Тихолоз, Наталя // Історична правда. - 2020. - 14 вер. Петро Франко був розстріляний. Однозначно, що сталося це не швидше 6 липня 1941 р… Про конкретну дату страти поки що залишається лише здогадуватися…

Вшанування пам’яті

Катаєва, Марія. Одну з київських стін прикрасили портретом Петра Франка [Електронний ресурс] = https://vechirniy.kyiv.ua/news/44543/ / Катаєва, Марія // Вечірній Київ. - 2020. - 25 серп.

До Дня Незалежності в Солом’янському районі офіційно відкрили мурал із зображенням державного та громадсько-політичного діяча, сина видатного українського письменника Івана Яковича Франка — Петра Івановича Франка. Постать увіковічнили на стіні будинку по вулиці Авіаконструктора Антонова, 7, з метою вшанування пам’яті особи, яка зробила значний внесок у становлення української політичної, авіаційної, наукової, молодіжної, культурної справи. Художник муралу — Андрій Пальваль

Стражник, Людмила. У Франковому місті — «Інший Франко» [Текст] = http://www.golos.com.ua/article/376958 / Стражник, Людмила // Голос України. - 2024. - 17 лют. (№34). - С. 6. Вийшов у прокат художній фільм «Інший Франко» — про полковника Армії УНР, військового льотчика, науковця й письменника. Через розповідь про наймолодшого сина Каменяра Петра розкрито події в Галичині у 1939-1940 роках. Головні ролі зіграли В’ячеслав Довженко й Ахтем Сеїтаблаєв. Додає емоцій пісня «Розпрощався стрілець» у виконанні «Піккардійської Терції». Презентація картини відбулась на Прикарпатті

Література до теми з фондів Молодіжної бібліотеки

Франко, Петро. Вибране [Текст]: Художня проза, спомини / Франко, Петро; Упоряд. і передм. А.Бідонько. - К. : Ще одну сторінку, 2025. - 448 с. - (Рядки з тіні). - Великий син великого батька. Нарис біографії Петра Франка: с.7.

Важко сказати, що Петро Франко був у тіні історії. Ще за життя непосидючий син Каменяра мав визнання, адже доклався до безлічі справ — від керування першим летунським відділом Української Галицької Армії та поширення «Пласту» в Україні до хімічних досліджень, видавничої діяльності і створення першого батькового музею. Але Петро також писав. Як і в житті, у текстах бачимо пошуки власного шляху через експерименти з жанрами й темами. У деяких оповіданнях та в повісті «Від Стрипи до Дамаску» є відгомін і власного досвіду автора — колишнього четаря і мандрівника. Живі й динамічні твори не продерлися через гучну славу батьківських поем і віршів, та від того не втратили колориту й характеру, так схожого на Петровий

Франко, Петро Іванович. Іван Франко [Текст] : Літературно-художнє видання / Франко, Петро Іванович ; Упоряд. М.Войціцька; Післям. Я.Горака; Худож. В.Максимович. - Львів : Апріорі, 2013. - 216 с. : іл., портр., фотогр. - Незакінчена повість про Івана Франка: с.197; Петро Іванович Франко (1890-1941). Біографічна довідка: с.209.

У виданні вперше публікується збережена частина тексту повісті Петра Івановича Франка (1890-1941), «Іван Франко». Твір писався в 1940-1941 pp., та, очевидно, не був завершеним і в повному обсязі не зберігся. Повість, в основі якої події дитячих та юнацьких років життя Івана Франка, є однією з перших спроб змалювання образу письменника в художній літературі. Текст подається зі збереженням особливостей лексики, синтаксису і правопису оригіналу. Видання адресується франкознавцям і найширшому колу читачів, якому не байдужа історія української літератури

Кучабський, Василь. Історія січових стрільців 1917-1919. Воєнно-історичний нарис [Текст] : Історичне видання / Кучабський Василь-Дмитро Васильович; Вст. сл.І.Кедріна. - К. : Центр учбової літератури, 2019. - 346 с.

Книга яскраво і самобутньо відтворює славний бойовий шлях українських січових стрільців, їх справжню роль у бурхливих подіях в Україні початку XX століття

Литвин, Микола. Військова еліта Галичини [Текст] = Military Elite of Galicia : [Біографічне видання] / Литвин, Микола Романович. - Львів : Інститут українознавства ім. І.Крип'якевича НАН України, 2004. - 376 с.

У книзі подано біографії військових діячів доби Українських визвольних змагань 1914-1923 рр., у тому числі й маловідомих. Зокрема, висвітлюється життєвий шлях та бойова діяльність командирів легіону Український Січових Стрільців, Галицької Армії, Окремого корпусу Січових Стрільців Армії УНР. Використано спогади, документи з архівів і бібліотек України, Росії, Польщі і Чехії

Львівська антологія в 3-х т. [Текст] : 1920-1940-ві роки: Літературно-художнє видання. Т.2, кн.1 : Герої відчайдушних літ / Уклад. Ю.П.Винничука; Передм. М.З.Гординської; Худож. О.Д.Кононученко. - Харків : Фоліо, 2014. - 412 с.

Створення антології літератури Львова вже давно на часі. Адже такої кількості книжок і часописів не видавали ніде в Україні, окрім Львова, ще із Середньовіччя. І якщо перший том антології був присвячений творам, які з’явились на світ від давніх часів до початку ХХ ст., то другий том, що складається з двох книжок — «Герої відчайдушних літ» і «В ґранатових горах», — висвітлює літературне життя Львова 1920-1940-х років і знайомить читачів з письменниками і поетами нової генерації, яка сформувалась у часи між двома світовими війнами. Ці митці зазнали визначального впливу національно-просвітницьких ідей, про пропагувались у «Літературно-Науковому Віснику» Д. Донцова, журналах «Поступ», «Дзвони», «Назустріч», «Нові шляхи».

У виданні представлені твори найвизначніших представників цієї генерації

Webліографія

https://100krokiv.info/2017/06/franko-petro-spivzasnovnyk-plastu/ – Автобіографія Петра Франка

https://www.pronarod.com.ua/istoriya/petro-franko – Петро Франко: справжня історія сина Каменяра без вигадок

https://www.youtube.com/watch?v=SWN-glf_H0Q  – Петро Франко – син видатного батька. Злети і падіння славетного засновника Летунської відділу УГА

https://www.pronarod.com.ua/istoriya/petro-franko – Петро Франко: справжня історія сина Каменяра без вигадок

https://www.youtube.com/watch?v=O4feYNsTo0A  – “Відомі львів'яни”. Петро Франко

https://www.youtube.com/watch?v=mX-XG6NNNXM  – «Петро Франко: формула долі». Презентація монографії Наталі Тихолоз

https://lnu.edu.ua/video/prezentatsiia-monohrafii-natali-tykholoz-petro-franko-formula-doli-zhyttiepys-na-tli-doby/  – Презентація монографії Наталі Тихолоз «Петро Франко: Формула долі (Життєпис на тлі доби)»

https://www.youtube.com/watch?v=xxuuR8V3clY  – Історична правда з Вахтангом Кіпіані: Діти Івана Франка

Інтернет-ресурси

https://vechirniy.kyiv.ua – сайт газети «Вечірній Київ»

http://www.golos.com.ua – сайт газети «Голос України»

https://day.kyiv.ua – сайт газети «День»

https://www.umoloda.kiev.ua – сайт газети «Україна молода»

https://localhistory.org.ua – сайт журналу «Локальна історія»

Підготувала бібліограф Мілашенко Т. І.

за матеріалами фонду Молодіжної бібліотеки та інтернет-джерелами