“Іван Нечуй-Левицький – се великий артист зору, колосальне, всеобіймаюче око України” – Іван Франко

Бібліографічний дайджест до 108-х роковин  від дня смерті Івана Семеновича Нечуй-Левицького (1838-1918), українського письменника, лінгвіста, етнографа, фольклориста, педагога

Коротка біографія

Іван Семенович народився 25 листопада 1838 року в селі Стеблів Київської губернії (нині – селище міського типу Корсунь-Шевченківського району Черкаської області) в родині сільського священика. Батько походив із давнього священицького роду, а мати – з козацького. Батько був  людиною освіченою й прогресивною: зібрав чималу бібліотеку, заснував школу для селянських дітей і сам навчав у ній грамоті. Мати не вміла читати, однак була сердечною й турботливою, хоча померла, коли Іванові не виповнилося й тринадцяти років.

Змалку Іван добре знав українські народні пісні, приказки, старовинні легенди та комічні казки й анекдоти, придивлявся до звичаїв і побуту селянства, що вплинуло на його майбутню літературну творчість.

Перші ази науки хлопчина здобув у батьковій школі, яку той організував для сільських дітей. Проте ця школа проіснувала недовго. Пан-управитель закрив її, пояснюючи це тим, що не буде кому працювати на полі, якщо всі мужики стануть грамотними. Потім продовжив навчання у духовному училищі при Богуславському монастирі, яке закінчив у 1852 році. Навчався він успішно, був здібним і старанним учнем. 1853 року Іван Левицький вступив до Київської духовної семінарії, після закінчення якої через хворобу цілий рік перебував удома в батьків. А потім деякий час працював в Богуславському духовному училищі викладачем церковнослов'янської мови, арифметики та географії.

У 1861 році Левицький вступає до Київської духовної академії (йому, як синові священика, доступною була лише духовна освіта). Разом з іншими, найбільш мислячими студентами, Іван Левицький наполегливо займався самоосвітою, самостійно вивчав французьку і німецьку мови, цікавився творами прогресивних філософів того часу. Його хвилювали проблеми зближення інтелігенції з народом, шляхи дальшого розвитку національної культури та мови.

Закінчивши в 1865 році духовну академію і отримавши відмінну освіту, молодий чоловік порушив сімейну традицію – він відмовився від кар'єри священнослужителя і обирає для себе професію педагога. Він викладає російську мову й літературу, історію, географію, логіку в полтавській семінарії (1865-1866), гімназіях Каліша, Седлеця (1866-1873), Кишинева (1873-1884). У цей період були написані твори «Дві московки», «Панас Круть» й опубліковано низку статей.

Поряд з педагогічною діяльністю І. Левицький розгорнув велику літературну творчість. Тоді вже діяв ганебний Валуєвський циркуляр від 1863 року. Щоб уникнути переслідувань, письменник друкував свої твори в Галичині. «Почавши писати свої повісті в той час, – згадує він, – коли була заборонена українська література, я нікому не говорив про це: об тім навіть не знали ті товариші, що жили зо мною на одній квартирі, не знав батько, хоч ще до його смерті вже були надруковані в «Правді» перші мої повісті». Власні твори І. Левицький друкував під псевдонімом «І. Нечуй». Далі автор зберіг також власне прізвище і твори почали друкуватися під псевдонімом Нечуй-Левицький. Він одразу привернув до себе увагу читачів і критики.

Уже на початку своєї діяльності Іван Семенович звертався до історичної тематики. Здобувши визначних успіхів на терені художньої прози, письменник виявив себе в галузі драматургії. Найбільш вдалою є комедія «На Кожум'яках». У переробці М. Старицького вона набула більшої сценічності й досі під назвою «За двома зайцями» живе в українському театрі. Чи не найвідомішими творами автора стали «Микола Джеря» та «Кайдашева сім'я».

У 1885 році Іван Семенович пішов у відставку. Оселившись у Києві, він цілком присвятив себе літературній праці й став не лише визнаним майстром слова, але й педагогом та наставником для молодих літераторів-початківців, які приходили до нього за порадами. Відкритий до спілкування з молодими талантами, він був  готовий надавати їм поради та підтримку в розвитку літературних здібностей.

Проте, у роки Першої світової війни Іван Семенович Нечуй-Левицький жив самотнім, важким життям, нерідко голодував, твори його не друкувалися. Під час німецької окупації Києва у 1918 році письменник тяжко захворів. Згодом потрапив до Дегтярівської богадільні (будинок для перестарілих), де й скінчив життя 2 квітня 1918р. Поховано його на Байковому кладовищі.

Протягом усього життя Іван Семенович був стриманим, консервативним і педантичним чоловіком, не схильним до надлишків, віддавав перевагу простому способу життя, мав легку та веселу вдачу, гарне почуття гумору й був напрочуд гостинним. Його київська оселя завжди була відкрита для гостей – сюди любили зайти на годинку, щоб передихнути від міського гамору. І хоча письменник не брав активної участі у громадському житті й не мав широкого громадського впливу, але всі любили й поважали цього лагідного, усміхненого дідуся і виходили від нього щасливі, приголублені, зачаровані увагою і чудовою мовою.

Проте, життя Івана Нечуя-Левицького залишається сповненим таємниць, білих плям та неоднозначних оцінок через недостачу фактологічного матеріалу, навіть незважаючи на те, що його творчість була об'єктом наукових розвідок багатьох літературознавців.

За півстоліття своєї літературної творчості Іван Нечуй-Левицький написав понад п'ятдесят різних творів: романів, повістей, оповідань, п'єс, казок, нарисів, гуморесок, неодноразово виступав із літературно-критичними та критико-публіцистичними статтями. Найсильнішою стороною його таланту було вміння вихопити з плину життя виразні людські типи. Микола Джеря, Василина, Кайдаші, баба Параска і баба Палажка – це класичні художні постаті, що міцно ввійшли в свідомість поколінь читачів. Глибокий знавець життя, письменник вмів неквапно й докладно подати портрети своїх героїв, їх повсякденні думки й розмови, змалювати цілі покоління людей різних соціальних класів і станів. Недарма його літературна спадщина ввійшла в скарбницю історії української літератури.

Детальніше: https://www.cbs.km.ua/index.php?dep=1&dep_up=272&dep_cur=703

https://sky.org.ua/literature/ivan-nechuj-levytskyj-korotka-biografiya

Бібліографія статей

(подано в алфавіті авторів)

Бурбан, Володимир. Український Гомер [Текст] = http://www.silskivisti.kiev.ua/19638/index.php?n=40777 / Бурбан, Володимир // Сільські вісті. - 2018. - 27 лист. (№91). - С. 3. Івана Семеновича Нечуя-Левицького — класика української літератури, критика, драматурга, одного з перших перекладачів «Біблії» українською мовою, можна назвати Гомером української літератури. Не одне покоління зачитувалося «Миколою Джерею» — своєрідною одісеєю українського селянина — бунтівника кармелюцького заквасу; «Кайдашевою сім’єю» — щирою оповіддю про одвічні проблеми української родини; іскрометною «Бабою Параскою та бабою Палажкою»

Вітряк, Вікторія. У департамент поліції було донесено про небезпечну діяльність "завзятого хохломана" [Електронний ресурс] = https://gazeta.ua/articles/history-journal/_u-departament-policiyi-bulo-doneseno-pro-nebezpechnu-diyalnist-zavzyatogo-hohlomana/1164198 / Вітряк, Вікторія // Країна. - 2023. - 7 груд. Іван Нечуй-Левицький не витримує служби в духовній семінарії, оскільки вчителі отримують мізерну платню. Спогади про Івана Нечуя-Левицького

«Всеобіймаюче око» літописця характерів [Текст] = https://ukurier.gov.ua/uk/articles/podvig-lyudyanosti/: 180 років з дня народження Івана Нечуя-Левицького / Авторська рубрика Віктора Шпака // Урядовий кур`єр. - 2018. - 17 лист. (№217). - С. 8. Син православного священика із Стеблева на Черкащині віддав 19 років релігійній освіті, пройшовши її щаблями від Богуславської бурси до Київської духовної академії. Саме в її стінах майбутній прозаїк почув з вуст одного з викладачів, що «для інтересів государства добре було б спалити українську літературу, якби вона з’явилась на світ». Це викликало в душі студента цілком зрозумілий протест проти позиції московської церкви, яка не хотіла визнавати, що в Україні вже є Котляревський, Квітка-Основ’яненко і Шевченко.

Ковальов, Андрій. "Вмер не в своїй хаті, а як безрідний бурлака" [Електронний ресурс] = https://localhistory.org.ua/texts/statti/vmer-ne-v-svoyii-khati-a-iak-bezridnii-burlaka-ivan-nechui-levitskii-na-skhili-lit/: Іван Нечуй-Левицький на схилі літ / Ковальов, Андрій // Локальна історія . - 2025. - 2 квіт. 4 квітня 1918 року чи не увесь Київ зійшовся до Софійського собору, щоб провести в останню путь письменника Івана Нечуя-Левицького. Українська Центральна Рада замовили для похорону розкішну карету-катафалк, запряжену чотирма кіньми, але люди несли труну на руках. Мало хто з учасників велелюдної та пишної процесії здогадувався, що останні роки свого життя письменник прожив у злиднях, а помер у притулку на самоті

Латанський, Василь. Таємниця Івана Левицького [Електронний ресурс] = http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12051: літературні постаті / Латанський, Василь // Кримська світлиця. - 2013. - 19 лип. (№29). Що ми знаємо про класика нашої літератури Івана Нечуя-Левицького як людину і письменника? Здебільшого тільки те, що в шкільних підручниках. Тим часом його життєпис хоча й не багатий на круті злами та конфлікти, але повчальний. Закінчивши в 1865 році Київську академію, юнак порушує сімейну традицію (дід і батько були священиками), відмовляється від духовної кар’єри і йде вчителювати в світські навчальні заклади, стає письменником. Іван Франко чи не його єдиного називає письменником глибоко свідомим: «Він був українцем, і українським, виключно українським письменником тоді, коли многі його ровесники вірили, що свобода і соціалізм знищать швидко всі національні різниці».

Процюк, Степан. Вічний парубок української літератури [Текст] = https://day.kyiv.ua/uk/article/ukrayinci-chytayte/vichnyy-parubok-ukrayinskoyi-literatury / Процюк, Степан // День. - 2019. - 22 лист. (№ 215-216). - С. 31. Він покинув роботу вчителя російської словесності, щоб стати першим професійним українським письменником. Іван Нечуй-Левицький прожив усе життя київським самітником. Але з ним були всі Миколи Джері та Кайдаші, всі його Параски і Палажки, яких ми пам’ятаємо і по-своєму любимо ще з отроцьких літ. Він витворив їх силою свого письменницького таланту. Письменник конструював іншу національну дійсність, ще далеко до знаменитого гасла Хвильового «Геть від Москви!». У статті «Сьогочасне літературне прямування» він закликав писати мовою «старої баби», доводячи читачеві непотрібність для нього тогочасної російської літератури. Можна сказати, що Іван Нечуй-Левицький був першим українським літературним «націоналістом», звісно, у найкращому значенні цього слова

Рудяченко, Олександр. Іван Нечуй-Левицький. 1. Одкид рідного берега у воді [Електронний ресурс] = https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/3349978-ivan-necujlevickij-1-odkid-ridnogo-berega-u-vodi.html / Рудяченко, Олександр // Укрінформ. - 2021. - 13 лют. За 45 років творчої діяльності він написав трохи більше півсотні творів, але ми й досі дивуємося жанровому багатству, досить погортати десятитомне зібрання творів українського класика. Бо все життя, у літературі перебуваючи на вустах, він, одвічно неодружений відлюдник української літератури, залишався постаттю загадковою. Складалося враження: у силу численних обставин він, як однолюб, пошлюбив Слово і щасливо усамітнився у розкошах літератури

Рудяченко, Олександр. Іван Нечуй-Левицький. 2. Усамітнений у слові [Електронний ресурс] = https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/3350038-ivan-necujlevickij-2-usamitnenij-u-slovi.html / Рудяченко, Олександр // Укрінформ. - 2021. - 14 лют. Завершення розповіді про українського письменника, етнографа, фольклориста, педагога у рамках проєкту «Калиновий к@тяг»

Скальський, Віталій. Персональний пенсіонер УНР Іван Нечуй-Левицький [Електронний ресурс] = https://www.istpravda.com.ua/columns/2020/03/30/157262/: він доживав віку у доброчинному закладі-притулку для немічних, самотніх, безнадійно хворих та став першим, кому незалежна Україна надала державну пенсію / Скальський, Віталій // Історична правда. - 2020. - 30 бер. Наприкінці 1917 року будівлею тоді ще Генерального секретарства освіти УНР часто ходила ділова жінка. Це була Марія Загірня – вдова Бориса Грінченка. Вона ходила від міністра Івана Стешенка до завідувача канцелярією Павла Зайцева, від дверей до дверей, від одного чиновника до іншого. Просила не за себе. А за Івана Нечуя-Левицького. Заслужений 80-річний український літератор перебував у дуже скрутному становищі. Він жив на маленьку пенсію в орендованому житлі

Сюндюков, Ігор. На порозі вибору [Електронний ресурс] = https://day.kyiv.ua/article/ukrayina-incognita/na-porozi-vyboru: історична проза Івана Нечуя Левицького / Сюндюков, Ігор // День. - 2005. - 7 жовт. (№183

Шевелєва, Мар'яна. Іван Нечуй-Левицький: "Життя треба пропустити через свою душу" [Електронний ресурс] = https://uain.press/blogs/ivan-nechuj-levitskij-zhittya-treba-propustiti-cherez-svoyu-dushu-1117350 / Шевелєва, Мар'яна // Український інтерес. - 2025. - 25 січ. “Іван Нечуй-Левицький – се великий артист зору, колосальне, всеобіймаюче око України”, – так написав Іван Франко, про видатного українського письменника, який увійшов в літературу, як автор неповторних та оригінальних перлин словесності, а ще відверто засуджував зросійщення України.

Шиканова, Анна. Невідомий Нечуй-Левицький: ким насправді був геній, який переклав Біблію та давав пророцтва Україні [Електронний ресурс] = https://www.rbc.ua/rus/news/nevidomiy-nechuy-levitskiy-kim-naspravdi-1751318711.html / Шиканова, Анна // РБК-Україна. - 2025. - 1 лип. Ім’я Івана Нечуя-Левицького знайоме кожному українцеві ще зі шкільної лави. Автор "Кайдашевої сім’ї", педагог, мовознавець – постать, яку вважають стовпом української класики. Але за цією знайомою маскою ховаються деталі, які й досі дивують дослідників. Які сторінки біографії Нечуя-Левицького досі були маловідомими

Київські стежки Івана Семеновича Нечуя-Левицького

Асадчева, Тетяна. Батько Проні й Голохвастова: киян запрошують на мандрівку стежками Івана Нечуя-Левицького [Електронний ресурс] = https://vechirniy.kyiv.ua/news/68686/ / Асадчева, Тетяна // Вечірній Київ. - 2022. - 8 лип. Письменник Іван Семенович Нечуй-Левицький відомий як видатний майстер художньої прози, високоосвічений перекладач та критик. За свідченнями літературознавців, Іван Семенович обожнював Київ, присвятивши улюбленому місту десятки творів, де описує життя міста на зламі минулих століть

Маленков, Роман. Герой України. Маловідомі факти про Нечуя-Левицького, які вас здивують [Електронний ресурс] = https://www.rbc.ua/ukr/travel/geroy-ukrainy-maloizvestnye-fakty-nechuya-1656065470.html: у Києві майже забули про спадщину видатного письменника, каже краєзнавець Роман Маленков / Маленков, Роман // РБК-Україна. - 2022. - 26 черв. Мало хто говорить про видатного письменника Івана Нечуя-Левицького. А між тим він – зірка та легенда української літератури. Його ім'я вичистили з історії ще за СРСР. Роман Маленков розмірковує, чому варто приділяти більше уваги цій історичній постаті, і чому про нього варто знати якомога більше – і мандрівникам, і мешканцям Києва

Твори Нечуя-Левицького у фондах Молодіжної

Нечуй-Левицький, Iван Семенович. Твори в 2-х т. [Текст]. Вступ. ст. Н.Є.Крутікової. - К. : Наукова думка

Т.1: Повісті та оповідання, п'єса. Упорядк. та приміт. В.Я.Пипченко; Худож. В.М.Дозорець, 1985. - 670 с.

Т.2: Повісті та оповідання. Упорядк. та приміт. Н.О.Вишневської; Худож. В.М.Дозорець. 1986. - 640 с.

Нечуй-Левицький, Iван Семенович. Бурлачка [Текст] : Повість / Левицький, Iван Семенович ; Худож. М.Компанець. - К. : Видавництво художньої літератури "Дніпро", 1983. - 205 с.

"Бурлачка" — один з найцікавіших творів Івана Семеновича Нечуя-Левицького. Канва твору на перший погляд нехитра — це історія молодої селянки. Проте ця простота — це тільки ще одне підтвердження того, що справжній майстер вміє говорити просто про складні речі. У повісті насправді переплітаються кілька історій: це й долі людей, це й історія зародження в Україні містечок, і доля українського села й української ментальності при переході до капіталістичного ладу

Нечуй-Левицький, Iван Семенович. Кайдашева сім'я. Гетьман Іван Виговський [Текст] : Повісті / Левицький, Іван Семенович ; Пер. сл. від ред.; Худож. О.Іващенко. - Харків : Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2011. - 416 с.

У романі «Гетьман Іван Виговський» відтворено один з найдраматичніших періодів в історії України за часів після смерті Богдана Хмельницького. Герой роману Іван Виговський, безсумнівно, особистість складна і неоднозначна. Вболіваючи за долю України, він все ж таки свої особисті амбіції ставив вище інтересів держави, і, зрештою, влада для нього стала дорожчою за Батьківщину

Нечуй-Левицький, Iван Семенович. Запорожці [Текст] : Казка, роман / Нечуй-Левицький, Iван Семенович; Худож. І.В.Осипов. - Харків: Фоліо, 2007. - 319 с.

У творчій спадщині Івана Нечуя-Левицького значне місце посідають історичні твори. Славному героїчному минулому українського народу присвячено романтичну казку «Запорожці», хвилюючу повість про вільну козацьку державу — Запорозьку Січ. Письменник переносить Січ у зачарований казковий світ під дніпровськими порогами, звеличує січове козацьке лицарство, що навічно залишилося у пам’яті народній.

Нечуй-Левицький, Iван Семенович. Кайдашева сім'я [Текст] : Повість / Левицький, Іван Семенович. - Тернопіль : Богдан, 2017. - 232 с.

«Кайдашева сім’я» — реалістична соціально-побутова повість класика української літератури Івана Нечуя-Левицького. У творі описано події, що відбувалися у великій сільській родині Кайдашів. Конфлікти усередині сім’ї зображено з гумором, проте добре ставлення до сварливих Кайдашів не перешкоджає автору безжально критикувати суспільний лад, спосіб організації громади, поведінку духовенства, які призводять до зубожіння людського духу

Нечуй-Левицький, Іван Семенович. Князь Єремія Вишневецький [Текст]: Роман: Для середнього шкільного віку / Нечуй-Левицький, Іван Семенович; Худож. Т.Куц, О.Ільїних. - К. : Національний книжковий проект, 2011. - 256 с.

Роман "Князь Єремія Вишневецький" Івана Нечуя-Левицького переносить нас у вируюче ХVІІ століття. Але в центрі уваги письменника не героїка визвольної боротьби в Україні, а спроба осмислити, як нащадок славного українського лицаря Байди Вишневецького князь Єремія став зрадником свого народу. Він успадкував від своїх предків гострий розум і риси сильної людини. Але егоїзм, ненаситне бажання слави, розкошів затьмарюють усі високі порухи душі князя. Єремія вражає страшною жорстокістю у розправах над повсталими козаками і селянами, руйнував і палив Україну, "неначе татарська або монгольська орда". Навіть закоханість у козачку Тодозю не повернула йому людську подобу, і тут він діє силою та лютими погрозами. Це глибоко психологічний твір. Письменник показує, що людина, яка зрадила свій народ, ніколи не матиме щастя

Нечуй-Левицький, Iван Семенович. Микола Джеря [Текст] : Повісті, оповідання, нариси: Для сер. та ст. шк. віку / Левицький, Iван Семенович; Вступ. ст. та упорядк. М.С.Грицюти; Худож. М.Г.Богданець. - К.: Видавництво дитячої літератури "Веселка", 1988. - 352 с.

Повість “Микола Джеря” — справжня енциклопедія українського життя XIX століття. Микола Джеря шукає правди і справедливості, завжди стає на захист принижених. Разом з героєм, змушеним утікати від розправи, ми мандруємо Україною, стаючи очевидцями різноманітних, часто несподіваних та напружених подій. Навіть повернувшись через двадцять років додому вже сивим дідусем, Микола не втратив почуття людської гідності, невгасимої гордості, сміливості та прагнення до волі.

Нечуй-Левицький, Iван Семенович. Над Чорним морем [Текст]: Роман / Нечуй-Левицький, Iван Семенович ; Передм. М.Тарнавського. - Х. : Віват, 2025. - 352 с.

Перший в українській літературі роман про Одесу, яку Нечуй-Левицький називає в чоловічому роді — Одес.

Роман І. Нечуя-Левицького «Над Чорним морем» переносить читачів в атмосферу 80-х років ХІХ століття й надає можливість зануритись у бурхливе духовне життя передової молоді Одеси і Кишинева. Головні герої: вчителі Саня Навроцька і Віктор Комашко, космополіти за переконаннями, ведуть активну просвітницьку діяльність серед простих українців й одночасно борються проти «липових» інтелігентів, конформістів і пристосуванців.

Нечуй-Левицький, Iван Семенович. Світогляд українського народу [Текст]: Ескіз української міфології / Нечуй-Левицький, Iван Семенович; Післям. О.Мишанича; Худож. Ю.Кудь. - К.: Обереги, 1993. - 88 с.

Унікальна праця класики української літератури Івана Нечуя-Левицького вийшла друком вперше 1876 р. У науково-популярній формі викладає свій досвід осягнення світогляду письменника рідної нації, зокрема в ньому народних традицій доступ, віри, науки, філософії, історії. У розповідях постають зрілі образи героїв української міфології, а також самі легенди про створення світу, мирове дерево дуб, створення людей. Соковита мова, картини народного життя роблять прочитання цього забороненого і забутого твору відкриттям цілого неповторного самобутнього світу наших пращурів.

Нечуй-Левицький, Iван Семенович. Старосвітські батюшки та матушки [Текст]: Повість-хроніка: Літературно-художнє видання / Нечуй-Левицький, Iван Семенович. - К. : Знання, 2014. - 261 с.

«Старосвітські батюшки та матушки» — багатоплановий твір про світське життя священників, написаний у гумористичному ключі.У повісті розкривається думка про змізерніння людської душі, про згубність розладу з живими потребами народу, про явища морального занепаду серед духовного стану. Художньо осмислюючи життя і побут не лише духівництва, а й самого українського народу, письменник глибоко замислюється над проблемою ставлення до Бога та релігії, над необхідністю наближення до них. Показавши позбавлене духовних цінностей життя священників, автор порушив проблеми філософського порядку — питання сенсу життя та пошуку щастя.

Нечуй-Левицький, Iван Семенович. Хмари [Текст]: Повість / Левицький, Іван Семенович. - К. : Ще одну сторінку, 2024. - 448 с.

Середина ХІХ століття. У Києві набувають популярності просвітні твори, утверджуються ідеї народництва. Молоде студентство надягає українську свитку як знак своєї національності, як символ гордості за свою культуру, як протест проти деспотизму до українського народу. Починають лунати заклики до навчання простого люду: створення народних шкіл, видання книжок рідною мовою... У центрі повісті — декілька поколінь київської інтелігенції. Одні — віддані прихильники тодішнього ладу, інші — готові плекати й поширювати науку, рідну культуру. Чи подолають ці ідеї опір царського самодержавства? Чи не затягнуть цих щирих поривань чорні хмари імперської системи, що вже нависли над тонкими променями українського пробудження?

Нечуй-Левицький, Iван Семенович. Непочаті рудники [Текст]: Твори І.С. Нечуя-Левицького: Навчальний посібник: В 2-х книгах. Кн.1 / Нечуй-Левицький, Iван Семенович ; Упоряд., передм., і комент. Ю.Ф.Ярмиша. - К. : Грамота, 2003. - 560 с.

До книги в повному обсязі входять твори українського прозаїка І.С. Нечуя-Левицького: «Дві московки», «Хмари», «Микола Джеря», «Кайдашева сім’я», «Два брати»

Література про Івана Нечуя-Левицького

Іванченко Р.Г. Іван Нечуй-Левицький [Текст] : Нарис життя і творчості / Р. Г. Іванченко. - К. : Дніпро, 1980. - 147 с.

Крутікова, Ніна Євгенівна. Творчість І.С.Нечуй-Левицького [Текст]: Статті та матеріали / Крутікова, Ніна Євгенівна. - К. : Видавництво Академії наук Української РСР, 1961. - 248 с.

Міщук, Ростислав Софронович. Співець душі народної [Текст]: До 150-річчя від дня народження І.С.Нечуй-Левицького / Міщук, Ростислав Софронович. - К. : Знання, 1987. - 48 с.

Походзіло М.У. Іван Нечуй-Левицький [Текст]: Літературний портрет / М. У. Походзіло. - К. : Держхудліт, 1960. - 120 с.

Проценко, Людмила Андріївна. Київський некрополь [Текст]: Путівник-довідник / Проценко, Людмила Андріївна ; Під ред. В.Д.Музики, В.Ф.Гужви; Худож. Л.М.Горошко. - К. : Український письменник, 1994. - 336 с.

Українська лiтература: Іван Нечуй-Левицький [Текст]. 10 клас / Авт.- упорядн. Є.Баран,С.Процюк. - К. : Всеувито, 2001. - 72 с.

Самі про себе [Текст] : Автобіографії видатних українців XIX-го століття / Ред. Ю. Луцького. - Нью Йорк: Вид-во Української Вільної Академії Наук у США, 1989. - 327 с.

Життєпис Івана Левицького (Нечуя), написаний ним самим

Тарнавський, Максим. Нечуваний Нечуй. Реалізм в українській літературі [Текст]: Наукове видання / Тарнавський, Максим; Пер. с англ. Я.Стріхи. - 2-ге вид. - К. : Лаурус, 2018. - 288 с.

Книжку відомого канадського літературознавця, професора Торонтського університету, присвячено класику української реалістичної прози ХІХ століття Івану Нечую-Левицькому. Грунтовна розвідка переосмислює стереотипи і відкриває "шкільного" автора з невідомої сторони. Легкий виклад, глибока думка, широкий контекст і спостережливість Максима Тарнавського дають стереоскопічну картину літературного життя тодішньої України

Яценко, Петро. Нечуй. Немов. Небач [Текст] : Кінороман / Яценко, Петро. - Львів: ЛА "Піраміда", 2017. - 148 с.

Книга Нечуй. Немов. Небач від Петра Яценка переносить читача у фантастичний світ України кінця XIX століття. Це альтернативна реальність, де магія співіснує з інноваційною технікою, а небом курсують дирижаблі, самохідні механізми наводять лад у містах, та навіть чумацькі вози перетворено на потужні механізовані машини. У епіцентрі подій — хлопець Іван Левицький, який має механічне серце. Він стає учасником складної боротьби проти імперії, вступає до таємної громади митців та відкриває справжнє обличчя того Нечуя, якого українці знають лише з навчальних програм. Петро Яценко майстерно вплітає у текст образ українського письменника Івана Нечуя-Левицького, роблячи його водночас реальним і надзвичайним героєм.

Webліографія

Нечуй-Левицький Іван Семенович Герої України: "Класики літератури"[Електронний ресурс] / Електрон. дані. – Режим доступу https://heroes.profi-forex.org/ua/nechuj-levickij-ivan-semenovich. Заголовок з титул екрану. Мова укр., рос., англ. Останнє поновлення: 2026

https://msmb.org.ua/biblioresursi/bibliografiya/osobistosti/is-nechuy-levitsykiy-ukrainetsy-na-vsi-chasi/ - «І.С. Нечуй-Левицький. Українець на всі часи»

Інтернет-ресурси

https://vechirniy.kyiv.ua – сайт газети «Вечірній Київ»

https://day.kyiv.ua – сайт газети «День»

http://svitlytsia.crimea.ua – сайт газети «Кримська світлиця»

https://localhistory.org.ua – сайт часопису «Локальна історія»

http://www.silskivisti.kiev.ua – сайт газети «Сільські вісті»

https://ukurier.gov.ua – сайт газети «Урядовий кур’єр»

Підготувала бібліограф Мілашенко Т. І.
за матеріалами фонду Молодіжної бібліотеки та інтернет-джерелами