Дорогі друзі! Щодня ми працюємо над тим, щоб користування бібліотекою МСМБ було приємним, цікавим та корисним для вас. Будь ласка, допоможіть нам зробити бібліотеку ще краще, дайте відповідь на декілька питань.
Останнє оновлення: 22.10.2018 р.

Мода на меланхолію vs. мода на читання: конспект зустрічі клубу «21 день»

19 травня в Молодіжній бібліотеці відбулась чергова зустріч книжкового клубу «21 день» - «Книги та меланхолія». Спікерки психологиня Мирослава Мірошник та бібліотекарка Олександра Доморосла розповідали про дві дуже різні, але дуже глибокі і важливі книги, що допомагають краще зрозуміти сьогодення.

«Історія меланхолії» шведської науковиці Карін Юханнісон – це непересічне дослідження того, як змінювалась мода на різні людські почуття протягом історичних епох.

Ось що для себе з цієї книги відмітила психологиня Мирослава Мірошник:

Кожна історична епоха має свій спектр емоцій.

Емоції – не зовсім індивідуальне. Ми переживаємо емоції відповідно до історичного періоду та суспільства, в якому ми перебуваємо.

Меланхолія завжди була прерогативою еліти. У ХVII столітті меланхоліків дуже поважали. Меланхоліки страждали, але страждали красиво.

Якщо ти меланхолік, значить, ти творча людина – так оспівувалась меланхолія на поч. ХІХ ст..

З сер. ХІХ починають говорити про слабкість – вигорання, у сучасному розумінні.

Все, що ми відчуваємо, це відповідь на реальність. Симптоми меланхолії змінювались разом з історичними періодами – після революцій.

Наприкінці ХІХ ст. меланхолія демократизується, нею «хворіють» вже більше людей, так як число еліти збільшилось.

Меланхоліків ХХІ ст. вважають невдахами. Якщо ти постійно втомлений, в депресії, значить, з тобою щось не так.

На прикладі меланхолії добре простежується, як змінюється наше ставлення до різних почуттів протягом тривалого часу. Люди, що намагались бути схожими на еліту в ХVІІІ ст. намагалися імітувати меланхолію, щоб бути ближчими до аристократії. А сьогодні меланхолія – це проблема.

Телебачення та інтернет регулюють наш емоційний фон. Ми переживаємо схожий спектр почуттів, сприймаючи один і той самий контент. Це ж саме переживання спільних емоцій відбувається у натовпі, на концерті. Дуже важливо розрізняти, які почуття є власними, а які – спільними для соціуму.

Сьогодні у суспільстві дуже модно бути позитивним, життєрадісним, і якщо ти не хочеш цьому підігрувати, суспільство буде відсторонюватись від тебе. Але все одно потрібно розуміти, які почуття є власними, а які приходять ззовні.

Сьогодні дуже важко видати книгу з психології, якщо вона поза трендом. Таким чином підтримується мода на певний емоційний спектр.

Книга «Не сподівайтеся позбутися книжок» - це філософська розмова двох інтелектуалів – письменника і медієвіста Умберто Еко та кінорежисера Жан-Клода Кар’єра – про те, як цифрова епоха змінила наше ставлення до знання, про людську глупоту та універсальність паперової книги як носія інформації.

Що варто занотувати із виступу другої спікерки – бібліотекарки Олександри Доморослої:

Ми живемо в епоху інформаційного фастфуду. Ми серфимо в інтернеті протягом 1-2 год, вимикаємо комп’ютер і не можемо згадати, про що ми щойно читали. Кожен хоч раз проводив вечір передивляючись ролики на ютубі без особливої для цього мети, а потім запитував себе «навіщо я це щойно подивився? Тексти, які ми «споживаємо», прості і не передбачають рефлексій.

Кількість лайків стала мірилом успішності. Не так важливо, що саме ти робиш, про що говориш. Важливіше, чи ти отримуєш схвалення у соцмережах.

Ми базуємо свою власну думку не на тому, що ми самі знаємо про подію чи проблему, а на думці іншої людини.

Західне суспільство виявилось неготовим до інформаційної війни. Це Еко і Карр’єр помічають ще у 2009 році. А все через те, що споживаючи інформаційний фастфуд, ми перестаємо бачити різницю між фактом і точкою зору.

Книги в розумінні великих продуманих автором текстів – це тренажери для критичного мислення. Читання допомагає розвивати вміння бачити ситуацію цілісно, розвиває емпатію, ми вчимося дивитися на ситуацію очима іншої людини.

Читання – це найвища форма концентрації. Ми витрачаємо свій час на очікування інформаційного шуму. Читання допомагає зосередитись на одному інформаційному потоці.

Цифровий апокаліпсис не відбувся і люди продовжують читати паперові книги. В першу чергу, тому що формат впливає на якість читання. Коли ми читаємо паперовий примірник, ми краще запам’ятовуємо інформацію, ніж якщо це електронна книга. До того ж, люди часто купують паперові книги після прочитання в «електронці», тому що їм важливо володіти книгою як об’єктом.

Ваша історія читання – це історія самостійного мислення. Тому важливо обирати вартісні книги, які спонукають до роздумів. Також не є злочином робити помітки у книзі, адже, таким чином відбувається діалог читача з ідеями автора.

Читання допомагає накопичувати «капітал ідентичності» - всі ті знання та навички, що роблять нас особистістю, допомагають усвідомити своє місце у світі.

Непрочитані книги важливіші за прочитані, адже, з одного боку, вони дають нам усвідомлення того, що життя кінечне і наш час обмежений, але з іншого – непрочитані книги є тим знанням, яке ми можемо здобути, що надихає на читання та саморозвиток.

Коспект попередньої зустрічі: Читайте склад!

Детальніше про книжковий клуб «21 день»

Наука стверджує, що 21 день – необхідна кількість часу, щоб сформувати звичку. ​Ми віримо, що ти сам твориш своє життя. Спільно з молодіжним порталом «Мегаполіс» ми запускаємо зустрічі про книжки, які змінюють життя. Запрошені спікери коротко розповідають про дві книжки за зустріч. Зустрічаємося через 21 день, щоб перевірити, чи у нашому житті щось змінилося через прочитане. А разом із тим обговорюватимемо нові книжки.

СПІЛКУЙТЕСЯ З НАМИ:

  • blog
  • facebook
  • tweetter
  • youtube
  • youtube
  • youtube
  • pinterest

НАШІ НАГОРОДИ

Допоможіть молодіжній бібліотеці

Дізнатися наші реквізити для добровільних пожертв бібліотеці - Конт.тел. (бухгалтерія бібліотеки): (044) 288-23-36

ВГОРУ