Дорогі друзі! Щодня ми працюємо над тим, щоб користування бібліотекою було зручним і приємним для вас! Для того, щоб скоротити час очікування, а також дотримуватися соціальної дистанції — зареєструйтесь в бібліотеці он-лайн!.
Останнє оновлення: 15.09.2021 р.

Київські легенди

«Жив у Києві Дракон або легенда про Київського Змія
та його переможця славного богатиря Кирила Кожумяку»

Тематичний бібліографічний список джерел до Дня Києва
із циклу києво-краєзнавчих видань МСМБ

Kirilo

І було це не 65 мільйонів років тому, а якихось пару тисяч, стверджують дослідники історії нашої столиці. Одним із свідчень цьому є легенди про київського богатиря Кирила Кожум’яку.

«Жив він над Дніпром. Як затопить хату, то дим аж попід небесами стелиться; а як вийде на Дніпро мочить кожі (бо він кожум’яка), то не одну несе, а дванадцять разом…», йдеться в український билині.

Коли кияни на чолі з князем попросили його вбити Змія Горинича, то Кирило «обмотався коноплями, обсмолився смолою добре, взяв булаву таку, що, може, в ній пудів із десять буде, та й пішов до Змія… Бились-бились, аж іскри скакали. Коли ж Зміюка впав, повержений!».

Після того, як Кирило вбив Змія, те урочище, де він жив, стали називати Кожум’яками, а на місці, де відбувся бій, побудували Кирилівську церкву».

Звичайно, ніяких матеріальних підтверджень існування Змія нема, бо Кирило спалив його і повітру розвіяв. До того ж існує кілька інших версій. Зокрема, про те що Змій жив в районі Оболоні і убив його Добриня Микитич якраз там, де нині перетинаються вулиці Багатирська і Добрининська.

А ще, як стверджує історик і письменник Станіслав Цалик, Змій мешкав у районі сьогоднішньої Лук’янівки біля заводу «Артем». Ще на початку ХХ ст. подейкували про існування в озері поблизу заводу «Артем» дивного чудовиська – на кшталт відомого лох-неського. Про це є багато усних згадок, а є й письмові. Наприклад, у спогадах письменника Григорія Григор’єва «У старому Києві» (1961). Є й пізніші згадки, вже середини минулого століття. Чудовисько начебто з’являється там час від часу й жахає місцевих мешканців, але сфотографувати або зловити його не вдається.

На Лук’янівці є місцина під назвою Змієва нора.

«Вічне місто зіткане зі споконвічних символів, циклічних сюжетів, що згодом стають легендами», впевнений історик.

Підготувала Аліна Астахова, користуючись матеріалами RISU, київськими билинами. http://kyiv.ridna.ua/2014/01/u-kyjevi-zhyv-spravzhnij-drakon/

Змій Горонич в Києві

Змій Горинич – це казковий і билинний персонаж вогнедихаючий дракон, який представляє сили зла. Незмінною його рисою зовнішності є наявність декількох голів, а в різних легендах може бути від трьох до дванадцяти. Друга частина його імені вказує, що Змій жив в гірській місцевості, а так як в слов’янських мовах слова «гора» і «ліс» не різняться, то є версія, що злий герой жив в лісі.

Одна з найцікавіших легенд пов’язує Змія Горинича з районом Оболонь. Дійшла вона в багатьох інтерпретаціях, однак, головне в її змісті наступне.

Київ потерпав від злодіянь Змія Горинича, який часто нападав на місто і наганяв страх і жах на киян. Крім цього, персонаж забирав із собою дівчат, які йому подобалися, і більше їх ніхто не бачив. У той самий час на київських землях жив богатир Добриня Микитич, якому вже настав час одружуватися. Але йому це не вдавалося зробити довгий час, тому що як тільки він закохувався в якусь киянку, вона незабаром зникала. Добриня вирішив з цим покінчити, оскільки поки справа дійде до одруження, жодної красуні в місті може не залишитися. Богатир одягнув всі свої військові обладунки, сів на коня і поїхав до Пучай-річки або Почайні. День був спекотним і він вирішив скупатися. Він переплив на інший берег, тобто на Оболонь, у володіння Змія, але не знайшов його там.

Змій Горинич якраз повертався з полювання, і, побачивши Добриню Микитича, накинувся на нього. В результаті поєдинку, богатир здобув перемогу. Змій став благати про пощаду і пообіцяв більше не красти дівчат.

Однак Змій слова не дотримав і незабаром вкрав дочку самого київського князя і гуляв собі спокійно по вулицях міста. Це роздратувало Добриню Микитича та він в кінці-кінців вбив Горинича, звільнивши Київ від його присутності.

https://kyivtaday.blogspot.com/p/blog-page_57.html

Бібліографія статей

Костенко, Олеся. Змієві вали [Текст] = http://www.silskivisti.kiev.ua/19760/index.php?n=44744  / Костенко, Олеся // Сільські вісті. – 2020. – 18 лют. (№ 12). – С. 4. На південній околиці Києва подекуди добре видно залишки давніх земляних насипів, які колись простягалися на сотні кілометрів. Це Змієві вали. Сліди їх можна знайти не тільки в столичній області, а й на Житомирщині, Черкащині, Чернігівщині, Полтавщині. Чому вони так називаються і хто та для чого їх збудував? На думку археолога Артема Борисова, ця назва пішла з легенди. У Х – на початку ХІ століть прості люди думали: таке грандіозне за масштабами будівництво не могло обійтися без надлюдських сил. Так і народилася легенда про те, що давньоруські богатирі здолали змія, який нібито жив біля Києва, впрягли його в рало і провели височезну й довжелезну борону – вали. Призначенням валів був захист княжої столиці – Києва від кочовиків, які, пересуваючись степом, часто нападали

Коваленок А. Київ глибинний [Текст]: у столиці є на що подивитися не лише на поверхні, а й під землею / А. Коваленок // Хрещатик. – 2010. – 25 бер. (№42). – С. 4. Підземний світ Києва завжди існував паралельно з наземним, проте відвідують його рідше, гостей там у мільйони разів менше, і єдині охочі туди завітати – дигери, котрі досліджують підземний сектор міста. На сьогодні в Києві налічується чимало невеликих угруповань дигерів та міждигерський осередок – асоціація ACІS (Система досліджень антропогенних печер). Порівняно з іншими містами України в Києві цей рух розвинувся найбільше. І хоча великих секретів чи визначних об’єктів столичне підземелля не має, тут усе ж таки можна знайти багато цікавого – від колекторів річок, дренажок, каналізацій та метро до печер

Кальницький, Михайло. Де знаходиться дім із кадуцеєм? [Текст]: незвичні символи на столичних будівлях / Кальницький, Михайло // Вечірній Київ. – 2016. – 18 серп. (№33). – С. 24. На деякиих фасадах столичних споруд збереглися декоративні оздоби, що мають певне символічне значення. У них вбачають релігійні емблеми, знаки масонів чи інших адептів "таємного знання". Проте найчастіше ці зображення піддаються адекватному прочитанню, і завдяки цьому ми отримуємо важливу підказку щодо призабутої первинної функції того чи іншого будинку

Ричка, Володимир. День у княжому Києві Грані повсякдення середньовічного міста [Текст] = https://day.kyiv.ua/uk/article/istoriya-i-ya/den-u-knyazhomu-kyyevi / Ричка, Володимир // День. – 2018. – 12 січ. (№ 3-4). – С. 21. – Початок. Закінч. в наступн. № . Міське населення Київської Русі в часи її найвищого піднесення складало, за підрахунками вчених, чотири відсотки загального демографічного потенціалу усієї країни (близько 12 млн). З-поміж інших тогочасних великих міст найбільшими були Новгород, Смоленськ та Київ. Останній був просто гігантом. У часи його розквіту в ньому мешкало майже 50 тисяч осіб. Населення середньовічного Києва було неоднорідним за соціальними, професійними та віросповідними ознаками. Міські давньокиївські спільноти, кожна зі своїм укладом життя і світоглядними установками, ціннісними орієнтаціями, утворювали певне соціокультурне співтовариство, єдність якого визначали приналежність до християнського віросповідання, спільні свята, радощі й біди

Бойко, Ігор. Київська держава [Текст] = http://www.golos.com.ua/article/314096 : середньовічна українська держава зі столицею в Києві існувала з другої половини IX до середини XIII т., основою її були сучасні українські землі / Бойко, Ігор // Голос України. – 2019. – 23 лют. (№ 38 ) . – С. 6-7. Важливе місце в історії Української держави займає Києво-Руська держава (в історичних джерелах сучасники цю державу називали Русь або Руська земля) – середньовічна українська держава зі столицею в Києві, котра існувала з другої половини IX до середини XIII ст., основою якої були сучасні українські землі

Як тебе не любити, Києве мій! [Текст] = https://ukurier.gov.ua/uk/articles/yak-tebe-ne-lyubiti-kiyeve-mij/ / Інф. "УК" // Урядовий кур`єр. – 2019. – 30 лист. (№231). – С. 16. Побіжно розповімо, що бажано побачити гостям столиці, які раніше ніколи не були у Києві.

Список літератури із фондів МСМБ

Низовский, Андрей Ю. Легенды и были русской старины [Текст] / Низовский, Андрей Ю. – М. : Вече, 1998. – 432 с. – (Великие тайны)

Королева, Наталена. Легенди старокиївські: [Текст] легенди-оповідання / Королева, Наталена. – К. : Школа, 2006. – 256 с.

Легенди Києва та Наддніпрянщини [Текст] : Науково-популярне видання / Уклад. Л.Юрченко, О.Волосевич. – Львів : Апріорі, 2018. – 180 с. Україна є дуже малодослідженою землею, але надзвичайно багатою на легенди та інший фольклор. Тож, аби збагнути нашу землю, потрібно знати про неї якомога більше. А секретів вона ховає ой як багато. Спробуємо поділитися із вами тими, які вдалося відшукати

Пам'ятки України. Національна спадщина [№3/2019] [Текст]: Науково-популярний журнал. №3/2019 / Под ред. Д.Чобота. – К.: ДП "Національне газетно-журнальне видавництво", 2019. – 80 с

«Хвойка Вікентій. Від київських артефактів до Трипільської культури» Фрагмент з біобібліографічного списку МСМБ про

Вікентія В’ячеславовича Хвойку (1850-1914) – українського археолога, першовідкривача, дослідника, києвознавця

Розкопи на вулиці Кирилівській, 1893 р., фото В. В. Хвойки

У середині 1890-х рр. розкопки були зорганізовані Вікентієм Хвойкою не лише в Києві: на Кирилівській вулиці та на схилах Батиєвої гори в урочищі Протасів Яр (там глибина розкопок сягнула 16 м!), – а десять років тривали й на Черкащині, у селах Кононча та Селище. Цікаві теми буквально вистрибували з-під землі…

Паралельно до теми вивчення трипільської культури археолога захопили дослідження періоду Київської Русі, особливо – Києва. Були здійснені розкопки на горі Киселівці (1894), Старокиївській горі (1907-1908). Коло наукових інтересів ширшало… Вікентій В’ячеславович зорганізував розкопки давньоруських міст – городищ …на Київщині

https://msmb.org.ua/biblioresursi/bibliografiya/osobistosti/hvoyka-vikentiy-vid-kiivsykih-artefaktiv-do-tripilysykoi-kulyturi/

Вікентій Хвойка. Провідник у підземному царстві

Логічно, але інтуїтивно справа наближалась до більш-менш важливого відкриття. Наприкінці серпня 1893 р. на вулиці Кирилівській, 55 (у минулому – Єзерських; за прізвищем домовласника; нині – вул. Фрунзе, 59-61) у Києві Вікентій Хвойка окрай порослого чагарями горба, де будівельники брали глину для цегли, виявив стоянку первісних мисливців на мамутів. Почалася буденна праця – знімання шар за шаром землі… На Кирилівських висотах ґрунту вони вибрали вже чимало і дійшли відмітки 19 (!!!) метрів. Навіть замуленим оком: спека, пилюка, одноманітність, – із пагорба, керівник розкопок вихопив біло-жовтувату цятку. Спустившись униз, Вікентій В’ячеславович наказав копати обережніше, і незабаром відкрилася безцінна знахідка: ікло мамута.

Український історик, навчатель М.С.Грушевського спустився в яму і засвідчив сенсаційний факт: на території київського Подолу вони знайшли стоянку первісних людей, вік якої, щонайменше, тисячі років до н.е.! Відкриття культурного шару – безпрецедентне. У підсумку, 67 уламків мамутових ікол, кістки шерстистого носорога, зуби печерного ведмедя, гієни, росомахи і… навіть дивного, як для наших країв, лева

https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/2801824-vikentij-hvojka-providnik-u-pidzemnomu-carstvi.html

WEB-ліографія

Чудо про змія” крізь епохи. Сюжет про Георгія – змієборця

Квест для дітей "Замок Дракона" м.Київ, метро Позняки

Змієборство в фолькльорі

http://ec-dejavu.ru/g-2/Saint_George.html Змееборство Георгия в свете фольклора

Пропп В. Фольклор. Литература. История. (Собрание трудов). М.: Лабиринт, 2002, с. 92-114

Декоративно-прикладне мистецтво про легендарного Дракона

Подушка – іграшка «ЗАГАДКОВИЙ ДРАКОН»

https://moemisto.ua/kiev/krayina-rozvag-na-vdng-vidkrittya-kontaktnogo-zooparku-23301.html

Живі дракони і чарівні дерева – Унікальний фентезі-парк

На ВДНГ почав працювати унікальний фентезі-парк просто неба! З архіву минулого року

ВАРІАНТИ ЕСКІЗІВ ТАТУ ДРАКОН І ЇХ ЗНАЧЕННЯ

Легенди древнього Києва. Змій Горинич

За свою багатовікову історію, Київ обріс безліччю легенд і оповідань. Частина з них стосується легендарного київського Змія Горинича.

Змій Горинич – це казковий і билинний персонаж вогнедихаючий дракон, який представляє сили зла. Незмінною його рисою зовнішності є наявність декількох голів, а в різних легендах може бути від трьох до дванадцяти. Друга частина його імені вказує, що Змій жив в гірській місцевості, а так як в слов’янських мовах слова «гора» і «ліс» не різняться, то є версія, що злий герой жив в лісі.

Змій Горинич

Змій ГориничОдна з найцікавіших легенд пов’язує Змія Горинича з районом Оболонь. Дійшла вона в багатьох інтерпретаціях, однак, головне в її змісті наступне.

Київ потерпав від злодіянь Змія Горинича, який часто нападав на місто і наганяв страх і жах на киян. Крім цього, персонаж забирав із собою дівчат, які йому подобалися, і більше їх ніхто не бачив. У той самий час на київських землях жив богатир Добриня Микитич, якому вже настав час одружуватися. Але йому це не вдавалося зробити довгий час, тому що як тільки він закохувався в якусь киянку, вона незабаром зникала. Добриня вирішив з цим покінчити, оскільки поки справа дійде до одруження, жодної красуні в місті може не залишитися. Богатир одягнув всі свої військові обладунки, сів на коня і поїхав до Пучай-річки або Почайні. День був спекотним і він вирішив скупатися. Він переплив на інший берег, тобто на Оболонь, у володіння Змія, але не знайшов його там.

Змій Горинич якраз повертався з полювання, і, побачивши Добриню Микитича, накинувся на нього. В результаті поєдинку, богатир здобув перемогу. Змій став благати про пощаду і пообіцяв більше не красти дівчат.

Однак Змій слова не дотримав і незабаром вкрав дочку самого київського князя і гуляв собі спокійно по вулицях міста. Це роздратувало Добриню Микитича та він в кінці-кінців вбив Горинича, звільнивши Київ від його присутності.

Сьогодні цю легенду знають багато оболонівців від малого до великого. До речі, Добриню Микитича жителі столиці увічнили в назвах вулиці – так на Оболоні є вулиці Богатирська та Добринінська.

У 2014 році на Оболонській набережній з’явилася бронзова скульптура на честь Котигорошка – переможця казкового Змія Горинича...

Скульптура Котигорошка

Є версія, що битва Добрині і Змія проходила в місцевості Дорогожичі, а одна з легенд пов’язана з давнім київським храмом тієї місцевості – Кирилівською церквою. Подейкують, що від цієї церкви ведуть печери аж до південної околиці Києва, а саме до місцевості, званої як «Церковщина». Однак, про ці підземні ходи ніхто точно нічого не знає, тому хто, коли і навіщо їх створив – невідомо.

Але легенда розповідає, що в цих печерах жив і навіть нині живе той самий легендарний Змій Горинич, причому його печера настільки глибока, що веде в пекло.

Далі є кілька фіналів цієї історії: в одних йдеться про те, що змія переміг богатир Добриня Микитич, в інших – що його ніхто не зміг здолати, а богатир лише загнав лиходія далеко вглиб печери; в третіх, що змій і зараз живе під фундаментом Кирилівської церкви.

Легенди легендами, але з встановленням радянської влади в Києві, більшовики залили частину фундаменту бетоном.

печера

До речі, зовсім поруч з цим місцем, на Смородинському узвозі, знаходяться ще печери. Деякі легенди стверджують, що Змій Горинич жив саме в цих підземних ходах, і сюди приводили молодих хлопців і дівчат в жертву звірові, і тут його переміг богатир Кирило Кожум’яка.

http://vsviti.com.ua/ukraine/58516

ДЕ ЗНАХОДИТЬСЯ КАЗКОВА РІЧКА СМОРОДИНА

Якщо звернутися до історії створення міфів, легенд і билин, то в основі багатьох з них лежать реальні факти. З роками і століттями їх прикрашали, видозмінювали і наділяли новими подробицями, але канва оповіді завжди залишалася незмінною. Іноді це стосувалося героїв, а іноді місць, де відбувалися згадані події.

Так і річка Смородина, часто згадувана в давньоруських билинах і казках, могла дійсно протікати між Черніговом і стольним градом Києвом. Вчені ще точно не визначили реальність її існування.

Річка Смородина, Калинов міст – це символи перепони, яку повинен подолати справжній герой. Зазвичай на цьому місці сміливців чекало чудовисько: Змій Горинич з кількістю голів, рівним трьом. В одних казках він триголовий, в інших – про шість або дев'ять голів.

Чи було це місце дійсно реальним і настільки важкодоступним, що його наділили таким страшним стражем в казках, але в билинах річка Смородина – це водоймище, біля якого сталася велика битва, так як часто згадується, що берега її усипані кістками і черепами. Можливо, саме звідси пішла назва річки, адже смород, який йшов від поля бою, ліг в основу її імені.

ОПИС РІЧКИ В БИЛИНАХ

У народі річка Смородина, де знаходиться переправа зі світу Яви в світ Нави, викликала священний трепет. За однією версією, її води були чорні, від них виходив сморід, а по інший – вона була вогненної.

"Люта річка, сама сердита", – так говорили про неї люди. Мабуть, протягом Смородини було таким сильним, а вода холодної, що вона "обпікала" кожного, хто в неї входив. Через бризок над нею завжди клубочився мряка, яку люди називали димом.

Таким чином, річка в їх умах стала вогненної, а так як переправитися через неї було складно, то і зробили її місцем, звідки померлі йдуть в світ Нави. Так як за часів Київської Русі все виконавці билин знали, який міст був на річці Смородине, то і автори казок від них не відстали. Вони "поставили" на Калиновому мосту біля входу в світ Мари стража – Змія Горинича, щоб він не пускав живих в загробний світ. У всіх народних епосах різних країн є подібні охоронці, наприклад, Цербер в грецьких міфах.

ЗВ'ЯЗОК ДАВНЬОРУСЬКИХ БИЛИН З МІФАМИ ІНШИХ НАРОДІВ

Якщо вірити давніми переказами, річка Смородина була серйозною перешкодою для тих, чий шлях лежав з Мурома через Чернігів до Києва. Мабуть, чимало там загинуло людей, і не тільки на полі бою, що вона стала символом річки смерті.

Частина вчених вважає, що ця річка була одним з приток Дніпра, що більш логічно, якщо їдеш від Чернігова до Києва, але де б вона не знаходилася, в народних переказах за описом Смородина схожа з річкою Стікс, яка у древніх греків йшла під землю в Аїд.

За часів язичницької Русі люди вірили в потойбічний світ, а раз він існував, то і шлях до нього повинен був бути. Билин наділили річку Смородину цією функцією, але замість човняра, "встановили" Калинов мост, через які переходили душі померлих. https://ukr.agromassidayu.com/gde-nahoditsya-skazochnaya-reka-smorodina-page-969339

Змієві вали

На південній околиці Києва подекуди добре видно залишки давніх земляних насипів, які колись простягалися на сотні кілометрів. На Правобережжі вони тягнулися на захід від Дніпра, а на Лівому березі — на схід. Це Змієві вали. Сліди їх можна знайти не тільки в столичній області, а й на Житомирщині, Черкащині, Чернігівщині, Полтавщині.

ЧОМУ вони так називаються і хто та для чого їх збудував?

На думку археолога Артема Борисова, ця назва пішла з легенди. У Х – на початку ХІ століть (учені схиляються до того, що саме в цей час були збудовані Змієві вали) прості люди думали: таке грандіозне за масштабами будівництво не могло обійтися без надлюдських сил. Так і народилася легенда про те, що давньоруські богатирі здолали змія, який нібито жив біля Києва, впрягли його в рало і провели височезну й довжелезну борону – вали.

Призначенням валів був захист княжої столиці – Києва від кочовиків, які, пересуваючись степом, часто нападали. Володимир почав будувати вали вздовж Стугни, Сули, Десни, цей напрямок продовжив Ярослав Мудрий. Судячи з такого розташування, можна сказати, що укріплення виправдали себе. Недарма лінії цих валів збігаються з оборонними лініями пізнього середньовіччя та Нового часу. Навіть перед Другою світовою війною захист Києва проходив тими ж місцями.

Дивує, як у той час можна було збудувати такі масштабні споруди, адже їх спершу потрібно було спланувати. Звідки взяли людей для всього цього? Дослідження вказують на те, що давньоруські князі мобілізували на будівництво близько чотирьох тисяч чоловік, відірвавши їх від сільськогосподарських робіт та ремісництва. Будівничі копали землю рильцем – дерев’яною лопатою із залізним окуттям, а дерева вирубали сокирою – оце й увесь інструмент у той час. Але технологічний процес був продуманий та відшліфований до найменших дрібниць, тому робота просувалась, як на ті часи, досить швидко. Мабуть, тому люд і був певен, що без допомоги якоїсь містичної істоти не обійшлося. Вважається, що копачі жили у тимчасових таборах і постійно пересувалися. У долинах річок паслася худоба, яка їх годувала.

Будуючи Змієві вали, наші пращури використовували попередні укріплення скіфських часів. Так, в оборонну лінію було вписане скіфське городище Круглик поблизу Києва. Науковці посилаються на те, що на той час уже існували складні інженерні споруди – Десятинна церква, Софія Київська, тобто досвід у будівництві був. Можна припустити – запрошували майстрів-інженерів із Візантії, які допомогли спланувати, налагодити процес побудови укріплень та їхнє обслуговування.

Змієві вали мали вигляд стіни з дерева та землі і довгих насипів. Вони не були унікальним явищем. Китайська стіна, скажімо, це також довгий вал, зведений із каменю. Вали були і на військовому кордоні Римської імперії.

Відомо про різні функції ліній оборони. Коли звели лінію по Росі біля Білої Церкви, Корсуня, Богуслава, то лінії по Стугні втратили своє військове значення. Вали поступово просувалися на південь – так Київ відгороджувався від Степу. Наприкінці ХІ – на початку ХІІ століть звели останній вал на Росі, після чого система оборони змінилася.

Зараз активні дослідження Змієвих валів припинилися, що непокоїть істориків та археологів, зацікавлених у тому, щоб відшукати тимчасові поселення будівничих і тих, хто обслуговував ці вали. Нові дослідження дали б нові відомості про ті часи.  Наразі вдалося лише зафіксувати рештки валів. Відповідна документація стане основою програми щодо охорони цієї історичної пам’ятки. А так території, де зафіксовані стародавні оборонні укріплення, невиокремлені із сільськогосподарських земель, лісництв, що негативно позначається на їхньому збереженні. Олеся КОСТЕНКО.

http://www.silskivisti.kiev.ua/19760/index.php?n=44744

Київ від минулого до майбутнього

Змей Горыныч. Легенды древнего Киева

Из истории киевских легенд – Змей Горыныч.

За свою многовековую историю, Киев оброс множеством легенд и рассказов. Часть из них касается легендарного киевского Змея Горыныча.

Змей Горыныч – это сказочный и былинный персонаж огнедышащий дракон, представляющий силы зла. Неизменной его чертой внешности является наличие нескольких голов, а в разных легендах может быть от трех до двенадцати. Вторая часть его имени указывает, что Змей обитал в горной местности, а так как в славянских языках слова «гора» и «лес» не различались, то есть версия, что злой герой жил в лесу.

Одна из самых интересных легенд связывает Змея Горыныча с районом Оболонь. Дошла она во многих интерпретациях, однако, главное в ее содержании следующее.

Киев претерпевал от злодеяний Змея Горыныча, который часто нападал на город и нагонял большой страх и ужас на киевлян. Кроме этого, персонаж забирал с собой девушек, которые ему нравились, и больше их никто не видел. В то же время на киевских землях жил богатырь Добрыня Никитич, которому уже подошло время жениться. Но ему это не удавалось сделать долгое время, потому что как только он влюблялся в какую-то киевлянку, она вскоре исчезала. Добрыня решил с этим покончить, поскольку пока дело дойдет до женитьбы, ни одной красавицы в городе может не остаться.  Богатырь одел все свои воинские доспехи, сел на коня и поехал к Пучай-реке или Почайне. День был жарким и он решил искупаться. Он переплыл на другой берег, т.е. на Оболонь, во владения Змея, но не нашел его там.

Однако Змей слова не сдержал и вскоре украл дочь самого киевского князя и гулял себе спокойно по улицам города. Это разозлило Добрыню Никитича и он в конце концов убил Горыныча, освободив Киев от его присутствия.

Сегодня эту легенду знают многие оболонцы от мала до велика. Кстати, Добрыню Никитича жители столицы увековечили в названиях улицы – так на Оболони есть улицы Богатырская и Добрынинская.

В 2014 году на Оболонской набережной появилась бронзовая скульптура в честь Змея Горыныча, а точнее Котыгорошку, побеждающему этого сказочного персонажа.

Есть версия, что битва Добрыни и Змея проходила в местности Дорогожичи, а одна из легенд связана с древним киевским храмом той местности – Кирилловской церковью. Поговаривают, что от этой церкви ведут пещеры аж до южной окраины Киева, а именно к местности, называемой «Церковщина». Однако, об этих подземных ходах никто толком ничего не знает, поэтому кто, когда и зачем их создал – неизвестно. Но легенда рассказывает, что в этих пещерах жил и даже живет доныне тот самый легендарный Змей Горыныч, причем его пещера настолько глубокая, что ведет в преисподнюю.

Далее есть несколько финалов этой истории: в одних говорится, что змея победил богатырь Добрыня Никитич, в других – что его никто не смог преодолеть, а богатырь только загнал злодея далеко вглубь пещеры; в третьих, что змей и сейчас живет под фундаментом Кирилловской церкви.

Легенды легендами, но с установлением советской власти в Киеве, большевики залили часть фундамента бетоном.

Кстати, совсем рядом с этим местом, на Смородинском спуске, находятся еще пещеры. Некоторые легенды утверждают, что Змей Горыныч жил именно в этих подземных ходах, и сюда приводили молодых ребят в жертву зверю, и здесь его победил богатырь Кирилл Кожемяка.

https://kyivpastfuture.com.ua/ru/zmej-gorynych-legendy-drevnego-kyeva/

Додаток

Візантійська, Європейська та Древньоруська культура про перемогу над Змієм Георгія (Юрія) Побідоносця

“Чудо про змія” крізь епохи. Сюжет про Георгія – змієборця

Звіт із засідання сходознавчого товариства історичного факультету ОНУ ім. І. Мечникова.

Автор Максим Панін

/Фрагменти/

Кто такой Георгий Змееборец?

Прекрасно, что столько внимания было уделено иконописи. Благодаря кропотливому анализу мы обнаружили много интересного о средневековых представлениях сюжета:

События «поединка» Змия и Георгия происходили в разных местах (возле озёр, в городах, на полях, вблизи пещер и ущелий);

На некоторых иконах в уголке была рука Господа, осеняющая крестным знамением Георгия – как символ благословения борьбы Добра со Злом;

Агнцы, ведомые принцессой к Дракону в качестве дополнительной жертвы изображены на западноевропейских иконах, поскольку они присутствуют в «Золотой легенде» – основном источнике этого сюжета в регионе.

На нижнем плане многих экземпляров были замечены кости предыдущих «посетителей» Дракона, которые наводили ужас на зрителей;

Юноша, сидящий за спиной у св. Георгия – тот самый, что был спасён им из плена арабов, у которых он служил, подавая воду, именно поэтому в руках у него и сохранился кувшинчик, также часто присутствует на иконах. Здесь мы видим перенесения других сюжетов о Георгии в «Чудо о змие»

Люди, наблюдающие из башни и города, потом примут крещение; Это явление более характерно для Западноевропейской живописи, как и для древнерусской.

Амуниция св. Георгия представлена мечом, копьём, луком и щитом – в дальнейшем этот щит в свидетельство «силы и действия Духа» будет висеть, ни на что не крепясь, у алтаря (по древнерусскому источнику);

Икона «Св. Георгия».

Красный плащ св. Георгия – символ дальнейшего мученичества за Христа;

Ангел, венчающий Георгия, символизирует благословение небес и небесную награду, подчеркивает святость героя и совершаемого им подвига.

Современные образы св. Георгия – очень запомнилась икона «Св. Георгия – Наполеона».

Прежде чем начать разбирать текст, следует коротко охарактеризовать источники (ссылки на них будут представлены в конце). У нас их было три:

а) Византийская версия (далее ВВ) – это источник всех последующих переработок. Датируется она VII – IX вв.

б) Древнерусская версия (далее ДВ). Ранний перевод с греческого языка был сделан в XI в. К концу XII – началу XIII в. относят русскую переработку текста. Так называемая «вторая русская редакция», отличается лаконичностью, характерной для оригинальных древнерусских произведений, яркой образностью языка. Здесь заменены некоторые собственные имена и географические названия, сокращены некоторые побочные эпизоды повествования, несколько приглушена нравоучительная составляющая. Нами этот источник был проработан в редакции XVI в.

в) Западноевропейская версия (далее ЗВ). Первый перевод текста с греческого языка в Западной Европе датируется XI веком. В дальнейшем появились десятки различных изложений легенды. Мы же обратились к наиболее популярной его версии, изложенной в «Золотой легенде» Иакова Ворагинского (1260 г.). «Золотая легенда» имела необычайно широкое распространение на средневековом Западе, уступая лишь Библии (до наших дней дошло более тысячи списков).

Тимпан собора в Ферраре.–1155 г.

Также важный момент, где именно обитал Змей: по двум версиям он жил возле озера, а по ВВ – возле трясины, т.е. болота. Сразу вспоминаются разнообразные чудные монстры (болотники, кикиморы, лесавки, лешии), которые наводят на мысль, что болото – действительно нехорошее место. А по одной из версий мироздания, вообще, – дьявольское: «болота возникли из выплюнутой чёртом, спрятанной от Бога земли». Так что обиталище Змия в этом случае оправданно. Правда, если вспомнить сюжеты иконографии, то очень часто озеро или болото, заменяется пещерой или ущельем у города.

Следующий эпизод, которого нет в ДВ – попытка уничтожить Дракона человеческими силами, также был замечен нами. Объясняется она, вероятно, слабостью людской и мощью божественной.

Святой Георгий – 1425-50 гг. Икона работы Ангелоса Акотантоса, венецианского грека, критская школа.

Змию платили «живую дань» – людей. По ЗВ сначала ему жертвовали только по две овцы, что находит своё отражение в вышеупомянутой живописи, но после, когда овец стало не хватать, стали давать ему овцу и человека.

Весьма заметный момент из ВВ: «Царь, вот город наш благоденствует и процветает, а мы умираем злой смертью». Царь говорит: «Начертайте имена ВСЕХ ГРАЖДАН, и каждому да будет определен его черед…» (и дальше) «…И – день за днем – все по очереди стали отдавать своих ДЕТЕЙ на съедение змию, пока не пришел черед царя».

Если был готов список всех граждан, то почему они отдавали только детей?  Власть pater familias, как видим, играет ключевую роль.

Этот же сюжет, но по своему, описывается в ДВ, так в нём ежедневно на «кормку» Дракону выдавались дети, начиная с главных князей и до самых незнатных. В ЗВ жертвы избирались путём жребия.

33_Берндт_Нотке_Св._Георгий_и_дракон_рез_ба_по_дереву_Сторкиркен,_Стокгол_м_1470-е

Берндт Нотке. Св. Георгий и дракон резьба по дереву. – Сторкиркен, Стокгольм – 1470-е г.г.

36_Паоло_Уччелло_Битва_святого_Георгия_с_драконом_1456

Паоло Уччелло. Битва святого Георгия с драконом. – 1456 г.

04_1Св._Георгий._Мозаичная_икона_нового_собора_Ксенофонтова_монастыря._Афон,_XIIIвКогда же дошла очередь до царской дочки, то в двух версиях (ВВ и ЗВ) царь попытался откупиться, но народ отказался от этого предложения, считая, что жертвы их детей были напрасными и указ царя – есть указ, он также должен следовать своему слову. Во всех версиях царь одевает свою дочь в свадебный наряд для дальнейшей «свадьбы» с Драконом. Свадьба – это обряд инициации, считающийся необходимым для всех людей. И смерть до свадьбы считалась «неправильной».

Во всех трёх версиях появляется Георгий. Он расспрашивает девицу о том, чего она печалится, после его убедительной просьбы царевна рассказывает подробности, умоляя святого всё же уйти. Поступок очень милосердный, царевна неоднократно повторяет свою просьбу ради спасения героя, на этом примере четко прослеживается христианская любовь и жертвенность, присущая «невинным», чистым душам. Но Георгий гласит: «Не бойся, отроковица!» и остаётся.

Следующий эпизод характерен только ВВ и ДВ. Георгий молится Богу о даровании ему победы, вследствие которой народ уверует в «истинного» Бога.

Св. Георгий. – Мозаичная икона нового собора Ксенофонтова монастыря. Афон, XIIIв

Змий в очередной раз идёт к месту ежедневной подачи жертв, но у условного места две жертвы: Георгий и царевна. Вот и настал тот истинный момент, момент битвы Добра и Зла…

В ЗВ Георгию пришлось прибегнуть к использованию оружия, чтоб обезвредить Змия, в то время как в других версиях ему достаточно было только воззвать к Господу с молитвой – и тотчас же Змий рухнул к его ногам.

Георгий попросил девушку пленить Змия поясом, что девушка и сделала во всех трёх версиях. Змия повели в город. Когда горожане увидали «монстра», то принялись бежать. Георгий закричал горожанам, чтоб они не пугались, и предложил им принять крещение во имя Иисуса Христа. Это предложения, правда, как показалось нам на кружке, напоминало шантаж со стороны святого: царь и весь народ приняли крещение и только тогда св. Георгий отрубил голову Змию.

По разным источникам было разное количество крещёных: 240 тысяч (ВВ); 15 или 20 тысяч «не считая женщин и детей» (ЗВ). Если за правду брать число 240 тысяч, то необходимо уяснить, что город с такой численностью очень велик и их было достаточно мало в I тыс. н.е.

Далее в «спасённом» городе была воздвигнута первая церковь в честь св. Георгия. Возле этого храма святой прочёл молитвы и по божественному промыслу появился источник благодати, исцеляющий немощных и больных.

В ЗВ оговаривается, что храм был посвящен св. Георгию и Деве Марии, что, как нам показалось, подчеркивает особое отношение Запада к культу Богородицы, а также куртуазные мотивы Жития, связывая его с рыцарской литературой XIII века.

В ДВ указывается дата поминовения святого 23 апреля, но мы посчитали её позднейшей вставкой.

В ЗВ царь предложил св. Георгию сколько угодно денег, но он отказался и велел отдать их бедным во имя Господа; он дал царю четыре наказа, а именно: заботиться о церквях, чтить священников, слушать службу прилежно и жалеть бедняков. На этом эпизоде заканчивается «Чудо о Змие» в ЗВ.

Но в ДВ сюжет имеет продолжение, а именно эпизод со щитом, который Георгий «вешает» как символ веры в Господа Иисуса Христа. Этот щит, как гласит источник, висит там до сих пор в знак бесконечной силы Святого Духа.

Что интересно, нами были проведены аналогии с древними русскими былинами и сказками об «Илье Муромце и Соловье Разбойнике», «Никите Кожемяке», «Песне о вещем Олеге»; духовными стихами и песнями, которые также схожи с нашим сюжетом. Хотелось бы поблагодарить аспиранта кафедры истории Украины Дмитрия Кобельського, который предоставил нам ряд аутентичных записей исполнения былин о Святом Юрии.

Св. Георгий. Университет Принстона (Голландия). Музей. 1440-1470

Георгий Победоносец, кон. XIX – нач. XX в. Неизвестный художник

Повний текст дивіться за: https://art-ur.com.ua/catalog/chairs/ikona_yurij_zmeeborec_kon__xix_-_nach__xx_v_-detail

Театр та кіномистецтво про казкових Драконів

Театр на Липках. «Місце для Дракона». Юрій Винничук

Казкова історія про сумну і похмуру державу, де тільки мухи мають клопоти. Проте в один прекрасний момент виявляється, що в цьому місці оселився... дракон. І дарма, що він має тонку вразливу душу – дракона треба вбити. Невже суспільство може бути таким жорстоким? Дізнайтеся, що буде далі – чи переможуть справедливість та людяність. 

Автор твору – Юрій Винничук

http://tuz.kiev.ua/shows/view/m-sce-dlya-drakona

 

 

Вбити дракона

Вистава «Вбити Дракона»

Для того, щоб стати вільним, треба не просто вбити дракона, але вбити його в собі. За легендою Євгена Шварца, місто N знаходиться під владою дракона.

Шляхетний лицар Ланцелот хоче звільнити пригноблене місто, але градоначальник відмовляє лицаря від поєдинку з чудовиськом.

Глядачі побачать історію про городян, які вважають життя під владою дракона зручним.

Втративши одного монстра, городяни коряться іншому.

Спектакль Дракон в Києві відбувся 16 грудня 2020 р

Клара та чарівний дракон:

що треба знати про нову українську анімацію

Ідея мультфільму народилася ще років 20 тому. Мультфільм зроблено повністю українською командою.

У мультфільмі повністю українська музика. Гурт PUR:PUR написав та виконав дві композиції українською та англійською мовами, які увійшли до саундтреків мультфільму. А ще один із треків зіграв оркестр Dovzhenko Sound Studio.

https://vechirniy.kyiv.ua/news/36521/

Пам’ятник «Козак-переможець» Київ

Пам’ятник «Козак-переможець» (Київ)

Пам’ятник «Козак-переможець» був урочисто відкритий 21 серпня 2015 року до Дня Незалежності України. Він розташовується навпроти будівлі СБУ, на вулиці Володимирська, 33. Автором пам’ятника стала група талановитих митців з усієї України.

Хоча скульптурна композиція і встановлена біля будівлі Служби безпеки України та була урочисто відкрита її головою Василем Грицаком, вона присвячена всім воїнам-патріотам і захисникам України.

На мапі України зображений козак, який символізує хороброго українського воїна та двоголовий дракон, який символізує зло... Пам’ятник доволі маленький, але дуже детальний, гарний та влучний за своєю ідеєю. Він демонструє силу та безстрашність українців перед будь-яким, навіть найстрашнішим ворогом і каже нам, що ми обов’язково переможемо.

Дата відкриття – 21 серпня 2015 року

Станція метро – Золоті ворота

Адреса – Київ, Шевченківський район, вулиця Володимирська, 33

https://zeft.in.ua/pam-yatnik-kozak-peremozhets-kiyiv/

Інтернет-ресурси

https://vechirniykiev.com.ua – сайт газети «Вечірній Київ»

http://www.golos.com.ua – сайт газети «Голос України»

https://day.kyiv.ua – сайт газети «День»

http://www.silskivisti.kiev.ua – сайт газети «Сільські вісті»

https://ukurier.gov.ua – сайт газети «Урядовий кур`єр»

http://kreschatic.kiev.ua – сайт газети «Хрещатик»

 

Бібліограф-укладач: Наталя Фоміна

Наповнення ЕСКС: Мілашенко Т.І., Фоміна Н.І., Качановська Н.В.

СПІЛКУЙТЕСЯ З НАМИ:

  • blog
  • facebook
  • tweetter
  • youtube
  • youtube
  • youtube
  • pinterest
  • Instagram

НАШІ НАГОРОДИ

Дізнатися наші реквізити для добровільних пожертв бібліотеці — Конт.тел. (бухгалтерія бібліотеки):
(044) 288-23-36

(044) 288-30-12
lib@msmb.org.ua

ВГОРУ