«Ольга Кобилянська – українська перлина світової літератури»

До 160-ї річниці від дня народження Ольги Кобилянської (1863-1942),

української письменниці, громадської діячки

Біографія

Ольга Юліанівна Кобилянська народилася 27 листопада 1863 року в містечку Гура-Гумора на Південній Буковині (нині Румунія) у родині дрібного службовця. Батько, Юліан Якович, українець, людина природно обдарована, любив народну пісню, літературу, був охочий до науки. Суворий і вимогливий у родині, Ю. Кобилянський з любов’ю і повагою ставився до селян, обороняв їх від жорстокості і насильства.

Мати, Марія Йосипівна Вернер, походила з німецько-польського роду. Була дуже доброю, лагідною, ніжною.

У зв’язку з переведенням батька по службі вся родина часто переїжджала з місця на місце, що сприяло збагаченню вражень допитливої дівчини від багатобарвної природи Буковини і знайомства з новими людьми. Так, у 1868 році, коли родина Кобилянських переїхала до міста Сучави Кімполунзького повіту, дівчина здружилася з дочкою М. Устияновича (автора пісні «Верховино, світку ти наш») – теж Ольгою.

Маленька дівчинка з надзвичайно розвиненою художньою фантазією зачудовано дивилась на поета. У домі Устияновичів чула Кобилянська українські народні пісні, там дістала чеські казки, там, у особі доньки Устияновича, мала вдячну слухачку і першого «критика» її дитячих фантастичних оповідань, названих нею казками і снами.

1873 року родина переїжджає до Кімполунга: цього разу через погіршення стану здоров’я батька, якому лікарі порадили гірське повітря. Тут Кобилянська навчається в чотирикласній німецькій школі (1873-1877 рр.), водночас бере приватні уроки української мови, багато читає. Проте продовжити навчання їй не судилося. У родині було семеро дітей (крім неї, 5 братів і сестра), всіх треба було вивести в люди. Зрозуміло, передусім дбали про освіту для хлопців як майбутніх глав родини, а дівчатам, як вважалося, - достатньо було господарського знання, знання Святого Письма, читання, французької мови, гри на гітарі, на фортеп’яно, танців.

Довелося дівчині поповнювати свої знання принагідно, без певної системи, з книжок, за якими вчилися брати, і позичених у міській і приватних бібліотеках.

Досконале знання німецької мови допомогло Кобилянській пізнати світову літературу, яка ввела її у «широкий світ ідей і штуки». На думку Лесі Українки, О. Кобилянська, пройшовши через німецьку школу, долучилася до українського слова свідомо.

У тринадцятирічному віці Кобилянська вже віршувала німецькою мовою, у чотирнадцятирічному – вела щоденник (також німецькою), у 17 років написала оповідання «Гортенза» (1880).

Не писата дівчина вже не могла, а порадити було нікому та й відваги бракувало. У 1881 році відбулася щаслива подія в житті Кобилянської – знайомство з дочкою повітового лікаря Софією Окуневською, однією з найосвіченіших жінок Галичини. Окуневська надсилала їй соціологічні і філософські праці, галицькі періодичні видання, женевські збірники М. Драгоманова тощо. Тільки з Софією могла говорити про свої літературні спроби. За відсутності подруги, яка студіювала медицину в Швейцарії, звіряла найглибші таємниці серця, найфантастичніші бажання і мрії щоденникові (до нас дійшли записи 1883-1891 рр., опубліковані 1982 року у видавництві «Дніпро»).

У цей час Кобилянську оточували люди, духовний ідеал яких був переважно бідніший, ніж її. Дівчина почувалася самотньою, незрозумілою для інших, нещасливою. Звідси – та висока туга за прекрасним, безперервно-вічний потяг до знань і освіченого товариства.

Софія Окуневська познайомила Кобилянську зі своячкою – українською письменницею, активною організаторкою жіночого руху в Галичині – Наталею Кобринською, яка заохочувала дівчину до творчої і громадської праці. Під впливом Н. Кобринської і за її порадою Кобилянська включається у феміністичний рух, починає писати українською мовою.

У 1887 р. Кобилянська надіслала для альманаху «Перший вінок» оповідання «Вона вийшла заміж», пізніше перероблене на повість «Людина». Через низьку художню якість, справедливо відзначену редактором альманаху І. Франком, оповідання не було надруковане.

Життєві сюжети взяла Кобилянська з буковинського села Димка, де перебувала протягом двох років (1889-1891). Димка дасть письменниці й матеріал, пізніше реалізований у високохудожню повість «Земля» (1901).

З 1891 р. і до кінця життя Кобилянська жила в Чернівцях, де мала змогу ширше знайомитися із творами українських, російських та західноєвропейських письменників – Т. Шевченка, Марка Вовчка, М. Чернишевського, Ф. Шиллера, Г. Ібсена та ін. Тут стала членом «Товариства руських жінок на Буковині», підготувала реферат «Дещо про ідею жіночого руху» і зачитала на зборах цього товариства.

Проблема емансипації жінки цікавила Кобилянську давно. Ідея емансипації жінки проймає й чимало її творів.

У 1894-1896 рр. Кобилянська міцно ввійшла в літературу. На цей час було опубліковано повісті «Людина» і «Царівна», новели «Жебрачка», «Природа», «Аристократка», «Час». Твори її перекладалися польською, чеською, німецькою мовами.

У 1899 році у Львові вийшла перша збірка новел Кобилянської під назвою «Покора». Письменниця стає відомою і популярною, нею зацікавлюється Леся Українка.

У серпні цього ж року Кобилянська їде на з’їзд археологічного товариства, де знайомиться з М. Коцюбинським, М. Старицьким, М. Лисенком; гостює в родині Косачів на хуторі Зелений Гай біля Гадяча у Полтавській губернії.

Особисте знайомство з Лесею Українкою, що переросло у щиру дружбу, мало благотворний вплив на формування світогляду буковинки.

На початку 90-х років Ольга Кобилянська захопилася філософією Ф. Ніцше, яка імпонувала їй антиміщанським спрямуванням, афористичною заокругленістю думок, за що їй довго докоряли «ніцшеанством». Кобилянська не перейнялася ідеями Ніцше, але, читаючи його, набиралася віри в те, що сила волі і витривалість її та її героїнь допомагають поборювати життєві труднощі.

У другій половині 90-х років у творчій біографії Кобилянської значну роль відіграв Осип Маковей – перший видавець, глибокий дослідник і популяризатор її творів. У статтях про письменницю критик наголошував на реальній основі її творчості, на вмінні авторки вразити читача бурхливим потоком сильних почуттів, палкою любов’ю до всього прекрасного і благородного в людині, закоханістю в буковинську природу. Маковей перший визначив одну з найхарактерніших рис індивідуального стилю Кобилянської – органічне поєднання реалістичного і романтичного способів відображення дійсності – неоромантизм.

Їхнє знайомство відбулося 1895 року у Чернівцях. Маковей був редактором «Буковини». Творчі стосунки переросли в дружбу, а відтак і в кохання. Та переїзд Маковея до Львова на посаду співробітника «Літературно-наукового вісника» вніс дисонанс у їхні стосунки. Спілкування на відстані (листування) ставало дедалі рідшим і прохолоднішим, а на початку ХХ ст. (1901-1902) майже припинилося. О. Маковей мовчав.

Доля ніколи не була щедрою для Кобилянської-жінки. О. Кобилянська пише лист за листом. Та всі її волання відбиваються стіною мовчання. Звістка про одруження Маковея вбила її остаточно. Нею знехтували ради іншої жінки з приданим.

Свій стан душі і поважне почуття до Осипа Маковея О. Кобилянська перенесе в жіночі образи своїх останніх повістей «Ніоба», «Через кладку», «За ситуаціями» та ін.

Фіаско в особистому житті збіглося з критичними нападами С. Єфремова. 1902 року у журналі «Киевская старина» він опублікував статтю «В поисках новой красоты», в якій звинувачував Кобилянську в ніцшеанській ненависті до народу, оголосив її символісткою-декаденткою. Стаття Єфремова обурила громадськість України і викликала низку відгуків (частина з них надрукована).

У 1903 році письменниця планувала поїхати до Києва, та хвороба матері перешкодила здійснити цей намір. Та й сама Кобилянська була підтята лівобічним паралічем і сердечною хворобою внаслідок простуди в галицьких горах. Долаючи неймовірні труднощі, Кобилянська продовжувала працювати, хоч невлаштованість, самотність, туга позначилися на таких творах, як «Думи старика», «Ідеї» (1903), повісті «Ніоба» (1904), збірці новел «До світла» (1905). Важка недуга не тільки обмежувала фізичні можливості О. Кобилянської, а й потребувала матеріальних затрат.

Після виходу другої збірки новел «До світла»(1905) і до початку Першої світової війни Кобилянська опублікувала порівняно мало творів: «В неділю рано зілля копала...» (1908), новели «Старі батьки», «Весняний акорд» (1910), повісті «Через кладку» (1911) і «За ситуаціями» (1913).

Під час імперіалістичної війни Кобилянська жила в Чернівцях і перенесла всі воєнні злигодні. Трагедія війни не обминула і родину Кобилянських: брат Олександр мучився в полоні десь аж у Сибіру, доля другого брата була невідома.

Кобилянська пише низку творів, у яких гнівно засуджує безглузду кровопролитну війну: «Назустріч долі», «Юда», «Лист засудженого вояка до своєї жінки», «Сниться» (1914-1918). У 20-х – на початку 30-х років Кобилянська пише кілька творів з життя народу під румунською окупацією «Вовчиха» (1923), «Але Господь мовчить» (1927) та ін..

У Києві з’явилися збірки її новел, протягом 1926-1929 рр.; вийшли твори письменниці в дев’яти томах; у 1926-1930 рр. кількома виданнями друкувалися повісті «Земля» і «В неділю рано зілля копала...». На зібрані громадою гроші Кобилянська придбала будинок, в якому прожила до смерті.

Рік возз’єднання Буковини з Україною збігся з відзначенням 55-річного ювілею літературної діяльності Кобилянської. Мине всього кілька місяців і народи здригнуться від жахливої звістки: «Війна». Похилий вік і хвороба не дозволили Кобилянській евакуюватися. Але і хвора, вона залишилася патріоткою, допомагала партизанам. Воєнна румунська жандармерія встановила нагляд за письменницею. Смерть, що наступила 21 березня 1942 року, перервала підготовлювану фашистами розправу над письменницею. Румунська влада не дозволила опублікувати некролог українською мовою, заборонила промови над могилою.

У 1944 році в будинку, де жила О. Кобилянська, відкрито літературно-меморіальний музей.

https://md-eksperiment.org/post/20151209-biografiya-olgi-kobilyanskoyi

Бібліографія статей

(подано в алфавіті авторів)

Багрій, Оксана. Ольга Кобилянська: маловідомі грані особистості [Електронний ресурс] = https://vogue.ua/article/culture/knigi/olga-kobilyanska-malovidomi-grani-osobistosti-51697.htm / Багрій, Оксана // Vogue. - 2023. - 21 бер. Ольга Кобилянська — відома письменниця, представниця модернізму, борчиня за права жінок, що зналася на філософії та гастрокультурі. Вона була людиною прогресивних поглядів і дещо випереджала свій час. Її героїні вирізняються інтелігентністю, емансипованістю та нескінченними пошуками ідеалу. Сьогодні розкриваємо маловідомі грані цієї сміливої жінки

Вишневська, Марія. Будні і герої з Буковини [Текст] = http://umoloda.kiev.ua/number/3289/164/121663/: кого змалювала у своїх творах Ольга Кобилянська / Вишневська, Марія // Україна молода. - 2018. - 21 бер. (№ 32). - С. 12. До Ольги Кобилянської, то знання прототипів її героїв дуже потрібне до розуміння творчості письменниці. Врешті, Ольга Кобилянська й сама писала про це в автобіографії "Про саму себе" в листах до професора С. Смаль-Стоцького

Вишневська, Марія (театрознавець). Євгенія Золотова: «Ольга Кобилянська ніби гострим орлиним оком споглядала драматичну долю свого народу» [Електронний ресурс] = https://umoloda.kyiv.ua/number/3394/164/128595/ / Вишневська, Марія // Україна молода. - 2018. - 4 груд. Чернівці — місто Ольги Кобилянської. Вона переселилася сюди у 1891 році й мешкала до 1942-го, коли відійшла в іншосвіт. У Чернівцях діє єдиний в Україні Літературно-меморіальний музей письменниці, розміщений у будинку, де Ольга Кобилянська жила останні близько сімнадцяти років. «Україна молода» поспілкувалася з мисткинею, режисером-постановником, народною артисткою України Євгенією Золотовою, чия творчіть не один рік тісно переплітається з літературним спадком славетної Гірської орлиці

Максималістка з Буковини [Текст] = https://ukurier.gov.ua/uk/articles/maksimalistka-z-bukovini/: 155 рокі вз дня народження Ольги Кобилянської / Авторська рубрика Віктора Шпака // Урядовий кур`єр. - 2018. - 24 лист. (№222). - С. 7. Кожен твір Ольги Кобилянської має не лише сюжет, а кілька прихованих змістів, які відкривають покоління небайдужих читачів

Осипчук, Наталія. «Хтось має іскру в душі...» [Електронний ресурс] = https://www.umoloda.kiev.ua/number/3665/164/152161/: нещасливе кохання, замовчувані твори і служіння Україні Ольги Кобилянської / Осипчук, Наталія // Україна молода. - 2020. - 24 лист. (№222). Хрестоматійне ім’я письменниці Ольги Кобилянської, авторки повістей «Людина», «Ніоба», «Царівна», передбачає, що про цю непересічну особистість ми знаємо майже все. Проте творчий шлях незабутньої зірки Буковини був доволі тернистий, а чимало творів потребують нового прочитання і переосмислення. Літературні праці Ольги Кобилянської витримали випробування часом і є актуальними в наш час

Падура, Михайло. Iз Лесиних листів до своїх колег [Електронний ресурс] = https://day.kyiv.ua/uk/article/poshta-dnya/iz-lesynyh-lystiv-do-svoyih-koleg / Падура, Михайло // День. - 2021. - 22 лип. (№105-106). Пропоную читачам продовження добірки цитат із епістолярної спадщини письменниці. Я вибираю собі не друзів моїх друзів, але друзів моїх ідей. Леся Українка

Рівним їй був хіба що Стефаник [Електронний ресурс] = https://umoloda.kyiv.ua/number/0/164/144680/: сьогодні роковини письменниці Ольги Кобилянської / Інф. "УМ" // Україна молода. - 2020. - 21 бер.2020. День пам’яті Ольги Кобилянської (1863-1942), письменниці, класика української літератури, чиє ім’я поряд з іменами Лесі Українки, Наталії Кобринської, Софії Окуневської, Августи Кохановської – плеяди українок, котрі є гордістю української культури і науки. Вони – яскраві, надзвичайно талановиті та цілеспрямовані, стояли біля витоків феміністичного руху, доводячи, що жінка нічим не згірша за чоловіка у будь-якій професії. Ольга Кобилянська починала писати свої перші твори німецькою, але під впливом Софії Окуневської-Морачевської (перша жінка-лікар Австро-Угорщини) перейшла на українську

Ставиченко, Анна. «Слова зворушеного серця» [Електронний ресурс] = https://m.day.kyiv.ua/article/poshta-dnya/slova-zvorushenoho-sertsya: про щоденники, автобіографії, листи, статті та спогади Ольги Кобилянської / Ставиченко, Анна // День. - 2013. - 12 груд. (№229). Рядки із щоденників Ольги Кобилянської, непоодиноко забарвлені звертаннями до читача. Почитати ці записи — що поспілкуватися з українською письменницею, яка, ввібравши в себе всю таємничість буковинських лісів, говорила із тугою й нелюдським пориванням до невтомного самовдосконалення. Гура-Гумора — Кімполунг — Чернівці — Димка — Болехів — саме ці міста послугували натхненниками в написанні двох щоденників Ольги Кобилянської 1883 — 1891 рр.

Шекет, Юлія. Чому він не міг прийняти її щирість? [Текст] / Шекет, Юлія // Жінка. - 2020. - № 9. - С. 14-15. "Я вас стільки років так страшно любила, я носила для вас рай у душі - як сонце. Я хотіла такий рай вам уладнати", - писала Ольга Кобилянська до коханого. Чому він не міг прийняти її щирість? Цим питанням вона мучилася десять років

Шкрьоба, Анастасія. Борчиня за жіночі права й українізацію та знавчиня гастрокультури: якою була Ольга Кобилянська [Електронний ресурс] = https://platform.man.gov.ua/media/e19cebee-5626-41ac-9d2d-6be35f5da83d / Шкрьоба, Анастасія // МАН платформа. - 2022. - 19 вер. Ольга Кобилянська — письменниця, представниця модернізму, громадська й культурна діячка… А ще вона була борчинею за жіночі права XIX–XX століть, піарила українську літературу в Європі, а також зналася на філософії та гастрокультурі. Сьогодні розповідаємо про життя письменниці, аби розкрити її маловідомі грані

Твори Ольги Кобилянської з фондів МСМБ

Кобилянська, Ольга Юлiанiвна. Зібрання творів у 10 т. [Текст] : Літературно-художнє видання./ Кобилянська, Ольга Юлiанiвна; Упор., прим. В.І.Антрофійчук, С.Д.Кирилюк; Під ред. В.Антофійчука; Передм. С.Кирилюк. - В суперобкладинці. - Чернівці : Букрек, 2013 - 2022

Т.1 : Новели. Оповідання. Поезії в прозі. 1885 - початок 1900-х рр. - 2013. - 476 с.

Т.2 : Новели. Оповідання. Поезії в прозі. 1905 - 1930-ті рр. - 2014. – 476 с.

Т.3 : Повісті. 2015. - 816 с. У 3-му томі уперше публікуються німецькомовні повісті Ольги Кобилянської, написані в ранній період творчості "Hortense, oder Ein Bild aus einem Madchenleben" ("Гортенза, або нарис з життя однієї дівчини") (1880), "Schicksal oder Wille" ("Доля чи воля") (1883), "Ein Lebensbild aus der Bukowina" ("Картина з життя Буковини") (1885), "Sie hat geheiratet" ("Вона вийшла заміж") (1887)

Т.4 : Повісті: "Людина" і "Царівна". - 2016. - 400 с.

Т.5 : Повість "Земля". Нотатки до другої частини повісті "Земля". - 2017. - 452 с.

Т.6 : Повісті: "Ніоба" і "В неділю рано зілля копала..." - 2018. - 432 с.

Т.7 : Повісті: "Через кладку" та "За ситуаціями" - 2019. - 492 с.

Т.8 : Роман „Апостол черні", текст якого вперше подано в повному варіанті за автографом 1926 - 1929 років. - 2021. - 592 с.

Т.9 : Щоденники. Публіцистика. Літературно-критичні статті. Спогади. Автобіографії. Переклади. - 2022. - 392 с.

Кобилянська, Ольга Юліанівна. Твори в 2-х т. [Текст] . / Кобилянська, Ольга Юліанівна ; Упорядк., передм. і прим. Ф.П.Погребенка. - К. : Дніпро

Т.1 : Царівна: Повість; Оповідання. - 1988. - 541 с.

Т.2 : Земля: Повість; В неділю рано зілля копала...: Повість; Оповідання. - 1988. - 598 с.

Окремі твори

Вибрані твори [Текст] / Кобилянська, Ольга Юліанівна ; Худож. С.Ф.Адамович. - К. : Дніпро, 1974. - 544 с.

Земля; "В неділю рано зілля копала..." [Текст] : Повісті / Кобилянська, Ольга Юліанівна ; Худож. Е.А.Мількін. - К. : Дніпро, 1965. - 484 с.

Людина [Текст] : Повiстi, оповiдання: Для ст. шк. вiку / Кобилянська, Ольга ; Упоряд., передм., прим. В.Погребенника. - К. : Веселка, 2001. - 350 с.

Людина; Царівна [Текст] : Повiстi / Кобилянська, Ольга Юліанівна ; Передм. Н.Г.Бiлоцеркiвець; Худож. В.Лемзякова. - К. : Котигорошко, 1994. - 360 с.

Оповідання [Текст] / Кобилянська, Ольга Юліанівна ; Упорядк. та післям. І.О.Денисюка; Худож. І.Г.Пеник. - Львів : Каменяр, 1982. - 271 с.

Повісті, оповідання, новели [Текст] / Кобилянська, Ольга Юліанівна ; Упорядк., вступ. ст., прим. Ф.П.Погребенника; Худож. В.М.Дозорець. - К. : Наукова думка, 1988. - 672 с.

Твори [Текст] / Кобилянська, Ольга Юліанівна ; Передм. П.П.Пономарьова; Упорядк., прим. та словник Л.Г.Голомб; Худож. В.Ю.Скакандій. - Ужгород : Карпати, 1983. - 504 с.

Вшанування пам’яті

У Чернівцях діє єдиний в Україні літературно-меморіальний музей письменниці, міститься у будинку, в якому Кобилянська мешкала від 1925 року до смерті. Там, серед численних експонатів і особистих речей, зберігається унікальний документ — щоденник Ольги Кобилянської. Літературно-меморіальний музей Ольги Кобилянської був заснований 27 листопада 1944 року, у день народження Кобилянської.

Музей розташований у невеликому одноповерховому особняку, у першій власній оселі видатної української письменниці Ольги Кобилянської. Експозиція висвітлює життя і творчість письменниці, її громадську діяльність, літературні зв’язки.

Дві кімнати у будинку — меморіальні. Це робочий кабінет і спальня, де представлені меблі і особисті речі письменниці. Тут відчувається дух часу Ольги Кобилянської.

Національний банк України в серії «Видатні особистості України» випустив пам’ятну монету ОЛЬГА КОБИЛЯНСЬКА

Монета присвячена 150-річчю від дня народження відомої української письменниці, однієї з найосвіченіших жінок XIX століття, яка боролась за права жінок та своїми творами, за словами Дмитра Павличка, `створила цілу енциклопедію жіночої душі`. Кобилянська Ольга Юліанівна - яскрава постать в українській прозі, письменниця-психолог, митець лірико-романтичного складу, художня спадщина якої збагатила духовну скарбницю нашого народу.

На аверсі монети розміщено: угорі напис півколом НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ, під яким малий Державний Герб України та логотип Монетного двору Національного банку України; ліворуч - cтилізований фрагмент рукопису, на тлі якого зображено чорнильницю та перо; унизу - написи 2 ГРИВНІ/2013.

На реверсі монети на тлі стилізованого фрагменту рукопису (ліворуч) зображено портрет письменниці та роки її життя 1863/1942; угорі - напис півколом ОЛЬГА КОБИЛЯНСЬКА.

Номінал: 2 грн

Дата введення в обіг: 25.10.2013

Матеріал: нейзильбер

Художник: Іваненко Святослав

Скульптор: Іваненко Святослав

Пам'ятник Ользі Кобилянській — встановлений 2 серпня 1980 року на Театральній площі перед Чернівецьким обласним музично-драматичним театром, який названо її ім'ям.

Літературно-мистецька премія імені Ольги Кобилянської заснована 2006 року редакцією газети «Буковинське віче»та Готельним комплексом «Буковина» (м. Чернівці).
Присуджується щороку за найкращий літературний, художній або публіцистичний твір, наукову розвідку про життєдіяльність сучасної жінки в Україні, становище її в суспільстві, ситуацію щодо гендерної політики в державі. Оцінюються результати минулого року.
Вручення премії відбувається в день народження Ольги Кобилянської. Нагороджені одержують спеціальний диплом лауреата та грошову премію.

WEBліографія

https://cv.archives.gov.ua/kobilyanska.html - Незабутня зірка Буковини - Ольга Юліанівна Кобилянська

http://heroes.profi-forex.org/ua/kobiljanska-olga-julianivna - Кобилянська Ольга Юліанівна

https://acc.cv.ua/news/storystorynka/tsikavo/sogodni---den-narodzhennya-olgi-kobilyanskoyi-20-faktiv-pro-pismennicyu-66138 - Сьогодні - День народження Ольги Кобилянської: 20 фактів про письменницю

http://chytzal.library.te.ua/2016/11/blog-post_60.html - Ольга Кобилянська: відома і незнайома

https://day.kyiv.ua/article/kultura/kobylyanska-neznaydenyy-edelveys - Кобилянська. Незнайдений Едельвейс

https://www.youtube.com/watch?v=EI0XgETHafE - Меморіальний музей ім. Ольги Кобилянської в Чернівцях

Інтернет-ресурси

https://m.day.kyiv.ua – сайт газети «День»

https://umoloda.kyiv.ua – сайт газети «Україна молода»

https://ukurier.gov.ua – сайт газети «Урядовий кур’єр»

https://vogue.ua – сайт часопису Vogue

Підготувала бібліограф Мілашенко Т. І.