«Христина Алчевська: людина з сонцем на вустах»

Бібліодайджест до 185-річчя від дня народження української письменниці, публіцистки, педагогині, діячки народної освіти

«…Жити ‑ се знати, се правдоньку чути,
Се сонцю всміхатись, боротись зі злом,
Се здирству й неволі не бити чолом…».
(«Пісня життя»)

Біографія

«Мене не викреслите при всьому бажанні з історії ніяк...». Це слова маловідомої сучасному читачеві, але досить знаної в першій половині ХХ ст., поетеси Христі Алчевської, сказані 1929 р. у зверненні до голови Держвидаву України С. Пилипенка. За своє коротке життя вона змогла видати дванадцять збірок поезій, низку оповідань і перекладів. Можна сказати, що слова сказані нею стали пророцькими ‑ 100-річчя з дня народження Алчевської було внесено до календаря знаменних дат міжнародної організації ЮНЕСКО. На сьогодні її творча спадщина належить до золотої скарбниці української і світової культури.

Родина Алчевських: у центрі – Олексій Алчевський (1835-1901), Христина Алчевська (1841-1920); зліва-направо – Іван (сидить), Ганна, Григорій, Дмитро, Микола; на колінах – наймолодша донька Христя. Фото 1880-х років

Христина Олексіївна Алчевська ‑ українська письменниця, драматург, прозаїк, поетеса та педагог народилася 16 березня 1882 р. у Харкові в багатодітній родині. Батько – Олексій Кирилович Алчевський ‑ український промисловець, банкір, меценат, громадський діяча, купець Харківської 1-ї гільдії, власник Харківського торговельного банку, засновник гірничих і металургійних підприємств на Луганщині, засновник міста Алчевськ, ініціатор створення в Харкові товариства «Громада». Мати – Христина Данилівна Алчевська (у дівоцтві Журавльова) ‑ український педагог та організатор народної освіти. Окрім Христини в сім'ї було ще п’ятеро дітей: Дмитро (у майбутньому кандидат природничих наук), Григорій (майбутній композитор, серед його творів – обробки українських та російських народних пісень, солоспіви на слова Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка, а також своєї сестри Христі Алчевської), Ганна (у майбутньому талановита художниця, викладачка в жіночій недільній школі), Микола (майбутній укладач першого букваря для дорослих українською мовою) та Іван (у майбутньому «король тенорів», за 16 років виконав 55 оперних партій, завдяки йому українська музика лунала і за кордоном).

Початкову освіту Х. Алчевська здобувала у так званій домашній школі. Приблизно в цей же період, у віці 10 років, разом зі шкільними подругами видавала дитячий рукописний журнал «Товариш», в якому з 1892 по 1894 рр. розміщувала свої вірші та оповідання. Згодом [1895 р.] вступила до Харківської Маріїнківської жіночої гімназії.

7 травня 1901р. сталася трагедія в сім'ї Алчевських. На Царськосельському вокзалі у Петербурзі загинув батько ‑ Олексій Кирилович Алчевський. За офіційною версією, він кинувся під потяг, але якщо взяти до уваги той факт, що самогубців ховають поза межами цвинтаря, а Алчевський був похований всередині кладовища зі збереженням всіх християнських ритуальних правил, скоріш за все факт самогубства можна виключити. Адже й більшість дослідників схиляються до думки, що це могло бути замовне вбивство. Тим більше, що повноцінного розслідування щодо самогубства проведено не було. Після нещастя утримання родини лягло на плечі брата Христини ‑ Івана. Завдяки його матеріальній підтримці, закінчивши гімназію 1902 р., Христина Алчевська поїхала до Парижу і вступила до Сорбони на вищі педагогічні курси. З того ж 1902 р. в періодичних виданнях та літературно-художніх альманахах Алчевська почала публікувати свої праці. Значний вплив на її творчість мало спілкування з українськими письменниками: Лесею Українкою, Михайлом Старицьким, Іваном Франком, Михайлом Коцюбинським, Михайлом Павликом, Василем Стефаником, Олександром Олесем.

Творча діяльність

Після повернення в Україну з 1903 р. Х. Алчевська працювала в недільній школі, де, попри заборону, читала учням українські книжки та робила перші кроки для створення українського жіночого гуртка. Починаючи з 1905 р. викладала українську та французьку мови в середніх та вищих навчальних закладах Харкова. Разом з тим Христина Алчевська продовжувала займатися й творчою діяльністю. Впродовж 1907 – 1917 рр. вийшов ряд поетичних збірок: «Туга за сонцем» (1907), «Сонце з-за хмар», «Пісня життя» (1910), «Вишневий цвіт» (1912), «Пісні серця і просторів», «Моєму краю» (1914), «Спомини» (1915), «Мандрівець», «Встань, сонце» (1916), «Пробудження» (1917) та ін. Її вірші публікували в таких періодичних виданнях як: «Літературно-науковий вісник», «Вільна Україна», «Рідний край», «Українська хата», «Зоря»; в альманахах «Терновий вінок», «В неволі»; у жіночому часописі «Мета» (Львів), газеті «Боротьба» тощо. Окрім ліричних мотивів, в творах автора прослідковувалася любов до рідного краю та знедоленого люду. Вона виступала проти соціального й національного поневолення українського суспільства, висловлювала віру в його щасливе майбутнє. Визволення народу Христина Алчевська пов'язувала з українізацією молоді. В її розумінні українці в Російській імперії приречені на денаціоналізацію та асиміляцію. З 1915 р. письменниця відновила у себе на квартирі регулярні зібрання молодіжного гуртка. Продовжуючи працювати в учнівських гуртках, Х. Алчевська спрямовувала всі свої старання на вивчення гуртківцями рідної мови, літератури, історії, намагалася прищепити їм любов до України. Продовжувала публікуватися в харківських газетах та журналах.

1917 р. до родини Алчевських знову прийшла біда. Перебуваючи на гастролях в Баку 10.05 (27.04) 1917 від менінгіту на сороковому році життя, просто на сцені, помер брат Христини ‑ Іван Алчевський, відомий оперний співак. Приблизно в цей же період більшовики виселили родину Алчевських з власного будинку. 1920 р. з життя пішли мати (15 серпня) та брат Григорій (дата смерті невідома) ‑ композитор, педагог-вокаліст, піаніст. Після такого стресу Х. Алчевська деякий час нічого не писала. 1922 р. в Каліші (Польща) вийшла остання дванадцята збірка її поезій. Із дванадцяти збірок тільки одна друкована російською – «Мрії», решта українською.

Паралельно з творчою діяльністю Алчевська займалася й перекладацькою: з російської та французької мов українською і навпаки. Особливу цінність серед них мають романи В. Гюго, вірші Вольтера, П. Корнеля, І. Франка, Т. Шевченка, О. Пушкіна, К. Рилєєва, праці О. Толстого, Анрі Барбюса, Жуля Верна, Луїзи Мішель та інших. На превеликий жаль, переважна більшість цих перекладів залишилась в рукописах.

За часів радянської влади Алчевська друкувалася в харківських журналах і газетах: «Комунарка України», «Червоний шлях», «Зоря», «Всесвіт» та інших. Стала членом Українського товариства драматургів і композиторів. В останні роки свого життя Христина Алчевська підготувала і прагнула видати двотомне видання своїх творів але цьому не судилося бути. Друк двотомника, переданого до видавництва, затягувався невідомо з яких причин, у цей період для Алчевської настали скрутні часи безгрошів'я. У травні 1930 р. у своєму листі до літературознавця Миколи Плевако Христина Олексіївна писала наступне: «Посади я не маю і нізвідки грошей не дістаю. Майте ж на увазі, що я ‑ не установа, тому ждати не можу, а жива людина, що їсти хоче!». Можна лише уявити, в якій скруті знаходилася письменниця, якщо прохала якнайшвидше виплатити їй гонорар за свою роботу. Зваживши на ситуацію з друком творів, можна припустити, що їх й не збиралися видавати, адже навіть після смерті автора вони так і не побачили світ.

Життя Христини Олексіївни Алчевської обірвалося несподівано. Восени 1931 р. на харківському вокзалі її одяг був затиснутий дверима потягу, машиніст не помітив ситуації, що склалася. Потяг рушив з місця і протягнув Алчевську вздовж перону. Після цього випадку у неї стався серцевий напад. 27 жовтня 1931 р. самотня, майже без засобів до існування, Христина Олексіївна померла в Харкові на 49 році життя.

Доля, яка б здавалося мала бути щасливою, в силу різних історичних подій завершилася так сумно. За досить коротке життя Х.О. Алчевська, окрім друкованих видань, залишила величезну рукописну спадщину (близько 4 тисяч творів). Частина цих праць зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, фонд Х та фонд ХХVII, а публікації, представлені на виставці, у відділі бібліотечних зібрань та історичних колекцій.

Христина Алчевська. Цікаві факти

Її батько, Олексій Алчевський, був меценатом і засновником першого приватного банку в Україні (Харківський торгівельний банк), а також підприємцем та засновником гірничих і металургійних підприємств на Луганщині. Олексій Алчевський заснував місто Алчевськ.

Її мати, Христина Алчевська, була відомою просвітителькою та заснувала першу приватну недільну школу для жінок у Харкові.

Свої листи до батька писала французькою мовою.

Алчевська вважала, що українська мова має бути обов’язковою у навчальних закладах, що суперечило тодішній політиці русифікації.

Багато років у Алчевської були взаємні відносини з одруженим чоловіком, теж харків’янином. Але чоловік не міг розірвати шлюбу з психічно хворою дружиною. Тому письменниця так і не створила власної сім’ї.

Мала 5-тьох братів та сестер.

В 10 років разом з подругою видавали дитячий журнал «Товариш», де публікували свої вірші.

Дружба з відомими письменниками. Вона листувалася й спілкувалася з такими діячами, як Леся Українка, Іван Франко та Ольга Кобилянська, Михайло Коцюбинський, Михайло Павлик, Василь Стефаник, Олександр Олесь.

Вона залишила величезну рукописну спадщину (близько 4 тисяч творів).

Родина Алчевських зазнала важких випробувань: її батько Олексій Алчевський, розорений через економічну кризу, наклав на себе руки в 1901 році. Після революції 1917 року їхня родина потрапила під репресії, а її рідні втратили багато майна.

Восени 1931 року на харківському вокзалі одяг Христини затиснуло дверима потягу, а машиніст не помітив цього. Потяг рушив з місця, протягнувши жінку вздовж перону. Через цю ситуацію у неї стався серцевий напад.

Бібліографічний список статей

(подано в алфавіті авторів)

2024

Попельницька, Олена. 183 роки тому народилася Христина Алчевська [Електронний ресурс] = https://nmiu.org/posts/212?historyDay / Попельницька, Олена  // Міст. - 2024. - 16 квіт. 16 квітня (4 квітня за старим стилем) 1841 року в місті Борзні на Чернігівщині народилася Христина Данилівна Алчевська – педагог, організаторка народної освіти для дорослих і засновниця безкоштовної жіночої недільної школи в Харкові. З дитинства прагнула до знань Батько майбутньої діячки викладав у повітовому училищі, проте не був прибічником жіночої освіти. Христина Алчевська в листі до Івана Франка 1912 року згадувала: «Коли я була дитиною, для моїх братів запросили вчителя. Батько мій вважав абсолютно непотрібним учити дівчинку грамоті

Христина Алчевська цікаві факти та біографія [Електронний ресурс] = https://dovidka.biz.ua/hrystyna-alchevska-tsikavi-fakty-ta-biohrafiya/ / Інф. "Dovidka.biz.ua" // Dovidka.biz.ua. - 2024. - 16 квіт. Христина Олексіївна Алчевська цікаві факти та біографія з життя української письменниці, драматурга, прозаїка, поетеси та педагога розкажуть про її дитинство, навчання, творчість

2022

Асадчева, Тетяна. Навчила писемності 17 тисяч жінок: у столиці з’явився провулок на честь Христини Алчевської [Електронний ресурс] = https://vechirniy.kyiv.ua/news/75316 / : впродовж життя вона активно займалася просвітництвом, заснувавши у Харкові першу недільну жіночу школу, здолавши тогочасний стереотип про виключну роль жінки, як матері та господині / Асадчева, Тетяна  // Вечірній Київ. - 2022. - 6 груд.  Христина Данилівна Алчевська понад 50 років керувала власною школою. Свою заповітну мрію ця жінка здійснила — власними силами. Вона померла 15 серпня 1920 року у Харкові, не доживши зовсім трохи до запровадження обов’язкової загальної освіти. На її надгробку зроблений напис «Просвітниця народу»

Водотика, Тетяна. «Золота рибка» херсонських степів [Текст] = https://tyzhden.ua/History/254255 : історія успіху Софії Фальц-Фейн / Водотика, Тетяна // https://tyzhden.ua. - 2022. - 2 лют. (№ 5). Світ бізнесу досі залишається здебільшого чоловічим, багатим на упередження та стереотипи щодо жінок і започаткованих ними справ. А що вже й казати про ХІХ століття, коли навіть якісна освіта для жінок була не завжди доступною. Наприклад, Христині Алчевській, відомій педагогині та просвітянці, майбутній дружині підприємця-мецената Олексія Алчевського, довелося навчатись, слухаючи уроки своїх братів під зачиненими дверима класної кімнати. Так, її батько сам був учителем, але вважав за потрібне навчати лише синів — як і більшість у ті часи

2021

Верещагіна, А. та ін. Без коріння саду не цвісти... [Текст] = http://slovoprosvity.org/wp-content/uploads/2021/03/11-1115-18-24-bereznia-2021.pdf : (Сторінки історії української освіти) / Верещагіна, А. та ін. // Слово Просвіти. - 2021. - 18-24 бер. (№ 11). - С. 5. Ще за часів Великокняжої України-Руси Володимир Великий, судячи з матеріалів літопису, мав на меті не просто привести державу в коло Візантійського світу, а запровадити прогресивну освіту, культурне виховання, ввести дітей до науки, налагодити зв’язок книги і школи. Саме він заснував державний навчальний заклад – Київську двірцеву школу “книжного вчення” для дітей вищих верств суспільства, яка утримувалась за рахунок казни. Очевидно, що нинішній педагогічній спільноті належало б вивчити, осягнути багату історію естетичного розвитку дітей, усвідомити, що саме минуле і є тим корінням, на якому розвивається, міцніє і дасть бажані плоди могутнє дерево нашої національної культури.

2018

Черкаська, Ганна . Христя Алчевська: людина з сонцем на вустах [Текст] = http://www.golos.com.ua/article/308000 / Черкаська, Ганна  // Голос України. - 2018. - 27 вер. (№181). - С. 9. Молодша дочка в родині Алчевських - Христя Алчевська співала й малювала, мала акторські здібності. Десятирічною Христя разом із подругами видавала дитячий рукописний журнал «Товарищ» російською, у якому впродовж двох років поміщала також свої вірші та оповідання

2016

Гавришко, Марта. "Христина Алчевська зреклася рідного краю і працює, щоб змоскалити наш народ" [Текст] : Вона забороняла вчителям одружуватися і народжувати дітей / Гавришко, Марта // Країна. - 2016. - 14 квіт. (№15). - С. 46-50. "Кажуть, у кожній людини є свій пункт божевілля, - звертається Христина Алчевська у листі до Івана Франка 31 січня 1912 року. - Моїм пунктом була думка навчити грамоті якомога більше жінок"

Грабовський, Сергій. Багаті, але чесні [Текст] = http://www.day.kiev.ua/uk/article/ukrayina-incognita/bagati-ale-chesni : Алчевські: погляд через роки / Грабовський, Сергій // День. - 2016. - 22 січ. (№9-10). - С. 20. Сумчанин Олексій Алчевський розпочав свій бізнес 1860 року відкриттям у Харкові бакалійної крамниці. Згодом він заснував у Харкові Торговий, Земельний, Іпотечний банки, очолював Біржовий комітет та власний Торговий дім. У Донбасі Алчевський заснував Олексіївське гірничопромислове товариство, Донецько-Юріївське металургійне товариство та Донецько-Юріївський металургійний завод (нині — Алчевський металургійний комбінат), а також заснував місто Алчевськ. Він був одним із лідерів Харківської громади, постійно (а не час від часу, як деякі його сучасники) фінансував недільні та сільські школи, Харківську школу глухонімих, Благодійне товариство, сирітські притулки й богадільні

Дім на піску видатної просвітительки [Текст] = http://ukurier.gov.ua/uk/articles/ukrayinska-koliska-polskogo-asa/ : 175 років з дня народження Христини Алчевської / Підготував ВІктор Шпак // Урядовий кур`єр. - 2016. - 9 квіт. (№68). - С. 9. Олексій Алчевський створив свою металургійну імперію власним талантом. Син дрібного сумського торгівця ніколи не цурався меценатства й українства, на початку своєї підприємницької кар’єри заснувавши 1861 року в рідних Сумах першу на українських землях недільну школу для дорослих. Навіть наречену Алчевський обирав не за посагом, а за спорідненістю душ, одружившись у 1862 році із Христиною Журавльовою — донькою викладача міського училища, яка заслужено ввійшла в історію як видатний педагог і організатор народної освіти. Створена нею у Харкові, де тоді мешкала родина Алчевських, жіноча недільна школа впродовж майже 8 років функціонувала суто на аматорській основі, бо її засновниця не мала навіть свідоцтва на право роботи вчителькою. Крім того, царські власті, перелякані жагою звільнених із кріпацтва простолюдинів до знань, заборонили діяльність недільних шкіл для дорослих

Книги до теми з фонду Молодіжної

Алчевська, Христя Олексіївна. Твори [Текст] / Алчевська, Христя Олексіївна ; Упоряд., передмова та примітки Л.М.Грузинської. - К. : Дніпро, 1990. - 558 с.

Баришевська, Ірина. Жінки, які прославили Україну [Текст] : 33 надихаючі історії: Літературно-художнє видання / Баришевська, Ірина. - Х. : АССА, 2023. - 144 с.

На вас чекають історії 33 жінок, які зробили у своєму житті так багато важливого, що увійшли в історію. Вони не були схожі одна на одну, займалися різними справами та жили в різний час. Але все-таки мали чимало спільного: були сповнені неймовірної сили духу, визначного таланту й натхнення, дуже наполегливо працювали та не боялися ризикувати. Водночас були не просто мрійницями, а вперто просували свої думки та боролися за втілення власних ідей. Їм удавалося ламати безліч стереотипів, обстоювати нові права, рухати вперед науку та мистецтво, підкорювати небо, дивувати світ красою та навіть рятувати життя. А ще всі героїні народилися в Україні, а об’єднує їх любов до рідного краю

Видатні постаті в історії України XX ст. [Текст] : Короткі біографічні нариси / Авт.-упорядн.: В.І.Гусєв, О.В.Даниленко, Л.В.Іваницька, О.М.Назарчук, Н.В.Терес, В.І.Червінський. - К. : Вища школа, 2011. - 391 с.

Самі про себе [Текст] : Автобіографії українських митців 1920-х років / Під упор., передм., прим., комент. Р.В. Мовчан; Худож. Н.В. Михайличенко. - К. : Видавництво Кліо, 2015. - 640 с. : іл. - Свіча у храмі нашого себезнайдення, або Звивистими стежками "Розстріляного відродження": с.5; Примітки і коментарі: с.491. Книжка покликана стати помічником у пізнанні й дослідженні складної, неоднозначної доби "Розстріляного відродження", образ якої вона доповнить і увиразнить багатьма невідомими персоналіями, фактами, деталями, автентичним колоритом

Українки в історії [Текст] / За заг. ред. В.Борисенко. - 2-ге вид., стеріотип. - К. : Либiдь, 2006. - 328 с.

Червоне і чорне: 100 українських поеток XX сторіччя [Текст] : Поетична антологія в 2-х т.: Навчальне видання / Укл. Б.Щавурський. - Тернопіль : Богдан, 2011. - 1344

Поетична антологія у двох томах — «Червоне і Чорне: 100 українських поеток ХХ сторіччя» та «Чорне і Червоне: 100 українських поетів ХХ сторіччя», упорядкована Борисом Щавурським, — це цікава спроба простежити шлях української літератури останнього століття. Кожен том — це понад 1300 сторінок віршів, зібраних під однією палітуркою, 100 життів, сто років самотності та любові найцікавіших ста поетів (чи поеток)

Українська Муза [Текст]: Поетична антологія од початку до наших днів / Під. ред. О.Коваленка. - К. : Друкарня Петра Барського, 1908. - 1279 с.

WEBліографія

https://dovidka.biz.ua/hrystyna-alchevska-tsikavi-fakty-ta-biohrafiya  – Цікаві факти життя з життя української письменниці, драматурга, прозаїка, поетеси та педагога розкажуть про її дитинство, навчання, творчість.

https://nmiu.org/posts/212?historyDay  – 183 роки тому народилася Христина Алчевська

Інтернет-ресурси

https://day.kyiv.ua – сайт газети «День»

https://ukurier.gov.ua – сайт газети «Урядовий кур`єр»

https://vechirniy.kyiv.ua – сайт газети «Вечірній Київ»

 http://www.golos.com.ua  – сайт газети «Голос України»

http://slovoprosvity.org – сайт газети «Слово просвіти»

https://tyzhden.ua  – сайт газети «Дзеркало тижня»

Підготувала бібліограф Качановська Н.В.