«ІСТОРІЯ БОЙОВИХ НАГОРОД»

НАГОРОДИ СРСР

ЗВАННЯ „ГЕРОЙ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ”

Звання, встановлене постановою Центрального Виконавчого Комітету СРСР від 16 квітня 19 34 року, було найвищим ступенем відзнаки та надавалося за особисті або колективні заслуги перед Радянською державою та суспільством, пов'язані зі здійсненням героїчного подвигу.

Звання Героя Радянського Союзу надавала Президія Верховної Ради СРСР. Герою Радянського Союзу вручалися:

• найвища нагорода СРСР - орден Леніна;
• знак особливої відзнаки - медаль "Золота Зірка";
• Грамота Президії Верховної Ради СРСР.

Уперше звання Героя Радянського Союзу було надано 20 квітня 19 34 року постановою ЦВК СРСР за врятування полярної експедиції та екіпажу криголама "Челюскін" семи льотчикам.

У роки Великої Вітчизняної війни званням Герой Радянського Союзу нагороджено 11635 осіб (92 відсотки від загального числа удостоєних цього звання).

OРДЕН ЛЕНІНA

Установлений Постановою Президії ЦВК СРСР від 6 квітня 19 30 року. Орден Леніна був найвищою нагородою СРСР. Ним нагороджувалися за особливо видатні заслуги як окремі особи, так і військові підрозділи, промислові підприємства, наукові установи, області, міста тощо.

У роки Великої Вітчизняної війни орденом Леніна здійснено понад 41 тисячу нагороджень, зокрема 36 тисяч військовослужбовців і партизанів, які виявили мужність і героїзм у боротьбі з ворогом та 207 військових підрозділів

МЕДАЛЬ „ЗОЛОТА ЗІРКА”

Медаль «Золота Зірка» - медаль, впроваджена Наказом Президії Верховної Ради СРСР «Про додаткові відзнаки Героїв Радянського Союзу» від 1 серпня 1939 року. Статті 1 та 2 Наказу проголошували, що «...З метою особливої відзнаки громадян, вшанованих званням Героя Радянського Союзу впроваджується медаль „Герой Радянського Союзу“», котра «…вручається одночасно з присвоєнням звання Героя Радянського Союзу та врученням ордена Леніна». Статті 3 та 4 цього наказу, згідно з якими звання Герою Радянського Союзу могло бути присвоєним не більше трьох разів, автоматично обмежували максимальну кількість нагороджень медаллю «Герой Радянського Союзу» числом 3.

ОРДЕН ПЕРЕМОГА

Орден Перемога - вищий тоталітарний військовий орден СРСР, був установлений Указом Президії Верховної Ради СРСР від 8 листопада 1943 року. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 18 серпня 1944 року затверджені зразок і опис стрічки ордена Перемога, а також порядок носіння планки із стрічкою ордена. Всього було 20 нагороджень і сімнадцять кавалерів (троє нагороджувалися двічі, один позбавлений нагороди посмертно).

Орден Перемога був вищим військовим орденом, ним нагороджувалися особи вищого командного складу Червоної Армії за успішне проведення масштабним бойових операцій на одному або декількох фронтах.

OРДЕН ОЛЕКСАНДРА НЕВСЬКОГО

Заснований Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 липня 1942 року, одночасно з орденами Суворова і Кутузова, для нагородження командного складу Червоної Армії за видатні заслуги в організації і керівництві бойовими операціями і за досягнуті в результаті цих операцій успіхи в боях за Батьківщину.

Орденом Олександра Невського нагороджувалися командири Червоної Армії, що проявили в боях за Батьківщину у Вітчизняній війні особисту відвагу, мужність і хоробрість, а також умілим командуванням забезпечували успішні дії своїх частин. Зокрема, за проявлену, відповідно до бойового завдання, ініціативу по вибору вдалого моменту для раптового, сміливого і стрімкого нападу на ворога і нанесення йому значної поразки з малими втратами для своїх військ.

Нагородження орденом Олександра Невського здійснювалося Указом Президії Верховної Ради СРСР.

OРДЕН ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ

Заснований Указом Президії Верховної Ради СРСР "Про встановлення Ордена Вітчизняної війни І та ІІ ступеня" від 20 травня 1942 р. Надалі до опису ордена були внесені деякі зміни Указом Президії Верховної Ради СРСР від 19 червня 1943 р., а в статут ордена - Указом Президії Верховної Ради СРСР від 16 грудня 1947 р.

Орденом Вітчизняної війни нагороджувалися особи рядового і начальницького складу Червоної Армії, Військово-морського Флоту, військ НКВС і партизанських загонів, що проявили в боях за Радянську Батьківщину хоробрість, стійкість і мужність, а також військовослужбовці, які своїми діями сприяли успіху бойових операцій наших військ.

Нагородження орденом Вітчизняної війни проводилося Указом Президії Верховної Ради СРСР.

ОРДЕН ЧЕРВОНОЇ ЗІРКИ

Один з перших радянських військових орденів. Впроваджений наказом ВЦВК від 6 квітня 1930 року, одночасно (одним наказом) з орденом Леніна.

За статутом орденом Червоної Зірки нагороджувались військовослужбовці, співробітники органів державної безпеки та інші громадяни СРСР, а також військові частини, з'єднання та об'єднання; окрім того, особи, що не були громадянами СРСР, які особливо відзначились в боях проти ворогів Радянської влади.

Першим кавалером ордена Червоної Зірки став командуючий Окремою Червонопрапорною Далекосхідною Армією командарм 1-го рангу (на момент нагородження) В. К. Блюхер (раніше - перший кавалер ордена Червоного Прапора) за ліквідацію в 1929 р. збройного конфлікту на КВЖД.

В роки Великої Вітчизняної війни орден Червоної Зірки став однією з найбільш розповсюджених нагород: більш ніж 2 мільйони осіб отримали 2860000 орденів.

ОРДЕН СЛАВИ

Встановлений Указом Президії Верховної Ради СРСР від 8 листопада 1943 року. Незважаючи на скромне місце в орденській ієрархії, орден Слави швидко завоював величезну популярність серед воїнів Червоної Армії, а його кавалери -заслужену пошану в народі. Орден мав кілька особливостей, яких не було в жодної іншої радянської нагороди. По-перше, це єдина бойова відзнака, призначена для нагородження виключно солдатів і сержантів (у авіації також і молодших лейтенантів). По-друге, нагородження ним здійснювалося лише у висхідному порядку, починаючи з ІІІ ступеня. По-третє, орден Слави до 1974 року був єдиним орденом СРСР, що видавався лише за особисті заслуги і ніколи не видавався ані військовим частинам, ані підприємствам, ані організаціям. По-четверте, статут ордена передбачав підвищення кавалерів всіх трьох ступенів в званні, що було виключенням для радянської нагородної системи.

Перше достовірно встановлене подання до ордену Слави відбулося 13 листопада 1943 року, коли було підписано нагородний лист на нагородження орденом ІІІ ступеня сапера старшого сержанта Малишева В. С.

МЕДАЛІ СРСР,
встановлені за заслуги під час Великої Вітчизняної війни

МЕДAЛЬ "ЗА ВІДВАГУ"

Заснована Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 жовтня 1938 року, "За відвагу" є вищою радянською медаллю. Нею нагороджувалися за особистий подвиг здебільшого рядовий і сержантський склад, рідше молодші офіцери. Старші офіцери і генералітет практично не нагороджувалися. Перше нагородження було проведено Указом Президії Верховної Ради СРСР від 19 жовтня 1938 року, згідно з яким медалі удостоїлися 62 людини. Усього до початку Великої Вітчизняної війни медаллю "За відвагу" було нагороджено близько 26 тисяч військовослужбовців.

Всього за подвиги, здійснені в період Великої Вітчизняної війни, медаллю «За відвагу» здійснено понад 4 млн. 230 тис. нагороджень.

Станом на 1 січня 1995 року медаллю «За відвагу» здійснено 4569893 нагороджень.

МЕДAЛЬ "ЗА БОЙОВІ ЗАСЛУГИ"

Заснована 17 жовтня 1938 року для нагородження воїнів Червоної Армії, Військово-Морського Флоту, прикордонної охорони за умілі, ініціативні і сміливі дії в бою, відмінні успіхи в освоєнні нової бойової техніки і підтримці високої бойової готовності військових частин і їх підрозділів. Перше нагородження відбулося через два дні - 19 жовтня. У роки Великої Вітчизняної війни медаллю нагороджували представників рядового і сержантського складу, рідше - молодших офіцерів. За цей час вручено понад 3,2 мільйона медалей. Станом на 1 січня 1995 року проведено 5210078 нагороджень.

МЕДАЛЬ „ЗА ОБОРОНУ ЛЕНІНГРАДА”

Медаль «За оборону Ленінгрода» - медаль, державна нагорода СРСР. Введена указом Президії Верховної Ради СРСР 22 грудня 1942 року. Автор медалі - художник Москалев.

Медаллю «За оборону Ленінграда» нагороджувалися усі учасники оборони Ленінграда (сучасний Санкт-Петербург):

• військовослужбовці Радянської Армії, Військово-морського флоту та військ НКВC, що фактично брали участь в обороні міста;
• робітники, службовці та інші цивільні особи, що брали участь у бойових діях із захисту міста, сприяли обороні міста своєю роботою на підприємствах, в установах, брали участь в будівництві оборонних споруд, у ППО, охороні комунального господарства, боротьбі з пожежами від бомбордувань авіації супротивника, в організації та обслуговуванні транспорту та зв'язку, в організації громадського харчування, забезпеченні та культурно-побутовому обслуговуванні населення, в догляді за хворими та пораненими, в організації догляду за дітьми та проведенні інших заходів з оборони міста.
• 
  

МЕДАЛЬ "ЗА ОБОРОНУ ОДЕСИ"

Заснована Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 грудня 1942 року. Цю нагороду отримували всі учасники оборони Одеси в період з 10 серпня до 16 жовтня 1941 року. Станом на 1985 рік медаллю "За оборону Одеси" нагороджено майже 30 тис. осіб. Сьогодні в Одесі мешкає 99 кавалерів цієї нагороди. Щомісячно вони отримують від міської влади стипендію в 600 грн. Ще 1000 грн. мерія дарує захисникам міста до 10 серпня - дня пам'яті початку героїчної оборони Одеси.

МЕДАЛЬ „ЗА ОБОРОНУ СТАЛІНГРАДА”

Медаль «За оборону Сталінграда» - медаль, державна нагорода СРСР. Введена указом Президії Верховної Ради СРСР 22 грудня 1942 року. Автор медалі - художник Москалев.

Медаллю «За оборону Сталінграда» нагороджувалися військовослужбовці Радянської Армії, Військово-морського флоту та військ НКВC, а також цивільні особи, які брали безпосередню участь в обороні Сталінграда протягом 12 липня - 19 листопада 1942 року (початкові етапи Сталінградської битви).

Станом на 1 січня 1995 року медаллю «За оборону Сталінграда» було нагороджено приблизно 759560 учасників оборони Сталінграда.

МЕДАЛЬ „ЗА ОБОРОНУ МОСКВИ”

Медаль «За оборону Москви» - державна нагорода СРСР, встановлено Указом Президії Верховної Ради СРСР від 1 травня 1944 року.

Медаллю «За оборону Москви» нагороджувалися всі військовослужбовці і вільнонаймані Червоної армії, війська НКВС, а також цивільні особи, які обороняли Москву не менше місяця у період з 19 жовтня 1941 по 25 січня 1942 років;

військовослужбовці частин ППО, а також цивільні особи - найбільш активні учасники оборони Москви від повітряних нальотів противника; військовослужбовці і цивільні особи, які брали активну участь у будівництві оборонних рубежів.

Усього медаллю «За оборону Москви» нагороджено понад 1020 тис. чол., у тому числі 20 тис. підлітків.

МЕДАЛЬ "ЗА ОБОРОНУ КИЄВА"

Державна нагорода СРСР, остання медаль із серії нагород "За оборону...", заснована Указом Президії Верховної Ради СРСР від 21 червня 1961 року.

Медаллю "За оборону Києва" нагороджувалися всі учасники оборони Києва - війська Червоної армії і НКВС, цивільні особи, які обороняли місто в лавах народного ополчення, будували укріплення, працювали на підприємствах, що забезпечували потреби фронту, київські підпільники і партизани, які вели боротьбу з ворогом під Києвом.

Медаллю "За оборону Києва" нагороджено приблизно 150 тис. осіб.

Медалі, встановлені після Великої Вітчизняної війни:

МЕДАЛЬ "ЗА ПЕРЕМОГУ НАД НІМЕЧЧИНОЮ У ВЕЛИКІЙ ВІТЧИЗНЯНІЙ ВІЙНІ 1941-1945 РР."

Введена Указом Президії Верховної Ради СРСР 9 травня 1945 року на ознаменування перемоги СРСР у Великій Вітчизняній війні. Нею нагороджували всіх військовослужбовців та осіб вільнонайманого штатного складу, які брали безпосередню участь у бойових діях на фронтах Великої Вітчизняної війни або забезпечували перемогу своєю роботою у військових округах.

Станом на 1 січня 1995 року проведено понад 14 мільйонів 993 тисячі нагороджень.

МЕДАЛЬ «ЗА ВЗЯТТЯ БУДАПЕШТА»

Державна нагорода СРСР. Введена указом Президії Верховної Ради СРСР 9 червня 1945 року. Медаллю "За взяття Будапешта" нагороджувалися військовослужбовці Радянської армії, Військово-морського флоту та військ НКВС, які брали безпосередню участь у штурмі і взятті Будапешта у період з 20 грудня 1944 року по 15 лютого 1945 року, а також організатори і керівники бойових операцій з оточення будапештського угруповання ворожих військ і взяття Будапешта.

МЕДАЛЬ"ЗА ВЗЯТТЯ КЕНІГСБЕРГА"

Державна нагорода СРСР. Введена указом Президії Верховної Ради СРСР 9 червня 1945 року. Медаллю "За взяття Кенігсберга" нагороджувалися військовослужбовці Радянської Армії, Військово-морськогофлоту та військ НКВC, які брали участь у штурмі і захопленні столиці Східної Прусії Кенігсберга у період з 23 січня по 10 квітня 1945 року, а також організатори і керівники цієї військової операції.

МЕДAЛЬ "ЗА ВЗЯТТЯ БЕРЛІНА"

Державна нагорода СРСР. Заснована Указом Президії Верховної Ради СРСР від 9 червня 1945 року.

Медаллю "За взяття Берліна" нагороджувалися військовослужбовці Червоної армії, Військово-морського флоту і військ НКВС - безпосередні учасники героїчного штурму і взяття Берліна, а також організатори і керівники бойових операцій.

МЕДАЛЬ «ЗА ВИЗВОЛЕННЯ ВАРШАВИ»

Державна нагорода СРСР. Введена указом Президії Верховної Ради 9 червня 1945 року. Нею нагороджували військовослужбовців Радянської армії, Військово-морського флоту та військ НКВС, які брали участь у визволенні польської столиці Варшави з 14 до 17 січня 1945 року, а також організатори й керівники цієї військової операції. Серед удостоєних цієї медалі, зокрема, маршали Георгій Жуков і Костянтин Рокоссовський. Кількість нагороджених на 1 січня 1995 року - майже 701 700 осіб.

МЕДAЛЬ "ЗA ВИЗВOЛЕННЯ ПРAГИ"

Заснована указом Президії Верховної Ради СРСР 9 червня 1945 року. Медаллю "За визволення Праги" нагороджувалися військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського флоту та військ НКВC, які брали участь у визволенні Праги у період з 3 по 9 травня 1945 року, а також організатори і керівники цієї військової операції.

На 1962 рік було проведено понад 395 000 нагороджень медаллю "За визволення Праги".

МЕДАЛЬ „ЗА ПЕРЕМОГУ НАД ЯПОНІЄЮ”

Медаль «За перемогу над Японією» - державна нагорода СРСР для відзначення учасників війни з Японією, оголошеної 8 серпня 1945 року, і перемоги над нею - 2 вересня 1945 року.

Медаль була встановлена Указом Президії Верховної Ради СССР від 30 вересня 1945 року. Положення про медаль доповнили Постановою Президії Верховної Ради СССР в від 5 лютого 1951 року.

Загальна кількість нагороджених медаллю склала близько 1 800 000 осіб.

ЮВІЛЕЙНА МЕДАЛЬ „65 РОКІВ ПЕРЕМОГИ у ВЕЛИКІЙ ВІТЧИЗНЯНІЙ ВІЙНІ”

Ювілейна медаль «65 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.» заснованa відповідно до Рішення Ради глав держав Співдружності Незалежних Держав від 10 жовтня 2008 року „Про єдину ювілейну медаль «65 лет Победы в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг.»“.

Постановлено нагородити ювілейною медаллю «65 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.» ветеранів війни, які брали участь у бойових діях, обороні, партизанському, підпільному русі проти фашистської Німеччини та її союзників у роки Другої світової війни, у зв'язку з цим удостоєні державних нагород колишнього Союзу РСР або України, статус ветерана, яким надано згідно із законодавством колишнього Союзу РСР чи національним законодавством іноземної держави і які є громадянами іноземних держав, що не входять до Співдружності Незалежних Держав.