Дорогі друзі! Щодня ми працюємо над тим, щоб користування бібліотекою МСМБ було приємним, цікавим та корисним для вас. Будь ласка, допоможіть нам зробити бібліотеку ще краще, дайте відповідь на декілька питань.
Останнє оновлення: 21.09.2019 р.

«Левко Григорович Лук’яненко – справжній Герой України»

«Левко Григорович Лукяненко – справжній Герой України»

Тематичний бібліографічний список статей

Рік тому Україна втратила політичного та громадського діяча, дисидента, засновника Української гельсінської групи, одного з авторів «Акту проголошення незалежності України», народного депутата чотирьох скликань Верховної Ради, Героя України Левка Лук’яненка. Він народився 24 серпня 1928 року в селищі Хрипівка Чернігівської області. Минуть роки, і Левко Григорович розділить свій день уродин із днем народження незалежної України - своєю рукою впише цю дату в її історію і стане батьком нової віхи. У січні 1961-го радянський суд засудив Лук’яненка до розстрілу за «антирадянську агітацію та пропаганду». Згодом вирок замінили на 15 років ув’язнення. З табору він вийшов 1976-го, але вже через рік його знову засудили. Тепер уже до 10 років тюрми та п’яти років заслання. На волю Лук’яненко вийшов 1988-го, провівши загалом у в’язниці майже 27 літ.

Україна. Президент. Про державні стипендії імені Левка Лук’яненка [Текст] = https://www.president.gov.ua/documents/4172018-25718: указ Президента України від 7 грудня 2018 року № 417/2018 / Інф. "УК" // Урядовий кур`єр. - 2018. - 12 груд. (№235). - С. 12.

Україна. Кабінет Міністрів. Про увічнення пам’яті Героя України Левка Лук’яненка [Текст] = http://www.golos.com.ua/article/318072: постанова ВР України від 6 червня 2019 року. № 2748-VIII // Голос України. - 2019. - 8 черв. (№107). - С. 3

Бібліографія статей

2018

Ковальчук, Анатолій. Яскравий символ епохи [Текст] = http://slovoprosvity.org/2018/08/23/yaskravyj-symvol-epohy/: світлої пам’яті Левка Лук'яненка / Ковальчук, Анатолій // Слово Просвіти. - 2018. - 30 серп. (№ 35). - С. 5. Не доживши півтора місяця до дев’яноcторіччя, яке припадає на 24 серпня - день 27-ї річниці Незалежності України, полинув у засвіти Левко Лук’яненко - унікальна Людина, Великий Українець, Національний Герой, який присвятив своє життя шляхетні меті: самовідданій, безкомпромісній боротьбі за державну незалежність Батьківщини

Кривда, Марина. «Масштаб цієї особистості буде видно здалеку ще багатьом поколінням» [Текст] = http://www.golos.com.ua/article/306718 / Кривда, Марина // Голос України. - 2018. - 23 серп. (№157-158). - С. 5. Так відреагував один із дописувачів у соцмережі на втрату Україною політичного та громадського діяча, дисидента, засновника Української гельсінської групи, одного з авторів «Акту проголошення незалежності України», народного депутата чотирьох скликань Верховної Ради, Героя України Левка Лук’яненка. Мабуть, є певний символізм у тому, що за кілька днів до Дня Незалежності нашої держави і дня його народження виповнилося сорок днів із дня його смерті, і душа Левка Лук’яненка в цей час уже відлітає в далекі світи. А поки що спогади його друзів і побратимів

Патріот із камери смертників [Текст] = https://ukurier.gov.ua/uk/articles/poet-iz-guculskogo-krayu: 90 років з дня народження Левка Лук’яненка / Авторська рубрика Віктора Шпака // Урядовий кур`єр. - 2018. - 18 серп. (№155). - С. 6. «Коли ти бачиш дійсність та розумієш усю її несправедливість і в тебе не сверблять руки покласти їй край, тоді ти боягуз. Бачити, розуміти і не повстати супроти безмежної несправедливості - значить бути не людиною, а слимаком». У цих словах багаторічного в’язня радянської імперії Левка Лук’яненка - його життєве кредо, що привело випускника юридичного факультету престижного Московського університету і цілком успішного партійного функціонера на шлях боротьби з режимом

Під крилом смертного вироку [Текст] = http://www.golos.com.ua/article/306716: (зі спогадів брата Левка Лук’яненка Олександра) / Записав Василь Чепурний // Голос України. - 2018. - 23 серп. (№157-158). - С. 4. У 1960 році я дізнався про Левкову політичну діяльність, про те, що він на свої плечі взяв величезний тягар визволення українського народу з-під вікової колоніальної залежності. Розумів, що ця боротьба є надзвичайно небезпечною, наслідком її можуть бути гоніння і врешті-решт - тюрма. З цією інформацією у мене до Левка з’явилося якесь нове почуття: любов, гордість і шана. В моїх очах він ставав велетом

Сміян, Надія. Сила духу, народженого 24 серпня [Текст] = http://www.golos.com.ua/article/306715 / Сміян, Надія // Голос України. - 2018. - 23 серп. (№157-158). - С. 4. «Батько Незалежності». Так називають Левка Лук’яненка українці. Саме в день народження нашої країни, 24 серпня, йому мало виповнитися 90. Його рукою в його зошиті виписувалася чернетка Акту проголошення незалежності. А чи знали ви, що спочатку цей документ назвали Універсал? Але, щоб уникнути алюзії з часами Михайла Грушевського, дали більш нейтральну назву. І ще у варіанті Левка Лук’яненка йшлося про «відновлення незалежності». Але непевні часи потребували обережних рішень, то зійшлися на «проголошенні». Після славнозвісної парламентської ночі в 1991-му цю людину носили на руках, але він напевно пам’ятав часи, коли його душу й тіло обмежували стіни камери смертника

Тесленко, Лiна. «Доки нація бореться - вона живе»: наріжні думки та погляди Левка Лук’яненка [Текст] = http://www.umoloda.kiev.ua/number/3350/196/125775/: 24 серпня "вічному революціонеру" Левку Лук'яненку виповнилося б 90 років / Тесленко, Лiна // Україна молода. - 2018. - 21 серп. (№ 90). - С. 6. Чи то так доля обдарувала, чи й справді все вирішується на Небесах, але Левку Лук’яненку судилося прийти в цей світ 24 серпня. Минуть роки, і Левко Григорович розділить свій день уродин із днем народження незалежної України - своєю рукою впише цю дату в її історію і стане батьком нової віхи. Минуть роки, і Левко Григорович розділить свій день уродин із днем народження незалежної України - своєю рукою впише цю дату в її історію і стане батьком нової віхи. Його життєвий шлях - це яскраве свідчення того, що навіть після найтемнішої ночі настає день

Чепурний, Василь. Справжній Герой України [Текст] = http://viysko.com.ua/journal/spravzhnij-heroj-ukrainy/: патріот / Чепурний, Василь // Військо України. - 2018. - № 8. - С. 58-61. Йому судилося втілити свою величну ідею в життя і дочекатися покоління, яке бачить Україну такою ж, про яку мріяв він. А його слова: «Україна не може програти, вона тільки виграти може» вже стали пророчими. 24 серпня, в День Незалежності України, Левку Лук’яненку виповнилося б 90 років. До свого поважного ювілею батько української незалежності не дожив всього півтора місяця. Та день його народження завжди додаватиме сил країні, за яку він боровся

Юркова, Ольга. Левко Лук'яненко: "Ми ні в чому не помилилися. Усе йде, як треба. Навіть війна на Донбасі - потрібна" [Текст] / Юркова, Ольга // Країна. - 2018. - 12 лип. (№ 27). - С. 17-19. Левко Лук'яненко: "Шановні колеги, варто зробити щось інше. Давайте проголосимо Україну незалежною державою! І тоді не треба буде хитрувати, щось проштовхувати. Україна творитиме законодавство, яке їй потрібне". Мою пропозицію одразу підтримали

2016

Сміян, Надія. Свобода не впала нам з неба [Текст] = http://www.golos.com.ua/article/280126 / Сміян, Надія // Голос України. - 2016. - 30 лист. (№228). - С. 1, 3. На цьому наголосив Герой України, народний депутат першого скликання Левко Лук’яненко під час політичних дебатів, присвячених 25-й річниці всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року. Референдум, за словами парламентарія, необхідно було провести для того, щоб виконати два надскладні завдання: утвердити незалежність нашої держави і реформувати її економіку

Цвід, Антонія. Зберегти національне обличчя [Текст] = Зберегти національне обличчя: роздуми над публіцистикою Левка Лук'яненка, що стан нації залежить від рівня її свідомості та громадянської активності, Левко Лук’яненко / Цвід, Антонія // Слово Просвіти. - 2016. - 28 січ.-3 лют. (№ 4). - С. 13. Сповідуючи формулу, власним прикладом заохочував націю до боротьби за звільнення від імперського гніту. Багатотомник Левка Григоровича досить розмаїтий, він складається з мемуристики та багатогранної публіцистики. Всі твори, написані Лук'яненком, об'єднує спільна мета - повернути українців до національних духовних джерел, відродити почуття спільності історичної пам'яті й долі

Присудження Національної премії імені Тараса Шевченка

Апрелько, Катерина. Головна премія як вершина творчого злету [Текст] = http://www.golos.com.ua/article/265101: 9 березня – 202-га річниця від дня народження Тараса Шевченка / Апрелько, Катерина // Голос України. - 2016. - 5 бер. (№42). - С. 1, 9. 3 березня, вручено Шевченківську премію-2016. Цьогорічних лауреатів - п’ятеро. Це художник Михайло Гуйда; співачка Анжеліна Швачка - в номінації «Концертно-виконавська діяльність»; Левко Лук’яненко - в галузі журналістики та публіцистики (за 13-томне видання «Шлях до відродження»); режисер Олег Сенцов - у галузі кінематографії; хореограф Раду Поклітару - за балетні постановки останніх років

Самійленко, Леся. Щасливий, бо йде шляхом, яким почав іти [Текст] / Самійленко, Леся // Культура і життя. - 2016. - 4-10 бер. (№9). - С. 11. Цьогорічним лауреатом Національної премії імені Тараса Шевченка в номінації "публіцистика і журналістика" став відомий політик і письменник Левко Лук'яненко

2015

Левко Лук'яненко: "Путін сприймає Україну як об'єкт" [Текст] / Спілкувалася Марина Марченко // Вечірній Київ. - 2015. - 20 серп. (№33). - С. 8, 17. Його називають моральним авторитетом України. І кажуть, що, мабуть, волею долі так сталося, що день народження країни збігся з його днем народження. 24 серпня 1991 року він написав Акт про Незалежність України, за який проголосувала Верховна Рада. А до цього були і підпільна антикомуністична діяльність, і камера смертників, і мордовські концтабори, і депутатська діяльність на благо вільної України. З Левком Лук'яненком спілкувалася кореспондент "ВК"

Левко Лук’яненко: «У рабів нюх на зиск, а ми захищаємо свою державу» [Текст] = http://www.golos.com.ua/article/255433 / Підготувала Ірина Ігдал // Голос України. - 2015. - 30 трав. (№95). - С. 12. Патріот-дисидент, якого не зламали 26 років знущань у тюрмі, Герой України, державний і громадський діяч, творець Акта про незалежність України (24 серпня 1991 року), Надзвичайний і Повноважний Посол України, автор багатьох книжок, філософ і не лише. У свої 86 він активно вболіває за долю країни. Левка Лук’яненка можна зустріти на Майдані, у Верховній Раді. Та з більшою радістю він відгукується на запрошення поспілкуватися зі школярами і студентами. Звертається до юних, «живих», «незабамбулених» - здатних змінюватися. Адже, тільки вдосконалюючи себе, особистість робить світ кращим. Він запалює серця людей, котрі можуть полюбити свою країну, як любить її сам - більше за власне життя

2013

Левко Лук’яненко: «24 серпня 1991 року українська нація поставила величезний знак оклику, досягнувши того, за що боролася протягом попередніх семи століть» 24 серпня свій День народження відзначає не лише незалежна Україна [Текст] = http://www.day.kiev.ua/uk/article/podrobici/levko-lukyanenko-24-serpnya-1991-roku-ukrayinska-naciya-postavila-velichezniy-znak: 24 серпня свій День народження відзначає не лише незалежна Україна / Розмовляла Юлія Лучик // День. - 2013. - 23 серп. (№150-151). - С. 10. 24 серпня, свій День народження відзначає не лише незалежна Україна, а й послідовний борець за її самостійність, відомий український громадський і політичний діяч, Герой України, народний депутат України (I, II, IV, V скликань), багатолітній в’язень радянських тюрем і таборів, один із авторів «Акта проголошення незалежності України» Левко Лук’яненко. На 22-му році держаної суверенності Левкові Григоровичу минає 85. «День» привітав іменинника і скористався нагодою поговорити на актуальні теми

Лук'яненко, Левко. Коли спекаємося московства [Текст] / Лук'яненко, Левко // Літературна Україна. - 2015. - 15 жовт. (№39). - С. 4. Про презентацію в Будинку письменника 13-томника героя України Левка Лук'яненка. Це насправді гігантський доробок публіциста і філософа. Подаємо одну з його гострих і актуальних статей

2011

Від колоніального стану до незалежності [Електронний ресурс] = http://www.day.kiev.ua/214505: Левко Лук’яненко: "У 1991 році у нас було гасло: «Хай живе самостійна Україна!». Тепер настав час оголосити нове гасло: «Україні - українську владу!»" / Спілкувався Іван Капсамун // День. - 2011. - 26 серп. (№150-151). Левко Григорович став одним із учасників опозиційного мітингу біля пам’ятника Тарасу Шевченку в Києві. «Сьогодні я пройшов вулицями Києва й побачив, що влада відгородилася від народу. Таким чином вона показує, що свято Незалежності - це не її свято, це свято української нації. Вони не належать до української нації, вони належать до тих, хто думає про свої багатства. Нас 46 млн., а вони - це п’явки, що вп’ялися в тіло української нації і висмоктують із неї кров. Тому абсолютно нормально, що ми святкуємо окремо від влади.

2010

Ярошенко, Ганна. 25 років у тюрмах і таборах та ще п’ять років у засланні - таку ціну заплатив Левко Лук’яненко за бажання Жити в незалежній Україні [Текст] = http://www.dt.ua/3000/3760/70233/ / Ярошенко, Ганна // Дзеркало тижня. - 2010. - 21-27 серп.(№30). - С. 11. В’язень власного світогляду, в’язень совісті, він уперше був засуджений «за антирадянську агітацію і пропаганду» в 1961 році до вищої міри покарання, три місяці провів у камері смертників. Верховний суд замінив вищу міру на 15 років ув’язнення. Після звільнення в 1976 році Левко Лук’яненко, юрист за освітою, змушений працювати електриком у лікарні. Не минає й двох років - і знову арешт. Цього разу суд визнає члена Української групи сприяння виконанню Гельсінкських угод Левка Лук’яненка особливо небезпечним державним злочинцем-рецидивістом і засуджує до десяти років позбавлення волі в таборах особливого режиму і п’яти років заслання... Роки ув’язнення не зламали цього нескореного українця. Пройшовши через складні випробування, Левко Григорович зберіг живий розум, почуття гумору і прихильність до людей. 24 серпня у Левка Лук’яненка подвійне свято: День народження вільної України і день його народження

Література про Левка Лук’яненка із фондів МСМБ

Лук'яненко, Левко. Сповідь у камері смертників [Текст] / Лук'яненко, Левко ; Вступ. ст. Л.Єфімова; Худож. Г.Філатов і Р.Безп'ятов. - К. : "Вітчизна", 1991. - 128 с.

Лук'яненко, Левко Григорович. Народження нової ери [Текст] : Збірник статей / Лук'яненко, Левко Григорович ; Передм. до третього вид. В.Панченка; Передм до другого вид. А.Мельника. - 3-є вид., випр. та доп. - Дніпропетровськ : АРТ-ПРЕС, 2008. - 196 с.

Касьянов, Георгій Володимирович. Незгодні: Українська інтелігенція в русі опору 1960-80-х років [Текст] / Касьянов, Георгій Володимирович. - К. : Либідь, 1995. - 224 с.

Національний університет "Києво-Могилянська академія"; Центр дослідження історії та культури Східноєвропейського єврейства; Центр європейських гуманітарних досліджень; Український католицький університет; Інститут релігії та суспільства. Дисиденти. Антологія текстів [Текст] / За ред. О.Сінченка; Упор.: О.Сінченко, Д.Стус, Л.Фінберг. - К. : ДУХ І ЛІТЕРА, 2018. - 656 с.

Українська Гельсінська Спілка у спогадах і документах [Текст]: Документально-публіцистичне видання / Упоряд. і передм. О.Шевченка. - К. : Ярославів Вал, 2012. - 812 с.

До біографії

«Доки нація бореться - вона живе»: наріжні думки та погляди Левка Лук’яненка

Чи то так доля обдарувала, чи й справді все вирішується на Небесах, але Левку Лук’яненку судилося прийти в цей світ 24 серпня. Минуть роки, і Левко Григорович розділить свій день уродин із днем народження незалежної України - своєю рукою впише цю дату в її історію і стане батьком нової віхи. Його життєвий шлях - це яскраве свідчення того, що навіть після найтемнішої ночі настає день. Чи думав хто в 1959 році, коли він тільки ставав до боротьби і створював свою Українську робітничо-селянську спілку, чи в 1961-му, коли отримав перший строк, чи в 1978-му, коли був засуджений удруге, що незалежність - це реальність і настане вона ще при житті Левка Лук’яненка? На жаль, цього року відсвяткувати свій 90-річний ювілей разом із головною датою Української держави Левку Григоровичу не судилося: 7 липня великого українця не стало… Але нам залишилася пам’ять про палкого патріота, його справи і його мудрість. Дещо із його життя, ідей і думок пропонуємо сьогодні згадати. 

Про незалежність

    «Правильніше було б назвати у 1991 році проголошення не незалежності, а самостійності, - зазначав Левко Лук’яненко. - Є трохи різниця в тому. Самостійність - нам Москва перестала присилати людей на посади в Києві, по областях і так далі. Україна сама формувала владу. Але незалежними ми не стали. Тому що комуністи як московська сила стали владою в Україні, і вони все робили, щоб повернути Україну назад під владу Москви.

   У грудні 1991 року у час референдуму, нація проголосувала за незалежність України, причому дивовижно масово - понад, як 90%. Це перша величезна акція єднання нації навколо державницької ідеї. Навіть Крим, де українців було менше, а росіян більше, і там проголосували 54%. Це показує, що українська нація - державницька, і вона хотіла мати свою незалежну державу. 

    В України не вийшло переходу від колоніального стану до незалежності. Було переповзання. Воно не завершилося. Мойсей виводив євреїв із єгипетської неволі 40 років. Водив їх по пустелі, поки не померли старі люди і не народилося нове, вільне покоління. Старе ж тягнуло в Єгипет, бо там давали їсти і роботу. От у нас є нове покоління, яке народжується в умовах свободи. Прискорити прогрес неможливо. 

Про Акт проголошення  незалежності 

Я - щаслива людина. Став свідком становлення незалежності України. Боротьбі за це присвятив усе життя. Моя заслуга перед Україною не в тому, що написав з допомогою професора медицини Леонтія Сандуляка проект «Акта проголошення незалежності України». Половина депутатів Ради могли це зробити. Моя заслуга в тому, що належну пропозицію запропонував у належний час і належним способом.

23 серпня 1991 року ми обговорювали порядок денний на 24 серпня. І я запропонував проголосити Україну незалежною державою. Якби я промовчав, то ми наступного дня ухвалювали б закони Української Радянської Соціалістичної Республіки. Комуністи були розгублені. І тому… погодилися з пропозицією.

   Кажу Сандуляку: «Необхідно написати такий законопроект, який би проголошував незалежність країни і в якому не буде дискусійних положень. Його треба ухвалити без обговорення. Бо якщо почнеться дискусія, то все затягнеться. За один день не ухвалимо. А потім - вихідні. У комуністів пройде страх. І нам не вдасться проголосити незалежність». Я дістав зі своєї теки зошит. Написав «закон» і перекреслив, бо це - нормативний акт тривалої дії. Потім вивів «універсал». Закреслив і його, бо цей термін характерний для козацької України, для гетьманщини і петлюрівщини. Це могло викликати дискусії. І тоді Леонтій пропонує: «А може, хай буде акт?» Думаю, а й справді... 

Як Кравчук поставив Акт на голосування, на табло висвітилося, що «за» - 346 депутатів. Від щастя хотілося плакати. Подумав: «Якби на цьому моє життя закінчилося, то я не дурно прийшов на білий світ». Це було величезне свято для мене, бо все життя мріяв про проголошення незалежності. Ми підхопилися, одне одного обіймали, вітали. Потім вийшли перед будинком Верховної Ради. Мене там теж вітали, взяли на руки, підкидали.

Додому повернувся, коли вже стемніло. Зайшов до хати, а там жінка застелила столи і виставила всілякі страви. Спитав: «Що ж це таке, що стільки всього наготувала?». Відповіла: «Так сьогодні ж твій день народження». Тут тільки про це згадав. Згодом люди казали, що то Господь підніс мені такий подарунок за те, що багато боровся і сидів у таборах.

Про нове життя 

   Я розумів, що перехід від колоніального стану до незалежності буде пов’язаний із багатьма труднощами. Навіть припускав, що якийсь період життя у незалежній Україні буде гіршим, ніж у колоніальні часи. Це як життя селянина, який перебудовує свою хату. Він зібрав матеріали: стару хату розвалив, а нову ще не збудував.

   У цей період йому доводиться жити або в наметі, або взагалі по сусідах, тобто він живе гірше, ніж у старій хаті. Це стосується й усієї країни. Такий період треба просто пережити. Але я ніяк собі не міг уявити, що комунізм так глибоко спотворив душу нашого народу. Те, що ми маємо сьогодні в державі, багато в чому розчаровує і показує, наскільки важким є шлях від колоніального стану до незалежності.

Про смертний вирок

   Віра у призначення звільняє від страху смерті. Звільнення людини від страху смерті робить її надлюдиною. Коли засудили до розстрілу то, безперечно, отримав болісний удар. Я дуже багато склав планів боротьби за самостійну Україну. А все могло обірватися на самому початку. З іншого боку, міркував: розстріляють тільки мене, а шестеро ще залишаться, бо нас судили сімох. Найважливіше у тому було, що я розробив стратегію нової боротьби за Україну. Вона побудована на тезі: Незалежність потрібно відстоювати на основі внутрішнього і міжнародного законодавства.

   Звичайно, мені було шкода, що можу закінчити свій шлях так коротко. З дня на день я припускав, чи мене вб’ють. О 22-й вечора був відбій. Коли я лягав, чув, як за дверима патрони перекидають із ящика в ящик. Звук патронів дуже специфічний, я служив вісім з половиною років і добре його знаю. То собі думав: «Ага, якщо ви зараз бавитеся перекиданням набоїв, то по мене не прийдете. Значить, іще якийсь час житиму». Логічність допомагає вийти з ситуації. (Через 72 доби суд замінив розстріл на 15 років позбавлення волі. - Авт.). 

Про мову 

   Ми як нація окупована, як колонія, зазнали величезної русифікації і знищення нашої культури: театру, культури побутової і так далі. І вихід з-під впливу російської мови як знаряддя русифікації, як знаряддя знищення українського національного духу - ми це ще не подолали, на превеликий жаль. Людина до вас звертається українською - ви говорите українською. Людина до вас звертається російською - ви переходите на російську. Тобто ви не є особа. Ви хамелеон, який не має своєї лінії, а пристосовується до іншої. Значить, немає національної гордості, а є комплекс отої нижчевартості і готовність прислужитися.

Про українсько-російську війну

   Росія готувалася до повернення України під Москву весь час, іще з 1991 року. Розроблялися різні плани. По-перше, розпочали надзвичайно серйозну інформаційну війну, по-друге, підтримували в Україні п’яту московську колону - офіційно представлену Комуністичною партією. По-третє - розширення системи агентури по країні. За цей період Москва зробила багато, щоб не дозволити підняти національну свідомість та консолідувати український народ.

   Ми мали ідейно дезорієнтоване та дезорганізоване суспільство. Нам показували російські серіали, фільми про перемогу Росії, але не було ні слова про українську історію, ані про події княжої доби, ані козацької, петлюрівської чи бандерівської. Намагалися виховати не патріотів, а лакеїв. Одним із таких планів був і збройний наступ. Та розрахунок Путіна був неправильним. Справа в різниці у психології російського і українського народу. Вони не розуміли, що українці - суб’єкт. Виявилася сила, про існування якої вони не підозрювали. 

   Війна між Україною і Московією - це не просто українсько-російський конфлікт, а це конфлікт глобального характеру. Це цивілізаційне зіткнення, це зіткнення Азії з Європою, це зіткнення різних політичних традицій. Але через те, що Московія відстала від розвитку Європи на два покоління, вона веде загарбницьку політику. Вона хоче відняти землю у чужої нації, вона хоче нав’язати чужій нації, нам, свої порядки дикунські, вона хоче підкорити нас.

   Ця війна закінчиться розвалом Російської імперії. Мордва, чуваші, інші корінні народи створять незалежні держави. А московити - свою національну, якої у них ніколи не було. Всі європейські імперії розвалилися. Росія ж відтягує. 1991-го відбулася перша фаза її розвалу. З-під влади Кремля вийшли 14 союзних республік. Але ж автономні не вийшли. Цей рух зростає. Для самих росіян це буде катарсис. Крах віковічного прагнення до розширення, крах столітньої мрії. Нічого, переживуть.

Про Російську імперію

   Радянська влада - це російська влада в стадії комуністичній, а КДБ - це передовий загін диктатури. Тому що по-справжньому СРСР був імперією, а ніякою не союзною державою. І ця імперія дбала про своє збереження, про своє розширення. А імперія може існувати лише в умовах диктатури і не може в умовах свободи. Коли ми підняли питання про розширення демократії і свободи у Радянському Союзі, то це було направлено на підрив імперських основ. Тому проти нас спрямували усі сили КДБ і міліції. Необхідно роз’яснювати світу, що Московія - це імперія і вона продовжує імперську політику, і що ця імперська політика спрямована, аби Україну задушити різними способами і повернути її під владу Кремля.

Про перемогу

   Важлива перемога, але ще важливіший фактор боротьби: доки нація бореться, у ній пульсує кров - вона живе. Не треба боятися захищати свободу ціною життя. Три мільйони фінів 1939 року не злякалися 150-мільйонного СРСР. Бо краще загинути в бою, ніж повернутися в московське колоніальне рабство. 

ОСОБИСТЕ

Про шлюб

   Для тривкого шлюбу самого кохання замало. Потрібні спільні уявлення про багато побутових речей і порядків, про моральні цінності. Моя політична мета - причина можливого арешту - не мала бути дружині ворожа. Надія Бугаєвська (перша дружина. - Авт.), як і я, приїхала у Хрипівку на канікули. Підійшла й запитала, чи я танцюю. Відповів: ні. Витягнула із сумочки томик «Антології української поезії».

   Через три дні я взяв ще один - усього їх було чотири. Та їй не поталанило. Вона мріяла про сім’ю, а я - про Україну. Не дав родинного щастя, приніс тільки безконечні страждання. А інколи думав, що краще було б мені не одружуватися.

   Із другою дружиною познайомився 1989-го в Івано-Франківську. Балотувався в депутати. Надя працювала на швейній фабриці. Була розлучена, мала двох доньок - Ірину та Любу. За 40 тисяч рублів купив хату в Хотові й забрав усіх до себе. Надія Іванівна, доки я будував державу, збудувала дім. У неї це краще вийшло. 

Про батьків

  Батько мав початкову освіту, умів робити все, що потрібно в сільському житті. Був небалакучий і одразу брався до діла. Не боявся води, лісу, висоти і нечистої сили. Але боявся начальників і волів тікати від влади, ніж вести з нею перемовини. Не раз замість півлітра горілки до свята купував книжку. Позичивши граблі сусідці, боявся їй нагадати, щоб повернула, і, бувало, робив собі нові. Часом ніс у кишені зернятка дичок і садив у лісі. Казав: «А нехай зросте. Не ми, так хтось інший колись з’їсть гниличку».

   Мати цілковита протилежність батькові. Роботу вміла поєднувати з важливими розмовами. Відстоювала не когось, а істину. Того в селі її прозивали «адвокатка». Вчилася в гімназії, любила художню літературу і, хоч читала небагато, запам’ятовувала на все життя. Дітей відвертала від поезії: «З віршів хліба не їдять. Учіть арифметику».

https://www.umoloda.kiev.ua/number/3350/196/125775/

Ліна Тесленко. За матеріалами «Країна», «Сєгодня», DW, «УП», 

«Радіо «Свобода», «Волинська газета», «День»

Інтернет-ресурси

http://www.golos.com.ua - сайт газети «Голос України»

https://day.kyiv.ua/uk - сайт газети «День»

http://www.dt.ua - сайт тижневика «Дзеркало тижня»

http://www.umoloda.kiev.ua - сайт газети «Україна молода»

http://www.ukurier.gov.ua - сайт газети «Урядовий кур’єр»

http://viysko.com.ua - сайт журналу «Військо України»

http://som.org.ua - сайт журналу «Країна знань»

http://viysko.com.ua - сайт журналу «Військо України»

СПІЛКУЙТЕСЯ З НАМИ:

  • blog
  • facebook
  • tweetter
  • youtube
  • youtube
  • youtube
  • pinterest
  • Instagram

НАШІ НАГОРОДИ

Дізнатися наші реквізити для добровільних пожертв бібліотеці — Конт.тел. (бухгалтерія бібліотеки):
(044) 288-23-36

(044) 288-30-12
lib@msmb.org.ua

ВГОРУ