9 серпня — Міжнародний день корінних народів світу

Міжнародний день корінних народів світу — щорічний день солідарності з корінними народами, що відзначається 9 серпня, відповідно до резолюції Генеральної асамблеї Організації об'єднаних націй №49/214 від 23 грудня 1994 року.

Для України ця дата набула особливого значення після 2014 року, ставши символом боротьби корінних народів України — кримських татар, караїмів і кримчаків — за право жити на своїй батьківщині в українському Криму.

У світі налічується близько 476 мільйонів представників корінних народів, що живуть у 90 країнах. Вони є носіями 5000 різних культур і переважної більшості світових мов, загальна кількість яких становить приблизно 7 000.

Але хто ж такі корінні народи? Скільки корінних народів є в Україні та яке їх становище?

Детальніше на сайті Кримськотатарського Ресурсного Центру: https://ctrcenter.org/uk/chomu-9-serpnya-mizhnarodnyj-den-korinnyh-narodiv-svitu-3

Незважаючи на культурне розмаїття та відмінності в способі життя, корінні народи мають спільні риси. Це різні мови, звичайні методи вирішення конфліктів, особливі відносини з землею і її природними ресурсами, методи традиційної медицини, духовні традиції і обряди.

У цей Міжнародний день корінних народів світу ми віддаємо належне багатству культур корінних народів і особливому внеску, який вони вносять до сім’ї народів світу. Ми також пам’ятаємо про величезні труднощі, з якими стикаються багато корінних народів - від неприпустимих масштабів бідності та захворюваності до позбавлення майна, дискримінації і відмови в основних правах людини.

Ми повинні зосередити нашу увагу на діях в захист прав корінних народів і в підтримку поліпшення їх положення, в тому що стосується їх земель, їх мов, їх джерел до існування та їх культур.

Російська пропаганда роками поширює фейки про покращення рівня життя кримських татар після окупації 2014 року, підтримку ініціатив зі сторони окупаційної адміністрації РФ тощо. Насправді ж окупаційні силовики чинять тиск на кримських татар, проводять обшуки у їхніх будинках, у мечетях, фабрикують справи, переслідують та викрадають людей. 9 серпня — це додаткова можливість спростовувати ці міти фактами, історіями живих людей, культурними маркерами, що не піддаються фальсифікації. Що частіше в міжнародному медіапросторі звучать факти про утиски, депортації, знищення мов, то ближче ми до притягнення до відповідальності держави-агресора. Актуалізація цієї теми працює на випередження — аби визнання злочинів стало не лише моральним, а й політико-правовим фактом.

Російська Федерація послідовно витісняє з публічного простору національне питання, стираючи ідентичність, паралельно просуваючи ідею "єдиного російського народу" — як у самій Росії, так і на окупованих територіях. Саме 9 серпня варто говорити про громадян, які живуть під окупацією, чинять спротив і потребують підтримки.

• Системні репресії окупантів проти корінних народів України: Окупаційна адміністрація в Криму здійснює політичні переслідування, фабрикує справи проти активістів, журналістів і релігійних діячів. Затримання, катування, викрадення — все це стало повсякденністю в умовах російської окупації. Реальні історії жертв дозволяють показати масштаби насильства — не абстрактно, а через долі конкретних людей.

• Культурна асиміляція і русифікація:

Під виглядом "захисту традицій" РФ впроваджує політику системного витіснення кримськотатарської, караїмської та кримчацької ідентичностей. Освітні програми переписуються, українська та кримськотатарська мови фактично витіснені із освітніх програм для вивчення у закладах освіти, національні символи та свята — забороняються або маргіналізуються.

• Знищення культурної спадщини:

Після окупації Криму російська федерація цілеспрямовано знищує культурну спадщину півострова, прикриваючись так званою "реставрацією". Найбільш показовий приклад — Ханський палац у Бахчисараї: без участі фахівців "будівельники" замінили історичні покрівлі на сучасні матеріали, дерев’яні балки — на металеві конструкції, що спричинило тріщини у стінах; фрески змивали струмом води під тиском, а проводку врізали в автентичні мури. Подібне варварство торкнулося й інших об’єктів. Музей Лесі Українки в Ялті після т.з “реставрації” реорганізували: українську експозицію ліквідовано, будівлю інтегровано до музею, присвяченого російським діячам.

•  Херсонес Таврійський перетворено на політичний інструмент:

знищено археологічні шари, зведено нові амфітеатри, монастир і музей "Криму і Новоросії", що просуває наратив про "колиску російської державності". Росія послідовно нищить або перекручує ті елементи культурної спадщини, які пов’язані з українською державністю чи кримськотатарською ідентичністю, паралельно насаджуючи власні імперські міти. Ці дії грубо суперечать міжнародному праву. Як держава-окупант, РФ зобов’язана згідно з IV Женевською конвенцією 1949 року та Гаазькою конвенцією 1954 року охороняти захоплені культурні цінності, а не нищити та вивозити їх.

•  Мілітаризація півострова:

Крим перетворено на військову базу, окупанти розміщують по всій території півострова додаткові об'єкти окупаційних військ, військову техніку та інше. Мілітарний контроль, тиск на родини військовозобов’язаних, використання освітніх програм для підготовки "майбутніх солдатів" в межах так званого "військово-патріотичного виховання" — усе це спрямоване на максимальне залучення місцевого населення до лав окупаційних військ для участі в агресивній війні проти України.

• Спротив і гідність:

Попри тиск, представники корінних народів України чинять ненасильницький спротив: зберігають мову, традиції, релігію. Вони створюють культурні простори, власні освітні та медійні ініціативи, ведуть цифрову боротьбу за правду. Кожна вишивка на фесі, кожен урок кримськотатарської мови — це форма непокори окупації. На території півострова також діють рухи спротиву: "Жовта Стрічка", "Кримські бойові чайки", "АТЕШ", "Зла Мавка", які поширюють листівки, збирають дані про окупантів і колаборантів, фіксують військову активність, документують порушення прав людини й здійснюють інші види супротиву окупантам. Крім мирного спротиву, тисячі мешканців Криму, в їх числі і кримські татари, захищають Україну зі зброєю в руках.

Вони служать як у регулярних підрозділах ЗСУ, так і в добровольчих батальйонах, зокрема у "Крим", "імені Номана Челебіджіхана" та інших.

Міжнародний день корінних народів світу є нагодою підкреслити важливість захисту прав і культур корінних народів України, які, попри окупацію Криму, продовжують боротьбу за свою ідентичність. Їхня стійкість, підтримана законодавчими ініціативами України та міжнародною солідарністю, є прикладом сили духу та прагнення до справедливості.

Міжнародний день корінних народів світу — це не лише символічна дата, а й важливий інформаційний привід для підсилення голосу корінних народів України та привернення уваги до ситуації в окупованому Криму. Цей день дозволяє фокусувати суспільну і міжнародну увагу на тих процесах, які РФ намагається приховати або спотворено висвітлити: репресіях, витісненні ідентичності, знищенні культурної спадщини, зникненні мов і системній русифікації.

Наша мета — забезпечити постійну присутність теми корінних народів у суспільних дискусіях, інтегруючи її в розмови про демократію, війну, європейський шлях і культурну спадщину, а не обмежуючи згадками у символічні дати. Регулярне висвітлення їхніх історій, викликів і успіхів підвищує обізнаність, сприяє єдності нації та допомагає протистояти агресії держави-окупанта — Росії.

Посилання на гугл-диск з матеріалами про корінні народи в Україні:

https://drive.google.com/drive/folders/1e82tv6OSizSUjMy6vCvkp6nkseXeqSG9

У разі виникнення додаткових запитань звертайтесь, будь ласка, за контактами:

+ 38 (050) 859 8497

або press@ppu.gov.ua.