ВКонтакті з генієм Тараса Шевченка

Літературно-мистецьким вечором на знак вшанування творчості Тараса Григоровича Шевченка бібліотека розпочала цикл заходів, покликаних згуртувати  молодих і талановитих поетів, прозаїків, художників – вибудовувачів сучасного культурного надбання країни. Так, вітаючи гостей, анонсувала захід директор МСМБ Галина Конашко. Швидко збіг час зустрічі, проте присмак плинного невимушеного спілкування творчого зібрання залишається й зараз.

Тарасовими словами з вуст знаного українського поета, бандуриста, скрипаля, сопілкаря Василя Буяновського розпочалася духовна естафета. Тримаючи у руках сучасне перевидання Кобзаря 1931 та 1933 років з ілюстраціями розстріляного у роки масових репресій Василя Седляра (1899-1937), автор поетичної збірки «Політ лелек» розповів про українських народних співців, що несли поміж люди слова правди.

Олесь Андрос - київський автор сатиричної та соціальної прози, читаючи казки для дорослих зі своєї збірки «Тут були люди», своєю посмішкою просто “збив з пантелику” слухачів, адже не такою вже й веселою виявилась «Оповідь однієї ворони», яка багато чого навчилася та потерпала від людей за свої довгі 150 років життя, от тільки “цих людей уже не побачити на курних вулицях”, то ж з ким поговорити?

Сучасна любовно-філософська лірика у виконанні юних поетес – студенток НПУ ім. М. Драгоманова - не стала дисонансом драматичному прочитанню Романом П’ясецьким, студентом КМАЕіЦМ ім. Л. Утьосова, Тарасового вірша „Мені тринадцятий минало”.

Із золотого фонду відзнятих відео матеріалів лунав голос незабутнього Богдана Сильвестровича Ступки і проникливе Шевченкове «Чи то недоля та неволя…розбили душу?»
(http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=j7P7YAlPiWE)

Так буває: незрежисований вечір завжди багатий на експромти. Ось і цього разу гості несподівано відкрили для себе мелодику білоруської мови, якою  бібліотекар Галина Галківська - білоруска за походженням, читала Андросеву «Історію, стару як світ» (авторська ремарка) «Людина і вогонь». Усім було зрозуміле: «Чалавек нёс агонь у далонях ..., баючыся праліць найменшую яго кропельку ...».  і далі Тарасовою - «Тому що вогонь, який дивовижним чином виник у її руках, так само чудесно зігрівав її, рятуючи від стужі...».

Були і пісні, і мелодії, і поезія, і проза...та головними гостями вечора були творчий шал, боязка муза і вогонь натхнення в очах молодих і обдарованих.