«Микола Костомаров — історик, письменник, літературознавець»

Бібліографічний список статей до 140 роковин від дня смерті Миколи Костомарова

Помер Микола Костомаров

Марія Максимова

https://www.jnsm.com.ua/h/0419T/

19 квітня (7 квітня) 1885 року у Санкт-Петербурзі на 68-му році життя помер Микола Іванович Костомаров, знакова постать для українського відродження та національної історичної науки XIX століття: історик, археограф, джерелознавець, фольклорист, етнограф, письменник-романтик, публіцист, громадський діяч, один з творців політичного українства, засновник народницького напрямку в національній історіографії.

Микола Іванович Костомаров народився 16 травня (4 травня) 1817 року. у слободі Юрасівка Острогозького повіту Воронезької губернії (тепер — Ольховатський район Воронезької області РФ). Через два дні хлопчика охрестили, тоді ж у метриці помилково позначили днем його народження 5 травня, тобто 17 травня за новим стилем. Його батьками були нерівні щодо станового походження дворянин Іван Петрович Костомаров, нащадок козаків-переселенців, поміщик, який мав чотириста душ кріпаків, та селянка-малоросіянка, колишня кріпачка Тетяна Мильникова (Мельникова). Офіційно шлюб між ними був оформлений лише у 1827 році, за рік до трагічної загибелі Івана Петровича. Миколу батько всиновити не встиг, і до 1832 року він залишався у кріпацькій неволі, звідки був викуплений матір'ю на гроші, що залишилися від поділу майна із сестрою померлого.

Попри те, що хлопчик перебував на становищі незаконнонародженого та напівкріпосного, батько у 1827 році віддав сина до московського приватного пансіону. Після смерті Івана Петровича мати була змушена перевести Миколу до приватного пансіону у Воронежі, звідки той перейшов у передостанній клас Воронезької чоловічої першої гімназії. По її закінченні у 1833 році Костомаров вступив на словесний факультет Харківського університету.

Після завершення університетського курсу Микола Костомаров, наслідуючи батька, у 1837 році вступив до Кінбурнського драгунського полку юнкером, проте невдовзі зрозумів безперспективність військової кар'єри. Залишивши службу, він вирушив до Харкова, а згодом — до Москви, де продовжив розпочаті під час військової служби історичні студії. Наприкінці 1830-х — на початку 1840-х років під впливом харківських поетів-романтиків та відомої збірки Михайла Максимовича "Малороссийские песни" (1827) сформувались творчі пріоритети Костомарова, що великою мірою збереглися до кінця його життя.

У 1840 році Костомаров склав магістерський іспит та готував дисертацію "О причинах и характере унии в Западной России" (опублікована у 1841 році), захист котрої не відбувся через протест з боку харківського архієрея Інокентія (Борисова). На доручення міністра народної освіти графа Сергія Уварова професор Санкт-Петербурзького університету Микола Устрялов підготував відгук, де фактично дійшов висновку, що дисертація Костомарова суперечить офіційній політичній та релігійній доктрині Російської імперії. Дисертацію зняли із захисту, майже всі надруковані примірники роботи були знищені.

Костомаров, який з початку 1840-х років обіймав посаду помічника інспектора в Харківському університеті та викладав історію у приватних закладах і як домашній учитель, отримав дозвіл на подання нової дисертації. У січні 1844 року він успішно захистив роботу на тему "Об историческом значении русской народной поэзии".

Від початку свого творчого життя Костомаров також проявив себе як автор україномовних драм та поезій, оригінальних і перекладних, що вийшли під псевдонімом "Ієремія Галка". Однією з перший критичних праць в українському літературознавстві вважається підготовлений ним у 1843 році "Обзор сочинений, писанных на малороссийском языке". На початку 1840-х років почались і студії Костомарова над добою Богдана Хмельницького.

У 1844-1845 роках Костомаров працював вчителем історії у Рівненській гімназії, а у 1845 році переїхав до Києва, де викладав в Першій (Олександрівській) київській чоловічій гімназії, різних приватних пансіонах, Київському інституті шляхетних дівчат. У червні 1846 року його затвердили ад'юнктом кафедри російської історії Київського університету св. Володимира.

У Києві Костомаров познайомився з чільними представниками української інтелігенції і разом із Василем Білозерським, Миколою Гулаком, Пантелеймоном Кулішем створив таємне політичне товариство — Кирило-Мефодієвське братство. Він був автором його найважливішого програмного документу "Книга буття українського народу", де проголошувалися ідеї українського месіанізму, слов'янського федералізму та християнської історіософії.

Навесні 1847 року, за кілька днів до його весілля з випускницею київського жіночого пансіону Аліною Крагельською, Микола Іванович разом з іншими кирило-мефодіївцями був заарештований. Звинувачений у державному злочині, Костомаров перебував спочатку у Петропавлівській фортеці у Санкт-Петербурзі, а потім був засланий до Саратова під нагляд поліції із забороною "служить по ученой части". Тут він займав посаду перекладача при губернському правлінні, пізніше — діловода у Статистичному комітеті. Не полишаючи наукових студій, Костомаров працював в місцевих архівах та бібліотеках, збирав фольклор.

Коли у 1856 році з Костомарова зняли поліцейський нагляд, йому дозволили здійснити тривалу подорож за кордон — він відвідав Швецію, Німеччину, Францію, Італію, Австрію. Напередодні Великої реформи 1861 року він зміг опублікувати низку своїх праць, зокрема відомі монографії "Богдан Хмельницкий" (1857) та "Бунт Стеньки Разина" (1858).

У 1859 році було скасовано заборону Костомарову викладати та провадити наукову діяльність, і він обійняв кафедру російської історії Санкт-Петербурзького університету. Наступного року він став членом Археографії комісії, в якій до кінця життя готував і редагував серійне видання "Акты Южной и Западной России" (за його редакцією у 1861-84 роках вийшло 12 з 15 томів).

У 1861-62 роках у Санкт-Петербурзі, який став одним із центрів українського національно-культурного руху, Куліш разом із Шевченком та Костомаровим видавав журнал "Основа", де публікувались тексти українською та російською мовами. В ньому було вміщено низку науково-полемічних і публіцистичних робіт Костомарова. У 1862 році він перервав свою професорську кар'єру, залишивши університет на знак підтримки проф. П.Павлова, який був арештований за читання публічної лекції, в котрій засудив кріпосницький устрій Російської імперії. З того часу поновити викладацьку діяльність у вищій школі Костомарову не вдавалось, попри те, що йому неодноразово пропонували кафедри у Київському, Казанському та Харківському університетах.

Працюючи як виключно кабінетний учений, Костомаров вів активну громадську і просвітницьку діяльність, співпрацював з багатьма журналами (зокрема, він брав участь у становленні таких відомих часописів, як "Вестник Европы" та "Киевская старина"), багато публікувався. Його робота "Последние годы Речи Посполитой" (1869-70) була відзначена премією Імператорської Санкт-Петербурзької академії наук. У 1876 року його обрали членом цієї Академії наук, пізніше — Південнослов'янської академії та Сербського наукового товариства; у 1884 році Костомаров став почесним членом Київського університету св. Володимира.

У 1873 році Костомаров відвідав Київ, де зустрівся із колишньою нареченою Аліною Крагельською (за чоловіком — Кисіль), яка за кілька років перед тим овдовіла. На початку 1875 року вона переїхала до Санкт-Петербурга, щоб доглядати Миколу Костомарова, а у травні вони одружились. Останні роки життя Костомаров сильно хворів, проте не полишав праці, надиктовуючи дружині свої спогади та статті.

Помер Микола Костомаров 19 квітня (7 квітня за ст. ст.) 1885 року і був похований на Волковому кладовищі біля Літературних мостиків.

Бібліографія статей

Грушевський М.С. На спомин Миколи Костомарова († 7 цвітня 1885 р.) [Текст]: http://hrushevsky.history.org.ua/item/0000207/ М. С. Грушевський // Грушевський, Михайло Сергійович. Твори: у 50 т. / М. С. Грушевський; редкол.: П. Сохань (голов. ред.), Я. Дашкевич, І. Гирич та ін.. – Львів: Видавництво "Світ". – 2005. Т. 3. – C. 23-24.

Вперше опублікована в газеті: Рада. – 1907. – 7 квітня. – № 82. – С. 1-2. Подається за першодруком. Стаття написана до 22-х роковин смерті українського історика і громадського діяча М. Костомарова, якому М. Грушевський присвятив низку праць

Буторіна Н. Український аспект літературознавчих студій Миколи Костомарова [Текст] / Н. Буторіна // Дивослово. - 2005. - №7. - С. 56-59.

Гончар, Ольга Трохимівна. "Людина науки, закохана в неї..." (М. І. Костомаров) [Електронний ресурс] = http://history.org.ua/JournALL/journal/2007/2/7.pdf / Гончар, Ольга Трохимівна // Український історичний журнал. - 2007. - № 2. - С. 107-113. До уваги читача подаються маловідомі спогади П. В. Бикова про М. І. Костомарова. Аналізуються місце М. І. Костомарова в суспільно-політичних та наукових процесах другої половини ХІХ ст. та особливості його творчої спадщини і змістова цінність мемуарів у цьому сенсі

Дудар, Оксана. 10 фактів про видатного українця [Електронний ресурс] / ІА Дивись.info. - Електрон. дані – 2017. - Режим доступу: https://dyvys.info/2017/05/16/200-rokiv-z-dnya-narodzhennya-kostomarova-10-faktiv-pro-vydatnogo-ukrayintsya/. - Загол. з титул. екрану. Мова укр. Микола Костомаров був одним з перших істориків в Російській імперії, хто спробував концептуально обгрунтувати право українського народу не тільки на свою особливу історію, а й на окрему етнічність. ІА Дивись.info зібрала цікаві факти про видатного українця

Зятьєв, Сергій. Микола Костомаров: «Любов історика до Батьківщини може проявлятись лише у повазі до правди» [Електронний ресурс] = https://armyinform.com.ua/2020/05/16/mykola-kostomarov-lyubov-istoryka-do-batkivshhyny-mozhe-proyavlyatys-lyshe-u-povazi-do-pravdy/ / Зятьєв, Сергій // АрміяInform. - 2020. - 16 трав. 16 травня 1817 року у Воронезькій губернії народився історик, поет і письменник Микола Костомаров. Росіянин за походженням, він всім серцем любив Україну і присвятив їй чимало творів. Його здобуток – понад 300 історичних, публіцистичних і літературних творів. Основними працями стали «Богдан Хмельницький», «Руїна», у якій показав трагічні події, що настали після смерті Хмельницького

Кралюк, Петро. Без царя й пана [Електронний ресурс] = https://day.kyiv.ua/article/panorama-dnya/bez-tsarya-y-pana: Тарас Шевченко — співавтор «Книги битія українського народу»? / Кралюк, Петро // День. - 2011. - 4 бер.(№39-40). Коли навесні 1847 р. відбувся розгром Кирило-Мефодіївського братства, при арешті Миколи Костомарова був знайдений рукописний твір — «Книга битія українського народу» — один з найяскравіших документів української думки середини ХІХ ст., своєрідний маніфест «українського відродження» того періоду. На жаль, «Книга...» «осіла» серед паперів царської охранки й за життя братчиків не була оприлюднена. Її знайшли у 1917 р. в жандармських архівах Петрограда, а вперше опублікували в 1921 р. у часописі «Наше минуле». Поширена думка, що автором «Книги...» є М. Костомаров. Саме під його іменем зазвичай публікують цей твір. Проте, очевидно, «Книга...» — колективне творіння братчиків

Кралюк, Петро. Кордони розділення [Текст] = https://day.kyiv.ua/article/istoriya-i-ya/kordony-rozdilennya-2: українські землі, які Росія не подарувала Україні / Кралюк, Петро // День. - 2021. - 5-6 лист. (№ 135-136). - С. 19. - Продовж. Поч. у №133-134. До Росії відійшло чимало українських етнічних територій, одна з них має особливе значення для нас. Це — Стародубщина, яка нині є частиною Брянської області Росії та займає в її складі 12 районів. Східна Слобожанщина дала нам низку видатних діячів української культури. Передусім треба назвати Миколу Костомарова. Народився він у селі Юрасівка Острогозького повіту тодішньої Воронізької губернії. Передусім відомий він як історик, що присвятив чимало праць минулому України. Костомаров належав до організаторів та активних діячів Кирило-Мефодіївського братства — фактично першої української організації політичного характеру.

Кралюк, Петро. Сценарії революції: від Миколи Костомарова і Крейна Брінтона [Текст] = http://gazeta.dt.ua/history/scenariyi-revolyuciyi-vid-mikoli-kostomarova-i-kreyna-brintona-_.html / Кралюк, Петро // Дзеркало тижня. - 2016. - 19-25 бер. (№10). - С. 15.

Микола Костомаров — український історик, який надихав сибірських патріотів [Електронний ресурс] = https://www.radiosvoboda.org/a/28491994.html / Спілкувався Дмитро Шурхало // Радіо Свобода. - 2017. - 17 трав. 16 травня минуло 200 років видатному українському історикові та громадському діячеві Миколі Костомарову. Він був соратником Тараса Шевченка по Кирило-Мефодіївському братству, був автором програмних документів цієї організації. Його твори та лекції користувалися надзвичайною популярністю в сучасників далеко за межами України. Більше про спадщину Миколи Костомарова Радіо Свобода запитало в історика Ольги Гончар

Панченко, Володимир. Дідівці та Микола Костомаров [Електронний ресурс] = https://day.kyiv.ua/article/istoriya-i-ya/didivtsi-ta-mykola-kostomarov: під Прилуками руйнується будинок, у якому десять років мешкав славетний український історик / Панченко, Володимир // День. - 2005. - 22 жовт. (№ 194). 1875 року в Дідівцях, у місцевій церкві, вінчався зі своєю обраницею Аліною Крагельською професор Микола Іванович Костомаров — знаменитий історик, письменник-романтик, громадський діяч. Історія ця мала дивовижний сюжет. Без перебільшення — Дідівці додали чимало світлих тонів життю Миколи Івановича в останні його десять років. Звідси він повертався до Петербурга зцілений душею й тілом

Роздобудько, Ігор. Микола Костомаров (1817-1885) – видатний український історик із Воронезької губернії [Електронний ресурс] = https://www.radiosvoboda.org/a/mykola-kostomarov-skhidna-slobozhanshchyna-ukrayina/31044136.html / Роздобудько, Ігор // Радіо Свобода. - 2021. - 13 січ. Микола Костомаров – український історик, етнограф, прозаїк, поет-романтик, мислитель, громадський діяч, етнопсихолог. Та завдяки чому залишився Микола Костомаров у вдячній пам’яті українського народу? Він був одним із перших великих українських істориків, що ґрунтовно довів у своїх працях належність князівської України-Русі до історії сучасної йому України

Романтична трагедія любові і зречень [Текст] = https://ukurier.gov.ua/uk/articles/romantichna-tragediya-lyubovi-i-zrechen/: 200 років з дня народження Миколи Костомарова / Інф. "УК" // Урядовий кур`єр. - 2017. - 13 трав. (№ 87). - С. 8. Перипетії долі видатного історика Миколи Костомарова нагадують сюжет мелодрами. Шквал пристрастей бушував ще до його народження, адже він син простої української кріпачки-селянки та її господаря-пана

Смольницька, Ольга. Микола Костомаров: від “чудесної дитини” до етнопсихолога [Електронний ресурс] = https://uain.press/blogs/mikola-kostomarov-vid-chudesnoyi-ditini-do-etnopsihologa-819129 / Смольницька, Ольга // Український інтерес. - 2024. -16 трав. Один науковець не вважав себе серйозним письменником і в своїх творах часто бував не тільки ліриком, але й передусім – істориком. Улюбленим числом у нього було 13. Це – Микола Костомаров (1817–1885). Про нього знають переважно фахові філологи: історик, один з членів харківської школи романтиків, колега Тараса Шевченка, один зі співтворців Кирило-Мефодіївського братства, один з авторів “Книги буття українського народу“. Доктор наук. Костомаров був одним з тих, хто заявив про те, що ми, українці, існуємо і маємо право на буття

Томенко, Микола. Перший у світі музей Миколи Костомарова відкрито! [Текст] / Томенко, Микола // Молодь України. - 2017. - 30 черв. (№ 21-22). - С. 7. 200-річчя Миколи Костомарова відзначили гучними народними гуляннями та урочистим відкриттям першого громадського та єдиного у світі музею-садиби видатного українського діяча у селі Дідівці Прилуцького району Чернігівської області, де він свого часу мешкав зі своєю дружиною Аліною Крагельською

Черкаська, Ганна. Дружина вченого [Текст] = http://www.golos.com.ua/article/268684 / Черкаська, Ганна // Голос України. - 2016. - 12 трав. (№85). - С. 12. 7 квітня 1847 року в Києві був ранок щасливого дня. Юний професор Микола Костомаров їхав до Андріївської церкви вінчатися з Аліною Крагельською. Тарас Григорович був дружкою на їхньому весіллі. У фраку з гарденією у петлиці урочистий Шевченко переправлявся на поромі через Дніпро. Але... В дорозі поета й історика заарештували за приналежність до Кирило-Мефодіївського братства. А вінчання Аліни та Костомарова відбулося аж через 28 років!

Ясь, Олексій. Надати історії привабливості роману... [Електронний ресурс] = https://day.kyiv.ua/article/ukrayina-incognita/nadaty-istoriyi-pryvablyvosti-romanu: творче кредо Миколи Костомарова / Ясь, Олексій // День. - 2010. - 19 лют.(№29). За іронією долі, життєпис найвизначнішого українського історика-романтика М. Костомарова немовби скроєний за сценарієм буття романтичного героя. Вражаючі повороти його біографії й до сьогодні інтригують та збуджують уяву. Втім, історичне письмо М. Костомарова містить не менш захоплюючі сюжети та повороти, аніж його біографія

Твори Миколи Костомарова з фондів Молодіжної

Костомаров, Микола Іванович. Твори в 2-х т. [Текст] / Упорядк., передм. та прим. В.Л.Смилянської; Худож. Ф.Брокгауз. - К. : Дніпро, 1990.

Т. 1: Поезії, драми, оповідання – 538 с.

Т.2 : Повісті та оповідання. Літературно-критичні статті – 780 с.

Цей двотомник охоплює всю художню спадщину М.Костомарова-письменника.

Окремі видання

Автобиография; Бунт Стеньки Разина [Текст]: Мемуары, монографическое исследование / Костомаров, Микола Іванович; Под ред. П.С.Сохань; Предисл. и коммент. Ю.А.Пинчука; Указ. В.В.Роика; Худож. Ф.Брокгауз. - К. : Наукова думка, 1990. - 512 с.

Богдан Хмельницький [Текст] : Історичний нарис: Для сер. та ст. шк. віку / Костомаров, Микола Іванович ; Упорядк. та передм. В.Землинського; Прим. І.Бутича; Худож. Л.Кацнельсон. - К. : Веселка, 1992. - 94 с.

Галерея портретів [Текст] : Біографічні нариси. Для середнього та старшого шкільного віку / Костомаров, Микола Іванович ; Пер. М.Ілляш; Передм. В.Замлинського; Худож. С.Семендяєв. - К. : Веселка, 1993. - 326 с.

Біографічні нариси відомого дослідника вітчизняної історії Миколи Костомарова про видатних діячів української історії та культури.

Закон Божий [Текст] : Книга буття українського народу / Костомаров, Микола Іванович ; Передм. І.І.Глизя. - К. : Либідь, 1991. - 40 с

Книга подає своєрідний огляд нелегкої, почасти драматичної історії українського народу. її головною ідеєю є духовне і національне відродження народу, його прагнення сповідувати християнські заповіді. Зміст книги органічно доповнюють програмні документи Кирило-Мефодіївського братства, що, як і «Закон Божий (Книга буття українського народу)», були визнані слідчими царської охорони особливо крамольними і стали причиною арешту Т. Г. Шевченка, М. І. Костомарова та їхніх однодумців

Історія Украіни в житєписях визначнійших єї діячів [Текст] / Костомаров, Микола Іванович ; Вступ. ст. О.Барвінського. - К. : Видавництво "Україна", 1991. - 494 с.

Представлена праця перекладена на українську мову Олександром Барвінським і підготована до 100-річчя з дня народження автора – видатного історика, етнографа, поета, мислителя, громадського діяча Миколи Костомарова. Висвітлено життя та діяльність: св. Володимира, Ярослава Володимировича, св. Феодосія Печерського, Володимира Мономаха, Андрія Боголюбського, Данила Галицького, Богдана Хмельницького, Івана Мазепи та ін.

Слов'янська міфологія [Текст] : Вибрані праці з фольклористики й літературознавства / Костомаров, Микола Іванович ; Упоряд., приміт. І.П.Бетко, А.М.Полотай; Вступ. ст. М.Т.Яценка; Худож. О.Г.Григір. - К. : Либідь, 1994. - 384 с.

Міфологія давніх слав’ян (українська - зокрема) є виявом тисячолітнього здобутку духовної культури і творчої уяви народу, відображенням його світоглядності, що бере свої початки із далеких дохристиянських часів. Тож описані в них речі, явища, істоти маємо співвідносити не з подіями того часу, а з творцями міфів - людьми, громадою. Міфи, що дійшли до нашого часу, безумовно, зазнали певних перетворень - разом з суспільно-політичними та іншими змінами. Всі ті зміни зберігалися в образах та звичаях, в епічних творах: легендах, переказах, бувальщинах, веснянках, колядках, щедрівках, купальських піснях, замовляннях та ін. Знання ж древньої міфології свого народу допоможе краще зрозуміти всі жанри усної народної творчості, сприймати їх як цілісний світогляд наших предків, істотно розірваного після прийняття християнства

Сын. Холоп. Сорок лет [Текст] : Повести / Костомаров, Микола Іванович ; Упорядк. та прим. В.С.Бородина; Худож. Б.И.Бродский. - К. : Дніпро, 1987. - 384 с.

WEBліографія

https://www.facebook.com/biblioteka.zabashty/posts/19-квітня-1885року-в-петербурзі-помер-микола-костомаров-видатний-український-та-/3959909664071805/ – Публикация Прилуцька міська центральна бібліотека імені Любові Забашти

https://www.youtube.com/watch?v=TtdwzcU2agc – Микола Костомаров: новатор і класик української історичної науки | Постаті

https://www.youtube.com/watch?v=mHQ1YtP2RMI – Ірина Фаріон про видатного історика-поета – Миколу Костомарова | Велич особистості | травень '17

https://www.youtube.com/watch?v=wm8N8chf1T8 – Микола Костомаров | Пишемо історію

https://www.youtube.com/watch?v=OvLH29FWBvs -–- Микола Костомаров. Дитяча могила

https://knu.ua/ua/geninf/osobystosti/kostomarov/ – КОСТОМАРОВ Микола Іванович (1817-1885)

https://na-skryzhalyah.blogspot.com/2017/02/blog-post_13.html – Рокова жінка Миколи Костомарова

Інтернет-ресурси

http://www.golos.com.ua – сайт газети «голос України»

https://day.kyiv.ua – сайт газети «День»

https://ukurier.gov.ua – сайт газети «Урядовий кур’єр»

Підготувала бібліограф Мілашенко Т. І.