Максим Берлинський – перший історик та археолог Києва

   В числі пам’ятних дат, якими багатий для наукового та культурного простору України 2024 рік, слід виокремити 260-ту річницю від дня народження славетного науковця, дослідника української історії та старожитностей Максима Федоровича Берлинського (1764-1848 рр.), котрий більшу частину свого довгого життя провів у Києві, займаючись активною науковою та педагогічною діяльністю.

Біографія

  Берлинський Максим Федорович народився 17 (6) серпня 1764, с. Нова Слобода Путивльського пов. Курського намісн., тепер Путивльського р-ну Сумської обл.—18 (6).01.1848, м. Київ) — історик, археолог, викладач. Народився в сім’ї сільського священика Михайлівської церкви отця Федора Берлинського. Навчався у Києво-Могилянській академії (КМА) до богословського класу включно (1776-86). «С успехом преизрядным» слухав лекції таких визначних викладачів, як С. Миславський, І. Самойлович, І. Островський, І. Фальковський та ін. Одночасно з ним вчилися і його рідні брати — Стефан, Матвій та Василь Берлинські. У грудні 1786 Максима і Матвія Берлинських разом з іншими 29 випускниками КМА направлено у розпорядження Комісії народних училищ Санкт-Петербурга.

   Протягом двох років Берлинський вчився в Санкт-Петербурзькій учительській гімназіїЇ (згодом — С.-Петербурзький головний педагогічний інститут). Вивчав натуральну й загальну історію та географію. 1788 - Берлинський повернувся до Києва, де у відкритому 1.05.1789 в парафії церкви Миколи Доброго на Подолі Київському Головному народному училищі (з 1809 – Київська перша гімназія) отримав посаду викладача географії, натуральної та цивільної історії у вищих класах. Перебуваючи на цій посаді, 4.04.1799 отримав чин 12 класу (губернського секретаря), 3 1.12.1799 — титулярного радника, 3 1.12.1806 — колезького асесора, 1826 — статського радника. 1826 нагороджений орденом святого Володимира IV ст. 1833 Берлинський отримав посаду інспектора Київської першої гімназії. Після заснування Київського університету (1834) призначений інспектором університетської гімназії й членом університетського правління. 30.10.1834 пішов у відставку після 46-річної служби з пенсією 2280 руб.

   Під час служби в Київському Головному народному училищі жив на Подолі, в парафії церкви Миколи Доброго, з дружиною Ганною Петрівною Балабухою, батько якої 1790 заснував у Києві фабрику сухого варення (цукатів) і цукерок. 1796 у Берлинського народилася дочка Катерина, 1807 — Марія, 1809 — син Іван. Після пожежі на Подолі 9.07.1811 сім’я переселилася на Печерськ, де жила в найманому, згодом власному, будинку на Гімназичній вулиці (тепер — вулиці Пилипа Орлика) поблизу Кловського палацу, де знаходилася перевезена з Подолу Київська перша гімназія.

   17.07.1818 Берлинського, як відомого громадського діяча Києва, обрано на посаду директора місцевого відділення Всеросійського біблійного товариства (Всероссийское библейское общество), яке очолював митрополит Київський і Галицький С. Александровський та віце-президент товариства генерал-майор М. Ф. Орлов. Товариство займалося просвітницькою та видавничою діяльністю. 1828 Берлинський став членом Московського імператорського товариства історії і старожитностей російських (Московское императорское общество истории и древностей российских). 1843 обраний почесним членом Тимчасової комісії для розбору давніх актів (Временная комиссия для разбора древних актов) у Києві.

Берлинський був людиною широких поглядів. Займався природничими, науками: ботанікою, мінералогією, метеорологією тощо. Однак найбільший внесок зробив у розвиток історичних знань.

До Берлинського фактично ніхто не цікавився старожитностями Києва. Він брав участь в археологічних розкопках, реєстрував й описував археологічні знахідки. Берлинський — автор багатьох праць з історії України та Києва.

1800 надрукував у Москві «Краткую российскую историю для употребления юношеству…» Цей твір було затверджено як найкращий підручник з історії. 1804 підготував «Историческое описание Малороссии и города Киева», за що отримав нагороду від Кабінету Міністрів (за поданням Міністерства нарної освіти) 500 руб.

1820 видав «Краткое описание Киева» — скорочений варіант «Истории города Киева…», але з внесеними змінами, пов’язаними з пожежею 1811 та переплануванням Подолу.

   Його основний твір — «История города Киева от основания его до настоящего времени» (написаний у 1798-1800 рр.) — до сьогодні залишається одним з найкращих досліджень минулого української столиці. Берлинський здійснив періодизацію історії України, поділивши її на 8 періодів. Він висвітлює історію Києва як адміністративного, політичного, релігійного та військового центру. На основі численних джерел — літописів, хронік, мемуарів, архівних документів, синодик, пом’яників тощо — Берлинський подає значний фактичний матеріал, зокрема повний перелік воєвод, губернаторів, комендантів, митрополитів та ін. Праця Берлинського має також джерелознавчу цінність. Детально описано гідрографію, географічну топографію міста, його рослинний світ, клімат тощо. Велику цінність становлять нариси про Києво-Печерську лавру, Київський Софійський, Видубицький, Михайловський Золотоверхий, Братські монастирі та київські церкви. Берлинський описує й релігійне життя столиці — важливого центру східного слов’янства. Політичним ідеалом Берлинського було міське самоврядування та економічна незалежність міст у поєднанні з політичною автономією України. При житті Берлинського праця не була видана. Лише кілька уривків з «Истории города Киева» було вміщено в альманасі «Молодик» (1844). Після смерті Берлинського рукопис загубився і тільки 1970 віднайдений у фондах Державної публічної бібліотеки ім. Салтикова-Щедріна (СПб.). 1972 надруковано першу частину твору, а вся праця побачила світ 1991 року.

Історії Києва присвячені й інші твори Берлинського. Частина його праць стосується загальної історії, археології, історичної географії, статистики. Публікувались у періодиці («Улей», «Украинский журнал», «Молодик»), а також виходили окремими виданнями. Основні історичні праці Берлинського були написані до появи творів таких істориків, як Микола Карамзін, Дмитро Бантиш-Каменський, Микола Маркевич. Діяльність Берлинського становить важливу ланку у формуванні історичної науки в Україні й Російській державі.

Помер Берлинський у Києві, похований на Старому Байковому цвинтарі.

Хижняк З. І. Берлинський Максим Федорович / З. І. Хижняк // Києво-Могилянська академія в іменах ХVII-XVIII ст.: енциклопедичне вид. – К.: Видавн. дім «КМ Академія», 2001. – С. 66–68.

Бібліографія статей

(подано в алфавіті авторів)

Брайчевський, М. Ю. Максим Берлинський та його «Історія міста Києва» [Електронний ресурс] / «Мислене древо» - Електрон. дані. – 2020. Режим доступу https://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Sci/Kyiv/1991Berlinsky/Preface.html. Заголовок з екрану. Мова укр. Максиму Федоровичу Берлинському належить почесне місце серед дослідників київської старовини. Його справедливо називають першим київським археологом, але до цього слід додати, що водночас він був одним з перших археологів України взагалі. Поряд а іменами Зор'яна Доленго-Ходаковського, Івана Стемпковського та Вадима Пасека ім'я Берлинського навічно вписано в історію вітчизняної науки про старожитності

Погорілий, Володимир. Біля витоків досліджень історії України [Електронний ресурс] = https://core.ac.uk/download/pdf/38346123.pdf: до 245-річчя від дня народження М. Ф. Берлинського / Погорілий, Володимир // Час. - 1991. - С. 77 - 80. Справжнє наукове дослідження історії України, Росії, як і більшості європейських країн, розпочалось наприкінці ХVIII та початку XІХ ст. Серед початківців досліджень історичної науки в Україні особливе місце належить М. Ф. Берлинському. Його ім’я майже два століття нечасто згадувалось в історичній науці, хоча у ХIХ ст. його називали “першим істориком Києва” і “патріархом Київської археології” (Щербина, 1896, с. 395-417). У ХХ ст. його удостоїли звання “Колумба київських старожитностей” (Івакін, 1991).

Рожановский, Виктор. Крупный историк Киева [Електронний ресурс] = https://zn.ua/SOCIUM/krupnyy_istorik_kieva.html# / Рожановский, Виктор , Мирошниченко, Анна // Зеркало недели. - 1998. - 16 янв. Справою всього життя стало для Берлинського вивчення історії Києва, в якому він прожив до кінця своїх днів. Берлінський мешкав на Подолі, де було багато церков зі старовинними рукописами, книгами, стародавніми іконами. До пожежі 1811 р. йому вдалося ознайомитися з міським архівом, який зберігався у Києво-Подільській Успенській церкві та в Ратуші магістрату. Усе це потім загинуло у вогні

Туркевич, Василь. Він любив Київ як власну долю [Електронний ресурс] = https://day.kyiv.ua/article/poshta-dnya/vin-lyubyv-kyyiv-yak-vlasnu-dolyu: 6 серпня — 200 років від дня народження історика Максима Берлинського / Туркевич, Василь // День. - 2014. - 8-9 серп. (№145-146). - С. 13. На жаль, біографія і творчість Максима Берлинського й до сьогодні залишається майже незнана широкому загалу, а найбільш повний розгляд його внеску в історичну науку зробив сто років тому історик В. Щербина, видрукувавши в грудневому числі «Киевской старины» за 1896 р. дослідження «Первый киевский археолог М.Ф. Берлинский». Максим Берлинський належить до тих активних і самобутніх людей, про яких із незрозумілих причин забувають відразу після їхньої смерті. Тим часом саме за ним залишився «статус першого київського археолога»

Туркевич, Василь. Літописець Києва [Текст] / Туркевич, Василь // Пам'ять століть. - 2005. - №2. - С. 72-75. Часопис "Київська старовина" від історика Максима Берлинського

Черняков, Іван. Перший історик Києва — Максим Берлинський [Електронний ресурс] = http://slovoprosvity.org/pdf/2005/Slovo-32.pdf: постаті / Черняков, Іван // Слово Просвіти. - 2005. - 11-17 серп. (№32). - С. 10. Він став відомою людиною не як видатний педагог, а як “перший історик” Києва, “патріарх української археології”. Ще в 1799 р. написав велику працю “Історія міста Києва”, яка, на жаль, не була надрукованою через заборону царської цензури. Вона пролежала в архівах 170 років і випадково була знайдена київською дослідницею Л. А. Пономаренко в Ленінградському архіві в 1970 р. Знайдений рукопис М. Ф. Берлинського “Історія міста Києва”, що пролежав довгий час в архівах царського цензорського комітету, й надалі не чекала щаслива доля. Відійшли століття, зникла царська імперія разом із монархією, було створено нову державу з комуністичною ідеологією, але чомусь не змінилося ставлення цензорів до рукопису М. Ф. Берлинського про давню історію Києва

Література з фондів бібліотеки

 Берлинський, М. Ф. Історія міста Києва / М. Ф. Берлинський; [Акад. наук Української РСР. Археографічна комісія; Ін-т археології; Ін-т історії України]. - К.: Наук. думка, 1991. - 318 с., портр.

Фундаментальна праця М.Ф.Берлинського, написана у 1798-1799 рр.,  — узагальнююче дослідження з історії Києва.

WEBліографія

http://history.org.ua/en/post/827 — До ювілею києвознавця

http://prostir.museum/ua/post/27623 — Берлинський Максим Федорович (1764-1848)

https://nibu.kyiv.ua/media/uploads/2021/12/16/qvkqem.pdf — Берлинський Максим Федорович. Біобібліографічний покажчик

Підготувала бібліограф Мілашенко Т. І.