Останнє оновлення: 21.09.2017 р.

Іван Мазепа. На терезах вічності

березень, 2009 р.

До 370-річчя від дня народження


Від укладача

Запропонований покажчик має на меті відтворити якнайоб’єктивніше образ одного з найзнаменитіших і найскладніших суспільно-політичних діячів України – гетьмана Івана Мазепи. До цього нас зобов’язує велика кількість інтерпретацій та оцінок, часом не лише суперечливих, а й діаметрально протилежних .Укладачі покажчика відбирали матеріали з особливою обережністю та критичністю, представляючи різні погляди. Користувачеві лише залишається створити свій власний варіант образу Мазепи.

Через велику кількість матеріалу для висвітлення образу Івана Мазепи ретельно підібраного співробітниками МСМБ „Молода гвардія” рекомендаційний тематичний бібліографічний покажчик „Іван Мазепа – людина і історичний діяч” складатиметься з двох частин.
Перша частина - бібліографія статей з періодичних видань
Пропонований покажчик відкривається повнотекстовими матеріалами:
статтєю Валерія Смолія  „Іван Мазепа” із збірки „Володарі гетьманської булави”: історичні портрети;
Указом Президента України Віктора Ющенка „Про відзначення 300-річчя подій, пов'язаних з воєнно-політичним виступом гетьмана України Івана Мазепи та укладенням українсько-шведського союзу”.
Потім подається бібліографічна частина, яка складається з бібліографії статей періодичних видань, розміщених у зворотній хронології
Бібліографічний опис здійснено згідно з чинними державними стандартами
Видання розраховане на широке коло користувачів.
Покажчик містить 54 позиції. Використано 14 джерел інформації періодичних видань України. Основними джерелами добору літератури для покажчика стали: каталоги та картотеки бібліотек України, Інтернет-ресурси
 

УКАЗ

ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

Про відзначення 300-річчя подій, пов'язаних з воєнно-політичним виступом гетьмана України Івана Мазепи та укладенням українсько-шведського союзу

З нагоди 300-річчя подій, пов'язаних з воєнно-політичним виступом гетьмана України Івана Мазепи та укладенням українсько-шведського союзу під час Північної війни 1700-1721 років, виходячи зі значення цих подій у багатовіковій історії українського державотворення та враховуючи ініціативу громадськості, п о с т а н о в л я ю:

1. Кабінету Міністрів України:

  1. утворити Організаційний комітет з підготовки та проведення заходів з відзначення 300-річчя подій, пов'язаних з воєнно-політичним виступом гетьмана України Івана Мазепи та укладенням українсько-шведського союзу, включивши до його складу представників центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, учених;
  2. розробити у тримісячний строк за участю Національної академії наук України та затвердити план заходів на 2008-2009 роки з відзначення 300-річчя подій, пов'язаних з воєнно-політичним виступом гетьмана України Івана Мазепи та укладенням українсько-шведського союзу, передбачивши, зокрема:
    • організацію та проведення заходів до 300-х роковин Батуринської трагедії;
    • організацію та проведення заходів до 300-х роковин зруйнування у 1709 році Запорозької Січі;
    • організацію та проведення заходів до 300-річчя Полтавської битви;
    • проведення представницьких міжнародних наукових форумів, присвячених геополітичним проблемам Центрально-Східної Європи другої половини XVII - початку XVIII століття у контексті воєнно-політичних змагань за утвердження  суверенної української козацької держави;
    • активізацію наукових досліджень українсько-шведських відносин XVII - XVIII століть, підготовку та публікацію тематичних збірок документів козацької доби з архівів Швеції, збірників наукових праць та монографій;
    • створення за участю українських і шведських учених комісії з вивчення та об'єктивного висвітлення історії Центрально-Східної Європи та українсько-шведських відносин другої половини VIII - початку XXI століть у контексті європейських  інтеграційних процесів;
    • проведення у навчальних закладах та закладах культури тематичних заходів з висвітлення державотворчої, політичної та військової діяльності гетьмана України Івана Мазепи та його соратників;
    • створення документального та художнього фільмів, присвячених 300-річчю подій, пов'язаних з воєнно-політичним виступом гетьмана України Івана Мазепи та укладенням українсько-шведського союзу;
    • випуск в обіг поштової марки і конверта, присвячених 300-річчю подій, пов'язаних з воєнно-політичним виступом гетьмана України Івана Мазепи та укладенням українсько-шведського союзу, здійснення спецпогашення поштової марки;
  3. вирішити в установленому порядку питання щодо фінансування заходів з відзначення 300-річчя подій, пов'язаних з воєнно-політичним виступом гетьмана України Івана Мазепи та укладенням українсько-шведського союзу.

2. Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям:

  1. вивчити питання щодо присвоєння окремим навчальним закладам, установам, військовим частинам імен гетьмана України Івана Мазепи та його соратників, а також відповідного найменування чи перейменування в установленому порядку проспектів, площ, вулиць та парків у населених пунктах України;
  2. вжити невідкладних заходів щодо проведення робіт з ремонту, реставрації та реконструкції Державного історико-культурного заповідника "Поле Полтавської битви" в місті Полтаві;
  3. вирішити в установленому порядку питання про:
    спорудження пам'ятників Івану Мазепі та його соратникам у містах Києві та Полтаві, інших населених пунктах, а також установлення пам'ятних знаків та меморіальних дощок у місцях, пов'язаних з їх життям та діяльністю;
    • спорудження в Україні пам'ятника Карлу XII;
    • забезпечення проведення робіт з ремонту, реставрації і музеєфікації палацового комплексу К. Розумовського, благоустрою території цитаделі, в тому числі укріплення Меморіального Хреста, а також облаштування об'єктів соціальної, інженерно-транспортної інфраструктури в селищі Батурин Бахмацького району Чернігівської області;
    • спорудження пам'ятного знака загиблим у 1709 році козакам Запорозької Січі у Нікопольському районі Дніпропетровської області.

3. Міністерству закордонних справ України:

  1. опрацювати питання про встановлення монумента гетьману України Івану Мазепі та увічнення пам'яті його соратників у Королівстві Швеція, внести в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України відповідні пропозиції;
  2. опрацювати разом з Міністерством культури і туризму України питання формування та експонування в Україні та Королівстві Швеція виставок історичних реліквій козацької доби з музеїв України та Королівства Швеція;
  3. забезпечити проведення закордонними дипломатичними установами України заходів з відзначення 300-річчя укладення українсько-шведського союзу в контексті євроінтеграційних прагнень України.

4. Міністерству оборони України забезпечити організацію та проведення у військових навчальних закладах та військових частинах тематичних заходів, присвячених 300-річчю подій, пов'язаних з воєнно-політичним виступом гетьмана України Івана Мазепи та укладенням українсько-шведського союзу.

5. Державному комітету телебачення та радіомовлення України організувати цикли теле- і радіопередач, присвячених життю і діяльності гетьмана України Івана Мазепи, його соратників, та забезпечити широке висвітлення у засобах масової інформації заходів щодо відзначення подій, пов'язаних з перебігом Північної війни 1700-1721 років в Україні

Президент України                                            В.Ющенко
м. Київ, 9 жовтня 2007 року
N 955/2007


Мазепа. Картина невідомого художника. Національний музей (Стокгольм, Швеція)

Валерій Смолій

ІВАН МАЗЕПА

Іван Мазепа...
В історії України важко знайти особу, навколо якої вже стільки віків точились би такі гострі суперечки, схрещувалися різні, часто полярні думки. Захоплення, різке несприйняття, замовчування — такий, щонайменше, діапазон суджень дослідників про великого гетьмана.

Справді, ряд обставин зумовив, м'яко кажучи, неоднозначність існуючих оцінок і характеристик. Що спонукало Івана Мазепу виступити проти Росії? Яке його місце серед українських гетьманів та генераторів ідеї незалежності України? Чому улюбленець Петра І, на кого сипалися царські щедроти, став його заклятим ворогом і підданий анафемі? Це лише незначне коло питань, що вимагають відповіді — правдивої, об'єктивної, зваженої, побудованої на фактах, а не на домислах чи емоціях.

Справедливості ради слід зазначити, що постать Івана Мазепи, його життя та діяльність вже з XVII століття знаходилися в полі зору не лише його найближчого оточення, але й широкої громадськості — простих людей, літописців, політичних діячів та дипломатів, кореспондентів газет — вітчизняних і зарубіжних. Існує величезна історіографічна традиція, причому з найширшим спектром думок, поглядів та оцінок цієї непересічної особистості.

Встановлено, що майбутній гетьман народився близько 1640 року (називаються й інші дати — 1629, 1634 роки) в с. Мазепинцях поблизу Білої Церкви в сім'ї українського шляхтича. Нам мало відомо про родину Мазеп. Досі не з'ясовано, хто був батько Івана, який його родовід та службова кар'єра. Значно більше знаємо про матір Марину, яка відіграла досить помітну роль у громадському та релігійному житті України того часу. Відомо також, що, крім сина, в сім'ї росла дочка Олександра. Повагу та любов до сестри, а також своїх племінників Івана Обідовського та Андрія Войнаровського Іван Мазепа проніс до станку днів. Його дитячі роки промайнули на витоках Визвольної війни українського народу XVII століття проти панування Речі Посполитої. Юнак був свідком багатьох подій, які розгорталися в 40 - 50-х роках на багатостраждальній землі України — походів військ Богдана Хмельницького, гучних перемог та гірких поразок, відновлення влади шляхетської Польщі на Правобережжі, поступової реставрації тут довоєнних порядків.

Природний розум і тяга до знань привели юнака в аудиторії Київського колегіуму, де він здобував освіту. Пізніше життєві дороги Мазепи змінилися. Він переїхав до Варшави, там навчався в єзуїтській школі, а через деякий час вирушив до Нідерландів, Італії, Німеччини, Франції (бував у Парижі). Своє навчання продовжував до кінця 50-х років. Саме в цей час сформувалися основні моральні принципи цієї людини, засвоїлися етичні норми та викристалізувалися ціннісні орієнтири. Всі без винятку джерела відзначають глибокий розум Мазепи, здатність глибоко розпізнавати характери, знаходити зі своїм візаві спільну мову на будь-яку тему й одночасно залишатися нерозгаданим, розсудливим, хитрим. Він був яскравим оратором і приємним співбесідником.

Освіта, здобута в Київському колегіумі та в університетських центрах західноєвропейських країн, дала йому можливість розмовляти російською, польською, латинською, італійською, французькою й татарською мовами. Жага знань не залишала гетьмана протягом усього життя.

Якої ж зовнішності був Іван Мазепа? На жаль, численні портрети й гравюри, які збереглися до наших днів, не вповні передають риси обличчя та внутрішній світ цієї людини (це переконливо показав у своїй розвідці Ілько Борщак). Незважаючи на різні обставини та хронологічну віддаленість у чотири роки (1704 і 1708 рр.), незалежні один від одного джерела сходяться в одному — Іван Мазепа мав вигляд суворої й воднораз інтелігентної людини, в якої міцна будова тіла дисонувала з тонкими, білими, далеко не козацькими руками.
Мазепі не були чужими житейські радощі й насолоди. За ним з юнацьких літ повелася слава зваблювача жіночих сердець. Численні любовні історії супроводжували його упродовж багатьох років. Окремі з них явно вигадані (як, наприклад, з конем, до якого місцевий шляхтич прив'язав роздягненого Івана й випустив у степ за начебто залицяння того до дружини), інші — справді мали місце (згадаймо історію кохання сімдесятирічного гетьмана з юною Мотрею Кочубеївною).

Безперечно й те, що Іван Мазепа був справді людиною емоційної, пристрасної вдачі. Він мав ряд талантів та достоїнств: грав на бандурі, захоплювався мистецтвом, колекціонував зброю. Широко відомі поетичні спроби гетьмана, зокрема його "Дума", пісня про чайку-небогу, псалм і ряд інших поезій. Перо Івана Мазепи було відточене, душа й серце добре відчували нюанси слова. Справжнім шедевром інтимної епістолярії є листи гетьмана до Мотрі — дочки Генерального судді Василя Кочубея.

Іван Мазепа дбав про розвиток освіти та культури на Україні. Саме за його правління Київський колегіум одержав високий статус академії (1701), чимало молодих людей вирушило за кордон здобувати знання в західноєвропейських університетах. Добре відоме покровительство гетьмана православній церкві. На її потреби він жертвував великі матеріальні цінності та споруджував нові храми. На кошти Мазепи зведено ряд будов у Києво-Печерській лаврі, поставлена церква Вознесення у Переяславі та інших містах. На замовлення гетьмана мистецьки зроблена срібна плита до церкви Гробу Господнього в Єрусалимі.

Проте, безперечно, не лише завдяки цим людським якостям ім'я Івана Мазепи закріпилося на чільних сторінках вітчизняної історії. Він відомий насамперед як політичний діяч, що протягом багатьох років обіймав найвищу в козацькій державі посаду. Тому знову повернемося до його політичної біографії.
1659 рік застає його у Варшаві в ролі покоєвого польського короля Яна-Казимира. Блискуча освіта, розум, особиста привабливість відкрили йому двері багатьох аристократичних родин Польщі. Як королівський придворний, він неодноразово виконує важливі політичні доручення Яна-Казимира, підтримує зв'язки з українськими гетьманами, польськими магнатами та впливовою шляхтою.

Нова сторінка відкривалася 1663 року. Мазепа залишив Яна-Казимира. Деякий час жив на Правобережжі (очевидно в батьківському маєтку). Згодом часто навідувався до резиденції правобережного гетьмана Петра Дорошенка (деякий час був навіть Генеральним писарем), а коли той почав втрачати свої позиції, перейшов до гетьмана Лівобережної України Івана Самойловича. Відтоді почалося його стрімке сходження на вершину влади. Звання військового товариша, пізніше посада Генерального осавула й, нарешті, після перевороту 1687 року, гетьманська булава — основні віхи політичної кар'єри цієї людини. Про можливість альтернативних кандидатур на Коломацькій раді, хабар князю Василю Голіцину, симпатію московського двору мовити не будемо. Факт залишається фактом: Іван Мазепа став гетьманом, що задовольняло, очевидно, й козацьку старшину, і російські урядові кола (документи свідчать, що він у Москві всіх "зачарував" своєю щедрістю, вмінням владнати найделікатнішу справу).

Гетьманування Іван Мазепа почав традиційно: підписав на березі Коломака документи, що визначали місце Лівобережної України в складі Російської держави. Незабаром заклопотався розподілом майна Самойловича і розправою над своїми противниками, роздачею універсалів на нові маєтності та організацією банкетів у Батурині. Не обминув і українське поспільство. Гетьманські постанови, розпорядження страхали жорстокими карами непокірних і водночас скасовувалися найобтяжливіші податки. Новий гетьман керувався старим випробуваним принципом "батога і пряника".

Його житейське і політичне кредо, висловлене у формулі "вміти зміняти шкіру лиса, що робить засідку, на шкіру лева, що змушує тремтіти вовків", як правило, обіцяло перемоги. Але все ж були в гетьмана і помилки, причому, помилки фундаментального характеру, які відігравали рокову роль у зриві його планів та задумів. Такою помилкою була соціальна політика.

Найвища в козацькій державі посада відкрила йому якнайширші можливості для збагачення. Дрібний український шляхтич невдовзі став одним з найбільших феодалів-землевласників. У маєтностях, розкиданих по різних районах України, йому належало близько сотні тисяч селян, а в ряді повітів Росії — двадцять тисяч кріпаків. Про казкові гетьманські багатства ширилися легенди. Вони захоплювали уяву сучасників, шукачі скарбів і сьогодні не втратили надію знайти їх залишки.

Звичайно, слід пам'ятати, що гетьман, як далекоглядний політик та адміністратор, уміло проводив свою соціальну лінію. Він прагнув регламентувати роздачу рангових маєтностей, виступав противником переходу козаків у селянський стан (універсал від 1691 р.), намагався внести деякі зміни в систему оренд і т. п. Тим самим гетьман прагнув послабити наслідки надмірного феодального визиску, що приховував дальше загострення соціальних суперечностей у суспільстві.

Однак логіка суспільного розвитку була сильнішою за благородні наміри Івана Мазепи. Не випадково вперше після Визвольної війни він видав універсал (1701), що узаконював дводенну панщину для селян Ніжинського полку. Над селянством Лівобережжя нависла реальна загроза закріпачення. Крім того, гетьман ніколи не співчував "заколотникам" та "злочинцям". З його наказу наймані полки жорстоко розправлялися з найменшими проявами невдоволення, придушували народні виступи та повстання.

Ідеалом суспільно-політичного устрою держави для Івана Мазепи, безперечно, була Річ Посполита: там він виріс, здобув відповідне виховання, засвоїв звичаї польської аристократії. Не випадково гетьманський двір у Батурині дуже нагадував варшавську резиденцію польських королів. Запроваджено відповідний ритуал, з'явилися молоді польські шляхтичі, яких називали "гетьманськими дворянами". У роки правління Мазепи утвердились і привілейовані групи з верхівки заможного козацтва, так звані "бунчукові товариші", "значкові товариші", "знатні військові товариші". Та чи інша особа оцінювалася не за розумовими здібностями чи військовим талантом, а за належністю до оточення гетьмана (бунчукові товариші носили за ним бунчук чи виконували ад'ютантські доручення). У небуття віддалялися демократичні козацькі традиції виборності старшини всіх рівнів і рангів. По суті, на Україні відбувалося зародження дворянства — із спадковою владою, титулами, землями і залежними селянами.

Егоїстична соціальна політика привела до того, що в найвирішальніший момент широкі маси козаків і селян не підтримали планів Мазепи. В пам'яті народній залишалися ще надзвичайно свіжими спомини про панування Польщі з її шляхетською анархією, жорстоким феодальним та національно-релігійним визиском.
Новий гетьман з'явився перед Петром І, коли становище його благодійника, князя Василя Голіцина різко змінилося: за підтримку царівни Софії того заслали, конфіскували майно. Іван Мазепа сподобався молодому царю. Замість погроз і "доган" гетьман і старшина одержали грамоти на нові маєтки, багаті подарунки. З часом взаємини цих різних за становищем, віком, характером, моральними засадами людей переросли у відносини, сповнені гармонії та взаємопідтримки. Петро І мав усі підстави довіряти українському гетьману. Після багатьох років "крамол" і "зрад" з'явився підданий, який вірою і правдою служив його інтересам: доповідав про "витівки" запорожців, придушував народні рухи, посилав козацькі полки то в далекі північні райони, то в Польщу, то на південь. Цар не залишався в боргу: на Івана Степановича "сипалися маєтки". тисячі залежних селян, коштовності, найвищі нагороди і титули. Численні листи і доноси на гетьмана, що надходили до Москви, губилися в нетрях бюрократичного апарату чи повертались у Батурин. Їх авторів чекала жорстока кара (не уникли її, як відомо, навіть генеральний суддя Василь Кочубей і полтавський полковник Іван Іскра).

Здавалося, ніщо не могло затьмарити ідилічних взаємин правителів Росії та України. Приязнь і повне довір'я звучать у листах Петра І до Івана Мазепи, вірнопідданство — у посиланнях гетьмана до царя. Жодного натяку на напруженість чи суперечності! Тому "громом серед ясного неба" став перехід Івана Мазепи на бік шведського короля Карла XII. Для Петра І це було справжнє потрясіння: людина, яка протягом багатьох років входила до його оточення і яку він, здавалося, добре знав, опинилася в таборі противника! Це стало несподіванкою і для частини старшин, не кажучи вже про рядове козацтво, міщан, православне духовенство та селянські маси.

Питання про мотиви цього кроку Івана Мазепи здавна були в центрі уваги істориків. Сам гетьман, за словами генерального писаря Пилипа Орлика, пояснював свої дії так: "...Не для приватной моей ползы, не для вышших гоноров, не для болшаго обогащенія, а ни для инных яковых-нибудь прихотей, но для вас всех, под властію и региментом моим зостаючих, для жон и детей ваших, для общаго добра магки моей отчизны бедной Украины, всего войска Запорожскаго и народу Малороссийского, й для подвышшеня и разширеня прав и волностей войсковых, хочу тое при помощи Божей чинити, чтоб вы з жонами и детми, и отчизна с войском Запорожским так от Московской, як и от Шведской стороны не погибли". Сумніватись у правдивості свідчення особи, втаємниченої в плани Івана Мазепи, не доводиться.

Звичайно, гетьман добре знав становище у Гетьманщині, бачив поступовий, але неухильний наступ на її автономний устрій, розумів централізаторські прагнення царизму, стикався із зарозумілістю і пихатістю російських воєвод, придворних чинів, їхньою зверхністю у ставленні до старшини. Був глибоко обізнаний із злиденним становищем рядового козацтва, яке тисячами гинуло далеко від рідної землі у військових походах, на будівництві каналів, зведенні фортець. Величезний податок, що часто перевищував господарські можливості, ліг на плечі селян. За словами Михайла Грушевського, "в народних масах Мазепа ніколи не був популярний, як гетьман панський, старшинський і вірний прислужник московського правительства, пильний виконавець царських велінь, що так важко упадали на Україну".

Не збільшив любові народу і тривалий конфлікт гетьмана із Семеном Палієм — одним із організаторів визвольного руху на Правобережній Україні. Тут йшлося не лише про їхні особисті симпатії чи антипатії, не лише про заздрість Івана Мазепи до популярності фастівського полковника. Тут зіткнулися, на думку Володимира Антоновича, два полярні погляди на суспільно-політичний лад України — демократичний, козацький Палія і аристократичний, панський Мазепи. Гетьман домігся свого: Петро І прислухався до доносів улюбленця й дозволив заарештувати Палія, згодом заславши його до Сибіру.

Про причини переходу Івана Мазепи на бік шведського короля навряд чи можна мовити однозначно. Очевидно, далися взнаки певні суспільні та моральні позиції гетьмана, його особисті образи. Повороту в політичній кар'єрі сприяла і міжнародна ситуація, що склалася на початку XVIII століття в Європі. Молодий енергійний шведський король Карл XII завдав поразки росіянам у Прибалтиці, поставив на коліна Данію, вступив на територію України та Білорусії. У Польщі був детронований Август II, королем обрали шведського ставленика Станіслава Лєщінського. Здавалося, що доля відвернулася від не менш енергійного, ніж Карл, одержимого реформаторськими ідеями Петра І. І тут перші сумніви закралися в душу гетьмана. Щоправда, у здійсненні своїх політичних задумів Мазепа не був оригінальним. Плани союзу з шведами, започатковані ще запорожцями, згодом були розвинуті Богданом Хмельницьким. Але гетьман наповнив їх новим змістом. Він уже опирався на досить стійку історичну традицію, яку репрезентувала частина козацької старшини. Адже в українському суспільстві, незважаючи на економічний, політичний, моральний тиск Москви, завжди залишалися поширеними автономістичні настрої. Вони і були тим живильним середовищем, яке дало гетьману поштовх до роздумів над дальшою долею України і перспективами її розвитку у складі Російської держави. Документи засвідчують, що перші контакти між Мазепою і польським королем Лєщінським були започатковані в 1705 році. Перебуваючи в Дубно, він зійшовся з княгинею Анною Дольською, з якою вів "денні й нічні конференції". Розмови з цією "прелестницей" (вислів гетьмана) ще більше посилили сумніви, а також зміцнили впевненість Івана Мазепи в необхідності докорінної зміни політичної орієнтації. Зв'язки гетьмана із Станіславом Лєщінським стали відтоді регулярними. Але Мазепа все ще не зважувався прийняти остаточне рішення.

Протягом наступного часу контакти між обома сторонами не припинялися. На їх форму та інтенсивність впливали різні фактори: боротьба між прихильниками Августа II і Лещінського, подальше загострення стосунків козацької старшини з царськими воєначальниками і т. п. Особливе збентеження, що межувало зі справжнім шоком, викликали слова, сказані князем Олександром Меншиковим на званому обіді в гетьмана (липень 1706 р.), де був присутній цар і ряд придворних сановників. Тоді в напідпитку Олександр Данилович порадив Івану Степановичу негайно взятися за реформи внутрішнього устрою Гетьманщини, з тим, щоб остаточно ліквідувати її автономію. Реакцію старшини на ці слова князя найбільш повно висловив прилуцький полковник Дмитро Горленко, який заявив: "Як ми за душу Хмельницкого всегда Бога молим и имя его блажим, что Украйну от ига ляцкого освободил, так противним способом и мы и дети наши во вечные годы душу и кости твои будем проклинать, если нас за гетьманства своего по смерти своей в такой неволи зоставишь".

Так минуло два роки. Очевидно, гетьман, як і раніше, перебував у полоні суперечливих думок, накреслював різні політичні комбінації. Він то підтримує листування з княгинею Дольською (воно становило один із каналів зв'язку зі Станіславом Лєщінським), то перериває його, то зашифровує листи, то розкриває їх зміст Петру І. Переломним у болісних роздумах гетьмана над формуванням своєї політичної лінії стала, очевидно, нарада, скликана Петром І у Жовкві (квітень 1707 р.). Деталі розмов гетьмана з царем та іншими воєначальниками невідомі. Але ми добре знаємо про настрій Мазепи, з яким він залишив стіни ставки царя. Тоді він заявив старшині: "Если бы я Богу так верне й радительне служил, получил бых наибольшое мздовозданіє, а здесь хотя б в ангела пременился, не мог бых службою й верностію моєю жадного получить благодарствіа". Важко сказати, що мав на увазі гетьман. Але зрозуміло одне — що фраза, кинута ним, була не випадковою і приховувала потаємний зміст.

До Мазепи та старшини доходили чутки, одна тривожніша за іншу. Ремствували запорожці на надзвичайно важкі умови царської служби, підняли голос городові козаки, послані на кріпосні роботи в Київ. Їм заборонялося відлучатися додому, переслідували голод і холод, насильство царських офіцерів, які били козаків палицями, знущалися, ґвалтували їхніх дружин та дочок. Незабаром надійшов указ Петра І про майбутні реформи в козацькому війську, що передбачали перетворення традиційних полків у драгунські.
Атмосферу невизначеності, ба навіть страху посилювало невблаганне просування шведських військ по литовських землях, паніка серед його польських союзників, відступ царських полків. Іван Мазепа все більше й більше почав утверджуватися в думці про необхідність зміни політичної орієнтації. У жовтні 1707 року гетьман знову звернувся до Станіслава Лещінського з пропозицією перейти на його сторону, знищивши на Україні царські залоги і зробивши з них "міст для шведів".

Однак Карл XII, якому була передана ця пропозиція, відмовився її прийняти. Натомість не шкодував обіцянок польський король. У листопаді 1707 року він звернувся з універсалом до населення України, в якому закликав повернутися "до давніх свобод і вольностей під батьківське і дідичне панування польського королівства". Звичайно, це звернення не було обнародоване. Саме тоді Петру І поступив відомий донос Василя Кочубея, в якому мовилося про антимосковські настрої Івана Мазепи. Гетьман змушений був ще більше утаємничити свої плани. Більше того, десь на початку 1708 року його уповноважений уклав союз з Карлом XII і Станіславом Лєщінським. М. Андрусяк, проаналізувавши умови угод, дійшов висновку, що та частина, яка торкалася українсько-шведських взаємин, обмежувалася виключно військовою стороною. Натомість договір з Річчю Посполитою мав політичний характер — він передбачав перехід України під владу польського короля на правах, аналогічних Великому королівству Литовському. Мазепа одержував Полоцьке й Вітебське воєводства і титул князя. Цей аспект українсько-польської угоди підтверджують також інші джерела.

У контексті цих подій стає зрозумілим свідчення Пилипа Орлика про те, що особи з найближчого оточення Мазепи "пакта Гадяцкие читали" — тобто, відому угоду, що її 1658 року підписав Іван Виговський із польським королем.

Наступний розвиток подій показав, що Іван Мазепа продовжував усе ж сумніватися. Одержавши наказ царя вирушати з військом на Стародубщину, він зволікав, обдумував ситуацію, вдавав із себе вірного слугу Петра І. Відомі його наказ про забезпечення провіантом російської армії, розпорядження про зміцнення укріплень Стародуба, Чернігова, Ромен, Гадяча, припис публічно молитися в церквах, щоб Бог дарував царю перемогу над єретиками-шведами. Зрозуміло, що така двозначність поведінки та млявість дій гетьмана не могли не позначитися на успіху задуманої акції. Як засвідчує Пилип Орлик, політику зволікань Іван Мазепа продовжував і в наступні тижні. Це викликало відповідну реакцію близької йому частини старшини, яка вимагала діяти швидше та енергійніше.

Лише звістка про прибуття Олександра Меншикова змусила лівобережного правителя змінити лінію поведінки. Він повертається із Борзни в свою резиденцію Батурин, дає останні розпорядження і зважується на останній крок...
Залишивши в місті досить сильну військову залогу в складі чотирьох полків сердюків і ряду сотень городових козаків, гетьман прибуває у місто Короп, а 25 жовтня 1708 року, переправившись з чотирма-шістьма тисячами козаків через Десну, попрямував на з'єднання з армією Карла XII. Військо гетьмана насторожено зустріло новину про перехід на бік шведського короля. Очевидно, не до кінця переконала його в доцільності задуманої акції і яскрава промова, виголошена Мазепою після переправи. "Братья, — мовив гетьман, — пришла наша пора; воспользуемся представившимся случаем: отомстим москалям за их долговременное насилие над нами, за все совершенния йми жестокости й несправедливости, охраним на будущия времена нашу свободу і права козацкия от их посягательств! Вот когда пришло время свергнуть с себя ненавистное ярмо й сделать нашу Украйну страною свободною й ни от кого независимою. Вот к какой будущности я вас призиваю. Вы, братья, верно достигнете зтой цели при вашем мужестве й при содействии шведского короля, который предлагает вам воевать против москалей вместе со шведами". Про неоднозначну реакцію на промову Мазепи свідчить той факт, що ще до прибуття в ставку Карла XII частина козаків залишила гетьмана і повернулася за Десну.

Увечері 28 жовтня 1708 року Мазепа був уже в таборі шведів. Наступного дня відбулася аудієнція в короля. Гетьман виголосив латинською мовою коротку промову, в якій дякував шведам за допомогу в боротьбі проти московського царя. З перших же хвилин зустрічі він сподобався Карлу XII та його сановним придворним. Тим часом по-іншому розгорталися події в таборі московських військ. Почали надходити перші звістки про перехід гетьмана на бік шведів. Насамперед, про це довідався Меншиков, який відправив гінця з новиною у ставку Петра І. Сьогодні важко сказати, якою була перша реакція царя на повідомлення князя. Зрозуміло одне — російський самодержець був на грані нервового потрясіння. Проте незабаром цей стан минув, і Петро І один за одним видав ряд маніфестів, де сповіщав український народ про перехід лівобережного правителя на бік шведів, демагогічне декларував тезу про вольності і свободи "малоросіян" та закликав старшину з'їхатися для виборів нового гетьмана. Протягом листопада місяця 1708 року відбувся ряд військово-політичних акцій, які надовго закарбувалися в народній пам'яті. 2 листопада війська Олександра Меншикова взяли штурмом Батурин: місто було зруйноване, а всі мешканці знищені.

Надалі репресії не припинялися. Вони торкнулися не лише противників Мазепи, але й людей, далеких від політики — тортур, знущань, а нерідко і шибениці зазнали тисячі козаків. Зрозуміло, що політика репресій деморалізувала не лише старшину, а й широкі козацькі кола. 6 листопада в Глухові відбулися вибори "вільними" голосами нового гетьмана. Ним став стародубський полковник Іван Скоропадський. Ще напередодні з наказу царя була влаштована церемонія заочного суду над Мазепою. З опудала, яке символізувало гетьмана, була знята та розірвана стрічка Андріївського кавалера, а кат повісив його на спеціально спорудженій шибениці.

12 листопада відбулася церемонія проголошення церковної анафеми. В Глухів зібралися представники українського та російського духовенства. Далі, як повідомляє урядове джерело, після молебня в Троїцькій Соборній церкві "митрополит, архиєпископ й єпископи с духовними особу вора й изменника Мазепу предали вечному проклятию. Потом Новгорода протопоп Афанасий Заруцкий сказывал козанье, напоминая о прежде бывших изменниках пространно й о проклятий вора Мазепи". Тоді ж у присутності численних православних ієрархів, бояр і царевича Олексія Петровича в Успенському соборі Москви також було оголошено прокляття Івану Мазепі. Але Петро І діяв не тільки батогом, але й пряником. З його наказу величезні маєтки, матеріальні цінності Івана Мазепи та його прибічників переходили в руки осіб, що залишалися вірними скіпетру російського монарха. Грамоти обіцяли прощення всім тим з рядових козаків, хто знову повернувся під протекторат московського царя.

Документи надзвичайно слабо відбивають деталі перебування Мазепи в ставці Карла XII. Добре лише відомо, що його продовжували терзати сумніви. Маніфести, які розсилалися в різні полки України, не мали того успіху, на який розраховував гетьман. Козаки й селяни насторожено, а то й вороже зустрічали його посланців. Байдуже були сприйняті також універсали шведського короля. Натомість спроби реквізиції з козацьких і селянських господарств продовольства наштовхувались на рішучу протидію народу. Факти справжньої партизанської війни, яка розгорнулася тоді на Лівобережній та Слобідській Україні, відзначають найрізноманітніші джерела, сучасники та учасники цих подій. Особливо похитнув впевненість гетьмана перехід на сторону Петра І ряду полковників та представників генеральної старшини, що з кінця жовтня перебували разом з Іваном Мазепою в шведському таборі. Тоді правитель Гетьманщини затіяв нову політичну гру з Петром І. До царя почали надходити повідомлення про те, що Мазепа прагне до замирення. Як важливий аргумент у серйозності цього наміру, він надіслав пропозицію (через миргородського полковника Данила Апостола), яка передбачала захоплення й передачу в руки російського самодержця шведського короля та його генералів. Сьогодні важко стверджувати, наскільки серйозним у цих намірах був Мазепа. Але нам добре відомо, що замирення на цій основі не відбулося.

Єдиним успіхом у ці тривожні для Мазепи дні став перехід на його бік частини запорожців на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнком. Доля повернулася так, що колишні вороги на спільній антиросійській платформі об'єдналися. Наприкінці 1709 року у Великих Будищах відбулася зустріч запорожців з Мазепою і Карлом XII. 8 квітня, очевидно, в результаті переговорів обох сторін (за участю запорожців) укладено нову шведсько-українську угоду. На жаль, її тексту дослідники не мають. Реконструювати зміст цього важливого документа дозволяють праця придворного проповідника шведського короля Г. Нордберга, а також відомий "Вивід прав України" Пилипа Орлика.

Михайло Грушевський на підставі документів, датованих уже 1710 — 1711 роками, приводить дещо інше формулювання цього договору: "Україна обох сторон Дніпра з військом Запорозьким і народом Малоросійським має бути вічними часами свобідною від всякого чужого володіння".

Реалії продовжували складатися не на користь Мазепи. У травні 1709 року царські війська полковника Яковлева зруйнували Запорозьку Січ і знищили багато козаків. 27 червня відбулася битва під Полтавою, в результаті якої шведи зазнали поразки і змушені були втікати у турецькі володіння. Разом з своїм союзником через Переволочну з рештками козаків переправився також Іван Мазепа. Розпочався тривалий та складний перехід степами Північного Причорномор'я. Важко відновити думи колишнього володаря величезних багатств Гетьманщини. Загроза захоплення в полон та неминучої розправи з боку Петра І змушувала його невпинно гнати стомлених коней, шукати найкоротших шляхів до Бугу, на правому березі якого був порятунок. Лише 8 липня Іван Мазепа, Карл XII, козацька старшина та шведські генерали зійшли на турецький берег. Знову розпочався важкий перехід в пекучих акерманських степах. Нарешті в серпні втікачі дісталися Бендер. Проте бажаний спокій не настав. Стало відомо про те, що Петро І неодноразово просив турецькі власті видати Мазепу. Щоправда, Туреччина відмовилася це зробити. Але хто-хто, а гетьман добре знав звичаї Отаманської Порти. Прохання царя, помножене на золоті червінці, повинно було зробити свою справу.

Нервове напруження останніх місяців, жорстокі невдачі, провал планів та задумів, безперечно, підірвали здоров'я старого гетьмана. Іван Мазепа занеміг. Відчуваючи наближення смерті, він наказав спалити документи, що належали йому, висповідався перед священиком, якого спеціально доставили із Ясс. 2 жовтня 1709 року гетьман тихо помер у селі Варниці неподалік від Бендер.

Похорони Мазепи були обставлені надзвичайно пишно та урочисто. Багато споряджену домовину везло шестеро білих коней. В останню путь покійника супроводжували рядові козаки, старшина, Карл XII. Грали сурми, віддаючи останні почесті небіжчику, гриміли мушкетні залпи. Іван Мазепа був похований у кафедральній церкві св. Юрія у місті Галаці.

Сьогодні вчені можуть сперечатися, шукати недоліки у діях гетьмана, погоджуватися чи критикувати його окремі вчинки. Незаперечним лишається тільки той факт, що політичний крок Івана Мазепи у 1708 р. відбивав потаємні настрої частини козацького суспільства, яка прагнула бачити Україну незалежною державою. Акція, здійснена гетьманом, залишила глибокий карб на всьому суспільно-політичному організмі України не лише вісімнадцятого, але й наступних століть.

Володарі гетьманської булави. - Київ, вид-во "Варта", 1994.

Постать Івана Мазепи в бібліографії
станом на 1 лютого 2009 року
(у зворотній хронології)

2009 рік

Килимник, Юрій . Жива книга про гетьмана: національного героя більше знають у Європі, ніж в Україні / Килимник, Юрій  // День. - 2009. - 29 січ.(№13). - С.  Великому гетьману Івану Мазепі присвячувалась одна із 17 «усних документальних книг». Ця усна документальна книга, записана на папері, повністю увійшла до 228-сторінкового меморіального видання «Три украинских портрета: Мазепа. Вертинський. Кондратюк», яке за підтримки Київської міськдержадміністрації побачило світ у столичному КПП «Тираж» до річниці пам’яті (23 лютого 2002 р.) І.О. Шведова. Чим же так приваблює особистість одного із видатних синів українського народу.

Кононенко В. «Очі всіх на тебе уповають»: Іван Мазепа та Петро І у світлі історичних джерел / В. Кононенко // День. - 2009. - 31 січ.(№15). Питання, як пишеться історія в нашому заполітизованому суспільстві, цікавить не тільки фахівців, але й звичайних громадян. Особливо це стосується «болючих» тем українського минулого. Доба Мазепи в історії Гетьманщини та перехід українського гетьмана на бік шведського короля Карла ХІІ є однією з таких

Це не просто кабінет Івана Мазепи в історико-культурному заповіднику. Це свідчення відродження нашої історичної пам'яті, необхідної для побудови цивілізованого культурного суспільства.

Сюндюков І. Рік Мазепи: Батурин - назавжди!: відновлення історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця» в Батурині - це, поза сумнівом, знаменна подія для кожного українця, який уявляє собі, хай навіть в загальних рисах, значення для нашої Вітчизни катастрофи 2 листопада 1708 року. / І. Сюндюков // День. - 2009. - 24 січ.(№10). Батурин, ще до часів правління Івана Мазепи, був місцем перебування декількох відомих українських гетьманів - Дем’яна Многогрішного та Івана Самойловича; згодом, вже після української гетьманської державності, її традиції продовжували Кирило Розумовський й Данило Апостол. Тому не випадково, що саме постаті цих відомих історичних діячів увічнені в новій скульптурній композиції у гетьманському Батурині, що її вчора урочисто відкрив Президент Ющенко

2008 рік

Бондарчук Д. Повернення прапора: штандарт гетьмана Мазепи експонуватимуть у Києві разом із іншими унікальними речами / Д. Бондарчук // Вечірній Київ. - 2008. - 27 вер. (№146). - С. 6. Національний музей історії України готується до міжнародної виставки, присвяченої 300-й річниці українсько-шведського союзу і виступу гетьмана Івана Мазепи проти військ царської Росії. В Україну вже прибув найголовніший експонат виставки -штандарт (прапор), що належав свого часу опальному гетьману. Решту експонатів доставлять із музеїв Швеції та України

Бондарчук Д. Штандарт Мазепи - знову в Україні: особистий прапор українського гетьмана повернувся на Батьківщину / Д. Бондарчук // Вечірній Київ. - 2008. - 17 вер.(№138). - С. 9. Прапор гетьмана України Івана Мазепи після річної реставрації повернувся до України. Досі він перебував у Польщі, де над ним працювали спеціалісти з чотирьох країн. Побачити прапор можна буде на виставці, запланованій на початок жовтня

Верягін А. Справжнє обличчя гетьмана: у московських музеях виставлено портрети, на яких буцімто зображено Івана Мазепу / А. Верягін // Хрещатик. - 2008.- 24 січ.(№12). - С. 15.

Гетьманський прапор повертається з реставрації: церемонію урочистої передачі прапора гетьмана Івана Мазепи відбулась 10 вересня у Національному музеї м. Кракова (Республіка Польща). Саме там здійснювався спеціальний українсько-польський проект реставрації та наукового дослідження пам'ятки / Укрінформ // Урядовий кур'єр. - 2008. - 12 вер. (№169). - С. 4.

Гуцула В. Проклятый меценат: украинский гетман Иван Мазепа оказывал всяческую поддержку православному духовенству, и это же самое духовенство по приказу российского императора Петра І предало его анафеме / В. Гуцула // Фокус. - 2008.- №15. - С. 76-78.

Iван Мазепа без міфів та антиміфів: у Києві відбувся круглий стіл, присвячений 300-річчю розриву знаменитого гетьмана з Московською державою / Підготував Ігор Сюндюков, «День»  // День. - 2008. - 7 лист.(№202). - С. 5.

Івшина Л. Незавершений портрет: національний музей Історії України та газета "День" пропонують проголосити 2009-й Роком гетьмана Івана Мазепи / Л. Івшина, Ю. Савчук // День. - 2008. - 15 жовт. (№185). - С. 1. Іван Мазепа - один із найславетніших українців усіх часів. Навіть історики й митці, налаштовані з політичних міркувань щодо знаменитого гетьмана відверто вороже змушені були визнати масштаби цієї особистості; борців же за незалежність України постать Івана Степановича надихала і в ХІХ, і в ХХ століттях

Кондрацова Л. Переосмислення історичного минулого в поемі В.Сосюри "Мазепа": бінарний урок з української літератури та історії України в 10 класі / Л. Кондрацова, М. Кондрацов // Дивослово. - 2008. - №5. - С. 30-34.

Кононенко В. Iван Мазепа та Петро I: до реставрації знань про українського гетьмана та його оточення / В. Кононенко // День. - 2008. - 28 лист.(№217). - С. 8. Для професійних істориків та громадян України надзвичайно цікавим продовжує залишатись питання переходу Івана Мазепи на бік Карла ХІІ. Чому Іван Мазепа та його оточення вчинили в 1708 р. так, а не інакше? Тобто на світанку ХХІ ст. українців починають зацікавлювати не оціночні судження про людей минулого, а самі історичні постаті

Косиченко Л. Мазепу пустили до Полтави: бурхливою була нещодавня позачергова сесія Полтавської міськради, на якій розглядалося рішення про відведення місця для встановлення пам'ятника гетьманові Івану Мазепі / Л. Косиченко // Урядовий кур'єр. - 2008. - 5 вер.(№164). - С. 18.

Коханець Л. Святкуйте з нами. Святкуйте, як ми!: згідно з указами Президента, задля відновлення історичної правди та національної пам'яті Україна відзначатиме ювілеї двох визначних подій - Конотопської та Полтавської битв: 350-річчя перемоги війська під проводом гетьмана Івана Виговського і 300-річчя воєнно-політичного виступу Івана Мазепи та укладення українсько-шведського союзу. Кабінету Міністрів доручено забезпечити наукові дослідження, видання відповідних книжок, проведення спеціальних конференцій, навчальні конкурси серед студентів та учнів, інформаційну кампанію у ЗМІ / Л. Коханець // Голос України. - 2008. - 25 бер.(№57). - С. 6.

Лавренчук В. Звитяжцем - через віки / В. Лавренчук // Дивослово. - 2008. - №6. - С. 47-51. Статтю присвячено образові Мазепи в літературі

Лавренчук В. Постать Івана Мазепи у світовому письменстві: художньо-естетичне освоєння життя й діяльності гетьмана в українській літературі ХІХ ст. / В. Лавренчук // Дивослово. - 2008. - №1. - С. 39-43

Лобачев, Валерий. Старые герои нового времени: новые времена - новые идеи и отношения - поиск новых героев в истории. Посмотрим: что там такого было в той истории - недорешенного, может быть, недовыясненного - привлекательного или отвращающего? / Лобачев, Валерий // Наука и религия. - 2008. - №7. - С. 2-6. Постать Івана Мазепи

Мазепа, Іван. «Ми стоїмо тепер, братіє, між двома проваллями...» Гетьман Iван Мазепа (1639?—1709): промова до урядників військових і цивільних козацької України напередодні розриву з Москвою 1708 р. / Мазепа, Іван ; Передрук із книжки "Вивід прав України" (Документи та матеріали до історії української політичної думки. Нью-Йорк, 1964 рік) // День. - 2008. - 2 лют.(№19). - С. 1, 2.  «День» вперше публікує «Промову до урядників військових і цивільних козацької України напередодні розриву з Москвою 1708 р.» Мазепи. Це особливо важливо з огляду на те, що наступного року - 300 річчя Полтавської битви

Махун С. Тетяна Таїрова-Яковлева: "Відійти від історичних стереотипів" / С. Махун, Г. Щипоног // Дзеркало тижня. - 2008. - 25-31жовт.(№40). - С. 21. Праці російської дослідниці Тетяни Таїрової-Яковлєвої - це нестандартний підхід у вивченні історії України XVII—XVIII століть, насамперед періоду Гетьманщини. Відкинувши емоційні та ідеологічні штампи минулих епох, стереотипи, що вкоренилися у свідомості російських і, не меншою мірою, українських учених, петербурзький професор шукає (і все-таки знаходить!) історичну правду. Її статті, присвячені історії ранньомодерної України (передовсім епохи Руїни), значною мірою розвінчують усталені, прописані в підручниках догми. Звернення Т.Таїрової-Яковлєвої до більш пізнього періоду історії України - який можна умовно назвати «мазепинським» - стало для неї органічним, хоча й трохи несподіваним...

Миколюк О. Знак коаліції по-європейськи: на Чернігівщині громада встановила пам'ятник гетьману України Івану Мазепі та королю Швеції Карлу ХІІ / О. Миколюк // День. - 2008. - 13 вер.(№164). - С. 2. 300 років тому, неподалік від одного з найбільших форпостів козацької України Батурина, на Новгород-Сіверській землі відбулася історична подія - зустріч військ України і Швеції та особисто гетьмана України Івана Мазепи і короля Швеції Карла ХІІ. Як свідчать історики, тоді перші особи обох країн уклали союзницьку угоду: саме за допомогою шведів Іван Мазепа хотів вирішити найважливіше питання - питання незалежності України. Як свідчать місцеві історики, 30 жовтня 1708 року король Швеції письмово зобов'язався підтримувати та захищати жителів України і козацьке військо

Павленко С. За кого 300 років тому Мотря Кочубей вийшла заміж: є різні версії життєвого шляху Мотрі Кочубей після її стосунків з гетьманом Іваном Мазепою. Що ж сталося з нею після пристрасного кохання до 65-річного керманича України? / С. Павленко // Голос України. - 2008. - 10 січ.(№3). - С. 7.

Павленко С. Карл ХІІ і Мазепа разом на високій горі / С. Павленко // Голос України. - 2008. - 13 вер.(№174). - С. 4. У Новгород-Сіверському районі на Чернігівської області врочисто відкрито пам'ятний знак з нагоди 300-річчя зустрічі гетьмана Івана Мазепи та короля Швеції Карла ХІІ

Павленко С. Портрет Мазепи у Києво-Печерській лаврі, або Як Троїцька церква зберегла зображення свого благодійника: цю версію про зображення Мазепи у Троїцькій надбрамній церкві ми подаємо з відповідними доказами вперше / С. Павленко // Голос України. - 2008. - 13 лют.(№28). - С. 13. Гіпотеза мистецтвознавця Ф.Уманцева

Павленко С. Святе місце символізує наше право на волю / С. Павленко // Голос України. - 2008. - 18 лист.(№220). - С. 11. Переяславські статті 1654 р. царями були грубо порушені

Павленко С. Так хто 300 років тому влаштував різню в Україні? Шведи чи росіяни?: поведінкою шведських союзників Мазепи в 1708-1709 рр. в Гетьманщині віднедавна зацікавилися російські ЗМІ. Статті-близнюки з певним набором фактів кочують з одного видання до іншого. Як правило, це агресивна реакція на указ Президента України В.Ющенка "Про відзначення 300-річчя подій, пов'язаних з воєнно-політичним виступом гетьмана України Івана Мазепи та укладенням українського союзу" (9.Х.2007 р.) / С. Павленко // Голос України. - 2008. - 16 серп.(№155). - С. 6.

Павленко С. Штурм Батурина: нові подробиці та старі схеми: 13 листопада (2 листопада за старим стилем) була взята колишня гетьманська столиця / С. Павленко // День. - 2008. - 8 лист.(№203). - С. 7. Повстання мазепинців, прихід шведів в Україну, знищення Батурина - такі головні теми книги В.Артамонова, К.Кочегарова, І.Курукіна «Вторжение шведской армии на Гетманщину в 1708 г.» (СПб, 2008. - 208 с.), виданої під грифом Інституту російської історії Російської академії наук. Це погляд науковців-істориків з російського боку. Який він? Чи він відрізняється від оцінок, пошуку українських дослідників тієї пори?

Панченко В. Віч-на-віч з історією: гетьман Мазепа і ми / В. Панченко // Освіта України. - 2008. - 12 лют.(№12). - С.3. Про утворення і діяльність Громадського комітету із відзначення 300-ї річниці Повстання за незалежність України під проводом Івана Мазепи та Полтавської битви (1708-1709)

Панченко В. Київ "здає" Полтаву? / В. Панченко // День. - 2008. - 5 груд.(№222). - С. 20. Наукове осмислення подій на українських землях на рубежі ХVІІ - ХVІІІ століть, звісно, стає активнішим (свідченням чого є, зокрема, Міжнародна наукова конференція «Іван Мазепа та його доба: історія, культура, національна пам’ять», що відбулася у середині жовтня ц.р. в Києві та Полтаві, а також численні публікації в пресі), проте потрібно ще ой як багато зусиль, щоб історичний фактаж 1708 - 1709 рр., логіка подій, мотиви вчинків тодішніх політиків, козацької старшини стали яснішими не лише для вузького кола науковців!

Поліщук В. Іван Мазепа: версія Михайла Старицького / В. Поліщук // День. - 2008.- 15 лют.(№28). - С. 8. Михайло Старицький звернувся до постаті Івана Мазепи зовсім не випадково: дилогією «Молодость Мазепы» та «Руина» він продовжував реалізовувати задуману ним серію історико-пригодницьких романів про національно-визвольну боротьбу українського народу проти іноземних поневолювачів.

Про коріння «перекосу», або Що було до «Полтави»? / Підготували Іван Капсамун, Ольга Решетилова, Маша Томак, «День»  // День. - 2008. - 24 жовт.(№192). - С. 18-19. Журналісти «Дня» з особливою уважністю поставились до приїзду шведської королівської родини та відкриття виставки «Україна - Швеція: на перехрестях історії» в Національному музеї історії України. Це чи не перша за всю історію незалежності України публічна і винесена на широкий загал згадка того періоду української історії. Насправді ж ми досі не спромоглися достойно вшанувати пам’ять постаті, знакової для українців і найвидатнішої в той історичний період. Мова про гетьмана Івана Мазепу. Чому так сталося? Як повернути історичні постаті на свої місця в українській історії? Про це «День» говорить з істориком-геральдистом, старшим науковим співробітником Інституту історії України НАН України Юрієм Савчуком, який виступив автором концепції та куратором виставки «Україна - Швеція...»

Рилєєв Кондратій. Войнаровський: Поема / Рилєєв Кондратій // Літературна Україна. - 2008. - 21 серп.(№32). - С. 7. Закінчення у №33.

Сюндюков І. Готуємось до Року Мазепи: вчені підтримали ініціативу Національного музею історії України та газети "День" / І. Сюндюков // День. - 2008. - 16 жовт. (№186). - С. 2. Учасники Міжнародної конференції одностайно підтримали ініціативу й висловились за проголошення наступного року Роком Івана Мазепи. Справа тепер за громадськістю та за державними інституціями; адже благородна мета звернення - розповісти громадянам України про те, що для нашої держави означає постать Івана Мазепи, ким був насправді цей великий гетьман - має об'єднати всіх

Сюндюков І. Іван Мазепа: етюд в кольорових тонах: в Інституті історії України НАН України відбувся всеукраїнський семінар-нарада до 300-річчя воєнно-політичного виступу гетьмана Івана Мазепи / І. Сюндюков // День. - 2008.- 22 лют.(№33). - С. 6.

Сюндюков І. Іван Мазепа на терезах вічності: у Києві відбулась Міжнародна наукова конференція, присвячена видатному гетьману та його добі / І. Сюндюков // День. - 2008. - 17 жовт. (№187). - С. 6.
Сюндюков І. Iван Мазепа: початок: що ми знаємо про молоді літа знаменитого українського гетьмана? / І. Сюндюков // День. - 2008. - 15 лист.(№208). - С. 7. Певною мірою «ключ» до розуміння справжнього, вільного від наклепів і апологетіки, обличчя Івана Степановича Мазепи дає ретельний аналіз раннього, «догетьманського» періоду його життя. Як саме, за яких обставин формувався його світогляд, його система цінностей, політичні й духовні пріоритети? Це питання, є мало не найменш дослідженим в історичній науці

Тисячна Н. Тетяна Таїрова-Яковлева: "Гетьман Мазепа - непересічна особистість, яка викликатиме інтерес ще не одне століття": серед учасників Міжнародної конференції варто особливо виділити історика з Санкт-Петербурга Тетяну Таїрову-Яковлєву. Вона - керівник Центру з вивчення історії України при кафедрі історії слов'янських і балканських країн Санкт-Петербурзького державного університету, д.і.н., професор / Н. Тисячна, І. Сюндюков // День. - 2008. - 17 жовт. (№187). - С. 7.

Тисячна Н. Якими мають бути кроки держави та громадськості, щоб українці більше знали про гетьмана Іван Мазепу та його добу?: запитання "Дня" / Н. Тисячна // День. - 2008. - 17 жовт. (№187). - С. 7.

Філіпенко І. Гетьманська столиця - вже не руїна: як у Батурині археологи відтворюють палац Івана Мазепи та оборонну фортецю ХVII століття / І. Філіпенко // День. - 2008.- 17 лип.(№124). - С. 1,6. Його офіційне відкриття очікується у листопаді цього року - до 300-річчя Батуринської трагедії (восени 1708 року фортеця була вщент зруйнована російськими військами, а мирне населення та козацька старшина загинули)

Чухліб, Тарас. Мазепа завойовує Росію: книжка про великого українського гетьмана стала справжньою сенсацією в Російській Федерації. Т.Г.Таирова-Яковлева. Мазепа. - Москва: Молодая гвардия, 2007 / Чухліб, Тарас // Літературна Україна. - 2008. - 5 черв.(№21). - С. 4. Поява цієї поважної наукової монографії викликала низку рецензій

 

 

2007 рік

Грипась В. Задля піднесення України: гетьман Іван Мазепа і ренесанс національної культури / В. Грипась // День. - 2007.- .26 січ. (№13). - С. 8.

Ковалевська О. Це право належить нам: хто вирішить долю пам'ятника гетьману Івану Мазепі? / О. Ковалевська // День. - 2007.- 26 жовт.(№184). - С. 18

Лавренюк В. Образ гетьмана Івана Мазепи - історичний і літературний / В. Лавренюк // Дивослово. - 2007.- № 12. - С. 48-51.

Ониськів М. Державотворець: 320 років тому Івана Мазепу обрано гетьманом України / М. Ониськів // Літературна Україна. - 2007. - 20 верес.(№36). - С. 1.

Павленко С. Предки Івана Мазепи - черкеси? / С. Павленко // Голос України. - 2007 .- 24 жовт. (№192). - С. 10. З'ясування родоводу Івана Мазепи

Полюшко Г. Правда про Мазепу: важко знайти в історії України таку людину, яка б привернула до себе стільки уваги у світі, як цей гетьман Війська Запорозького / Г. Полюшко // День. - 2007.- 22 груд.(№225). - С. 6. Міська рада прийняла рішення про перейменування вулиці Січневого повстання у вулицю Івана Мазепи. З огляду на це дуже важливою справою мають бути новітні наукові дослідження. Численні публікації, монографії та телевізійні передачі про нього часто містять не завжди достовірну інформацію, адже з ім’ям Мазепи пов’язано багато легенд і чуток

Сердюк В. Олігарх Іван Мазепа: на останньому "Книжковому світі" книга "Іван Мазепа в сарматсько-роксоланівському вимірі високого бароко" отримала "Срібного Нестора-літописця" / В. Сердюк // Українська столиця. - 2007. – 23 лют.-1бер.(№8). - С.22. Звернення до одного з авторів Володимира Свербигуза із запитанням: яким насправді був Іван Мазепа? Адже для росіян він - зрадник, для українців - герой

Трофимчук, Олександра . Літературна спадщина гетьмана Пилипа Орлика / Трофимчук, Олександра  // Дзвін. - 2007. - №8. - С. 103-132

Цвілюк С. Про святині справжні й уявні: «Новий Пушкін» і його «Поема про Мазепу» / С. Цвілюк // День. - 2007.- 9 черв.(№92). - С. 7. Ім’я українського гетьмана Івана Степановича Мазепи у нашій свідомості тісно пов’язано з іменем російського поета Олександра Пушкіна завдяки його «Поемі про Мазепу» - так спочатку називалася широковідома пушкінська «Полтава». Про складне неоднозначне сприйняття цих подій української історії та культури йдеться в цій статті.

2006 рік

Де справжній портрет Мазепи? // Голос України. - 2006. - 2 черв.(№100). - С.10. Коментарі щодо достовірності портретів Мазепи кандидата історичних наук Ольги Ковалевської

Коломієць В. Образ Івана Мазепи у фольклорі та літературі / В. Коломієць // Дивослово. - 2006. - № 2. - С. 8-13. Фактичний матеріал що стосується відображення Івана Мазепи у фольклорі та в різножанровій авторській художній літературі (Для використання на уроках позакласного читання в 10-му класі)

Павленко С. Гетьманова "Дума": наклеп Кочубея чи правда?: Іван Мазепа тонко відчував вартість поетичного слова. Гетьман сам віршував. Його "Дума" - лаконічний маніфест, у якому образно передано суперечності життя і Україні на зламі XVII-XVIII століть / С. Павленко // Голос України. - 2006 .- 17 лист. (№217). - С.9.

Сюндюков І.Сліпий закон долі: гетьман Мазепа - романтичний герой поеми Байрона / І. Сюндюков // День. - 2006.- 25 бер.(№49). - С. 7. Про поему Джорджа Гордона Байрона "Мазепа"


2004 рік

Горак В. Таємний план українського гетьмана / В. Горак // ПіК. - 2004.- 12-18 бер. (№9). - С.33-34. До 365-річчя з дня народження Івана Мазепи.

Павленко С. "Без жадної політики, возьмітися всі за руки..." / С. Павленко // Урядовий кур'єр. - 2004.- 2 квіт.(№62). - С.7. Сторінки історії. Заповіт нащадкам Івана Мазепи

Інтернет-ресурси

http://www.vechirka.kiev.ua/  Вечірній Київ Електронна версія газети

http://www.news2000.kiev.ua/ Еженедельник 2000: Портал

www.day.kiev.ua/  -Газета «День» Щоденна всеукраїнська газета

http://www.zerkalo-nedeli.com/ Дзеркало тижня: Міжнародний суспільно-політичний тижневик

http://www.kp.kiev.ua/ Комсомольська правда в Україні

http://www.korespondent.net/ Кореспондент: Українська мережа новин

http://www.uamedia.visti.net/ UAMEDIA.VISTI.NET: Українська преса в Internet Урядовий Кур'єр, Україна Молода, Голос України, Молодь України, Київська Правда, Сільські Вісті, Робітнича Газета, Закон і Бізнес, УКРІНФОРМ,
http://www.umoloda.kiev.ua/ Україна молода Електронна версія газети

http://kreschatic.kiev.ua/ Хрещатик: Газета київської міської ради


Інформацію про пам’ятники Івану Мазепі дивіться за електронними адресами

http://www.uk.wikipedia.org/wiki/Категорія:Пам'ятники_Івану_Мазепі
http://www.uk.wikipedia.org/wiki/Пам'ятник_Івану_Мазепі_(Галац)
http://www.uk.wikipedia.org/wiki/Пам'ятник_Івану_Мазепі_(Мазепинці)
http://www.uk.wikipedia.org/wiki/Пам'ятник_Івану_Мазепі_(Перхтольдсдорф)
http://www.uk.wikipedia.org/wiki/Пам'ятник_гетьману_Мазепі_та_королю_Карлу_ХІІ_(Дігтярівка)
http://www.uk.wikipedia.org/wiki/Пам'ятник_Івану_Мазепі_(Кергонксон)

СПІЛКУЙТЕСЯ З НАМИ:

  • blog
  • facebook
  • tweetter
  • youtube
  • youtube
  • youtube
  • pinterest

НАШІ НАГОРОДИ

Допоможіть молодіжній бібліотеці

Дізнатися наші реквізити для добровільних пожертв бібліотеці - Конт.тел. (бухгалтерія бібліотеки): (044) 288-23-36

ВГОРУ