«Григорій Квітка-Основ’яненко. Корифей українського слова».
Біобібліографічний покажчик
До 170 роковин з дня смерті українського письменника
Біографія
Григорій Федорович Квітка увійшов в історію української літератури як зачинатель і перший класик художньої прози. Був представником дворянського роду козачого старшинського походження. Герб Квітки з'являється в XVII столітті спершу на Полтавщині, де один із Квіток був Гадяцьким полковником, а потім переселяються в Слобідську Україну, де Квітки обіймали посади полковників різних слобідських полків і були пов’язані із заснуванням міста Харкова. Поряд із Донцями-Захаржевськими, Куликовськими, Шидловськими Квітки увійшли у дворянську еліту місцевого значення.
Хутір Основа
Прадід Григорія був полковником Харківського полку, дід – Ізюмського слобідського. Родина Квіток брала активну участь у державному, громадському, релігійному та культурному житті міста. Г. Ф. Квітка народився 18 (29) листопада 1778 року у дворянській родині в слободі Основа поблизу Харкова. Звідси його літературний псевдонім - Основ'яненко. Він прожив усе своє життя у Харкові.
З дитинства Квітка був хворим і кволим. Через діатез у п'ятирічному віці хлопчик осліп. Зір повернувся до нього знов після відвідування Озерянського храму. Юний Квітка побачив світло, що йшло від ікони Озерянської Божої Матері й прозрів. Григорій Квітка-Основ'яненко не здобув широкої освіти в учбових закладах, навчався лише вдома та в школі при монастирі. Мав музичний хист: грав на флейті та фортепіано. У формуванні світогляду молодого письменника велику роль відіграли батьки. Мати, Марія Василівна (з роду Шидловських), була жінкою освіченою, з сильною вольовою вдачею, більшість біографів писали про неї як про людину сувору і владну. Батько письменника, Федір Григорович, навпаки, був людиною м’якою та товариською, але авторитетною та шанованою. Через патріархально-релігійне оточення на все життя залишився дуже релігійною людиною. 3 1793 до 1797 року Г. Квітка перебував на військовій службі, а з 1804 по 1805 упродовж кількох місяців - послушником у монастирі.
Ікона Озерянської Божої Матері
Йти у ченці Григорія Федоровича вмовив Г. Сковорода, який був добре знайомий з родиною Квіток. Залишивши монастир, він знову повертається на військову службу, але вже через рік виходить у відставку. Після цього Григорій Федорович оселяється у Харкові і починає вести активну культурну та громадську діяльність. 1812 року Г. Квітка очолює Харківський театр, бере активну участь у заснуванні інституту шляхетних дівчат. Життя письменника було сповнене протиріч. Через такі суперечливі шукання майбутнього письменника вважали диваком.
Садиба Квіток на хуторі «Основа» сьогодні
Після Вітчизняної війни 1812 року передові громадські кола Росії та України захопив новий культурний рух, який спричинив великий вплив на майбутнього письменника і визначив його подальший шлях. У 1812 році Г. Квітка починає свою громадську діяльність. З ініціативи Григорія Федоровича у Харкові відкрився приватний театр, в якому Квітка був і режисером, і директором, і істориком. Цього ж року Квітка організував благодійне товариство і взяв участь у відкритті інституту шляхетних дівиць, на утримання якого сам пожертвував багато грошей.
У 1833 році в Харкові завдяки Григорію Квітці відкрито губернську бібліотеку. Проте його суспільна діяльність не обмежується тільки рідним містом: Григорій Федорович засновує кадетський корпус у Полтаві.
У Харкові Квітка стає одним із найвпливовіших людей. Він багато зробив для розвитку міста як культурного центру. Окрім благодійницької та просвітницької діяльності Григорій Федорович займається ще громадською та державною: обіймає посади судді, повітового предводителя дворянства, головує палатою карного суду.
Квітка був прихильником ідеї вдосконалення суспільства шляхом реформ та впливу на нього засобами літературного і театрального мистецтва. Виступав з пропагандою народної теми в літературі, був переконаний у позастановій цінності особистості. Свої перші твори друкував у журналі «Украинский Вестник».
На Україні Григорій Квітка більш відомий як письменник.
На початку 30-х років, коли він почав писати українською мовою. Починаючи з 1816 року, Григорій Федорович бере участь у заснуванні перших українських громадсько-літературних журналів «Харьковский Демокрит» і «Украинский вестник», у яких починає друкувати свої перші літературні спроби - гумористично-сатиристичні листи поміщика Фалелея Повинухіна.
З 1816 по 1828 роки він обіймає посаду предводителя дворян Харківського повіту. Ця посада не тільки дозволила Г. Квітці зробити чимало для освіти і культури на Харківщині, але й надала йому щедрий матеріал для подальшої літературної діяльності. У 1827 році Квітка береться за написання сатиричних комедій та повістей російською мовою .
Коли Григорій Квітка знайшов своє справжнє покликання, йому було вже 40 років, і наступні 25 років свого життя він успішно поєднував службову діяльність (предводителя дворян, голови Харківського цивільного суду) з літературною. Наукова громадськість обрала Квітку-Основ'яненка членом королівського Товариства антикваріїв (археології) Півночі (Копенгаген).
У 1832 році він був призначений на посаду судді, а пізніше був обраний головою Харківської палати головного суду. Ця посада була останньою в його житті.
У червні 1843 р. Квітка захворів запаленням легень. Помер Григорій Федорович 8 (20) серпня 1843 р. у своєму маєтку на Основі, в якому провів майже все своє життя. Там де раніше був маєток, сьогодні - парк, що носить ім’я письменника. Відспівували його у Благовіщенському соборі. На похорон письменника зібралось майже все місто. Ховали його на Холодногорському цвинтарі, але, у 1930-х роках церкву на цвинтарі знесли, а на тому місті збудували стадіон „Трудові резерви”.
Надгробок було перенесено до Покровського собору, а згодом на 2-ге міське кладовище. Чий прах зараз покоїться під цим каменем, нажаль, дізнатися вже ніхто не зможе.
Творчий шлях письменника
«Внесок Г.Ф.Квітки-Основ´яненка в літературний процес вагомий і різнобічний. Видатний прозаїк і драматург широко відкрив двері у велику літературу. Ним були закладені основи нової української прози, введені жанри повітсті, оповідання, соціально-побутові комедії, Письменник розробив і утвердив в українській літературі принципи просвітительського реалізму, який у 30-х роках ХІХ ст. став на Україні провідним творчим методом і літературним напрямом. Проза і драматургія письменника мала велике значення для утвердження статусу української літератури серед інших літератур»
/Олесь Гончар, Григорій Квітка-Основ´яненко/.
Григорій Федорович був любителем музики, добре грав на багатьох музичних інструментах, віддаючи перевагу флейті. Квітка мав також неабиякі акторські здібності, брав участь у аматорських спектаклях театру на Основі, (у старовинному маєтку, де мешкала родина), і ролі вибирав собі завжди веселі і комічні. У 1816 р. він вперше надрукував свої вірші та оповідання російською мовою в „Украинском вестнике”, співредактором якого був, та „Вестнике Европы”. За його сприяння було організовано альманахи „Українська зірка” та „Молодик”, які виходили друком у Харкові. Перші спроби пера Григорія Федоровича були, на думку критиків, не дуже досконалими. Справжній талант письменника виявився на початку 30-х років, коли він почав писати українською мовою. Свої перші твори друкував у журналі «Украинский Вестник».
Сучасники свідчать, що реалізувати себе в літературі письменнику допомогла його дружина Ганна Григорівна – класна дама інституту благородних дівиць. Дружина підтримувала чоловіка на літературній ниві, була його першим та дуже строгим критиком, можна сказати, що завдяки їй він і став письменником – Григорієм Квіткою-Основ’яненком. Чому Основ’яненком? Цей літературний псевдонім пояснює сам Григорій: „Взял себе прозвище по месту жительства; живу на Основе; и так, да буду Основяненко” – писав він в одному з листів. Усі твори письменника сповнені любов’ю до земляків, у них багато гумору, незлої сатири. Письменник щиро вважав, що ідеальні герої існують і в реальному житті. У 1828 р. Квітка пише свою першу п’єсу „Приезжий из столицы, или Суматоха в уездном городе”, що побачила світ у 1840 р. Пізніше були написані п’єси, в яких продовжувалися традиції російської сатиричної драматургії („Дворянские выборы”, „Дворянские выборы часть вторая, или Выбор исправника”). У 1834 і 1837 рр. вийшли дві книги „Малороссийских повестей, рассказанных Грыцьком Основьяненком”. Вони були надруковані українською мовою та підписані одним із багатьох псевдонімів- Грицько Основ’яненко. Крім цього він підписувався як Земляк, Аверьян Любопытный, Фаладей Повинухин, ваш Основ’яненко та інші.
Спираючись на літературну традицію, започатковану Котляревським, народну пісенність і гумор, Квітка написав українською мовою популярні й досі комедії «Сватання на Гончарівці» (1835), «Шельменко-денщик» (1835), «Бой-жінка» (1840).
Українські прозові твори Квітки-Основ'яненка поділяються на дві основні групи: бурлескно-реалістичні («Салдацький патрет», «Конотопська відьма») та сентиментально-реалістичні повісті («Маруся», «Козир-дівка», «Сердешна Оксана»).
У творах „Маруся”, „Сердешная Оксана”, „Солдатский патрет”, „Мертвецький Великдень” автор з великою симпатією зображує простих людей, тяжкі умови життя, викриває тупість козацької старшини, виступає проти пияцтва, ненажерства та інших пороків.
Найкращі твори Квітки одними з перших представляли українську літературу європейським читачам. У 1854 в Парижі опубліковано французькою мовою «Сердешну Оксану». Твори Основ'яненка перекладено польською, болгарською, чеською та іншими мовами.
П’єси Григорія Федоровича „Шельменко-денщик” і „Сватання на Гончарівці” до вподоби читачам більше ніж його прозаїчні твори. Вони й до досі не сходять зі сцен українських театрів. Твори письменника настільки проникнуті гуманізмом та співчуттям до людей, що навіть Іван Франко назвав Квітку одним з перших письменників, що став автором „человеческой повести”. Високу оцінку творчості Г. Квітки-Основ’яненка дав Тарас Шевченко. Особливо йому сподобався твір «Маруся».
У 30-х рр. ХІХ ст. письменник активізував свої зв´язки з багатьма літераторами, зокрема з гуртком харківських романтиків та Євгеном Гребінкою і Тарасом Шевченком. Друкував в альманасі «Ластівка» у 1841 році повість «Седрешна Оксана», за редакцією Євгена Гребінки, що стало приводом до листування з Тарасом Шевченком. У листуванні Шевченко звертався до Квітки «батьку ти мій, друже», також присвятив вірш «До Основ’яненка».
Т.Г. Шевченко
«До Основ’яненка»
Б'ють пороги; місяць сходить, Як і перше сходив... Нема Січі, пропав і той, Хто всім верховодив! Нема Січі; очерети У Дніпра питають: «Де то наші діти ділись, Де вони гуляють?» Чайка скиглить літаючи, Мов за дітьми плаче; Сонце гріє, вітер віє На степу козачім. На тім степу скрізь могили Стоять та сумують; Питаються у буйного: «Де наші панують? Де панують, бенкетують? Де ви забарились? Вернітеся! дивітеся - Жита похилились, Де паслися ваші коні, Де тирса шуміла, Де кров ляха, татарина Морем червоніла... Вернітеся!» - «Не вернуться! -Заграло, сказало Сине море -Не вернуться, Навіки пропали!» Правда, море,правда, сине! Такая їх доля: Не вернуться сподівані, Не вернеться воля Не вернуться запорожці, Не встануть гетьмани, Не покриють Україну Червоні жупани!
|
Обідрана, сиротою Понад Дніпром плаче; Тяжко-важко сиротині, А ніхто не бачить... Тілько ворог, що сміється... Смійся, лютий враже! Та не дуже, бо все гине,- Слава не поляже; Не поляже, а розкаже, Що діялось в світі, Чия правда, чия кривда І чиї ми діти. Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине... От де, люде, наша слава Слава України! Без золота, без каменю, Без хитрої мови, А голосна та правдива, Як господа слово. Чи так, батьку отамане? Чи правду співаю? Ех, якби-то!.. Та що й казать? Кебети не маю. А до того - Московщина, Кругом чужі люде. !!!Не потурай»,- може, скажеш, Та що з того буде? Насміються на псалом той, Що виллю сльозами; Насміються... Тяжко, батьку, Жити з ворогами! Поборовся б і я, може, Якби малось сили; Заспівав би,- був голосок,
|
Та позички з'їли. Отаке-то лихо тяжке, Батьку ти мій, друже! Блуджу в снігах та сам собі: «Ой не шуми, луже!» Не втну більше. А ти, батьку, Як сам здоров знаєш; Тебе люде поважають, Добрий голос маєш; Співай же їм, мій голубе, Про Січ, про могили, Коли яку насипали, Кого положили. Про старину, про те диво, Що було, минуло... Утни, батьку, щоб нехотя На ввесь світ почули, Що діялось в Україні, За що погибала, За що слава козацькая На всім світі стала! Утни, батьку, орле сизий! Нехай я заплачу, Нехай свою Україну Я ще раз побачу, Нехай ще раз послухаю, Як те море грає, Як дівчина під вербою Г р и ц я заспіває. Нехай ще раз усміхнеться Серце на чужині, Поки ляже в чужу землю, В чужій домовині. |
Бібліографія статей
Бурбан В. Неодноцвітне слово Квітки [Текст]: 230 років від дня народження Григорія Квітки-Основ'яненка - "батька української прози", автора "Марусі", "Сватання на Гончарівці", "Шельменка-денщика" / В. Бурбан // Сільські вісті. - 2008. - 16 груд.(№148). - С. 3. Правдивий виразник свого народу, тонкий майстер слова Григорій Квітка-Основ'яненко не одцвітає і в наші часи. Упиваймося і розкошуймо запашною мовою "батька української прози"!
Веселовська Г. Мюнхгаузен українського театру [Текст]: Григорію Квітці-Основ'яненку -230 років / Г. Веселовська // Хрещатик. - 2008. - 28 лист.(№214). - С. 12. І сто, і двісті, й тисячу років тому люди на дозвіллі розважалися майже так само, як і нині: пустували, розказували анекдоти й бувальщини, жартували одне над одним. Прізвища тих вигадників-жартівників інколи міфологізувалися (як сталося зі славетним бароном Мюнхгаузеном). А то й забувалися зовсім, наче й не було веселих посиденьок із безкінечними веселими оповідками
Вільна Я. Гуманізм прози Г.Квітки-Основ'яненка і засади соціодетермінізму в оцінці творчості письменника [Текст]/ Я. Вільна // Дивослово. - 2004.- №9. - С. 22-30.
Гончар О. "Конотопська Відьма": сучасне прочитання [Текст] / О. Гончар // Слово і час. - 2008.- №5. - С.34-40
Лімборський, Ігор (д-р філол. наук). Класицизм в українській літературі [Текст] / Лімборський, Ігор // Дивослово. - 2011. - № 1. - С. 43-51. - Бібліогр.: с. 51
Сюндюков, Ігор. Корифей українського слова [Текст] = http://www.day.kiev.ua/40299/ : До 225-річчя від дня народження Григорія Квітки-Основ'яненка / Сюндюков, Ігор // День. - 2003. - 28 лист. (№216). - С. 8. Остаточне рішення присвятити своє життя служінню «словесности», як тоді казали, Григорій Федорович прийняв лише близько 1827 р., коли йому було вже майже п’ятдесят років. Рішення цілком свідоме, відповідальне й певною мірою громадянськи мужнє - бо він став письменником українським (хоч і російська література теж має всі підстави вважати його не чужим) якраз тоді, коли на теренах «свинцевої» романівської держави посилювалась брутальна пропаганда шовінізму в дусі сумнозвісної тріади Уварова «Самодержавие, православие, народность»
Творча спадщина Квітки-Основ'яненка
Творча спадщина Квітки-Основ'яненка налічує близько 80 творів різних жанрів, написаних російською і українською мовами: фейлетони, комедії, оповідання, повісті, історично-художні нариси й літературно-публіцистичні статті.
Список найвідоміших творів Григорія Квітки Основяненка:
«Конотопська відьма» (1833)
«Маруся» (1832)
«Салдацкий патрет» (1833)
«Сватання на Гончарівці» (1835)
«Сердешна Оксана» (1841)
«Козир-дівка» (1838)
«Ганнуся» (1839),
«Шельменко-денщик» (1839)
Твори Григорія Квітки-Основ'яненка із фондів МСМБ
«Молода гвардія»
Квітка-Основ`яненко, Григорій. Вибрані твори [Текст] / Квітка-Основ'яненко, Григорій Федорович ; Під ред. Н.В.Сойко. - К.: Дніпро, 1983. - 349 с.
Конотопська відьма [Текст]: повість / Квітка-Основ'яненко, Григорій Федорович ; Худож. О.Лисенко. - К. : Дніпро, 1985. - 75 с.
Маруся [Текст]: вибрані твори: для сер. та ст. шкільн. віку / Квітка-Основ'яненко, Григорій Федорович ; Худож. В.Чеканюк, В.Чебаник; Під ред. В.В.Пономаренко. - К.: Веселка, 1983. - 182 с.
Маруся [Текст]: Вибрані твори: для сер. шкільн. віку / Квітка-Основ'яненко, Григорій Федорович ; Худож. В.Чеканюк, В.Чебаник; Під ред. Г.О.Перепаді. - К. : Веселка, 1978. - 200 с.
Повісті та оповідання; Драматичні твори [Текст] / Квітка-Основ'яненко, Григорій Федорович ; Упорядк. та приміт. Н.О.Шиної; Вступ. ст. та ред. О.І.Гончара. - К.: Наукова думка, 1982. - 544 с.
Сватання на Гончарівці [Текст]: повісті, п'єси / Квітка-Основ'яненко, Григорій. - Х.: Фоліо, 2005. - 351 с.
Українські повісті [Текст] / Г. Квітка-Основ'яненко ; Упорядк. текстів Л.В.Ушкалова. - Х.: Ранок, 2003. - 352 с.
Нотні видання
Квітка-Основ`яненко, Григорій. Сватання на Гончарівці [Ноти]: оперета в 3-х діях: Клавір / Квітка-Основ'яненко, Григорій ; Упор. музики К.Стеценко; Під ред. Ф.Надененко; Худож. В.Хоменко. - К.: Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР, 1958. - 104 с. : іл., ноти.
Додатково твори автора – більше 50 примірників, дивіться на бібліотечному сайті в електронному каталозі - https://msmb.org.ua/biblioresursi/
Григорій Квітка Основ`яненко в кінематографі
За творами Г.Ф. Квітки знято фільми: «Сватання на Гончарівці» (1958),
«Шельменко-денщик» (1910, 1911, 1957 і 1971),
а за мотивами повісті «Конотопська відьма» - кінокартину «Відьма» (1990, ).
Йому присвячено документальні фільми «Григорій Квітка-Основ'яненко» (1979),
«Квітка-Основ'яненко» (1988).
Вшанування памяті
Всеукраїнська наукова конференція «Григорій Квітка-Основ'яненко в просторі і часі української культури»
5 листопада 2013 року в Харкові відбудеться наукова конференція, присвячена Григорію Квітці-Основ'яненку
Докладніше на:
http://prostir.museum/ua/post/30579
http://uanews.kharkiv.ua/society/2013/07/01/12259.html
Наукова конференція пройде з нагоди 235-річчя з дня народження видатного драматурга і театрального діяча. Обговорюватимуться питання, пов'язані з біографією і творчістю Григорія Квітки-Основ'яненка. В рамках заходу також заплановано проведення ювілейної виставки, демонстрація колекцій рідкісних видань і рукописів Харківської державної наукової бібліотеки ім. В.Г. Короленка, перегляд вистави за п'єсою Григорія Квітки-Основ'яненка.
Ім'ям письменника у 1978 названо вулицю поблизу старого харківського університету.
Ювілейна монета 2008 р.
Серія: Видатні особистості України Присвячена письменникові, культурно-громадському діячеві, основоположнику жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі, найвідомішими творами якого є «Конотопська відьма», «Сватання на Гончарівці», «Пан Халявський», «Шельменко-денщик» тощо. |
Художник: Атаманчук Володимир, Скульптор: Атаманчук Володимир
На аверсі монети угорі розміщено малий Державний Герб України, напис півколом НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ, зображено типовий для сходу України вид міста XIX ст., унизу напис - 2 ГРИВНІ, рік карбування монети - 2008 |
На реверсі монети зображено портрет Квітки-Основ`яненка та розміщено написи: ГРИГОРІЙ КВІТКА-ОСНОВ`ЯНЕНКО (угорі півколом), 1778 - 1843 (унизу). | |
Встановлено пам'ятник у Харкові. Скульптор С.Якубович 1993 р.
|
Видано поштову марку до 225-річного ювілею. 2003р
| |
В харківському театрі ім. Т.Г.Шевченка організовно музей драматурга
|
ЦІКАВО:
У Харкові впроваджена премія
імені Квітки-Основ’яненка
в галузі театральної діяльності.
19 жовтня 2012 року на сцені Харківського державного академічного драматичного театру ім.Т.Г.Шевченка відбувся 2200-й показ вистави «Шельменко-денщик» Г.Квітки-Основ’яненка. Вистава проходила в рамках національного проекту «Книга рекордів України».
Інтернет - ресурси
http://www.ukrlib.com.ua/bio/printout.php?id=187 Квітка-Основ'яненко Григорій Життя та творчість
http://korolenko.kharkov.com/kvitkosn2.htm Додатково: твори Г.Квітки, література про життєвий та творчий шлях
http://dok.znaimo.com.ua/docs/index-3052.html Григорій Квітка-Основ'яненко
http://library.khai.edu/pages/kvitka/kvitka.html Григорій Квітка-Основ'яненко
http://www.ukrlib.com.ua/bio/printout.php?id=187 Григорій Квітка-Основ'яненко
http://schoolposibnik.ucoz.ru/index/grigorij_kvitka_osnov_janenko/0-9 Григорій Квітка-Основ'яненко відеопосібники
http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%BA%D0%B8 слобода Основа
http://uanews.kharkiv.ua/society/2013/07/01/12259.html Всеукраїнська наукова конференція «Григорій Квітка-Основ'яненко в просторі і часі української культури» відбудеться 5 листопада в Харкові.
http://lessons.com.ua/krashhi-tvori-kvitki-osnov-yanenka/ Кращі твори Квітки-Основ’яненка
http://tvori.com.ua/grigorij-kvitka-osnovyanenno-batko-ukransko-prozi/ Квітка-Основ'яненко – батько української прози
Бібліографи-укладачі: Мілашенко Т.І.
Фоміна Н.І.