«Олекса Алмазів - генерал-хорунжий армії УНР»

Бібліографічний список статей до 140-річчя від дня народження Олекси (Олексія) Алмазіва (1885-1936) військового та громадського діяча, генерал-хорунжого Армії УНР, борця за незалежність України у ХХ столітті

1886, 6 січня – в Херсоні в родині чиновника народився Олексій Дмитрович Алмазів (рідше Алмазов), український військовий діяч, генерал-хорунжий армії УНР.

Освіту отримав у Тифліському реальному, Олексіївському піхотному юнкерському та Михайлівському артилерійському училищах. Під час Першої світової війни – полковник російської армії, командир 1-го кінно-гірського дивізіону. Відзначався непересічною мужністю, був дисциплінованим, але добрим, міг знайти спільну мову і з підлеглими, і з старшими за званням.

Олексій Алмазів свідомо перейшов на нижчу посаду у війську, аби тільки боротися за вільну Україну. Восени 1917 року він розпочав українізацію дивізіону, сформував і 1 січня 1918-го очолив Окрему кінно-гірську гарматну батарею у складі Гайдамацького коша Слобідської України військових формувань Центральної Ради. Цей підрозділ вів бої проти більшовиків на підступах до Києва у січні 1918 року, а також поблизу Гребінки, Лубнів, Полтави, Херсона, Кременчука. У бою під Бердичевом у середині лютого 1918 року Алмазов був поранений у ногу, але вже у березні повернувся в стрій.

За правління гетьмана Скоропадського 15 березня 1918 року батарея була реорганізована у Запорізький кінно-гірський гарматний дивізіон Окремої Запорізької дивізії військ Центральної Ради. На чолі цього підрозділу Олексій Алмазів у квітні 1918 року брав участь в успішному поході полковника Болбочана на Крим. Дивізіон до 1921 року перебував у складі різних з’єднань Армії УНР і отримав назву Алмазівський, оскільки завжди його очолював Алмазів.

«Кінно-гірський дивізіон — зразкова частина в групі, а може, і у всій Повстанчій армії. Командував ним полковник Алмазів, од початку зорганізування в початку 1918 року був це досвідчений кінногарматчик, організатор, людина високої моралі та одваги. Дивізіон складався з двох півбатарей, кулеметної команди та доброї сотні кінноти. Був тут гарний духовий оркестр коло 20 інструментів, єдиний на всі групи. Старшини за прикладом свого командира підібрались один в одного; те саме можна сказать і про козаків. Найменшої плями не впало на історію цієї частини», – згадував про Алмазіва та його бійців комендант штабу Запорізького корпусу Дієвої армії УНР Никифор Авраменко.

У 1919 році Алмазів брав участь в успішному наступі Армії УНР із району Деражні на Вапнярку, в боях за Кам’янець-Подільський, Шатаву, Дунаївці, Проскурів, Летичів, Вінницю, Київ, проти більшовиків та білих.

1920 року відзначився в боях за Могилів, Ушицю, Дунаївці, Копичинці, Галич, Проскурів та інші міста. В березні 1921 року був підвищений до звання генерала-хорунжого Армії УНР.

Як учасник Першого Зимового походу 1919-1920 років був удостоєний Залізного Хреста «За Зимовий похід і бої» – найвищої нагороди в Армії УНР. Скарбниця українських перемог у 1918-1920 роках значною мірою була наповнена саме завдяки алмазівцям.

Згодом, коли українське військо мусило відступати за Збруч, Алмазів разом зі своїми вояками був інтернований та переміщений колишніми союзниками-поляками до табору у Владовицях (Польща). У фактичному полоні він не полишав своїх бійців, знаходив для них роботу, аби вони могли себе прогодувати. Взяв участь у переформатуванні армії навіть в умовах інтернування. У вересні 1923 року Алмазів знайшов постійну роботу для вояків дивізіону: на вугільній шахті товариства «Сатурн» у Сілезії. Сам генерал влаштувався помічником гірничого інженера (маркшейдера).

У 1926 році генерал вступив на гідротехнічний відділ Української господарської академії у Подєбрадах. Студентськупрактику проходив у 1928 році в ЧСР на будівництві доріг (у Словаччині). У цій академії познайомився і зі своєму майбутньою дружиною – німкенею Терезою.

У 1930 році одержав диплом інженера-гідротехніка. Разом з дружиною повернувся в Україну – на Волинь, де в Луцьку влаштувався в управі воєводства на посаді секретаря Відділу сільського господарства.

Олексій Алмазів брав активну участь у громадському житті Волинського краю. Очолював філію Українського Центрального Комітету, був одним із провідних діячів Волинського громадського комітету допомоги голодуючим на Україні. Подружжя Алмазівих протягом багатьох років опікувалось Українською гімназією в Луцьку. За постійні щедрі пожертви на ремонт будинку гімназії та на підтримку незаможних учнів, Олекса і Тереза Алмазіви були удостоєнні звання почесних членів Товариства ім. Лесі Українки, що від 1929 року утримувало навчальний заклад.

Помер Олексій Алмазів 13 грудня 1936 року. Похорон перетворився у справжню українську маніфестацію. Луцька газета «Нова нива» так на першій шпальті описувала прощання з Алмазівим: «Давно вже не спостерігалося такої великої єдности і солідарности. Здається, що ніхто з українців не залишився в цей день у себе в хаті, вважаючи за святий обов’язок віддати останню прислугу небіжчикові».

 Могила генерал-хорунжого Олекси Алмазіва в Луцьку

Олексу Алмазіва поховали на православному кладовищі – тепер це сквер навпроти Луцької гімназії №4. У 1970-х роках радянська влада цвинтар ліквідувала. Могила Алмазіва була відновлена у грудні 1992 року за клопотанням голови Братства вояків УПА Волинського краю Мелетія Семенюка.

Вшанування пам'яті

Вулиці

• Ім'ям Олекси Алмазіва названо вулицю у Шевченківському районі м.Львова (вулиця Генерала Алмазіва).
• Ім'ям Генерала Алмазіва названо вулицю в м.Херсон (вулиця Генерала Алмазіва).
• Ім'ям Генерала Алмазіва названо вулицю в Печерському районі м.Києва.
• Також на його честь названо вулицю у Винниках.
• Вулиця Олекси Алмазіва у м.Луцьк.
• Вулиця Олексія Алмазіва у м. Суми.
• У м. Миколаїв вулицю Генерала Карпенка перейменували на вулицю Генерала Олекси Алмазіва.
• У м. Дніпро вулицю Новошахтинську перейменували на вулицю Генерала Алмазіва.

Військовий підрозділ

• У 2018 році на честь Олекси Алмазіва отримала почесну назву 406-та артилерійська бригада ЗСУ.

У кінематографі

• 23 травня 2010 року Херсонський осередок СУМ в Україні презентував короткометражний документальний фільм «Генерал-хорунжий Олекса Алмазов».

Читати також на Історична правда    Генерал Олекса Алмазов. Символ українського Херсона

Бібліографія статей

(подано в алфавіті авторів)

2021

Бондарук, Леся. Легендарний генерал УНР Алмазов був меценатом луцьких гімназистів [Електронний ресурс] = https://history.rayon.in.ua/topics/387671-legendarnii-general-unr-almazov-buv-metsenatom-lutskih-gimnazistiv / Бондарук, Леся // Район.in.ua. - 2021. - 6 січ. 6 січня виповнилося 135 років від дня народження Олексія Алмазова (06.01.1886-13.12.1936), українського військового діяча, генерал-хорунжого армії УНР. Легендарний генерал військ Української Народної Республіки народився в Херсоні в родині чиновника. Освіту отримав у Тифліському реальному, Олексіївському піхотному юнкерському та Михайлівському артилерійському училищах. Під час Першої світової війни – полковник російської армії, командир 1-го кінно-гірського дивізіону. Відзначався непересічною мужністю, був дисциплінованим, але добрим, міг знайти спільну мову і з підлеглими, і зі старшими за званням

Вірлич, Євгенія. Генерал Алмазов: день народження легенди українського Херсона [Електронний ресурс] = https://kavun.city/articles/59222/general-almazov-den-narodzhennya-legendi-ukrainskogo-hersona / Вірлич, Євгенія  // Кавун.Сitу. - 2021. - 6 січ. У 2016-му році в Херсоні нарешті з'явилась вулиця Генерала Алмазова. Проте і досі доволі небагато херсонців знають, наскільки ця людина видатна. Сьогодні виповнюється 134 роки від дня народження легенди українського Херсона. Олексій Алмазов народився 6 січня 1886 року в Херсоні, походив з родини чиновника. Закінчив Тифліське реальне училище, а у 1907 році – Олексіївське військове училище. 1 грудня 1907 року склав іспит на переведення до артилерії в Михайлівському артилерійському

2020

Генерал-хорунжий Армії УНР Олекса Алмазів [Електронний ресурс] = https://enigma.ua/articles/general-khorunzhiy-armii-unr-oleksa-almaziv / Інф. "Еnigma.ua" // Еnigma.ua. - 2020. - 6 січ. 6 січня 1886 року в Херсоні, походив з родини чиновника. Закінчив Тифліське реальне училище, у 1907 році – Олексіївське військове училище. За Першу світову війну був нагороджений усіма орденами до Святого Володимира IV ступеня з мечами та бантом, орденом Святого Георгія IV ступеня (за бій під Кревом, де був отруєний газами)

2019

Херсонці на різдво вшанували відомого земляка – генерал-хорунжого армії УНР Олексу Алмазова [Електронний ресурс] = https://pivdenukraine.com.ua/2019/01/07/xersonci-na-rizdvo-vshanuvali-vidomogo-zemlyaka-general-xorunzhogo-armi%D1%97-unr-oleksu-almazova/ / Інф. "Український південь" // Український південь. - 2019. - 6 січ. Скромний хлопчина Олекса Алмазов зростав у Херсоні, населення якого на той час складало не більше 50 тисяч осіб. Батько зробив усе можливе, аби син отримав гідну освіту, тому спочатку відправив його до Тифліського реального училища, а пізніше – до Олексіївського військового училища

6 січня народився генерал-хорунжий Олексій Алмазов [Електронний ресурс] = https://galinfo.com.ua/news/6_sichnya_narodyvsya_generalhorunzhyy_oleksiy_almazov_304821.html / Інф. "Galinfo" // Galinfo. - 2019. - 6 січ. УНР Напередодні Різдва Христового за Григоріанським календарем, в Святий вечір 6 січня 1886 року в Херсоні, в родині херсонського чиновника Дмитра Андрійовича Алмазова народився Олексій Алмазов, – інформують у прес-службі 406 ОАБр. Генерал-хорунжий армії Української Народної Республіки, командир окремої кінно-гірської батареї гайдамацького коша слобідської України військ Центральної ради, командир запорізького кінно-гірського гарматного дивізіону окремої запорізької дивізії військ центральної ради, один із будівельників української артилерії, учасник першого зимового походу армії УНР

2018

Чепурний, Арсен. Нові найменування прищеплюють гордість [Текст] = http://viysko.com.ua/journal-online/novi-najmenuvannia-pryshchepliuiut-hordist/ / Чепурний, Арсен , Чепурний, Василь  // Військо України. - 2018. - № 9. - С. 44-47. Нещодавно був виданий Указ Президента «Про присвоєння почесних найменувань військовим частинам Збройних Сил України та уточнення деяких найменувань». Зокрема 15-й бригаді транспортної авіації присвоєно почесне найменування «імені авіаконструктора Олега Антонова», 93-й окремій механізованій Харківській бригаді почесне найменування «Холодний Яр», а 406-та окрема артилерійська бригада відтепер іменуватиметься на честь генерал-хорунжого Олексія Алмазова. Ким були Олег Антонов і Олексій Алмазов та чому Холодний Яр – насправді героїчний символ для України?

КНИГИ з фондів МСМБ

Коваль, Роман Миколайович. Батькам скажеш, що був чесний [Текст] : Науково-популярне видання / Коваль, Роман Миколайович; Вст. сл. О.Чирського; Передм. та післям. автора; Худож. оформл. М.Мельника. - К. : Історичний клуб "Холодний Яр", 2019. - 568 с.

Це книга про українсько-російську війну в 1917–1940-х рр. та звичайних українців, які в боротьбі проти російських окупантів ставали героями. В ній уміщено 50 біографій українських героїв, 10 драматичних історій, 10 спогадів і 10 документів зі справи отамана Антона Шкарбуненка-Шкурка, який вів збройну боротьба до осені 1925 року. Видання присвячене добровольцям Запорозького корпусу Армії УНР, ДУК “Правий сектор”, полку “Азов”, батальйону “Айдар”, ОДЧ “Карпатська Січ”, які чесно виконали обов’язок перед Батьківщиною. У дослідженні широко використано документи з ГДА СБУ, ЦДАВО України та інших архівів, а також спогади вояків Армії УНР, учасників повстансько-партизанського руху та кубанських козаків

WEBліографія

https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/sichen/6/1876-narodyvsya-oleksiy-almazov-ukrayinskyy-viyskovyy-diyach-general-horunzhyy-armiyi-unr  – 1886 – народився Олексій Алмазов, український військовий діяч, генерал-хорунжий армії УНР

Підготувала бібліограф Качановська Н.В.