Чути себе українцями

Вони зробили свій вибір – бібліотекарі Василь Духновський і Олег Андрос. З перших днів війни не стали очікувати на призов, вступили до військ ТРО, а незабаром – до лав Збройних Сил України, де другий рік несуть службу в гарячих точках. Обоє – надзвичайно обдаровані, що доводили щоденно у своїй роботі, особливо коли готували творчі заходи для молоді. І кожен продовжує попри війну слідкувати за новинками у сфері своїх інтересів і розвивати свої обдарування.

Нещодавно Олег, будучи кандидатом політичних наук, учасником арт-проєкту громадського об’єднання «Природа понад усе» виступив з палким зверненням до місцевої влади щодо захисту Лисої гори – центрального місця сили Києва, його святилища, заповідної зони. А в січні цього року Олег презентував в Молодіжній свою фотовиставку «Шляхи війни». На більшості фотографій — жахливі руйнування українських міст, сіл, селищ Київщини, Чернігівщини, Сумщини, Харківщини, Донеччини: усе те, що бачив і знімав Олег, звільняючи Україну від ворога. На деяких – щемливі знімки котиків, незмінних супутників військових (Олег — натхненник і захисник «Котомістечка»). А вже 17 серпня одна з фоторобіт Олега увійде в експозицію фотовиставки «Свобода вибору», присвяченої Дню Незалежності України.

https://www.facebook.com/photo/?fbid=6942024205829891&set=a.1375646602467707

Серед одинадцяти віршів поетів-військових, опублікованих на сайті Читомо – віршик Василя Духновського. Саме «віршиками» насмішкувато, а радше з любов’ю, називає Васек поезію – нехай вона мала, народившись з-під пера автора, далі вже сама незалежною торує свій шлях, хвилює, бентежить. Це не про скромність, це про самодостатність і зрілість поета. За плечима військового – Майдан, акція «Весна на граніті», інші, що виборювали для країни сталі принципи демократії. А от про відзнаку Золотим Хрестом від Головнокомандувача Збройних Сил, отриману воїном у березні, ми, його колеги і друзі, дізналися випадково нещодавно. Все стає зрозумілим з есея «Кров, трешак чи просто робота», виданого у колонці для Вікенду, в якому поет і бібліотекар без патосу розповідає про свій досвід.

https://chytomo.com/navishcho-slova-pro-nadiiu-koly.../...

(https://weekend.today/lica/yak-voyuye-poet-duhnovskyj.htm)

Продовжуючи відмінно нести службу, 14 червня поточного року згідно з Указом Президента України солдат Василь Духновський був нагороджений медаллю «За військову службу Україні».

https://www.president.gov.ua/documents/3312023-47037?fbclid=IwAR20ysccSYr_8BKyiBJ7MlVu9k0WRPq6Bzfib2Cggv4zZZdxptR3_g8D-H0

Пишаємося нашими колегами і дослухаємося до поради Василя про те, що війна - це лише епізод, а життя має тривати. «Труднощі - це не завжди погано, а ЗСУ - це любов». Так, це твої, Василю, емоції і слова, але ж і наші теж. З любов’ю - до Перемоги!