Чикаленко Євген. «Безмежно відданий українській справі»
Біобібліографічний список літератури до 160-річчя від дня народження Євгена Харлампійовича Чикаленка (1861-1929) українського публіциста, видавця, громадського діяча, мецената, аграрія
Чикаленкова душа, безмежна, як степ, відкрита всім вітрам, нелукава, негордовита, щедра. Той, хто прожив (не просто прочитав – це не звичайне читання) сторінки спогадів, не зможе не поважати, не любити, не цінувати Євгена Харламповича. «Перед цим ім’ям не можна написати ані «доктор», ані «професор», ані «посол» – це просто собі Євген Чикаленко»
/зі сторінок американської «Свободи», 1922/.
До біографії
Євген Чикаленко: Тільки просвіта на рідній мові будить народ од віковічного сну
Євген Харлампійович Чикаленко – видатний громадський діяч і меценат. Свого часу його ім’я було відоме не тільки в Україні, а й за її межами. Та за часів радянщини його навмисно забули, адже ідеї публіциста ніяк не вписувалися в межі тодішньої політики. Як зазначила його донька Ганна: “українське національне відродження було тою ідеєю, яка панувала над цілим його життям”. Сам же в листі до Михайла Грушевського Є. Чикаленко писав: “Захопився українським національним рухом не тільки до глибини душі, а й до глибини кишені”.
Народився Євген Харлампійович 9 грудня 1861 року в селі Перешори на Херсонщині (нині село Куяльницької громади в Подільському районі Одеської області). Там минало й дитинство хлопця. Зростав разом зі звичайними селянами, в атмосфері народних традицій. Коли йому виповнилося дев’ять – батьки відправили на навчання до пансіону Рандаля в Одесі.
Цей пансіон був для великопанських дітей, де навчали італійської, французької, німецької, англійської. Євген, окрім української, а вірніше сказати народної, селянської, інших мов не знав, це спричинило глузування та цькування зі сторони не тільки учнів, а й викладачів. Утім, ці нападки лише допомогли загартувати характер, та сформувати власний світогляд. За три роки Чикаленко перевівся до іншої гімназії.
У 1875 році Євген вступив до реального училища в Єлисаветграді. Тут він заприязнився з Панасом Тобілевичем (відомий актор Панас Саксаганський), а згодом із усією славетною родиною Тобілевичів. Завдяки їм, захопився театром.
Завершивши навчання, Чикаленко подався до Києва, щоб отримати вищу освіту, але вступ провалився. Право навчатися у виші мали лише випускники класичних гімназій. Але доля звела молодого Євгена з професором історії Володимиром Антоновичем, Миколою Лисенком та Дмитром Багалієм (ще студент, у майбутньому – ректор Харківського університету). Разом із товаришами долучився до роботи словарної комісії, яка згодом дістане вигляду відомого “Словаря української мови” за редакцією Бориса Грінченка.
Марія Чикаленко (дружина)
У 1883-му Євген Чикаленко поїхав до Харкова, адже думки про вищу освіту не покидали хлопця. Зрештою, сподівання справдилися, його зарахували вільним слухачем природничого факультету Харківського університету на агрономічне відділення. Тоді ж одружився з Марією Садик (українська громадська діячка, голова Бестужевських курсів у Києві та “Жіночої громади”).
Окрім навчання, до якого Чикаленко підходив із усією відповідальністю, поринув у громадське життя. Став членом української організації “Громади”. Незабаром за приналежність до цього гуртка Чикаленка заарештували й виключили з вишу. П’ять років під наглядом поліції та заборона проживати в Києві, Харкові, Москві й Петербурзі – такий вирок отримав Євген. Місцем заслання стали рідні Перешори, де чоловік провів понад 10 років.
Там, у родовому маєтку, Чикаленко займався сільськогосподарськими справами. Зокрема, запровадив сучасну культуру землеробських робіт – використовує машини, селекціонує худобу. Маючи значний досвід у цій царині, Чикаленко почав популяризувати агрономічні знання – У Перешорах облаштував для селян школу й домігся того, щоб викладання, читання творів та співання пісень тут проводилося українською.
Родина Чикаленків, поруч з Євгеном дружина Марія
У 1894-му Чикаленко їде до Одеси. Одразу по приїзді став членом української “Громади”, фінансово допомагає видавати часопис “По морю й по суше”. Власним коштом видав збірку українських пісень, які він збирав ще в юнацтві. За три роки Євген Чикаленко опублікував свою першу книгу “Розмова про сільське господарство. Чорний пар, плодозміни й сіяна трава”, яка мала чималий успіх у хліборобів. Після вийшло ще шість книг агрономічного змісту: “Худоба: коні, скотина, свині, вівці”, “Розмова”, “Сіяні трави, кукурудза і бур’яни”, “Виноград”, “Сад”, “Лад у полі”.
У 1895-му нагло померла його восьмирічна донька. Згорьований батько вирішив усі кошти, які він готував на її майбутній посаг, пожертвувати на громадські потреби, тим самим вшанувати пам’ять дитини. Пожертвував тисячу рублів до редакції журналу, узяв на себе фінансове зобов’язання виплати гонорарів авторам “Києвской старини”. У такий спосіб він підтримав Бориса Грінченка, Дмитра Яворницького, Михайла Коцюбинського та інших.
До Києва Євген перебрався в 1900 році. Його прийняли до “Старої громади” (організація української інтелігенції в Києві, яка займалася громадською, культурною та просвітницькою діяльністю). Сам Чикаленко згадував той період так:
“В той час треба було мати багато мужності, віри в справу відродження української надії, щоб людям, бувшим на державній службі, обтяженим родиною, належати до “незаконного сообщества”, за яке загрожувало “поселення в Сибіру”.
Чикаленко переймався не лише проблемами Наддніпрянщини, він чимало жертвував на функціонування Наукового товариства імені Тараса Шевченка у Львові, виділяв кошти на будівництво Академічного дому у Львові тощо.
У 1905 році, коли Російську імперію лихоманило від революції, українці організували видання газети “Громадська думка”, видавцем якої став Євген Чикаленко: “се єдиний щоденний часопис в Україні, який будить національну свідомість і смерть його була б для нас другим Берестечком”.
З початком Першої світової війни газету закрили, а поліція стала надто пильно придивлятися до постаті Чикаленка. Побоюючись потрапити до в’язниці, Євген перебрався до Фінляндії. Та туга за Батьківщиною змусила вертати до України. Як тільки-но меценат переступив поріг дому в Києві, до нього завітали поліціянти. Але нічого не знайшли.
Окупація більшовиків після Жовтневого перевороту в Петербурзі змусила Євгена Чикаленка виїхав до Галичини. Згодом він перебрався до Варшави. Там йому пощастило зустріти Симона Петлюру, і той посприяв меценату переїхати до Чехословаччини, а звідти – до Австрії. За три роки Чикаленки перебралися до Праги. Там Євген Харлампійович став очільником Термінологічної комісії при Українській Господарській Академії в Подєбрадах.
Але хвороба знесилила чоловіка. Болі в шлунку ставали нестерпними, не допомогли й дві операції. До того ж, колишній меценат, який не шкодував коштів на національне відродження, доживав віку в злиденності.
У 1929 році хвороба загострилася, лікуватися не було за що, тому його відправили до загального шпиталю в Празі. Там він скінчив своє земне життя 20 червня того ж року.
Перед смертю він заповів кремувати тіло й розвіяти попіл над Україною. Урна з його прахом зберігалася в музеї Визвольної Боротьби України в Празі. Та в 1948-му чеські комуністи подарували експонати музею Академії Наук УРСР. Відтоді урна вважається втраченою. Скоріше за все, її знищили більшовики.
1998 року Ліга українських меценатів заснувала премію імені Євгена Чикаленка, яку присуджують за благодійницьку діяльність. Її девізом є слова Євгена Чикаленка: “Мало любити Україну до глибини душі, треба любити її й до глибини кишені”.
Іменем Чикаленка названо вулиці в кількох населених пунктах України, зокрема у Львові та Кропивницькому.
Міська молодіжна бібліотека про Є.Х. Чикаленка
Садиба родини Чикаленків була розташована на вул. Саксаганського, 56, в серці Латинськог кварталу, Київського Парнасу ( поряд з МСМБ «Молода гвардія»).
https://msmb.org.ua/biblioresursi/bibliografiya/aktualyni-temi/kiivsyka-sorbonna-kiivsykiy-parnas/ Київська Сорбонна. Київський Парнас. Історико-краєзнавчий бібліографічний покажчик до Дня Києва
https://msmb.org.ua/biblioresursi/bibliografiya/aktualyni-temi/kiiv-cherez-prizmu-misykoi-molodizhnoi-biblioteki/ «Київ через призму міської молодіжної бібліотеки»
Краєзнавча ретроспективна бібліографія та WEB-ліографія
https://travel.ula.org.ua/zapysatys-na-prohulyanku/pankivschyna-vid-latynskoho-kvartalu-do-ukrajinskoho-parnasu/ ПАНЬКІВЩИНА: ВІД ЛАТИНСЬКОГО КВАРТАЛУ — ДО УКРАЇНСЬКОГО ПАРНАСУ. Бахін Сергій Анатолійович, Польова Вікторія
1861 – народився Євген Чикаленко, меценат, видавець
Євген Чикаленко скуповував твори Шевченка для організованої ним бібліотеки. Втративши свою 8-річну доньку, Чикаленко вирішив вшанувати її пам’ять, створивши щось корисне. Частину грошей, які відкладав для посагу доньці, він відправив редакції журналу «Київська старовина» для премії за найкращий твір з історії України. Його коштом у Львові звели гуртожиток для студентів Політехніки.
Подружнє життя родини Чикаленків припинилося 1909-го, коли Євген залишив дружину і пішов до її небоги Юлії Садик. Кілька років він приховував почуття, був близький до самогубства. «Я любив тайно, ніхто про се нічого не знав, навіть та, яку я любив, – писав він письменнику Петру Стебницькому в березні 1909-го, – мені ніяково було їй натякнуть, бо вона ж була як дочка мені». Після відвертої розмови із коханою, Чикаленко залишив дружині маєток у Кононівці. З Юлією прожив у цивільному шлюбі двадцять років у Києві.
https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/gruden/21/1861-narodyvsya-yevgen-chykalenko-mecenat-vydavec
Євген Чикаленко не тільки навчав селян агрономії і видавав газету «Рада», він був головним «ткачем» матеріальної тканини української історії.
В одному з листів до В одному дисті до Євгена Чикаленка його літературний хрещеник Володимир Винниченко написав, не приховуючи пафосу: «Вірю, що прийдеться вибирати улицю чи плац для пам’ятника Вам». Датований він 24 липня 1908-го. Відтоді минуло понад 100 років, а пам’ятника Чикаленкові немає й досі. Хоча мусив би вже стояти в Києві на вулиці Саксаганського (колишній Маріїнсько-Благовіщенській), на тому місці, де був колись скромний двоповерховий особняк під номером 56. Численні Чикаленкові гості, чиї імена тепер легко відшукати в підручниках з історії України, свого часу потрапляли сюди, пройшовши спочатку через невеликий садок. То був центр громадського життя, що притягував до себе старших і молодших українських діячів початку ХХ століття.
Йдеться про постать абсолютно унікальну, здатну об’єднувати й примирювати навіть украй нетерпимих. Отже, Євген Харлампійович Чикаленко (1861-1929) – меценат і «культурний хазяїн», видавець, менеджер українського руху, літописець...
https://tyzhden.ua/History/38335
Євген Чикаленко. 1. Дон-Кіхот із Перешор (фрагмент)
Ось дивна ілюстрація, як зразковий аграрний бізнес Є.Х.Чикаленка став… живою музою для створення літературного шедевру. Узимку 1895 р. успішний аграрій із Херсонської губернії познайомився з Михайлом Коцюбинським (1864-1913), котрий навесні та влітку служив у філоксерній комісії у Бессарабії, а восени і взимку проживав в Одесі. Михайла Михайловича також прийняли до “Одеської Громади”. Відтоді на довгі роки вони заприятелювали, а “ставний, вродливий, густочубий, високочолий і лагідноокий” Євген Чикаленко не лише кликав на гостини, а й матеріально допомагав друкувати літературні твори Михайла Коцюбинського.
Саме ідеально доглянуті й буйно колосисті лани попід Кононівкою так вразили своєю красою, що, надихнувшись родючістю нової України, тонкий лірик Михайло Коцюбинський, який улітку 1908 р. гостював у Є.Х.Чикаленка у Чернігові, начисто закінчив унікальну за художньою силою новелу з 11 частин – “Intermezzo”, що в українській класичній літературі вважається шедевром поезії в прозі.
- Так протікали дні мого intermezzо серед безлюддя, тиші й чистоти. I благословен я був між золотим сонцем і зеленою землею. Благословен був спокій моєї душі. З-під старої сторінки життя визирала нова i чиста – i невже я хотів би знати, що там записано буде? Не затремтів би більше перед тінню людини i не жахнувся від думки, що, може, горе людське десь причаїлось i чигає на мене?
Михайло Коцюбинський із дружиною Вірою Устимівною
https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/3046422-evgen-cikalenko-1-donkihot-iz-peresor.html
ЄВГЕН ЧИКАЛЕНКО – ВИДАВЕЦЬ ПЕРШОЇ УКРАЇНОМОВНОЇ ЩОДЕННОЇ ГАЗЕТИ «РАДА» Ю. О. Бойко (фрагмент)
Дозвіл на видання української щоденної суспільно-політичної, економічної та літературної газети «Громадська думка» та журналу «Нове життя», незважаючи на ряд перешкод, було отримано наприкінці грудня 1905 р.
Перший номер «Громадської думки» український народ отримав 1 січня 1906 р. На щоденну українську газету були покладені такі функції: «…давати щоденний огляд політичного, громадського, економічного і літературного життя на Україні, в Росії та по чужих землях; поезії та оповідання, наукові фейлетони. «Громадська думка» буде стояти за рівне усім право і справжню волю особи, слова, друку, віри, зборів, і спілок; оборонятиме право українського народу на своє національно-політичне життя і через те вимагатиме автономії України – щоб народ український сам порядкував своїми справами і мав свою крайову народну раду (сейм), а іншим народам на українській землі щоб забезпечені були також національні права; вимагатиме широкої і безплатної освіти рідною мовою для усього народу» [15, арк. 57]. Але радість видавців була передчасною: на редакцію учинила напад поліція і вилучила перше число газети. Всупереч судам, конфіскаціям, цензурним заборонам, штрафам, арештам співробітників газета виходила сім з половиною місяців. Проте після чергового жандармського обшуку «Громадську думку» 18 серпня 1906 р. закрили. Незважаючи на це, покладені на неї функції були досягнуті: відбувся прорив у свідомості мас, українське суспільство потребувало і вимагало українського слова.
Після закриття «Громадської думки» було отримано дозвіл на видання газети «Рада», яка почала виходити з 15 вересня 1906 р. Газета «Рада» не мала партійної приналежності, відстоювала на своїх шпальтах ідею, покладену в основу діяльності «Товариства українських поступовців» – повну українізацію життя населення Малоросії. Вона висвітлювала життя українських земель і була спочатку орієнтована на широку аудиторію читачів, але згодом, через брак коштів, переорієнтувалася на українську інтелігенцію.
У першому номері редакційна рада газети звернулася до читачів з такими словами: «Починається нова газета. Коли виходить перший номер газети в якого іншого народу, то редакція звичайно пояснює, через що вона надумалась видавати газету, що саме інші газети не робили такого, 500 що хоче зробити нова газета. Цим поясненням нова газета доводить своє право на життя. Національно-культурні потреби українського народу, конституційний лад в Росії такий, який забезпечував би в повній мірі права кожної людини і кожного народу, добре й щасливе життя людей і земля хліборобам – от те, про що найбільше говоритимемо у своїй газеті і що завсігди оборонятимемо… ми будемо говорити тільки те, що велить нам наша совість, наша повинність перед рідним краєм, перед мільйонами його народу, якому ми хочемо волі, спокою і щастя» [16, с. 1]. Є. Чикаленко надавав великого значення існуванню «Ради» – єдиної на той час газети в Росії, яка висвітлювала український національний рух. Він вважав обов’язком свого життя видавати цю газету, адже був переконаний, що «Рада» – «...се єдиний щоденний часопис в Україні, який будить національну свідомість...»
https://journals.indexcopernicus.com/api/file/viewByFileId/80715.pdf
Євген Чикаленко на чолі київської просвіти
Чикаленкова душа, безмежна, як степ, відкрита всім вітрам, нелукава, негордовита, щедра. Той, хто прожив (не просто прочитав – це не звичайне читання) сторінки спогадів, не зможе не поважати, не любити, не цінувати Євгена Харламповича. «Перед цим ім’ям не можна написати ані «доктор», ані «професор», ані «посол» – це просто собі Євген Чикаленко»
/зі сторінок американської «Свободи», 1922/.
Список літератури із фондів МСМБ
Дорошенко Д. Євген Чикаленко [Текст]: його життя і громадська діяльність. - Прага, 1934.
Иваницкая С. Г. Чикаленко Евгений Харлампиевич [Текст] // Іваницька С. Г. Українська ліберально-демократична партійна еліта: «колективний портрет» (кінець XIX - початок ХХ ст.). - Запоріжжя: Просвіта, 2011. - С.403-408
Старовойтенко І. «Євген Чикаленко: людина на тлі епохи» [Текст]: Монографія. - К.: Темпора, 2009. - 544 с;
Із спогадів мецената
Чикаленко Євгенспогади (1861-1907) [Текст]: документально-художне видання/.-К.: Темпора, 2003. 416 с.: iл.
Чикаленко Євген. Щоденник (1907-1917) [Текст]: у двох томах: Документально-художнє видання. - К.: Темпора, 2004.
Бібліографія статей
(подано за алфавітом авторів та назв)
Бойко, Володимир. Україна потребує дій [Електронний ресурс] = http://www.day.kiev.ua/238849: Євген Чикаленко та Данило Мордовець: дві долі / Бойко, Володимир // День. - 2012. - 16 лист. (№209-210). У Чернігівському літературно-меморіальному музеї-заповіднику Михайла Коцюбинського зберігаються дванадцять його листів до іншої відомої тоді людини - письменника українського походження, автора популярних творів з історичної тематики Данила Лукича Мордовця. Крім суто особистісних моментів, їх зміст досить яскраво відтворює спосіб, за допомогою якого українська ідея змогла вижити та розвинутися в умовах Російської імперії, а саме - те, що називається громадською ініціативою. Головний лейтмотив листування - пропозиція Євгена Чикаленка Данилу Мордовцю працювати над україномовними літературними творами з української історії та їх реалізація
Вітряк, Вікторія. «Який рід, таке й коріння» [Текст] = http://day.kyiv.ua/uk/article/poshta-dnya/yakyy-rid-take-y-korinnya: минає рік, як не стало Євгена Івановича Чикаленка... / Вітряк, Вікторія // День. - 2019. - 26 лип. (№ 132-133). - С. 12. Є багато особистостей, які заслуговують на нашу увагу, на те, щоб їх пам’ятали... Євген Іванович Чикаленко – яскраве того підтвердження. У липні 2019 року минає рік з часу, як не стало цієї людини, цього великого українця, про якого ми, на жаль, так мало знаємо. «Який рід, таке й коріння», – саме так можна охарактеризувати онука відомого українського мецената Євгена Чикаленка – Євгена Івановича Чикаленка. За словами митця, найбільшою його мрією було те, щоб знову побачила світ газета «Рада» і щоб про діда знали якомога більше. Євген Іванович усю свою діяльність спрямовував на збереження пам’яті про видатного діда. Зокрема у 2013 був одним із засновників «Просвітницького центру національного відродження ім. Євгена Чикаленка»
Гнаткевич, Юрій. Позбавитися прислужників імперії: [Текст] = https://www.umoloda.kiev.ua/number/3471/164/134453/: приклад Євгена Чикаленка для національного пробудження українців сьогодні / Гнаткевич, Юрій // Україна молода. - 2019. - 19 черв. (№ 67). - С. 13. Рівно 90 років тому в чеському місті Подєбради у 67-річному віці помер Євген Харлампійович Чикаленко. Сталося це 20 червня 1929-го. Життєвий подвиг достойника замовчувався у комуністичні часи. Ще б пак! Адже Євген Чикаленко присвятив своє життя ідеї самостійності України і національного відродження. Представники Просвітницького Центру імені Євгена Чикаленка запропонували три варіанти розташування пам’ятника: 1) наприкінці виходу із Золотоворітського скверу навпроти буд. №6 на Ярославовім Валу, де меценат упродовж восьми років видавав газету «Рада»; 2) поруч iз пам’ятником Михайлові Грушевському біля будинку Центральної Ради, яку першим скликав Євген Чикаленко і початок роботи якої він спонсорував; 3) на початку алеї, що на перетині вулиць Антоновича і Льва Толстого
Гнаткевич, Юрій. Непатріотична топономіка: чому в Києві має з'явитись вулиця Євгена Чикаленка [Текст] = http://www.umoloda.kiev.ua/number/3342/2006/125396/ / Гнаткевич, Юрій // Україна молода. - 2018. - 7 серп. (№ 84). - С. 2.Минуло дев’ять днів по смерті Євгенія Івановича Чикаленка – внука (i, до речi, тезки) великого борця за українське національне відродження, мецената і публіциста. Помер Євгеній Іванович, так і не дочекавшись ні вулиці iменi свого дiда, ні площi, ні пам’ятника своєму знаменитому Євгеновi Чикаленку. А він про це так мріяв і так цим жив
Гнаткевич, Юрій. Рідна мова визволить [Текст] = http://umoloda.kiev.ua/number/2815/169/98095/: Євген Чикаленко п’ять років добивався дозволу царської цензури на видання своїх україномовних книжок, оплачував гонорари Бориса Грінченка і допомагав хворому Іванові Франку, уже сам бідуючи / Гнаткевич, Юрій // Україна молода. - 2016. - 19 трав. (№62). - С. 13. 155-та річниця з дня народження Євгена Чикаленка. Донька громадського діяча, мецената української культури, видавця й агронома Ганна згадувала, що батько був людиною єдиної мети, для якої «українське національне відродження було тою ідеєю, яка панувала над цілим його життям». Євген Чикаленко писав: «Хоч український народ багато втратив від того, що загубив свою стародавню назву, а безліч його талановитих синів збагачували скарбниці сусідів, а все-таки наближали час, коли український народ таки займе рівне становище поряд з іншими культурними націями світу вже під своєю новою назвою «українці»
"Горе наше, що i колись, i тепер ми не можем одностайно стати до працi, до боротьби..." [Текст] : Листи мецената Євгена Чикаленка до класика Михайла Коцюбинського // Дивослово. - 2001. - №12. - С. 17-19
Євген Чикаленко, онук Мецената : Мій співрозмовник - онук великого українського Мецената й громадського діяча, автора унікальнх "Спогадів (1861-1907)" та щоденників (половина з яких іще не видано), видавця єдиної щоденної громадсько-політичної газети українською мовою "Рада" в Російській імперії (1906-1914) / З Євгеном Чикаленком-молодшим розмовляв В.Панченко // День. - 2002.- 9 лист.(№206). - С.5.
Лазечко, Людмила. Меценати української культури [Текст]: про меценатів української культури, їх внесок у створення національного фонду, у період від початку до середини 20 ст. / Лазечко, Людмила // Дзвін. - 2003. - №9. - С. 125-134. - Продовження. Початок дивіться №2,4,5,6,8 за 2003 р. Згадані нижче видатні постаті української культури та історії поклали на вівтар свободи як своє серце так і значну частину власних статків
Лук’янчук, Георгій. Будитель української нації [Текст] = http://slovoprosvity.org/2019/06/27/budytel-ukrajinskoji-natsiji/: у листі до Євгена Харлампійовича Володимир Винниченко написав: “Вірю, що доведеться вибирати вулицю для пам’ятника Вам...”. Відтоді минуло майже сто років... Пам’ятника Євгенові Чикаленку, чиє ім’я стоїть одним із перших у національному пантеоні, й досі немає… / Лук’янчук, Георгій // Слово Просвіти. - 2019. - 27 черв.(№ 26) . - С. 11. Будителем української нації поряд з Тарасом Шевченком, Іваном Франком, Лесею Українкою називала Євгена Харлампійовича Чикаленка вся національно свідома українська інтелігенція початку ХХ століття. Сіячем, будівничим нації називали його сучасники. Політичний і громадський діяч, видатний агроном, літератор, меценат, видавець, журналіст. Важко знайти, до чого б Євген Чикаленко не доклав своїх рук
Лук'янчук, Георгій. Чого вчать щоденники Євгена Чикаленка… [Текст] = http://slovoprosvity.org/2016/02/04/chogo-vchat-shhodenniki-yevgena-chikalenka/
/ Лук'янчук, Георгій // Слово Просвіти. - 2016. - 4-10 лют. (№5) . - С.10. У Музеї Михайла Старицького відбулася презентація книжки “Євген Чикаленко. Щоденник. 1925—1929 рр.”. (К.: “Темпора”, 2016), а також усіх виданих до сьогодні щоденників великого мецената. До останнього тому ввійшли нотатки Є. Чикаленка за останній період його життя з 1925 до 1929 року
Миронець, Н. "Iсторiя наша се... боротьба за нацiональне iснування... " [Текст]: Листування Є.Х. Чикаленка з В.К. Винниченком травень-грудень 1908 р. / Н. Миронець // Пам'ять століть. - 2001. - №6. - С. 3-33.
«Не животів, а кипів, горів...» [Текст] = http://www.silskivisti.kiev.ua/18738/index.php?n=11705: до 150-річчя від дня народження Євгена Чикаленка / Публікацію підготувала к. і. н. Світлана Власенко // Сільські вісті. - 2011. - 27 груд. (№148). - С. 3. Українська земля одвіку славилася своїми синами, долю яких визначало прагнення до самостійності, до вільного життя у власній державі. До них належить і видатний громадсько-політичний, культурний діяч, меценат, активний учасник українського національно-визвольного руху кінця ХІХ - початку ХХ ст., засновник і видавець першої в Наддніпрянській Україні щоденної української газети «Рада», справжній патріот своєї Батьківщини Євген Харлампійович Чикаленко. Його життя минуло у вирі боротьби українців за власну державу, він «горів» відродженням української нації, її мови, культури, традицій.
Никанорова О. "Мало таких людей було у нас ..." [Текст]: Євген Чикаленко одним із перших ступив на ще ніким не вторований шлях української преси / О. Никанорова // Урядовий кур'єр. - 2006. - 1 черв. (№101). - С. 8. З історії журналістики
Орос, Ярослав. Низький уклін вам, пане Чикаленко! [Текст] = http://www.litgazeta.com.ua/node/2712 / Орос, Ярослав // Українська літературна газета. - 2012. - 27 січ. (№2). - С. 7. Недавно, на презентації першого тому «Російського-українського словника» в 4-х томах (видавництво «Знання»), хтось з упорядників обмовився словом, що під час укладання користувалися «Словником...» М. Уманця і А. Спілки за 1893 рік. Що ж то за М. Комаров і «колектив його співавторів»? Лишень, як то мовиться, про те подумав, коли – несамохіть уже тримаю в руках «Спогади» (1861-1907) Євгена Чикаленка... Отакої... І тут latifundist Чикаленко доклав чимало своїх зусиль. І як один з укладачів «Словаря...», і як один-єдиний його жертводавець-видавець
Осташко, Тетяна. «Буржуй, або навіть феодал» [Текст] = http://day.kyiv.ua/uk/article/istoriya-i-ya-osobystist/burzhuy-abo-navit-feodal: Євгена Чикаленка без перебільшення можна назвати впливовим конструктором українського національно-визвольного руху / Осташко, Тетяна // День. - 2018. - 8 лют. (№ 22). - С. 9. Український громадський і культурний діяч, меценат Євген Харлампович Чикаленко належить до кращих представників української інтелігенції. Подвижницька праця, спрямована на консолідацію українського громадянства, заповнила все життя цієї людини та всієї його родини. Є. Чикаленка без перебільшення можна назвати впливовим конструктором українського національно-визвольного руху, рупором якого в першому десятилітті ХХ ст. стала газета «Рада» (у 1905-1906 рр. – «Громадська думка»), ним заснована і яку він видавав. Є. Чикаленко надавав також щедру фінансову підтримку часописам: «Селянин», «Літературно-науковий вісник», «Нова громада» та ін.
Осташко, Тетяна. Філософія «малих справ» Євгена Чикаленка [Текст]: про світогляд одного з конструкторів українського національно-визвольного руху / Осташко, Тетяна // Український тиждень. - 2015. - 25 груд. (№51-52). - С. 54-57. Євген Харлампійович - яскравий представник вітчизняної еліти, яка, попри утиски самодержавно-поліцейської влади, намагалася зберегти національну традицію, показати світові самобутність українців, донести до майбутніх поколінь історичну пам'ять, прислужитися розвиткові мови й культури. Щоденна праця, спрямована на консолідацію українства, стала сенсом життя видавця-мецената і його родини
Панченко В. Принцип ластівки [Текст] = http://www.day.kiev.ua/221461: 50 років тому народився Євген Чикаленко – один із тих, хто «ліпив» українську націю / В. Панченко // День. - 2011. - 28 груд. (№238). - С. 7. Особистість Євгена Чикаленка така багатогранна, а його діяльність така різнобічна, що важко дібрати слово, у якому б найповніше відбилася та його багатогранність. Передусім – це був успішний менеджер українського руху...Євген Чикаленко у своїй діяльності керувався саме «принципом ластівки»: він усе життя «ліпив» українську націю
Панченко, Володимир. «Ця боротьба, ця кров марно не пропаде...» [Текст] = https://tyzhden.ua/History/155933 : еміграційний щоденник Євгена Чикаленка 1919–1920 років / Панченко, Володимир // Український тиждень. - 2016. - 15 січ. (№1-2). - С. 52-55. Євген Чикаленко, чільний менеджер українського визвольного руху, подався в еміграцію в останні дні січня 1919 року. Він поїхав на Галичину. Чикаленко з його загостреним чуттям історії розумів, що тепер його місія - бути літописцем великих подій. Тож він вів щоденник, доповнюючи свої записи листами від рідних і приятелів, а також вирізками з газет: ці вставки робили картину подій повнішою, об'ємнішою
Поліщук, Володимир. Безмежно відданий українській справі [Текст]: Федір Матушевський очима Євгена Чикаленка / Поліщук, Володимир // Київ. - 2008. - №11-12. - С. 161-169. У мемуарних речах Євгена Чикаленка (ідеться про "Спогади" і "Щоденники"), в його епістолярній спадщині, що справді є "цінним матеріалом для історії" - зустрічаємо багатющий і прецікавий матеріал про навдивовиж бурхливе і драматичне життя в Україні другої половини XIX - перших десятиліть XX століть, коли активно зароджувалась і розвивалась українська політична нація
Савченко, Анжела. Українство Євгена Чикаленка [Електронний ресурс] = https://day.kyiv.ua/uk/article/cuspilstvo/ukrayinstvo-yevgena-chykalenka
: про неймовірну людину, що любила Україну до глибини власної кишені / Савченко, Анжела // День. - 2020. - 19 черв. (№113-114). 91 рік з дня смерті в далеких Подєбрадах одного з великих українців – агронома, громадського діяча, публіциста, Євгена Чикаленка, який був меценатом дуже багатьох починів в українській справі. На жаль, його пам’ять наразі належно не пошанована на загальноукраїнському рівні. Євген Чикаленко – людина надзвичайно толерантна, терпелива, заточена на компроміс заради найважливішого – української справи
Синьоок, Тетяна. Меценатство як вибір [Текст]: до річниці від дня народження Євгена Чикаленка / Синьоок, Тетяна // Літературна Україна. - 2012. - 5 січ. (№1). - С. 13. Громадський діяч, меценат, видавець, агроном - все це Євген Харлампійович Чикаленко. 21 грудня минуло 150 років від дня його народження. З цієї нагоди в Україні, де, на превеликий жаль, ім'я відоме небагатьом, відбулася низка заходів, серед яких - книжково-ілюстративна виставка під назвою "Україну та її народ він любив більше, як себе"
Слабошпицький, Михайло. Майже стоячи навшпиньки. Євген Чикаленко [Текст] = http://slovoprosvity.org/wp-content/uploads/2020/02/6-1058-6-12-liutoho-2020.pdf
: уривки із книги / Слабошпицький, Михайло // Слово Просвіти. - 2020. - 6-12 лют. (№ 6). - С.12. Нова мемуарна книжка М. Слабошпицького з’явиться навесні у видавництві “Ярославів Вал”. Вона називається “З присмеркового дзеркала”. Пропонуємо читачам уривок із неї
Старовойтенко І. Повний "Кобзар" Т.Шевченка (1907-1908) у листуванні П.Стебницького з Є.Чикаленком [Текст] / І. Старовойтенко // Слово і час. - 2008. - №3. - С. 17-25. У статті відображені сюжети листування П.Стебницького з Є.Чикаленка - відомих громадсько-культурних діячів к. XIX - поч. XX ст., в яких висвітлюються проблеми видання та розповсюдження повного "Кобзаря" Т.Шевченка, що вийшов у Петербурзі в 1907-1908 рр. за редакцією В.Доманицького
Сто років тому народилася газета "Рада" [Текст]: меценатом першого всеукраїнського видання був підприємець Євген Чикаленко / Підгот. Н.Зінченко // Хрещатик. - 2006. - 17 жовт. (№152). - С. 13. Перше число всеукраїнської газети "Рада" вийшло 15 (28) вересня 1906 року. Це було перше масове видання українською після зняття царським урядом заборони на друк рідною мовою. Газету видавали коштом українських меценатів Симиренка, Чикаленка, Леонтовича, Жебуньова та на громадські пожертви. А заснував її видатний громадський діяч Євген Чикаленко
Сюндюков І. Підносячи дух нації [Електронний ресурс] : життя та громадські ідеали Євгена Чикаленка на сторінках його «Щоденника» / І. Сюндюков // День. - 2009. - 17 квіт.(№67). «Щоденники» Євгена Харлампійовича Чикаленка (1861-1929), визначного українського громадського діяча, мецената, підприємця, глибокого мислителя і талановитого письменника, вперше були видані у Львові в 1931 році. Записи Євгена Чикаленка хронологічно охоплюють період з 1907 по 1919 рік - вирішальний, доленосний час для України ХХ століття. За власним зізнанням (це важливо для розуміння задуму автора), Чикаленко «сідав за щоденник тільки тоді, коли щось обурювало або наводило сум», а тому «щоденник мій вийшов однобічний». Окрім усього іншого, «Щоденник» цікавий й тим, що містить чимало цікавих історичних портретів непересічних людей, які гідні нашої уваги і сьогодні, бо відігравали на той час помітну роль у громадському, культурному та політичному житті України
Сюндюков, Ігор. Сила практичної дії [Текст] = https://day.kyiv.ua/uk/article/cuspilstvo/syla-praktychnoyi-diyi: у київському Будинку вчителя відбувся круглий стіл «Євген Чикаленко та меценатство в українському націєтворенні» / Сюндюков, Ігор // День. - 2017. - 29 лист. (№ 215). - С. 10. Євген Харлампійович Чикаленко (1861-1929), великий український меценат, успішний підприємець, визначний громадський діяч, був передовсім людиною практичної дії. І саме тому, як ніхто, готував і духовно, і матеріально, і економічно (хоч був переконаним прихильником еволюційного поступу) Українську революцію 1917-1921 рр. Бо він гуртував і виховав тих, хто її творив. Про це йшлося під час круглого столу «Євген Чикаленко та меценатство в українському націєтворенні», який відбувся в Будинку вчителя – колисці Центральної Ради
Сюндюков, Ігор. На перехресті двох доль [Текст]: Євген Чикаленко та Володимир Винниченко в добу пробудження української нації / Сюндюков, Ігор.День // 2016. - 25-26 бер. (№52-53) Стежити за еволюцією поглядів, думок, за несподіваними поворотами доль людей – справа повчальна й доречна в усі часи. Надто коли йдеться про яскраві, непересічні особистості, котрі залишили помітний слід у вітчизняній історії, котрі чесно й свято прагнули виконати свій обов’язок перед рідним народом. І навіть їхні помилки, неминучі тоді, коли людина не бажає «сидіти на високій горі» та зверхньо споглядати за «мурашиною» суєтою грішних співгромадян, а, навпаки, відчуває себе залученою до всіх колізій, вибухів, конфліктів драматичної доби – навіть такі помилки містять надзвичайно важливі уроки для нас, сьогоднішніх
Хорунжий Ю. "І моєї там крапля праці" [Текст]: коли вийшла з джруку моя книжка "Українські меценати. Доброчинність – наша риса", а в ній - есей про Євгена Харлампійовича Чикаленка, тоді ми з його онуком Євгеном Івановичем Чикаленком мріяли про той час, коли знатимемо його діда не тільки як визначного мецената і видавця, а й чудового мемуариста - адже він лишив по собі багатющі на події й особистостей спогади / Ю. Хорунжий // Урядовий кур'єр. – 2006. – 16 груд. (№238). - С. 10.
Шпак, Віктор. Землю – за «Раду» [Текст] = http://www.ukurier.gov.ua/uk/articles/zemlyu-za-radu/: навіть у свій півторавіковий ювілей Євген Чикаленко – видатний, але ще мало відомий нам українець / Шпак, Віктор // Урядовий кур'єр. – 2011. – 9 груд. (№230). – С. 11. В уяві більшості з нас знамениті меценати початку ХХ сторіччя - заможні люди, які частину своїх прибутків спрямовували на патріотичні починання. Певною мірою це так, але тим більша заслуга тих, хто підтримував українську справу не лише від «щедрот своїх», а розпродуючи власне майно і навіть влазячи у борги, як робив це Євген Чикаленко. Його знаменита фраза – «Любити Україну не тільки до глибини душі, але й до глибини власної кишені» – не данина красивому слівцю, а життєве кредо Громадянина, чия доля – і приклад для наслідування, і докір нині сущим в Україні
Юрчишин, Микола. Агроном, видавець, меценат [Текст] = http://www.silskivisti.kiev.ua/19751/index.php?n=44444 / Юрчишин, Микола // Сільські вісті. - 2020. - 17 січ. (№3). - С. 5. Нещодавно у Києві на вулиці Рейтарській, 35-а, відкрито меморіальну дошку на честь визначного громадського діяча, благодійника, мецената української культури, агронома, землевласника, видавця та публіциста Євгена Харлампійовича Чикаленка. Переймаючись долею рідної Вітчизни, Євген Харлампійович Чикаленко нічого не шкодував для неї – ні коштів, ні здоров’я. На його прохання після смерті в празькому госпіталі тіло піддали кремації, а попіл вивезли в Україну і розвіяли над полем. На честь патріота-українця 1998 року Ліга українських меценатів заснувала премію імені Євгена Чикаленка, яку присуджують за благодійницьку діяльність. Її девізом стали слова видатного мецената: «Мало любити Україну до глибини душі, треба любити її й до глибини кишені»
Список літератури із фондів МСМБ
Видатні постаті в історії України XX ст. [Текст] : короткі біографічні нариси / Авт.-упорядн.: В.І.Гусєв, О.В.Даниленко, Л.В.Іваницька, О.М.Назарчук, Н.В.Терес, В.І.Червінський. - К. : Вища школа, 2011. - 391 с. : іл. - Слово до читача: с.5
Грушевський, Скоропадський, Петлюра [Текст] : науково-популярне видання / Яневський Данило Борисович ; Пер.сл. автора; Худож. оформл. М.Мендор. - Х. : Фолiо, 2020. - 795с. : іл. На сторінках цієї книги, що адресована не тільки політикам, журналістам, політологам, а й тим читачам, які мають бажання дізнатися більше про історію своєї країни, автор намагається сформувати цілісне, несуперечливе уявлення про феномен національних протодержавних утворень на території сучасної України в 1917-1920 рр. Дослідник сформулював свої варіанти відповідей на питання: що таке «українські національно-визвольні змагання»?, що приховує термін «Українська революція»?, яку історію написав Михайло Грушевський?, якою бачив Україну засновник Української Держави Павло Скоропадський?, хто, як і коли насправді створив Директорію та хто стояв за спиною Симона Петлюри? Ви дізнаєтесь, що приховують сучасні міфотворці про буремні події 1917-1920 рр., сформуєте несуперечливе уявлення, що насправді відбувалося на теренах сучасної України у ті часи
Іваницька, Світлана. Сергій Єфремов. "Це життя було одним суцільним подвигом неустанної праці" [Текст] : Науково-популярне видання / Іваницька, Світлана Григорівна, Демченко, Тамара Павлівна. - К. : Парламентське видавництво, 2020. - 568 с. : іл. - (Політичні портрети). - Список скорочень: с.5; Переднє слово: с.7; Післяслово. Пам'ять та спадщина. Рукописи не горять?: с.547; Іменний покажчик: с.554. У книзі йдеться про життя, громадсько-політичну та наукову діяльність видатного українського вченого, публіциста, автора знаменитої "Історії українського письменництва" (1911 р. академіка Сергія Олександровича Єфремова). Тільки на початку 1990-х рр. він повернувся до читачаяк один із представників старшої генерації "Розстріляного відродження"
Кульчицький, Станіслав Владиславович. Володимир Винниченко: "Бути чесним з собою..." [Текст] : Науково-популярне видання / Кульчицький, Станіслав Владиславович ; Передм. і післям. С.В.Кульчицького. - К. : Парламентське видавництво, 2019. - 512 с. Книга Станіслава Кульчицького "Володимир Винниченко: "Бути чесним з собою..." розповідає про життя і політичну діяльність Володимира Винниченка (1880-1951) - професійного революціонера, одного з керівників Української соціал-демократичної робітничої партії і Української Народної Республіки, безкомпромісного борця з ленінсько-сталінською тоталітарною системою, талановитого письменника і драматурга, харизматична особистість якого істотно позначилася на перебігу революційних подій 1917-1919 рр. в Україні. Автор полемізує з поширеними в історіографії оцінками В.Винниченка як націонал-комуніста і доводить, що його світогляд не мав нічого спільного з ленінсько-сталінською системою поглядів на взаємовідносини особи, держави і суспільства. Слід сподіватися, що перед новими поколіннями українських громадян постать Володимира Винниченка постане в усій своїй істинній величині. Українська нація відроджується в постійній боротьбі, а тому мусить пам’ятати і належним чином вшановувати людину, яка зробила справу її відродження метою життя і здобула в досягненні цієї мети величезних успіхів. Розрахована на широке коло читачів, усіх, хто цікавиться історією України
Качкан, Володимир Атаназійович. Українське народознавство в іменах [Текст] : у двох частинах: Посібник для студентів ВНЗ. Ч.І / Качкан, Володимир Атаназійович ; Під ред. А.З.Москаленка; Худож. І.М.ГАврилюк; Передм. А.Г.Погрібного. - К. : Либідь, 1994. - 336 с. : іл. - Іменний покажчик: с.328. - Передмова: с.3.
Микола Міхновський: "Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна..." [Текст] : науково-популярне видання / Турченко, Федір Григорович ; Пер.сл. і післісл автора. - К. : Парламентське видавництво, 2020. - 432 с. У виданні розкривається політична біографія відомого діяча українського національно-визвольного руху Миколи Міхновського (1873-1924). На підставі широкого масиву історичних джерел, зокрема, архівних документів, споминів сучасників подій та історичних досліджень науковців, описуються дитячі і юнацькі роки Міхновського, процес його становлення як політика й ідеолога українського самостійницького руху. Особлива увага приділяється діяльності Міхновського в роки Української революції 1917–1921 рр., зокрема, його роль у формуванні Української Центральної Ради і створенні української армії. Розкриваються еволюція його політичних поглядів, обставини трагічної смерті
Українська педагогіка в персоналіях [Текст] : у двох книгах. Кн.1 : X-XIX століття / Ред. і передм. О.В.Сухомлинської. - К. : Либідь, 2005. - 624 с.
Яневський, Данило. Загублена історія втраченої держави [Текст] / Яневський, Данило Борисович ; Вст. ст. авт.; Худож.-оформ. І.В.Осипов. - Харків : Фоліо, 2009. - 252 с.
Література з мережі
(збережено пунктуацію оригіналу)
Березівська Л. Д. Чикаленко Євген Харлампійович // Українська педагогіка в персоналіях: У 2 кн. Кн. 1: Навч. посібник / За ред. О.В. Сухомлинської. – К.: Либідь, 2005. – 624.
Березівська Л. Д. Діяльність Є. X. Чикаленка в утвердженні національної освіти / / Національна освіта: традиції і новації у контексті ідей Івана Огієнка: Зб. наук, праць / За ред. проф. М. В. Левківського. К.; Житомир, 2002.
Верменин Я. В. Євген Чикаленко – громадський діяч, публіцист, меценат / / Історія України: Маловідомі імена, події, факти (зб. статей). Вип. 3. К., 1998.
Патук І. Євген Чикаленко: Сторінки біографії / / Мандрівець. 1998. № 1.
Побірченко Н. Короткий біографічний словник членів Київської старої громади (друга половина XIX – початок XX століття). К., 1998. Тесленко В. «Розмови» Євгена
Слабошпицький М. Ф. Людина на всі часи [Євген Харлампійович Чикаленко] // Урядовий кур’єр. – 2001, 22 грудня.
Слабошпицький М. Ф. Українські меценати: Нариси з історії української культури / 2-ге вид., допов. – К.: Вид-во М.П. Коць, 2006. – 416 с.
Тесленко В. Людина однієї мети – штрихи до портрета Євгена Чикаленка // Пам’ять століть. 1998. № 1.
Хорунжий Ю. Хліб насущний і духовний: До 140-річчя від дня народження Євгена Чикаленка / / Літ. Україна. 2002. 21 лют.
Меценат і творець “Живої історії”: Євген Чикаленко
(Збережено пунктуацію оригіналу)
Праці Євгена Чикаленка:
Чикаленко Є. Спогади (1861-1907) = The memoirs of Ye. Chikalenko / Є. Чикаленко ; передм. В. Дорошенка ; обклад. П. Холодного, портрет С. Мако ; УВАН у США ; НТШ в Америці. – Нью-Йорк : Укр. Вільна АН у США, 1955. – 506 с.
Чикаленко Є. Спогади (1861-1907) : [хроніка громад. та культ. руху в Україні кінця ХІХ – поч. ХХ ст.] / Є. Х. Чикаленко ; [передм. В. Шевчука та В. Дорошенка]. – К. : Темпора, 2003. – 416 с. : ілюстр., фотогр.
Чикаленко Є. Щоденник 1919-1920 = Diary 1919-1920 / Є. Чикаленко ; за ред. В. Верстюка та М. Антоновича ; [передм. Л. Винара, В. Верстюка] ; Укр. Вільна АН у США ; Іст. секція ; НАН України ; Ін-т історії України та ін. – К. ; Нью-Йорк : Вид-во ім. О. Теліги, 2005. – 640 с.
Чикаленко Є. Щоденник (1907-1917) / Є. Чикаленко. – Львів : Червона Калина, 1931. – 496 с.
Чикаленко Є. Щоденники (1918-1919) / Є. Чикаленко // Слово і час. – 1994. – № 1. – С. 73-82. – Продовж. Поч. у № 10, 11, 12 за 2013 р.
Чикаленко Є. Щоденники (1918-1919) / Є. Чикаленко // Слово і час. – 1994. – № 2. – С. 96-100.
Чикаленко Є. Листи до Д. І. Яворницького / Є. Чикаленко // Хроніка 2000 . Наш край : укр. культуролог. альманах / ред. : Ю. Г. Буряк, В. В. Галега, С. С. Гречанюк та ін. – К. : Довіра, 1993. – № 3-4 (5-6). – С. 136-157 : фото.
Про Євгена Чикаленка:
Абросимова С. Спільна праця на загальну користь України (листування Є. Чикаленка і Д. Яворницького) / С. Абросимова, Ю. Мицик // Київська старовина : науковий історико-філологічний журнал. – 1996. – № 1. – C. 30-40. – До 140-річчя від дня народж. Д. Яворницького.
Березівська Л. Чикаленко Євген Харлампієвич / Л. Д. Березівська // Українська педагогіка в персоналіях : у 2–х кн. : навч. посіб. для студ. ВНЗ / за ред. О. В. Сухомлинської. – К., 2005. – Кн. 1 : Х-ХІХ ст. – С. 586-592.
Веремійчик О. Незабутній Євген Чикаленко / О. Веремійчик // Українське слово. – 2012. – 4-17 січ.(№ 1-2). – С. 11.
Гирич І. Суспільствознавчі уроки Чикаленка / І. Гирич // Пам’ятки України. – 2012. – № 12. – С. 3-13.
Гриненко О. Спогади сучасників Євгена Чикаленка на сторінках журналу “Тризуб” (1925-1940 рр.) / О. Гриненко // Українське слово. – 2011. – 28 груд.– 4 січ.(№ 52). – С. 10.
Добрянський Б. Євген Чикаленко – визначний громадський діяч, публіцист, меценат української культури / Б. Добрянський // Календар класного керівника на 2011-2012 навчальний рік : посіб. для вчителя / В.Блашків, М.Галів, Н.Грицик, Б.Добрянський ; [упор. Ю. Кишакевич]. – Дрогобич, 2011. – С. 162-166.
Донік О. Товариство українських поступовців (ТУП) / О. М. Донік // Україна : хронологія розвитку. Імперська доба : 1800-1917 рр. – К., 2011. – С. 486-487.
Євген Чикаленко: до 140-річчя з дня народження // Вісник НТШ : зима. – 2001. – №. 26. – С. 18-19.
Іванченко, Р. До глибини власної кишені. Меценатство й українська література та журналістика / Р. Іванченко, О. Іванченко // Дивослово : українська мова й література в навчальних закладах. – 2000. – № 5. – С. 9-14.
Каленик Б. Глибокий слід. Виповнилося 140 років від дня народження видатного українського громадського діяча і мецената Євгена Чикаленка / Б. Каленик // Українська культура. – 2002. – № 2. – С. 27.
Кедровський В. Останні зустрічі з Є. Х. Чикаленком / В. Кедровський // Обриси минулого : деякі останні діячі-українофіли напередодні революції 1917 року / В.Кедровський. – Нью Йорк ; Джерзі Ситі, 1966. – С. 118-123.
Крот В. Співпраця Євгена Чикаленка та Дмитра Яворницького в галузі української культури на початку XX ст. / В. О. Крот // Гуржіївські історичні читання : зб. наук. праць. – Черкаси, 2014. – №.7. – С. 168-170.
Лук’янчук Г. Чому вчать щоденники Євгена Чикаленка… / Г. Лук’янчук // Шлях перемоги. – 2016. – 3 лют.(№ 5). – С. 7.
Лук’янчук Г. Чого вчать щоденники Євгена Чикаленка… / Г. Лук’янчук // Слово Просвіти. – 2016. – 4-10 лют.(№ 7). – С. 10.
Мазур Н. Структури з оцінною семантикою “характеристика осіб” у мемуарних текстах Євгена Чикаленка “Спогади (1861-1907)” / Н. Мазур // Рідний край : наук. публ. худ.-лыт. альманах. – Полтава, 2005. – № 1 (12). – С. 77-83. – Бібліогр. в кінці ст.
Максим’юк Т. Меценат з Перешорів [Євген Чикаленко] / Т. Максим’юк // З Україніки Причорномор’я : книга нарисів та есе / Т.І.Максим’юк. – Одеса, 2008. – С. 67-70.
Музичко О. Чикаленко в Одесі / О. Музичко // Пам’ятки України. – 2012. – № 12. – С. 44-49.
Панчук, Є. Євген Чикаленко : сторінки біографії / Є. Панчук // Мандрівець. – 1998. – № 1. – С. 48-53.
Панькова С. Чикаленко і Академічний дім у Львові / С. Панькова // Пам’ятки України. – 2012. – № 12. – С. 30-37.
Піскун В. Чикаленко в емігрції / В. Піскун // Пам’ятки України. – 2012. – № 12. – С. 24-28.
Погребенник Ф. Над альбомами Євгена Чикаленка / Ф. Погребенник // Визвольний шлях. – 1994. – Р. XLVII. – № 6 (555). – С. 712-717.
Рожнятовська О. Меценат і творець “Живої історії”. До 150-річчя від дня народження Є. Х. Чикаленка / О. А. Рожнятовська // Календар знаменних і пам’ятних дат. – 2011. – № 4. – С. 137–145. – Бібліогр.: с. 142-145.
Секереш Н. Мовознавчі праці Євгена Чикаленка періоду еміграції (Відень, Прага, Подєбради ; 1919–1929 рр.) / Н. Секереш // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства : зб. наук. праць – Ужгород, 2011. – Вип. 16. – С. 399-403.
Синьоок Т. Меценатство як вибір : до річниці від дня народж. Євгена Чикаленка / Т. Синьоок // Літературна Україна. – 2012. – № 1. – С. 13.
Старовойтенко І. Історія створення та видання “Спогадів” та “Щоденника” [Євгена Чикаленка] / І. Старовойтенко // Пам’ятки України. – 2012. – № 12. – С. 14-23.
Старовойтенко І. Родина Чикаленків у Кононівці та Києві / І. Старовойтенко // Пам’ятки України. – 2012. – № 12. – С. 50-63.
Старовойтенко І. Епістолярна та мемуарна спадщина Є. Х. Чикаленка на сторінках “Українського історика” (видавця, мемуариста, доброчинника) / І. Старовойтенко // Бібліотечний вісник. – 2004. – № 1. – С. 45-49.
Старовойтенко І. Історичні перспективи України у листах Є. Чикаленка до С. Шелухіна / І. Старовойтенко // Історичний журнал. – 2005. – № 4(22). – С. 82-89.
Старовойтенко І. Натхненний трудівник на ниві національного відродження України (народознавчі сюжети у мемуарній та епістолярній спадщині Євгена Чикаленка) / І. Старовойтенко // Народна творчість та етнографія. – 2005. – № 1. – С. 21-32.
Старовойтенко І. Епістолярна спадщина Євгена Чикаленка / І. М. Старовойтенко // Український історичний журнал. – 2007. – № 1(472). – С. 104-117.
Старовойтенко І. Наукова діяльність Лева Чикаленка: період еміграції (1920–1965 рр.) / І. Старовойтенко // Наукові записки. – Острог, 2008. – № 11. – С. 281-291. – (Історичні науки).
Тесленко В. Людина однієї мети. Штрихи до портрета Євгена Чикаленка / В. Тесленко // Пам’ять століть. – 1998. – № 1. – С. 94-108.
Хорунжий Ю. Чикаленки : Євген, Марія, Ганна, Вікторія, Левко, Петро, Іван / Ю. Хорунжий // Українські меценати. – К, 2001. – С. 56-86. – Бібліогр. в кінці ст.
Цимбалюк М. Меценат, політик, видавець… До 150-ліття Євгена Чикаленка / М. Цимбалюк // Українське слово. – 2012. – 7–13 берез.(№ 10). – С. 13.
Червінський В. Український людинолюб Євген Чикаленко / В. Червінський // Українське слово. – 2011. – 10-16 серп.(.№33). – С. 13.
Червінський В. Меценат української преси [Євген Чикаленко] / В. Червінський // Пам’ять століть. – 2009. – № 3-4. – С. 201–202.
Черкаська Г. Над рідним полем : [про Є. Чикаленка] / Г. Черкаська // За вільну Україну плюс. – 2014. – 25 груд. (№ 51). – С. 3.
Zhukovsky A. Chykalenco Yevhen = Жуковський А. Чикаленко Євген / A. Zhukovsky // Енциклопедія України / ed. by V. Kubijovyc. – Торонто ; Лондон : University of Toronto Press, 1985. – Т. 1 : A- F. – C. 494. – Текст англ.
WEB-ліографія
https://chtyvo.org.ua/authors/Chykalenko_Yevhen/ Євген Чикаленко Визначний громадський діяч, благодійник, меценат української культури, агроном, землевласник, видавець, публіцист. 09.12.1861 – 20.06.1929
https://tyzhden.ua/History/38335 Менеджер українського руху
http://pmu.in.ua/virtual-exhibitions/yevhen-chykalenko-pobornyk-rozvytku/ Євген Чикаленко – поборник розвитку національної культури та освіти
https://de-de.facebook.com/KNUIZUkr/posts/2770385366610803/ 21 грудня народився Євген Чикаленко
http://lib.pnpu.edu.ua/novyny/1788-metsenat-i-tvorets-zhivoyi-istoriyi Меценат і творець “Живої історії”: Євген Чикаленко
Меценат і творець “Живої історії”: Євген Чикаленко
http://archeos.org.ua/?p=13878 Круглий стіл “Євген Чикаленко та меценатство в українському націєтворенні”
https://day.kyiv.ua/uk/article/cuspilstvo/ukrayinstvo-yevgena-chykalenka Українство Євгена Чикаленка. Про неймовірну людину, що любила Україну до глибини власної кишені
https://core.ac.uk/download/pdf/197275215.pdf Менторство та меценатство Євгена Чикаленка в справі українського відродження
Світ особистості. Євген Чикаленко
Чикаленко Євген Харлампiйович I том.
https://velikijhutir.cherkassy.ua/files/doks/tumanvikiv.pdf Володимир Щерба. Із туману віків і днів учорашніх автор - Щерба Володимир Павлович Історико-географічне дослідження
http://history.org.ua/JournALL/graf/18/11.pdf Інна Старовойтенко ЄВГЕН ЧИКАЛЕНКО ТАЙОГО СПАДЩИНА В УКРАЇНСЬКІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ Постать Євгена Харлампійовича Чикаленка (1861-1929)
Євгеній Харлампійович Чикаленко
https://journals.indexcopernicus.com/api/file/viewByFileId/80715.pdf ЄВГЕН ЧИКАЛЕНКО – ВИДАВЕЦЬ ПЕРШОЇ УКРАЇНОМОВНОЇ ЩОДЕННОЇ ГАЗЕТИ «РАДА»
https://tyzhden.ua/History/38335 Менеджер українського руху.
https://galinfo.com.ua/news/den_v_istorii__narodyvsya_metsenat_i_vydavets_yevgen_chykalenko_357101.html День в історії – народився меценат і видавець Євген Чикаленко
https://elib.nlu.org.ua/catalogue.html?catalogue=313 Чикаленко Євген
https://www.youtube.com/watch?v=TniIyosfODo Євген Чикаленко – невідомий інвестор української ідеології | Велич Особистості | березень '18
https://www.radiosvoboda.org/a/chykalenko-metsenat/30010904.html Євген Чикаленко: той, хто «любив батьківщину до глибини своєї кишені»
https://elib.nlu.org.ua/catalogue.html?catalogue=313 Євген Чикаленко
Вшанування пам’яті
1998 року Ліга українських меценатів заснувала премію імені Євгена Чикаленка, яку присуджують за благодійницьку діяльність. Її девізом є слова Євгена Чикаленка: “Мало любити Україну до глибини душі, треба любити її й до глибини кишені”.
Іменем Чикаленка названо вулиці в кількох населених пунктах України, зокрема у Львові та Кропивницькому.
Інтернет-ресурси
https://day.kyiv.ua – сайт газети «День»
http://www.silskivisti.kiev.ua – сайт газети «Сільські вісті»
http://slovoprosvity.org – сайт тижневика «Слово просвіти»
http://www.umoloda.kiev.ua – сайт газети «Україна молода»
http://www.litgazeta.com.ua – сайт газети «Українська літературна газета»
https://tyzhden.ua – часопис «Український тиждень»
https://ukurier.gov.ua – сайт газети «Урядовий кур`єр»
Бібліограф-укладач: Наталя Фоміна
Наповнення ЕСКС: Мілашенко Т.І., Фоміна Н.І., Качановська Н.В.
СПІЛКУЙТЕСЯ З НАМИ:
НАШІ НАГОРОДИ
Дізнатися наші реквізити для добровільних пожертв бібліотеці —
Конт.тел. (бухгалтерія бібліотеки):
(044) 288-23-36