Сторінками одного журналу. Публій Вергілій МАРОН: СЛОВО, що рухає світло

Публій Вергілій Марон (70 -19 рр. до н. е.) – найуславленіший поет імператорського Риму та один із найвизначніших поетів світової літератури.

Відомості про Вергілія мізерні. Повідомлення про нього передавалися його друзями, частина з яких дійшла до нас у вигляді розрізнених цитат римських авторів, а також семи коротких Життєписів, або, скоріше, начерків біографії.

Народився Вергілій 15 жовтня 70 року до н. е. у селищі Анди неподалік Мантуї. Майбутній засновник "золотої латини" походження був вельми незнатного: його батько (за одною версією) був гончаром, чи (за другою версією) поденним робітником у державного чиновника Магія, з дочкою якого він згодом одружиться. Завдяки наполегливій праці батька та фінансовій підтримці тестя сім'я Вергілія досягла певних статків, що дозволило не тільки дати синові добру освіту, але й залишити йому у спадок невеличкий маєток поблизу Мантуї.

Освіту Вергілій здобував у риторичних школах Кремона, Медіолана (сучасний Мілан) й Рима.

Адвокатська кар’єра не стала реальністю – Вергілій не мав ораторських здібностей, до того ж був дуже сором’язливим. «Високий на зріст, сором’язливий, з селянським обличчям, слабкого здоров’я», - так описує його античний біограф.

Вергілій у 45 р. до н.е. повернувся на батьківщину, до батьківського маєтку, де займався сільським господарством і літературною працею. Вергілій пережив велике потрясіння: у батька відбирають маєток, який було конфісковано в ході кампанії надання земельних наділів для передачі ветеранам нового владики Рима, Октавіана Августа , звільненим у запас. Через 4 роки помістя вдалося повернули завдяки тому, що перші вірші молодого поета привернули увагу впливового на той час державного діяча, оратора та історика Асінія Полліона. Саме він особисто звернувся до Октавіана Августа. Вергілій усе життя був вдячний та зобов’язаний Августові, політику якого він підтримував й пропагував у своїй поезії. 

​            ​

Перший великий твір Вергілія – «Букопліки» (в пер. з гр. «Пастуші вірші») — створений приблизно у 39 р. до н. е. У десяти еклогах (маленьких поемах) зображене мирне життя пастухів, їхні почуття, пов’язані зі світом прекрасної природи. Другий твір Вергілія – «Георгіки» («Землеробські вірші») – створений близько 29 р. до н. е. і теж присвячений людині і природі, але містить у собі цілком конкретні поради щодо землеробства, садівництва, тваринництва та бджільництва. 

​

Найкращим твором Вергілія вважається епічна поема “Енеїда”, написана на прохання самого Октавіана Августа. Робота над поемою почалася у 29 році до н.е. і продовжувалася до смерті поета. Написання поеми переслідувало кілька цілей:

– створити в римській літературі твір, подібний до героїчного епосу Гомера;

– художньо відтворити історію заснування войовничої держави – Риму;

– показати історію роду, до якого належав Октавіан, і довести божественне походження влади Октавіана Августа.

Вергілій повністю виконав усі завдання і створив найкращий твір римської літератури.

Для остаточного завершення "Енеїди" Вергілій подорожує місцями подій епосу – від Греції до Малої Азії, щоб вивчити театр дії своєї поеми і надати праці більше життєвої правди. В Афінах п'ятдесятирічний Вергілій зустрів Августа, який умовив його повернутися в Італію. По дорозі в Рим Вергілій захворів і помер 21 листопада 19року до н. є., похований у Неаполі.

Перебуваючи при смерті, Вергілій наполегливо вимагав свою книжкову скриньку, щоб спалити незавершену «Енеїду». Але коли ніхто йому не приніс, він більше не зробив ніяких особливих розпоряджень щодо цього і доручив свої твори Луцію Варію та Плотію Тукку з умовою, щоб вони не видавали нічого, що не видано ним самим. Але, на щастя, за наказом Октавіана «Енеїду» видано з незначними виправленнями.