«Строката стрічка»

Бібліографічний список статей до Міжнародного Дня кіно

28 грудня позначено в календарі як Міжнародний день кіно. Це професійне свято людей, що працюють у галузі кіновиробництва. Відзначають його також численні шанувальники кіно у всьому світі. З’явившись ще в XIX столітті, кінематограф одразу став сенсацією. Він відкрив людям можливість перебувати в абсолютно новій реальності — в світі по той бік екрана. На сьогодні кіно — це й високе мистецтво, і розвага, і могутня галузь з багатомільярдними оборотами. Кіно давно увійшло в наше повсякденне життя. Кожного дня мільйони людей і вдома, і в кінотеатрах проводять час за переглядом фільмів найрізноманітніших жанрів.

Історична пам’ятка

В 1893 році американець Томас Едісон продемонстрував публіці новий винахід — кінетоскоп. Цей пристрій дозволяв переглядати рухомі зображення, щоправда, лише через спеціальний окуляр. Користуватися ним могла тільки одна людина — це був такий собі персональний кінотеатр. Глядачі були в захваті, і вже за рік в США відкрилися комерційні салони для перегляду фільмів за допомогою кінетоскопів.

Перший кінотеатр

Відкриття можливості колективного перегляду кіно належить братам Люм’єр — Луї та Огюсту. Надихнувшись кінетоскопом Томаса Едісона, вони винайшли новий, більш удосконалений апарат. В березні 1895 року в Парижі Люм’єри вперше продемонстрували публіці фільм з використанням створеного ними приладу під назвою «сінематограф». А вже 28 грудня відбувся перший комерційний кіносеанс. Цей день вважається днем народження нового виду мистецтва — кіно. 

Спочатку фільми були дуже короткими, інколи вони тривали всього декілька хвилин. Їх демонстрували в будь-якому місці, де можливо було затемнити приміщення і встановити екран. Темою картин були місцеві події, важливі заходи, краєвиди інших країн. Також знімали короткі комедії.

Перші кіноактори

Думки суспільства щодо кінематографу різнилися. Дехто вважав, що за ним майбутнє, а хтось доводив, що кіно — це низькопробна розвага, яка не має нічого спільного з мистецтвом. Театральні актори спочатку неохоче погоджувалися на зйомки в кінокартинах, тож ролі виконували здебільшого циркові артисти.

Поступово вміння кінотворців вдосконалювалися. Навчилися проводити зйомки в русі, на різних швидкостях, використовувати стоп-кадр, винайшли способи для руйнування так званої «четвертої стіни» між акторами та глядачами. Фільми супроводжувалися текстом та музикою — хоч і не мали синхронізованого звуку, проте й цілковито «німими» не були.

Кіностудії

До 1914 року в різних країнах відкрилися компанії з кіновиробництва. Перші два десятиліття XX століття подарували світу справжніх кінозірок, яких полюбила публіка:

Чарлі Чаплін

 Віра Холодна

Дуглас Фербенкс

Мері Пікфорд

В США місто Голлівуд, що в Каліфорнії, стало місцем скупчення кіностудій.  Щорічно там знімали близько 800 кінокартин. 

20-ті роки стали роками розквіту радянського німого кіно — режисери Довженко, Пудовкін, Ейзенштейн та інші вдало експериментували з камерою та монтажем. Такі фільми, як «Земля» чи «Броненосець «Потьомкін»» стали відомими на весь світ.

1927 року в США вийшов фільм із синхронізованим звуком «Співак джазу», і відтоді звукове кіно набуло популярності. До початку 30-х років майже всі фільми стали звуковими. Запровадження звуку в кіно дозволило США стати лідером світової кіноіндустрії та поклало початок «золотому віку Голлівуду».

кіножанрами стають лірична комедія, кримінальний трилер, фільм жахів, мюзикл, вестерн та соціальна, любовна чи історична драми. Також екранізували літературні твори та казки. Волт Дісней на своїй студії створює всім відомі мультфільми — «Бембі», «Білосніжка та сім гномів», «Піноккіо».

Під час Другої світової війни найголовнішим жанром у кіно стає документалістика. Це великою мірою сприяло технічному прогресу в кінематографі, адже зйомки в умовах війни вимагали наявності більш мобільних кінокамер.

У повоєнні роки кіно стало основною формою масових розваг, люди часто ходили до кінотеатру двічі на тиждень. У Великобританії, наприклад, в 1946 році щотижня в кінотеатри навідувалися близько 30 мільйонів людей.

Нові технології

Друга половина XX століття дивувала нас прекрасними фільмами режисерів Бертолуччі, Пазоліні, Альмодовара, Кустуриці та багатьох інших. XXI століття принесло у кіновиробництво нові технології та комп’ютерну графіку. Доступні зараз 3D і навіть 5D-технології, що створюють ефект повного занурення в сюжет та відчуття, коли картинку нібито можна відчути на дотик.

Як святкувати Міжнародний день кіно?

В Україні люблять кіно не менше, ніж в інших країнах. Перший кінотеатр у Києві відкрився ще в 1897 році, а українські режисери Олександр Довженко та Сергій Параджанов відомі на весь світ.

У великих містах нашої країни цього дня влаштовують спеціальні кінопокази, зустрічі з акторами та режисерами, відкривають виставки, присвячені кінематографу, проводять екскурсії та майстер-класи в кіностудіях.

Найочевиднішим способом долучитися до святкування буде перегляд цікавого фільму. Нині ми частіше дивимося фільми вдома, де до наших послуг телебачення та комп’ютер з виходом в інтернет.

Але Міжнародному дню кіно варто присвятити похід в кінотеатр. По-перше, суто з технічних причин — у кінотеатрі великий екран та чіткий звук, а також спецефекти, які вдома неможливо побачити. По-друге, похід у кіно — це своєрідний ритуал. Темрява в залі, особливий запах викликають ностальгічні спогади дитинства. А спільні переживання й емоції від перегляду картини зближують нас з рідними та друзями.

Чому ми любимо цей день?

Мабуть, небагато людей задумуються над причинами своєї любові до кіно. Насправді це навіть дещо дивно — годинами сидіти перед екраном та спостерігати за рухомим зображенням. Але ми настільки звикли до цього явища, що навіть не аналізуємо та не ставимо під сумнів задоволення від перегляду фільмів.

Фільми бувають різними — легкими й радісними, здатними покращити настрій та відволікти від буденних проблем. Є фільми з глибоким змістом, дуже складні для сприйняття. Вони спонукають нас до переосмислення певних аспектів життя. Тож під кожний свій настрій можна підібрати відповідну кінокартину.

Найрізноманітніші сюжети змушують нас переживати емоції — співпереживати кіногероям, сміятися чи плакати разом з ними. Інколи після перегляду фільму, в якому герої стикаються з проблемами, схожими на наші, ми нарешті знаходимо вихід із складної життєвої ситуації.

Кіно може стати навіть своєрідним маркером у виборі друзів — як правило, люди зі схожим внутрішнім світом люблять однакові фільми. Крім того, кіно є ефективним інструментом для самоаналізу. Воно дозволяє краще зрозуміти себе — що нам подобається, що знаходить відгук в душі чи навпаки — відштовхує.

Тож які б нові технології та гаджети не з’являлися з роками, кіно завжди залишатиметься улюбленим відпочинком та цікавим і важливим мистецтвом.

Бібліографія статей

(подано в алфавіті авторів)

2021

Вергеліс, Олег. Лимериха [Текст] / Вергеліс, Олег // Кіно театр. - 2020. - С. 33-35. Старий Поділ. Темні завулки. Посеред цього заспаного подільського раю раптом лунає несамовитий жіночий вереск: «Калавур! Бардак!». Справжня фурія в хустині з двома ріжками, подільська перекупка Секлета Лимериха з розмахом справжньої господині переможно вривається в цей фільм!

Десятерик, Дмитро. "Биківня в сучасному світі - сильна і цікава історія" [Текст] =https://day.kyiv.ua/uk/article/kultura/bykivnya-v-suchasnomu-sviti-sylna-i-cikava-istoriya Десятерик, Дмитро // День. - 2021. - 22-23 жовт. (№ 131-132). - С. 22-23. В Україні розпочинається робота над українсько-польською історичною драмою про сталінські репресії

2020

Крутова, Олена. Променистий Лучано із сонячною усмішкою [Текст] / Крутова, Олена // Кіно театр. - 2020. - № 2. - С. 19-20. «Як можна стояти перед повною залою і говорити щось, у що сам не віриш. У цій професії не можна блефувати, це не гра в покер. Це радше гра в шахи. Якщо ти програєш, виправдань не буде»

Пащенко, Анастасія. «Захар Беркут»: свобода як цивілізаційний вибір [Текст] / Пащенко, Анастасія // Кіно театр. - 2020. - №1. - С. 8-10. Тому, хто захоче створити фільм-легенду на матеріалі середньовічної України, важко зробити вибір кращий, ніж «Захар Беркут». Напружена дія, яскраві образи, герої різного віку й статі, безпрограшний мотив боротьби проти численного ворога нечисельного гурту героїв, та ще й апелювання до демократичних цінностей – достоту матеріал, сьогодні чи не актуальніший, ніж на момент написання повісті-першоджерела

Пащенко, Анастасія. Нелегкий шлях додому [Текст] / Пащенко, Анастасія // Кіно театр. - 2020. - №1. - С. 6-7. Окупація Криму для материкової України несподівано обернулася його «віднаходженням» в культурному просторі. Виник інтерес до того, що ж усе-таки ми втратили, в поєднанні з бажанням продемонструвати підтримку постраждалим від вторгнення, і передусім – кримським татарам (якщо вже Україна як держава не змогла їх захистити). Це, в свою чергу, породило якщо не потік, то принаймні окремі хвилі «кримської» теми в суспільному просторі, зокрема в науці і мистецтві. Велика роль тут, природно, належить вихідцям із Криму

Стельмашевська, Ольга. Культовий роман Любка Дереша [Текст] = https://m.day.kyiv.ua/uk/article/cuspilstvo/kultovyy-roman-lyubka-deresha-ekranizuyut : містична драма «Трохи пітьми або На краю світу» починає свою кіноісторію / Стельмашевська, Ольга // День. - 2021. - 22 жовт. (№ 131-132). - С. 9. Цей фільм є поєднанням психологічної драми, внутрішнього переродження героїв, потойбічних сил, альтернативної музики, містики та субкультур. А ще «Трохи пітьми або На краю світу» — яскрава й плідна синергія модної української літератури та кінематографа

Тримбач, Сергій. Життя як гра [Текст] = https://day.kyiv.ua/uk/article/kultura/zhyttya-yak-gra-bez-rahunku-y-hronometra  : Богданові Ступці 27 серпня минає 80 літ... / Тримбач, Сергій  // День. - 2021. - 5 верес. - С. 29. Ступка помер за місяць до свого 71-річчя. Можливо саме тому, що вибрав ресурс, йому відпущений. Бо витрачав його, не рахуючи енергетичні «калорії». Частенко цитував Івана Франка: «Працювать, працювать, і в праці сконать...»

Брюховецька, Лариса. Привид ідеального актора з театру Курбаса [Текст] / Брюховецька, Лариса // Кіно театр. - 2020. - №6. - С. 19-22. Заслужений артист України Віталій Савчук без перебільшення, - найзагадковіша постать в українському театрі другої половини ХХ століття. Він - випускник Харківського інституту мистецтв ім. І. Котляревського. Професію він оволодів за допомогою чудових педагогів - Миколи Борисенка та Олексія Глаголіна

2019

Брюховецька, Лариса. Мужня правда про Іловайськ [Текст] / Брюховецька, Лариса // Кіно театр. - 2019. - № 6. - С. 3-5. Час летить з неймовірною швидкістю, й от уже минула п’ята річниця від Іловайської трагедії, коли російські збройні сили накрили вогнем із градів наших військових, які виходили з оточення домовленим коридором. За цей злочин з боку Росії ніхто не відповів. Як не зрозумілою досі залишається й тодішня позиція найвищого командування ЗС України… Війна, не названа війною, триває

Тримбач, Сергій. Людина з кінематографічного іконостасу 10 вересня — 125-та річниця від Дня народження Олександра Довженка [Текст] = https://day.kyiv.ua/uk/article/kultura/lyudyna-z-kinematografichnogo-ikonostasu / Тримбач, Сергій  // День. - 2019. - 10 вер.(№ 163) . - С. 6. На відміну від своїх «соузників» по кінокомуністичному іконостасу — Сергія Ейзенштейна і Всеволода Пудовкіна, Довженко походив не з міста, а з патріархальної галактики — українського села. Саме це значною мірою зумовило особливості його художнього мислення, його мистецької та культурної ідеології. Проте не лише це. Довженки були козацького роду. У своїх автобіографіях, зазвичай російськомовних (я зібрав їх у книжці «Довженко без гриму»), кінорежисер нерідко нагадував, що сім’я його батьків належала до «казацкого сословия».

Ертель, Денис. "Не любити її було не можливо" [Текст] = https://journals.ua/popular/persons/29216-09-19.html / Ертель, Денис // Личности. - 2019. - № 9. - С. 54-71. Чому саме вона? Особлива художня обдарованість? Вона навіть не мала акторської освіти. Просто хотіла грати. Фотогенічність? Кіногенічність? І знімалась вона менше чотирьох років! І прожила менше 26-ти...

Котенок, Вікторія. Олександр Кобзар: "Треба бути готовим до шансу, який випадає в житті" [Текст] / Котенок, Вікторія // Кіно театр. - 2020. - №6. - С. 28-31. Олександр Кобзар не любить закулісних тусовок, не активний у соціальних мережах і нечасто дає інтерв'ю в ЗМІ. Він уже знявся в 90 фільмах і серіалах, протягом останніх років у нього близько п'яти-дев'яти кінопрєктів на рік. А за версією продюсерів і кастинг-директорів, 2018 року ввійшов до списку найбільш високооплачуваних акторів країни

Книги з фондів МСМБ

Академія мистецтв України. Інститут проблем сучасного мистецтва. Нариси з історії кіномистецтва України [Текст] : Наукове видання / Редкол. В.Сидоренко, І.Безгін, В.Горпенко та ін.; Вст. ст. В.Сидоренка. - К. : Інтертехнологія, 2006. - 864 с.

Нариси з історії кіномистецтва України є колективним системним дослідженням, що ставить за мету осягнення складного процесу становлення й розвитку вітчизняного кінематографа протягом ХХ століття. Попри те, що існують видані в попередні десятиліття ґрунтовні праці з історії кіно, незастережним залишається той факт, що кожна епоха потребує свого осмислення історичних процесів і явищ. Ідеєю видання є поглиблення, систематизація знань про історію становлення, розвитку та сучасні тенденції кінематографа України. В основу наукових розвідок покладено логіку та специфіку історичного руху самого кінопроцесу. Концептуальна структуризація теми передбачає не тільки підсумок досвіду досліджень ігрового та неігрового кінематографа, а й організації кіно освіти, становлення вітчизняних шкіл (операторської, акторської) на визначених хронологічних відтинках, у певних соціокультурних контекстах. Видання може виявитися корисним широкому

Дзюба, Іван. Сергій Параджанов. Більший за легенду [Текст] : Науково-популярне видання / Дзюба, Іван, Дзюба, Марта ; Передмова С.Тримбача. - Вид. 2-ге. - К. : Дух і літера, 2021. - 224 с.

Книга Івана та Марти Дзюбів складається з текстів (мемуарні нариси, статті та інтерв’ю), які є своєрідними коментарями до життя і творчості Сергія Параджанова, одного з найвидатніших і найоригінальніших митців України та світу. Його образ складають міфи та міфологеми, переважно витворені самим Параджановим. Тексти авторів книги розширюють цей образ у найцікавіший спосіб – доповнюючи життєвими подробицями, сюжетами й концептуальними інтерпретаціями вчинків кіномитця, котрі однаковою мірою дотичні як до життя побутового, так і власне художнього. А ще ця книга дарує читачеві уявлення про те, як складався мистецький космос Параджанова, яким чином відбувся перехід від режисера, що працював з традиційними міфами комуністичної ідеології, до художника, що заговорив мовою національних міфологій в їхній авангардовій, напрочуд сучасній іпостасі. Для людей, залюблених в культуру і її геніїв. Геніїв, що витворюють не тільки себе, а й світ, який формує людину і людство як субстанцію творчу, спрямовану у безмір історико-культурного часо-простору

Коломієць, Ростислав. Леонід Биков [Текст] : Популярне видання / Коломієць, Ростислав Григорович. - Харків : Фоліо, 2020. - 123 с.

Ім’я кіноактора і кінорежисера Леоніда Бикова (1928—1979) не потребує додаткової реклами. У 60—80-ті роки ХХ століття в СРСР він був улюбленцем мільйонів, його пізнавали на вулицях і радо вітали: «Привіт, Максиме!..», «Моє шанування, Маестро!», його фільми («Максим Перепелиця», «В бій ідуть самі "старики"», «Ати-бати, йшли солдати») збирали багатомільйонну глядацьку аудиторію, стаючи рекордсменами річного кінопрокату. Сама лише згадка про Леоніда Бикова викликала у людей добру посмішку. Й недарма відомий актор Михайло Ульянов так висловився про нього: «Є люди, в яких живе сонячне світло...»

Коппола, Френсіс Форд. Живе кіно і техніка його виробництва [Текст] = Live Cinema and its Techniques : Науково-популярне видання / Коппола, Френсіс Форд ; Пер. с англ. О.Тільної. - Харків : Ранок: Фабула, 2021. - 208 с.

Чому з'явилася ця книга: с.7; Особистий вступ: с.10; Глосарій: с.181; Титри живих телетрансляцій: с.185; Алфавітний покажчик: с.201; Про автора: с.207. - ISBN 9786170967596 : (В паліт.) 180-00. Чи можна поєднати кіно, телебачення та театр? Так, якщо за справу береться Френсіс Форд Коппола. Режисер «Апокаліпсису сьогодні», «Хрещеного батька», «Розмови», «Дракули» та багатьох інших культових стрічок, котрий отримав майже всі найпрестижніші кінопремії, став одним із батьків «живого» кіно. Однак книжка не лише про секрети створення нового мистецтва — вона містить цікаві факти з історії кіно, телебачення та театру, а також життя відомого режисера. Це творіння Копполи містить різноманітні корисні поради професіоналам кіно і подарує багато приємних хвилин прихильникам творчості митця і шанувальникам мистецтва загалом

Матцен, Роберт. Дівчина з Нідерландів. Одри Гепберн і Друга світова війна [Текст] = Dutch Girl. Fudrey Hepburn and World War II : Науково-популярне видання / Матцен, Роберт ; Пер. з англ. О.Замойської. - К. : Форс Україна, 2020. - 320 с.

Про зірку Голлівуду світового масштабу, володарку «Оскара» Одрі Гепберн написано чимало книг, знято не один документальний фільм. Але історія її дитинства досі залишається маловідомою. Можливо, тому що сама акторка в численних інтерв’ю старанно оминала цю тему. Підлітком Одрі Гепберн пережила всі страхіття Другої світової війни: арешт та вбивство німцями близьких, тривалий голод, жахливі бомбардування, які перетворили на руїни колись квітуче нідерландське містечко Арнем та село Велп, де дівчина проживала з родиною. Одрі вдалося вижити, хоча її життя неодноразово висіло на волосинці. Роздобувши чимало раніше невідомих фактів, Роберт Матцен написав правдиву історію життя кінозірки в охоплених війною Нідерландах. В основі книги – інформація з архівних джерел, тогочасних газет, свідчення очевидців тих подій, інтерв’ю самої актриси. Саме війна зробила Одрі небайдужою до чужого горя, і саме вона врешті її вбила, призвівши до невиліковної хвороби

Тримбач, Сергій. Іван Миколайчук. Містерії долі [Текст] : Літературно-художнє видання / Тримбач, Сергій Васильович. - 2-ге вид. - К. : Дух і літера, 2023. - 368 с.

Книга про життя і творчість актора, режисера, сценариста Івана Миколайчука. Його фільми і ролі звично пов’язують із традиціями українського міфопоетичного кіно, хоча насправді це явище є значно об’ємнішим. Воно пов’язане як з магіями екранного мистецтва, так і з містеріями самого життя. Уже в перших своїх ролях (фільми «Тіні забутих предків» та «Сон») актор сягнув світових вершин. Подальша доля була складнішою, однак завжди пов’язаною з історичними драмами народу та його культурою. Рання смерть митця увиразнила сюжет його долі, на берегах якої лишились непроминущі фільми і потужний авторський міф. Той самий міф, який і прагне розшифрувати автор книги

Тримбач, Сергій Васильович. Кіно народжене Україною. Ілюстрована історія [Текст] : Альбом антології українського кіно / Тримбач, Сергій Васильович Тримбач, Сергій Васильович. Кіно народжене Україною. Ілюстрована історія [Текст] : Альбом антології українського кіно / Тримбач, Сергій Васильович ; Пер. сл. автора. - К. : Саміт-Книга, 2019. - 384 с.

Ця книжка - не лише про кіностудію імені О. Довженко, вона про все українське кіно. Ювілей кіностудії став приводом оприлюднити матеріали, появи яких давно чекала Україна. Ці матеріали охоплюють період від становлення українського кіно н

WEBліографія

https://www.dilovamova.com/index.php?page=10&event=201885   – Міжнародний день кіно

Інтернет-ресурси

https://day.kyiv.ua  – сайт газети «День»

https://journals.ua  – журнал «Личности»

 https://ktm.ukma.edu.ua      – сайт журналу «Кіно-театр»

Підготувала бібліограф Качановська Н.В.