«Незвичайна доля Катерини Білокур»

Тематичний бібліографічний список статей
до 125-ї річниці від дня народження української художниці

І що б я не робила, куди б не йшла,
а думи про малювання завжди,
як вірний друг, зі мною.
(К. Білокур)

У 125-ту річницю, Катерина Білокур постає не лише як мисткиня, а як символ української незламності, творчої свободи та любові до рідного краю. Її історія надихає кожного, хто прагне творити всупереч обставинам, а її полотна продовжують жити, вражати, зцілювати й утверджувати українську культуру у світі.

Катерина Білокур народилася в селі Богданівка Пирятинського повіту Полтавської губернії (нині це Яготинський район Київщини). Коли саме — достеменно не з'ясовано. Сама художниця називала і 23, і 24 листопада, і 1900, і 1901 pp. Офіційною датою її народження зрештою визнали 25 листопада (7 грудня) 1900 р. Це найлогічніше, бо 25 листопада — день св. великомучениці Катерини.

Білокури були не бідними селянами, тримали худобу, мали будинок, критий залізом, а головне — землю. Батько, Василь Йосипович, володів двома з половиною десятинами, дід був, очевидно, ще заможнішим. Крім Катерини, в сім'ї були два сини — Григорій і Павло.

Коли вона почала малювати — сказати важко, мабуть, не в дитинстві, а вже в отроцтві. Малювала вугіллям на клаптях полотна. У 14 років Катерину застали за цим безглуздим, як усі вважали, заняттям. Були вжиті невідкладні заходи: різки й сувора заборона малювати. Дівчинці доводилося творити потайки.

1922 або 1923 р. Катерина Білокур прочитала про Миргородський технікум художньої кераміки. Уперше покинувши Богданівку, вона вирушила до Миргорода. Її багаж складався із двох малюнків: "копії з якоїсь картинки" і начерку дідівської хати з натури, — виконаних уже не на полотнині, а на спеціально для цього випадку придбаному папері.

Але розмова у Миргороді почалася й закінчилася одним питанням: чи є документ про закінчення семирічки? Його в Катерини не було, і на її малюнки навіть не глянули. Розчарування було болісним. Дівчина робить відчайдушну спробу — перекидає свої малюнки через паркан у сад технікуму: раптом "студенти" їх піднімуть, оцінять — і гукнуть, запропонують залишитися? Катерина довго озиралася і все не вірила, що її так і не покликали. Вражена, вона йде додому з Миргорода пішки.

Від катастрофи її врятувала творчість. Малювати Катерина не кинула, навіть почала відвідувати драмгурток, організований Іваном Григоровичем і Ніною Василівною Калитами, подружжям богданівських учителів.

У 1928 р. Катерина Білокур дізнається про набір студентів у Київський театральний технікум і вирішує ще раз спробувати сили. Чому саме театральний — не зовсім зрозуміло. Може, зіграв свою роль драмгурток, а може, хотілося будь-що вирватися з дому й одержати професійну художню освіту. Адже в Києві є і художники, й художні школи. Вступивши до театрального технікуму, можна буде продовжувати малювати, а там її роботи напевне помітять і допоможуть перейти в якусь художню школу.

До поїздки в Київ Катерина готувалася грунтовно — взяла метрику й довідку про стан здоров'я. Але й там розмова почалася з питання про семирічку — й цим закінчилася.

Наступає, мабуть, найважчий період у житті Катерини Білокур. Особливо болісно переживає вона відсутність духовної підтримки. 

Її хворі ноги — пам'ять про спробу втопитися пізньої осені 1934 р. в крижаній воді Чугмака. Але в тому ж 1934 р. вона приймає найважливіше й безповоротне рішення: "Я буду художником". Якщо навчитися цього ніде не вдається, вона вирішує вчитися самостійно. Василь Йосипович резюмував своє ставлення до повідомлення дочки словами: "Ну, малюй, будь ти розпроклята! Лайки і доброго слова ти не слухаєш. А бити — я вже втомився, з тобою б'ючись!" Мати Якилина Павлівна була, очевидно, тієї ж думки.

Катерина Білокур починає опановувати ремесло художника сама. Власне ремесло, тобто технічний бік мистецтва. Малюнки вугіллям на клаптях залишилися в минулому. Художницю найбільше приваблюють олійні фарби. Наставники в олійному живописі в Катерини Білокур, очевидно, таки були.

Настає 1939 р. Катерині Білокур 39 років. За сільськими уявленнями, вона вже стара, до того ж дивачка, "одержима", що все квіточки малює. Але, здається, саме в 1939 р. часи випробувань для неї минають. Втрутився випадок. Або доля. Чи Бог.

Художниця відвідала двоюрідну сестру, Любов Тонконіг, що жила через річку — і там, гостюючи, почула по радіо пісню "Чи я в лузі не калина була?" у виконанні прославленої Оксани Петрусенко. Чи то пісня, чи то голос, а може, й те, й інше так вразили Катерину, що вона всю ніч просиділа над листом — і вранці відправила його за досить незвичною адресою: "Київ, академічний театр, Оксані Петрусенко". Проте слава співачки була настільки широкою, що лист не загубився й дійшов до адресата. Вкладений у конверт разом із листом малюнок на шматочку полотна — калина, вразив співачку. Вона радиться з друзями — Касіяном, Тичиною, іде в Центр народної творчості, викладає суть справи. У Полтаву надходить розпорядження — з'їздити в Богданівку, знайти Катерину Білокур, поцікавитися її роботами.

І от — у Богданівку приїжджає Володимир Хитько, який очолював тоді художньо-методичну раду обласного Будинку народної творчості. Він приголомшений, кілька картин забирає із собою в Полтаву, показує колезі і другу, художнику Матвієві Донцову. Рішення однозначне: негайно влаштувати виставку. І в 1940 р. в Полтавському будинку народної творчості відкривається персональна виставка Катерини Білокур. Виставка складалася лише з одинадцяти картин.

Успіх величезний. Художницю преміюють поїздкою до Москви. Вона відвідує Третьяковську галерею, Пушкінський музей, музей Леніна.

У 1941 р. Катерина Білокур створює "Польові квіти".

Потім — війна. А 1944 р. в Богданівку приїжджає директор Державного музею українського народного декоративного мистецтва Василь Нагай — запропонувати виставку й закупити картини. До речі, саме його стараннями Музей українського народного декоративного мистецтва має найкращу колекцію робіт Катерини Білокур.

Одна за одною художниця пише свої прославлені картини — "Декоративні квіти" (1945), "Привіт врожаю" (1946), "Колгоспне поле" (1948-1949), "Цар Колос" (1949), "Сніданок" ("Снідання") (1950), "Квіти і берізка ввечері" (1950), "Кавун, морква, квіти" (1951), "Квіти і виноград" (1953-1958), "У Богданівці на Загреблі" (1955), "Хата в Богданівці" (1955), "Жоржини" (1957), "Півонії" (1958), "Натюрморт із колосками і глечиком" (1958—1959), "Букет квітів" (1959)... Працювала самозабутньо, але неспішно. Любила, малювала, оспівувала передусім квіти, але не тільки. Катерина Білокур — автор пейзажів і портретів.

"Офіційна" повоєнна біографія богданівської художниці бачиться цілком благополучною. 1949 р. вона була прийнята до Спілки художників України, у 1951 р. — нагороджена орденом "Знак пошани", одержала звання заслуженого діяча мистецтв України, 1956 р. — народного художника України. Її творчість вивчають, про неї пишуть. Твори Катерини Білокур регулярно експонуються на виставках

Тепер вона, коли дозволяє здоров'я і менше нагадують про себе хворі ноги, вирушає до Полтави й Києва. У неї з'являються численні друзі, передусім художники й мистецтвознавці, в колі яких геніальна самоучка знаходить розуміння й повагу. Бажання переїхати до Києва з'являлося в Катерини Білокур не раз, але так і залишилося мрією.

Крім того, в сім'ї Білокурів починаються серйозні "внутрішні проблеми".

До війни Білокури не входили до колгоспу й вели власне господарство. Але після війни Білокури стають колгоспниками. Василь Йосипович уже старий і слабкий, у 1948 р. він помирає. Якийсь час Катерина живе з хворою матір'ю. 1951 р., за рішенням Якилини Павлівни, до них переїжджає Григорій Васильович зі своєю дружиною, Христею Яківною, і п'ятьма дітьми.

Якилина Павлівна все життя недолюблювала свою невістку, котра була з бідної багатодітної сім'ї. Почалися огидні, моторошні сцени. Перепадало і "блаженній" зовиці — Христя Яківна, що працювала в колгоспі й тягла на собі весь дім, не могла пробачити їй незрозумілого "малювання".

Катерина Білокур знову опинилася в замкненому колі. Лишити стару хвору матір саму в Богданівці, відверто кажучи, побоювалася. Забрати її з собою, розуміла, не зможе — ніде, крім рідного села, Якилина Павлівна не прижилася б. Та і їхати було, власне кажучи, нікуди. Отож ховалася у свою "келію-майстерню" й писала черговий "Натюрморт" (1960). Як виявилося — останній.

Весна 1961 p., з усіма її квітами, не принесла звичайного полегшення. До болю в ногах додався сильний біль у шлунку. Домашні засоби, якими звичайно рятувалася Катерина, не допомагали. На початку червня 1961 р. померла 94-літня Якилина Павлівна. Катерину Білокур, геть змучену болем, відвезли в Яготинську районну лікарню. 10 червня їй було зроблено операцію, чи то невдалу, чи то вже зайву. У той же день художниці не стало.

Детальніше: https://www.ebk.net.ua/Book/biographies/vidomi_ukraintsi/part4/bilokur.htm

Бібліографія статей

До 125-річчя художниці Катерини Білокур

У Києві експонують 11 робіт Білокур та вперше — тактильний натюрморт для людей із порушеннями зору [Електронний ресурс] = https://zn.ua/ukr/CULTURE/u-kijevi-eksponujut-11-robit-bilokur-ta-vpershe-taktilnij-natjurmort-dlja-ljudej-iz-porushennjami-zoru.html / Підготувала Вероніка Резніченко // Дзеркало тижня. - 2025. - 14 лист. У Національному музеї декоративного мистецтва України відкрили виставку «Тендітна квітка Катерини Білокур», яка стала початком щорічного «Білокурівського листопада», присвяченого 125-річчю від дня народження народної художниці України. Експозиція демонструє основні етапи творчого шляху мисткині та представляє вибрані роботи з музейної колекції.

Шиканова, Анна. Її квіти захоплювали Пікассо, а в Україні її не визнавали [Електронний ресурс] = https://www.rbc.ua/rus/news/yiyi-kviti-zahoplyuvali-pikasso-ukrayini-1751068389.html: хто така Катерина Білокур / Шиканова, Анна // РБК-Україна. - 2025. - 28 черв. Катерина Білокур - самобутня українська художниця, чиї картини сьогодні вважаються національним надбанням. Та за життя вона зазнала приниження, нерозуміння й байдужості. Її талант визнали лише наприкінці життєвого шляху - і то не повною мірою. Чому ж так сталося і хто врешті помітив геніальність Білокур

До біографії

Білокур Катерина Василівна ГЕРОЇ УКРАЇНИ .[Електронний ресурс] / Електрон. дані. –Режим доступу https://heroes.profi-forex.org/ua/bilokur-katerina-vasilivna. - Заголовок з титул. екрану. Мова укр., рос., англ. – Останнє поновлення: 2025

Горова, Дарина. Буйна [Електронний ресурс] = https://www.umoloda.kiev.ua/number/574/164/20788/ / Горова, Дарина // Україна молода. - 2005. - 14 груд. (№234). «Я не хочу бути героєм України — Не цінує героїв моя країна!..». Життєпис Катерини Білокур — ще одна ілюстрація до нашого епіграфа, ще один не почутий крик, незбагненний талант, не пошанована доля Українки з великої літери. Художниця такого рівня писати і читати навчилася самотужки. А що початкової освіти не мала, то і вступити потім теж нікуди не змогла. Удень неписьменна селянка копала картоплю і досипала курці просо, а з вечора до ночі малювала

Десять маловідомих фактів із життя Катерини Білокур [Електронний ресурс] = https://life.pravda.com.ua/culture/2015/12/07/204399/ // Українська правда. - 2015. - 7 груд. 7 грудня, на Катерини, виповнюється 115 років "найквітковішій" художниці України Катерині Білокур. Художниці, яка не маючи жодної освіти – ні початкової шкільної, ні художньої, – піднялася на високий щабель професійної майстерності і головне – віднайшла свою манеру живопису і свій стиль. Її історія – унікальна в світовому контексті, як це завжди буває з цими рідкісними людьми – геніями.

Семенік, Оксана. "Вийду заміж, якщо дозволиш мені малювати" [Електронний ресурс] = https://suspilne.media/culture/631686-vijdu-zamiz-akso-dozvolis-meni-maluvati-oksana-semenik-pro-zitta-i-tvorcist-katerini-bilokur/: Оксана Семенік про життя і творчість Катерини Білокур / Семенік, Оксана // Суспільне Культура. - 2023. - 7 груд. Цього дня, 7 грудня 1900 року народилася мисткиня Катерина Білокур, яка увійшла до історії українського мистецтва завдяки своїм утопічним квітковим композиціям.

Усенко, Лариса. Писала листи незгірш, ніж малювала [Електронний ресурс] = https://ukurier.gov.ua/uk/articles/pisala-listi-nezgirsh-nizh-malyuvala/: епістолярна спадщина Катерини Білокур розкриває нам ще одну грань її таланту — письменницький хист / Усенко, Лариса // Урядовий кур`єр. - 2011. - 7 груд.

Шевелєва, Мар'яна. Катерина Білокур: "Сильних духом не спіймає ніхто. Квіти буду малювати, бо я так люблю над ними працювати, що й слів не знайду" [Електронний ресурс] = https://uain.press/blogs/katerina-bilokur-silnih-duhom-ne-spijmaye-nihto-1125242 / Шевелєва, Мар'яна // Український інтерес. - 2024. - 7 груд. Щоб отримати визнання, жінці довелося подолати чимало – тяжке селянське життя, Голодомор, війна, ще один голод. Рідна мати не розуміла тяжіння доньки до пензля, селяни перешіптувалися за спиною, мовляв, ховається за мазюканням, щоби не працювати. Та художниця, невпинно, крок за кроком йшла до своєї мети. Наразі її ім’я гордо стоїть поруч із такими майстрами як Анрі Руссо, Іваном та Йосипом Генераличами, Марією Приймаченко, Ніко Піросманішвілі, Ганною Собачко-Шостак

Штогрін, Ірина. «Була, щоб залишитися у квітах»: до дня пам'яті Катерини Білокур [Електронний ресурс] = https://www.radiosvoboda.org/a/do-dnya-pamyati-kateryny-bilokur/31300080.html / Штогрін, Ірина // Радіо Свобода. - 2021. - 10 черв. Геніальна художниця прожила важке життя, сповнене виснажливою сільською працею, що дозволяла виживати. Не мала часу на творчість, не мала чим і на чому малювати, а радянські газети писали про Білокур, як про «народну художницю, чий талант розцвів завдяки радянській владі»

Штогрін, Ірина. 10 фактів про Катерину Білокур: сама навчилася малювати і стала відомою на весь світ [Електронний ресурс] = https://www.radiosvoboda.org/a/bilokur-%D1%81hudozhnytsya-10-faktiv/30988342.html / Штогрін, Ірина // Радіо Свобода. - 2021. - 7 груд. Квіти, намальовані Катериною Білокур, упізнають одразу, бо вони ніби висять у повітрі і випромінюють світло. Між тим, художниця, як і всі українські селяни в СРСР на той час, не мала навіть паспорта. Однак сила її таланту була такою, що пробилася навіть крізь «залізну завісу».

Творчість

10 шедеврів видатної художниці Катерини Білокур [Електронний ресурс] = https://vogue.ua/article/culture/art/10-shedevriv-vidatnoji-hudozhnici-katerini-bilokur-50693.html // Vogue. - 2024. - 7 груд. 7 грудня 1900 року народилася неперевершена українська художниця Катерина Білокур - мисткиня-самоука, яка почала малювати вугіллям на стіні власної хати і якою згодом захоплювався Пікассо та знав увесь мистецький світ. Катерина Білокур казала, що картини народжуються в неї в голові, - і хоч куди вона йшла, хоч що робила, картини ці прямували за нею й ніби змушували малювати. Малюнок був її великою пристрастю. Її роботи справляють на глядача фантастичне враження, вони зачаровують

Польові квіти Катерини Білокур

Катаєва, Марія. У столичному музеї Шевченка демонструють унікальну картину Катерини Білокур [Електронний ресурс] = https://vechirniy.kyiv.ua/news/105970/ / Катаєва, Марія // Вечірній Київ. - 2024. - 8 груд. Роботу над полотном «Квіти на блакитному» художниця розпочала у 1942 році, коли її рідне село перебувало під німецькою окупацією. Робота зберігалася у фондах музею з 1949 року. 7 грудня 2025 року виповнилося 125 років від дня народження видатної української художниці Катерини Білокур. До цієї дати в Національному музеї Тараса Шевченка відкрився проєкт «Катерина Білокур. Квіти на блакитному». У центрі експозиції — картина «Квіти на блакитному», створена у важкі для мисткині та України часи.

Кліковка, Ганна. Вуглиною намалювала долю [Електронний ресурс] = http://www.silskivisti.kiev.ua/19842/index.php?n=47450 / Кліковка, Ганна // Сільські вісті. - 2020. - 8 груд. (№94). Наскільки яскравою є творчість, настільки складною від самого дитинства стелилася доля художниці

Клочко, Діана. Драма розкошів і швидкоплинності Катерини Білокур [Електронний ресурс] = https://localhistory.org.ua/rubrics/painting/katerina-bilokur-kavun-morkva-kviti/ / Клочко, Діана // Локальна історія. - 2021. - 8 черв. Півонії були одними з найулюбленіших квітів Катерини Білокур – писала їх упродовж усього життя як у жанрових, так і в численних букетах, вплітаючи у пишні вінки чи гірлянди. У 1959 році картину "Півонії" мисткиня подарувала Павлові Тичині, але впродовж бесіди з ним засумнівалася у її якості й забрала, щоб домалювати

Видання про Білокур

Москвичова, Анастасія. Катерина Білокур: всесвітня слава без освіти і паспорта [Електронний ресурс] = https://www.radiosvoboda.org/a/24415031.html / Москвичова, Анастасія // Радіо Свобода. - 2011. - 7 груд. Київ – 7 грудня – сто одинадцята річниця від дня народження художниці Катерини Білокур. У Національному музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві відбувся вечір пам’яті художниці, під час якого був презентований двотомник «Катерина Білокур». До видання увійшли репродукції картин авторки, її листування, а також статті мистецтвознавців та письменників, присвячені ролі Катерини Білокур у розвитку української культури ХХ століття

Марченко, Марина. Листи чарівниці з Богданівки [Електронний ресурс] = https://day.kyiv.ua/article/kultura/lysty-charivnytsi-z-bohdanivky: у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва відбувся вечір пам’яті Катерини Білокур / Марченко, Марина // День. - 2019. - 13 груд. (№230-231). У стінах музею лунали щирі вірші-посвяти та пісні — і авторські, і українські народні, які так любила Катерина Василівна. Переглядали пам’ятні світлини, згадували, ділились враженнями. Але головною подією стала презентація перевиданих і доповнених видань письменника і мистецтвознавця Миколи Кагарлицького «Квіти, мої діти», «Листами, мов зорею, засвітилася», «Катерина Білокур очима сучасників. Частина I», які не лише демонструють літературний дар геніальної українки, а й відкривають таїни її душі — ніким нерозгаданої загадки

Меморіальний музей-садиба Катерини Білокур в Богданівці

Буркут, Костянтин. Крізь терни до зірок. Катерина Білокур [Текст] = https://day.kyiv.ua/article/poshta-dnya/kriz-terny-do-zirok-kateryna-bilokur: подорож до батьківщини видатної української художниці / Буркут, Костянтин // День. - 2019. - 20 вер. (№171-172). - С. 13. Заклад було створено 1977 року, через 16 років після смерті мисткині. Відновлювати хату мисткині і створювати в ній музей допомагали визначні діячі української культури, зокрема Микола Бажан, Ніна Матвієнко, Олесь Гончар, Іван Драч, Олександр Непорожній, Ганна Самарська. Пам’ятник Катерині Білокур у дворі музею зробив її племінник — Іван Григорович, котрому тітка матеріально допомагала під час навчання

В цій садибі жила Катерина Білокур

Книги до теми з фондів Молодіжної

Баришевська, Ірина. Жінки, які прославили Україну [Текст]: 33 надихаючі історії: Літературно-художнє видання / Баришевська, Ірина. - Х.: АССА, 2023. - 144 с.

На вас чекають історії 33 жінок, які зробили у своєму житті так багато важливого, що увійшли в історію. Вони не були схожі одна на одну, займалися різними справами та жили в різний час. Але все-таки мали чимало спільного: були сповнені неймовірної сили духу, визначного таланту й натхнення, дуже наполегливо працювали та не боялися ризикувати. Водночас були не просто мрійницями, а вперто просували свої думки та боролися за втілення власних ідей. Їм удавалося ламати безліч стереотипів, обстоювати нові права, рухати вперед науку та мистецтво, підкорювати небо, дивувати світ красою та навіть рятувати життя. А ще всі героїні народилися в Україні, а об’єднує їх любов до рідного краю

Волинська, Олена. Я чую тебе. Сплетіння доль Катерини Білокур та Оксани Петрусенко [Текст]: Роман / Волинська, Олена. - К.: Віхола, 2024. - 352 с.

Цей роман — лірична історія життя двох видатних жінок: художниці Катерини Білокур і співачки Оксани Петрусенко. Катерині не дозволяли вчитися й малювати, а вона не мислила себе без малюнка — сховавшись від усіх, розмальовувала химерними птахами вкрадене в мами полотно. Оксана в чотирнадцять мусила піти працювати, щоб утримувати маленького братика й усю сім'ю. Нелегкі перипетії життя були постійною перепоною їхній творчості. Зрештою долі жінок переплелися. Майбутня художниця написала Оксані Петрусенко листа зі своїм малюнком — зламаною гілкою калини. Співачка була вражена поєднанням кольорів і відтінків, а ще болем, що струменів через зображення. Так у житті Катерини Білокур розпочався новий етап, що приведе її до слави

Говоруха, Ірина. Код нації [Текст]: Літературно-художнє видання / Говоруха, Ірина. - Київ: Саміт-Книга, 2024. - 616 с.

Кожна держава пишається людьми, що, як кажуть, поціловані Богом. Їхнє призначення – творити більше, тож вони завжди йдуть на кілька кроків уперед, випереджаючи не одне покоління. Вони – інженери, винахідники, імунологи, генії танцю та музики, унікальні педагоги і талановиті письменники, поети, художники… Особистості з непростими, жертовними долями. Ми їх називаємо «кодом нації», бо їхня діяльність генетично спаяна з народом, з яким вони живуть і діють. Україна має свій потужний генетичний код. Раніше несправедливо розкрадений, розсіяний по чужих землях і територіях. Але він наш! Ми його потроху повертаємо на круги своя. Щоб відчувати, що в наших жилах нуртує українська кров – сильна, палка, життєдайна. І пишатися тими, хто став світочами України. Ця книга – ключ до генетичного коду українців.

Говоруха, Ірина. Митець повинен мати долю [Текст] : Літературно-художнє видання / Говоруха, Ірина. - Київ : Артіль, 2023. - 420 с.

Будь-яка країна - це передовсім земля. Ґрунт, небо, висока чи низька трава. Бірюза моря, шпаркість піску, підхмар'я гір. Пшениця бананові плантації, кремезні фіорди. Територія та й годі. Унікальною, особливою і неповторною її роблять саме люди. Ось чому й Україна така самобутня. Бо в ній живуть працьовиті, талановиті та незламні українці. Будь-коли, навіть у нестерпно важкі часи, вони вирощували хліб, квіти, яблука... Писали полотна, музику, вірші. Будували, лікували, розгадували автоімунні хвороби та рятували світ від епідемій. Зводили прибуткові будинки. Розробляли пристрої нічного бачення та човни, що літають. Об'єднує їх лише одне - безперечний талант і велика любов до України..

Катерина Білокур. Мистецтво народне, наївне, високе? [Текст]: [Альбом] / Кан, Дженіфер, Кочман, Адріян, Славінська, Ірина; Передм. О.Забужко; Коорд. проекту Л.Демченко; Пер. з англ. та рос. Р.Парфан, О.Кабанової. - К. : РОДОВІД, 2011. - 208 с.

Книга видрукувана в рік 50-ліття смерті Катерини Білокур і включає осмислення її праці мистецтвознавцями, письменниками, сучасними мистцями, соціологами, режисерами, журналістами. Тексти другої книги подано під умовним кутом зору: хто для нас Катерина Білокур сьогодні, на початку третього тисячоліття. Текстовий формат другої книги збагачено текстами самої Катерини Білокур – її листуванням із мистецтвознавцем Стефаном Таранушенком, що тривало майже п’ятнадцять років і є своєрідним автобіографічним літописом життя і творчості Катерини Білокур

Катерина Білокур. Філософія мовчазного бунту. Наукові статті, есеї, культурологічні праці до 100-річчя Катерини Білокур [Текст]: Збірка статей. Наукове видання / Передм. О.Найдена. - К. : Стилос, 2011. - 256 с.

Книга наукових статей, есеїв, споминів, зібраних як із матеріалів, раніше опублікованих, так і присвячених сторічному і стодесятирічному ювілею Катерини Білокур. Двадцять чотири автори цієї книги – відомі мистецтвознавці, літературознавці, філософи, культурологи, художники – аналізують творчість К. Білокур, визначають її місце та роль у культурі ХХ ст., висловлюють свої думки щодо самої Катерини Василівни Білокур – людини, художника, творчої особистості, котрій судилося пережити війни, голодомори, жити і творити у страшних умовах села, покріпаченого тоталітарним режимом. Опубліковані матеріали дадуть читачеві змогу не тільки глибше пізнати творчість К. Білокур, а в ній те, що з першого погляду чи «неозброєним оком» важко або неможливо розгледіти, а й духовно збагатитися (на певний час або назавжди), прилучившись до світу краси з його суперечливо/складними підвалинами

Роздобудько, Ірен Віталіївна. Ірен Роздобудько про Блеза Паскаля, Вольфі Моцарта, Ганса Андерсена, Катрусю Білокур, Чарлі Чапліна [Текст] : Оповідання / Роздобудько, Ірен Віталіївна. - К. : Грані-Т, 2008. - 144 с.

Факти з життя тут переплітаються із фантазією письменниці Ірен Роздобудько, юні роки славетних людей дуже схожі на своєрідну казку, що буде цікавою кожній дитині. Це п'ять історій про дитинство видатних людей, які дуже рано досягнули успіху завдяки силі свого таланту

Свєнціцька, Віра Іларіонівна. Українське народне малярство XIII-XX століть [Альбом]: Світ очима народних митців / Свєнціцька, Віра Іларіонівна, В. П. Откович; Під ред. Ю.О.Іванченко; Художн.В.В.Терещенко; Кор.С.І.Гайдука; Рецензенти: докт.мистецтвозн. П.О.Білецький, Я.П.Запаско. - К.: Мистецтво, 1991. - 304 с.

В альбомі представлено твори народних малярів, що зберігаються в музеях Києва, Львова, Полтави, Чернігова, Дніпропетровська, у приватних колекціях. Охопити ширше коло музеїв, пам`яток минулого та сучасних творів в одному виданні автори та видавці, ясна річ, не мали можливості. До того ж слід зауважити, що пошук обмежувався недостатньою інформацією про стан збереження чи наявність творів народного малярства в багатьох інших музеях республіки. За умов національного нігілізму, що панував у роки культу особи та застою, народний живопис недостатньо вивчався, мало того, він знищувався разом з культовими спорудами, а знищено їх свого часу тисячі. Розпорошувалися по запасниках музеїв приватні колекції, де вони нерідко, забуті всіма, гинули

100 найвідоміших шедеврів України. - К.: Автограф, 2004. - 496 с.

Книга про художні твори. які виготовлені або зберігаються на територіїї України: скарби скіфських курганів, книжкові та архітектурні скарби, зразки писемності, скульптури, живопису.

Українки в історії [Текст] / За заг. ред. В.Борисенко. - 2-ге вид., стеріотип. - К. : Либiдь, 2006. - 328 с.

У книзі на великому архівному матеріалі, маловідомих літературних джерелах подаються портрети видатних жінок України від часів Київської Русі до наших днів. Вміщено розповіді про славетних українок - жінок-патріоток із знатних родів, меценаток, вчених, літераторок, мисткинь, громадських та політичних діячок, учасниць боротьби за незалежність України та збереження національної ідентичності. Багато імен високих достойниць висвітлюються вперше

Череп-Пероганич, Тетяна. Мій янгол - Катерина Білокур [Текст: Повість / Череп-Пероганич, Тетяна. - К.: Артіль, 2023. - 40 с.

Повість про дівчинку Марічку, яка мріє писати картини, бо має талант, що дістався їй у спадок від загиблого на війні батька. Але є певні проблеми… І тут на допомогу дівчинці приходить янгол – Катерина Білокур

Увічнення пам'яті

Будинок у Богданівці, де жила велика художниця, став Музеєм-садибою Катерини Білокур. Поряд з будинком знаходиться скульптурний образ Катерини Білокур з трояндами - робота Івана Білокура, племінника художниці, сина її брата Григорія.

У Києві на честь прославленої українки названа одна з вулиць.

В Яготині Катерині Білокур встановлено пам'ятник.

У Яготинському історичному краєзнавчому музеї мальованим і графічним роботам Білокур присвячено дві експозиції.

До 90-річчя Білокур українська скульпторка Юлія Укадер створила унікальну ювілейну вазу, яка знаходиться в Яготинській картинній галереї.

У 2000 році до 100-ліття від дня народження Білокур Національний банк України випустив ювілейну монету.

У 2004 році була заснована щорічна премія імені Катерини Білокур за визначні твори традиційного народного мистецтва.

2009 року випущено марку з портретом Катерини Білокур, присвячену 115-річчю від дня її народження.

Колекція полотен Катерини Білокур знаходиться у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва, розташованого на території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника.

Композитор Леся Дичко у 1983 році створила балет "Катерина Білокур".

У 1980 році поставлений телеспектакль "Катерина Білокур".

Про Катерину Білокур знято документальний фільм "Чарівний світ Катерини Білокур" (1986) та художній двосерійний фільм "Буйна" (1989).

1995 року в опрацюванні Миколи Кагарлицького було видано збірку листів художниці, які засвідчують її великий письменницький талант.

WEBліографія

https://www.youtube.com/shorts/vCrVFpbnxgg  – 125 років від Дня народження Катерини Білокур. Відкриття муралу на Яготинщині.

https://www.youtube.com/watch?v=Z6RKIRByTwk  – Катерина Білокур – селянка, що стала генієм українського живопису –  Ірина Фаріон

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v7867500-00#Text  – Про випуск в обіг ювілейної монети "Катерина Білокур"

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1485-04#Text  – Про затвердження Положення про премію імені Катерини Білокур за визначні твори традиційного народного мистецтва

https://www.facebook.com/watch/?v=686892100896982   – 10 ЧЕРВНЯ – ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ КАТЕРИНИ БІЛОКУР

Інтернет-ресурси

https://vechirniy.kyiv.ua – сайт газети «Вечірній Київ»

https://vogue.ua – сайт журналу Vogue

https://day.kyiv.ua – сайт газети «День»

https://zn.ua/  – сайт газети «Дзеркало тижня»

https://localhistory.org.ua – сайт журналу «Локальна історія»

http://www.silskivisti.kiev.ua – сайт газети «Сільські вісті»

https://www.umoloda.kiev.ua – сайт газети «Україна молода»

https://ukurier.gov.ua – сайт газети «Урядовий кур’єр»

Підготувала бібліограф Мілашенко Т. І.