Іван Кавалерідзе. Митець рідкісного таланту

Бібліографічний список статей до 130-ї річниці від дня народження

Івана Петровича Кавалерідзе, українського скульптора, кінорежисера, драматурга, сценариста

130 років тому, у квітні 1887 року, народився Іван Кавалерідзе. Йому судилося стати однією з легенд українського мистецтва

Коротка біографічна довідка

Іван Кавалерідзе народився в сім’ї українки та нащадка грузинського князівського роду.

У 1907-1909-му навчався у Київському художньому училищі, 1909–1910-го – в Петербурзькій академії мистецтв.

У 1910-1911-му вдосконалював художню майстерність у приватній студії Наума Аронсона (Париж).

У 1915-1917 роках мобілізований до російської царської армії. 1918–1928-го працював у відділі народної освіти в Ромнах.

У 1928-1933-му – режисер Одеської кінофабрики, в 1934–1941-му – Київської кіностудії «Українфільм».

У 1957-1962-му – режисер Кіностудії імені Олександра Довженка. Помер у Києві 3 грудня 1978 року

Призначений злетіти вище:

Івана Кавалерідзе позбавили головного покликання митця

Проблема світогляду Івана Кавалерідзе крилась у замкненому колі відносин між творчою особистістю й тоталітарною системою

Іван Кавалерідзе мав довге й напрочуд плідне життя. За 70 років активної творчості він став автором близько 20 пам’ятників, сотні станкових робіт, зняв 10 кінофільмів, поставив 10 театральних п’єс, написав книжку спогадів, до того ж залишилися ще й десятки нереалізованих проектів.

Та митець був, очевидно, запрограмований природою на більше. Якби він, подібно до свого співучня й товариша Олександра Архипенка, переважну частину літ прожив за кордоном, то сягнув би, можливо, й вищих художніх злетів. Проблема його світогляду крилась у замкненому колі відносин між творчою особистістю й тоталітарною системою.

ВІД СКУЛЬПТУРИ ДО КІНО

На час приходу більшовиків до влади у 1917-му Кавалерідзе вже встиг закінчити художнє училище в Києві, провчитися рік в Академії мистецтв у Петербурзі та півроку у приватній майстерні Наума Аронсона в Парижі – здобути скорочену, але все-таки європейську освіту. Ще перед Першою світовою війною його творчі задуми здобули високе визнання: 17 вересня 1911 року на Михайлівській площі в Києві було відкрито споруджену за проектом скульптора чотирифігурну композицію пам’ятника княгині Ользі, святому апостолу Андрієві Первозванному та рівноапостольним Кирилові й Мефодію. Потім була ще робота художника-гримера і скульптора на московській кінофабриці «Тіман і Рєйнґардт» (1911–1915) із Яковом Протазановим та Владіміром Ґардіним.

Періоди революції та НЕПу були особливо плідними у творчій біографії Кавалерідзе. За часів гетьманату Павла Скоропадського, 1918 року, в місті Ромнах на теперішній Сумщині за його проектом звели пам’ятник Великому Кобзареві. В радянських умовах митець намагався поєднати у своїй творчості національні мотиви з відвертою більшовицькою пропагандою. У 1920-х постали монументи мандрівному філософу Григорієві Сковороді в Лохвиці, більшовицькому лідерові Артему в Бахмуті й Слов’яногірську (ці два масштабно-помпезні пам’ятники, створені в конструктивістському стилі, контрастували з іншими витворами скульптора), Тарасові Шевченку в Полтаві й Сумах. Після цього настала перерва у реалізації скульптурних задумів Кавалерідзе, й митець переключився на кіно, вибухнувши фільмами «Злива» (1928, не зберігся), «Перекоп» (1930), «Штурмові ночі» (1931), «Коліївщина» (1933).

Усі пов’язані з творчістю справи, здавалося, йшли гладко. Аж ось побачила світ недоречна з погляду партії стрічка «Прометей» (1935). Вона зазнала несправедливої нищівної критики в редакційній статті газети «Правда» «Груба схема замість історичної правди», написаній за прямою вказівкою Іосіфа Сталіна. «Вождь усіх народів» із цього приводу цинічно заявив: «Нічого, цей міцний грузин критику витримає, ми ще побачимо його нові фільми, а допомогти йому потрібно». Статтю партійного органу чотири дні обговорювали в колі творчих працівників Київської кіностудії (нині імені Довженка). Це був початок кампанії боротьби з «антиісторизмом» робіт Івана Кавалерідзе. Йому заборонили працювати з молоддю й знімати фільми на теми минувшини, а саме вони були головним покликанням українського митця.

Час дав інші оцінки цьому екранному творові Кавалерідзе та його роботі в кінематографі загалом. 2002 року на стіні знімального павільйону Кіностудії імені Олександра Довженка було встановлено меморіальну дошку з написом: «Основоположник українського історичного кіно Іван Кавалерідзе працював тут у 1934–1941 та 1957–1961 рр.» (скульптор Ростислав Синько). А кінознавець Оксана Мусієнко у книжці «Українське кіно: тексти й контекст» (2009) зазначає: «Так було владою обрубано одну з найплодючіших гілок українського національного кінематографа. Повернення «Прометея» в контекст українського кіно 1930-х років рішуче змінює мистецький пейзаж не тільки кінематографа того періоду, а й вітчизняного кіно в цілому».

Відлучений від історичного екрана, Кавалерідзе створив перші українські кіноопери: «Наталка Полтавка» (1936) та «Запорожець за Дунаєм» (1937).

Напередодні Другої світової війни під тиском сталінського режиму мало не з викрученими руками, під пильним оком НКВС Кавалерідзе ставить недолугу «оборонну» агітку «Стожари» з вельми малореальним сюжетом про українського тракториста Андрія, який вирішив замінити на Далекому Сході свого загиблого брата-прикордонника.

ЦЬКОВАНИЙ МИТЕЦЬ

Ймовірне повернення до улюбленої історичної теми могло відбутися 1941-го, коли Кавалерідзе з робочою групою вирушив у Карпати на зйомки фільму «Олекса Довбуш». Однак розпочалася війна, і дістатися назад до окупованого німцями Києва Іванові Петровичу вдалося лише восени. У роки окупації Кавалерідзе відмовився від співпраці з нацистами (хоча керував відділом культури Київської міської управи. – Ред.), допомагав виживати представникам місцевої інтелігенції, зокрема врятував кінооператора Володимира Войтенка, який пізніше, 1979 року, відзняв фільм Леоніда Бикова «В бій ідуть лише старі».

За німців з Іваном Кавалерідзе сталася досить цікава історія: одного разу до його помешкання завітав чоловік в есесівській уніформі й запропонував створити бюст Гітлера. Митець відповів йому, що ліпить лише з натури. Коли повернулася Червона армія, з’ясувалося, що то був перевдягнений радянський агент.

По закінченні війни влада не раз пригадувала художникові перебування під німецькою окупацією, а кіностудія виселила майстра зі службової квартири. Його прихистила театральна актриса Любов Гаккебуш у своєму помешканні на Великій Житомирській, 17.

Попри цькування, Іван Петрович і далі займався скульптурою. У кіно він повернувся лише через 20 років (після виходу своєї останньої стрічки. – Ред.), щоб створити фільми «Григорій Скороворода» (1959) та «Повія» (1961) із Олександром Гаєм та Людмилою Гурченко в головних ролях відповідно. Стрічки схвально зустріли глядачі та преса, однак це вже не був той художник-новатор із скульптурно виразним баченням.

Після Сталіна до влади в СРСР прийшов Хрущов. Виступаючи перед письменниками та художниками 1962 року, він сказав: «Був такий скульптор Кавалерідзе, автор жахливих творів. Я маю на увазі його пам’ятник Артему в Бахмуті». Перший секретар ЦК КПРС висловився про живого скульптора як про мертвого та ще й дав «вичерпну» характеристику його доробку.

Кавалерідзе, який не любив виходити на трибуну й публічно сперечатися, до того ж із першою особою в державі, і далі тихо займався творчою роботою. Натомість кінознавець Нонна Капельгородська, яка була Іванові Петровичу мов донька, запропонувала надіслати телеграму до Москви, аби повідомити: «Живий, здоровий, працюю». По відповідь довелося митцю чимчикувати до Міністерства культури УРСР. Якийсь третьорозрядний чиновник пояснював: «Трапилася помилка, Микиту Сергійовича неправильно поінформували».

До кінця життя Кавалерідзе працював як скульптор, писав п’єси. У повоєнний період за його проектами було встановлено пам’ятники Богданові Хмельницькому в Чернігові (1956, спільно з Галиною Петрашевич), Петрові Запорожцю в Білій Церкві (1971), Григорію Сковороді в Києві (1977). Водночас його театральні п’єси «Перекоп», «Вотанів меч», «Перша борозна», «Григорій і Параскева» ставили в театрах Сум, Харкова, Тернополя, бо після війни існувала негласна заборона на театральну творчість Івана Кавалерідзе в Києві.

КІНОРЕЖИСЕРСЬКІ РОБОТИ ІВАНА КАВАЛЕРІДЗЕ

«Злива», або «Кіно-офорти до історії Гайдамаччини» (1928). Німе кіно, зняте на Одеській кінофабриці, що не дійшло до нашого часу. За розповідями очевидців, це була спроба поєднати мистецтво скульптури з кінематографом. Фільм складався зі статичних композицій, які змінювали одна одну. Замисел художника був грандіозним: розповісти про історію України за останні 200 років. Режисер використав узагальнено-метафоричний підхід до зображення подій.

«Перекоп» («Пісня про Перекоп») (1930). Німий революційний епос, знятий Кавалерідзе до 10-річчя перемоги більшовиків над Добровольчою армією Вранґєля в Криму. В ньому автор відходить від винайденого ним кіноскульптурного синтезу і вдається до жанру кіноепосу, в якому сягає великих історіософських узагальнень.

«Штурмові ночі» (1931). Німа стрічка про « соціалістичне будівництво» 1920-х – початку 1930-х років, зведення двох промислових гігантів першої п’ятирічки: Дніпровської ГЕС та Харківського тракторного заводу, зроблена в жанрі кіноепопеї.

«Коліївщина» (1933). Перший звуковий фільм Кавалерідзе, сценарій якого йому довелося переробляти 17 разів під тиском партійного керівництва. Чудово зняту історико-революційну драму з унікальною символічною мовою, побудовану за принципом асоціативного монтажу, спочатку захоплено прийняли й назвали «потрібною» народові, але вже невдовзі розкритикували за «формалізм і натуралізм». У фільмі несподіваним чином потрактовано роль українських національних героїв періоду Коліївщини: козак Семен Неживий повертається в рідне село, злиденне й зруйноване. Не здатний миритися з панським визиском, він підбурює бідняків на повстання, яке представники козацької старшини Максим Залізняк та Іван Гонта використовують у власних цілях, зраджуючи народні ідеали. Стрічка принесла Кавалерідзе славу великого режисера. Це був перший фільм із задуманої трилогії, що мала охопити події історії України від середини XVIII до перших десятиліть ХХ століття. Якби не численні переробки на вимогу цензорів, «Коліївщина» могла стати першою в СРСР звуковою кінострічкою.

«Прометей» (1935). Один із центральних фільмів українського кінематографа 1930-х років, особисто розкритикований як «буржуазно-націоналістичний» і заборонений Сталіним. У «Прометеї» Кавалерідзе виклав історію власного роду. Селянського хлопця Івася примусово мобілізовано на Кавказ. Його дівчину пан насильно відправляє в бордель. Захоплений героїчним опором горян регулярній російській армії, Івась, повернувшись до рідного села, піднімає селянське повстання. Фільм, відзнятий з епічним розмахом легендарним оператором Миколою Топчієм, пролежав цілі десятиліття «на полиці».

«Наталка Полтавка» (1936). Перша стрічка винайденого Кавалерідзе жанру кіноопери за однойменним музичним твором Миколи Лисенка. У зйомках були задіяні відомі українські театральні актори, які виконували партії власними голосами. Фільм було створено на замовлення партії, яка прагнула виступити монополістом національної класичної оперної спадщини: українські емігранти США почали знімати свою версію «Наталки Полтавки» роком раніше, й завданням Кавалерідзе було створити свою версію в рекордні терміни. Саме тому прем’єра «Наталки Полтавки» відбулась у Нью-Йорку в 1936 році.

«Григорій Сковорода» (1959). Біографія українського Сократа Григорія Сковороди, улюбленця єлізавєтинського імператорського двору, співака придворної капели, який, відмовившись від розкошів барокових палаців, обрав долю мандрівного мудреця. Знятий у шикарних петербузьких інтер’єрах та серед соковитих київських пейзажів, фільм відтворює історичну канву золотої епохи української культури – бароко.

«Повія» (1961). Психологічна драма на основі однойменного роману Панаса Мирного, в якій одну з перших своїх помітних ролей зіграла молода Людмила Гурченко. Селянка Христя потрапляє в найми до пана і стає свідком убивства ним власної дружини. Несправедливо звинувачену в злочині дівчину ув’язнюють. Звільнившись, вона стає танцівницею в міському кафешантані. Перетворення бідної селянки на світську левицю не приносить їй щастя. Розчарована в міському житті, Христя вирішує повернутись у село, яке уособлює в її пам’яті ідилію дитинства. Та доля складається інакше.

Запозичено з тижневика «Український тиждень»: http://tyzhden.ua/History/47989

Бібліографія статей

Скульптор. Художник

Бондаренко С. Хрущов поховав Кавалерідзе заживо [Текст]: відомий вітчизняний режисер і скульптор доживав віку продаючи картини / С. Бондаренко // Київські відомості. - 2003. - 25-29 квіт.(№17). - С. 24. Українським Мікеланджело XX століття називали мистецтвознавці Івана Петровича Кавалерідзе. Скульптури якого прикрашають не тільки столицю, а й багато інших міст і містечок

Гандзій, Олександр. Іван Кавалерідзе відмовився ліпити погруддя Адольфа Гітлера [Текст]: німці збиралися розстріляти скульптора / Гандзій, Олександр // Країна. - 2017. - 6 квіт. (№ 6). - С. 47-50. "Будинок Івана Кавалерідзе був відкритий для всіх, але кумирів у нього було небагато. Любив Шевченка, Сковороду, Толстого. Його уяву полонили Леся Українка, Ярослав Мудрий. Слухав платівки із записами Шаляпіна, Берліоза. Повністю пам'ятав Пушкіна, Лермонтова, Сосюру і Ахматову. Коли ліпив, то просив дружину читати йому "Війну і мир" та "Сагу про Форсайтів". Над його ліжком завжди висіла робота Івана Труша – портрет дядька – художника і археолога Сергія Мазаракі, першого учителя і наставника"

Колодяжний, Володимир. Скульптор - режисер [Текст] = http://www.kreschatic.kiev.ua/ua/2387/art/15829.html: музей-майстерня імені Івана Кавалерідзе вже десять років зберігає його доробок / Колодяжний, Володимир // Хрещатик. - 2003. - 3 груд.(№180). - С. 9. Музей скульптора-новатора, зачинателя українського історичного фільму Івана Кавалерідзе відзначає десятиліття. Хоча ще 1990-го за сприяння держадміністрації Подільського району на Андріївському узвозі, 21 відкрився меморіальний кабінет митця. Іван Петрович Кавалерідзе... Основна тема його монументальної творчості – Україна, її видатні історичні діячі. Врода, велич, мудрість слов’янської жінки втілені у скульптурі княгині Ользі неподалік Михайлівського Золотоверхого. На старовинний Чернігів з високого постамента дивиться Богдан Хмельницький. Тарас Шевченко височить у Полтаві, Сумах, Ромнах. За проектом Кавалерідзе відтворено монумент Івану Сковороді у Харкові. Його ж Сковорода застиг на подільській Контрактовій площі в Києві.

Пам’ятник Богдану Хмельницькому у Полтаві.

Пам’ятник Т.Г. Шевченку у м. Ромни.

Бронзовий Ярослав Мудрий біля Золотих воріт народжений блискучою уявою видатного Майстра

Пам’ятник Григорію Сковороді на Контрактовій площі в Києві.

Макаренко, Гарій. Зустріч: Іван Кавалерідзе та Улас Самчук [Текст] = https://day.kyiv.ua/uk/article/kultura/zustrich-ivan-kavaleridze-ta-ulas-samchuk: два погляди на одну подію / Макаренко, Гарій // День. - 2007. - 8 черв.(№91). - С. 18. У спогадах Кавалерідзе за комуністичних часів вилучались спогади про Уласа Самчука і давались вигадані зустрічі з підпільниками у Рівному

Нагорна, Інна. «Подарую вам справжнього Шевченка» [Текст] = http://www.ukurier.gov.ua/uk/articles/ivan-kavaleridze-podaruyu-vam-spravzhnogo-shevchen/: поцінований в усьому мистецькому світі проект пам’ятника геніального скульптора Івана Кавалерідзе для Дубна чекає на втілення / Нагорна, Інна, Омелянчук, Інна// Урядовий кур`єр. - 2014. - 5 лют. (№22). - С. 18. Серед робіт відомого українського скульптора Івана Кавалерідзе чи не найдосконаліший проект пам’ятника Т. Шевченкові для Дубна. Втім, про нього мало відомо навіть у колі фахівців. Бо коток радянської дійсності прочовгав по ньому, як і по долі самого митця. Однак роки української незалежності та наявні у Літературному музеї Уласа Самчука в Рівному матеріали дають змогу воскресити істину

Нестеренко, П. Митець рiдкiсного таланту [Текст] / П. Нестеренко // Урядовий кур'єр. - 2002. - 13 квiт. (№71). - С. 8-9. Кавалерiдзе Iван - оригiнальний митець, яскрава iндивiдуальнiсть, видатний скульптор, кiнорежисер, драматург

Синько Р. Український Мікельанджело [Текст]:/ Р. Синько. // Українська культура. – 2007. - №5 .- С. 9 Іван Кавалерідзе - зачинатель українського авангарду в скульптурі й кіно, творець оригінальних монументів

Т римбач, Сергій. Світ ловив його... [Текст] = https://day.kyiv.ua/uk/article/cuspilstvo/svit-lovyv-yogo: 130 років тому, 14 квітня 1887 року, народився Іван Кавалерідзе, якому судилося стати однією з легенд українського мистецтва / Тримбач, Сергій // День. - 2017. - 14 квіт. (№66-67). - С. 19. Кавалерідзе народився в селянській сім’ї, одначе по батьковій лінії належав до грузинського князівського роду. Це пояснює незалежність його поведінки, його норовливість, зрештою. Кавалерідзе починав як скульптор, понад те – у річищі європейських авангардових течій. Потому праця в кіно, художником-оформлювачем у фірмі «Тіман і Рейнгардт», на фільмах «Анна Кареніна», «Крейцерова соната», «Гнів Діоніса» та ін. А далі знову праця скульптора, зокрема щодо спорудження пам’ятників Тарасу Шевченку, одному із своїх улюбленців. Захопився театром, аматорським, з яким поїздив по селах і містечках

Туглук, Василь. Творив мистецтво, не підвладне часові [Текст] = https://ukurier.gov.ua/uk/articles/tvoriv-mistectvo-ne-pidvladne-chasovi/: виповнилося 130 років від дня народження багатогранного, одного з найталановитіших українських митців – Івана Кавалерідзе / Туглук, Василь // Урядовий кур`єр. - 2017. - 15 квіт. (№72). - С. 7. Не всі знають як історію скульптурної композиції, так і нелегкий творчий шлях Івана Кавалерідзе

Фонтаний Е. Неизвесный Кавалеридзе [Текст] = http://ukr.segodnya.ua/oldarchive/c2256713004f33f5c2256f940057298b.html: на Андреевсом спуске появится новый парк скульптуры. Киев украшают Сковорода, княгиня Ольга и Ярослав Мудрый, созданные по проектам мастера / Е. Фонтаний // Сегодня. - 2005. - 26 янв.(№18). - С. 11. Незабаром в Україні (а саме - у Києві), як і у всіх цивілізованих і культурних державах світу, з'явиться парк скульптури. З цією метою Київрада передала земельну ділянку площею 0,42 га на Андріївському узвозі Музею-майстерні видатного кінорежисера і скульптора Івана Кавалерідзе. Щоб дізнатися, що собою являє ця галерея, ми відвідали музей-майстерню і поспілкувалися з його директором - кінорежисером і скульптором Ростиславом Синько, учнем і послідовником Кавалерідзе самої ідеї про майбутнє парку

Шибанов, Георгій. Філософ, увічнений у скульптурі [Текст] = https://day.kyiv.ua/uk/article/kultura/filosof-uvichneniy-u-skulpturi: про історію створення унікального пам'ятника Григорію Сковороді у Лохвиці / Шибанов, Георгій // День. - 2007. - 13 квіт. (№63). - С. 19. На одній із центральних вулиць стародавньої Лохвиці (Полтавщина), що носить ім’я Тараса Шевченка, на місці, де за переказами у школі для «простолюдинов», йдучи до Харкова, бував мандрівний філософ Григорій Сковорода, височить пам’ятник, що став візитною карткою цього славного козацького міста. Ряд цікавих фактів про роботу Івана Кавалерідзе над пам’ятником Григорію Сковороді у місті Лохвиця

Пам’ятник Григорію Сковороді у м. Лохвиця Полтавської області

Шлапак, Юрій. Призначений злетіти вище: Івана Кавалерідзе позбавили головного покликання митця [Електронний ресурс] = http://tyzhden.ua/History/47989 : проблема світогляду Івана Кавалерідзе крилась у замкненому колі відносин між творчою особистістю й тоталітарною системою / Шлапак, Юрій // Український тиждень. - 2012. - 19 квіт.(№16). - С. Іван Кавалерідзе мав довге й напрочуд плідне життя. За 70 років активної творчості він став автором близько 20 пам’ятників, сотні станкових робіт, зняв 10 кінофільмів, поставив 10 театральних п’єс, написав книжку спогадів, до того ж залишилися ще й десятки нереалізованих проектів. Та митець був, очевидно, запрограмований природою на більше. Якби він, подібно до свого співучня й товариша Олександра Архипенка, переважну частину літ прожив за кордоном, то сягнув би, можливо, й вищих художніх злетів. Проблема його світогляду крилась у замкненому колі відносин між творчою особистістю й тоталітарною системою

Шпак, Віктор. Український Мікеланджело з хутора Ладанського [Текст] = http://ukurier.gov.ua/uk/articles/ukrayinskij-mikelandzhelo-z-hutora-ladanskogo/: Життя Івана Кавалерідзе більше схоже на роман, ніж романи на життя / Шпак, Віктор // Урядовий кур`єр. - 2012. - 25 вер. (№173). - С. 12. Ім’я Івана Кавалерідзе нині відоме насамперед найосвіченішим шанувальникам прекрасного та історикам мистецтва, хоч створені ним скульптурні твори - від знищеного, а потім відродженого пам’ятника княгині Ользі у Києві до величного монумента революціонерові Артему в Святогірську і камерної статуї Григорія Сковороди перед Могилянкою – відомі майже всім. Тим часом біографія українського Мікеланджело, як називали його ще за життя, служить наочним підтвердженням слів Жорж Санд, що «життя частіше схоже на роман, ніж наші романи на життя».

Кінорежисер. Кінохудожник

Бєляєва, Марія. В Києві показали ретроспективу фільмів Кавалерідзе [Текст] = http://www.kreschatic.kiev.ua/ua/4078/art/1335294556.html: до 125-річчя режисера глядачі побачать шість його знакових стрічок / Бєляєва, Марія // Хрещатик. - 2012. - 25 квіт. (№58). - С. 7. З 26 квітня до 2 травня в культурному центрі "Київ" демонструвалися фільми видатного українського режисера Івана Кавалерідзе, який знімав ще в середині минулого століття. В програмі ретроспективи такі стрічки як "Перекоп", "Коліївщина", "Прометей", "Наталка Полтавка", "Григорій Сковорода" та "Повія" з молодою Людмилою Гурченко. Івана Кавалерідзе називають українським Мікеланджело, адже він був не лише режисером кіно та театру, драматургом і сценаристом, а й скульптором

Капельгородська, Нонна. Іван Кавалерідзе під час окупації [Електронний ресурс] = http://www.ktm.ukma.edu.ua/show_content.php?id=552 / Капельгородська, Нонна // Кіно театр. - 2006. - №4. - С. Фільм Івана Кавалерідзе «Прометей» (1935) викликав негативну реакцію Йосипа Сталіна, який, як відомо, формував кінорепертуар СРСР на власний смак. Особливо йому не сподобалися сцени, де розкривався героїзм чеченських горців. Розвінчання непереможності російської зброї не залишилось непоміченим вождем. За його розпорядженням 18 лютого 1936 року на шпальтах газети «Правда» вийшла написана М. Кольцовим редакційна стаття під назвою «Грубая схема вместо исторической правды». У ній автора «Прометея» звинуватили у формалізмі, натуралізмі, буржуазному націоналізмі. Не менш згубно відбилась на творчості І. Кавалерідзе й окупація, якої йому не пощастило уникнути, та критика, в зв’язку з цим висловлена іншим вождем – Микитою Хрущовим

Константинова, Катерина . Хвала і хула українського Мікеланджело [Електронний ресурс] = http://gazeta.dt.ua/CULTURE/hvala_i_hula_ukrayinskogo_mikelandzhelo_zigzagi_doli_ivana_kavaleridze.html: зигзаги долі Івана Кавалерідзе / Константинова, Катерина // Дзеркало тижня. - 2007. - 30 бер. (№12). Поза сумнівом, у долі цієї людини було щось фатальне, ренесансне. І не випадково ЮНЕСКО назвало його «українським Мікеланджело». У квітні виповнилося 120 років від дня народження Івана Петровича Кавалерідзе – видатного українського режисера, скульптора і кінодраматурга. Він відомий своїми пошуками нової кіномови в історичних фільмах «Коліївщина» і «Злива». Він створив першу українську кінооперу «Наталка Полтавка». Популярна і його екранізація «Повії» Панаса Мирного. А деякі його скульптурні роботи – «Бунт», «Журавлі летять», «Якби ви знали, паничі» – радянські музейники взагалі не приймали, оскільки боялися, що їх не зрозуміють «верховні цінителі». За один фільм його не злюбив Сталін, Хрущов таврував його за «негідну поведінку» під час фашистської окупації Києва. У долі Кавалерідзе залишилося чимало загадок… Деякі з них «ДТ» допоміг розгадати Ростислав Олександрович Синько, біограф режисера, його близький родич, директор Музею-майстерні Івана Кавалерідзе

Лубчак, Вадим . Антиімперське кіно Iвана Кавалерідзе [Текст] = https://day.kyiv.ua/uk/article/media/antiimperske-kino-ivana-kavaleridze: доки кінокритики говорять про потребу переосмислення творчості режисера, молодому поколінню належить її ще відкрити / Лубчак, Вадим // День. - 2012. - 11 трав. (№78). - С. Уперше за роки незалежності України у столичному кінотеатрі «Київ» із 26 квітня по 2 травня відбулися ретроспективні покази фільмів одного з засновників вітчизняного кінематографу Івана Кавалерідзе, присвячені 125-річчю митця. До програми увійшло шість стрічок: «Перекоп» (1930), «Коліївщина» (1931), «Прометей» (1936), «Наталка Полтавка» (1936), «Григорій Сковорода» (1959) та «Повія» (1961). «День» поспілкувався під час заходу з головою Національної спілки кінематографістів України, кінокритиком Сергієм Тримбачем про збереження національної кінематографічної спадщини та внесок І. Кавалерідзе у кіномистецтво України

Новатор вітчизняного кіномистецтва = http://www.kreschatic.kiev.ua/ua/3463/art/1234807563.html / Інф. "Хрещатика" // Хрещатик. - 2009. - 17 лют.(№17). - С. 14. Газета "Хрещатик" у рамках проекту "Київський пантеон" продовжує публікації про видатних киян. Розповідь про видатного режисера Івана Кавалерідзе

Савченко О. Микеланжело 20 века [Текст]: благодаря украинскому скульптору артисты кино запели оперными голосами / О. Савченко // Киевские ведомости. - 2005. - 17 лют.(№30). - С. 8.

Сядристий, Микола. «Тіло моє віддати вогню...» [Текст] = https://day.kyiv.ua/uk/article/poshta-dnya/tilo-moie-viddati-vognyu : у моїй пам’яті збереглася давня зустріч з Іваном Петровичем Кавалерідзе. Це було восени 1968 року / Сядристий, Микола // День. - 2011. - 2-3 груд. (№220-221). - С. 13. Молодий кінорежисер В. М. Бабій вирішив зняти короткометражний фільм про мої мікромініатюри. Для контрасту він мав намір увести у фільм деякі монументальні роботи, автором яких був Кавалерідзе. Так одного дня до мого будинку завітав видатний скульптор, драматург і кінорежисер

Цалик, Станіслав. "Змарнований талант": Іван Кавалерідзе - людина з нерадянською біографією [Електронний ресурс] = http://www.bbc.com/ukrainian/blog-history-39589407 / Цалик, Станіслав // ВВС. Україна. - 2017. - 13 квітня. Природа наділила Івана Кавалерідзе, 130-річчя якого відзначають цього дня, різноманітними талантами. Важко уявити, що всі вони належать одній людині: художник, скульптор, кінорежисер, сценарист, театральний драматург. А ще певний час вів наукову діяльність, працював у Академії архітектури. Мало хто з українських митців може похвалитися схожою "всеїдністю". Митець жив і творив у радянську добу, проте мав біографію, далеку від радянських канонів. Його життя - дивне сполучення творчих злетів і компрометуючих (з погляду влади) обставин.

Список літератури із фондів МСМБ

Видатні постаті в історії України XX ст. [Текст]: короткі біографічні нариси / Авт.-упорядн.: В.І.Гусєв, О.В.Даниленко, Л.В.Іваницька, О.М.Назарчук, Н.В.Терес, В.І.Червінський. - В суперобкладинці. - К. : Вища школа, 2011. - 391 с

Гра долі [Оптичний диск]: серіал документальних фільмів. Збірка №17 : Різне / Автори сценарію Н. Сопіт, В. Вітер, В. Образ та інш., ведуча Н. Сопіт. - К. : ВІАТЕЛ, 2007

Жукова А.Е., Журов Г.В. Кинематографическая жизнь столицы Советской Украины [Текст] = В книге рассматривается кинематографическая жизнь Киева с 1896 года по настоящее время, творчество известных мастеров, стоящих у истоков украинского кино, а также тех, кто сегодня продолжает их традиции : Документальное эссе / Жукова А.Е., Журов Г.В. ; Зав.ред. С.Н.Пильчевская; Под ред. С.П.Снежко; Худож. Е.И.Муштенко. - Киев : Мыстецтво, 1983. - 150 с

Історія українського радянського кіно в трьох томах [Текст] . Т.2 (1931-1945) / Жукова, Ала Євгенієвна ; Під.ред. В.І.Горбик; Худож. І.Г.Динник. - К. : Наукова Думка, 1986. - 216 с

Київський нацiональний ун-т iм. Тараса Шевченка. Діячі науки і культури України: нариси життя та діяльності [Текст] / За заг. ред. А.П.Коцура, Н.В.Терес; Передм. авт. - К. : Книги-XXI, 2007. - 464 с

Левчук, Тимофій Васильович. Тому що люблю [Текст]: спогади кінорежисера / Левчук, Тимофій Васильович. ; Зав.ред. С.М.Пільчевська; Під ред.Л.Д.Гоголєва; Худож. С.В.Павленко. - К. : Мистецтво, 1987. - 200 с. - Вступ: с.3. - (В паліт.) 1-10.

Олексенко, Вячеслав Степанович. Степан Шкурат [Текст]: Нарис / Олексенко, Вячеслав Степанович ; Зав.ред. С.М.Пільчевська; Під ред. В.С.Бугаєнко; Худож. Ю.В.Бойченко. - К. : Мистецтво, 1983. - 70 с. : іл. - (Майстри сцени та екрана). - Вступ: с.3; Післямова: с.60; Фільмографія: с.64.

Павлов, Володимир Павлович. Українське радянське мистецтво 20-30-х років [Текст] / Павлов, Володимир Павлович. - К. : Мистецтво, 1983. - 192 с. : іл. - (Нариси з історії українського мистецтва). - Вступ: с.5; Післямова: с.187; Примітки: с.190. - (В паліт.) 2-20.

Степовик, Дмитро Власович. Скарби України [Текст]: науково-художня книжка / Степовик, Дмитро Власович ; Худ. Д.Заруба. - К. : Веселка, 1991. - 192 с

Фільмографія

Працював художником у кінофірмі «Тіман і Рейнгардт» (1911-1915), де створив портретний грим до стрічки «Уход великого старца» й оформив кінокартини:

«Ключі щастя»,

«Розтрощена ваза»,

«Ноктюрн Шопена»,

«Как хороши, как свежи были розы»,

«Анна Каренина»,

«Війна і мир»,

«Бранд»,

«Крейцерова соната»,

«Весна»,

«Сильна, мов смерть»,

«Гнів Діоніса»,

«Енвер паша – зрадник Туреччини» та ін.

Був режисером Одеської (1928—1933) і Київської (1934-1941, 1957-1962) кіностудій художніх фільмів, де поставив переважно за власними сценаріями кінокартини:

«Злива» (1928, також художник фільму),

«Перекоп» (1930),

«Штурмові ночі» (1931),

«Коліївщина» (1933),

«Прометей» (1935),

«Наталка Полтавка» (1936),

«Запорожець за Дунаєм» (1937),

«Стожари» (1939),

«Григорій Сковорода» (1959),

«Повія» (1961),

Художній керівник трьох випусків «Українські пісні на екрані» (1936).

Автор сценаріїв:

«Марія Іванівна»,

«Тарас Бульба»,

«Фарфор»,

«Київська Русь»;

п'єс «Вотанів меч», «Перекоп», «Перша борозна», «Григорій і Параскева», які йшли у театрах Харкова, Тернополя, Дніпропетровська, Сум та ін.;

Автор п'єс:

«Вотанів меч» (1966);

«Перша борозна» (1969).

Залишив збірку статей і спогадів.

Вшанування пам’яті Івана Кавалерідзе

1987 року започатковано Художньо-меморіальний музей І. Кавалерідзе у с. Новопетрівка Сумської обл.,

1989 р. – галерею його скульптурних робіт при Сумському художньому музеї.

1992 р. створено Благодійний меморіальний фонд Івана Кавалерідзе в Києві, а 1993 р. там же відкрито Музей-майстерню митця й виставочний зал «В домі Івана Кавалерідзе».

Ім'ям Івана Кавалерідзе названо вулицю у Львові (1990)

Музей-майстерня Івана Кавалерідзе в Києві,                                    на Андріївському узвозі, 21

Присвячено фільми:

«Грані таланту» (1970) М.Ліничук,

«Іван Кавалерідзе. На зламі часу» (1988, т/ф) Р.Синька,

«Княжий пам'ятник» (1992) Л.Борисової,

«Від Подолу до Золотих воріт» (1997, відео) Р. Єфіменка,

«Шлях Івана Кавалерідзе» (1999) Г. Десятника.

Меморіальні дошки

На будинку в Києві по вулиці Червоноармійській, 16, де з 1954 по 1978 рік проживав митець, встановлено меморіальну дошку

На пр. Перемоги, 44, в Кіностудії ім. Олександра. Довженка, де працював Кавалерідзе

В Одеській кіностудії відкрито меморіальну дошку:

Пам’ятник І.Кавалерідзе на Байковому кладовищі в Києві

Інтернет-ресурси

http://meest-online.com/history/figure/vyznane-j-nevyznane-novatorstvo-kavaleridze/ Визнане й невизнане новаторство Кавалерідзе

http://www.ktm.ukma.edu.ua/show_content.php?id=1039 Фільми Івана Кавалерідзе, як приклад формування історичної моделі

http://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=1812 Кавалерідзе Іван Петрович

http://www.ukrainians-world.org.ua/ukr/peoples/ded56b0d9323b9c3/ Іван Кавалерідзе

http://go2lavka.com/interesno/stati/ykrainskii-mikelandjelo---ivan-petrovich-kavaleridze Украинский Микеланджело - Иван Петрович Кавалеридзе

Бібліограф укладач: Наталя Фоміна