До Дня пам’яті та примирення: Велика Перемога та «маленькі голоси» героїв Світлани Алексієвич

8 травня, у День пам'яті та примирення, поговорили зі старшокласниками 165-ї школи про різницю між історіями-сповідями про життя під час війни, зібраними білоруською письменницею Світланою Алексієвич, та радянським міфом про Перемогу.

Позбавлені пафосу та патетики, історії із книг "У війни не жіноче обличчя" та "Останні свідки" нобелівської лауреатки Світлани Алексієвич допомагають зрозуміти, який відбиток наклала війна на звичайну людину. Від деяких розповідей мурашки йдуть по тілу, часом хочеться заплакати та обійняти невидимого оповідача, котрого, ймовірно, вже і немає серед живих. Переживання та жах війни назавжди змінив героїв книг Алексієвич. Здавалось би, їхні голоси повинні були назавжди загубитися в історії… Але білоруська письменниця дає їм змогу висловитись, проговорити власну післявоєнну травму, поділитися зі світом тим, про що раніше доводилося мовчати. Алексієвич продемонструвала дивовижну силу літератури – підіймати цілі пласти замовчуваної пам’яті про одну з найтрагічніших сторінок людської історії – Другу світову війну.

З нагоди Дня пам’яті та примирення ми також підготували виставку історичної літератури про Другу світову війну та бойові дії на території України. Не забули і про художні книги, написані за мотивами реальних воєнних історій, що підіймають не менш важливі питання сприйняття війни, співчуття, виняткової людяності, життя та смерті.