Останнє оновлення: 21.11.2017 р.

Національна Шевченківська премія – 2012

квітень, 2012 р.

Тематичний бібліографічний список

Національна премія України імені Тараса Шевченка - найвища творча відзнака в Україні. Шевченківська премія увінчує найвидатніші твори літератури та мистецтва. Освячена іменем великого Кобзаря, ця творча нагорода має незаперечний авторитет в Україні і в усьому світі.

В 2012 році Інформаційно-бібліографічний відділ бібліотеки започатковує нову серію щорічних бібліографічних списків “Національна премія України імені Тараса Шевченка. Лауреати”. Окрім інформування користувачів та вшанування лауреатів, наше видання має на меті виховання національної гордості за сучасні досягнення української культурної еліти. Серія відіграватиме освітню роль, прищеплюватиме гарний смак та витончені  естетичні уподобання.

Ознайомитися з лауреатами минулого вам допоможе бібліографія на сайті бібліотеки
«Шевченківська премія – ретроспектива за півстоліття»

Вручення Шевченківської премії 2012 року в Каневі

Дев’ятого березня в рамкам відзначення 198-ї річниця від дня народження Тараса Шевченка, у Каневі Президент Віктор Янукович вручив Національні Шевченківські премії.. Зокрема лауреатами стали – поет Петро Мідянка за збірку поезій 2010 року «Луйтра в небо», художник Анатолій Криволап за цикл з 50 робіт «Український мотив», дитячий прозаїк Володимир Рутківський за історичну трилогію для дітей «Джури» 2007-1010 рр.. («Джури козака Швайки», «Джури-характерники», «Джури і підводний човен»), мистецтвознавець Тетяна Кара-Васильєва за книгу «Історія української вишивки» 2008 року та композитор Віктор Степурко за псалмодію «Монологи віків».

“Сьогодні, на святій для кожного українця Канівській землі, ми вже традиційно будемо вітати нових лауреатів Шевченківської премії”, – сказав глава держави.

Він зазначив, що символічним є те, що до числа цьогорічних лауреатів потрапили поет, художник і дитячий письменник.

“Минулого року серед лауреатів не було поета і художника, і ніби чогось бракувало, адже як митець Тарас Шевченко реалізував себе, передусім, у віршах та живописі.

А те, що до числа лауреатів після кількадесятирічної перерви потрапив дитячий письменник – взагалі знакове явище, що не лише свідчить про оздоровлення нашої літератури, а й нагадує всім нам про смиренність”, – наголосив Президент

Бібліографічний список “Національна Шевченківська премія – 2012” ознайомить вас з кожним лауреатом персонально

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка

9 березня 2012 року
№ 186/2012
http://www.president.gov.ua/documents/14580.html

Лауреати Національной премії імені Тараса Шевченка 2012року

Головко, Тарас. Борис Олійник: «Мені не соромно за вибір» [Електронний ресурс] = http://www.day.kiev.ua/224872 : як присуджують Національну премію / Головко, Тарас // День. - 2012. - 7 бер. (№41-42). Щороку в вітчизняному медіапросторі відбувається певне пожвавлення, пов’язане з визначенням нових лауреатів Шевченківської премії - найпрестижнішої державної нагороди (як за радянських часів, так і в роки незалежності). Інтрига навколо переможців, твори яких у багаторазовому конкурсному доборі здобули найбільшу кількість голосів членів Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка, зберігається до моменту підписання відповідного указу Президентом України. Що передувало присудженню премії цього року, розповідає лауреат Шевченківської премії, академік, поет Борис Олійник, який другий рік поспіль головує в Комітеті

Гузьо, Галина. Василь Шкляр: «Не так просто відмовитися від цієї нагороди, особливо тим, кому тяжко живеться…» [Електронний ресурс] = http://www.wz.lviv.ua/articles/104277 : Віктор Янукович вручив п’ять Шевченківських премій – по 260 тисяч гривень кожна / Гузьо, Галина // Високий замок. - 2012. - 19-25 бер. (№10). У день народження Тараса Шевченка, 9 березня, президент нагородив лауреатів Національної премії ім. Т. Шевченка. Церемонія нагородження традиційно відбулася у Музеї Кобзаря у Каневі Черкаської області. Цьогоріч почесні відзнаки та, як і торік, по 260 тисяч гривень преміальних з рук Віктора Януковича отримали п’ятеро визначних представників української культури. У своєму виступі Віктор Янукович зазначив, що серед минулорічних лауреатів “не було поета і художника і ніби чогось бракувало, адже як митець Тарас Шевченко реалізував себе передусім у віршах і живописі”. “А те, що до числа лауреатів після кількадесятирічної перерви потрапив дитячий письменник – взагалі знакове явище, що не лише свідчить про оздоровлення нашої літератури, а й нагадує всім нам про смиренність”, - додав президент. Принагідно Янукович запропонував оголосити 2014 рік, у який відзначатимемо 200-ліття від дня народження Великого Кобзаря, роком Тараса Шевченка. За словами глави держави, невдовзі буде запропонована програма «цього великого свята», яке має стати «справою честі кожного українця».

Для більш глибокого вивчення діяльності лауреатів та їх творчого спадку пропонуємо до вашої уваги бібліографію за персоналіями та короткі біографічні довідки лауреатів.

Тетяна Кара-Васильєва

Книга «Історія української вишивки». Представлено Інститутом мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського Національної академії наук України.

ТЕТЯНА ВАЛЕРІЇВНА КАРА-ВАСИЛЬЄВА — мистецтвознавець, дослідник у галузі українського народного мистецтва.

ТЕТЯНА ВАЛЕРІЇВНА КАРА-ВАСИЛЬЄВА — мистецтвознавець, дослідник у галузі українського народного мистецтва. У списку наукових праць — понад 350 публікацій.

Її наукова діяльність отримала визнання у багатьох країнах світу (Болгарії, Канаді, США, Бразилії). Т. Кара-Васильєва — автор навчальних програм з народного мистецтва та ряду науково-методичних посібників.

Важливою сферою її діяльності є розробка концепцій та організація наукових конференцій, виставок народного мистецтва як в України, так і за її межами, зокрема в Аргентині, Греції, Польщі, Анголі, Македонії, Франції.

Т. Кара-Васильєва входить до складу спеціалізованих учених рад із захисту докторських та кандидатських дисертацій Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України і Львівської національної академії мистецтв.

Основні наукові праці: «Полтавська народна вишивка» (1983), «Творці дивосвіту» (1984), «Українська сорочка» (1994), «Українська вишивка» (1995), «Літургійне шитво України ХVІІ— ХVІІІ ст. Іконографія, типологія, стилістика» (1996), «Шедеври церковного шитва України ХІІ—ХХ ст.» (2000), «Декоративне мистецтво України ХХ ст.» (2005, у співавторстві), "Історія української вишивки" (2008), "Відроджені шедеври" (у співавторстві, 2009) та ін.

Бібліографія статей

Жоголь, Людмила. Українська вишивка: кольори життя і однієї долі [Текст] = http://dt.ua/CULTURE/ukrayinska_vishivka_kolori_zhittya_i_odnieyi_doli-95954.html / Жоголь, Людмила // Дзеркало тижня. - 2012. - 21-27 січ. (№2). - С. 16. Книжка «Історія української вишивки» (видавництво «Мистецтво»), яку висунуто на здобуття Національної премії імені Тараса Шевченка, має особливу цінність. Автор унікального видання - доктор мистецтвознавства Тетяна Кара-Васильєва. Праця «Історія української вишивки» є унікальним мистецтвознавчим дослідженням, яке репрезентує високу культуру України. Найвища оцінка цієї монографії - постійне звернення викладачів та студентів художніх вузів до історії унікального мистецтва вишивки в пошуках нових національних моделей українського мистецтва

Жук О. Живопис голкою [Текст]: Екстер і Малевич повернулися у вишивці / О. Жук // Україна молода. - 2010. - 9 лют. (№24). Більшість робіт українських художників–авангардистів, які сьогодні презентують на виставці «Відроджені шедеври» в Музеї українського народного декоративного мистецтва, досі була невідомою. Доктор мистецтвознавства Тетяна Кара–Васильєва запевняє, що експерименти з кольором і формою відомих художників Олександри Екстер і Казимира Малевича почалися у вишивці, а згодом перейшли на картини

Чегусова, Зоя. Літопис української вишивки [Текст]: подія / Чегусова, Зоя // Культура і життя. - 2009. - 24 черв. (№24) . - С. 6. Автором цієї фундаментальної книги-альбому обсягом 463 сторінки, що містить 580 ілюстрацій є найбільший знавець української вишивки, дотичний до її вивчення впродовж десятиріч, завідувач відділу декоративного мистецтва ІМФЕ імені М.Т.Рильского НАН України, доктор мистецтвознавства, член-кореспондент АМУ, заслужений діч мистецтв України Тетьяна Кара-Васильєва - дослідниця, яка дивує майстерністю використання воістину неосяжного історико-культурного матеріалу й талантом до широких теоретичних узагальнень. Ця книга вражає монументальністю дослідженя в галузі історії і теорії українського декоративного мистецтва. Так, українська вишиванка, яка є непідвладною часу і не зійшла з історичної арени, сприймається в праці Кара-Васильєвої Т. Справді мистецьким феноменом - унікальним явищем національної культури

Криволап Анатолій Дмитрович

Народився 11 вересня 1946 року в м. Яготині, Київська область (Україна). У 1976 році закінчив Київський державний художній інститут, факультет живописання. Пізніше обрав для себе відлюдницький стиль життя. Сам Анатолій вважає, що самобутнім художником він став лише на початку 90-х.

З 1992-го по 1995 роки Криволап був активним учасником «Живописного заповідника» - впливової групи художників в новітній історії українського мистецтва. У 2000-х переїхав з Києва в село Засупоївка під Яготином, де живе і працює в даний час.

Член Національної Спілки художників України.

З 1976 року - постійний учасник регіональних та міжнародних виставок.

2011 року роботи Анатолія Криволапа двічі встановлювали світові рекорди продажів сучасного українського мистецтва на міжнародному арт-ринку. Перший рекорд відбувся в травні 2011, коли його картина «Степ» була продана на аукціоні Phillips de Pury & Co в Нью-Йорку за 98 500 доларів. А вже в жовтні на торгах сучасного мистецтва дому Phillips de Pury & Co в Лондоні, роботу «Кінь. Ніч.» було продано за 124 400 доларів.

9 лютого 2012 року було оголошено список переможців Шевченківської премії 2012. Анатолій Криволап переміг у номінації «образотворче мистецтво» (за цикл з 50 робіт «Український мотив»)

Бібліографія статей

2012

Катриченко, Тетяна. Найдорожчий український художник Анатолій Криволап: «На Заході нас не чекають...» [Електронний ресурс] = http://glavred.info/archive/2012/03/09/120214-3.html : гуру українського сучасного мистецтва – про «Мертві душі», межу компромісу і конкуренцію між художниками Західної і Східної Європи / Катриченко, Тетяна // Главред. - 2012. - 9 бер. У 2011 році роботи Анатолія Криволапа двічі встановлювали світові рекорди продажів сучасного українського мистецтва на міжнародному арт-ринку: у травні його роботу «Степ» продали на аукціоні Phillips de Pury & Co у Нью-Йорку за 98 500 доларів, а вже у жовтні на торгах сучасного мистецтва дому Phillips de Pury & Co у Лондоні картину «Кінь. Ніч» - за 124 400 доларів. Такий успіх українця був сенсаційним та для широкого кола несподіваним. Варто сказати, що художник-абстракціоніст довго уникав будь-яких контактів з пресою. Понад десять років Анатолій Дмитрович мешкає за сто кілометрів від Києва – під Яготином. Щоправда, київської студії на Андріївському узвозі не полишає. Саме у ній ми і зустрілися. Говорили про філософію мистецтва і мистецтво філософії. А також про те, чому актуальне мистецтво втрачає свою актуальність, а молоді художники – індивідуальність.

2011

Вергеліс, Олег. Що ви творите? [Текст] = http://dt.ua/CULTURE/scho_vi_tvorite_-nayvplivovishi_u_2011_kulturnomu_rotsi_sproba_reytingu-94487.html: "найвпливовіші" у 2011 (культурному) році: спроба рейтингу / Вергеліс, Олег // Дзеркало тижня. - 2011. - 24-29 груд. (№47). - С. 1, 14. Абсолютно умовний і абсолютно відносний! Такі особливості передноворічного «рейтингу впливовості» тих або інших культурних персонажів... Чиї дії (чи бездіяльність?) безпосередньо позначалися на «прекрасному» пейзажі творчого життя нашої країни

Константинова, Катерина. Анатолій Криволап: "Мистецтво України пішло набагато далі, ніж мистецтвознавство" [Текст] = http://news.dt.ua/CULTURE/anatoliy_krivolap_-mistetstvo_ukrayini_pishlo_nabagato_dali,_nizh_mistetstvoznavstvo-81880.html / Константинова, Катерина // Дзеркало тижня. - 2011. - 30 трав. Про це в інтерв'ю ZN.UA заявив художник-абстракціоніст, основоположник «нового українського пейзажу» Анатолій Криволап. «Що стосується критики в Україні...На жаль, з мистецтвознавством проблема. Деякі наші „мистецтвознавці“ можуть тільки критикувати - без аргументів. Або розхвалювати...І теж без аргументів. Мені здається, мистецтво України пішло набагато далі, ніж мистецтвознавство. Наших „знавців“ потрібно відсилати на Захід. Неможливо їх виховати лише на старому. Навіть викладачі, не володіючи англійською, не можуть донести до молодих людей ідеї, які вже відпрацьовані за ХХ століття», - вважає художник. А.Криволап також підкреслив, що йому особливо не подобається епатажність у мистецтві - у будь-якому вигляді. «Так, епатаж потрібен, щоб зробити ім'я. Але до чого тут мистецтво?!» - відзначає він. Полотно А.Криволапа «Степ» нещодавно було виставлено на аукціоні Phillips de Pury&Co (Нью-Йорк). За підсумками торгів картину купили за 98 500 доларів (при стартовій ціні 30 тис.)

Константинова, Катерина. Скільки художнику потрібно для щастя?[Текст] = http://dt.ua/CULTURE/skilki_hudozhnikovi_treba_dlya_schastya__-81782.html / Константинова, Катерина // Дзеркало тижня. - 2011. - 27 трав. (№19). Полотно художника-абстракціоніста, основоположника «нового українського пейзажу» Анатолія Криволапа - «Степ» - нещодавно було виставлене на аукціоні Phillips de Pury&Co (Нью-Йорк). І, за підсумками торгів, саме цей «Степ» купили за 98 500 доларів (при стартовій ціні 30 тис.). Ця звістка інформаційною бомбою «розірвала» українську арт-територію. Він мешкає оддалік столиці - під Яготином. Не вважає себе «публічною» персоною. Постійно відмовляє ЗМІ у «взаємності». Лише для DT.UA пан Криволап зробив виняток. В ексклюзивному інтерв’ю «найдорожчий художник» розповів, як свого часу заробляв копійки й постійно ходив у одному й тому ж пальті; як шукав власний стиль; як вплинув на нього Микола Глущенко; як ставиться до транс-авангарду та деяких проектів центру Пінчука…

Кущ, Софія. «Художникові важливо не стати малювальним станком» [Текст] = http://www.day.kiev.ua/218849: найдорожчий український митець Анатолій Криволап - про мову кольору, моду в мистецтві та необхідність кожному художнику відкривати себе / Кущ, Софія // День. - 2011. - 11-12 лист. (№205-206). - С. 17, 24. Близько десяти полотен Анатолія Криволапа зберігається в Національному художньому музеї України. Одна велика робота є у Віденському музеї історії мистецтв. І навіть у будинку-музеї Пола Маккартні в Ліверпулі є його картини. В Києві полотна художника можна побачити на ART-KYIV contemporary в «Мистецькому Арсеналі» до 13 листопада, а ще на його персональній виставці, що 8 листопада відкрилася у столичній галереї «Мистецька збірка». Сам Анатолій Криволап живе за містом та з пресою спілкується не часто. Але «Дню» він погодився розповісти про своє життя та становлення як митця, про колір як філософську концепцію та про моду, яка сьогодні існує в мистецтві

Мідянка Петро Миколайович

Петро Мідянка. Луйтра в небо. — Київ: Темпора, 2010.32936

Мідянка Петро Миколайович, псевдонім Ропет Камідян – закарпатський поет, член Національної спілки письменників України, Лауреат ряду літературних премій: «Благовіст» (1995), «Бу – ба – бу» (1995), літературної премії ім. Ф. Потушняка (1999). Також лауреат Всеукраїнського конкурсу «Учитель року – 98» у номінації «Українська мова та література». Народився Петро Миколайович 14 травня 1959 року в с. Широкий Луг Тячівського району Закарпатської області. Був вихованцем Хустського інтернату. У 1982 році закінчив філологічний факультет Ужгородського державного університету і почав працювати вчителем української мови і літератури в загальноосвітніх школах сіл Новоселиця і Тісолово Тячівського району Закарпатської області. Зараз живе і працює у рідному селі. Вперше Петро Мідянка почав друкуватися в 1974 року у тячівській районній газеті «Дружба». Згодом ще у кількох журналах «Дніпро» і «Вітрила». Свою першу збірку видав 1987 р. з назвою «Поріг». Потім побачили світ його збірки «Осередок» (1994), «Фараметлики» (1994), «Зелений фирес» (1999), «Трава Господня» (2001), «Срібний прімаш» (2004), «Ярмінок» (2008), «Луйтра в небо» (2010) та «Вірші з поду» (2011). Друкувався в поетичних антологіях.
Петро Мідянка – це один із найяскравіших представників українського постмодерного> дискурсу, хоча сам не вважає себе постмодерністом оскільки визнає сакральність таких цінностей, як Бог і Батьківщина. Його поезії перекладено російською, угорською, англійською, чеською, словацькою, сербохорватською мовами.

Пише українською мовою, але з метою передачі колориту закарпатського краю він широко використовує регіональну лексику, в захопленні якої його часто звинувачують. Поетичний світ П. Мідянки – цілісний і гармонійний, що досягається передусім патріотичним спрямуванням його лірики, сконцентрованої довкруж «Малого Провансу» – Закарпаття.

Петро Мідянка любить перечитувати таких поетів як Богдан-Ігор Антонич, Євген Плужник, Євген Маланюк, Микола Бажан.

Бібліографія статей

2012

Любка, Андрій. Петро Мідянка, поет усіх Карпат [Текст] = http://dt.ua/CULTURE/petro_midyanka,_poet_usih_karpat-97440.html  / Любка, Андрій // Дзеркало тижня. - 2012. - 18-24 лют. (№6). - С. 13. Цього року Шевченківський комітет, очевидно, вирішив обійтися без підкилимових «перегонів» і визначив у галузі літератури (на найвищу Національну премію) дійсно кращого. Це поет із Закарпаття Петро Мідянка, який багато років вчителює в селі, служить дияконом у церкві - і створює свої унікальні поетичні світи. Петро Мідянка в літературу прийшов пізно, - першу його збірку «Поріг» видано в 1987 році, коли поетові було майже тридцять. Відтоді він написав ще десять поетичних збірок, найгучніші серед яких - «Фараметлики», «Трава Господня», «Дижма», «Ужгородські кав’ярні», «Ярмінок», «Луйтра в небо» (власне, за неї й присуджено Шевченківську премію) та «Вірші з поду». Вірші Мідянки в силу їхньої лексичної закоренілості в місцевий ґрунт перекладено кількома сусідніми мовами, окремими книжками вони вийшли у Словаччині та Чехії. Поета вважають одним із найяскравіших представників покоління «вісімдесятників» і постмодерного дискурсу загалом. Він уже тридцять років працює вчителем української мови й літератури в сільській школі.

Петро Мідянка отримав Шевченківську премію з рук Президента Януковича [Електронний ресурс] = http://www.transkarpatia.net/culture/6003-petro-mdyanka-otrimav-shevchenkvsku-premyu-z-ruk-prezidenta-yanukovicha.html // Новини Закарпаття: інформаційний портал. - 2012. - 10 бер.

"Якби я писав за чинним словником, не був би собою..." [Текст] / Вів бесіду Василь Нитка // Голос України. - 2012. - 13 бер. (№45). - С. 23. Інтерв’ю з цьогорічним лауреатом Шевченківської премії поетом Петром Мідянкою

2011

Бедзір В. "Поети колись збирали стадіони, тепер - зали" [Електронний ресурс] = http://www.ukurier.gov.ua/uk/articles/poeti-kolis-zbirali-stadioni-teper-zali/ / В. Бедзір // Урядовий кур'єр. - 2011. - 19 бер.(№50). Відомий поет Петро Мідянка лише інколи виринає зі своєї карпатської глибинки із черговою книжкою-самоцвітом. Кілька років тому одна з них стала в Чехії бестселером. Його твори виходять у найновіших антологіях англійською мовою, а статті про нього вміщують резонансні вітчизняні довідники. Він лауреат всеукраїнських літературних конкурсів та міжнародних стипендій, єдиний закарпатець, який є повноправним представником сучасного українського літературного бомонду

2010

Важливі й помітні книжки 2010 року [Електронний ресурс] = http://www.day.kiev.ua/299453
Підготував Олег Коцарев // День. - 2010. - 30 груд. (№241-242). Різні інституції та засоби масової інформації підбивають книжкові, літературні підсумки року - публікують різноманітні рейтинги, топи продажів тощо. «День» підійшов до справи менш по-спортивному. Ми вирішили просто і без хіт-парадів нагадати читачам про ті книжки 2010 року, які, на нашу думку, були цікавими, яскравими й викликали жваву реакцію читацької публіки: Ліна Костенко - «Берестечко» («Либідь»), Оксана Забужко - «Музей покинутих секретів» («Факт»), Михайль Семенко - Вибрані твори («Смолоскип»), Декамерон. 10 українських прозаїків останніх десяти років («Клуб Сімейного Дозвілля»), Тарас Прохасько - «ботакЄ» («Лілея-НВ»), Сергій Жадан - «Ворошиловград» («Фоліо»), Рух Опору в Україні: 1960-1990. Енциклопедичний довідник («Смолоскип»), Іван Малкович - «Все поруч» («А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»), Анатолій Дністровий - «Дрозофіла над томом Канта» («Піраміда»), Павло Коробчук - «Кайфологія» («Факт»), Володимир Рутківський - «Джури і підводний човен» («А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»), Петро Мідянка - «Луйтра в небо» («Темпора»), Сновиди. Сни українських письменників («А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»), Валентин Сильвестров - «Дождаться музыки» («Дух і Літера»)

Коцарев, Олег. Петро Мідянка: "Тридцять років у школі - це досвід і параноя для поета" [Електронний ресурс] = http://www.day.kiev.ua/309630  / Коцарев, Олег // День. - 2010. - 17 вер.(№167-168). Цікавий та екзотичний поет із Закарпаття - таким є образ Петра Мідянки в літературному середовищі. Він живе та вчителює в селі Широкий Луг у горах, а його вірші перекладаються європейськими мовами, виходять книжками в Україні та за кордоном. Дивакувата мова, нестандартний і не завжди прозорий логічний хід думок, несподівана образність - усе це характерно не лише для його поезії, а й для «звичайних розмов», у чому й пропоную переконатися читачам

Рутківський Володимир Григорович

Володимир Рутківський народився 18 квітня 1937 року на Черкащині. 1955 року вступив до Одеського інституту харчової і холодильної промисловості. За два роки перевівся до Одеського політехнічного інституту.

1973 року вступив на дворічні Вищі літературні курси в Москві. Працював в Одеському обласному телерадіокомітеті, газеті “Одеські вісті”.

Автор поетичних збірок “Крапилини сонця” (1966), “Плоти” (1968), “Рівновага” (1977), “Знак глибини” (1987); повістей “Ганнуся” (1977), “бухтик з тихого затону” (1981), “Гості на мітлі” (1988), “Канікули у Воронівці” (1989), “Сторожова застава” (1991), “Потерчата” (2008); романів “Сині Води” (2004), “Джури козака Швайки” (2007), “Джури-характерники” (2009). Лауреат премій ім. М Трублаїні, ім. Лесі Українки, Міжнародного освітнього фонду ім. Я. Мудрого. Живе і працює в Одесі.

http://vsiknygy.net.ua/interview/5336/

Бібліографія статей

2012

Бєляєва М. Автор дитячої книжки здобув Шевченківську премію [Текст] = http://www.kreschatic.kiev.ua/ua/4040/art/1329162747.html: цьогорічним лауреатом став Володимир Рутківський з трилогією “Джури” / М. Бєляєва // Хрещатик. - 2012. - 14 лют. (№20). - С. 7. Стали відомі лауреати Шевченківської премії. У напрямку “література” - це поет Петро Мідянка зі збіркою “Луйтра в небо” та дитячий письменник Володимир Рутківський, який переміг з історичною трилогією “Джури”...Номінантом на Шевченківську премію Володимир Рутківський був вже вдруге. Минулого року він подавав два романи про джур, переміг його основний суперник Василь Шкляр. Цього разу наполегливість взяла своє - і Володимир Рутківський отримав премію

Гаврош О. Одеський казкар-характерник [Текст] / О. Гаврош // Літературна Україна. - 2012. - 9 лют. (№6). - С. 12. 1 лютого у Національному музеї Тараса Шевченка відбулася зустріч із претендентом на Шевченківську премію Володимиром Рутківським

Василь ШКЛЯР: «Не так просто відмовитися від цієї нагороди, особливо тим,кому тяжко живеться…»

2011

Володимир Рутківський: "Байдужість стала нашою національною рисою через втрату орієнтирів, в основі яких лежать християнські цінності" [Текст] / Інтерв'ю вів Трас Головко // Українська літературна газета. - 2011. - 28 січ. (№2). - С. 8-9. Володимир Рутківський в літературі працює більше півстоліття. В його творчому доробку - понад двадцять книг прози, поезії, документалістики. Останні чверть віку пише для наймолодшого покоління. За оцінками літературних критиків, твори В. Рутківського відзначаються глибоким проникненням у тему, легкістю та доступністю викладу і особливим, притаманним лише йому, гумором. Вершиною творчостіцього самобутнього майстра слова на сьогодні є історична трилогія для дітрей "Джури"

Закусило Т. Не–доросла перемога [Текст] = http://www.umoloda.kiev.ua/number/2004/164/71383/: читацька спільнота критикує рішення журі «Книга року Бі–Бі–Сі», яке несподівано вивело в переможці роман для дітей Володимира Рутківського / Т. Закусило // Україна молода. - 2011. - 28 груд. (№237). - С. 10. Лідер конкурсу Бі–Бі–Сі став несподіванкою для читаючої публіки взагалі і для учасників згаданого «алкототалізатора» зокрема - за «Сині води» не було поставлено жодної пінти пива і жодної чарки горілки. Книга, видана «Темпорою», мала схвальні відгуки в пресі, сам Володимир Рутківський є знаним дитячим автором, двічі висувався на Шевченківську премію, і хоч наразі не здобув її, але має всі шанси - так би мовити, за сумарний творчий доробок. Ще в радянські часи його повість «Гості на мітлі», яку забракувало київське видавництво «Веселка», з успіхом надрукували у «центральному», московському, видавництві «Детская литература». Утім відомість прийшла до письменника лише в останнє десятиліття, певною мірою завдяки «місцю друку» - популярність «А–БА–БА–ГА–ЛА–МА–Ги» стала однією зі складових успіху його повісті «Джури козака Швайки». Роман «Сині води» - розгорнута історична оповідь для старшокласників про битву русько–литовського війська з монголо–татарами у 1362 році, що відбулася на території сучасної Кіровоградської області...

Родик К. Лавреат–міфотворець [Електронний ресурс] = http://www.umoloda.kiev.ua/number/2007/164/71438/: країна мрій Володимира Рутківського / К. Родик // Україна молода. - 2011. - 5 січ. (№2). Після трилогії про джурів козака Швайки Володимир Рутківський, як–то кажуть, прокинувся знаменитим. Відтоді кожний його новий текст рокований на преміальні зауваження. 2011–й задемонстрував це промовисто: лавреат ХІІІ Всеукраїнського рейтинґу «Книжка року»; переможець конкурсу «Книга року ВВС»; претендент на Шевченківську премію. Оскільки на Шевченківку він номінується вдруге, сподіваємося, що здоровий глузд членів Комітету цього разу таки переможе. Щоправда, на бюджетну премію номінуються не нові «Сині Води» (які оце і здобулися на відзнаки), а раніше олавреачені «Джури...». І тут постає питання: а чи кращий останній двотомовий роман за попередній тритомовий?

Родик К. Український Жуль Верн [Електронний ресурс] = http://www.umoloda.kiev.ua/number/1834/164/65135/: Володимир Рутківський відновив традиції українського екшену / К. Родик // Україна молода. - 2011. - 15 лют.(№23). З огляду на нинішню політичну кон’юнктуру, сьогорічна Шевченківська премія з літератури мала б дістатися Володимиру Рутківському за трилогію «Джури». Зрештою, це був би адекватний вибір, бо за суспільно–читацьким розголосом цей твір іде, як–то кажуть, голова в голову з «Чорним вороном» Василя Шкляра; й обидва вони помітно випереджають своїм відлунням нову збірку поезій Павла Вольвача

Фіалко Д. Дитяча дорослість [Текст] = http://www.umoloda.kiev.ua/number/1963/164/69822/ : у своєму романі «Сині Води» Володимир Рутківський доводить, що художня правда часом переконливіша, ніж історичний факт / Д. Фіалко // Україна молода. - 2011. - 18 жовт. (№186). - С. 13. У книгарні «Є» відбулася презентація нового дитячого історичного роману Володимира Рутківського «Сині Води», спільного проекту видавництв «Темпора» й «Прудкий Равлик». Трилогія про джур подарувала авторові любов юних читачів, минулорічну перемогу в книжковому рейтингу iнтернет–порталу «ЛітАкцент», а також нове «ім’я» - «полководець козацьких слів» - від друга по перу Петра Осадчука. Письменник знову робить ставку на історичну тему й повертає двологією до битви 1362 року на річці Сині Води

Щербаченко, Тетяна. У Гаррі Поттера з'вилися "конкуренти" в Україні [Текст]: джури та мури дитячого письменника Володимира Рутківського / Щербаченко, Тетяна // Дзеркало тижня. - 2011. - 22-28 січ. (№2). - С. 14. Українських дитячих книжок на історичну тему можна навіть не перелічувати - так їх мало. І на такому фоні останнім часом вочевидь надяскраво засяяла літературна зірка письменника Володимира Рутківського... Книгами якого захоплюються і батьки, і діти

2010

Тисячна Н. Про ієрархію цінностей [Електронний ресурс]: названі переможці рейтингу «ЛітАкцент-2009» / Н. Тисячна // День. - 2010. - 29 січ.(№14). 27 cічня у київській книгарні «Є» популярний літературний сайт www.litakcent.com підбивав підсумки книжкового рейтингу «ЛітАкцент року - 2009». Експертна рада у складі столичних і регіональних письменників, критиків та літературознавців: Євгена Барана, Яни Дубинянської, Віктора Неборака, Володимира Панченка (головного редактора цього інтернет-видання), Василя Пахаренка, Роксолани Свято та Олександра Стусенка обирала переможців у двох номінаціях - «Художня література» та «Літературознавство». Була ще антипремія «Золота булька».

Степурко Віктор Іванович

Сучасний видатний український композитор. Закінчив Київську державну консерваторію ім. П.І.Чайковського за спеціальністю "композитор", диригент хору, лауреат премій імені Льва Ревуцького (1989), Івана Огієнка (1998), Бориса Лятошинського (2002), Миколи Лисенка (2005), лауреат Всеукраїнського конкурсу "Духовні псалми" (2000), кавалер ордена Святого Рівноапостольського князя Володимира (ІІІ ступеня), лауреат музичної премії Київської обласної державної адміністрації. Творчу діяльність в Макарівському районі розпочав у 1982 році. Віктор Іванович - Член Спілки композиторів України. Від дня заснування і дотепер Степурко В.І є керівником народного аматорського колективу хорового ансамблю "Свят-коло" Макарівського районного Будинку культури. Творчий доробок композитора різножанровий: від пісень та музики для дітей до симфонічних та оперних полотен. Хорові твори В.І.Степурка звучали на престижних Міжнародних фестивалях та конкурсах у Великобританії, Франції, Німеччині, Польщі. В.І Степурко постійно працює над вирішенням проблем державного духовного відродження в Україні, виконує обов'язки члена Організаційного Комітету Міжнародного музичного фестивалю "Прем'єри сезону".

Бібліографія статей

2012

Дьчкова, Олена. «Світ ще не втрачено, якщо людина може освячувати хліб і воду» [Електронний ресурс] = http://www.day.kiev.ua/223200 : за псалмодію «Монологи віків» композитора Віктора Степурка висунуто на здобуття Шевченківської премії / Дьчкова, Олена // День. - 2012. - 7 лют. (№20). На сцену Колонного залу ім. Лисенка вийшли кращі з кращих: скрипаль Мирослава Которович, флейтистка Богдана Стельмашенко, трубач Андрій Ільків, віолончеліст Іван Кучер, Камерний хор «Київ» під орудою Миколи Гобдича та ін. Артисти зібралися разом на творчому вечорі маестро, аби представити «Монологи віків» Віктора Степурка, який цього року номінується на Шевченківську премію. Творчість композитора цілком відповідає українській хоровій традиції

Олтаржевська, Людмила. Традиції української духовної музики глибинні [Електронний ресурс] = http://muza.in.ua/mezey/1134-tradiciyi-ukrayinskoyi-dukhovnoyi-muziki-glibinni.html: / Людмила Олтаржевська // Муза. – 2012. – 4 бер. Композитор Віктор Степурко - автор музики для дітей і серйозних симфонічних творів, оперних партитур і власних варіацій на тему народних пісень... Але колеги і шанувальники знають його насамперед як багаторічного пропагандиста духовної музики, дослідника і практика жанру

2006

Кияновська Л. Почути Бога в небесах [Текст] / Л. Кияновська / Українська культура. - 2006. - №1,2). - С. 18-19, 25. композитор, диригент Віктор Степурко

2003

Кучеренко, Людмила. Маестро Степурко з Макарова [Електронний ресурс] = http://www.day.kiev.ua/20664 / Кучеренко, Людмила // День. - 2003. - 17 квіт. (№70). У рамках Міжнародного фестивалю «Музичні прем’єри сезону», котрий нещодавно завершився, справжнiм подарунком меломанам стало знайомство з новими творами відомого українського композитора Віктора Степурка. На концерті в Трапезній церкві Києво-Печерської лаври у виконанні жіночого хору Музичного училища ім. Р. Глієра під керівництвом Галини Горбатенко прозвучала «Стихира. Преподобному Феодосію Печерському». А в Будинку органної і камерної музики ансамбль «Київська камерата» та хор «Почайна» Києво-Могилянської академії познайомив слухачів з духовною месою «Богородичні догмати XVII століття» (диригент Олександр Жигун). Обидвi прем’єри Віктора Степурка викликали широкий резонанс серед шанувальників камерної і духовної музики

2002

Булаш, Оксана. Дивосвіт Віктора Степурка [Електронний ресурс] = http://dt.ua/CULTURE/divosvit_viktora_stepurka-28543.html / Булаш, Оксана // Дзеркало тижня. - 2002. - 15 черв. (№22). Усі, хто знайомий з творчістю Віктора Степурка, знають його як композитора - творця насамперед хорової музики. Справді, театралізована містерія-диптих «Сакраментальний сон» чи хорова картина «Притча со-Творіння», а також численні композиції та духовні канонічні тексти постійно виконуються провідними хоровими колективами України. Твори митця часто звучать на фестивалях сучасної музики, серед яких - «Київ-Музика Фест», «Музичні прем’єри сезону». Звучать вони і на престижних міжнародних фестивалях у Великій Британії, Франції, Німеччині, Угорщині. Про популярність творчості В.Степурка свідчить і те, що перший хоровий фестиваль «Золотоверхий Київ» 1996 року пройшов під знаком його творчості

Інтернет ресурси

http://www.day.kiev.ua - сайт газети «День»
http://www.dt.ua - сайт Міжнародного суспільно-політичного тижневика «Дзеркало тижня»
http://www.umoloda.kiev.ua - сайт газети «Україна молода»
http://kreschatic.kiev.ua - сайт газети «Хрещатик»
http://www.vechirnij.kiev.ua - сайт газети «Вечірній Київ»
http://www.golos.com.ua - сайт газети «Голос України»
http://www.silskivisti.kiev.ua - сайт газети «Сільські вісті»

 

Бібліографи-укладачі: Мілашенко Т.І.
Фоміна Н.І.

СПІЛКУЙТЕСЯ З НАМИ:

  • blog
  • facebook
  • tweetter
  • youtube
  • youtube
  • youtube
  • pinterest

НАШІ НАГОРОДИ

Допоможіть молодіжній бібліотеці

Дізнатися наші реквізити для добровільних пожертв бібліотеці - Конт.тел. (бухгалтерія бібліотеки): (044) 288-23-36

ВГОРУ