Останнє оновлення: 16.11.2017 р.

Святитель,чудотворець, благодійник

грудень, 2014 р.

 

Тематичний бібліографічний покажчик до свята
Миколая Чудотворця

 

 

 

Сердечно вітаємо всіх зі святом
св. Миколая Чудотворця!

Бажаємо вам здійснення найзаповітнішої мрії, найсвітліших надій, кришталево чистих бажань!
Хай кожен з вас отримає приємну звістку від св. Миколая в цей день і обов’язково подаруночок під подушку. Творіть чудеса для інших і чудо обов’язково здійсниться і з вами!

19 грудня (6 грудня ст. ст.), вшановуємо пам’ять святителя Миколая Мирлікійського.

Народився він у Лікії в місті Патари наприкінці ІІІ століття. Батьки були заможні й доброчесні, за порадою дядька, єпископа Патарського, благословили сина на служіння Господу. Ще замолоду був посвячений у сан пресвітера. Коли батьки його померли, всі свої статки віддав на допомогу злидарям, страдникам і бідним дітям-сиротам. Пам’ятаючи заповіт Божий, чинив добро потай, не чекаючи винагороди за свої благодіяння. Під час прощі в Єрусалим до гробу Господнього приборкав бурю на морі і воскресив матроса, котрий упав зі щогли і розбився на смерть: то були перші чудеса святого Миколая.

Якось багатий містянин опинився у глибоких злиднях і, для свого порятунку, надумав оддати заміж трьох дочок, котрі ще не досягли повноліття. Миколай тричі таємно кидав їм у вікно по гаманцю із золотими монетами. Таким чином дівчата уникли злої долі, а батько їхній врятувався від злиденного животіння. Він упізнав Миколая, бо підстеріг біля вікна, коли той утретє приніс гроші, але святий заборонив йому розповідати комусь про благодіяння.

Миколай оселився був у монастирі в Палестині, але одного разу вночі, стоячи на молитві, почув голос: «Миколаю! Не та це нива, на котрій принесеш ти сподіваний Мною плід. Обернися до людей, щоб уславилося в тобі ім’я Моє». Тут зрозумів Миколай, що Господь жадає від нього не чернечого служіння, і вирушив до Мир. Там саме обирали нового єпископа і благали Бога, щоби вказав гідного. Тоді одному зі священнослужителів сказано було уві сні, щоби став біля церковних дверей і стежив, хто перший з ім’ям Миколай увійде в церкву. Першим увійшов святий Миколай, який напередодні прибув у місто, і собор архипастирів поставив його на єпископство, хоча він і відмовлявся. Миколай поклав усі свої труди на благо пастви: всіх приймав із батьківською любов’ю, вислуховував прохання й скарги і твердо захищав безневинно гнаних. Під час розправ Діоклетіана над християнами святого кинули в тюрму, і там він, попри власні муки, розраював та втішав усіх в’язнів. Із вступом на царювання Константина Великого був повернений своїй пастві.

Святий Миколай брав участь у Першому Вселенському соборі, де виступив проти Арія, і, не стерпівши богохульств єресіарха, вдарив його по щоці. За це Собор позбавив Миколая архієрейських клейнодів, але Господь подав деяким єпископам знак уві сні, яким засвідчив, що вчинок Миколая угодний Йому, і єпископи повернули святителю архієрейський сан.

Повернувшися в Мири, Миколай продовжував керувати своєю паствою і творив багато чудес, про які докладно розповідається в Житіях.

Помер святитель і чудотворець у глибокій старості, і мощі його було покладено в соборній Мирській церкві. Не облишив творити дива і по смерті. Ім’я його стало знане в усьому християнському світі, тож і назвали Чудотворцем. 19 (6) грудня святкуємо пам’ять святителя, а 22 (9) травня - перенесення мощей з Мир Лікійських до міста Бар на півострові Апулія в Італії, що було зроблено задля порятунку святині від невірних року 1087-го. Мощі спочивають у мармуровій раці під спеціально спорудженим храмом.

День Миколая - веселе народне свято. Колись господарі варили пиво, скликали гостей, з піснями їздили кіньми навколо села. Вважалося недобрим знаком, коли хтось інший, крім хазяїна, першим перейде подвір’я, тож кожний господар уставав якомога раніше і йшов до худоби, вітаючи і її та зичачи здоров’я й плодючості.

У народних переказах святий Миколай боронить людей (і тварин) від стихійних лих, а найбільше - на воді, чому і вважався покровителем рибалок. Виходячи в море на промисел, вони брали з собою образ святого чудотворця.

І ще один гарний, зворушливий звичай ніколи не забувався і живе нині: у день святого Миколая обдаровувати дітей - і не лише своїх, а й інших, особливо сиріток. Певна річ, нехай рука ваша буде щедрою до дітей і до всіх нужденних не тільки Миколиного дня.

Сергій Скоробагатько
«Сільські вісті»

Історія виникнення свята та як святкують цей день у інших країнах

Зимової ночі перед дев'ятнадцятим грудня Святий Миколай опускається на срібній вервечці з неба на землю. Сивобородий, у довгій золотавій киреї, він заходить до кожної хати і кладе дітям у черевички або під подушки свої пречудові небесні гостинці. Правда, збитошникам Святий Миколай дарує хіба що прегарного прутика, бо з неба він бачить кожного з нас і добре знає, хто чемний, а хто й не дуже...

Святий Миколай-Чудотворець, архієпископ Мирлікійський, належить до найвизначніших святих християнської церкви. Його люблять і вшановують на Заході та Сході. З особливим нетерпінням чекають на день пам'яті святителя діти - бо для них то означає веселе свято й подарунки.

Архієпископ Миколай, багатолітній пастир антіохійських християн на межі ІІІ-ІV століть, був однією з найяскравіших постатей в історії Церкви перших віків. Його служіння припадає на час останніх великих гонінь на вірних і подальше становлення Церкви після Костянтинової реформи, коли "період катакомб" відійшов у минуле. Відомо, що владика Миколай брав участь у І Нікейському Соборі, який закріпив у Символі Віри основне догматичне вчення християнства, проте жодних богословських праць він по собі не залишив. Що ж тоді живить людську пам'ять про Святого вже стільки століть? Серед сучасників Отець Миколай відзначився чистотою життя, за яку мав від Бога дар чудотворення, а також милосердям і благодійністю. Очільники Церкви й богослови, встановлюючи свято, закликали вірних пам'ятати саме про ту взірцеву чистоту й щедру доброчинність, брати їх за взірець.

З історичних джерел знаємо, що вже в VI ст. день упокоєння Святого став значним християнським святом Східної Церкви - тоді імператор Юстиніян І (527-565) збудував на його честь церкву в Константинополі. Єрусалимський канонар VII ст. на 6 грудня каже: "Пам'ять Миколая, єпископа одного великого города". Усі грецькі місяцеслови з IX століття мають цей празник. Найдавніший життєпис Святого Миколая походить теж із IX ст., а імператор Мануїл Комнен (1143-1181) навіть державним законом приписав святкувати день пам'яті Святого Миколая. З Візантії свято поширилося по цілому світу - й на українські землі також. За переданням князь Аскольд узяв Святого Чудотворця за небесного по-кровителя й мав хресне ім'я Миколай.

До Західної Церкви свято прийшло у IX ст., коли папа Миколай (858-867) - перший папа з цим іменем - близько 860 р. збудував у Римі церкву Святого Миколая. Особливо прижилося й полюбилося свято в Німеччині, куди його принесла візантійська княжна Теофана, жінка цісаря Оттона II (973-983).

Саме на німецьких землях день Святого Миколая перетворився на дитяче свято, та сталося це через кілька віків. Загалом же, найперше (в деяких країнах і до сьогодні, особливо Болгарії та Греції) Святий Миколай є опікуном подорожніх, моряків і рибалок. Йому присвячене місто Амстердам - столиця Голландії, країни великих мореплавців. Адже згідно з житієм Святий неодноразово приходив на допомогу людям під час стихійного лиха - силою молитви зупиняв грозу чи бурю. Так довший час вважалось і в Україні - кожен рибальський курінь мав обов'язково ікону цього святого, перед якою на початку ловецького сезону й у часи негоди, стихійного лиха служили молебень. Й нині у храмах саме перед іконою Св. Миколая моляться, вирушаючи в далеку дорогу, а також при освяченні різноманітних транспортних засобів.

Вважався Святий Миколай і захисником бідних, скривджених, несправедливо засуджених - також на основі житійного передання. Шанували святителя і як покровителя шлюбу. Бо, згадаймо, що одне з перших його чудес - рятунок від ганьби та блуду трьох сестер, батько яких не мав коштів на посаг і весілля. Тоді, ще юний, священик Миколай уночі підкинув до хати тієї родини три торби грошей. Згодом через те, що вшанування Св. Миколая випадало у році двічі - у грудні та травні, часи знакові для хліборобів, за свого покровителя святого узяли й трудівники-селяни...

То як же Святого Миколая "привласнили" собі діти? Спершу з появою шкіл при храмах Святий Миколай став опікуном учнів - ця традиція теж ґрунтується на житії святителя, якому в дитинстві легко давалася всяка наука. Так, за хроніками відомо, що в XI столітті у Кельнському соборі в день пам'яті святителя учнів церковної школи обдаровували солодо-щами. З храму та школи свято поширилося на родину.

У середньовічній Німеччині саме напередодні свята Миколая матері вручали дітям новий зимовий одяг, інші обновки. Погодьмося, що справити нове вбрання у ті часи справді можна було вважати за привід для свята. Разом із вбранням діти отримували й солодощі - горіхи, сухофрукти та особливі солодкі хлібці з сушеними грушами (аналог українських миколайчиків-медівників), шкільне приладдя, зрідка іграшки, які клали в нові чи полагоджені й начищені старі черевики. Діти, котрі протягом року не слухалися батьків, діставали цього дня замість солодощів - в'язку різок. Хто гідний подарунка, а хто ні, - вважалося, записано у "Золотій книзі", яку має при собі небесний опікун. У старих церковних записах є такі слова: "Напередодні Святого Ніколауса матері тримають напоготові подарунки та різки для своїх дітей" (1555 р.). А в давній миколаївській колядці: "Святий Ніколасе, мені поклади, що запотрібне вважаєш ти. Яблука, горіхи, мигдаль маленькі діти радо їдять!"

Подібний звичай перейнявся до Австрії, Голландії, Чехії, Словаччини, Польщі, Хорватії. У деяких країнах нечемні діти замість різки дістають вуглину чи картоплину.

Часто Святий Миколай приходить не сам. У ряді країн Західної Європи супутником Святого Миколая є ослик, який допомагає розвозити подарунки дітям. Він має незвичайну сіро-сріблисту шерсть. Саме для цього віслюка діти лишають біля черевичків кілька морквин - адже тваринка за нічну подорож втомиться та зголодніє. Про пригоди Миколаєвого ослика є багато історій. Це не небесний гість, а справжній земний віслюк. Але за німецькими легендами, Ніколаус завжди бере чотириногого помічника тільки з тієї ослячої родини, в якій від пра-пра-пра-прадідів тягнеться неперервна родова лінія. Легко здогадатися, що давній предок цього знаменитого роду колись віз на собі до Єрусалиму Іншого важливого Вершника...

В Австрії в день свята спершу вулицями міст ходить зграя лихих Крампусів-чортІв - відбувається справжній чортячий парад. Вони гримлять ланцюгами, кричать, лякають перехожих. Але ось на майдані біля собору з'являється Святий Ніколаус - і чортівня злякано відступає, тікає й ховається. Настає час подарунків.

Лихий чорт, що приносить різки, ходить за Миколаєм у Хорватії та Словаччині. У Чехії ж, коли Святий Мікулаш рушає до дітей, його супроводять ангелик і чорт-паркел. Кожен з них має по книзі - там занотовані добрі та лихі справи кожної дитини. Перш ніж вручати дарунки, чиниться суд, чи заслужив малюк на небесні гостинці.

У Нідерландах свято починається ввечері 5 грудня - діти й дорослі таємно дарують одне одному подарунки, які супроводять листівки з віршами, присвяченими адресату. У вірші слід передати всі найкращі побажання - так ніби це написав сам Святий Миколай. Саме ж свято починається вранці. За народними голландськими повір'ями Сінтер-клаас приїздить до країни з далекої Іспанії (чому саме з Іспанії - ніхто не знає). Визначний гість прибуває з моря на кораблі через Роттердам, зустрічають його у крихітному рибальському селі Моннікендам, що недалечко від Амстердаму. Супроводить святого пошт зі слуг-маврів, які звуться Чорні Піти й одягнені, як середньовічні пажі. Усі вони сходять із корабля - на набережній їх урочисто вітають бургомістр, альдермен, члени міського правління та юрми радісних людей. Сінтерклаасу підводять білого коня. Дзвонять дзвони, стріляють гармати, в небі пломеніють феєрверки. Святкова процесія рушає центральною вулицею через усе місто. Потім святий гість зі слугами відвідує різні дитячі заклади (школи, лікарні тощо). Ближче до Різдва Сінтерклаас приходить у родини. Коли наближається час гостини, батьки намагаються залишити малюків насамоті у вітальні. Тихенько прочиняються двері, у щілину просувається чорна рука й розкидає цукерки та фрукти. Доки діти збирають солодощі, до кімнати поважно заходить Святий Миколай. Він розпитує дітей про їхні справи, навчання, успіхи, невдачі, мрії, а також примхи й непослух (адже як небесних опікун усе знає!), трохи хвалить, трохи докоряє, дає поради та настанови - й іде. Подарунки ж будуть пізніше. На Святий вечір діти залишають на вікні чи біля каміну своє взуття, біля нього гостинці для коня Сінтерклааса (моркву, сіно, окраєць хліба). Вночі Святий об'їде по дахах все місто, всю країну, а Чорний Піт спуститься по димоходу й покладе кожному належні подарунки. Серед них є й обов'язкові - традиційні святкові солодощі: вершкові льодяники у формі троянди, гвоздики та сердечка, шоколадні чи мигдалеві ініціали дитини, марципанові поросятка, коник і сам Сінтерклаас, різні фігурки-медівники.

В Україні день Святого Миколая здавна був значним і веселим святом, а в багатьох містах і селах того дня припадало храмове свято. (Навіть нині тільки в Києві на Подолі є три церкви Святого Миколая - і кожну супроводить давня легенда.) У різних місцях миколаївські гуляння мали різноманітні назви й особливості, обходження дворів, миколаївські колядки, миколаївські скрипники (змагання музик) тощо.

Цього дня варили пиво. "Вітали сніжну зиму" - на санях тричі об'їжджали довкола села. А для дітлашні пеклося особливе печиво - миколайчики. Це було своєрідне "розполовинення посту", після Святого Миколая починали готуватися до Різдва, вчити колядки, лагодити вертепи.

Темної зимової ночі з 18 на 19 грудня Святий Миколай сходить із небес до українських малюків, звідки він бачить і знає, як поводяться діти цілий рік. Має він золоті сани з білими золотогривими кіньми, до хати заходить дверми, але часто невидимий, подарунки підкладає завжди під подушку, за винятком хіба тих, які не помістяться. Часто його супроводжують світлокрилі янголята, а недалечко крутяться й чортики, котрі переконують Святого, що вкраїнські діти були геть нечемні, тому не заслуговують на небесні гостинці. А самі рогаті вертихвости тільки й мають на очі, як украсти торбу з дарунками. Проте нічого в них не вийде! Миколай усе знає, та й ангелики добре пильнують. Всі хлопчики і дівчатка отримають дари від Святого. Й лише дуже неслухняні дістануть від Миколая золоту-срібну різку та наказ виправитись до наступного року. Отож, вітаймо Святого Чудотворця, що загостив до нашого краю!

Святий Миколай в народних легендах
та переказах

- Що ти хочеш отримати в нагороду за добре життя на землі? - запитав Господь у Миколая, коли після смерті його душа постала перед престолом Всевишнього.
- Нічого не хочу, - відповів Миколай, тільки дозволь мені, Боже, хоч інколи сходити з неба на землю і відвідувати дітей, яких я дуже сильно люблю.
- Я знав, що ти про це попросиш. Ти зможеш це робити. Щороку, в день своїх іменин, сходитимеш на землю.

З того часу в ніч з 18-го на 19-те грудня Миколай ходить по землі і розносить добрим дітям подарунки. Своїм прикладом він і нас заохочує чинити добро для ближніх і дуже радіє, коли і дорослі, і діти йому в цьому допомагають.
Ти, звісно, здогадуєшся, що ця розповідь про святого, який своїми молитвами лікує всілякі недуги, допомагає у скрутні хвилини, який оберігає подорожуючих на суші і на морі, відганяє від них біду; про святого, який знайшов своє щастя у тому, щоб служити Богові і дарувати радість іншим людям. Його знають і шанують в цілому світі, до нього моляться і просять про опіку, йому навіть пишуть листи і запрошують у гості! Бо він - святий Миколай Чудотворець.

Святий Отче Миколаю,
великий і предивний чудотворче,
Щиро благаю тебе,

поспіши до мене зі своєю поміччю,
захисти мене й усіх людей
від вогню й води, від голоду й пошести,
від тяжкої хвороби й несподіваної смерти.
Хорони мене через ціле моє життя.

/Молитвослов/

 

Бог бачить нашу працю

Про святителя Миколая відомо, що чим більше він намагався ховати своє богоподібне життя від очей всіх людей, чим більше упокорювався, - тим більше Бог його піднімав, і люди прославляли.

Коли в місті Мірах Лікійських помер архієпископ, то зібрався тоді собор єпископський, щоб обрати йому гідного спадкоємця. На соборі всі вирішили зробити так: ревно піднести соборну молитву до Господа, щоб Він Сам вказав на Свого улюбленого раба, котрий дійсно гідний цього великого сану. Так і зробили. Незабаром після цього один з єпископів уночі почув голос з неба, який наказав: «Піди, стань біля дверей церкви і спостерігай: хто перший з ієреїв увійде в неї, той і є обраний Духом Святим; його прийміть і в єпископа славно поставте. Ім'я ж йому Миколай». Єпископ, котрий сподобився цього одкровення, негайно ж розповів про нього своїм побратимам, а сам пішов і став біля дверей церкви, як і наказав йому Голос, і почав спостерігати за всіма, хто входить до храму, запитуючи їх звання та ім'я. Тим часом за велінням Духа Божого пресвітер Миколай рано-вранці пішов до церкви помолитися. Але лише він хотів увійти в храм, як єпископ зупинив його і запитав:

- Яке ім'я твоє, сину мій?
Угодник Божий лагідно і тихо відповів:
- Миколай ім'я моє; раб я святині твоєї, владико.
Обрадуваний святитель негайно провів його на збори єпископів, і вони, поставивши його посеред церкви, одноголосно викликнули до народу, який зібрався вже у великій кількості:
- Прийміть, браття, свого пастиря, якого поставив вам Дух Святий і якому Він довірив піклування про душі ваші. Тому що не людські збори, але суд Божий обрав його!
Народ з радістю виявив свою згоду на таке зібрання, і Миколай, незважаючи на своє смиренне заперечення від настільки великого сану, вимушений був прийняти його.

 

Шану треба заробити

Якось вирядився святий Касіян паном та пішов до Бога на Святого Миколая жалітися. Каже: - Люди Миколая шанують, на його ім'я церкви будують. А про мене й не згадують.
Бог йому й відповідає:
- Без Миколая тут розбиратися негоже. А покличте-но його до мене!
- Немає його на небі, - відповідають ангели. Пішов на Чорне море людей рятувати.
Пройшов деякий час. Знову Бог Миколая кличе.
- Та немає його, - кажуть ангели. На Землі людей від пожежі рятує.
І третього разу Святого Миколая не знайшли, бо він козаків із турецької неволі визволяв. Лише вчетверте явився той перед Богом: у старій свитині, мотузком підперезаний, чоботи в болоті.
- Де був так довго? - Бог запитує.
- Допомагав мужикові воза з болота тягнути.
Тоді Бог відповів Касіяну:
- Бач, за що Миколая шанують. Він, як ти, паном не походжає. Отож іди собі геть. Шану заробляти треба.

Подарунок Святого Миколая

Високо у небі жило собі Ангелятко. Воно було ще маленьким, і дорослі Ангели не давали йому поважних доручень. Ангелятко знало: якщо воно робитиме добро, то йому буде дозволено стати Ангеликом-хоронителем якоїсь дитини. От настав грудень, і всі старші Ангели допомагали святому Миколаю готуватися до мандрівки на землю: майстрували іграшки, випікали різні смаколики, а потім пакували подарунки. Маленьке Ангелятко допомагало їм. Настав морозний вечір. Засурмили золоті сурми, - і з Райських воріт вийшов Святий Миколай. Біля великих саней, завантажених доверху подарунками, він побачив Ангелятка:
- Хочеш зі мною на землю, Ангелятку?
- Хочу... Дуже хочу! - прошепотіло Ангелятко.
- То поїхали!
Цілу ніч Ангелятко допомагало розносити подарунки. А під ранок зазирнуло у вікно хатинки, де жив хлопчик Івасик. Ані його листа, ані малюнка не було в Небесній канцелярії, тому й подарунка для нього теж не було.
Ангелятко знало, що мама хлопчика вже давно лежить у лікарні, а тато приходить з роботи пізно, коли Івасик вже спить. Ангелятко підлетіло до хлопчика і намалювало йому гарний сон, де пахли квіти, співали пташки й лагідно всміхалася мама.
- Коли ти навчилося малювати такі гарні сни? - запитав
Ангелятка святий Миколай.
- Мабуть, щойно, - відповіло Ангелятко й зашарілося.
- Що ж, - мовив святий Миколай, - нехай хлопчик лишається під твоєю опікою. Думаю, ти зробило вже достатньо добрих справ, аби стати Ангелом-хоронителем. Нехай це буде для тебе моїм подарунком!
- Це моя найбільша мрія! - Ангелятко не тямило себе від щастя.
Ангелятко схилилося над Івасиковим ліжечком, погладило хлопчика по голівці й поправило ковдру. І раптом на підлогу впав папірець, на якому було написано: "Хочу, аби мені приснилася мама..."
Так у ніч напередодні Дня Святого Миколая здійснилося аж дві заповітні мрії - хлопчика Івасика і Ангелятка.

 

СВЯТИЙ МИКОЛАЙ
Народна легенда

Іде святий Миколай полями, лугами, а за ним поспішають янголи, які несуть дарунки для добрих чемних дітей.
Ходить святий Миколай по всіх усюдах, минає хати, палаци, села, міста, роздає дарунки, благословляє і втішає бідних та нужденних.:
Так він зайшов до села, в якому під самим лісом стояла хата. Двері відчинені, на порозі сидить хлопчина, босий, розхристаний, у подертій одежині і вдивляється в небо, у ту молочну дорогу, що з небесних палат веде на землю. Це малий Тарасик. Матері він не пам'ятав, торік помер тато, лишився хлопець круглим сиротою. Тепер служить у людей, пасе влітку вівці та гуси. Він не показував великого розуму - робив, що йому наказували робити, але й ця робота йшла у нього мляво. Одне лиш захоплювало. Побачить, бувало, що якась мати пестить і цілує свою дитину, малий Тарасик біжить мерщій туди, відкриває очі й уста і так вдивляється в матір, наче щось просить.
Приходить святий Миколай під хату, а Тарасик навіть шапки не знімає, лише розплющив очі та й дивиться.
- Що ж ти, Тарасику, мене не пізнаєш? - питає Миколай.
- Чому ні, тільки я Вас визирав із неба, а Ви тим часом прийшли із села.
Усміхнувся святий Миколай і знов питає:
- Скажи мені, Тарасе, чим тебе маю обдарувати, може, шапкою, одягом, чобітьми?
- Ні...
- Може, тобі дати їжі такої, щоб ти не був ніколи голодний.
- Ні...
- А може, ти хочеш грошей багато?
- Також ні.
- Скажи-но, Тарасику, щиро, що ти хотів би мати, адже знай, що я й для тебе приніс дарунків, бо ти нічим не прогнівив Господа Всевишнього.
На ті слова Тарас упав на коліна й прошепотів несміло:
- Я хотів, святий Отче Миколаю, щоби мене хтось хоч раз в житті попестив і приголубив, як мати свою дитину. Засумував святий Миколай і не сказав ні слова. Любов матері - це якраз єдина річ, якою так важко обдарувати сиротину.
Але і з таким бажання звертаються дітки до Миколая. За щиру і наполегливу молитву часто святий Миколай обдаровує їх новою родиною і любов'ю батьківською.

http://ua.convdocs.org/docs/index-218577.html

Святкова мозаїка до Дня Святого Миколая

Святий Миколай / Микола (270 (286) - 6 грудня 326(345, 351)) - єпископ Мири (Лікія, сучасне Демре, Анталія, Туреччина), християнський святий, відомий як Миколай Чудотворець.
Православні та греко-католицькі християни пам'ятають його та шанують як історичну особу та великого святого. В Україні та в інших країнах світу цей святець став прообразом міфічної фігури Санта Клауса. Св. Миколай також відомий під іменами: Міколай, Міклаш, Йолупукі, Сейнт Ніколаус, Сантаклос, Фадер Крісмас, Пер Ноель, Сінтер Клаас. Св. Миколай зараховується до лику святих: як такий, що опікується воїнами, водіями і подорожуючими, допомагає бідним у скруті; вважається покровителем дітей та студентів, моряків, торговців, і лучників. Визнається патроном міст Амстердам (Нідерланди), Барі (Італія), Баранкілья (Колумбія).

Біографічні відомості

Доказів про життя Святого Миколая збереглося мало. Одними з джерел є перекази Святого Андрія Критійського (VII ст.) та монаха-студита Івана з Константинополя (V ст.).
Згідно різних переказів Миколай народився 270-286 рр. у грецькому місті-колонії Патара у провінції Лікія (Мала Азія), на той час це був еллінистичний регіон.
За переказами його батьки були багатими та глибоко віруючими християнами, котрі охрестили сина відразу після його народження, що було рідкістю на той час. Змалку Миколай був дуже релігійним та вирішив присвятити своє життя богослужінню. Достеменно відомо, що будучи вченим юнаком, Миколай переселяється до Мири, де продовжує навчання, а його вуйко-єпископ висвячує ще молодого Миколая на священика.

Святий МиколайОскільки Святий Миколай вважається покровителем моряків, існує версія, що він також був мореплавцем або рибалкою, але ймовірніше, що його родина мала певне відношення до рибальства. Після смерті батьків сину залишається великий спадок, він вирішує роздарувати майно потребуючим і здійснює цей задум протягом тривалого часу. Подібні випадки доброчинності достеменно відомі та підтвердженні історичними фактами, що стосуються інших єпископів IV ст.: Святий Амброзій та Василь Великий.

Роки ранньої душпастирської діяльності Миколая приходять на час сумісного правління двох римських імператорів Діоклетіан (правління 284-305) та Максиміан (правління 286-305), що й дозволяє приблизно оцінити вік Миколая. У 303 р. Діоклетіан виголошує право на переслідування християн. Після абдикації обох імераторів 1 травня 305 р. політика по відношенню до християн у двох частинах імперії була різною. В той час як у західній частині імператор Констанцій Хлор (правління 305-306) не допускає до кривавого переслідування християн, у східній частині імператор Галерій (правління 305-311) продовжує політику Діоклетіана аж до кінця свого правління і відмінив це рішення лише помираючи. Цей час з 303 по 311 рр. був найдовшим періодом переслідування християн у Римськїй імперії.

Після смерті Галерія його наступник та одночасний з ним правитель Ліциній (правління 307-324) був терпимим до християнства. В результаті чого зростає чисельність послідовників християнської віри, а разом з цим і кількість єпископів, котрі керували громадою віруючих, мали значний соціальний та політичний вплив, а також багатства. Нерідко вони очолювали відповідні міста. Вірогідно у цей час Святий Миколай здобув посаду єпископа Мирійського. Для чого, згідно тогочасних традицій, його мали поважати та любити у тій місцевості, що звичайно було результатом доброчинності. Як і для інших єпископів того часу, популярність Миколая була запорукою його позиції та впливу.

Йому також приписують руйнування язичницьких храмів, зокрема храму Артеміди (Діани). Деякі автори пов'язують святкування дня Св. Миколая з бажанням замінити цим язичницький день святкування народження Артеміди.

Багато років св. Миколай був єпископом у Мирі. Згадані вище Св. Андрій Критійський та монах Іван зі студитського монастиря (Константинополь) стверджують, що він брав участь у Першому Вселенському Соборі 325 р. у Нікеї, під час якого вдарив по щоці свого опонента Арія. Через що був заарештований, але до закінчення собору звільнений та оправданий. Серед підписів «символу віри» його ім'я не значиться, проте список збережено не повністю. Єпископ Теогнід Нікейський належить до персон, чия участь у соборі історично підтверджена. Згідно Св. Андрію Критійському, він переконав Миколая у католицькому світобаченні.

Помер приблизно у 345 році. День смерті Святого Миколая відзначають як день Святого Миколая, або просто Миколая щороку 6 грудня по новому стилю (церкви, що користуються Григоріанським календарем) та 19 грудня по новому стилю (у 20-21 столітті)(церкви, що користуються Юліанським календарем).

Чудеса

Діяння Миколая стали причиною появи багатьох легенд, завдяки яким він з часом став одним з найважливіших святих. Декотрі з цих легенд основані на вчинках одноіменного аббата монастиря Сіон поблизу Мири, пізніше єпископа Пінари († 564), проте приписуються Св. Миколаю.

Про трьох сестер

Святий Миколай

Один збіднілий чоловік не міг забезпечити своїх трьох доньок приданим. І, оскільки, відповідно до тамтешніх звичаїв, вони не зможуть вийти заміж, батько збирався відправити їх займатись проституцією. Дізнавшись про це, Миколай, на той час ще не єпископ, вирішує скористатись батьківським спадком, щоб зарадити біді. Протягом трьох ночей він пробирався до убогої хатини та щоразу закидав крізь вікно, у кімнату де ночували сестри, шмат золота - на придане для кожної з дочок.

Існує дві версії щодо ночей коли Миколай закидав золото. По одній - це відбувалось протягом трьох ночей підряд, за іншою - оскільки доньки були на рік молодша одна одної, то Миколай щороку, у ніч напередодні повноліття дівчини, приходив до хатини і залишав свій подарунок.

Знову ж таки, існує дві версії щодо закінчення історії. За однією: у третю ніч батькові сестер вдається викрити особу свого добродія і він сердечно дякує Миколаю за вчинене. На що Миколай заперечує та відмовляє, щоб старий дякував Богові, оскільки все від нього. За іншою: Миколай дізнається про задум батька викрити його і на третю ніч він вкидає золото не у вікно, а через комин будинку.

Легенді відповідає часте зображення Св. Миколая на образах з трьома яблуками або трьома золотими кулями.

Саме завдяки цій легенді засновано традицію анонімних подарунків на Миколая (6. або 19. грудня), особливо бідним та дітям. Подібна легенда існує також про Святого Василя Великого день котрого святкується 1. січня - коли теж прийнято обдаровувати інших.

Про малого Миколая

Розповідають, що будучи іще немовлям Миколай був настільки набожним, що у дні посту (середу та п'ятницю) ссав материнське молоко лише один раз на день. А коли його уперше віднесли до купелі він встав на ноги і сам стояв.

Перенесення мощів Святого Миколая

В XI столітті грецька імперія переживала важкий час. Турки спустошували її володіння в Малій Азії, розоряли міста і села, вбивали їх жителів, і супроводжували свої жорстокості зневагою святих храмів, мощей, ікон і книг. Мусульмани робили замах знищити мощі святителя Миколая, глибоко шанованого всім християнським світом. Осквернення святинь обурювало не тільки східних, але і західних християн. Особливо побоювалися за мощі святителя Миколая християни в Італії, серед яких було багато греків. Жителі міста Барі, розташованого на березі Адріатичного моря, вирішили врятувати мощі святителя Миколая.

8 травня кораблі повернулися до Барі, і скоро радісна звістка облетіла все місто. Наступного дня, 9 травня, мощі святителя Миколая урочисто перенесли до церкви святого Стефана, що знаходилася недалеко від моря. Через рік була побудована церква на честь святителя Миколая і освячена папою Урбаном II.

Поклоніння

Культ святого Миколая починає рости від того часу, коли цісар Юстиніан І (527-565) збудував на його честь церкву у Царгороді. А цісар Мануїл Комнен (1143-1181) державним законом приписав святкувати день Св. Миколая 6 грудня. З Візантії його культ поширюється по цілому світі. Найстаріший життєпис св. Миколая походить з 9-го століття.

На Заході папа Миколай (858-867) - перший папа з цим іменем - близько 860-го року збудував у Римі церкву св. Миколая. До Німеччини його культ привезла візантійська княжна Теофано, дружина цісаря Оттона ІІ (973-983). Латинська Церква також святкує св. Миколая 6 грудня. У Франції і Німеччині є понад дві тисячі, а в Англії бл. 400 церков, присвячених Св. Миколаєві.

На Українські землі культ св. Миколая приходить разом із християнством. В Уставі київського митрополита Георгія (1072 р.), в 9-му правилі згадується, що у день пам'яті Св. Миколая відбувалося причащання. Найстаршою спорудою, присвяченою Св. Миколаєві на наших землях вважається ротонда в Перемишлі, що датується 10-м сторіччям. В другій пол. 11-го століття у Києві на Аскольдовій могилі боярином Ольмою була збудована церква св. Миколая. На Галицьких землях однією з найстаріших є церква св. Миколая у Львові, що походить з 13-го століття. Пісні про св. Миколая належать до найдавніших зразків української поезії, найпопулярнішою з яких є «Ой хто, хто Миколая любить».

Дохристиянські паралелі

Свято Св. Миколая має ще й назву Миколи Теплого. Воно сягає традицій стародавнього культу Прадіда, або дохристиянського бога Велеса. Інший відбиток первісних вірувань на постаті Св. Миколая - перегукування постаті Миколая із уособленнями грецького Посейдона, та римського Нептуна.

В українській культурі

Свято Св. Миколая в Україні є особливо бажаним дитячим святом. За традицією, в ніч з 18 на 19 грудня Св. Миколай приносить дітям подарунки і кладе їх під подушку. Серед дітей на західній Україні встановилася традиція писати Св. Миколаєві листа у якому дитина вказує що хорошого та поганого вона вчинила протягом року і просити про подарунки. Такого листа, як правило, адресується до «Канцелярії Св. Миколая». Завдяки місцевим ентузіастам, деякий час у Львові функціонувала така віртуальна канцелярія.

Обряди

За традицією, старші господарі села на свято збиралися щоб зварити пшеничного пива. Влаштовувалася гостина, після якої всі весело з піснями їздили на санях довкола села.
На Харківщині існував звичай святкувати триденні Миколині святки, на які варили кутю і узвар, щоб у наступному році забезпечити врожай на жито й плоди.
На всій території України влаштовували заздравні обіди на честь Миколая Угодника з приготуванням ритуального пива й медів. На Поділлі цього дня чекали «полазника» - чоловіка, який першим зайде до хати, що віщувало багатство й щастя протягом року. Але раніше через подвір'я мав пройти хазяїн, дати худобині їсти й привітати її словами: «Дай, Боже, добрий день, щобись худібонька здорова була та й я з тобою ще й зі своєю дружиною!». На Київщині хазяїн, прийшовши цього дня із церкви, брав миску зі свяченою водою, паляницю з грудочкою солі, квача з різного зілля, ішов кропити господу, худобу та збіжжя, примовляючи: «Святий Миколай, помилуй та сохрани нас від усякого лиха!».

У місті Мірра (сьогодні - Демре), на подвір'ї церкви, де Св. Миколай колись служив, встановлено пам'ятник, де він зображений обступленим дітьми. Також в місті, неподалік церкви, де він був похований і де досі зберігся його гріб, стоїть пам'ятник Санта-Клаусу.

З лекгої руки менеджерів компанії Кока-Кола, які переодягли Святого Миколая з білого зимового одягу, який він носив, у червоний, що є символом компанії, є прообразом Санта-Клауса.

 

В музиці

Про святого Миколая складено дуже багато пісень. Зокрема в українському фольклорі відома пісня «Ой, хто, хто, Миколая любить».
Серед авторських пісень - «Миколай Бородатий» - пісня українського рок-гурту «Плач Єремії», вокал - Тарас Чубай.

http://chm.plast.org.ua/mp/gutirky/print:page,1,204-svjatyjj-mykolajj.html

Бібліографія статей

Баркін, Олександр. Другий після Бога заступник за людей [Текст] = http://www.kreschatic.kiev.ua/ua/4394/art/1387396479.htm: визнання допомоги святого угодника Божого Миколая Чудотворця стало вселенським / Баркін, Олександр // Хрещатик. - 2013. -19 груд.(№187). - С. 19. Для усіх християн Святий Миколай з давніх-давен є правдивим правилом віри і являє собою взірець покірливості. Кожна православна душа щиро любить його і звертається до нього зі своїми бідами і потребами, бо серцем відчуває і знає, що він не тільки за своє життя був добродієм для християн, а й сьогодні може подати нам руку допомоги у наших скрутах і бідах

Білик, Д. Святий Миколай несе подарунки... [Текст]: сьогодні - день дитячого порадника і заступника / Д. Білик // День. - 2006.- 19 груд.(№222). - С. 6. Де живе Святий Миколай, як він відповідає на листи, чого просять в них українські діти

Бондаренко Г. Святий, який приносить подарунки [Текст] / Г. Бондаренко // Голос України. - 2007. - 13 груд.(№233-234). - С. 8. Святий Миколай - угодник, єпископ Мірлікійський і чудотворець, один із найшанованіших святих у всьому християнському світі

Грызлова А. Вкус Рождества [Текст]: если у православных главное застолье устраивается на Пасху и именно к этому празднику приурочены традиционные сладкие блюда, то в католических и протестантских странах всевозможные сладости делаются прежде всего на Рождество. Задолго до обильного рождественского ужина или обеда и еще некоторое время после него на празднично накрытых столах появляются кондитерские изделия причудливой формы, за каждым из которых стоит своя, подчас удивительная, история / А. Грызлова // Вокруг света (Украина). - 2007.- № 12. - С. 110-117. Різдвяне святкове застілля

День Святителя Миколи Чудотворця [Текст] / Інф. "Пантелеймон цілитель" // Пантелеймон цілитель. - 2012. - груд.(№48). - С. 9. 19 грудня православна Церква відзначає День Святителя Миколая Чудотворця

Корнелюх Н. Свято Миколая Чудотворця [Текст]: ще є час переглянути свої вчинки за минулий рік, виправити помилки та попросити в Небесного Захисника благословення / Н. Корнелюх // Хрещатик. - 2006. - 15 груд.(№187). - С.11. Із сонму святих отців церкви Святий Миколай здобув особливу пошану серед християнського люду. Саме до його імені звертаються, коли спіткала біда чи невдача, коли сталася катастрофа чи вирує природна стихія... Про цього святого угодника Божого і про вшанування його у народі розповідає настоятель храму Миколая Чудотворця (на водах) отець Сергій Дорохов

Чебанюк, О. Старший між святими [Текст]: попри милосердний характер, святий Миколай карає тих, хто працює у неділю, каже неправду й грає у карти / О. Чебанюк // Україна молода. - 2006. - 19 груд.(№236). - С. 12. Свято святого Миколая

Ситниченко Н. Святий Миколай, усяк час помагай! [Текст]: Фінляндія, Швеція та Норвегія даремно борються за право називатися батьківщиною Санта Клауса. Прообразом усіх новорічних персонажів - Діда Мороза, Різдвяного Батька, Йоулупуккі, Керстмана тощо - була реальна особа - Святий Миколай, батьківщина якого - тепле та сонечне Середземномор'я / Н. Ситниченко, Л. Язвінська // Вечірній Київ. - 2007. - 13 груд.(№226). - С. 11. "Вечірка" з'ясувала, як можна відсвяткувати день Святого Миколая Чудотворця

Косянчук, Інна. А хто, хто Миколая любить... [Текст] = http://www.ukurier.gov.ua/uk/articles/hto-hto-mikolaya-lyubit/: від Чудотворця в будь-якому віці чекають дива / Косянчук, Інна // Урядовий кур`єр. - 2013. - 19 груд.(№235). - С. 1, 8-9. З іменем Миколая Чудотворця, якого вважають одним з найвизначніших святих християнської церкви, пов’язано багато легенд та історій, чи не в кожній країні розкажуть свої історії про творені ним дива. А ось у місті, де він жив, - і це не легенда, а історичний факт, - яке колись називалось Міри Лікійські (воно було розташоване у тогочасній державі Лікія), а нині це турецьке місто Демре, туристи можуть відвідати церкву, де Святий Миколай, тоді архієпископ Мір, служив і був похований

Начко, О. Вiра з кулаками / О. Начко // ПIК. - 2001.- 18-24 груд.(№47). - С.42-43. Святий - Микола Чудотворець

Скоробагатько, Сергій. Святитель, чудотворець, благодійник [Текст] = http://www.silskivisti.kiev.ua/19042/index.php?n=20567 / Скоробагатько, Сергій // Сільські вісті. - 2013. - 19 груд. (№149). Сьогодні, 19 грудня (6 грудня ст. ст.), вшановуємо пам’ять святителя Николая (Миколая), Мирлікійського.

Маєток святого Миколая

Атаманюк Ю. Святий Миколай живе на Гуцульщині [Текст]: / Ю. Атаманюк // Сільські вісті. - 2009. - 18 груд.(№146). - С. 5. Нині уже й наш Миколай має свій притулок. У селі Пістині, що в Косівському районі на Івано-Франківщині, на території Національного природного парку «Гуцульщина» ось уже п’ять років діє туристично-мистецький комплекс «Маєток Святого Миколая». Цей проект розвивається завдяки ентузіазму працівників парку, Косівського центру дитячої творчості та Інституту декоративного і ужиткового мистецтва

Де живе Миколай? [Текст]: наш кореспондент побував у його маєтку / Зі Святим Миколаєм розмовляла Дарина Назарчук // Голос України. - 2006. - 30 груд.(№250). - С.21. У Косівському районі, що на Прикарпатті, оселився святий Миколай. Про те, що святий Миколай проживає на Гуцульщині, багато дітей знають давно. Ось уже три роки саме сюди вони надсилають свої листи

Долгова, Вікторія. Миколай обирає Косів [Текст] = http://umoloda.kiev.ua/regions/0/116/0/29722/: тепер у нас своя Лапландія: на Івана-Франківщині відкриється унікальний комплекс дитячого дозвілля "Садиба святого Миколая" / В. Долгова // Україна молода. - 2006.- 9 груд. (№230). - С. 10.

Крайній, Іван. Доступний Чудотворець [Електронний ресурс] = http://www.umoloda.kiev.ua/number/2387/378/84910/: маєток Святого Миколая, розташований у мальовничій місцевості Карпат, як магнітом, з усіх усюд щоденно притягує сотні дітлахів / Крайній, Іван // Україна молода. - 2013. - 19 груд. (№187). 19 грудня 2006-го на узліссі біля села Пістинь гостинно розчинив двері перший будинок маєтку Святого Миколая

 

Література із фондів МСМБ

Святий Миколай

Життя святого Миколи Чудотворця [Текст] / Пер., передм. О. Білодід; Худож. В. Бокань. - К.: ПБП "Фотовідеосервіс", 1993. - 96 с.
Закон Божий [Текст]: основы православной веры в изложении для детей / Сост., предисл. С.Куломзиной; Худож. М.А.Трубецкой. - Нью-Йорк: R.B.R., 1991. - 220 с.
Легенди про Святого Миколая [Текст] // Біблійні казки / Упор. Винничук Ю. П. - Харків: Фоліо, 2005. - С. 271- 312
Юдин, Георгий Николаевич. Твое святое имя [Текст] / Юдин, Георгий Николаевич. - М.: Мир книги, 2007. - 48 с.
Юдин, Георгий Николаевич. Чудеса господни / Юдин, Георгий Николаевич. - М.: Мир книги, 2007. - 42 - 43 с.

День Святого Миколая серед зимових свят

Месяцеслов [Текст]: народный календарь / Сост. В.А.Миронов; Худож. С.Даниленко. - М.: Гранд, Фаир, 1998. - 304 с.
Кислашко, Олександр Павлович. Православні свята та народні звичаї [Текст] / Кислашко, Олександр Павлович, Кислашко, Ярослав Олександрович. - К.: Грамота, 2003. - 152 с.
Скуратівський, Василь Тимофійович. Вінець [Текст]: розповіді про український народний побут та звичаї, свята: Український народний календар / Скуратівський, Василь Тимофійович; Передм. авт.; Худож. В.М.Кущь. - К.: Видавництво УСГА, 1994. - 240 с.
Скуратівський, Василь Тимофійович. Дідух [Текст]: розповіді про український народний побут та звичаї, свята : Свята українського народу / Скуратівський, Василь Тимофійович; Передм. авт.; Худож. О.Коваля, Н.Коваль. - К.: Український письменник, 1995. - 272 с.
Скуратівський, Василь Тимофійович. Місяцелік [Текст]: про походження назв українських місяців та пов'язані з ними численні прислів'я та приказки, зразки завбачень погоди, народні й релігійні свята, а також найцікавіші обряди: Український народний календар / Скуратівський, Василь Тимофійович ; Передм. та післ. авт.; Худож. Є.Сендзюк. - К : Мистецтво, 1993. - 208 с.
Улюблені зимові свята [Текст]: для мол. та сер. шк. віку / Упоряд. і передм. Г.Кирпи. - К.: Школа, 2008. - 224 с.
Храплива-Щур, Л. Українські народні звичаї в сучасному побуті [Текст] / Л. Храплива-Щур, Я. Турко; Передмова О.Бризгун-Соколик. - 3-е вид.; Репринт. 1982 р., Торонто. - К.: Управління освіти Київської обласної державної адміністрації, 1993. - 76 с.
Энциклопедия зимних праздников [Текст] / Сост. Л.И.Брудной, З.М.Гуревич, О.Л.Дмитриевой; Худож. В.В.Журавлев. - СПб.: Респект, 1995. - 464с.

 

Інтернет-ресурси

http://risu.org.ua/ua/index/exclusive/holidays_and_customs/13487/ Безмежна любов до нужденних, непоказна доброчинність та милосердя прославили Святого Миколая у віках
http://kpravda.com/den-svyatogo-nikolaya-vesennego-nikolaya-nashi-tradicii-i-verovaniya/  День Святого Николая
http://cerkva.io.ua/s381280/svyatitel_mikolay_mirlikiyskiy_chudotvorec  Святитель Миколай Мирлікійський чудотворець
http://soroka-vorona.info/content/view/1214/52/lang,ukrainian/ - День Святого Миколая. Історія свята, традиції
http://postup.brama.com/usual.php?what=69803 Від Романа до Йордана: «Іде Миколай з високого неба!!!»
http://blog.i.ua/community/1952/1133931/  Ішов Миколай лужком-бережком. Святий Миколай із повним мішком.
http://lutskmama.com/articles/navishcho-medyanik-dlya-mikolaya   Навіщо медяник для Миколая?
http://nazarova.at.ua/index/legendi_pro_svjatogo_mikolaja/0-30
http://www.ogo.ua/articles/view/2011-12-16/31317.html Як приготувати їстівні "миколайчики"
http://www.ogo.ua/articles/toprint/2011-12-17/31326.html Миколині свята - Варвари, Сави та Миколи
http://hram.lviv.ua/2479-virshi-pro-svyatogo-mikolaya.html Вірші про святого Миколая
http://dity.te.ua/virshi-do-dnya-sv-mykolaya  Вірші до дня Святого Миколая
http://molytva.at.ua/index/virshi_do_mv_mikolaja/0-414 Вірші до Святого Миколая
http://sms.xsms.com.ua/congrat/st_mykola/ Вітання з Днем Святого Миколая. Вірші на свято Святого Миколая

Бібліографи – укладачі:
Мілашенко Т.І.
Фоміна Н. І.

 

СПІЛКУЙТЕСЯ З НАМИ:

  • blog
  • facebook
  • tweetter
  • youtube
  • youtube
  • youtube
  • pinterest

НАШІ НАГОРОДИ

Допоможіть молодіжній бібліотеці

Дізнатися наші реквізити для добровільних пожертв бібліотеці - Конт.тел. (бухгалтерія бібліотеки): (044) 288-23-36

ВГОРУ