Останнє оновлення: 14.08.2017 р.

«Петро Сагайдачний – творець Війська Запорізького»

листопад, 2015 р.

 

Біобібліографічний покажчик
до Дня українського козацтва та 445-річчя

від дня народження,
гетьмана українських
реєстрових козаків, військового і
політичного діяча

 


 

Хто ж такий Петро Сагайдачний?

Петро Сагайдачний народився приблизно у 1570 р. (точна дата невідома) у с. Кульчицях, поблизу Самбора, що на Львівщині, у родині шляхтича православної віри. Відомо, що родина Сагайдачних мала свій власний герб і привілею обирати приєднуватися до католіцизму, чи ні. Нагадаємо, що саме у ці часи відбувалося далеко не добровільне окатоличування українських земель. Отже, ці факти свідчать, що рід Сагайдачних мав у Речі Посполитій неабиякі вольності, які надавалися далеко не кожному дрібному шляхтичеві. Церковна реліквія Київського Золотоверхого Михайлівського монастиря донесла до нас ім’я батька майбутнього гетьмана - Конан або, українською, – Конаш. Відтак, Конашевич означає ім’я по батькові, а не подвійне прізвище, як припускають деякі історики.

Відомо також, що шляхетна родина мала достатній матеріальний рівень, щоб забезпечити Петрові не дешеву, у той час, найвищу можливу в Україні світську освіту: він закінчив Острозьку школу, засновану 1576 р. в м. Острозі, на Волині, князем Костянтином Острозьким. Це була перша і найкраща українська греко-слов’янська православна школа вищого рівня. Курс навчання складався із знаменитих «семи вільних наук» доби Ренесансу - граматики, риторики, діалектики, арифметики, геометрії, музики і астрономії. В цій школі Сагайдачний не тільки здобув освіту, а й під впливом отриманих знань, сформувався його світогляд. Немає жодних історичних джерел, в яких би згадувалося де саме Сагайдачний здобував військову освіту. Це дає можливість припустити, як версію, що військові знання він здобув від родини. Адже, на той час, традиційно, кожен шляхетний хлопчик із дитинства здобував у родині знання військової справи та вишкіл володіння зброєю. Бо такий вже був обов’язок кожного шляхтича - у разі війни ставати під знамена короля і захищати свою державу. І судячи із подальшого життєвого шляху Сагайдачного - очевидно, що його рід міг не тільки надати йому найкращий вишкіл, а й навчити стратегії та тактиці мислення командира, що засвідчує певні родинні традиції. Втім, цивільні історики пояснюють військові таланти Сагайдачного виключно вродженими талантами.

Герб роду Сагайдачних

Закінчивши навчання, Сагайдачний переїхав із Острога до Києва і почав працювати домашнім учителем у міського судді Яна Аксака. Одразу після Брестської церковної Унії (1596 р.) Петро Сагайдачний написав твір "Пояснення про унію", названий литовським канцлером Левом Сапєгою, в його листі до полоцького уніатського архієпископа Кунцевича, «найдорогоціннішим», про що ми дізнаємося із праць Яворницького. На жаль, твір цей не дійшов до нас і згадки про нього маємо лише в цьому листі. Проте, цей факт може служити свідченням певного соціального статусу Сагайдачного, яке давало йому право брати участь у дискусії тогочасної еліти.

Як відомо із історичних досліджень, цивільна кар’єра не задовольнила Сагайдачного і він пристав до козацького війська. Відомий український дослідник козаччини Яворницький стверджує, що «десь близько 1601 року, з якихось сімейних непорозумінь, він подався на Січ». Грушевський вказує, що Сагайдачного називають «учасником молдавської й ливонської війн (1600-1601), так що мабуть ще в 1590-х роках уже був він у війську». Але не можна сказати, коли точно Сагайдачний прийшов на Січ і, що примусило або стало безпосереднім поштовхом до того рішення. Можна сміливо припустити, що це рішення було не обов’язково пов’язано із сімейними чи кар’єрними проблемами. Цілком вірогідно, що це - лише реалізація характеру певної інтелектуальної особистості: він просто вирішив, що у війську буде на своєму місці і зможе знайти повну самореалізацію. Можливо, що вирішальну роль відіграло й виховання у старовинній шляхетній сім’ї та конкретні історичні обставини українських реалій того часу. А вони були далеко не мирні. Нагадаю, що на початку VII століття територія України була ареною постійних військових зіткнень: то із поляками, то із турками, то із московітами. І в житті Петра Сагайдачного, як і кожної людини такого складу мислення, неодмінно виникла потреба вирішити де і з ким бути, і чим займатися, щоб бути корисним собі і людям.

 

Гетьман Петро Сагайдачний

Як засвідчують історичні дослідження, Петро Сагайдачний із самого початку свого перебування на Січі виявив велику політичну далекоглядність та неабиякий військовий талант. «Ще не бувши гетьманом, а ні старшим на Запоріжжі, - пише

В. Антонович, - Сагайдачний уславив себе цілим рядом добре обміркованих вдалих походів на Туреччину і Крим. Козаки обирають його обозним, доручивши відати всією артилерією Січі, а з часом - і козацьким гетьманом».

Коли саме Сагайдачний був вперше обраний гетьманом, серед істориків не існує однозначної думки. Відомий французький дипломат та історик XVIII ст. Ж. Б. Шерер стверджує, що Сагайдачного «козаки обрали гетьманом у 1597 р.». Г. Кониський в «Історії Русів» свідчить, що «полки Малоросійскіе ... согласясь съ Козаками Запорожскими, въ 1598 году вибрали себъ гетьманом Обозного Генерального, Петра Конашевича Сагайдачного, й онъ первьій началъ писатися Гетьманом Запорожськимъ, а по немъ й всъ бывшіе Гетьмани въ титулах своихъ прибавлятъ войсько Запорожское начали». А за свідченням Яворницького він «виступив близько 1606 року в званні гетьмана».

В історичних працях є багато згадок про морські походи 1616 р.,  в яких гетьман Сагайдачний прославився здобуттям Кафи та інших турецьких фортець. Можливо гетьманство він отримав раніше, бо вже від 1614 р. помітним напрямком в козацькій військовій політиці стала стратегія і тактика, якими визначався тільки Петро Сагайдачний.

Петро Сагайдачний провів реформу війська на Січі, основною суттю якої було підвищення організації, дисципліни і боєздатності козацького війська. Він перетворив партизанські ватаги козаків у регулярне військо, усунув із ужитку елементи розбійної вольниці, навів сувору дисципліну, заборонив пити горілку під час морських походів, а за провини не рідко карав смертною карою.

Спрямувавши всю свою енергію і знання на боротьбу з Туреччиною та Кримським ханством, Сагайдачний усвідомлював необхідність боротьби й проти Речі Посполитої, але розумів, що виступати проти неї ще не на часі. Воювати ж на два фронти козацька Україна не могла. Та й досвід козацько-селянських повстань на чолі з К. Косинським і С. Наливайком показав, що для всенародного повстання проти польської шляхти поки що бракує сили. Саме з цих причин гетьман Сагайдачний, «політик великий і справжній», як називали його сучасники, не йшов на відкриту політичну конфронтацію з Варшавою, а використовував дипломатію для досягнення своєї мети.

Сагайдачний вважав, що краще знайти компроміс, ніж доводити до збройного конфлікту з досить численним і сильним військом Речі Посполитої. Очевидно політичну мудрість Сагайдачного зрозуміли не всі дослідники, тому в історичній літературі побутувала оцінка особи Сагайдачного як лояльного да польського правління. Приналежність його до вищої козацької старшини ніби визначала, як стверджують деякі історики, обмеженість та однобічність його політики, начебто спрямованої тільки на задоволення інтересів панівної верхівки. Цей стереотип аж ніяк не відповідає історичній правді. Гетьмана Сагайдачного глибоко хвилювала доля України поневоленої шляхетською Річчю Посполитою. І він завжди намагався використовувати слушний час для переговорів з королем.

Так, у 1618 р. король звернувся до гетьмана Сагайдачного з проханням взяти участь у поході на Москву, щоб врятувати королевича Владислава з безнадійного становища, в яке він потрапив разом із військом.

Сагайдачний, вислухавши короля, висунув такі вимоги: 1) розширення козацької території; 2) свобода православної віри в Україні; 3) збільшення реєстрової чисельності козацького війська; 4) визнання Польщею судової та адміністративної автономії України.

Король і сенат погодились на всі ці вимоги Сагайдачного і прислали до його війська клейноди, тобто булаву, бунчук, печатку і прапор. Зібравши 20-тисячне військо Сагайдачний, у серпні 1618 р. рушив через Сіверщину в глиб Московськовського князівства.

На своєму шляху гетьман захопив міста: Путивль, Лівни, Єлець та інші, розбив ополчення князів-воєвод Д. Пожарського і Г. Волконського, і 20 вересня безперешкодно з’єднався з рештками польського війська королевича Владислава.

1 жовтня, в ніч перед святом Покрови пресвятої Богородиці, почався штурм і навіть ніщо не заважало взяти Москву, як раптом Сагайдачний звелів припинити атаку і відступити козакам. А залишки війська Владислава без козаків взяти Москву були не здатні.

Джерела того часу про це нічого нам не пояснюють про мотивацію такого несподіваного рішення. Про боягузтво або підкуп Сагайдачного не може бути й мови: його мужність була відома усім, та й багатства його не цікавили, навпаки, усе своє добро він завжди роздавав на корисні справи. Із цього приводу історики висунули декілька версій. За однією, гетьман хотів поквитатися з королем за невиконані обіцянок козакам. Інші припускають, що Сагайдачний не хотів остаточної перемоги Речі Посполитої і врятував Московську державу від поразки та іноземного поневолення. Треті припускають, що у нього виникла думка: залучити в майбутньому Московську державу в союзники проти Речі Посполитої. Проте, можна також припустити, що православний гетьман Сагайдачний лише виконав свою обіцянку католицькому королеві та його уряду, за які вже отримав певну плату. Тим більше, що реєстрове козацтво було на утриманні казни, тобто було частиною регулярного війська. Але, наскільки відомо, завоювання Московії не було предметом домовленостей, а відтак, православний гетьман просто не бачив сенсу завойовувати для католицького короля православну державу. Натомість він мав свої плани.

Повернувшись з походу, Сагайдачний не пішов на Січ, а прийшов з 20-тисячним військом у Київ, де його було проголошено Гетьманом над Київською Україною та Гетьманом всього війська Запорозького. Підтримуючи освіту і православ’я, Петро Сагайдачний записується з усім двадцятитисячним Військом Запорозьким до Київського братства. Таким чином, прийнявши братство під свою козацьку опіку і захист, Сагайдачний зробив незвичний, безпрецедентний, для того часу, історичний крок - поставив зброю на охорону освіти, культури і православ’я.

Ще одна важлива подія відбулась у Києві: відновлено православну ієрархію, а Берестейську Унію (1596 р.) ліквідовано. Сагайдачний, не покладаючись більше на обіцянки польського короля, вирішив скористатися проїздом через Україну з Москви Єрусалимського патріарха Феофана. Він бере його під охорону свого полку і звертається з проханням висвятити митрополита і єпископів. Патріарх Феофан довго вагався, побоючись польського короля та єзуїтів. Але Сагайдачному вдалося схилити патріарха Феофана на свій бік і 6 жовтня 1620 р., у Києві, патріарх Феофан зі своїми супровідниками - софійським митрополитом Неофітом і єпископом Авраамом, висвятив ігумена Михайлівського монастиря Іова Борецького Київським митрополитом разом із п’ятьма єпископами: у Полоцьк, Володимир-Волинський, Луцьк, Перемишль і Холм.

Згодом усі вони стали відомими борцями за православну віру, освіту та українську культуру. І. Крип’якевич писав про ці події так: «Нововисвячені владики у своєму маніфесті привітали Запорозьке Військо словами найвищого признання, називаючи козаків наступниками давнього князівського лицарства». Таким чином, завдяки мудрій політиці Сагайдачного на території України було відроджено православну ієрархію і врятовано православну церкву від небезпеки залишитися без духовенства.

Польський уряд був неабияк розлючений й відмовився визнати православну ієрархію законною, але у 1620 р. почалася війна з Туреччиною. Під Цецерою турки вщент розбили польське військо коронного гетьмана С. Жолкевського, який загинув у бою. Король змушений був знову звернутися до козаків по військову допомогу і запросив у Варшаву особисто Сагайдачного. Але гетьман погодився їхати до Варшави тільки після переконань патріарха Феофана, котрий ще перебував у Києві. У Варшаві йому та козацьким послам виявили велику шану: король особисто звернувся до Сагайдачного зі словами: «Я посилаю сина під Хотин і доручаю його тобі».

Під час переговорів з королем, Сагайдачний виявив неабияку державну мудрість і талант дипломата. Він домігся того, що уряд Речі Посполитої дав згоду задовольнити всі вимоги козаків:

  1. скасувати посаду старшого над козаками від польського уряду;
  2. визнавати владу, обраного на козацькій раді гетьмана, над усією Україною;
  3. скасувати постанови сейму щодо обмеження вільностей і прав козацтва;
  4. надати населенню України свободу віросповідання.

Православна ієрархія (митрополит, єпископи) висвячені патріархом, мала бути визнана урядом і не повинна зазнавати гоніння від влади Речі Посполитої.

Це був значний крок до встановлення української державності: фактично визнавалася автономна козацька республіка в Україні на чолі з обраним гетьманом.

Тільки на цих умовах українські козаки взяли участь у Хотинській війні і надали допомогу Речі Посполитій. Запорізьким гетьманом тоді був Яків Бородавка (з початку 1620 р. і до серпня 1621 р.). Він повів 40-тисячне, добре озброєне козацьке військо на з’єднання з польськими військами. Проте, не довіряв полякам і тримав певну дистанцію.

Сагайдачний, закінчивши переговори у Варшаві, дістався Хотинського табору, але запорожців там не знайшов. Негайно, у супроводі трьох корогв польських вершників, він вирушив на пошук козацького війська. Через кілька годин він зустрівся з козаками, які прямували від Могилева до Хотина, і розповів про позитивні наслідки переговорів у Варшаві. Козаки невдоволені невмілим керівництвом Бородавки, позбавили його гетьманства і обрали вдруге Сагайдачного…

…гетьман Петро Сагайдачний як полководець, здобував перемоги виключно не стандартними, на той час, рішеннями. Сутність його оборони була у використанні тактики наступальності, раптовості, нічного бою й превентивності атак, до речі, випробувану у багатьох успішних морських походах, чим завдавав туркам відчутних втрат.

Сагайдачний запровадив у війську багато нововведень, зокрема так званий фламандський стрій, легку й маневрену артилерію та добре озброєну і навчену піхоту. Не слід забувати, що саме Петро Сагайдачний чи не першим у військовій тактиці активно застосовував проти супротивника тактику засадних та зустрічних боїв, коли нечисленні загони добре вишколених козаків нападали на маршеві колони супротивника, переважаючого у десятки разів і вносили безлад і паніку у його лави. Взагалі, військова стратегія і тактика Сагайдачного була розрахована на ведення бойових дій в умовах чисельної переваги супротивника, при чому вирішальний удар завжди наносився миттєво й у найслабкіше місце. Не можна не відзначити й високу мобільність козацького війська, яке багато разів зупиняло наступ турецько-татарських орд результативними ударами по їхніх тилових комунікаціях. Динамічна й гнучка тактика бою козацького війська, на противагу позиційній, неповороткій тактиці польського війська, була вирішальним фактором у цій блискучій перемозі, яка принесла козакам європейську славу.

Але великою ціною сплатив український народ за цю перемогу. А для гетьмана Петра Сагайдачного Хотин був останньою перемогою. Тяжко поранений отруєною татарською стрілою, Сагайдачний їхав до Києва, лежачи у колясці у супроводі королівського лікаря. У Києві він дуже страждав від рани, але продовжував дбати про долю України і козаків, піклуватися про школи, братства, церкви та шпиталі…

Помер Петро Конашевич Сагайдачний 20 квітня 1622 р. у Києві. Перед смертю в присутності Київського митрополита Іова Борецького і майбутнього гетьмана Оліфера Голуба заповів своє майно на освітньо-навчальні і релігійно-церковні благодійні цілі, зокрема 1500 золотих він подарував Київській і Львівській братським школам. Поховали славетного гетьмана козаки і кияни з великими почестями в Богоявленській церкві Київського братства. Коротка доба гетьмана Сагайдачного, але має велике значення в історії України. З одного боку, він підніс престиж українського козацтва. Завдяки його політиці козаки виступають на перше місце в суспільстві України і беруть на себе роль провідної верстви. З другого боку, своєю діяльністю Сагайдачний повернув Києву значення культурного і релігійного осередку України.

Запозичено з: http://www.aratta-ukraine.com/text_ua.php?id=1101

 

Бібліографія статей

Національна телекомпанія України спільно з газетою «День» презентують [Електронний ресурс] = http://www.day.kiev.ua/uk/article/taym-aut/nacionalna-telekompaniya-ukrayini-spilno-z-gazetoyu-den-prezentuyut-1 / Інф. "День" // День. - 2011. - 17 серп. (№145). Про особистість XVI сторіччя, новітньої історії України - легендарного державного діяча, героя численних козацьких дум і пісень Петра Конашевича-Сагайдачного

Павленко, С."Кривавий" гетьман Сагайдачний? [Текст]: 380 років тому відбувся похід козаків на Москву / С. Павленко // Голос України. - 2008.- 10 квiт. (№69). - С.21. Останнім часом у ЗМІ Росії множаться статті про "кривавого" гетьмана П.Сагайдачного. Автори закликають українців покаятися за його похід 1618 р. на Москву. Козаки, мовляв, після себе залишили не один обагрений кров'ю "російський Батурин". Посилаючись лише на одне достовірне джерело, бєльський літописець П.Прохоров живописує про "вирізання" багатьох міст

Петро Сагайдачний - творець Війська Запорізького [Текст]: газета "Хрещатик" у рамках проекту "Київський пантеон" продовжує публікувати історії, присвячені видатним киянам. Чергова розповідь - про кошового отамана Запорізької Січі Петра Конашевича Сагайдачного (1570-1622) / Інф. "Хрещатика" // Хрещатик. - 2008. - 27 жовт. (№195). - С. 6.

Рогоза, Б. Відважний Гетьман: Петро Сагайдачний з усiм вiйськом Запорiзьким записався до Київського братства / Б. Рогоза / Хрещатик. - 2002.- 18 квiт. (№58). - С.15. - Сини Вiтчизни - Петро Сагайдачний

Сидір, Богдан (директор музею гетьмана Петра Сагайдачного). Музей Петра Сагайдачного в Кульчицях, [Текст]: або Як наша громада дбає про власну історію / Сидір, Богдан http://incognita.day.kiev.ua/muzej-petra-sagajdachnogo-v-kulchiczyax-abo-yak-nasha-gromada-dbaye-pro-vlasnu-istoriyu.html // День. - 2013. - 1-2 бер. (№38-39). - С. 12. За профілем музей історико-краєзнавчий. Основна діяльність - пропаганда історичного минулого краю та його визначних особистостей. У музеї два відділи. В одному - матеріали про життя і діяльність Петра Сагайдачного та Юрія Кульчицького

Семена, Микола. Сагайдачний - перший український адмірал [Текст] = http://www.day.kiev.ua/uk/article/ukrayina-incognita/pershyy-ukrayinskyy-admiral; http://www.day.kiev.ua/uk/article/ukrayina-incognita/pershyy-ukrayinskyy-admiral-0: Петро Сагайдачний як найвизначніший ватажок запорізьких козаків у походах по Чорному морю / Семена, Микола // День. - 2015. - 3-4 лип. (№115-116). - С. 8. - Закінчення. Початок №111-112. Перше, що зробили росіяни, захопивши Крим в лютому-березні 2014 року, це зняли пам’ятник українському гетьманові Петру Сагайдачному, в Севастополі. Пам’ятка видатному українському ватажкові заважала їм вільно називати це місто «городом русских моряков», бо він здійснив багато дуже успішних морських походів у Крим і на Туреччину ще тоді, коли про моряків Московщини на Чорному морі навіть і не чули. Отже не російські адмірали, яких і досі велеречиво прославляє Москва, а саме українські запорізькі козаки під проводом Петра Сагайдачного були основоположниками слов’янського флоту на Чорному морі. Саме вони, а не росіяни, поклали край одноосібному володарюванню Туреччини на Чорному морі, змінили геополітичну ситуацію в регіоні.

Україна. Верховна Рада.Про відзначення 440-річчя з дня народження гетьмана Петра Сагайдачного [Текст] : постанова Верховної Ради від 22 вересня 2010 року N 2548-VІ / Інф. "УК" / Урядовий кур'єр. - 2010. - 7 жовт.(№186). - С. 21.

Україна. Верховна Рада. Про відзначення 400-річчя гетьманства Петра Сагайдачного в українському козацтві [Текст] : постанова Верховної Ради від 19 листопада 2013 р. № 701-VII / Урядовий кур`єр. - 2013. - 18 груд. (№234). - С. 22. У лютому 2014 року виповнилося 400 років з часу гетьманства Петра Сагайдачного в українському козацтві

Чорна, Світлана. Через чотириста років гетьман лякає загарбників [Електронний ресурс] / Чорна, Світлана / Голос України. - 2014. - 30 квіт. (№85-86). - С. 11. Новою жертвою загарбників у Криму став пам'ятник гетьману Сагайдачному, демонтований у Севастополі як такий, що, за словами окупантів, "не має історичної прив'язки до міста"

 

Список літератури із фондів МСМБ про Петра Сагайдачного

Володарі гетьманської булави [Текст]: історичні портрети / Передм. В.А.Смолія; Під ред. О.М.Дмитренка; Худож. Ю.В.Бойченко. - К.: Варта, 1991. - 560 с.

Гетьмани України [Текст]: історичні портрети: збірник / Під ред. М.А.Шудрі, Худож. І.С.Камінський, Ю.Ф.Назаренко; Упор. журн. "Україна". - К.: Журнал "Україна", Газета "Вечірній Київ", 1991. - 216 с.

Голобуцький, Володимир. Запорозьке козацтво [Текст] / Голобуцький, Володимир ; Вступ. сл. авт.; Худож. Є.В.Чурій. - К. : Вища школа, 1994. - 539 с.

Грушевський, Михайло Сергiйович. Ілюстрована історія України [Текст]: десята тисяча / Грушевський, Михайло Сергiйович; Передм. авт. - К., Львів : С.В.Кульженко, 1990. - 525 с.

Журавльов, Денис Володимирович. 100 ключових подій української історії [Текст]: популярне видання / Журавльов, Денис Володимирович. - Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2014. - 400 с.

Загірня, Марія. Гетьман Петро Сагайдачний [Текст]: історичне оповідання. З повісті Д.Мордовця, з додатками й одмінами / Грінченко, Марія Миколаївна ; Під ред. Г.П.Кримчука; Худож. В.С.Василенко. - К.: Дніпро, 1991. - 95 с.

Історичні постаті України [Текст]: історичні нариси / Упоряд. та вступ. ст. О.В.Болдирєва; Худож. В.Т.Миненко. - Одеса: Маяк, 1993. - 384 с.

Комарницький, Сергій Іванович. Козацький полководець [Текст]: кн. про Петра Сагайдачного: науково-популярне видання / Комарницький, Сергій Іванович. - К.: Золоті литаври, 2005. - 128 с.

Котляр, М.Ф. Історія у життєписах [Текст] / М. Ф. Котляр, В. А. Смолій - К.: Час, 1994. - 328 с.

Крип'якевич, Iван Петрович. Огляд iсторї України [Текст]: посiбник / Крип'якевич, Iван Петрович ; Вступ. сл. Ю.М.Алексєєва; Худож. Є.В.Чурій. - К.: Вища школа, 1995. - 143 с.

Палій, Олександр. 25 перемог України [Текст]: науково-популярне видання / Палій, Олександр. - 2-ге вид. - К.: К.І.С., 2014. - 84 с.

Сегеда, Сергій Петрович. Гетьманські могили [Текст]: Науково-популярне видання / Сегеда, Сергій Петрович ; Худож. Н.Бридня. - К. : Наш час, 2009. - 440 с.

Сегеда, Сергій. Український пантеон [Текст] / Сегеда, Сергій ; Під ред. О.Кір'ятської; Фотогр. О.Іванова, М.Ференцева, Ю.Бусленка. - К.: Балтия-Друк, 2013. - 184 с.

Слабошпицький, Михайло Федотович. З голосу нашої Кліо [Текст]: події і люди в Українській історії: навчальне видання / Слабошпицький, Михайло Федотович ; Під ред. О.Вітра; Худож. оф. К.Сулими. - К.: Махаон-Україна, 1999. - 224 с.

Тома, Леонід Васильович. Петро Конашевич Сагайдачний [Текст]: науково-популярне видання / Тома, Леонід Васильович ; Худож. О.М.Артеменко.- Харків: Фоліо,2011. - 119 с

Черняк, Ніна. Козацька доба [Текст] / Черняк, Ніна ; Під ред. Є.Федоренко. - Нью-Йорк : Видавництво Шкільної Ради при УККА, 2008. - 147 с.

Чайковський, Андрій Якович. Сагайдачний [Текст]: історичний роман у 3-х кн. / Чайковський, Андрій Якович ; Упор., вступ. ст. та приміт. В.В.Яременка; Худож. Я.М.Яковенко. - К.: Варта, 1993. - 576 с.

Чувардинский, Александр Георгиевич. Гетман Сагайдачный [Текст] / Чувардинский, Александр Георгиевич, Палий, Анатолий Игнатьевич; Предисл. Д.Сагайдака. - К.: Наук. світ, 2002. - 223 с.

Чухліб Т. Гетьмани Руси-України. [Текст]. - Донецьк, ТОВ "ВКФ "БАО", - 2012 р. – 304 с.

Яворницький Д.І. Гетьман Петро Конашевич Сагайдачний [Текст] / Д. І. Яворницький. - Дніпропетровськ : Січ, 1991. - 70 с.

Яворницький, Дмитро Iванович. Історія запорозьких козаків [Текст]: У 3-х тт. Т.2 / Яворницький, Дмитро Iванович ; Ред. О.А.Олiйник. - Репринт. вид. - К.: Наукова думка, 1990. - 559 с.

Яковенко, Наталія Миколаївна. Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України [Текст] / Яковенко, Наталія Миколаївна. - 3-те вид., переробл. та розшир. - К. : Критика, 2006. - 584 с.

Яневський, Данило Борисович. Проект "Україна". Відомі історії нашої держави [Текст]: науково-популярне видання / Яневський, Данило Борисович ; Худ.-оф. О.Д.Кононученко. - Харків : Фоліо, 2014. - 287 с.

Додаток:

Петро Сагайдачний. Українська книжка 1622 року

Петро Сагайдачний. Українська книжка  1622 року1622 р. в Києві вийшла з друкарні Києво-Печерської лаври маленька книжечка з довгою назвою: «Вірші на жалосный погреб зацного рыцера Петра Конашевича Сагайдачного, гетмана Войска Єго Королевскои Милости Запорозкого. Зложоный през инока Касіана Саковича, ректора школ Кієвских, в брацтві. Мовленые от єго спудеов на погребі того цного рыцера в Кієві, в неділю проводную, року Божого тисяча шестьсот двадцать второго». Епіграф до книжки: «Не вісти ли яко властелин велик паде в сій день» (II Царств, 3).

Найсмутнішій події на Україні того часу - кончині запорозького гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного присвячувалася ця книжка. Петро Сагайдачний - видатний український державний і політичний діяч, дипломат, геніальний козацький полководець, був запеклим ненависником турецько-татарських агресорів та непримиренним противником панування шляхетської Польщі на Україні. Палкий шанувальник української культури. Сагайдачний був активним поборником освіти.

Отруєна татарська стріла, що влучила у Сагайдачного під Степановцями 29 серпня 1621 р. при сутичці на самому початку Хотинської битви, відміряла йому короткий вік. З-під Хотина Сагайдачний повернувся до Києва і тут після тяжкої хвороби 10 (20) квітня 1622 р. помер.

Кончину Петра Сагайдачного тяжко сприйняли скрізь на Україні. З великим сумом проводжали кияни в останню путь славнозвісного гетьмана запорозьких козаків. Двадцять спудеїв (студентів) Київської Братської школи прочитали на похороні Сагайдачного вірші, складені ректором школи Касіаном Саковичем, який закінчив дві академії - Замойську і Краківську.

Похований Сагайдачний на території Братського монастиря на Подолі «з великим плачем Запорозького Війська і всіх людей православних».

Із книги Олени Апанови
"Розповіді про запорозьких козаків"

Київ, "Дніпро", 1991р.
http://about-ukraine.com/index.php?text=1777

 

Вшанування пам’яті гетьмана

Ім'ям Петра Сагайдачного названі вулиці в багатьох містах України, зокрема у Києві, Харкові, Дніпропетровську, Львові, Івано-Франківську, Кривому Розі, Луцьку, Чернівцях, Вінниці, Рівному, Тернополі.

 

 

 

Памятники

Памятник Петру Сагайдачному у Києві

Пам'ятник Петру Сагайдачному у Хотині

Інші пам’ятники гетьману дивіться  на: Пам’ятники Петру Сагайдачному:

28 вересня 1991 року, на честь 370-річчя битви під Хотином, під стінами Хотинської фортеці відкрито пам'ятник гетьману П.Сагайдачному. В 1992 році бронзовий пам'ятник Сагайдачному встановлено на його батьківщині, в селі Кульчиці, де також діє музей Петра Сагайдачного.

19 червня 2001 року у Києві на Подолі також було встановлено пам'ятник українському гетьману. В 2008 році пам'ятник Петру Сагайдачному встановлений у Севастополі. Демонтований російськими окупантами 25 квітня 2014 року.

На честь Петра Сагайдачного названий вищий військовий навчальний заклад — Академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, Київська державна академія водного транспорту ім. гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та Запорізький інститут МАУП ім. гетьмана Петра Сагайдачного.

4 липня 1993 року до складу ВМС України увійшов фрегат «Гетьман Сагайдачний» - флагман сучасного українського військово-морського флоту.

6 березня 2000 року Національним банком України випущено в обіг 10-ти гривневу срібну монету, на реверсі якої розміщено зображення батальної сцени на Чорному морі, овальний портрет гетьмана, дата його смерті та колоподібний стилізований напис: Петро Конашевич Сагайдачний.

22 вересня 2010 року Верховна Рада України прийняла Постанову «Про відзначення 440-річчя з дня народження гетьмана Петра Сагайдачного» у 2010 році

В 2011 році рішенням Архієрейського собору Української автокефальної православної церкви Петро Сагайдачний був канонізований в чині «благовірний гетьман»

22 липня 1995 року Укрпошта випустила в обіг поштову марку з зображенням гетьмана номіналом в 30 000 карбованців.

 

Інтернет – ресурси:

http://www.day.kiev.ua - сайт газети «День»
http://www.ukurier.gov.ua - сайт  газети «Урядовий кур’єр»
http://kreschatic.kiev.ua - сайт газети «Хрещатик»
http://www.golos.com.ua - сайт газети «Голос України»

http://www.sich.in.ua/index.php?module=articles&act=show&c=4&id=30 Петро Сагайдачний - кошовий отаман, гетьман запорозького козацтва, гетьман України
http://uateka.com/uk/article/personality/cossack/313 Петро Конашевич-Сагайдачний (1570 - 1622)
http://indragop.org.ua/getmany/Petro_Sagajdachnyj.html Гетьман України Петро Сагайдачний
http://haidamaka.org.ua/0223.html Петро Конашевич-Сагайдачний - непереможний гетьман
http://www.litopys.com.ua/encyclopedia/kozatsk-povstannya/sagaydachnyy/ Сагайдачний Петро Кононович
http://hokm.ks.ua/chas/417-pro-zhittja-sagajdachnogo.html історія пісні про Сагайдачного
http://www.istpravda.com.ua/digest/2010/12/22/10263/ Петро Сагайдачний
http://www.istpravda.com.ua/articles/2010/12/29/11200/ Митра і шабля. Як Сагайдачний врятував православну церкву
http://www.istpravda.com.ua/short/2013/06/6/125580/ В Гостиному дворі пропонують відкрити музей Сагайдачного
http://www.istpravda.com.ua/short/2014/05/19/142953/ Знесеного в Севастополі Сагайдачного встановлять у Харкові.
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%83%D0%B7%D0%B5%D0%B9_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%B0_%D0%A1%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D0%B9%D0%B4%D0%B0%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE Музей Петра Сагайдачного

Читати книги он-лайн про Сагайдачного:

http://libruk.in.ua/k/174-kashchenko-adrian Кащенко Адріан. Про гетьмана Сагайдачного
http://ukrlit.org/kaschenko_adrian_feofanovych/pro_hetmana_sahaidachnoho/2 Кащенко Адріан. Про гетьмана Сагайдачного

 

Фільмографія:

https://www.youtube.com/watch?v=SDU8oaZYiHM Українські Державники. Петро Конашевич Сагайдачний
https://www.youtube.com/watch?v=Uit6LwJxDzo Україна: забута історія - Петро Конашевич-Сагайдачний: гетьман-стрілок
http://www.lodtrk.org.ua/?pg=1327&PHPSESSID=1506ed9c7c7c9ac9ea16c0daba6d7493 Фільм "Гетьман Петро Сагайдачний" знято, за підтримки Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
http://video.bigmir.net/show/120811/ Петро Сагайдачний
https://www.youtube.com/watch?v=_QmDEKnyBkQ Історичний художній фільм студії ім. Довженка «Дорога на січ»
http://video.bigmir.net/show/531006/ Фрегат Гетьман Сагайдачний

 

Сагайдачний в народній творчості

Пісні про Гетьмана

http://www.pisni.org.ua/songs/529040.html Українська народна пісня «Ой на Горі тай Женці жнуть». відміна Максимовича, 1827р. Виконує: Журборіз

https://www.youtube.com/watch?v=tImpfx8hk00 "Ой на горі та й женці жнуть". Українська козацька пісня початку 17 століття про козацького отамана Петра Конашевича-Сагайдачного (1570 - 1622). Виконує капела бандуристів

СПІЛКУЙТЕСЯ З НАМИ:

  • blog
  • facebook
  • tweetter
  • youtube
  • youtube
  • youtube
  • pinterest

НАШІ НАГОРОДИ

Допоможіть молодіжній бібліотеці

Дізнатися наші реквізити для добровільних пожертв бібліотеці - Конт.тел. (бухгалтерія бібліотеки): (044) 288-23-36

ВГОРУ